Урок 7. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
У випадку з піднесеним мідним змієм — а це прообраз, який Христос втілив у Собі, — щоб отримати зцілення, ізраїльтяни, що помирали, мали виконати умову, дану в книзі Числа (21:8): «Кожен ужалений, поглянувши на нього, залишиться живий».
Якщо, як навчають деякі, план Христового викуплення не включав зцілення, тоді чому для зцілення ізраїльтяни, що помирали, мали дивитися на прообраз викуплення? Вони отримували і прощення, і зцілення в той момент, коли з очікуванням дивилися на прообраз Голгофи; чому ж ми не можемо отримати те саме від Христа — втілення цього прообразу? Якщо це неможливо, то прообраз стоїть вище за самого Христа, і цей прообраз є хибним пророцтвом.
«Кожен, хто погляне»
Але зверни увагу: кожен із них міг отримати зцілення лише за однієї умови — поглянувши.
ДИВИТИСЯ — означає бути зосередженим на тому, на що ми дивимося, і перебувати під його впливом. Саме так Авраам відмовився думати про своє тіло й був непохитний у вірі, дивлячись на Божі обітниці. Бути зосередженими на наших симптомах і відчуттях та перебувати під їхнім впливом — означає перекручувати встановлені Богом умови.
ДИВИТИСЯ — означає зосередити увагу. Після того як Бог дав Своєму народу обітницю зцілення й відкрив Себе як Цілителя у викупному імені Єгова-Раффа, Він визначив умову завіту: віруючі в Нього повинні «слухати й виконувати все». Це передбачає увагу та зосередженість на Його Слові. У Євангелії від Марка (4:24) Ісус також навчає, що своєю увагою до Його Слова ми відміряємо собі Його благословення. «Слово Боже — це насіння», яке, як і будь-яке інше насіння, має силу принести плід, коли його посіяно в добрий ґрунт. Уважністю до Слова Божого ми поміщаємо його в «добрий ґрунт» і залишаємо там.
Сатана не може перешкодити насінню робити свою справу, якщо тільки ми не дозволимо йому витягти насіння з ґрунту. Він може досягти цього, якщо змусить тебе перенести свою увагу зі Слова на симптоми. Йона назвав симптоми «марними богами» і, все ще перебуваючи всередині риби, сказав: «Я знову ПОБАЧУ святий храм Твій». А потім він приносить «жертву подяки». Ось що означає ДИВИТИСЯ.
ДИВИТИСЯ також передбачає очікування. Звертатися до Бога за спасінням — означає очікувати від Нього спасіння. Він говорить усім нам: «Погляньте на Мене, усі кінці землі, і будете спасенні». Оскільки Бог приготував для нас і пообіцяв нам зцілення, ми повинні звільнити свій розум від найменшої думки про те, що зцілення неможливе.
Дієслово «ПОГЛЯНЕ» також перекладається як «ПОМІРКУЄ». Ми читаємо: Сарра «знала, що вірний Той, Хто обіцяв». Замість того щоб розмірковувати про свій вік, вона увірувала, роздумуючи над Словом Божим.
Дієслово «ПОГЛЯНЕ» передбачає процес. Це не просто швидкоплинний погляд, а тривале «розглядання» до повного одужання. Саме «тверда віра» принесла здійснення Божої обітниці Авраамові. Процес зцілення триває весь час, поки ми дивимося на обітницю. Ми повинні думати вірою, говорити вірою, чинити за вірою і продовжувати це робити доти, доки обітниця не здійсниться. Зосереджуючись на симптомах хвороби чи своїх почуттях, ми порушуємо встановлені умови й тим самим вимикаємо hi го ей ну.
Здатність віри бачити
У Посланні до Євреїв (11:23–27) ми читаємо, що Мойсей, «бачачи Невидимого, був непохитним». Якщо говорити мовою науки, то «віра — це впевненість у невидимому». Але коли ми говоримо про просвітлені «очі нашого розуміння», то віра — це впевненість у видимому. Ходити у вірі означає мати «кращий зір». Ми повинні проживати своє життя, дивлячись на значно кращі речі, ніж ті, які можна побачити за допомогою зорового нерва. «Очима віри» ми бачимо славні речі, невидимі для звичайного ока. Зрештою, бачить розум, а не зоровий нерв. Ти можеш лише подумки уявляти свої гроші, що лежать у банку. Коли ти отримуєш чек, ти бачиш вірою, а не очима; ти бачиш подумки.
