Урок 6. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
У своєму Посланні до Галатів апостол Павло докладно розповідає нам про те, як Бог творить чудеса. «Той, Хто подає вам Духа (Дух є Творцем чудес) і чинить між вами чудеса, чи робить це через діла закону, чи через настанову у вірі? Так само Авраам повірив Богові» (Гал. 3:5). Моффат перекладає цей уривок так: «Коли Він дає вам Духа і творить серед вас чудеса, чи відбувається це тому, що ви виконуєте вимоги закону, чи тому, що ви вірите звістці Євангелія? Так само було й з Авраамом: він мав віру».
Тут Бог говорить нам, що Він творить чудеса з нашими тілами точно так само, як і з нашими душами, тобто в той момент, коли ми чуємо й віримо у «звістку Євангелія». Фактично Бог усе робить саме так: Він дає обітниці, а потім виконує їх усюди, де вони породжують віру. Він каже, що з нами буде так само, як з Авраамом. А як було з Авраамом? Прочитай уважно!
Він просто повірив Слову Бога; він мав віру в те, що Бог зробить усе саме так, як обіцяв.
Він був «цілком упевнений» лише в одному — у Слові Божому.
Він твердо тримався джерела своєї впевненості, коли його віра випробовувалася.
Він був цілком зосереджений на Слові Божому.
Він не відмовився від своєї впевненості, коли Бог, наказавши йому принести в жертву Ісаака, явно позбавляв його видимого підкріплення для його віри.
Він не став розмірковувати про свій організм або про те, що йому було вже майже сто років, чи про «омертвіння Сарриної утроби», і не дозволив жодній іншій причині похитнути його впевненість у тому, що Ісаак народиться (Рим. 4:19). Авраам не вважав жодну з цих природних причин, які робили народження Ісаака неможливим, навіть найменшою підставою для сумніву. Він знав свій вік, усвідомлював неплідність Сарри, зважив усі труднощі й попри це повірив Богові.
«За цілком безнадійних обставин», дивлячись на Божу обітницю, він не «похитнувся у вірі», будучи «цілком упевненим», що Бог виконає Свою обіцянку. Зауваж: саме «дивлячись на Божу обітницю» Авраам не похитнувся у вірі. Кожен, хто дивиться на Нього (Божі ліки та Божу обітницю), — таким самим і було те, що Бог вимагав виконати для зцілення ізраїльтян, які гинули від укусів змій (Чис. 21:8). Приходячи до Бога за зціленням, переконайся, що твоє ставлення саме таке, бо зцілення було обіцяне лише за цієї умови.
Якщо наша віра ґрунтується на наших досягненнях або якщо ми перебуваємо під впливом симптомів своєї хвороби чи того, що бачимо й відчуваємо, замість того щоб перебувати під впливом лише Божого Слова, тоді наша віра несправжня. Бути стурбованим тим, що ми бачимо й відчуваємо, — цілковита протилежність умові, яку поставив перед нами Бог. «Кожен, хто погляне на Нього, житиме» — це означає, що кожен, хто, подібно до Авраама, настільки зосереджений на Божій обітниці, що вже не перебуває під впливом симптомів хвороби, буде здоровим. Це означає, що Слово Боже (а не те, що ми бачимо й відчуваємо) буде основою нашої віри. Коли ми дивимося на Божу обітницю, це добра причина очікувати від Бога милості й не переставати дивитися, доки Бог не забере назад Своє слово.
Зауваж: саме продовжуючи дивитися на Божу обітницю, Авраам пережив чудо. Бути стурбованим симптомами своєї хвороби й перебувати під їхнім впливом замість Божого Слова — означає ставити під сумнів правдивість Бога. Замість того щоб назвати Бога брехуном, перебуваючи всередині риби, Йона назвав причини й обставини, які, як йому здавалося, заважали йому пережити Божу милість, «оманливими богами». Усвідомивши, що оманливими були обставини, а не Бог, він сказав: «Ті, що тримаються марних та оманливих богів, залишили свою Милість». Бог ніколи не відмовляє в милості, але багато хто «залишає» її, спостерігаючи за своїми симптомами, які реальні, але є «оманливими богами», що говорять нам, ніби Бог не «вельми милосердний до всіх, хто кличе до Нього».
