Урок 5. Праведність від віри. Школа «Віра та сповідання», яка закладає надзвичайно глибокий фундамент на Слові Божому. Чарльз Кеппс навчає, як активувати силу Бога у вашому житті.
А праведність від віри так говорить…
Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм…
Рим. 10:6,8
Це слова Павла, які відкривають нам шлях, яким Слово Боже проникає в дух людини.
Сила Слова Божого, прихована в дусі людини, породжує силу, яку називають вірою. Марія сховала Слово Бога у своєму серці, і воно справило свою дію в її фізичному тілі.
Я хочу поділитися з вами Божим принципом і тим, як ви можете застосувати його у своєму житті. Це божественні принципи. Вони є духовними законами. І ми можемо ними користуватися.
Практика приводить до розуміння
Щоб досягти успіху у застосуванні біблійних принципів, вам необхідно навчитися практикувати їх. Можливо, ви чули прислів’я: «Практикуй те, про що проповідуєш». Але коли ви проповідуєте те, що вже практикували у своєму житті, це має набагато більшу силу. Чинячи так, ви зрозумієте, що може допомогти вам, а що може стримувати вас.
Спробуйте застосовувати Божі принципи. Втілюйте їх у дію. Змусьте їх діяти у вашому житті.
Звернімо увагу на те, як Бог діяв у двох ситуаціях і якими принципами Він скористався.
У Лк. 1:20 ми бачимо, що Захарія втратив дар мовлення більш ніж на дев’ять місяців через те, що засумнівався в тому, що сповістив йому ангел. Бог послав йому ангела, але Захарія не прийняв Слово від Бога.
В іншому місці нам розповідають про подібну ситуацію, коли ангел явився Марії з вістю, що в неї буде Син. І ось що вона відповіла: «…нехай буде Мені за словом твоїм…» (Лк. 1:38).
Відчувати чи вірити
Також зверніть увагу на те, як Авраам повірив Богові. Про це згадується в кількох місцях Писання: Авраам повірив Богові, і це зарахувалося йому в праведність. Праведність означає бути в правильному становищі. Іншими словами, Авраам був у правильному становищі перед Богом, тому що вирішив повірити Божому задуму щодо свого життя.
Я впевнений, що Авраам не завжди відчував у собі віру, але він прийняв рішення вірити Богові.
Бо не через закон [дано] Авраамові або його насінню обітницю — бути спадкоємцем світу, але через праведність віри.
Рим. 4:13
Обітниця була не через закон, але через праведність віри. Якою була ця обітниця? Що він, Авраам, і його насіння будуть спадкоємцями світу. Бог пообіцяв Авраамові, що він буде
А якщо ви Христові, то ви Авраамове насіння і за обітницею спадкоємці.
Гал. 3:29
Обітниця була дана Авраамові та його насінню, але не через закон, а через праведність, яка походить від віри. Зверніть увагу: обітниця мала здійснитися через праведність віри.
Погляньмо на Рим. 10:6. Особливо зверніть увагу на те, що Павло говорить про праведність, яка походить від віри.
Спочатку Павло говорить, що праведність від віри не сказала б.
А праведність від віри так говорить: не кажи у своєму серці: хто зійде на небо? тобто звести Христа.
Або хто зійде в безодню? тобто підняти Христа з мертвих. Але що говорить Писання?
Рим. 10:6–8
Павло говорить, що праведність, яка походить від віри, не сказала б: «Хто зможе протистояти силі смерті? Хто зміг би змусити Ісуса знову зійти з небес
щоб зцілювати нас і робити для нас те, що Він робив у ті часи, коли ходив по землі?»
Праведність, яка походить від віри, ніколи б так не сказала.
Я знаю, про що ви зараз думаєте: «Я б ніколи так не сказав». Але якщо ви хоч раз говорили: «Господи, прийди, доторкнися до мене!», — тоді ви саме так і сказали.
Євр. 10:12,13 говорить нам, що Ісус сидить праворуч Отця, доки вороги Його не будуть покладені як підніжок для ніг Його.
