Урок 8. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
«Минулий час у Слові Божому»
Для тих, хто шукає Божої милості, важливо побачити, що віра, яка досягає мети, просто бере й використовує те, що Бог пропонує нам. Надія очікує благословення в майбутньому, але віра вже зараз бере все, що пропонує нам Бог.
Ми повинні вірити в те, що Бог зробив для нас, і діяти відповідно до цієї віри — брати свою свободу, куплену кров'ю, як це робили раби на Півдні після проголошення Авраамом Лінкольном акта про скасування рабства.
Євангеліє — це прокламація звільнення від служіння та рабства старому господареві-тирану гріха й хвороб — дияволу. Коли Ісус сказав: «Звершилося», Він мав на увазі, що роботу було виконано — завершено в Божих очах; і Бог очікує, що й ми вважатимемо її завершеною. Минулий час у цьому Божому Слові означає «вирішено», тобто остаточне утвердження Його волі.
У Посланні до Галатів (3:13) ми читаємо: «Христос викупив (минулий час!) нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям». Бог поставив наше викуплення від прокляття закону в минулий час, і ми отримуємо своє звільнення, коли чинимо так само. У 28-му розділі Повторення Закону ми бачимо, що прокляття закону включає всі хвороби.
У Слові Божому ми читаємо: «Він поніс (минулий час) наші немочі й узяв на Себе наші хвороби»; «Узяв на Себе (минулий час) наші немочі й поніс наші хвороби»; «Його ранами ми зцілилися».
Бог хоче, щоб усі ми прийняли в Його Слові минулий час щодо викуплення наших душ і тіл від немочей і хвороб та йшли далі в послуху, діючи вірою в Нього. Коли Бог ставить обітницю в минулий час, Він таким чином спонукає нас робити те саме. Жоден інший підхід не може бути переможною вірою.
У Євангелії від Марка (11:24) Ісус наказує нам ставити отримання благословень, про які ми молимося, у минулий час. Коли ми просимо, Він відповідає: «Вірте, що отримали, і буде вам». Ми повинні продовжувати вірити, що Бог дав нам те, про що ми просили в молитві, і продовжувати славити та дякувати Йому за те, що Він дав нам. Ми отримали те, про що просили, лише після того, як повірили — після того, як повірили, що Він почув нашу молитву; саме тоді Бог починає діяти. Саме тоді нетлінне насіння — Його Слово — починає рости.
Фермер спочатку має посіяти, перш ніж зможе зібрати врожай, і постійне насадження Слова Божого – нетлінного насіння – у добрий ґрунт наших сердець також має відбутися в минулому часі, перш ніж насіння зможе почати свою роботу.
Віра в те, що Бог почув наші молитви, перш ніж благословення стає очевидним, – це ґрунт, у якому нетлінне насіння – Його Слово – росте й приносить плід. Коли Бог почув наші молитви, Він опустив насіння в ґрунт, і тоді (але не раніше!) воно починає свою роботу.
Біля могили Лазаря Ісус сказав: «Дякую Тобі, що Ти почув Мене», хоча Лазар ще був мертвий. Хворі, які моляться про зцілення, повинні говорити, що вони зцілені, ще до того, як зцілення стане видимим:
«Отче, дякую Тобі, що Ти почув мене». Молитва віри – це справжня віра в те, що наші молитви почуті ще до того, як відповідь стала очевидною. «Таку впевненість маємо в Ньому, що коли просимо чогось згідно з Його волею, Він чує нас, а якщо знаємо, що Він чує нас у всьому, чого б ми не просили, то знаємо й те, що отримуємо від Нього те, чого просимо».
Віра радіє й говорить: «Написано» – ще до того, як ми переживаємо або усвідомлюємо якісь зміни. Коли ми молимося про зцілення, ми повинні говорити, спираючись на авторитет Слова Божого: «Дякую Тобі, що Ти почув мене».
Віра відмовляється бачити щось, що суперечить Слову Божому. Вона бачить даровані нам здоров’я й силу як такі, що вже належать нам через смерть Заповідача. Заповіт набув чинності. Ісус говорить нам: «Як ти повірив (минулий час), так і буде тобі».
Природним поглядом ми бачимо лише тимчасові, нижчі земні речі, але просвітленим поглядом нашого розуміння споглядаємо вищу, сповнену задоволення, вічну реальність духовного Божого Царства.
Один чоловік поклав певну суму грошей до кишені своєї дружини й, сказавши їй про це, запитав, чи вірить вона йому. Вона відповіла: «Так, звичайно», – і почала планувати, як їх витратити. Насправді вона отримала ці гроші ще до того, як побачила їх. Чому ми віримо на слово іншим, але вимагаємо доказів від Бога?
Якби тобі передали документи, що засвідчують твоє право власності на будинок, якого ти ніколи не бачив, ти став би власником цього будинку. «Віра – це впевненість (документ, що засвідчує право) у невидимому». Документи роблять будинок настільки твоїм, що ти можеш продати його, так і не побачивши. Віра – це коли Бог говорить, що це в тебе є, і ти дієш відповідно, перш ніж відчуєш або побачиш це.
Бог сказав Ісусу Навину: «Я віддаю в твої руки Єрихон». І мури Єрихона впали, коли ті, хто його облягав, вчинили за вірою.
Ісус сказав десятьом прокаженим, які просили Його про милість: «Ідіть, покажіться священникові». Його слова ніби говорили: «Я даю вам слово, що це вже зроблено». Вони знали закон про прокажених, за яким їх мали ізолювати, і знали, що означає Його повеління. І вони повірили у своє зцілення, і воно проявилося, коли вони вчинили за вірою.
Йона поставив своє визволення в минулий час і приніс жертву голосом подяки, ще перебуваючи в утробі риби. Це принесло очікуваний плід.
Причина, через яку багато хто не отримує того, про що молиться, полягає в тому, що вони чекають на свої благословення в майбутньому, а це лише НАДІЯ, а не віра, яка бере благословення ЗАРАЗ.
Якби Божі дари для нашої душі й тіла були лише ОБІЦЯНИМИ дарами, нам довелося б чекати, поки Бог виконає Свої обітниці, і це було б Його відповідальністю. Але всі обітниці не лише обіцяні, а й ЗАПРОПОНОВАНІ, тому їх потрібно прийняти, і відповідальність за те, щоб вони дійшли до нас, лежить на нас. Це звільняє Бога від відповідальності за будь-які невдачі.
Єдина причина, чому ти не спасся роком раніше, — це те, що ти не прийняв того, що Бог приготував і пропонував тобі. Не Бог змушував тебе чекати — це ти змушував Його чекати.
Дехто каже: «Бог зцілить мене у свій час». Це лише НАДІЯ, а не віра. Віра БЕРЕ те, що пропонується ЗАРАЗ.
Автор: Ф. Ф. Босворт
