Урок 13. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
Двадцять дві причини невдачі зі зціленням
Якщо все Писання так ясно стверджує, що наш Небесний Отець бажає нашого зцілення, тоді чому в наші дні деяким, хто шукає зцілення, не вдається його отримати? Це питання виникає в думках багатьох щирих дослідників. На це питання є кілька відповідей, які ми коротко згадаємо. За допомогою цих відповідей багато тих, кому не вдавалося отримати зцілення, змогли визначити причини своїх невдач і після цього були славно зцілені.
1. Недостатність учення — незнання щодо зцілювальної сили Євангелія
Павло говорить нам, що «віра приходить від слухання, а слухання — через Слово Боже». Багато хто просив у Христа зцілення, перш ніж почув або пізнав достатньо Слова, щоб воно могло виростити в них тверду віру. Члени ранньої церкви були одностайні, проголошуючи повне Євангеліє. Вони не відмовлялися ні від чого, що могло виявитися корисним. Вони проголошували все Слово Боже.
Ми побачили, що Бог породжує віру у зцілення так само, як віру у спасіння чи будь-яке інше благословення, а це означає, що той, хто має потребу, спочатку повинен пізнати Божу волю в цьому питанні. Неможливо простягнути руку віри й узяти від Бога те, чого очі віри ще не бачать. Ісус сказав: «Пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними». Істина Слова Божого звільняє нас — істина, яку знають, розуміють, приймають і згідно з якою діють, якої дотримуються та в яку твердо вірять непереможною вірою.
Павло говорить нам, що Слово Боже «діє в нас, віруючих». Слово Боже — це «дорогоцінне насіння», «нетлінне насіння», насіння, яке має силу й завжди виконує свою роботу, коли його знають, приймають і зберігають у доброму ґрунті.
Деякі не отримують зцілення, бо сподіваються отримати врожай із насіння (Слова про зцілення), не знаючи, що це за слово, не надавши йому належного місця й не помістивши його в добрий ґрунт, без якого воно не може прорости. Насіння може діяти в нас лише тоді, коли ми знаємо про нього й приймаємо його.
Перш ніж Бог сказав: «Я Господь, Цілитель твій» і пообіцяв забрати всі наші хвороби, Він попередив: «Якщо ти будеш уважно слухати й виконувати». Це означає бути старанними в пізнанні, розумінні та застосуванні того, що Бог говорить у Своєму Слові про зцілення. Ми повинні знати, що Бог пропонує нам, перш ніж очікувати цього від Нього. Знання Божої волі має передувати вірі в те, що це буде здійснено. Багато хто сьогодні не знає, що їхнє зцілення є Божою волею, повністю явленою в Його написаному Слові, Біблії. Знання цього є єдиним свідченням віри, яка здобуває.
Якщо ті, хто шукає зцілення, не можуть під час випробування сказати: «Написано» — і процитувати противнику обітницю, яка виражає Божу волю в цьому питанні, їхня віра не може залишатися непохитною. Багато страждальців, які протягом багатьох років молилися про зцілення без жодного успіху, бо використовували у своїх молитвах руйнівну для віри фразу: «Якщо буде на те Твоя воля», пізніше були зцілені через істину Божого Слова, яка міститься й пояснюється в цій книзі.
Члени ранньої Церкви були в згоді не лише щодо вчення про цей предмет, а й одностайно підносили свої голоси до Бога в молитві за «чудеса і знамення» ще до того, як хворих виносили на вулиці Єрусалима. Це була не віра одного євангеліста, а віра цілої групи віруючих, що принесла зцілення «всім» на вулицях Єрусалима після Вознесіння Христа (Дії 5:14–16).
Більшість служителів і членів сучасної Церкви — чи то через невігластво, чи через усталені традиції у служінні зцілення — не погодилися з тим, як воно викладалося, проповідувалося і практикувалося в ранній Церкві.
Замість того щоб молитися в згоді за результати зцілення, як це робила рання Церква, сучасна Церква не приймає ставлення нашого Господа до хвороб так, як воно показане в Євангеліях. У наші дні незгода часто займає місце об'єднаної молитви; невіра — місце об'єднаної віри; комфорт — місце сповненості Духом. Я поставлю вам запитання: «Хіба вина за незцілення деяких людей не лежить на невіруючій частині самої Церкви, якщо всі ми є членами одного організму?» Думаю, ви відповісте: «Так».
Уявіть собі, що всі думають, ніби дні духовного пробудження вже минули, як тепер прийнято говорити: «Дні чудес залишилися в минулому». Це стало б непереборною перешкодою для служіння цій частині Євангелія! Християнські діячі не мали б успіху у своїй праці зі спасіння душ, їм доводилося б переконувати членів Церкви залишити хибну традицію й поставити на її місце Слово Боже. Однак якби з самого дитинства нас учили, що зцілення є такою самою частиною Євангелія, як і всі інші його частини, я впевнений, дуже мало в кого виникали б труднощі з тим, щоб виявляти віру в зцілення.
Саме Слово Боже породжує віру в зцілення. Ми раділи, бачачи сотні зцілених, коли вони слухали істину щодо цього питання; інші ж зцілювалися, читаючи рекомендації, які відповідали на їхні запитання й усували перешкоди в їхній вірі.
2. Друга причина, чому деякі не отримують зцілення, — відсутність єдності в самій Церкві
Христос планував здійснювати служіння зцілення у Свою відсутність через усю Церкву, Своє Тіло, а не через одного члена цього Тіла. Він сказав: «Ці знамення супроводжуватимуть ЇХ» — Церкву, а не ЙОГО — окремого чоловіка. Не віра одного-єдиного євангеліста, а віра сповненої Духом Церкви як одного цілого принесла зцілення всім хворим на вулицях Єрусалима після того, як Христос відійшов і послав Свого Наступника, Святого Духа.