Ісус перебуває там у Своєму фізичному тілі. І Він не прийде на землю доти, доки вороги Його не будуть покладені як підніжок для ніг Його. Але Він послав Своє Слово, щоб зцілити нас.
Послав Своє Слово, і зцілив їх, і визволив їх від могил їхніх.
Пс. 106:20
Ще глибше Писання відкриває нам розуміння в книзі Івана.
На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
Усе через Нього постало, і без Нього ніщо не постало, що постало.
І Слово стало тілом і перебувало між нами, повне благодаті та істини; і ми бачили славу Його, славу як Єдинородного від Отця.
Ів. 1:1,3,14
Втілене Слово
Спочатку Слово було у Бога на небесах. Потім Слово стало тілом. І коли це сталося, це Слово було назване Ісусом. Один із перекладів говорить, що Слово ніби вдягнулося в тіло. Слово ходило землею, вдягнене в тіло. Бог послав Своє Слово, зцілив народ і визволив їх від смерті. Це стосується і нас із вами.
Усе це відбулося так: Марія сховала Слово від Бога у своєму дусі, і воно здійснилося на фізичному рівні, у її тілі. Слово буквально вдягнулося в тіло й перебувало серед нас. Пославши Слово на землю, Бог довів, що Воно має силу творити все на землі так само, як і на небі. Бог вдягнув Своє Слово (Ісуса) у фізичне тіло й послав до нас, щоб Воно жило серед нас. Бог показав, що Його Слово дієве і на землі.
Ісус став втіленням Слова Божого на цій землі. Він прийшов, щоб зцілювати хворих, воскрешати мертвих, виганяти бісів. Біблія в розширеному перекладі говорить, що Ісус прийшов, щоб зруйнувати, звільнити, скасувати й анулювати все те, що зробив диявол. Слово Боже прийшло, щоб зруйнувати діла диявола. (1 Ів. 3:8).
Часто, коли ми говоримо про Ісуса, ми не пов’язуємо Його зі Словом, про яке говорить Іван у 1-му розділі. Ісус як Слово був Творцем усього світу. Бог використовував Слово, щоб творити.
І для того, щоб показати, що Слово Боже таке ж сильне на землі, як і на небі, Бог зодягає Його в плоть і посилає Його на землю. І тут, на землі, Слово чинить усі ті самі діяння.
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, той діла, які чиню Я, і сам чинитиме, і більші від них чинитиме, бо Я до Отця Мого йду.
І коли чого попросите в Отця в Моє ім’я, те зроблю, щоб прославився Отець у Сині.
Ів. 14:12,13
І тому, коли Бог говорить, що Він послав Своє Слово та зцілив нас, — це саме те, чого Він очікує від Свого Слова: здатності зцілювати й звільняти від кайданів смерті.
Хтось може запитати: «А що, Ісус зараз нікого не зцілює на землі?»
Ні, Він робить це. Але Він не прийде у Своєму фізичному тілі, щоб зцілити вас. Він перебуває всередині вас в особі Духа Святого. І через Слово ви отримуєте зцілення. Людина може покласти на вас руки в молитві, але лише Слово наповнює вас вірою в те, що зцілення прийде. Що ж до безпосереднього приходу Ісуса для вашого зцілення, то цього не станеться. Він сидить праворуч Бога на престолі, доки Його вороги не будуть покладені до підніжжя ніг Його.
Хтось може сказати: «Але я чув, як люди розповідали, що бачили Ісуса. Він прийшов до них, стояв біля їхнього ліжка, торкався до них, і вони були зцілені».
Це були духовні видіння. Це був не Ісус у Своєму фізичному тілі.
Що сказала б праведність?
У Рим. 10:8 апостол Павло говорить, що сказала б праведність від віри:
Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, у твоїх устах і у твоєму серці, тобто слово віри, яке ми проповідуємо.
Рим. 10:8
Зверніть увагу: Слово одразу перебуває на устах, а потім потрапляє в серце. І якщо воно не буде у вас на устах, воно не зможе потрапити у ваше серце. Ви можете багато вивчати про Слово. Ви можете часто чути про Слово. Але доти, доки ви не вкладете Слово Бога у свої уста й не проголосите його, воно не досягне своєї найвищої форми. Віра приходить від слухання, а щоб почути Слово, спочатку необхідно його проголосити.