Віра — це найраціональніша річ у світі, бо вона ґрунтується на найвеличніших фактах і реальностях. Вона бачить Бога; вона бачить Голгофу, на якій переможені хвороба і гріх. Вона бачить Божі обітниці та Його вірність, які надійніші за основу гір. Віра бачить здоров’я і силу, дані на хресті, як такі, що вже належать нам; вона приймає слова: «Він узяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби» — і діє відповідно до них. Те, що бачить око віри, рука віри здобуває словами: «Це моє, бо Бог обіцяв». Віра відмовляється бачити щось, крім Бога і того, що Він говорить.
Славна реальність віри
Ми робимо величезну помилку, вважаючи, що річ не існує, якщо її не можна побачити звичайним поглядом. Уяви, що ти довірив мені провести тебе вулицею із зав’язаними очима. Бульвар під твоїми ногами такий само реальний, якби ти його бачив. На кожному кроці ти дієш вірою, яка є впевненістю в тому, що невидиме твоєму оку. Ти бачиш лише те, що бачить твій розум, а я описую це тобі. Великі духовні реальності та факти, які Бог бачить і відкриває нам, такі ж реальні, якби ми бачили їх власними очима. Заснована на Богові, Його вірності нам і Його обітницях, віра є найнадійнішим ґрунтом, на якому тільки можна стояти. Просто повіривши Слову Божому, мільйони грішників були переведені «з царства темряви до Царства улюбленого Сина Божого». Мільйони перейшли з цього світу на небеса. Божа обітниця — це щось краще, ніж кам’яні сходи, що ведуть на небеса, які можна було б побачити звичайним поглядом.
Ісус сказав, що прийшов, щоб ті, хто не бачить природними очима свого спасіння, могли побачити його очима віри. Після того як Він вознісся на небо, де Його вже неможливо було бачити звичайним поглядом, Він порадив нам помазати наші духовні очі, щоб ми могли бачити Його. Чинячи так, Петро отримав набагато більше радості від того, що побачив своїм новим духовним зором, ніж від усього, що він коли-небудь міг побачити власними очима. Маючи таку здатність бачити, ми проживемо найщасливіше життя, яке тільки можливе, завдяки перевазі того, що ми постійно споглядаємо, — найкращої, сповненої радості реальності. Надприродна радість завжди є результатом того, що ми користуємося нашою найкращою парою очей.
Важливо розуміти, що справжня віра звернена більше до Божої сили та милості, ніж до людської слабкості. Бог пропонує нам ухопитися за Його силу. Він говорить: «Тим, хто не має сили, Він примножує силу». Він також говорить: «Нехай слабкий скаже: „Я сильний“». Залежно від нашого послуху Йому та віри в те, що ми маємо Його силу, стоячи на авторитеті Його Слова, навіть коли почуваємося слабкими, Його сила «звершується в наших слабкостях». Ми повинні вірити в те, що Бог говорить нам, не зважаючи на те, як ми почуваємося.
Одна з причин, чому дехто не отримує зцілення, полягає в тому, що вони вірять своїм п’ятьом чуттям замість того, щоб вірити Слову Божому. Ми повинні розуміти, що ці п’ять чуттів належать природній людині й дані нам для того, щоб користуватися ними в цьому світі. Але те, що пов’язане з Богом, неможливо розрізнити, отримати й пізнати природними чуттями.
Жодне фізичне відчуття, таке як біль, слабкість або погане самопочуття, не може бути підставою для сумнівів у здійсненні будь-якої з Божих обітниць. Як нерозумно було б із мого боку сумніватися у другому пришесті Христа через те, що я відчуваю слабкість або біль. Якщо біль не може бути підставою для того, щоб сумніватися в одній з обітниць, то він не може бути підставою і для того, щоб сумніватися в будь-якій іншій обітниці. Бог так само вірний в одній Своїй обітниці, як і в іншій. Тому так само нерозумно сумніватися в Божій обітниці зцілювати через наявність болю чи інших відчуттів, як і ставити під сумнів друге пришестя Христа через ці відчуття.
Підставою, на яку ми спираємося, претендуючи на прощення гріхів, є той факт, що Христос поніс їх «тілом Своїм на дерево» (1 Пет. 2:24), і ми повинні повірити, що наші гріхи прощені, перш ніж зміняться наші почуття. На тій самій підставі ми отримуємо від великого Лікаря фізичне зцілення. Зцілення і душі, і тіла ґрунтується на незмінній істині довершеної праці Христа, а не на наших почуттях.
