Урок 2. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
Перш ніж відповісти Словом Божим на поставлене вище запитання, я хочу звернути вашу увагу на деякі факти, що стосуються цього питання і яких навчає Писання.
Писання стверджує в Посланні до Римлян (5:12), що «однією людиною гріх увійшов у світ, а гріхом — смерть». Тут чітко сказано, що смерть увійшла у світ через гріх. Тоді стає зрозуміло, що хвороба, тобто смерть на початковій стадії, увійшла у світ через гріх. Отже, якщо хвороба прийшла через гріх, то справжні ліки від неї мають бути знайдені у викупленні Христовому. Якщо диявол поневолює (Дії 10:38), то яка сила, коли природа виявляється безпорадною, може зруйнувати це поневолення, як не сила Сина Божого? Щойно хвороба виходить за межі можливостей природи зцілити нас, її результатом стане смерть, якщо тільки її не буде усунуто Божою силою. Це визнають усі чесні лікарі, бо вони претендують лише на здатність допомагати організму, а не зцілювати. У такому разі все, що перешкоджає Божій силі, навіть якщо таким чином і підтримує організм, робить одужання неможливим. Яків говорить: «Сповідуйте свої гріхи один одному… щоб вам зцілитися», маючи на увазі, що інакше ви не можете зцілитися.
Коли хвороба прогресує за межі можливостей лікарів, навіть молитва не може врятувати страждальця, доки він не сповідає своїх гріхів, якщо тільки Бог за якимось Своїм суверенним задумом не усуне його хворобу. Оскільки хвороба є частиною прокляття, справжніми ліками від неї має бути хрест, бо хто може усунути прокляття, як не Бог, і як Бог може зробити це без справедливої заміни? Біблія навчає, що хвороба є фізичним покаранням для нас за скоєне нами беззаконня, але Ісус поніс у Своєму тілі весь наш біль, спричинений гріхом, і таким чином наші тіла були законно звільнені від хвороб. Через викуплення Христа ми всі можемо мати як частину нашої спадщини — навіть життя Ісуса, явлене в наших смертних тілах, щоб живити організм доти, доки нашу працю не буде завершено. Так само, як ми можемо отримати «перші плоди» нашого духовного спасіння, ми можемо отримати «перші плоди» нашого фізичного спасіння.
А тепер до запитання
Чи викупив Ісус нас від хвороб, коли Він поніс наші гріхи?
Дехто навчає, що у викупленні немає зцілення. Якщо це так, то чому протягом усього Старого Завіту наводяться прообрази викуплення, пов’язані з фізичним зціленням? Чому в 12-му розділі Виходу було сказано ізраїльтянам їсти м’ясо пасхального ягняти для отримання фізичної сили, якщо ми не можемо прийняти фізичне життя або силу від Христа, про Якого Павло говорить: «наша Пасха, принесена в жертву за нас»? Через 765 років після встановлення свята Пасхи написано в Другій книзі Хронік, розділ 30, вірш 20: «І почув Господь Єзекію та зцілив народ» (в англійському перекладі — «простив»), коли вони святкували Пасху. Відповідно, Павло в Першому посланні до Коринтян (11:30) говорить про те, що коринтяни неправильно «розпізнавали тіло» «Христа, нашої Пасхи», і це стало причиною того, що багато хто з них були «хворі та немічні».
Вечеря Господня — це більше, ніж просто обряд, бо ми причащаємося Христа, беручи участь у тому, що символізує Його смерть, і таким чином отримуємо благословення. У Христі є як духовне, так і тілесне життя, і, звичайно, це найкращий час, щоб отримати привілей мати життя Ісуса, явлене в наших смертних тілах (2 Кор. 4:11).
Зцілення у Старому Завіті
У книзі Левит (14:18) ми читаємо про те, як священник очищає прокаженого. Чому очищення є зціленням для прокаженого, якщо в очищенні Христа для нас немає зцілення? 14-й і 15-й розділи книги Левит показують нам, що через очищення хвороба неодмінно зцілювалася. На нашу думку, це і є повна відповідь на питання, яке ми обговорюємо, навіть якби ми зупинилися на цьому, тому що всі ці типові випадки передвіщають Голгофу й указують на неї.
Ісус говорить нам у Євангелії від Луки (4:19), що Він був помазаний «проповідувати літо Господнє сприятливе», маючи на увазі ювілейний рік у Старому Завіті. Це демонструє нам, що ювілейний рік цілком аналогічний євангельським благословенням, адже тут Він Сам співвідносить ювілейний рік з євангельською ерою.
Книга Левит (25:9) показує нам, що жодне благословення ювілейного року не мало проголошуватися звуком сурми до дня очищення. Цього дня заколювали вола як жертву за гріх, а жертовник окроплювали кров'ю. Божої милості не було доти, доки очищувальна кров не окроплювала жертовник, бо інакше він був би не престолом милості, а престолом суду. Це вчить нас, що жодна милість чи благословення Євангелія не буде дане нам без очищення кров'ю Христа.
Повернення всього втраченого під час гріхопадіння
Унаслідок гріхопадіння людина втратила все. Ісус повернув їй втрачене через Викуплення. Саме в день очищення Бог сказав: «Нехай кожному повернеться його володіння». Порядок ювілейного року такий: спочатку очищення, потім звук сурми, що сповіщав ювілей, разом із радісною звісткою: «…поверніться кожен до свого володіння». Сьогодні порядок такий самий: спочатку Голгофа, потім євангельська звістка про те, що Він «поніс наші гріхи» і «поніс наші хвороби» тощо, проголошується «всякому творінню», показуючи нам, що ми можемо повернутися до своїх володінь.