Праведність від віри ніколи не сказала б: «Нехай Ісус повернеться на землю й доторкнеться до мене» або «Нам доведеться скасувати смерть, повернути Ісуса з могили, щоб Він знову ходив у Своєму фізичному тілі й міг заповнити всі наші потреби».
Праведність, яка від віри, сказала б так: «Ісус тут, поруч, не у фізичному тілі, але Слово живе в мені».
Це також Слово, яким були створені небеса й земля. Чи можете ви уявити, що Слово Боже таке ж могутнє й сильне, як тоді, коли Ісус ходив землею? У Слові Божому в Новому Завіті стільки ж сили й влади, скільки було в Ісуса. Бог послав Своє Слово й зцілював їх через Своє Слово, або це робив Ісус.
Ось таким шляхом ми стаємо спадкоємцями цього світу, спадкоємцями цієї обітниці: через праведність, яка від віри. Коли говорить праведність від віри, вона проголошує віру, а не страх і сумніви. Давайте ще раз прочитаємо 8-й і 9-й вірші з 10-го розділу Послання до римлян.
Але що говорить Писання? Близько до тебе слово, у твоїх устах і у твоєму серці, тобто слово віри, яке ми проповідуємо.
Бо коли устами твоїми визнаватимеш Ісуса Господом і серцем твоїм віруватимеш, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся.
Рим. 10:8,9
Активуючи обітницю вірою
Павло говорить нам, щоб ми визнавали Ісуса Господом. Коли грішник виходить до покаяння, звертаючись до Писання, він визнає Ісуса Господом свого життя. Він говорить так, тому що вірить Слову Божому. Він може сказати: «Я вірю, що Ісус помер за мої гріхи, і визнаю, що Він — Господь мого життя».
До цього Ісус не був Господом його життя — ним був диявол, але оскільки він вірою прийняв рішення і проголосив це, усі біси пекла не зможуть цьому перешкодити.
У цей момент така людина перебуває у правильному становищі перед Богом. Це і є праведність, яка від віри. Напевно, ця людина не відчувала праведності всередині себе або того, що Ісус — її Господь, але вона прийняла рішення повірити й проголосила це. Ось як діє праведність від віри.
Бо серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння.
Рим. 10:10
Людина вірує серцем. Віра — це функція внутрішньої людини, або її серця. Людина вірить усією своєю внутрішньою сутністю. Віра живе в серці, а не в голові.
Коли грішник кається і сповідує віру, він вивільняє Божу силу всередині себе. Він промовляє до своєї сутності. Серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння.
Слово спасіння походить від грецького созо. Це комплексне поняття, яке включає «звільнення, спасіння, зцілення та здоровий розум». Усі ці поняття містяться в одному слові — созо. Але іноді ми маємо на увазі лише один із його компонентів — спасіння або народження згори.
Уявімо це так. Павло говорить, що людина може вірувати серцем і народитися згори. Але якщо ви хочете отримати звільнення, зцілення та здоровий розум, вам необхідно задіяти свої уста. Почніть проголошувати обітниці. … А устами визнають для спасіння, звільнення, зцілення та здорового розуму. І тут Павло говорить не лише про народження згори. Він також має на увазі право володіти Божими обітницями.
Ось чому він говорив, що обітниця бути спадкоємцем світу належала Авраамові не через закон, а через праведність від віри. Така праведність
Говорить Слово Боже. Воно говорить: «Слово Боже є всередині мене. Ці обітниці можуть здійснитися в моєму житті. Обітниці — в мені».
Коли ви в потребі, пам’ятайте, що обітниці є всередині вас. Скористайтеся цією обітницею. Промовте її своїми устами. Коли ви її промовляєте, ви її чуєте й вивільняєте Божу силу.
Коли Бог щось говорить, це безумовна істина. Навіть якщо ви дивитеся на ситуацію, що склалася, і вона говорить: «У тебе нічого не вийде», Слово Боже говорить: «І в усьому, що він чинить, — щастить йому» (Пс. 1:3). Слово говорить: «…щоб мати успіх в усьому, що будете робити» (Повт. 29:9), а також: «Жодна зброя, викувана проти тебе, не матиме успіху…» (Іс. 54:17).