Декому не подобаються публічні служіння зцілення, однак Бог, коли все відбувалося так, як хотів Він, одночасно зцілював безліч людей на вулицях. Він хотів, щоб Його співчуття стало відомим світові й лягло в основу їхньої віри. Бог хоче, щоб Його діла продовжувалися — і продовжувалися через усю Церкву, коли кожен член сповнений і залишається сповненим Духом.
Найбільші навернення відбувалися, коли було виливання Духа і коли Церква була в згоді: саме тому всі ці люди були зцілені на вулицях Єрусалима.
Бог працює з людьми, як спасаючи, так і зцілюючи, через виливання Свого Духа та через сповнену Духом об’єднану Церкву, яка молиться. Його метод розкривається в обітниці «Вилллю Духа Свого» та в твердженні «Усі сповнилися Духом». Сповнена Духом і молитовна церква створює атмосферу, у якій Богові легко діяти, а дияволу важко втручатися, бо ця атмосфера і є Сам Дух Святий, Який сильніший за диявола.
За часів Фіннея та інших великих пробуджень грішники відчували осуд, щойно виходили з поїзда в місцевості, де відбувалося пробудження. Фінней розповідає про таку єдність у молитві, коли кожна доросла людина на вулиці завдовжки три милі була спасена, крім однієї. Християни разом молилися за неї, і вона також спаслася.
Правда й те, що окремі люди спасаються та зцілюються навіть тоді, коли немає великих зібрань пробудження, але зазвичай Бог хоче, щоб усі Його люди молилися за виливання Святого Духа. Ми читаємо: «Вони однодушно перебували в молитвах і проханнях». А ми робимо це так рідко!
Сьогоднішня теологія змушує багатьох людей звертатися до минулих благословень без щоденного оновлення повноти, яку вони мали спочатку, коли були сповнені Святим Духом. Якщо Церква сьогодні не сповнюється Духом і не залишається сповненою, тоді неможливо створити атмосферу, у якій Бог не зустрічатиме перешкод і обмежень. В атмосфері Церкви, сповненої Духом і однодушно молячої за справу Христа, Бог присутній, щоб зцілювати, як це було спочатку. Бог хоче, щоб Церква сповнювалася і залишалася сповненою тим самим Святим Духом, Який спасав і зцілював безліч людей у новозавітні часи.
Результати здійснення Божих обітниць у будь-який час однакові. Якщо ти хочеш знати, як Дух Святий діє зараз, просто прочитай, як Він діяв, маючи повну владу над Церквою. Книга Дії — це проєкт, за яким Дух Святий бажає діяти в нинішні часи. Як ранні християни в Діях (див. розділ 4) були сповнені Святим Духом і всі успішно молилися за «чудеса і знамення» зцілення, так і в Посланні Якова (див. розділ 5) усім християнам наказано молитися за зцілення хворих і робити це так само серйозно, як Ілля молився про дощ. Коли це відбувалося в ранній Церкві, молитва віри старійшин була не чим іншим, як озвученням молитви всієї церкви.
Іван говорить: «Таку відвагу маємо в Ньому, що коли просимо чогось за Його волею, то Він чує нас». Це було продемонстровано групою християн у розділі 4 книги Дії. Кожному християнинові сьогодні належить бути сповненим Святим Духом, молитися за виливання Духа та перемагати в молитві за зцілення хворих. Кожен священник має здійснювати своє священство, але сьогодні багато хто цього не робить, атмосфера наших зібрань забруднюється, і хворим стає важче мати віру в те, що Дух Святий почне діяти в них.
Те, що християни не живуть і не ходять у Дусі, обмежує Святого Ізраїлевого, бо умовою для Його досконалої роботи є те, щоб людина була сповнена Духом. Замість оточення, яке підтримує її, бідна хвора жінка часто опиняється серед противників із боку власної сім’ї, а часто навіть пастора та членів рідної церкви; і їй не вдається отримати зцілення, бо вона надто слабка розумом і тілом, щоб самій вести цю боротьбу. Саме ті християни, які протистоять їй, мали б бути людьми, що моляться у вірі за її зцілення. Ми всі повинні «носити тягарі один одного» і таким чином виконувати закон Христів.
Зазвичай у наші дні саме ті, хто порушує умови, яких дотримувалася рання Церква, ставлять запитання, чому ж деякі не отримують зцілення; відповідь така: тому що саме ці сумніва́льники не дають Церкві досягти однодушності в молитві та вірі у зцілення хворих. Церква збилася з Божої програми.
У чудовому документі, підписаному двадцятьма єпископами Єпископальної церкви Співдружності Австралії, міститься повідомлення про чудеса зцілення, явлені в цих церквах у різних містах Австралії. У цьому повідомленні сказано: «Необхідна не лише віра окремої людини, а спільна віра — віра домашніх, служіння та всієї церкви. Тіло, а не окремий член, має співпрацювати з Головою, Христом, якщо є потреба у зціленні хворих. Хвиля заступництва була найвищою і поширювалася найдалі серед прихожан… Світ сьогодні очікує свіжого одкровення про присутність і силу Божу в праці церкви та в житті її членів. Світ уже одного разу бачив і переживав чудо божественного зцілення».
Сьогодні більшість членів церкви через своє невігластво протистоїть тому, про що молилася рання церква. Вони не прийняли ставлення нашого Господа до хвороб і не виконали умов, необхідних для зцілення хворих, як цього бажає Бог, і саме ці люди вказують на невдачі інших, у яких є й чимала частка їхньої відповідальності.
Сьогодні звичним явищем є те, що люди, які мали б чинити діла Христа, закликають хворих триматися подалі від місць, де чиняться діла Христа. Чи не було б краще застерігати людей не ходити туди, де конфірмація, хрещення, членство в церкві або реформація займають місце народження згори?