Сім викупних імен Бога, одне з яких — Єгова-Раффа, «Я Господь, Цілитель твій», показують нам, до яких утрачених володінь ми можемо повернутися під час звільнення. Два видатні володіння, які мають бути відновлені в євангельську еру, — це здоров'я душі й тіла; тому прощення та зцілення пропонувалися всюди, де Христос проповідував «літо Господнє сприятливе», щоб «внутрішня» і «зовнішня» людина могла бути здоровою та готовою до служіння Богові, цілком «споряджена на всяке добре діло», щоб виконати своє призначення.
Деякі фундаменталісти, які нападають на християнську науку за те, що її прихильники вірять, ніби можна спастися без Голгофи, роблять ту саму помилку, коли говорять, що вірять у зцілення поза зв'язком із Голгофою. Мені незрозуміло, як можна стверджувати, що кров Христа в Його жилах і Його ж кров, пролита на хресті, рівнозначні, і протиставляти це твердження жертвам зі Старого Завіту, де сказано, що «не буває прощення без пролиття крові». Прийміть безкровну релігію — і все, що у вас залишиться, — це релігія ідей та людське збудження, бо ніхто, крім спасенних через кров Христа, не може пізнати «невимовну й славну радість». Для мене цілком незрозуміло, як ці фундаменталісти дійшли думки, що зцілення може бути дане поза будь-яким зв'язком зі смертю Христа. У Писанні не йдеться про спасіння будь-якої сфери людського життя без жертви.
Якщо тілесне зцілення запропоноване і про нього треба проповідувати незалежно від Голгофи, то чому жодне благословення ювілейного року не могло бути проголошене звуком сурми до дня очищення? Павло говорить, що «в Ньому» всі Божі обітниці — «так і амінь», тобто, іншими словами, усі Божі обітниці, включно з обітницею зцілення, своїм існуванням і силою завдячують виключно викупній жертві Христа.
Зцілення не відкладене до Тисячоліття
Деякі служителі намагаються перенести тілесне зцілення на день настання Тисячолітнього Царства, але Ісус сказав: «нині справдилося Писання, яке ви почули». Саме в Церкві (а не в Тисячолітньому Царстві) Бог поставив «учителів, чудеса, дари зцілень» тощо. Ніхто з тих, хто належить до Церкви, не потребуватиме зцілення в Тисячолітньому Царстві, тому що всі отримають прославлені тіла до настання того моменту Тисячолітнього Царства, коли вони «вознесуться до Господа на хмарах», коли смертне зодягнеться в безсмертя. Якщо ми відкладатимемо своє зцілення до настання Тисячолітнього Царства, то нам потрібно буде так само вчинити з «учителями» тощо, яких Бог поставив у Церкві з «дарами зцілень». Говорити, що зцілення існує лише для Тисячолітнього Царства, — означає говорити, що ми зараз у Тисячолітньому Царстві, бо Бог зцілює багато тисяч людей сьогодні.
Всеосяжна Божа обітниця — це вилити Духа Святого на всяке тіло в «літо Господнє сприятливе». Дух Святий приходить як виконавець волі Христа, щоб звершити для нас усі благословення викуплення, щоб принести нам «перші плоди» нашої духовної та фізичної спадщини, доки наш останній ворог (смерть) не буде знищений, допустивши нас таким чином до нашої повної спадщини.
Віра приходить від слухання
Багато хто в наші дні не повернувся до своїх фізичних володінь через те, що не почув звуку труби, яка сповіщає ювілей. «Віра приходить від слухання», а вони не чули, бо євангельські труби багатьох служителів вийшли з ладу, поки ті навчалися в богословській семінарії. Вони нагадують мені одного мого знайомого, який грав на тромбоні в духовому оркестрі. Перед репетицією хлопці засунули невеликий кілочок у його інструмент, так що, коли він дув, кілочок перекривав прохід, унеможливлюючи гучний звук, але протягом усієї репетиції він так і не помітив, що з його трубою щось не так. Деякі проповідники, подібно до цієї людини, думають, що щосили дмуть у свою євангельську трубу, і не помічають, що труба звучить напівсили. Вони не проголошують, як Павло, «усю Божу премудрість».
Як приклади, взяті з книги Левит, показують, що зцілення незмінно відбувалося через очищення, так Євангеліє від Матвія (8:17) чітко стверджує, що Христос зцілив усі хвороби на підставі Викуплення. Викуплення було причиною того, що під час зцілення хворих не робилося жодних винятків. «Він… зцілив усіх хворих, щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, який говорить: „Він узяв на Себе наші немочі та поніс хвороби“». Оскільки Він поніс наші хвороби і Його викуплення охоплює всіх нас, то для справдження пророцтва потрібне зцілення всіх нас. Ісус і досі зцілює всіх, хто приходить до Нього з живою вірою, «щоб справдилося…».
Якщо навіть у похмуріші часи всі мали привілей зцілитися, то, звичайно, у «кращому» Завіті з «кращими» обітницями Бог не відібрав Своєї старозавітної милості. Якщо ж і відібрав, то прихід і викуплення Христа повернули нам цю милість.