Коли Бог відкриває тобі Своє викупительне ім’я Єгова-Рафа: «Я Господь, Цілитель твій», Він хоче, щоб ти відповів Йому з вірою: «Так, Господи, Ти мій Цілитель». Він хоче, щоб усе, що Він говорить, стало реальністю у твоєму житті, і ти не помилишся, твердо вірячи в те, що Він говорить, — що саме зараз Він справді зцілює тебе й не зупиниться доти, доки ти не будеш цілком здоровим. Віра — це означає говорити й діяти відповідно до того, у що віриш. Ті благословення, які ми приймаємо, твердо вірячи в Божі обітниці, завжди матеріалізуються.
Наші думки не повинні суперечити одна одній
Приймаючи дане Христом зцілення, ми не повинні СУПЕРЕЧИТИ САМІ СОБІ у своїх думках. Яків говорить: «Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку піднімає й розвіює вітер. Нехай така людина не думає отримати щось від Господа» (Як. 1:6,7). Ми повинні, так би мовити, обезголовити себе й поставити на себе «розум Христів», що означає бачити лише те, що Він говорить, і діяти відповідно до цього бачення. Ось що означає просити «З ВІРОЮ». Павло навчає нас «скинути з себе стару людину з її давніми вчинками», і це включає звичку старої людини думати лише відповідно до того, що доступне її п’ятьом чуттям. Одягнутися в нову людину й мати розум Христів означає, що ми і віримо в написане, і говоримо, як Ісус: «Написано». Пам’ятай, що нова людина не керується очевидністю почуттів.
Слово Боже — сильне
Біблія говорить, що Слово Боже не буває безсилим. «Послав Слово Своє та їх уздоровив» (Пс. 106:20).
Саме так Він зцілює наші тіла й душі. Я знаю багатьох, хто був зцілений, коли прочитав у книзі пророка Ісаї: «Його ранами ми ЗЦІЛИЛИСЯ». Вони повірили словам: «Бог говорить, що я зцілений, і я буду вірити Богові, а не своїм почуттям». Повторюючи те, що говорить Бог, і діючи відповідно до цього, ми можемо вигнати навіть рак. Коли ми твердо віримо й діємо згідно з нашою вірою в Слово Боже, усе буде саме так, як говорить Слово, і ніщо не зможе стримати силу Божу. Усе, що нам потрібно робити, — це твердо вірити тому, що говорить Слово, і категорично відмовитися бачити, вірити чи думати про те, що суперечить Слову. Ми повинні наблизитися до Бога й знати, що все необхідне для нашого духу, душі й тіла вже належить нам. Бог сказав Авраамові: «Я ЗРОБЛЮ ТЕБЕ батьком багатьох народів», і, прийнявши нове ім’я «Авраам», що означає «батько багатьох», патріарх у вірі постійно повторював Слова Божі: «Я батько багатьох»; і коли він називав неіснуюче існуючим та заздалегідь віддавав за це славу Богові, те, що сказав Бог, сповнилося точно.
«Коли ти віриш, що Бог зробив і дав тобі все, що, за Його словами, Він зробив і дав, і ти постійно слухняний Його слову, тоді Бог зробить так, що все старе залишить тебе, і все, що від Христа, з’явиться в тобі» (С. Нузум).
Друге послання Петра (1:3) говорить нам, що
Бог уже дарував нам усе
потрібне для життя і побожності. Сюди входить усе необхідне для духу, душі й тіла в цьому житті та в житті майбутньому. Ісус придбав це все для нас. Книга пророка Ісаї (53:5) і Перше послання Петра (2:24) говорять нам, що Він зцілив нас. Послання до колосян (1:13) стверджує, що Бог визволив нас від влади темряви. У Євангелії від Луки (10:19) Ісус говорить: «Ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів та на всю силу ворожу, і ніщо не зашкодить вам». Послання до римлян (6:18) говорить, що ми вільні.
«Щоб усе це стало нашим, Бог застерігає нас, як у випадку з Петром, ніколи не звертати уваги на обставини й почуття. Хвилі були такими самими високими, коли Петро йшов по них, як і тоді, коли він почав тонути. Поки він не дивився на них, вони не могли йому перешкодити, але щойно він подивився на них, то відразу засумнівався й почав тонути. І вітер був точно таким самим, коли він ішов по воді, як і тоді, коли почав тонути. Поки він не звертав уваги на вітер, той не міг йому перешкодити. Тут Бог навчає нас, що якщо ми озираємося навколо й зайняті своїми почуттями замість того, щоб слухати Його та Його Слова, то втратимо все, що Він пропонує нам. Однак, відмовившись дивитися на щось, крім Бога й того, що Він говорить нам, ми отримаємо й утримаємо все, що, за Його словами, Він дав нам» (С. Нузум).