3. Третя причина, через яку деяким не вдається отримати зцілення від Христа, — це невір’я суспільства
Хоча в інших місцях Ісус чинив чудеса й знамення та зцілював усіх хворих, коли Він прийшов до Назарета, де виріс, то не міг чинити чудес через невір’я його мешканців (Мк. 6:5,6). Подумайте про це! Сам Христос, будучи повністю помазаним Духом Святим, стикався з перешкодою суспільного невір’я. Якщо це правда, то немає нічого дивного в тому, що деякі люди сьогодні в різних містах не можуть отримати свого зцілення. Якщо Бог не дозволяв дару чудотворення діяти через Христа там, де люди через своє невір’я зараховували Бога до брехунів, то хіба Він дозволить це сьогодні? Павло серед язичників мав більше успіху в чудотворенні, ніж Ісус у своєму рідному місті (Дії 14).
Традиції у питаннях зцілення, яким сучасних людей навчили вірити замість простого Слова Божого, перетворили весь світ на справжній Назарет невір’я. Я маю на увазі, що сьогодні невір’я суспільства стало майже повсюдним. Тим, хто проповідує повне Євангеліє та молиться за хворих, доводиться трудитися в Назареті невір’я. Ми можемо досягати результатів лише тією мірою, якою можемо позбутися «передань старців», що стосуються зцілення, навчаючи людей тому, що насправді говорить Писання про зцілення. Чинячи так, я сміливо заявляю, що Ісус Христос — не ми — мав більший успіх у чудотворенні в усіх тих містах, де проходили наші кампанії пробудження, ніж у рідному місті Назареті. Тільки не зрозумійте мене неправильно. Я не кажу, що ми мали успіх. Я говорю про те, яку працю здійснив Христос скрізь і щоразу, коли люди через наше служіння просвітлювалися, щоб знати про свій привілей у питанні зцілення.
Хіба той факт, що Христос не міг чинити чудес у Назареті, доводить щось інше, ніж невір’я людей там? Деякі вчать, що Він зцілював хворих, просто проходячи повз, без участі їхньої віри; якщо це так, то чому Ісус не пішов і не зцілив хворих у Назареті? Біблія відповідає так: «Через їхнє невір’я».
Якщо правильно пояснювати невдачу деяких людей в отриманні зцілення, ставлячи під сумнів готовність Христа зцілювати всіх хворих, то чому ж тоді ми не ставимо під сумнів Його готовність спасати всіх грішників, щоб пояснити той факт, що в церквах так багато неспасенних людей?
У описаному в Писанні випадку лише одна жінка з усього натовпу торкнулася Ісуса з вірою в зцілення. Пізніше багато хто чинив так само. Це справа просвіти й віри.
Коли дев'ятьом учням не вдалося зцілити хлопчика з епілепсією, згаданого в Євангелії, який-небудь теолог тих часів, якби він був схожий на багатьох сучасних теологів, міг би вхопитися за цю невдачу й сказати: «Бачите, тепер у нас є доказ того, що зцілювати — не завжди воля Божа!» Але батько хотів, щоб хлопчик був зцілений, сам хлопчик хотів бути зціленим, і учні, яких Бог послав виганяти бісів і зцілювати хворих, теж хотіли, щоб він був зцілений; проте за певних обставин дехто сьогодні сказав би: «Не було на те волі Божої, щоб він зцілився». Вони створюють теологію з невдач. Але Ісус спустився з гори й зцілив хлопчика, довівши, що воля Божа — зцілювати, навіть коли Його законні представники зазнали невдачі. Чому б не створити теологію з цього?
Коли батько хлопчика сказав Ісусу: «Якщо Ти можеш зробити все», Ісус відмовився брати на Себе відповідальність за невдачу. Він заперечив: «Якщо можеш вірувати». І тоді батько вигукнув: «Вірую, Господи, допоможи моєму невірству», і, звичайно ж, після цього отримав допомогу, про яку просив, та мав успіх там, де самі апостоли зазнали невдачі, бо Христос звільнив хлопчика.
Беручи до уваги той факт, що в служінні зцілення ми змушені трудитися перед лицем майже повсюдного невірства, а ті, хто проповідує лише ту частину Євангелія, яка стосується спасіння душі, трудяться в умовах повсюдної згоди з цією доктриною, я думаю, що Бог дає докази божественного зцілення так само яскраво й переконливо, як і докази духовного відродження у відповідь на вчення, яке породжує набагато менше віри. Коли я розмірковую про нестачу вчення про зцілення, про недуховний стан церков та їхнє загальноприйняте ставлення до цієї забутої частини Євангелія, замість того щоб думати, чому деякі не отримують зцілення, я захоплююся успіхом, який Бог дає людям, що моляться за хворих. Я бачив, як багато глухонімих отримували зцілення, і це попри те, що ніхто в залі не очікував зцілення.
Хіба тисячі людей, які свідчать, що були зцілені Богом, не мають доброго фізичного здоров'я, як пересічний християнин у церкві має духовне здоров'я? Хіба фізичне здоров'я тих, хто свідчить про Божественне зцілення, не можна порівняти з духовним здоров'ям тих, хто не приймає Євангелія зцілення, на користь перших? Хіба пересічний християнин є кращим доказом доктрини духовного відродження, ніж той, хто свідчить про Божественне зцілення, є доказом доктрини зцілення? Так мало б бути, тому що вони чують цю частину Слова Божого протягом усього свого життя, тоді як більшість тих, за кого молилися і хто отримав зцілення, чують просте вчення Слова Божого про зцілення лише кілька днів. Сьогодні є багато людей, які були глухонімими від народження й отримали зцілення, і фізично вони чують краще, ніж пересічний член церкви чує духовно. Я бачив багатьох людей, які не могли ступити й кроку, доки за них не помолилися, а тепер вони фізично ходять краще, ніж пересічний християнин ходить духовно, хоча пересічний християнин усе життя чує про зцілення душі, тоді як зцілені чули вчення Слова Божого про зцілення тіла лише кілька разів.