Своїми устами ми озвучуємо Слово Боже. Саме так чинить
Праведність від віри.
Благодать — Боже бажання
Отже, за вірою, щоб [було] за благодаттю, аби обітниця була непохитною для всіх, не лише за законом, але й за вірою нащадків Авраама, який є батьком усім нам…
Рим. 4:16
Хтось може сказати, що це стосувалося лише Авраама, а не нас.
Але Писання говорить, що обітниця була для всіх нащадків. Вона була за вірою і за благодаттю…Благодать — це Боже бажання використовувати Свою могутність і силу від вашого імені, попри те, що ви цього не заслуговуєте. Цього бажає Сам Бог. І благодать — це Його воля.
Ми завжди чули, що благодать — це незаслужена Божа прихильність до нас. Але замисліться: якби Бог спасав нас із прихильності, не бажаючи особисто брати в цьому участь, чи допомогло б це вам? Що, якби Бог сказав: «Якщо світ може врятуватися сам, Мене це цілком влаштовує, і Я не збираюся брати в цьому жодної участі»?
Якби наше спасіння було просто прихильністю, нам не було б із цього жодної користі. Після смерті ми вирушили б до пекла. Але Бог особисто бере участь у нашому спасінні. Отже, благодать — це не просто прихильність, а Боже бажання і Його воля використовувати Свою силу від нашого імені.
Отже, за вірою, щоб [було] за благодаттю, аби обітниця була непохитною для всіх, не лише за законом, але й за вірою нащадків Авраама, який є батьком усім нам.
Рим. 4:16
Писання говорить нам, що спочатку Бог благовістив Авраамові Євангеліє віри (Гал. 3:8). Хоча у Старому Завіті не так багато вчення про віру, вони все ж жили вірою. Люди Старого Завіту вірили тому, що говорив їм Бог, і це зарахувалося їм у праведність. І все ж дуже мало говориться про те, як вони набували віри або як керувалися нею.
Про перше вчення про віру згадується у Бутті, коли Бог говорив з Аврамом.
Про це Павло пише в Посланні до римлян 4:17.
Завіт
(Як написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів) перед Богом, якому він повірив, що Він оживляє мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.
Рим. 4:17
Тут Павло згадує 17-й розділ книги Буття, де Бог сказав: «Я поставив тебе батьком багатьох народів». Зверніть увагу, що Бог сказав поставив, а не збираюся поставити.
Уперше Бог сказав Авраамові про його сина, коли йому було «лише» 75 років.
А обітниця здійснилася, коли йому було 100 років.
Як бачите, у Писанні сказано, що, коли в Авраама вже майже не залишилося надії, він вірив із надією (Рим. 4:18). Ви можете отримати одкровення в дусі про те, що Бог збирається зробити у вашому житті. Наприклад, 20 років тому я бачив видіння про своє теперішнє служіння. Видіння, які я бачив, не здійснилися того ж року — минуло 20 років, перш ніж це сталося. Я бачив це служіння очима віри. Бог дав його мені через одкровення. Але я не вийшов і відразу не почав усім про це розповідати. Ми помиляємося, коли розповідаємо все, що знаємо.
Зберігайте Божі таємниці
Йосип розповів свою таємницю іншим і через це ледь не позбувся життя (Бут. 37:5–18). Я не вірю, що Божою волею було, щоб Йосип пройшов через усі страждання, аби стати правителем Єгипту.
Йосип розкрив свій секрет, і диявол дізнався про це. І тоді диявол усіляко намагався погубити Йосипа, щоб той не виконав свого призначення.
Доки не сповнилося слово Його: слово Господнє випробувало його (Пс. 104:19). У Йосипа було одкровення від Бога. Слово випробувало його, щоб побачити, у що він буде вірити: у Слово чи в обставини, у яких він опинився. Але попри всі випробування Йосип доводив усе до кінця. І він завжди був на вершині.
Налийте молока в сепаратор і добре його струсіть. Вершки завжди піднімуться нагору. Так само буває і з людьми.