Міцно тримай те, що отримав
«Сатана намагається відібрати в нас те, що ми отримали від Бога, і тому Бог велить нам: „Тримай, що маєш“ (Об’яв. 3:11). Ісус дав Петрові силу ходити по воді, але диявол відібрав її в нього, змусивши його зосередити свою увагу на вітрі (який уособлює те, що ми відчуваємо) і на хвилях (які уособлюють те, що ми бачимо). Петро мав силу, даровану йому Ісусом, і користувався нею, але втратив її через сумніви» (С. Нузум).
Також багато хто втрачає прояви зцілення, яке вже діє в них, переносячи свою увагу з Христа та Його Слова на власні відчуття. Перш ніж зробити крок віри до зцілення, остаточно виріши, що після цього кроку віри ти не будеш бачити нічого, крім Бога та того, що Він говорить. Відтепер про сумніви не може бути й мови, бо підстава, на якій ти утвердив свої стопи, — це Слово Боже. Спостерігати за власними відчуттями та симптомами — означає бути подібним до фермера, який викопує своє насіння, щоб переконатися, що воно росте. Це вбиває насіння. Коли справжній фермер садить насіння в землю, він із задоволенням каже: «Я радий, що справу зроблено». Він вірить, що насіння проросте ще до того, як з'являться сходи. Чому б не мати такої самої віри в «Нетлінне Насіння» — Слово Боже — і не вірити, що воно чинить свою справу, не чекаючи видимих результатів?
Щоб отримати надприродне зцілення, перш за все треба навчитися перестати турбуватися про стан свого тіла, бо ти присвятив його Господу, і Він узяв на Себе відповідальність за твоє зцілення. Ти можеш бути щасливим і спокійним щодо цього, бо знаєш із Його ж Слова, що Він бере на Себе відповідальність за все, що присвячується Йому. Коли ти отримуєш зцілення через віру, тіло та всі його відчуття зникають із поля зору, і перед твоїми очима лише Господь та Його обітниці. Ти радієш у вірі й кажеш: «написано», перш ніж побачиш фізичні зміни. Ісус здобув Свої великі перемоги, кажучи: «Написано» — і вірячи в те, що написано. До будь-якого несприятливого відчуття варто ставитися як до попередження згори: не роздумувати про тіло, а ще більше роздумувати про обітницю Господа. Набагато краще бути в єдності з Богом і радіти Його вірності, ніж бути зайнятим хворим тілом. Ми спостерігали, як багато хто переживав великі духовні перемоги, тоді як інші втрачали солодке спілкування з Богом, будучи зайнятими власними відчуттями та симптомами хвороб.
Як може вдосконалюватися наша віра
У Євангелії від Марка (9:24) ми читаємо про те, як батько, який просив зцілення для свого сина, вигукнув зі сльозами: «Господи, вірую, допоможи моєму невірству». Звернувшись до Христа по допомогу, він отримав її, таким чином піднявшись до вершини влади й досягнувши успіху там, де апостоли зазнали невдачі. Грецькою мовою Дух Святий названий Paraklete, що означає «Помічник». Слава Богові! Християни завжди можуть отримати Його допомогу, коли вона їм потрібна. Дух Святий завжди готовий чинити в нас те, що до вподоби Богові, і це особливо стосується віри, бо без віри «догодити Богові неможливо». Оскільки віра особливо до вподоби Йому, Він хоче виростити її в наших серцях за допомогою Святого Духа та Свого Слова. Дух Святий завжди готовий допомогти кожному християнинові зміцнити віру в будь-яке з благословень, які Господь обіцяв нам у Своєму Слові. Біблія говорить нам, що Христос здатний спасти нас від усього, і це, зокрема, включає спасіння від невірства та від гріха, у якому Дух Святий викриває нас. Тож, поставивши собі за мету слухати лише Його Слово, визнай Богові своє невірство й очікуй, що Він визволить тебе від нього так само, як і від будь-якого іншого гріха. Його благодаті завжди достатньо, щоб ваша віра перемогла і ви отримали дану Ним милість. Дух Святий завжди готовий привести у виконання будь-яку дану Богом обітницю.
Що робить людину праведною?
