Школа «Бог гарантує ваше зцілення» А. А. Аллена
У попередньому розділі ми дійшли висновку, що наявність віри є обов’язковою умовою для отримання зцілення. У Слові Божому легко виявити тисячі обітниць, але кожна з них може здійснитися лише за наявності віри. Віра — це те, що ви можете мати! Віра — це те, що дає вам Бог!
Одного разу, вийшовши з Віфанії, Христос побачив велику смоківницю, на якій не було нічого, крім листя (див. Мк. 11:13). Він проголосив, що відтепер ніхто не скуштує жодного плоду з цієї смоківниці. Це чудо мало дуже велике значення, хоча його вплив дещо віддалився в часі. Це була перевірка віри. Лише вранці учні, проходячи повз смоківницю, побачили, що вона засохла до кореня.
Петро дуже здивувався, що дерево загинуло. Ісус відповів йому так: «Майте віру Божу. Бо істинно кажу вам: коли хто скаже цій горі: «Піднесися й кинься в море», і не засумнівається у своєму серці…, — буде йому те, що він скаже» (Мк. 11:23). Зрозуміло, що ту віру, яку мав Ісус, може мати кожен. І ми можемо мати віру Божу, тобто віру, яку Бог дає нам.
Ціна віри
Бог справді дає нам віру. Бог дає віру кожному, хто бажає цього настільки сильно, що готовий заплатити необхідну ціну. І цією ціною є послух, побожність, святість, слідування Божим шляхом, життя без осудження, яке відповідає всім настановам Божого Закону.
Апостол Іван проголошує: «…Якщо наше серце не осуджує нас, то [і лише в цьому випадку] ми маємо відвагу перед Богом» (1 Ів. 3:21). Віра та відвага, заснована на впевненості, — це одне й те саме. Тлумачний словник Вебстера трактує значення слова «віра» як повну впевненість у людині. Для нас немає сумніву, що ніхто не може вселити в нас більшої впевненості, ніж Бог!
Віра — це не якесь незбагненне й таке, що навіює страх, почуття, здатне викликати нервовий озноб. Віра — це щось звичайне, щоденне, що виявляється в усіх буденних справах. Ви пишете листа, йдете на пошту, купуєте маленьку марку, приклеюєте її в кутку конверта, опускаєте листа в поштову скриньку — ви робите все це з абсолютною впевненістю, що людина, якій адресовано листа, отримає його через кілька днів. При цьому ви не відчуваєте раптового сильного почуття, що переповнює вас, щодо того, чи отримає ваш приятель цього листа. Вам навіть не спадає на думку сумніватися в цьому.
Деякі люди мають більшу віру в Дядька Сема, ніж в Ісуса. Але ви повинні зрозуміти, що немає жодних підстав сумніватися в Божих обітницях, якщо ви ретельно виконуєте ту частину цих обітниць, яка призначена для вас.
Якби листа не віднесли на пошту або забули наклеїти марку, безумовно, з’явилися б підстави сумніватися, чи отримає ваш друг листа. Так само можуть виникнути сумніви в тому, чи дійшли ваші прохання до Бога, якщо ви недбало ставитеся до своїх обов’язків. Лише в цьому випадку ми не матимемо підстав отримати від Нього відповідь. Але якщо ви все-таки ретельно дотримуєтеся своєї частини Божої обітниці, Він дає вам повну гарантію того, що виконає ту частину обітниці, яка призначена для Нього, — і ви отримаєте зцілення!
Тепер, коли ми точно знаємо, що саме намагаємося отримати, розгляньмо біблійні методи отримання зцілення. Незалежно від того, наскільки надійним може бути хтось із наших знайомих, ми ніколи не можемо бути впевнені, що він цілком заслуговує на довіру, доки не познайомимося з ним достатньо близько. Очевидно, саме тому багато людей не можуть одразу довіритися Богові. Ми знайомимося з Богом, коли щодня перебуваємо в спілкуванні з Ним або читаємо Його Слово.