Хіба кожен, хто був охрещений, очищений від гріха? Ні, але лише ті, хто має віру; так само як вода є обрядом християнського хрещення, так і олія є обрядом помазання хворих для зцілення.
Якби хтось сказав мені: «Такий-то був помазаний, але не зцілився», я б відповів йому: «Такий-то був охрещений, але не спасся — він не зцілився від хвороби гріха». Якби ця людина знову сказала мені: «Я знаю людину, яку ти помазав, але її тіло не зцілилося», я б відповів їй: «Я знаю людину, яку ти охрестив, але її душа не зцілилася». Тисячі охрещених так і не пережили духовного відродження, і зрештою це гірше, ніж невдача християнина в отриманні зцілення свого тіла.
Дехто каже: «Якби такий-то зцілився, я б повірив у божественне зцілення». Чому б тоді не бути послідовним і не сказати: «Якби такий-то спасся, тоді я повірив би в спасіння»? Це все одно, що говорити: «Я більше вірю досвіду такого-то, ніж Богові, Біблії та досвіду тисяч інших, які були спасенні й зцілені». Чому б не сказати Богові: «Повірю, якщо Ти зцілиш ще одного», після того як Він зцілив тисячі?
Чи відкинув би ти доктрину освячення лише тому, що деякі члени церкви не освячені, хоча тисячі інших освятилися? Я чув, як служитель висловлювався про служіння одного євангеліста: «Такий-то був помазаний, і за нього молилися, але він так і помер, не зцілившись». Проте цей самий служитель охрестив цю людину й привів її до церкви, проголошуючи таким чином світові, що її душа була зцілена від хвороби гріха, але людина померла, не народившись згори, і її душа була втрачена. Зрештою це гірше, ніж коли хворий християнин не отримує зцілення, помирає, але воскресає у славі.
Якщо свідчення тих із нас, хто був зцілений, не беруться до уваги, коли після ретельного обстеження медичним експертом не виявляється фізичне благополуччя, тоді, щоб бути послідовними, чому б не залучити духовного експерта з духовним розрізненням — таким, яке мав апостол Павло, — щоб обстежити тих членів сучасної церкви, які не приймають Євангеліє зцілення, — і відкинути свідчення тих, хто духовно не відповідає тому, якою має бути здорова душа за біблійними мірками?
Хоча я був свідком чудесного зцілення багатьох тисяч і переконаний, що докази зцілення такі ж яскраві та переконливі, як докази духовного відродження, проте я не ґрунтую жодних ідей на цих відповідях на молитви. Усе своє життя я проповідуватиму повне Євангеліє, навіть якщо більше не побачу жодної спасенної чи зціленої людини. Я вирішив ґрунтувати свої вчення на незмінному Слові Божому, а не на явищах.
Жоден служитель не може отримати результатів доти, доки проповіддю Слова Божого не породить віру в те, що пропонує Слово. Шістдесят тисяч церков у Сполучених Штатах не повідомили про жодного наверненого протягом цілого року, але я не збираюся пропонувати цей факт як причину для боротьби з доктриною духовного відродження чи будь-якою іншою частиною Євангелія.
Дехто каже: «Ми віримо в зцілення, але не віримо, що його потрібно виставляти напоказ». Я помітив, що ті, хто не може радіти разом із усіма, хто отримав від Христа зцілення, поспішають виставити напоказ невдачу, не згадуючи про успіх. Для мене це загадка: як християнин може не радіти, коли бідна хвора людина зцілюється Христом? Я не просто радію, коли стражденна людина отримує від Христа зцілення, але й радий показати світові Божу милість. «Нехай Його діла будуть відомі людям» — це повеління Бога. Ісус наказав одержимому, з якого Він вигнав диявола, піти до рідного міста й розповісти всім про велику милість, яку виявив до нього Бог, і Писання говорить нам, що він розповідав по всьому Десятиграддю про милість Христа, а в наступному розділі ми бачимо, як багато людей отримали від Христа зцілення й прославляли Бога Ізраїлю.
4. Людські традиції перешкоджають божественному зціленню й навіть позбавляють сили частину Євангелія, що стосується зцілення
Ісус сказав юдейським учителям того часу: «Своїми традиціями ви позбавили закон сили». У наші дні багато проповідників чинять ще гірше, бо своїми традиціями вони позбавляють сили Євангеліє.
(1) Одна з традицій стверджує, що Бог є автором хвороб і бажає хвороб деяким зі Своїх послідовників. Для мене це загадка: як людина може дотримуватися такої думки перед лицем Писання та служіння Христа, який протягом трьох років зцілював усіх, ким володів диявол, або принаймні тих, хто приходив до Нього за зціленням.
Якщо хвороба є Божою волею для Його послідовників, тоді кожен лікар є порушником закону, кожна навчена медсестра відкидає Всемогутнього, а кожна лікарня — це дім бунту, а не дім милості. Якщо Бог хоче, щоб якась людина хворіла, то для цієї людини просте бажання одужати є гріхом, бо ми повинні любити Божу волю, якою б вона не була.