У книзі Числа (16:46–50), після того як 14 700 людей померли, уражені гнівом, Аарон, як священник у посередницькому служінні, «заступив народ», ставши між мертвими й живими, і ураження припинилося. Так і Христос, наш Посередник, викупив нас від «ураження» гріхом і хворобою.
Приклад із мідним змієм
У 21-му розділі книги Числа ми читаємо про те, як усі ізраїльтяни були зцілені, коли дивилися на мідного змія, піднятого як символ викуплення. Якщо зцілення не є частиною Викуплення, то чому ізраїльтяни, які помирали, мали дивитися на прообраз викуплення, щоб отримати зцілення тіла? Якщо прощення і зцілення прийшли через прообраз Викуплення, то чому їх не може дати Христове Викуплення, адже Він є втіленням цього образу? Як їхнє прокляття було зруйноване, коли виставили мідного змія, так і наше прокляття, як каже Павло, було зруйноване, коли Христа розіп'яли (див. Гал. 3:13).
У книзі Йова (33:24,25) ми читаємо: «Бог… скаже: Я знайшов викуплення (очищення, спокуту). Тоді тіло його стане свіжішим, ніж у молодості, він повернеться до днів своєї юності». Тут ми бачимо, що тіло зцілюється через Викуплення. Чому це не може статися з нашими тілами?
Давид починає Псалом 102, закликаючи свою душу благословляти Господа і «не забувати всіх Його добродійств», а потім уточнює: «Він прощає всі беззаконня твої, зцілює всі недуги твої». Як Бог прощає гріх? Звичайно, через Христове Викуплення. Він так само зцілює хвороби, бо Викуплення Ісуса Христа — єдина підстава, на якій грішна людина може отримати благодіяння від Господа. Як Бог може спасти будь-яку частину людини, якщо не через Викуплення?
У Першому посланні до Коринтян (10:11) Павло пише: «Усе це траплялося з ними як образи, а описано як настанову для нас, до яких прийшли останні віки». У Посланні до Галатів (3:7,16,29) Дух Святий ясно показує нам, що все це стосується язичників так само, як і ізраїльтян. «Тож пізнайте, що ті, хто вірує, — сини Авраама… але Авраамові були дані обітниці та його насінню… а коли ви (язичники) Христові, то ви насіння Авраамове і за обітницею спадкоємці». «Але ви вже не чужі, а співгромадяни святим і свої Богові».
Преподобний Даніель Врайант у своїй книзі «Христос серед наших хворих» говорить: «Потім Церква дізналася те, про що, здається, їй потрібно дізнатися заново, а саме: для співчутливого Христа немає різниці між хворим язичником і хворим ізраїльтянином».
Сім викупних імен Єгови
Я думаю, що ще один незаперечний доказ того, що зцілення міститься у Викупленні, можна знайти в семи викупних іменах Єгови. У «Біблії Скоуфілда» автор коментаря зазначає у виносці, присвяченій викупним іменам, що ім'я «Єгова безумовно є викупним ім'ям Божества» і означає «Той, Хто існує Сам у Собі й відкриває Себе». Ці сім викупних імен «вказують на поступове й дедалі глибше одкровення Бога про Себе». Потім автор каже: «Щодо викуплення людини, Єгова має сім складених імен, які відкривають Його як Того, Хто задовольняє всі потреби людини, що перебуває у зламаному стані».
Оскільки ці імена розкривають саме Його викупне ставлення до нас, то всі вони мають вказувати на Голгофу, де ми всі були викуплені, а благословення, розкрите кожним ім'ям, має міститися у Викупленні. Цього ясно навчає Писання.
Ось ці сім викупних імен:
ЄГОВА-ШАММА — «Господь є» або присутній. Це ім'я відкриває нам викупну привілею насолоджуватися присутністю Того, Хто каже: «Ось Я з вами по всі дні до кінця віку». Це благословення було дане нам у Викупленні, доказом чого є те, що всі ми «були наближені кров'ю Христа».
ЄГОВА-ШАЛОМ — «Господь наш мир». Це ім'я показує нам викупну привілею мати Його мир. Відповідно Ісус каже: «Мій мир даю вам». Це благословення Викуплення, бо «кара за наш мир була на Ньому», коли Він Своєю кров'ю укладав мир на хресті.
ЄГОВА-РААХ перекладається як «Господь — мій Пастир». Він став нашим пастирем, «віддавши Своє життя за овець», тому це привілея Викуплення, придбана під час спасіння.
ЄГОВА-ІРЕ, що означає «Господь передбачить» жертву, а Христос був жертвою, передбаченою для нашого повного викуплення.
ЄГОВА-НІССІ означає «Господь — наш прапор», або «Переможець», або «Капітан». Саме тоді, на хресті, через Викуплення, коли Христос переміг влади й начальства, Він дав нам привілей викуплення говорити: «подяка Богові, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа».
ЄГОВА-ЦИТКЕНУ перекладається як «Господь — наша праведність». Він стає нашою праведністю, коли підносить наші гріхи на хрест; тому наш привілей викуплення — прийняти «дар праведності» — є благословенням спасіння.