«Отже, віра від слухання, а слухання через Слово Боже» (до Рим. 10:17). Читайте Слово Боже. Читайте його так, як читали б листа від надійного друга. Вважайте його найвищим авторитетом. Рішуче відвертайтеся від книжок і бесід, які ставлять під сумнів істинність Слова Божого.
Свого часу Ісус звинуватив кількох фарисеїв у тому, що вони шанують Його устами, а не серцем, «усуваючи Слово Боже вашим переданням…» (від Мк. 7:13), і «…навчаючи вчень, заповідей людських» (від Мк. 7:7). Але марними були їхні зусилля! Багато проповідників і сьогодні зводять Божі обітниці нанівець, оскільки ґрунтують свої доктрини на тому, що їх оточує, а не на Слові Божому. Лише сила й дієвість Слова Божого можуть закласти фундамент, на якому зростатиме ваша віра. Ваші чи чужі слабкості та невдачі ніколи не стануть таким фундаментом.
І така віра, що зросла в серцях через слово, має бути напоєна й підживлена істинною любов’ю до Бога. «…Досконала любов проганяє страх…» (1 Ів. 4:18). Страх — пряма протилежність вірі. Він убиває віру. У любові немає місця страху. Ви не можете мати віру, якщо не любите Бога. Ви можете сподіватися, що Він зцілить. Ви навіть можете сказати: «Я знаю, що Він здатний». Але водночас ви можете не мати віри.
Дотримуйтеся Божих заповідей
Якщо ви любите Бога, то будете дотримуватися Його заповідей (див. від Ів. 14:15,21,23). Невдача в дотриманні Його заповідей — причина того, що багато хто не здатен мати віру. Адже віра діє любов’ю (див. до Гал. 5:6). Любов виявляє себе через послух. Непослух відомій Божій волі свідчить про відсутність віри й любові. Якщо ми любимо Бога, то маємо бути зацікавлені в тому, щоб пізнати й виконати Його волю.
На мою думку, найбільшою перешкодою для віри нині є непослух. Іван говорить: «Улюблені! якщо серце наше не осуджує нас, то ми маємо відвагу перед Богом, і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо дотримуємося Його заповідей і робимо те, що приємне перед Ним» (1 Ів. 3:21,22).
Справжня віра, жива й дієва, неможлива, якщо в людини немає згоди між її внутрішнім світом і Духом Божим, адже така людина живе не за Божими заповідями.
Багато людей, які відкрито заявляють про свою християнську відданість, живуть під постійним осудженням за гріх і непослух відомій Божій волі. Такі люди ніколи не матимуть істинної віри, доки спочатку не покаються у своїх гріхах і не покінчать із ними раз і назавжди. І лише після цього зникне примус. І лише тоді вони зможуть очистити свою совість, а Бог вселить у них досконалу впевненість, яка стане основою їхньої сміливості, або їхньої віри.
Прийміть Духа Святого
Сміливість деяких людей може легко зруйнуватися через те, що вони живуть під осудженням, а не у світлі Божого Закону, який говорить про хрещення Святим Духом. Це світло вже прийшло у світ, але такі люди ще не ходять у ньому. Вони вже знають, у якому славному чуді мають узяти участь, але ще не виконали умов, які дають змогу отримати його.
«Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» (Дії 19:2). Це питання жодним чином не можна вважати неприязним щодо християн. Адже сам Павло поставив це питання групі з дванадцяти віруючих в Ефесі. Кожен християнин має прийняти Святого Духа не лише тому, що це Божа заповідь (що саме по собі є достатньо вагомою причиною), а й тому, що християнину просто необхідна ця сила для служіння та свідчення про Господа.