(2) Інша традиція, відповідальна за те, що багато людей помирають передчасно після багатьох років фізичних страждань, учить, що ми можемо більше прославляти Бога, залишаючись хворими й демонструючи терпіння, ніж будучи зціленими Богом. Чесний, але неосвічений служитель схилятиме коліна біля ліжка людини, яка страждає від артриту, раку чи іншої небезпечної хвороби, і молитиметься: «Господи, оскільки у Своєму люблячому провидінні Ти вважав за потрібне покласти сповнену страждань руку на нашу дорогу сестру, дай їй силу й терпіння нести це страждання». Він робить це замість того, щоб послухатися повеління «помазувати хворих» і молитися молитвою віри за їхнє зцілення (Як. 5:14), тобто застосовувати метод, який, за словами Джона Вестлі, був єдиним методом зцілення в Церкві, доки не був втрачений через невір’я.
Якщо правда, що людина може більше прославити Бога, залишаючись хворою, ніж будучи зціленою, тоді Ісус не втрачав можливості вкрасти в Отця славу, зцілюючи кожного, хто звертався до Нього по допомогу, протягом усього Свого земного служіння. І Його Наступник, Дух Святий, Який був посланий продовжувати те, що Христос почав робити й чого навчати, також використовував кожну можливість вкрасти в Отця славу, зцілюючи всіх на вулицях Єрусалима (Дії 5:15,16). І Павло не втрачав можливості вкрасти в Отця славу, зцілюючи всіх хворих на острові Меліта.
(3) Найпоширеніша й найбільш заяложена традиція в цьому питанні полягає в затертому твердженні, що «час чудес залишився в минулому». З усіх сучасних традицій ця — найдурніша, нелогічна й не має підстав у Писанні. Дух Святий, в епоху Якого ми зараз живемо, є єдиним Божим Чудотворцем, єдиним Хранителем Божої волі; Тим, Хто зцілював натовпи людей, які приходили до Христа в ті дні, коли Він жив на землі у плоті. Усі чудеса, які будь-коли відбувалися до дня П’ятидесятниці, звершувалися Духом, Чудотворцем, ще до того, як Він офіційно розпочав Своє служіння.
Час, у який ми живемо, за задумом Отця мав стати найчудеснішим з усіх, тому що це епоха Чудотворця, Духа Святого. У цей час Бог дає велику обітницю вилити Духа Святого, Чудотворця, на всяке тіло. Це єдиний час, коли Чудотворець являє Себе; це єдиний час, коли дари Духа — зокрема дари віри, зцілень і чудотворення — роздаються всім людям, як Він, Дух Святий, бажає. Ісус заявив, що справи, які Він творив, будуть продовжені й навіть «більші справи» звершуватимуться Духом Святим, Чудотворцем, після того як Він увійде у Своє служіння після вознесіння Христа, тобто в епоху Духа.
Як же це абсурдно й сміховинно, коли освічений учитель Біблії називає епоху Чудотворця єдиною епохою, коли чудеса не можуть відбуватися! Як же це абсурдно, коли такий учитель каже, що Дух Святий буде звершувати чудеса в будь-який інший час, але тільки не у Свій! Час із «кращим» заповітом, із «кращим» Священником, «кращими» обітницями — час, коли все мало бути «кращим», ніж у попередню епоху.
Зі слів деяких людей можна подумати, що ми насправді живемо не в еру Духа Святого. Є лише одна ера Духа, і вона охоплює час між першим і другим пришестям Господа. Щоправда, ми живемо в Лаодикійський, або теплий, період ери Духа. Перший період Церкви був періодом сповнення Духом, а ми живемо в теплий період тієї самої епохи. Але, навіть залишившись на самоті (слава Богові, є багато таких, як я), я краще буду будувати свою проповідь і життя на проповіді та житті Церкви в період сповнення Духом, ніж на проповіді й житті Церкви в теплий період. Я волію трудитися, щоб підняти істинну Церкву до біблійних стандартів першого століття, ніж намагатися підганяти Біблію під стандарти теплої церкви двадцятого століття. У попередніх розділах ми бачили, що Бог творив чудеса в кожному столітті від часу завершення написання Писання й до наших днів, і ця заяложена традиція повністю спростовується історичними фактами.
(4) Ще одна традиція стверджує, що зцілення всіх не є Божою волею. Якщо Божа воля полягає в тому, щоб зцілити лише декого, то ніхто з нас узагалі не має підстав для віри, доки не отримає особливого одкровення про те, що належить до числа улюбленців. Якщо Божа обітниця зцілити не стосується всіх, то жодна людина не може визначити для себе Божу волю з Біблії. Чи маємо ми розуміти таких учителів так, що повинні закрити свої Біблії й отримувати одкровення безпосередньо від Духа, перш ніж молитися за хворих, бо в цьому випадку неможливо визначити Божу волю з Писання? По суті, це те саме, що вчити, ніби вся Божа діяльність щодо зцілення керується безпосередніми одкровеннями Духа, а не Писанням.
(5) Декому заважає отримати зцілення те, що їх навчили додавати до молитви за зцілення руйнівну для віри фразу: «Якщо на те буде Твоя воля». У Новому Завіті є лише один приклад того, як людина попросила про зцілення таким чином. Це випадок із прокаженим, який сказав: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». Ця людина не могла молитися інакше, бо ще не знала Божої волі в цьому питанні. Ісус не зцілив цього прокаженого, доки не додав до його віри не лише те, що Він може зцілити, а й те, що Він хоче зцілити. Слово Ісуса «хочу» скасувало «якщо», сказане прокаженим. Ніхто не може молитися з вірою, доки «якщо» не буде усунене з його молитви. Мати справжню віру означає бути «цілком упевненим», що Бог зробить те, що обіцяв, а людина не може бути «цілком упевненою», якщо додає до своєї молитви слова: «Якщо на те буде Твоя воля». Оскільки Бог відкрив Свою волю щодо цього питання у Своїх обітницях, то говорити: «Якщо на те буде Твоя воля» — це те саме, що говорити: «Якщо буде Твоя воля дотримати Свою обітницю».