Господь — наш Цілитель
ЄГОВА-РАФФА перекладається як «Я Господь, Цілитель твій», або «Я Господь, Який зцілює тебе». Це ім’я відкрите нам, щоб показати наш привілей викуплення — бути зціленими. Цей привілей був придбаний через Викуплення, бо Ісая проголошує у викупній главі: «Він поніс наші немочі й узяв на Себе наші хвороби». Я залишив це ім’я насамкінець як аргумент. Фактом є те, що перший завіт, даний Богом після переходу через Червоне море, яке безперечно є прообразом нашого викуплення, був завітом зцілення, і саме тоді Бог відкрив Себе як нашого Цілителя через перше викупне й завітне ім’я ЄГОВА-РАФФА — «Я Господь, Цілитель твій». Це не просто обітниця, це «установа й закон». І відповідно до цього стародавнього закону ми маємо (Послання Якова 5:14) позитивний обряд зцілення в ім’я Христа, такий же священний і обов’язковий, як обряд Вечері Господньої та християнського хрещення. Якщо ЄГОВА-РАФФА є одним із Його викупних імен, яке засвідчило Завіт зцілення, то Христос, будучи звеличеним, не міг залишити Свого служіння Цілителя, як демонструють нам і шість інших викупних імен. Невже якісь благословення, відкриті Його іменами, були відібрані від нас у «кращому» Завіті?
Після того як ми розглянули кілька прикладів, які навчають про зцілення, розгляньмо тепер саме Викуплення, як воно описане у великій викупній главі книги Ісаї. 53-тя глава — найвеличніша глава найвеличнішого з пророків, у якій повністю розкривається доктрина Викуплення. Якщо прообрази Старого Завіту навчають про зцілення, то, звичайно, нерозумно й нелогічно ставити нижче сам Образ Цілителя.
Він поніс наші хвороби
Перш ніж цитувати цю главу, я хотів би зазначити, що єврейські слова choli і makob були неправильно перекладені англійською як «скорботи» та «печалі». Кожен, хто не пошкодував часу, щоб дослідити оригінальний текст, виявив — і це вже повсюдно визнається, — що ці два слова означають «хвороби» та «болі» в усьому Старому Завіті. Слово choli перекладене як «хвороба» і «неміч» у Повторенні Закону 7:15, 28:61, 1 Царів 17:17, 2 Царів 1:2, 8:8, 2 Хронік 16:12, 21:15 та в інших місцях Писання. Слово makob перекладається як «біль» у книзі Йова 14:22, 33:19 тощо. Отже, пророк говорить у 4-му вірші: «Він узяв на Себе наші хвороби й поніс наші болі». Читач може звернутися до будь-якого стандартного коментаря за додатковими свідченнями з цього питання, але немає кращого коментаря, ніж Євангеліє від Матвія, 8-ма глава, 16-й і 17-й вірші.
Богонатхненний коментар
Те, що 4-й вірш 53-го розділу книги Ісаї не може стосуватися душевної хвороби і що жодне зі слів, перекладених як «хвороба» та «біль», не має стосунку до духовних питань, а лише до фізичної хвороби, можна довести за допомогою Євангелія від Матвія (8:16,17): «…Він вигнав духів словом і зцілив усіх хворих, щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, який говорить: „Він узяв на Себе наші немочі та поніс наші хвороби“». Це богонатхненний коментар, який чітко підтверджує, що пророк говорить про тілесні захворювання. Той самий Дух Святий, Який надихнув цей вірш у книзі Ісаї, повторює його в Євангелії від Матвія як пояснення того, як Христос застосовував Свою силу для зцілення тіла. Прийняти будь-яку іншу точку зору означає звинуватити Духа Святого в помилці під час повторення власного пророцтва.
А зараз я процитую Біблію у версії вченого-перекладача доктора Янга.
3. Він зневажений і покинутий людьми,
Муж болів (євр. makob) і знайомий із хворобами (choli),
І як людина, що ховає своє обличчя від нас,
Він зневажений, і ми ні в що Його не ставимо.
4. Але Він поніс наші хвороби (choli)
І взяв на Себе наші болі,
А ми думали, що Він уражений і покараний,
І принижений Богом,
5. Але Він пронизаний за наші беззаконня,
Мучений за наші гріхи,
Покарання за наш мир на Ньому,
І через Його рани є для нас зцілення.
6. Усі ми, подібно до овець, заблукали,
Кожен звернув на власний шлях,
І Господь зробив так, що Він
Поніс покарання за всіх нас.
10. Але Господеві було до вподоби вразити Його;
І Він зробив Його хворим (choli);
Якщо Його душа принесе жертву умилостивлення,
Він побачить насіння — Він продовжить дні.
12…До злочинців Його зараховано,
А Він поніс гріх багатьох,
І за злочинців Він заступається.
Доктор Ісаак Лізер, талановитий перекладач єврейського варіанта Біблії англійською мовою, так передає ці вірші:
3. Він був зневажений і відкинутий людьми;
Муж болів і знайомий із хворобою.
4. Але лише наші хвороби Він узяв на Себе
І наші болі поніс.
5. І через Його рани нам було дароване зцілення.
10. Та Господу до вподоби було вразити Його хворобою.
Ротергам переклав 10-й вірш так: «Він поклав на Нього хворобу».
Від мене й тебе — на Голгофу
У 4-му вірші слово «поніс» (nasa) означає піднімати, забирати, переправляти, віддаляти на відстань. Це слова левитів, застосовані до «козла відпущення», який забирав гріхи народу. «І понесе (nasa) козел на собі всі беззаконня їхні в землю непрохідну, і пустить він козла в пустелю» (Лев. 16:22). Так Ісус поніс мої гріхи та хвороби «з табору» на хрест. Гріх і хвороби перейшли від мене на Голгофу, а спасіння та здоров’я перейшли від Голгофи до мене.