У Йосипа було Слово Боже. Подібно до Авраама, він вирішив повірити Слову, незважаючи на те, що йому довелося чекати багато років. Здавалося, ніби він постійно зазнавав невдач, але він вирішив вірити Богові. Коли Йосипа відвели до Єгипту, там він потрапив до в'язниці за те, чого не скоював. Але він не здавався, бо вирішив вірити Богові й продовжував мати правильні стосунки з Богом. Він ні за що не дозволив би своїй мрії віддалитися від нього.
Іноді Бог відкриває нам щось, чим не слід ділитися з іншими. Одна з причин — Бог не хоче, щоб диявол дізнався про Його плани щодо вашого життя. Він міг би відкрити нам так багато про наше майбутнє життя, якби ми не розповідали про це іншим. Якщо ви комусь розповідаєте Божі таємниці, диявол почує і неодмінно спробує зробити все, щоб перешкодити їхньому здійсненню.
Чи знали ви, що диявол знає далеко не все? Іноді ми розкриваємо Божі таємниці, навіть молячись Йому. Є речі, про які не варто молитися навіть рідною мовою; у такому разі краще молитися в дусі. І тоді вони неодмінно стануться, перш ніж диявол про них дізнається.
Це може пояснити той факт, що у вашому житті було одкровення від Бога, яке не здійснилося. Ви одразу почали розповідати всім і кожному про те, що Бог вам відкрив. Диявол послав на ваш шлях людей, які сказали вам, що у вас нічого не вийде. Це був не Бог. І їм вдалося збити вас зі шляху.
Нам необхідно бути чутливими до Духа Божого щодо Божих одкровень.
Вірячи з надією
Повернімося до Послання до Римлян, де Павло розповідає про Авраама. У 17-му вірші ми знаходимо, що Бог називав неіснуюче як існуюче й учив Авраама чинити так само. Потім, у 18-му вірші, Бог говорить, що робити, коли немає надії.
Він, усупереч надії, повірив з надією, і через це став батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: «Так численним буде твоє потомство».
Рим. 4:18 Цей вірш говорить про те, що Авраам вирішив вірити всупереч надії. Ви, мабуть, думаєте: «Як можна вірити з надією, всупереч надії?»
Він знову й знову повертався до слова, у якому знаходив надію. Йдеться не про природну, а про надприродну надію.
Що ви робитимете, коли у вас більше не буде надії щодо ситуації, що склалася з вашими фінансами? Можливо, ви вже в такій ситуації, і ваша надія на межі.
Візьміть Слово Боже й почерпніть із нього для себе надію. Подивіться, що Бог говорить про ваші фінанси. Бог вірить у чудеса. І ви також повірите, якщо Його Слово буде у вас на устах. Ось ключ до вирішення: сповідання того, що сказав Бог, — це істина, яка стосується ваших фінансів.
Він (Авраам), понад надію, повірив із надією, через що став батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: «так численне буде твоє насіння» (Рим. 4:18). Те, що він насправді бачив, зовсім не виглядало так, ніби він — батько народів, але він вирішив повірити, щоб сталося так, як сказав Бог.
І, не ослабнувши у вірі, він не подумав, що тіло його, майже сторічного, уже омертвіло, і утроба Саррина — в омертвінні.
Рим. 4:19
Зверніть увагу, що Авраам вирішив не зважати на своє тіло, яке вже омертвіло. Якщо говорити про природне, чоловіки у сторічному віці фізично вже не здатні стати батьками. Але Авраам вирішив не розмірковувати про те, що його тіло вже омертвіло. Він не просто ігнорував цей факт, а збирався щось із цим робити.
Іноді люди просто ігнорують ситуацію, що склалася, думаючи, що все вирішиться само собою. Але цього не станеться лише тому, що ви так думаєте.
Авраам вирішив щось робити зі своїм тілом. Він повірив тому, що сказав Бог, і почав сам це проголошувати.
Можливо, Авраам говорив приблизно так: «Усе виглядає так, що важко повірити в те, що це може статися. Я цього не відчуваю. Але я обираю вірити Богові, що стану батьком багатьох народів» (Рим. 4:21).