(6) Ще одне вчення, що не має коріння у Святому Письмі, відправило багатьох страждальців у могилу передчасно й завадило багатьом іншим отримати зцілення, — це сучасне вчення, яке стверджує, що жало в тілі Павла було фізичною хворобою. Хибність цієї позиції показано в наступній проповіді про Павла та його «жало в тілі».
Вислів «жало в тілі» ніде ні у Старому, ні в Новому Завіті не вживається, окрім як як ілюстрація. Вислів «жало в тілі» в жодному випадку в Біблії не використовується для опису хвороби. Щоразу, коли ця фраза вживається в Біблії, там точно визначається, чим є це «жало в тілі». Наприклад, у Книзі Чисел (33:55) Мойсей сказав синам Ізраїлю перед тим, як вони увійшли до Ханаанської землі: «Якщо ж ви не виженете від себе мешканців землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для ваших очей і голками для ваших боків та будуть гнобити вас на землі, у якій ви житимете».
Тут саме Писання простою мовою говорить нам, що «терни в очах» і «голки в боках» ізраїльтян — це ханаанеяни, які залишилися, а не проблема з очима і не хвороба. Бог просто використовує ілюстрацію, щоб показати: як терен, встромлений у бік, завдає незручностей, так і ханаанеяни, якщо дозволити їм залишитися на цій землі, постійно дошкулятимуть синам Ізраїлю. І в усіх інших місцях Біблії, де використовується цей вислів, «тернами» називаються люди.
Як і кожен інший приклад у Біблії однозначно вказує, чим було це «жало», так і в цьому випадку Павло вказує, чим було його «жало». Він говорить, що це був «посланець сатани», або, як перекладають інші, «ангел диявола», «ангел сатани» тощо.
Грецьке слово «ангел» з’являється в Біблії сто вісімдесят вісім разів. У ста вісімдесяти одному випадку воно перекладається як «ангел», а в решті семи — як «посланець». У жодному зі ста вісімдесяти восьми випадків, де це слово вживається в Біблії, воно не означає річ чи явище, а завжди — особу. Пекло було створене для диявола та «його ангелів», а ангел, або посланець, — це завжди особа, послана однією особою до іншої, — але це слово ніколи не означає хворобу.
Павло не лише говорить нам, що його жалом був ангел, або посланець, сатани, а й говорить, для чого він прийшов.
Говоря про цього посланця, або ангела, Ротергам у своєму перекладі використовує займенник «він». Ось як виглядає переклад Веймута: «Тричі я просив Господа визволити мене від нього». Цей займенник, так само як і слова «ангел» або «посланець», доводять, що жалом Павла, як він сам це пояснює, була особа сатани, а не хвороба. Павло не міг би використовувати особовий займенник «він», говорячи про хворобу, тому що хвороба не має особистості. Павло перелічує майже всі проблеми, про які можна подумати в цьому випадку, але хвороби в цьому списку немає.
Ісус зцілював кожну людину, яка зверталася до Нього за зціленням, і, чинячи так, Він показував нам незмінну Божу волю, але не обіцяв усунути від нас пригнічення чи переслідування.
Ті з вас, хто слухав наші програми, знають, що Павло був учителем, який більше за інших у Біблії навчав про божественне зцілення.
(7) Ще одна традиція, яка перешкоджала служінню зцілення, полягає у вченні про те, що Ісус зцілював хворих як Син Божий, а не як Син Людський. Такі вчителі вважають, що ми не Христос і не можемо чинити сьогодні такі діла. Писання навчає нас, що Ісус, Син Божий, відмовився від Божої слави й став таким, як Його брати, в усьому, крім гріха. Він називав Себе Сином Людським приблизно вісімдесят разів і саме як Син Людський сказав: «Від Себе не можу робити нічого». Це не було істиною, доки Він не став Сином Людським, бо все було створене через Нього і для Нього. Ми вже бачили, що Ісус чинив Свої діла, покладаючись на Духа, і те, що Він почав чинити та чого навчав до дня Свого Вознесіння, Він Сам обіцяв у Євангелії від Івана (14:12) продовжити й примножити у відповідь на молитви Церкви, коли перебуватиме у славі. Саме ці слова взяті з книги Дії Апостолів (1:1): «Що Ісус робив і чого навчав від початку» (в англійській Біблії: «Ісус почав робити й навчати»), і вони доводять, що Господь «почав» те, що мав продовжити Дух Святий, діючи через Церкву.
5. Я думаю, що багато хто не отримує зцілення через те, що порушує природні закони
Не забувай, що природні закони — це Божі закони, і вони такі ж божественні, як і Його чудеса. Природа — це Бог у дії, тільки без чудес. Не знаючи природних законів, деякі люди не забезпечують свій організм необхідним харчуванням або переїдають і просять Бога визволити їх від проблем зі шлунком, тим самим перешкоджаючи відповідям на свої молитви. Після того як Бог відкрив Себе як Єгова-Рафа, наш Цілитель, Він висунув умови, щоб Його народ дотримувався законів здоров'я. Бувають часи, коли хворі, які не знають про дієту та інші прості вимоги, потребують поради людини, обізнаної в таких питаннях.
6. Деякі не зцілюються через невір'я старійшини або служителя, який молиться за них
Учні Христа не змогли зцілити хлопчика, хворого на епілепсію, хоча були послані Богом зцілювати й виганяти бісів. Коли Ісус спустився з гори, Він зцілив хлопчика й докорив учням за їхнє невір'я.
7. Деякі не зцілюються, тому що їхня хвороба є дією злого духа, якого потрібно вигнати
Ісус не зцілював епілепсію, але виганяв духа епілепсії. Він також виганяв глухих, німих і сліпих духів. Він говорив про віруючих: «Іменем Моїм виганятимуть бісів». Багато разів ми бачили, як люди миттєво зцілювалися, коли ми зв'язували злого духа, просто виступаючи в ім'я Христа як представники Його влади.