Єврейські слова з 4-го вірша викупного розділу, що означають «поніс» і «взяв» (nasa і sabal), також використовуються в 11-му та 12-му віршах у значенні «понести гріхи замість когось»: «Гріхи їхні на Собі понесе» і «Він поніс на Собі гріхи багатьох». Обидва слова означають «взяти на себе тяжкий тягар» і показують справжнє заміщення та повне усунення того, чого вони стосуються. Коли Ісус поніс наші гріхи, наші хвороби та наші болі, Він забрав їх і усунув від нас. Обидва ці слова означають заміщення, коли хтось несе тягар за іншого.
Тут дозвольте мені процитувати чудовий трактат «Ісус — наш Цілитель», написаний преподобним В. К. Стівенсом. Він говорить: «Це пророцтво представляє зцілення як невід’ємну частину спокутування чужої вини…» Отже, яким би не було значення цих двох єврейських слів (nasa і sabal), в обох випадках має застосовуватися одне й те саме значення, а саме — щодо гріха та хвороби. І щодо того, що значення цих дієслів, пов’язаних із гріхом не лише в цьому пророцтві, але й повсюди у Старому Завіті, полягає в заміщенні та викупленні, не може бути жодних суперечок. Отже, це пророцтво надає таку саму викупну й замісну природу зв’язку Христа з хворобою, яка повсюди надається також викупленню та прийняттю наших гріхів.
Богонатхненний переклад
Відповідно, Дух змушує нас замовкнути перед викупним значенням того, що Христос поніс наші хвороби. Це тлумачення повністю підтримує професор Деліч. Євангеліє від Матвія у вільній, але точній формі перекладає цей уривок Писання: «Взяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби». Допомога, яку Ісус надавав за всіх видів фізичних захворювань, приймається в Євангелії від Матвія як виконання всього, про що пророкував служитель Єгови Ісая. Єврейські дієслова в цьому тексті, що використовуються у згадках про гріх, означають «взяти на себе тяжкий тягар і понести провину гріха як власну», тобто понести гріх як посередник, щоб загладити його. І в тих випадках, коли розглядаються не наші гріхи, а наші хвороби та болі, посередницький характер залишається незмінним. Йдеться не про те, що служитель Єгови Ісая просто розділив наші страждання на хвороби та гріхи, а про те, що Христос узяв на Себе ті страждання, які ми мали нести й заслужили; тому Він не просто забрав їх, а перетерпів їх, щоб визволити нас від них. І коли хтось бере на себе страждання, які мав нести інший, і робить це не просто разом із ним, а замість нього, ми називаємо це заміщенням. Тут найкращі результати неспростовного тлумачення показують, що усунення людських хвороб є невід’ємною частиною викупної праці, частиною Викуплення, частиною доктрини Христа Розп’ятого; що Ісус — Спаситель нашого тіла так само, як і духу, і що
Він приходить, щоб благословення потекли
Усюди, де є прокляття.
Фізичне зцілення Божою силою стає даром для кожного віруючого в будь-який період євангельської історії. Це вирішує питання про обов’язок проповідника проповідувати про це.
Заперечення та відповідь на нього
Один канадський письменник заперечує, що цитата з Євангелія від Матвія (8:17) не може стосуватися Спокути, адже якщо Христос ще не був розп’ятий, то, отже, «Христос жив замісним життям». Для мене це зовсім не аргумент, тому що Христос був «Агнцем Божим, заколеним від заснування світу». Він не лише зцілював хвороби до Голгофи, але й прощав гріхи, проте обидві ці милості дарувалися Ним на підставі майбутньої спокути.
Відомий священник із Нью-Йорка висуває практично те саме заперечення. Він стверджує: той факт, що Христос виконує пророцтво Ісаї, зцілюючи хворих, доводить, що «Ісус поніс наші хвороби не на хресті, а коли жив у місті Капернаумі». Відповідаючи на це, я лише хочу запитати: «Ісус поніс наші беззаконня в Капернаумі чи на хресті?» Прощення гріхів, так само як і зцілення хворих, звершувалося у зв’язку з майбутньою спокутою, тому що «без пролиття крові немає прощення».
Пророцтво стверджує, що «Він поніс наші хвороби». Це стосується всіх людей, зокрема й тих, хто перебував у Капернаумі. У 4-му та 5-му віршах спокутної глави книги Ісаї ми бачимо, що Він помер за
«НАШІ хвороби»,
«НАШІ болі»,
«НАШІ злочини»,
«НАШІ беззаконня»,
«НАШ мир»,
«НАШЕ зцілення», «і Його ранами ми зцілилися». Ми спотворили б текст, якби виключили себе з будь-якого з цих благословень.
Якщо Христос, як думають деякі, не бажає зцілювати, будучи прославленим, так само як Він робив це тоді, коли проходив через приниження, то виходить, що Він порушує Свою обітницю, дану в Євангелії від Івана (14:12,13), і твердження, що «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той Самий», не було б правдою.