Будьте «цілком переконані»
Не похитнувся в Божій обітниці невір’ям, але залишився твердим у вірі, віддавши славу Богові
І, будучи цілком упевненим, що Він сильний виконати обіцяне. Тому й зарахувалося йому в праведність.
А втім, не лише щодо нього одного написано, що йому зарахувалося,
Але й щодо нас: зарахується і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.
Рим. 4:20–24
Бог помістив ці вірші в Біблію не для того, щоб просто поділитися з нами тим, що Авраамові віра була зарахована в праведність. Вони були записані, щоб ми були впевнені: і нам наша віра може бути зарахована в праведність.
Чи замислювалися ви над тим, що в Авраама не було Біблії, щоб почерпнути для себе щось? Він із радістю прочитав би те, що ми можемо читати сьогодні. Іов напевно просунувся б уперед набагато швидше, якби зміг прочитати перший розділ книги Йова й дізнатися, що все, що з ним сталося, було не від Бога, а від диявола. Але ми іноді забуваємо, що вони не володіли такою інформацією, яку маємо ми.
Авраам не похитнувся в Божій обітниці через невір’я. Він не зважав на своє тіло. Він не вірив у можливості свого тіла, він вірив у Боже Слово.
І перше, що Бог зробив на шляху до зростання його віри, — це змінив ім’я Аврама.
Принцип Божої віри
Той факт, що Аврам був надто старим для того, щоб мати дітей, був очевидним. Та й його дружині було 90 років. Але Бог назвав неіснуюче як існуюче. І щоб Аврам міг робити те саме, Бог дав йому нове ім’я. Бог сказав: «Тебе більше не називатимуть Аврамом. Відтепер ти — Авраам, що означає «Батько багатьох народів».
Чинячи так, Бог не грався в гру. Це був шлях для Аврама керуватися принципом віри. Бог користується Своїми власними законами й принципами. Він знав, що якщо Аврам говоритиме те, що Він сказав, це породжуватиме в ньому віру. Віра приходить від слухання Слова Божого (Рим. 10:17).
Але Аврам не міг прочитати Послання до Римлян 10:17, щоб знайти істину. Бог знав, що в імені було достатньо віри, щоб це сталося. Отже, Бог дав Аврамові нове ім’я — Авраам. Щоразу, коли він підходив до когось і представлявся, він казав: «Мене звати Авраам», маючи на увазі: «Я — батько народів» або «Так говорить Господь: Я — батько багатьох народів».
Чи можете ви уявити, скільки разів на день Авраама називали на ім’я? Люди, які працювали на нього й жили з ним, підходили до нього й говорили:
«Аврааме, як ти хочеш, щоб ми полагодили паркан?» або «Аврааме, що нам робити з вівцями?» або «Аврааме, де пасти отару?», «Аврааме…», «Аврааме…».
Але чув не Авраам, а: «Батько народів… батько народів…»
Мені подобається користуватися своєю уявою. Я уявляю Авраама таким собі стареньким дідусем із ціпком, який повільно пересувається, але постійно повторює: «Я — батько народів… батько народів…»
Зрештою він відкидає ціпок убік і каже: «Хвала Господу, я вірю, що так і є!» І починає ходити швидше та рівніше, бо повірив Богові.
Тому й зарахувалося йому в праведність
Рим. 4:22
Приклад Божого методу
У Біблії є багато прикладів людей, які подібним чином повірили Богові.
Бог сказав Ісусу Навину:
Нехай ця книга Закону не відходить від твоїх уст, але повчайся в ній день і ніч, щоб точно виконувати все, що в ній написано; тоді ти матимеш успіх на своїх дорогах і будеш чинити розсудливо.
Нав. 1:8
Ми бачимо, що Бог змінив ім’я Аврама, щоб він міг проголошувати те саме, що сказав Бог. Бог показує нам на цих прикладах, як діє Його принцип віри. Те, про що ви говорите, — це те, у що ви вірите. А те, у що ви вірите, — це те, про що ви постійно говорите. Ось чому потрібно бути дуже уважними до того, що ви говорите.