8. Деякі не отримують зцілення, тому що зберігають беззаконня у своєму серці
Таким потрібно навчитися говорити разом із Давидом: «Якби було беззаконня в моєму серці, то Господь не почув би мене». Бог не обіцяв зруйнувати діла диявола в нашому тілі, коли ми тримаємося за його діла у своїй душі. Невизнаний гріх перешкоджає людям отримувати милість від Бога. Його Слово говорить нам: «Хто приховує свої гріхи, той не матиме успіху, а хто визнає та залишає їх, той знайде милість».
9. У нинішній Лаодикійський період Церкви «теплий» стан є однією з найбільших перешкод для зцілення
Після того як Христос був вознесений у славі, Він послав звістку Ангелу Лаодикійської церкви: «О, коли б ти був холодний або гарячий! Але через те, що ти теплий, а не гарячий і не холодний, то виплюну тебе з уст Моїх».
Найкраще для нас — бути розпеченими до червоного для Бога або бути холодними, але смертельно небезпечно бути теплими, бо тоді Господь виплюне нас.
Залишатися теплим — це гірша хвороба, ніж рак, але спочатку Бог хоче вивести нас із цього стану.
Він обіцяв зцілити наше відступництво й наповнити нас Своєю любов'ю. Бог говорить про людину, чиє серце «гаряче» в любові до Нього: «Тому що він полюбив Мене, тому врятую його». Служіння Богові з радістю серця було умовою для зцілення за часів Старого Завіту. Безсумнівно, стандарт не повинен знижуватися в ці дні благодаті!
10. Хвороби й немочі людей служать «повідцем», за допомогою якого Бог приводить їх у центр Своєї волі, і коли це зроблено, Він знищує «повідець»
Якби Бог прибрав цей «повідець» надто швидко, багато хто, відхилившись, позбувся б життя за Божою програмою. Неможливо молитися молитвою віри, щоб зняти «повідець» із тих, хто не бажає бути веденим у центр славної Божої волі.
11. Дух непрощення або бажання помсти перешкоджає деяким людям отримати зцілення від Господа
Ісус сказав: «Якщо ви не прощаєте людям їхніх провин, то й Отець ваш не простить вам».
Перше, що нам потрібно і що Бог хоче нам дати, — це прощення гріхів, але Бог не може прощати нас, коли ми не прощаємо інших. І якщо Він не може простити нас, то, звичайно, Він не може нас зцілити. Багато разів ми бачили, як хворі зцілювалися «вмить», щойно були готові пробачити тих, хто завдав їм зла.
12. Невиправлені провини людей перешкоджають їхній вірі отримати зцілення
Ті, хто якимось чином погано вчинив із ближніми, повинні просити пробачення. Ми бачили багато таких людей, які зцілювалися від найтяжчих хвороб, щойно виконували цю умову.
13. Деякі люди не мають мети й завзяття, прагнучи Божого зцілення
Бог винагороджує тих, хто наполегливо шукає Його. Ми знали страждальців, яких оперували по десять і навіть більше разів, без жодної позитивної обіцянки, що вони будуть зцілені. Проте, приходячи до Бога за обіцяним Ним зціленням, багато хто не має навіть такого завзяття, яке виявляють ті, хто звертається по допомогу до людей.
14. Через неправильне вчення багато хто не отримує зцілення, бо намагається обмежити діяльність Бога чудесами
Якщо деякі люди не стають сильними й здоровими миттєво, вони втрачають колишню впевненість. Бог визначив різницю між чудом і зціленням. Якби кожна хвора людина в одну мить ставала міцною і здоровою, то зцілення вже не було б, бо все це були б чудеса. Перераховуючи духовні дари, Павло включає до них і зцілення, і чудеса. Христос не міг чинити чудес у Назареті через невір'я людей, але все ж зцілив там кількох людей. Люди плутають зцілення з чудесами, і це дуже поширена перешкода до зцілення в наші дні, коли ясне вчення щодо цього предмета практично відсутнє.
15. Деякі люди вагаються у вірі, спостерігаючи за своїми симптомами
Натомість вони повинні, як Авраам, зміцнюватися у вірі, дивлячись на Божі обітниці. Ці люди роблять основою своєї віри почуття, а не Слово Боже, яке Він визначив єдиною основою.
16. Інші не отримують зцілення, бо не діють вірою
«Віра без діл мертва». Божа черга «зробити хід» не настане, доки ми не матимемо віри з відповідними їй вчинками. Буквальний переклад повеління: «Майте віру Божу» (Мк. 11:22) звучить так: «Покладайтеся на Божу вірність».
Вправляти віру — означає думати вірою, говорити вірою, діяти вірою. Ісус сказав сліпому: «Піди, умийся в купальні Силоам». Цей вчинок дав людині можливість вправляти свою віру в серці, розумі й тілі. Він не зцілився доти, доки видимим чином не виразив свою віру. Він повірив, що зцілення належить йому, ще до того, як воно проявилося.
Так само було з Неєманом, прокаженим, і з десятьма прокаженими, яким Ісус сказав: «Ідіть, покажіться священникові». Написано: «Коли вони йшли, очистилися». Видимий вияв віри, що охоплював їхнє серце, розум і тіло, вимагався від них до того, як їхнє зцілення проявилося. Деякі випереджають зцілення, перевертаючи божественний порядок.
17. Забуваючи про свою надію під час випробувань, деякі також забули, що їхня віра, як і віра Авраама, має ставати досконалішою, а не руйнуватися
Ми стаємо співучасниками божественного зцілення за умови, що твердо тримаємося сповідання надії до кінця (Євр. 10:35). Якщо Слово Боже є основою нашої віри, ніколи не можна залишати впевненості в Ньому.