Віра Авраама не ґрунтувалася ні на чому з того, що він бачив; і ти також стеж за тим, щоб із тобою було так само. Усе, що Авраам бачив, суперечило тому, чого він очікував. Після народження Ісаака в Авраама з’явилася підтримка його віри в те, що через Ісаака «всі народи землі будуть благословенні». Дивлячись на Ісаака — джерело, через яке Бог мав виконати решту обітниці, — легко було вірити. І тоді Бог випробував його віру, зажадавши принести Ісаака в жертву й тим самим знищити це джерело. Але це не налякало Авраама. Справжня віра розквітає у випробуваннях. Оскільки він усе одно мав Слово Боже, то був готовий усунути будь-яку видиму підтримку своїх очікувань і, попри це, продовжувати залишатися «цілком упевненим». Бог зупинив його, інакше він приніс би Ісаака в жертву. Цим випробуванням Бог удосконалив його віру, а не знищив її.
Якщо ти приходиш до Бога за зціленням, а після цього Він бачить, що покращення твого стану надихає тебе більше, ніж Його Слово, можливо, Він вирішить випробувати твою віру, щоб навчити тебе цього славного уроку віри в Його Слово, коли всі почуття говорять про протилежне. Віра має стосунок лише до Божого Слова.
У Посланні до євреїв (10:35,36) Бог говорить усім, чия віра ґрунтується на Його Слові: «Не відкидайте, отже, вашої відваги, яка має велику нагороду. Бо вам потрібна витривалість, щоб, виконавши Божу волю, одержати обіцяне». «Бо ми стали учасниками Христа, якщо тільки почате життя твердо збережемо до кінця» (Євр. 3:14).
Я чув, як багато хто прямо всупереч цьому, замість того щоб радіти, після того, як вони були помазані й за них помолилися, розчаровано говорили: «Я думав, що неодмінно зцілюся». Тієї ж миті я розумів, що вони ніколи не мали жодного уявлення про те, що таке віра. На їхню думку, вони спочатку мали щось отримати від Бога, а потім повірити, що Бог почув їхні молитви. Якби Слово Боже було єдиною підставою для їхніх очікувань, вони твердо зберігали б первісну впевненість. Неправильно й нерозумно відкидати свою надію, якщо Слово Боже може стати міцною основою твоєї віри. Нам обіцяно, що ми будемо причасниками лише за умови, якщо «почате життя твердо збережемо до кінця». Протягом часу, що минув між Божою обітницею та її виконанням, Авраам, замість того щоб спостерігати за обставинами й відмовлятися від своєї впевненості через відсутність будь-якої видимої підтримки, вчинив цілком навпаки. Він «не похитнувся в Божій обітниці невір’ям, але зміцнився у вірі, віддавши славу Богові» (Рим. 4:20). Коли Йона, перебуваючи всередині риби, помолився про милість, він не залишив своєї надії, хоча не мав жодних видимих доказів того, що його молитву почуто. Він був твердий у своїй упевненості й заздалегідь додав до неї «жертву подяки». Обійшовши мури Єрихона, Ісус Навин і сини Ізраїлю не залишили своєї надії, бачачи, що міські мури все ще цілі. Їхня віра ґрунтувалася на Божому слові: «Я віддав Єрихон у твої руки». Якщо жоден із перелічених людей не відмовився від своєї надії, навіщо тобі це робити?
Стан твого розуму має бути таким самим, як у Ноя, коли він будував корабель на сухій землі й затикав у ньому щілини, щоб вода не могла проникнути всередину. У його думках питання про майбутній потоп було повністю вирішене, а Слово Бога було єдиною підставою такого його мислення. Твої думки мають бути такими самими, як в Авраама. Питання про народження Ісаака було ним повністю вирішене, хоча обставини свідчили про протилежне. Слово Боже щодо твого зцілення таке саме ясне й просте, як воно було для Авраама.