Оскільки зцілення є частиною Спокути, Його служіння зцілення продовжилося і після Його Вознесіння, тому що Його спокутна праця охоплює всіх, хто живе на землі, поки Він перебуває з Отцем. Ось чому Він обіцяє звершувати такі самі діла, які звершував Сам, і навіть більші — у відповідь на наші молитви. Поки Церква перебувала під проводом Духа, звершувалися ті самі чудеса, і історія свідчить, як говорить доктор А. Дж. Гордон, «що скрізь, де ми виявляємо відродження первісної віри й апостольської простоти, там знаходимо євангельські чудеса, які безсумнівно характеризують апостольську еру».
Апостол говорить нам: «Того, Хто не знав (Свого) гріха, Він зробив гріхом». Так само «Того, Хто не знав (Своєї) хвороби, Він зробив хворобою». Петро пише: «Він Сам тілом Своїм поніс наші гріхи на дерево». Ісая проголошує: «Він узяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби». Але, згідно з перекладом Лізера, «лише наші хвороби Він поніс», не маючи жодних власних хвороб.
І знову в 4-му вірші перекладу доктора Янга, наведеного вище, ми читаємо: «І Єгова зробив так, що покарання за всіх нас прийшло на Нього». Один письменник у зв’язку з цим ставить запитання: «Що є покаранням за гріх?», а потім говорить: «По суті, усі визнають, що гріх карається осудженням душі, докорами сумління, душевним занепокоєнням і часто хворобами… і вірять, що все це усунене Викупленням. На якому принципі Писання або з якої причини згаданий останнім вид покарання відокремлюється від інших? Зверніть увагу на слова пророка: „І Єгова зробив так, що покарання за всіх нас прийшло на Нього“. Якщо хвороба є частиною покарання, то незмінне Слово Боже говорить, що хвороба включена у Викуплення». Потім письменник запитує: «Чи правда, що Бог дасть визволення від усякого покарання й наслідків гріха, за винятком одного, і що це одне (хвороба) має залишатися до самого кінця? Геть таку думку! Ісая стверджує, що все покарання за всіх нас було на Ньому… Він Сам засвідчив: „Звершилося!“ Не було нічого незавершеного у справі нашого могутнього Ісуса». Я міг би додати до цього, що якби було інакше, то пророк мав би сказати: «Частина нашого покарання була на Ньому».
Хрест — досконалі ліки для всієї людини
Ісус пішов на хрест у дусі, душі й тілі, щоб викупити людину в дусі, душі й тілі. Тому хрест є центром плану спасіння людини — її духу, душі й тіла.
Усяка форма хвороби й немочі, відома людині, була включена у Викуплення, і багато з них, зокрема, згадані в «проклятті закону» (Повт. 28:15–62 та інших місцях Писання). А в Посланні до Галатів маємо пряме твердження, що «Христос викупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: проклятий кожен, хто висить на дереві». Чи може бути простішим твердження, ніж те, що Христос, Який народився під законом, щоб викупити нас, поніс на Собі його прокляття і тим самим визволив нас від усіх немочей і хвороб? Тут стверджується, що саме на хресті Ісус визволив нас від прокляття закону. Іншими словами, Він визволив нас від таких хвороб, зазначених у Повторенні Закону: сухот (туберкульозу), гарячки, лихоманки, запалення, єгипетської прокази та всякої хвороби, не записаної в цій книзі закону, включно з раком, застудою, свинкою, кором та всіма іншими сучасними хворобами. Якщо Христос викупив нас від прокляття закону, а хвороба включена в це прокляття, то Він, безперечно, викупив нас від хвороби.
Викуплення — це синонім Голгофи
Викуплення є синонімом Голгофи, тому ми викуплені від усього прокляття духу, душі й тіла виключно завдяки Його Викупленню. Отже, якщо хвороба є частиною прокляття, як міг Бог усунути цю частину прокляття через зцілення хворих, не викупивши нас спочатку від неї? Це було б несправедливо. До того ж, якщо Христос викупив нас від прокляття закону, то як Бог може виправдати нас і водночас вимагати від нас залишатися під прокляттям закону, тоді як ми, як говорить апостол, «не під законом, але під благодаттю»? (Рим. 6:14). Коротко кажучи, чому людина має залишатися під прокляттям закону, не перебуваючи під законом? Вчинити так — це все одно, що відправити людину на довічне ув’язнення після того, як було доведено її невинуватість і суд звільнив її від обвинувачення у вбивстві.
У 3-му розділі Послання до Римлян Павло стверджує, що Бог «подав Його як жертву примирення… щоб виявити Свою праведність і виправдати того, хто вірує в Ісуса». Іншими словами, якби не Спокута, Бог чинив би несправедливо, виправдовуючи грішника або зцілюючи хворих, не викупивши їх попередньо від хвороби. Сам факт, що Бог будь-коли когось зцілював, є для мене найкращим доказом того, що зцілення стало можливим завдяки Спокуті. Якщо зцілення не було дане всім у Спокуті, то як тоді вся та безліч людей отримала від Христа зцілення, якого Бог не давав? «Він зцілив їх усіх».
Важливе питання
Якщо тіло не було включене у Спокуту, то як може відбутися воскресіння? Як тлінне може «зодягнутися в нетлінність», а «смертне — у безсмертя»? Якби ми не були викуплені від хвороби, хіба не були б ми схильні до хвороб на Небесах, навіть якби воскресіння було можливим незалежно від викуплення? Хтось влучно зазначив: «Щоб майбутня доля людини була і духовною, і фізичною, її викуплення має бути і духовним, і фізичним».
Невже «Другий Адам» не визволить нас від усього того, що приніс нам «перший Адам»?