То що ж робить людину праведною? Знову й знову нам кажуть, що Авраамові була зарахована праведність. Однак історія про те, як він став праведним, дуже проста: ВІН ПОВІРИВ БОГОВІ Й ДІЯВ ВІДПОВІДНО ДО ЦЬОГО. Він вірив і діяв відповідно до віри, щоб отримати від Бога виконання Його обіцянки. У цьому сама суть праведності. Ніщо не може бути настільки важливим, як цей привілей, бо лише так може здійснитися славна Божа програма для окремої людини та для Церкви. Немає іншого шляху для виконання Божої волі й Божих діл для будь-кого. Коли Христа запитали: «Що нам робити, щоб чинити Божі діла?» — Він відповів: «Ось діло Боже — щоб ми вірили». Бог може проявляти Себе лише там, де знаходить живу віру у виконання Своїх обітниць. Якщо через віру в Бога ми стаємо праведними, то невір’я, навпаки, робить нас неправедними. Невір’я неправедне й злостиве, бо воно перешкоджає Божій програмі, яка складається з усього, що Бог обіцяв нам у відповідь на нашу віру. Не дивно, що Бог послав Духа Святого, щоб викрити світ у гріху невір’я. Неправедним є все, що перешкоджає нам мати живу віру в те, що Божа воля й Божі діла будуть виконані, навіть якщо ми називаємо це релігією. Здатність Христа повністю спасти нас полягає в Його здатності спасти нас від невір’я, яке смертельно небезпечне для славної Божої програми. Дух Святий даний нам, щоб вести нас до всієї істини, щоб ми могли повірити в неї і щоб уся Божа програма була здійснена. Безліч людей вірять у Бога, але не вірять Богові, як це робив Авраам. Тверда віра в те, що є Божою волею для нас, — це наш обов’язок, але водночас і наш найбільший привілей. Якби Бог наповнив цей світ Своєю великою силою, якби всі, хто сповідує Його ім’я, твердо вирішили пізнати всю Божу істину, повірили в неї непереможною вірою та діяли відповідно до цього!
Віра в Бога має набагато міцнішу основу й набагато сильнішого ПОМІЧНИКА (Духа Святого), ніж сумнів або гріх. Дух Святий звільнить твій розум від усіх сумнівів, якщо ти довіришся Йому й будеш уважним до Слова Божого.
Славна, нетлінна реальність, яку Бог приготував для нас, щоб очі нашої віри могли її побачити, завжди сильніша за рак чи іншу хворобу, яку сприймає наш зоровий нерв. Сумніви, гріх і хвороби можуть бути знищені, якщо ми правильно користуємося «очима нашого розуміння». У цьому й полягає незмінно успішний метод здобуття нами Божих благословень. Усі славні перемоги віри, записані в 11-му розділі Послання до Євреїв, були результатом правильного й постійного використання «кращого зору».
«Закон життя Духа», який зцілює наші душі й тіла, набагато сильніший за «закон гріха та смерті». Якщо ми не перешкоджатимемо цьому закону, він не зазнає поразки. Кожен, хто налаштовує себе на те, щоб здобути всі переваги викуплення, має ПОМІЧНИКА з необмеженими здібностями, чия сила, коли на неї покладаються, завжди перемагає. Як Божа благодать сильніша за гріх, так і зцілююче милосердя Христа сильніше за будь-яку хворобу. І свідчення, яке Бог дає нам для віри (Його Слово), набагато сильніше за будь-яке свідчення сатани, яке він використовує, щоб змусити нас сумніватися.
Що означає вправлятися у своїй вірі?
Ісус сказав чоловікові зі скрученою рукою: «Простягни руку». Спочатку Христос дає віру, а потім закликає вправлятися в ній. Цей чоловік простягнув руку, поклавшись на Божу силу, і рука випросталася. Коли ми докладаємо зусиль, покладаючись на Бога, щоб зробити щось таке, що без Нього зробити неможливо, Він зустрічає нас Своєю божественною силою, і справа здійснюється незалежно від можливостей природи. Щодо того, що Бог закликає нас робити, «усе можливе не кожному, хто вважає себе здатним на це, а тому, хто вірить». Ми бачимо здатність цього чоловіка не в ньому самому, а в Христі, у Якому містяться всі складові спасіння. «Усе можу в Ісусі Христі, Який зміцнює мене».