18. Деякі не отримують зцілення, тому що нехтують отриманням Духа Святого, Який був посланий нам, щоб принести благословення викуплення
У Посланні до Римлян (8:11) Павло говорить, що наші смертні (не фізично, а юридично) тіла оживляються Духом, Який мешкає в нас. Оскільки наші тіла — це храм Духа Святого, а Дух Святий приносить зцілення, то можна сказати, що Він — тесля, який ремонтує будинок. Деякі свідомо не впускають теслю, водночас просячи його відремонтувати будинок зсередини. Павло спочатку говорив: «Тіло — для Господа», а вже потім: «Господь — для тіла». Ми повинні віддати свої тіла в живу жертву (Рим. 12:1) і дозволити їм стати храмом Духа Святого, якщо бажаємо, щоб вони були зцілені. Ця причина невдачі зазвичай не стосується людей, які не знають про привілей бути сповненими Духом.
19. Деякі не зцілюються, тому що замінюють віру у своє особисте зцілення вірою в доктрини божественного зцілення
20. Деякі не зцілюються, тому що не можуть прийняти написану Божу обітницю як Його пряме слово до них
Вони не можуть повірити, що Слово Боже — це голос Божий. У Псалмі (138:2) ми читаємо: «Ти звеличив Своє Слово понад усяке Своє Ім'я».
21. Деякі не повірять, що їхня молитва про зцілення почута, доки не відчують і не побачать відповідь
Христос не обіцяв нам, що зцілення почнеться раніше, ніж ми повіримо, що Він почув наші молитви. Деякі вважають, що повинні продовжувати молитися й водночас не вірити, що їхня молитва почута, доки не одужають. Це прямо протилежне тому, чого вимагає від нас Бог.
У Євангелії від Марка (11:24) Ісус точно визначає умови, дотримання яких Він вимагає, щоб ми отримали обіцяні Ним благословення. Він говорить: «Усе, чого тільки попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам». Тобто «буде вам» після того, як ви повірите, що Він почув вашу молитву. Як Ісус говорив: «Дякую Тобі, що Ти почув Мене», хоча Лазар ще був мертвий, так само і ми повинні говорити: «Дякую Тобі, що Ти почув мене», хоча ми все ще хворі. «Буде вам» — ось відповідь Ісуса тобі, а також доказ того, що твоя молитва почута.
Як ми вже зазначали, Слово Боже — це голос Божий. Бог не обіцяв нам, що зцілення почнеться до того, як ми повіримо, що Він почув нашу молитву. «Коли чого просимо згідно з Його волею, то Він слухає нас». Якщо це правда, то ми повинні вірити, що наша молитва почута, коли ми по-справжньому молилися. Ми повинні говорити: «Ми знаємо, що отримуємо просиме від Нього не тому, що бачимо відповідь, а тому, що вірний Бог, Який і виконає це».
Авраам не продовжував молитися про народження дитини доти, доки не народився Ісак. Натомість він продовжував вірити й прославляти Бога за Його Слово, у якому Бог обіцяв йому потомство.
Ми не раз читали, що благословення прийшло саме тоді, коли Соломон закінчив молитися.
Біля могили Лазаря Ісус «закінчив молитися» й сказав: «Дякую Тобі, що Ти почув Мене» — до того, як Лазар вийшов із могили.
Йосафат і діти Ізраїлю «закінчили молитися» та прославляли Бога «гучним голосом» за відповідь на їхню молитву, перш ніж вирушити в бій із трьома арміями. Їхня віра була «впевненістю в невидимому» (Євр. 11:1).
Сто двадцять людей, які зібралися в день П’ятидесятниці, «закінчили молитися» і всі разом постійно славили та благословляли Бога, коли Дух був вилитий на них.
Саме наприкінці молитви людину помазують на зцілення, і якщо той, хто був помазаний, справді має віру, то ми не почуємо від нього нічого, крім подяки, доки він не зцілиться.
Дівчинка просить маму купити їй нову сукню доти, доки мама не скаже: «Я куплю її тобі», — тоді дитина перестає просити, хоча сукні ще немає. Замість того щоб продовжувати говорити: «Купи мені сукню», вона вже каже: «Чудово!»
Мабуть, я маю тут сказати, що після такого посвячення людина не повинна сидіти склавши руки. Довіра людини має залишатися активною, як довіра дітей Ізраїлю, коли вони марширували навколо стін Єрихона й сурмили в труби; або як у Йосафата та його людей, коли вони, закінчивши молитися, вирушили в бій, прославляючи Бога.
Зцілення десятьох прокажених відбулося, коли їхня довіра проявилася в їхній активній дії. Бог сказав і ізраїльтянам, які гинули: «Кожен, хто подивиться на нього, буде живий». Слово «подивиться» вжито в тривалому часі. Це не миттєвий погляд, а тривале вдивляння.
Мойсей витерпів усе, постійно дивлячись на Невидимого.
Саме тверда віра принесла Авраамові виконання Божих обітниць. Авраам був твердий у вірі, дивлячись (постійно) на Божу обітницю.
Якщо ми дозволимо нашій довірі стати пасивною, вона ослабне; якщо ж вона буде активною, то ставให้ме дедалі сильнішою.
22. Деякі люди перешкоджають Богові, ґрунтуючи свою віру на поліпшенні стану після молитви, а не на Його обітниці
Вони не усвідомлюють, що немає іншої причини вірити, настільки ж доброї, як Слово Боже, і що Бог хоче навчити кожного християнина вірити Йому, коли все, що вони бачать, крім Його обітниці, суперечить їй. Амінь і амінь!
Автор: Ф. Ф. Босворт