А тепер розгляньмо кілька євангельських паралелей.
«Внутрішня людина» | «Зовнішня людина» | |
Адам через своє падіння приніс гріх у наші душі. | Адам через своє падіння приніс хвороби в наші тіла. | |
Отже, гріх — справа диявола. | Отже, хвороба — справа диявола. Ісус «ходив, чинячи добро та зціляючи всіх, поневолених дияволом». | |
Ісус «з'явився, щоб зруйнувати діла диявола» в душі | Ісус «був явлений, щоб зруйнувати справи» диявола в тілі. | |
Викупне ім’я «Єгова — Циткену» розкриває Його викуплення наших душ. | Викупне ім’я «Єгова — Циткену» розкриває Його викуплення наших тіл. | |
На Голгофі Ісус «поніс наші гріхи». | На Голгофі Ісус «поніс наші хвороби» | |
Він став «жертвою за гріх» (2 Кор. 5:21), коли «Він поніс наші гріхи». (2 Пет. 2:24) | Він став «прокляттям за нас» (Гал. 3:13), коли «Він поніс наші хвороби» (Мт. 8:17) | |
Той, Хто «гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево». | «Його ранами ви зцілилися». | |
«Який прощає всі твої беззаконня». | «Який зціляє всі твої недуги» | |
«Бо ви куплені дорогою ціною, тож прославляйте Бога у…дусі». | «Бо ви куплені дорогою ціною, тож прославляйте Бога у ваших тілах» (1 Кор. 6:20) | |
Дух куплений дорогою ціною. | Тіло куплене дорогою ціною. | |
Хіба, залишаючись у гріху, ми можемо прославити Бога в дусі? | Хіба, залишаючись хворими, ми можемо прославити Бога в тілі? | |
Якщо Він «поніс наші гріхи», то для скількох спасіння має бути Божою волею, коли вони приходять до Нього? Для «кожного, хто вірує». | Якщо Він «поніс наші хвороби», то для скількох зцілення має бути Божою волею, коли вони приходять до Нього? «Він зцілив їх усіх». | |
«Бог зробив гріхом за нас Того, Хто не знав гріха».
| «Бог зробив хворим за нас Того, Хто не знав хвороби».
| |
«Якщо наш Заступник поніс наші гріхи, то хіба Він зробив це не для того, щоб нам не нести їх?» А. Дж. Гордон. | «Якщо наш Заступник поніс наші хвороби, то хіба Він зробив це не для того, щоб нам не нести їх?» А. Дж. Гордон. | |
«Христос поніс наші гріхи, щоб ми могли бути звільнені від них. Не співчуття — страждання з кимось, а заміщення — страждання за когось». А. Дж. Гордон. | «Христос поніс наші гріхи, щоб ми могли бути звільнені від них. Не співчуття — страждання з кимось, а заміщення — страждання за когось».А. Дж. Гордон. | |
Якщо той факт, що Ісус «гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево», є вагомою причиною для нас повірити Йому щодо прощення наших гріхів, | то чому той факт, що Ісус «поніс наші хвороби», не є такою ж вагомою причиною для нас повірити Йому щодо зцілення наших тіл? (невідомий автор). | |
Віра для спасіння приходить «від слухання» Євангелія — Він «поніс наші гріхи». | Віра для зцілення приходить «від слухання» — «Він поніс наші хвороби». | |
Отже, проповідуйте Євангеліє (що Він поніс наші гріхи) усьому творінню. Обітниця Христа щодо душі («буде спасенний») міститься у Великому дорученні. (Марка 16). | І Євангеліє (що Він поніс наші хвороби) усьому творінню. Обітниця Христа щодо тіла (будуть здорові) міститься у Великому дорученні. (Марка 16). | |
У зв’язку з повелінням про хрещення Біблія навчає, що той, хто вірує і хреститься, буде спасенний (Марка 16). | У зв’язку з повелінням помазувати оливою Біблія навчає, що той, хто віруватиме і буде помазаний оливою, зцілиться. (Як. 5:14) | |
Нам велено хрестити в ім’я Христа. | Нам велено помазувати в «ім’я Господа». (Як. 5:14) | |
Під час Господньої вечері приймають вино «на спомин» про Його смерть за наші душі. (1 Кор. 11:25) | Під час Господньої вечері приймають хліб «на спомин» про Його смерть за наші тіла. (1 Кор. 11:23–24) | |
Грішник має покаятися, перш ніж повірити в Євангеліє «для праведності». | Як. 5:16 говорить: «Признавайтеся один перед одним у провинах,…щоб зцілитися». | |
Водне хрещення означає повне смирення та послух. | Помазання оливою — це символ і знак освячення. | |
Грішник має прийняти Божу обітницю як істину, перш ніж зможе відчути радість спасіння. | Хворий має прийняти Божу обітницю як істину, перш ніж зможе відчути себе добре. | |
«А ті, що прийняли Його,…від Бога народилися» (Ів. 1:12, 13). | «… і ті, хто торкався Його, зцілювалися». (Мк. 6:56). | |
Я наведу один із сотень випадків зцілення, які відбулися, коли страждальці слухали проповідь про зцілення у Спокуті. Їхнє зцілення відбулося завдяки їхній власній вірі ще до того, як вони отримали можливість бути помазаними.