Ви, напевно, помітили, що Авраам і Бог назвали неіснуюче як існуюче.
Авраам не ходив і весь час не казав сам собі: «Я не старий. Я не старий. Я не старий».
Якби він так говорив, він би брехав. Деякі люди так і не зрозуміли різниці між брехнею та сповіданням. Сповідання ґрунтується на Слові Божому. Світу може здатися, що це неправда, але Бог так сказав, тож як ви можете брехати, говорячи те, що сказав Бог?
Я радий, що деякі люди, яких я знаю, не жили за часів Авраама. Вони зробили б усе, щоб відмовити його від віри в Божу обітницю. Вони сказали б йому: «Ти з'їв забагато чилі. Насправді ти нічого не чув від Бога. Ти просто стара людина. Це був лише сон».
Але Бог знав, як діє віра. Він усе спланував так, що Авраму довелося говорити: «Я — батько народів». Щоразу, коли він називав своє ім'я, він чув Слово Боже. Це було Слово від Бога особисто для нього. І коли він чув це Слово, приходила віра. Віра приходить від слухання.
Віра прийшла за багато років до того, як обіцяне здійснилося. Я хочу приділити особливу увагу цьому моменту. Не чекайте, що ваша віра зросте за одну ніч. Це не відбувається так швидко. Цей процес потребує часу. Це процес пізнання та застосування Божих принципів.
Тут нам потрібна особлива обережність. Люди потрапляють у неприємності, думаючи, що можуть поїхати на семінар і повернутися додому через три дні таким собі дивом. Але насправді вони здивують вас. «Що з ними сталося?» — подумаєте ви. Вони повернулися до своєї церкви, витворяючи якісь незрозумілі
речі, називаючи їх вірою. І потім пастору доводиться приводити їх до тями лише тому, що вони не зрозуміли всього вчення, а тільки його частину.
Авраам не заперечував фактів, кажучи: «Я не старий». Він говорив так, як говорив Бог, і завдяки цьому перевершив факти.
Ви, напевно, знаєте, що відтоді, як Бог пообіцяв Авраамові сина, до здійснення цієї обітниці минуло 25 років. Ми помиляємося, коли думаємо, що все станеться протягом кількох днів.
Зростання у вірі — це процес. Сьогодні ви є сумою всього, що практикували в минулому. Ви можете це змінити, але на це піде більше, ніж одна ніч. Ви витратите на це багато часу. Вам потрібно навчитися користуватися Божими принципами.
Я навчився керувати літаком 30 років тому. Я міг би сказати: «В аеропорту стоїть Boeing 747, і, оскільки я пілот, припускаю, що можу ним керувати».
Якби я спробував це зробити, найімовірніше, усе закінчилося б тим, що літак кудись врізався б. Я не знаю, як керувати Boeing 747. Я можу літати на маленьких літаках, але не на Boeing 747 — це перевищує мої можливості в цій сфері.
Деякі люди намагаються перевершити свої здібності й можливості рівнем своєї віри. Погодьтеся, було б нерозумно купити новеньку вантажівку, потім купити яхту й завантажити її на цю вантажівку? Щойно яхту буде завантажено на вантажівку, вона просто розвалиться навпіл. Нерозумно потім говорити, що вся справа в тому, що ця вантажівка погана.
Справа не у вантажівці. Проблема в тому, що її перевантажили. Її не було створено для перевезення такого вантажу. Можливості вантажівки переоцінили. Так буває з деякими людьми, які переоцінюють рівень своєї віри й через це зазнають невдачі.
Ви можете перевантажити свою віру. Вам потрібно навчитися розпізнавати рівень своєї віри, а потім діяти на ньому доти, доки не перейдете на наступний рівень.
Практикуйте Божі принципи, щоб вони почали діяти у вашому житті. Адже Божі обітниці настільки близькі до вас, що все, що вам потрібно, — це проголосити їх своїми устами. Проголошуйте вголос те, що Бог говорить вам, щоб ваша віра приходила. Бо в цьому є праведність, яка від віри.
Кінець уроку.
Автор: Чарльз Кеппс
Джерело: Книга «Віра і сповідання».