У Церкві Нового Завіту кожен віруючий із групи християн, про яких говориться в Новому Завіті, був охрещений Святим Духом і навернувся до нової віри, а після навернення всі учні Ісуса були спасенні. І Він послав їх нести добру звістку, зцілювати хворих і дав їм владу над усіма бісами (див. Лк. 9:1, 2). Імена їхні були записані на небесах (див. Лк. 10:20), що символізувало їхнє спасіння. І Ісус «…наказав їм: не відлучайтеся від Єрусалима, але чекайте обітниці Отця, про яку ви чули від Мене; бо Іван хрестив водою, а ви через кілька днів після цього будете охрещені Святим Духом» (Дії 1:4, 5).
«І Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтеся в місті Єрусалимі, ДОКИ не зодягнетеся силою згори» (Лк. 24:49). Це не просто настанова кільком людям, які жили в давні часи, вона призначена й усім християнам, які живуть сьогодні. Звертаючись до тих, хто першими сповнилися Святим Духом, Петро вигукнув: «Покайтеся, і нехай кожен із вас охреститься в ім'я Ісуса Христа на прощення гріхів, — і ви отримаєте дар Святого Духа; бо вам належить ця обітниця і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш» (Дії 2:38, 39).
Для багатьох хрещення — це велика честь, дарована згори, а не чітко сформульована заповідь. Але це саме і є заповідь, адже ще Павло сказав: «І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; але сповнюйтеся Духом» (Еф. 5:18). І якщо це справді не що інше, як Божа заповідь, то ставлення до неї може бути лише одне — беззаперечне виконання. Ті, хто прийшов у світлі Божої істини, мають ходити в цьому світлі, а невдача може призвести до осудження або до суду.
«А суд полягає в тому, що світло прийшло у світ; але люди більше полюбили темряву, ніж світло, бо їхні діла були лихі» (Ів. 3:19). Багато хто сьогодні тією чи іншою мірою живе під осудженням, оскільки не присвятив себе цілковитому підкоренню тому славному, що вони отримали, — хрещенню Святим Духом.
Наступний уривок проливає світло на той факт, що Святого Духа прийняли лише слухняні Божому Закону: «І ми Йому свідки в цих словах, і Дух Святий, якого Бог дав тим, хто слухається Його» (Дії 5:32). Із цього вірша стає зрозуміло, що якщо ви не сповнилися Святим Духом, то не можете бути по-справжньому слухняними. А якщо ви не слухняні по-справжньому, значить, ви неслухняні. Непослух — це гріх, гріх веде до осудження, а осудження вбиває віру.
Перебувайте у Христі
«Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої перебуватимуть у вас, то, чого б ви не побажали, просіть, і буде вам» (Ів. 15:7). Людина повинна перебувати в Христі й відчувати в собі готовність до істинної віри ще до того, як отримає віру, яку дасть їй Бог. Бог не дає віри людям, які не перебувають у Ньому. Якби Він давав віру всім, то будь-яка людина (а нею могли б виявитися і п'яниця, і повія, і злодій, і вбивця, і ворог Царства Небесного) змогла б набути віри й увірувати; і тоді Йому довелося б дати такій людині все, чого б вона не попросила. Але оскільки Божі благословення призначені лише для тих, хто служить Йому й відводить Йому першорядне місце у своєму житті, то необхідно перебувати в Христі ще до того, як набудете віри й почнете вірити.
Звернімося до Слова Божого за роз'ясненням, що ж таке «перебування в Христі». «Хто каже, що перебуває в Ньому, той повинен чинити так, як чинив Він» (1 Ів. 2:6). Із цього вірша стає зрозуміло, що якщо ми відкрито заявляємо про своє перебування в Христі, то повинні ходити в Христі, як ходив Він Сам. Друзі, якщо ви не ходите, як ходив Христос, то ви не перебуваєте в Ньому, і тому не дивно, що ви не маєте віри! Вам не вдасться створити міцний фундамент для своєї віри доти, доки не почнете перебувати в Христі й ходити, як ходив Він. А це не просто можливо — такою є Божа заповідь.
«Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли слідами Його: Він не вчинив жодного гріха…» (1 Петр. 2:21, 22). Христос не жив у природженому гріху. Він не робив жодних винятків для виправдання гріха. Він чинив опір дияволу та спокусі, незважаючи на те, що був «…подібно до нас випробуваний у всьому, крім гріха» (Євр. 4:15). Він — приклад для нас. І Він завжди готовий допомогти нам ходити, як ходив Він, — Його слідами. «Кожен, хто перебуває в Ньому, не грішить…» (1 Ів. 3:6).
Я знаю, що ці положення суперечать багатьом сучасним релігійним поглядам. Мені також відомо, що велика кількість людей, які прагнуть стати Божими дітьми й вірять у зцілення згори, підносять молитву за молитвою, не маючи при цьому вміння виявляти віру в зцілення.
Безуспішні спроби цих людей свідчать про те, що існує причина, через яку люди продовжують відчувати біль і страждання, переносити хвороби й ніяк не можуть отримати зцілення свого хворого організму. І причина ця не в тому, що Бог упереджений. Радше все пояснюється тим, що немічна людина не заплатила необхідної ціни за віру, яка є послухом і святістю.
Ведіть благочестиве життя
Надія доступна людям без святості, або благочестя, але віра — ніколи! Якби люди без святості мали віру, вони отримали б від Бога все, чого тільки побажали б, оскільки Бог гарантує це тим, хто має віру. «І все, чого тільки попросите в молитві з вірою, отримаєте» (Мт. 21:22). І Бог також сказав: «Прагніть мати мир… і святість, без якої ніхто не побачить Господа» (Євр. 12:14).
Сьогодні повсюди можна почути, що життя неможливе без гріха і, живучи в цьому світі, ми стаємо причетними до деяких гріхів цього життя. Ті, хто навчає цих догматів, цитують численні уривки з Біблії, призначені для необернених християн, які не були спасенні. Але Бог говорить: «…будьте святі, бо Я святий» (1 Петр. 1:16).
Павло свідчить: «…Отверезіться, як належить, і не грішіть; бо на ваш сором скажу: деякі з вас не знають Бога» (1 Кор. 15:34).
Цей вірш говорить про тих, хто знаходить виправдання своїм природженим гріхам і хто не має знання про Бога. Який сором! Такі удавані християни не читають Біблії.
Після того як одного разу Ісус зцілив одну людину, Він зустрів її в Храмі й сказав їй: «…ось, ти одужав; не гріши більше, щоб не сталося з тобою чогось гіршого» (від Івана 5:14).
Самарянці Христос сказав: «…іди й надалі не гріши» (від Івана 8:11).
«Діти мої! це пишу вам, щоб ви не грішили…» (1 Ів. 2:1).
Павло ставить запитання про гріх, кажучи в Посланні до Римлян: «Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножувалася благодать? Ніяк» (до Рим. 6:1).
Коли люди дедалі більше схилятимуться до того, що Сам Христос думає про гріх, і почнуть перебувати в Христі, зцілення отримають дуже багато людей; і книги, подібні до цієї, будуть непотрібні. Але доти, доки просвітлення не досягне кожного і люди не познайомляться з істиною, такі книги все ще потрібно писати.
Багато хто сьогодні ставить запитання: «Чому я не отримав зцілення?» Відповідь проста: «Через відсутність віри або її нестачу». Існує багато причин нестачі віри, основною з яких є нестача святості. Інша важлива причина полягає в тому, що люди часом нехтують регулярним вивченням Біблії. Тому не дивно, що в серцях нині живих християн бракує віри.
Ціну, яку необхідно заплатити за віру, назвав Сам Бог. Любіть Бога. Читайте Його Слово. Виконуйте Його заповіді. Вірте Його обітницям.
Для певного кола людей така ціна може здатися цілком нереальною. Але Бог дає людині можливість сплатити її. Той самий Христос, який рятує нас від гріха, підтримуватиме тих, хто бажає знайти опору в силі Його могутньої влади. «Але вірний Господь, Який утвердить вас і збереже від лукавого» (2 Сол. 3:3).