У Євангелії від Марка (11:24) Ісус згадує умови, які ми маємо виконати, щоб отримати будь-яке з обіцяних Ним благословень. Він говорить: «Усе, чого тільки попросите в молитві, вірте, що одержите — і буде вам». Тобто ви отримаєте, коли повірите, що Він почув вашу молитву. Як Ісус говорив: «Дякую Тобі, що Ти почув Мене», коли Лазар ще був мертвий, так і ми маємо говорити: «Дякую Тобі, що Ти почув мене», коли ти ще хворий. «І буде вам» — ось відповідь Ісуса, і це також доказ того, що твою молитву почуто. Для віри Слово Боже — це Голос Божий. Він не обіцяв, що наше зцілення почнеться, якщо ми не повіримо, що Він почув нас. «Коли чого просимо згідно з Його волею, то Він чує нас». Якщо це правда, то вір, що коли ти справді молишся, твою молитву почуто. Ми маємо вміти сказати: «Ми знаємо, на яке прохання чекаємо від Нього відповіді» — не тому, що спостерігаємо відповідь, а тому що «Бог вірний, і Він це зробить».
Було б неправильно будувати свою віру на покращенні після молитви. Я чув, як деякі із захопленням казали: «О, мені набагато краще після того, як за мене помолилися, тепер я знаю, що точно одужаю!» Це означає, що замість Божої обітниці вони мають іншу підставу очікувати одужання. Немає кращої підстави для віри, ніж Слово Боже. Припустімо, щойно я помолився за людину, її стан покращився на п’ятдесят відсотків. Божа обітниця — набагато краща підстава для віри, ніж це покращення, навіть якби після молитви їй стало на п’ятдесят відсотків гірше. Уяви, ти щось пообіцяв своїй дитині, а наступного дня виявляєш, що вона очікує саме того, що ти пообіцяв, але не тому, що ти пообіцяв, — у неї з’явилася надія на якесь інше джерело. Звичайно, це засмутило б тебе, бо ти зрозумів би, що вона не довіряє твоєму слову.
Вірити Богові, навіть коли всі почуття суперечать Його обіцянці, — означає віддати Йому честь, а Він шанує тих, хто шанує Його. Бог обіцяв відповідати лише на ту віру, яка від Нього і ґрунтується на Його Слові, або обітниці. Дехто готовий повірити, що Бог чує їх, щойно відчує себе краще. Він не сказав, що послав кращі відчуття, щоб породити в них віру, а потім зцілити їх, — Він послав Своє Слово і зцілив їх. Бог Сам послав Своє Слово, ми не витягували Слово з Нього. Хіба не абсурдно після цього сумніватися у Слові? Чи не справедливіше очікувати, що Бог дотримається Своєї обіцянки, ніж очікувати, що Він порушить її? Насправді ніщо не може бути більш смішним і абсурдним, ніж вірити симптомам або почуттям і сумніватися у виконанні Божих обітниць. Уяви, ти пообіцяв своїй доньці нову сукню, але після цього вона раптом розтягнула зв’язки на нозі й через те, що нога болить, відмовляється вірити, що матиме нову сукню. Ти кажеш їй: «Моя люба дівчинко, я обіцяю купити тобі нову сукню. Ти віриш мені?» Вона відповідає: «Але моя нога все одно болить і не перестає боліти». Такі міркування безглузді.
Навчитися вірити, що Бог чує нас, коли ми молимося, — це набагато більше благословення, ніж навіть саме зцілення, бо тоді молитву віри можна повторювати тисячі разів за себе та за інших і таким чином провести все життя, досягаючи виконання божественних обітниць.
Отже, ми побачили, що Авраам пережив справжнє чудо; Бог говорить, що з нами буде те саме, що й з Авраамом. Ми також можемо отримати виконання Божих обітниць — ті з нас, хто ходить «слідами віри батька нашого Авраама» (Рим. 4:12).
Автор: Ф. Ф. Босворт