Завдяки нашій єдності з Христом, Істиною Лозою, сила вже є нашою, але потрібно вміти нею користуватися. Саме зусилля, докладене людиною, щоб простягнути руку, відкрило їй шлях до зцілювального дотику й потоку Божого життя. Ця дія віри, розпочата у природному світі, стала входом у надприродний світ для задоволення людської потреби. Вона призвела до цілком надприродної дії — тіло могло робити те, що було неможливим у звичайних умовах і цілком залежало від Бога, а не від зусиль самої людини.
Дія віри — це не лише фізична дія, вона включає тренування серця й розуму у їхньому ставленні до Бога. Вправлятися у вірі означає думати вірою, говорити вірою, діяти вірою. Це приносить нам прояв усього, що віра може дати згідно з обітницею Слова. Ти можеш запитати: «Як людина може вправлятися у вірі в зцілення від сліпоти чи від чогось іншого, що не потребує руху тіла?» Сліпому Ісус сказав: «Іди, умийся в Силоамі». Це дало людині можливість вправлятися у своїй вірі не лише серцем і розумом, а й тілом. Те саме сталося з Нееманом, десятьма прокаженими та сотником. У кожному випадку вони йшли, покладаючись на Слово Бога й вірячи, що зцілення належить їм, ще до того, як його можна було побачити.
Якби ти поклав у банк тисячу доларів і сказав мені, що даруєш мені цю суму, а я повірив би тобі, то вчинив би по вірі й виписав чек, щойно мені знадобилися б гроші. Я не бачив цих грошей, але вони все одно належали б мені, наче я тримав їх у своїй руці. Так само зцілення наших душ і тіл перебуває у Христі, Якого Бог зробив скарбницею всього, чим Він Сам є. Хвороба, від якої я викуплений, мені не належить — мені належить зцілення. Тому я почав виписувати чеки на зцілення. Як? Намагаючись в Його ім'я робити те, чого я не можу робити без Нього. Це означає діяти по вірі — виписувати чеки на здоров'я й силу з Божого банку. Це означає розраховувати на те, чого ми не можемо бачити й відчувати, але що, як ми знаємо зі Слова Божого, належить нам так само, як гроші в банку належать нам, хоча ми й не бачимо їх.
Окільцьоване дерево
Хтось може запитати: «Як я можу говорити, що я зцілений, коли бачу прояв хвороби в тілі й відчуваю біль?» Іноді приклад із життя природи може зробити істину зрозумілішою. Один зі способів убити дерево — це кільцювати його, і коли ми бачимо окольцьоване дерево, то вже сприймаємо його як мертве, хоча його листя зелене й свіже та наявні всі ознаки життя. Природним поглядом ми бачимо життя. Мисленим поглядом, знання якого сягає за межі видимого, ми бачимо смерть. Через деякий час листя засохне й опаде, і смерть, яку спочатку ми побачили мисленим зором, стає очевидною й для органів чуття. Те саме відбувається, коли ми приймаємо зцілення тіла. Коли ми проголошуємо Слово обітниці, «меч Духа» завдає хворобі смертельного удару. Певний час симптоми хвороби можуть іще залишатися; очі віри, які дивляться на Розп'ятого, бачать знищену хворобу й дароване здоров'я, «називаючи неіснуюче як існуюче», — і ось у тілі проявляється нове життя. Це те, що очі віри побачили спочатку, і тепер істина стає очевидною й для почуттів. Віра бачить Бога в Його любові та всемогутності, Який творить добро зі слова. (Із «Перлин істини про божественне зцілення».)
Керуватися лише природним зором — ненауково, тому що за такого підходу беруться до уваги не всі факти: упускається найбільший і найкращий із фактів. Зцілення природними способами також ненаукове, тому що при цьому упускаються невидимі складові: надприродний чинник у хворобі, так само як і привілей надприродного у видужанні.
Ми дякуємо Богові за тисячі людей, які пережили великі духовні перемоги, отримавши зцілення саме таким шляхом. Процес здобуття віри, що приносить зцілення, — це набагато більше благословення, ніж саме зцілення. Багато згаданих у Писанні стали героями віри, але не тому, що вони шукали Бога в тому, що ми називаємо тимчасовими благословеннями. Якщо ми навчилися віри, отримуючи зцілення, то навчилися отримувати й усе інше, що обіцяно в Божому Слові. Церква могла б покликати мільйони до служіння Господу й зробити їх воїнами, які подвизаються «добрим подвигом віри», запропонувавши їм зцілення, придбане для них Христом. Я бажаю, щоб ти, дорогий читачу, дізнавшись, як отримати зцілення, перейшов до життя віри та служіння в Царстві Божому.
Автор: Ф. Ф. Босворт