«А Тому, Хто може зберегти вас від падіння й поставити перед Своєю славою непорочними в радості,… сила й влада… нині й на всі віки!» (Юди 24–25).
Бог не лише заповідає нам перебувати в Ньому, Він робить усе, щоб це стало можливим. Він дає нам силу протистояти спокусам диявола. «Вас спіткала спокуса не інша, як людська; і вірний Бог, Який не допустить, щоб ви були спокушувані понад сили, але під час спокуси дасть і полегшення, щоб ви могли її перенести» (1 Кор. 10:13).
Я маю підстави зробити висновок, що ті, хто щиро бажає чинити те, що до вподоби Богові, читає Біблію й підносить молитви, досягають справжньої святості. І саме ці люди проголошують перемогу над своїми хворобами й недугами, а також над силою ворога. І Бог дає таким людям віру.
Віра як дар і плід Духа
Віра перелічується серед інших дарів Духа (див. 1 Кор. 12:9). Оскільки обсяг цієї книги обмежений, ми, на жаль, не маємо можливості докладно зупинитися на питанні віри як одного з дев’яти дарів. Зазначимо лише, що віра, про яку йдеться у вищезгаданому уривку Біблії, тлумачиться як дар Духа Святого. Церква, зі свого боку, наставляє нас прагнути до більших дарів.
Усі християни мають більшу чи меншу віру. Без неї неможливо навіть отримати спасіння. Під час спасіння віра починає зростати як плід, адже віра і є плід Духа, подібно до будь-якого духовного дару (див. до Гал. 5:22). Так само, як деякі дерева в саду дають невеликий урожай плодів, так і деякі християни, очевидно, приносять дуже малий плід Духа.
Плід спочатку має випустити бруньки, потім вирости й дозріти. Щоб отримати плід хорошої якості, його потрібно відповідно живити, так само як і садовий плід. Адже віра — від слухання Слова Божого, і християнин має регулярно читати Слово Боже. Намагайтеся запам’ятати якомога більше Божих обітниць, що стосуються зцілення згори, і тримайтеся їх. Цитуйте їх знову й знову. Роблячи так, ви допоможете своїй вірі зростати.
Віра має ґрунтуватися на Слові Божому і тільки на Слові Божому. Досвід і свідчення інших людей можуть принести надію, але не віру. Віра не може ґрунтуватися лише на чужому досвіді. Вона не може ґрунтуватися і на почуттях інших людей або на тому, що хтось побачив. Те, що людина стає свідком чудотворної сили Божої, яка зцілює інших, вселяє в неї надію, але надія — це ще не віра. Вона допомагає вірі, але не може замінити її, бо «…віра від слухання, а слухання через Слово Боже» (до Рим. 10:17). Покладіть в основу своєї віри Слово Боже. Водночас не говоріть про те, що ви відчуваєте і чого не відчуваєте.
Люди, які пов’язують своє зцілення з почуттями, ніколи не віддають належної честі Слову Божому. Приймаючи Слово Боже й намагаючись застосувати його до свого випадку, людина спочатку може не відчувати жодних змін у стані свого здоров’я. Але результат неодмінно буде, і ця людина обов’язково відчує його, адже використовує віру, яку дає їй Бог. Справжня віра — це означає повірити Богові на слово. Чим більше зі Слова Божого ви сховаєте у своєму серці, тим легше вам буде перевірити й виконати те, про що йдеться у Слові.
Однак для віри існує багато перешкод, і наступний розділ присвячений цій проблемі. Молитовно прочитайте його з великою увагою та виконайте всі настанови, і Бог, якому ніколи не супроводжує невдача, неодмінно нагородить вас за ваш послух істинною, живою та дієвою вірою — вірою, яку дає Бог! Така віра заслуговує Божої гарантії зцілення, яка неодмінно здійсниться.