Коли місіс Руперт із Ліми, штат Огайо, була восьмирічною дитиною, вона перенесла дуже тяжку форму коклюшу, внаслідок чого розірвався м’яз одного ока, так що вона повністю осліпла на одне око, і око настільки омертвіло, що протягом багатьох років вона могла терти зіницю, не відчуваючи болю. Вона розповідала, що у вітряні дні, коли щось потрапляло їй в око, їй зовсім не було боляче.
Просто тому, що так говорить Біблія
Слухаючи проповідь про Спокуту на одному із зібрань у Лімі, вона сказала у своєму серці: «Якщо це правда, а це правда, бо так говорить Біблія, то я так само впевнена, що моє сліпе око сьогодні бачитиме, коли я вийду вперед, як була впевнена у спасінні, коли вийшла до вівтаря в методистській церкві й отримала спасіння». Відповідно до своїх роздумів вона вийшла вперед і, поки ми молилися за інших, стала навколішки та попросила Бога зцілити її. Ще до того, як ми помазали її, вона підвелася з колін, зі сльозами на очах кинулася до батька й обійняла його. Люди навколо зацікавилися, чому вона залишила вівтар, не будучи помазаною. Батько запитав її: «Що сталося, доню?», на що вона відповіла: «Моє око!» «Тобі боляче?» — запитав він. «Ні, я все чудово бачу!»
Кілька місяців потому, коли ми проводили зібрання в тих місцях, ми зустріли цю жінку та її чоловіка: вони навчалися в біблійній школі, готуючись до служіння Господу. Її чоловік хотів проповідувати Євангеліє Христа, який так милостиво зцілив його дружину.
Практично щодня на наших зібраннях ми чуємо свідчення людей, які були зцілені в той час, коли просто сиділи в залі та слухали Євангеліє.
Що говорять видатні люди
Ці погляди на зцілення, дане нам у Спокуті, не є новими й не належать лише мені особисто. Багато найздібніших і найпобожніших учителів Церкви вказували на них і навчали їм. Деяких я вже цитував, а тепер додам ще кілька висловлювань.
Доктор Торрі у своїй книзі «Божественне зцілення» стверджує: «Замісна смерть Ісуса Христа гарантує нам не лише фізичне зцілення, але й воскресіння, досконалі та прославлені тіла… Євангеліє Христа приносить спасіння тілу так само, як і душі. Так само як людина отримує перші плоди свого духовного спасіння в цьому житті, ми також отримуємо перші плоди нашого фізичного спасіння в теперішньому житті. Окремі віруючі, незалежно від того, чи є вони пресвітерами, мають привілей і обов’язок молитися один за одного в разі хвороби, очікуючи, що Бог почує їх і зцілить».
Доктор Р. Е. Стентон, голова зібрання Генеральної асамблеї Пресвітеріанської церкви, говорить у своїй праці про євангельський паралелізм: «Моя мета полягає в тому, щоб показати: викуплення Христа закладає однакову основу як для звільнення від гріха, так і для звільнення від хвороби; що і те, і інше було повністю нам дано; що, виявляючи віру за описаних обставин, ми маємо таку саму підставу вірити, що тіло може бути визволене від хвороби, як віримо, що душа може бути звільнена від гріха; коротше кажучи, що обидві сторони звільнення мають одну й ту саму основу і що необхідно включати і те, і інше в будь-яке істинне розуміння того, що Євангеліє пропонує людству. Заступницька жертва Христа покриває тілесні потреби людей так само, як і духовні… Зцілення тіла, таким чином, не є „побічним ефектом“, як його багато хто подає, так само як зцілення душі не можна назвати „побічним ефектом“. І те, і інше є не чим іншим, як частинами одного Євангелія; обоє однаково ґрунтуються на одному великому Викупленні».
Єпископальна церква про божественне зцілення
У доповіді Комісії духовного зцілення, яку призначила Єпископальна церква, а її спонсором був єпископ Різ, який багато років практикував служіння зцілення (він і був головою Комісії), є така заява: «Зцілення тіла є необхідним елементом Євангелія, його слід проповідувати й застосовувати… Бог бажає нашого здоров’я, щоб Церква — Тіло Христа — мала ті самі повноваження і ту саму силу, що й Голова, аби ми, віруючі, маючи правильне розуміння Бога як Творчої Любові, могли дати грішному й стражденному світові повне Євангеліє спасіння від гріха та його неминучих наслідків».
До цих висновків учена Комісія дійшла після трьох років вивчення та досліджень.
Єпископ Чарльз Врент, який належить до Єпископальної церкви і як голова всіх капеланів у Франції проводив релігійну пропаганду за океаном, стверджує: «Той, хто відкидає зцілювальну силу Христа як таку, що належить новозавітним часам, не проповідує повного Євангелія. Бог був і є Спасителем тіла, як і душі».
Джеймс Моур Хіксон говорить: «Жива Церква — це така церква, у якій живе й діє Живий Христос, звершуючи через її членів те, що Він робив, коли жив у тілі на землі. Отже, це має бути церква зцілення, так само як і церква, що спасає душі… Духовне зцілення є святим. Це поширення Його безсмертного життя через членів Його Тіла».
Талановиті письменники минулого (доктор А. Б. Сімпсон, Ендрю Мюррей, А. Т. Пірсон, доктори Дж. Гордон), а також багато сучасних письменників, яких ми могли б процитувати, були вчителями, що проповідували зцілення у Викупленні. Невідомий письменник сказав: «На Голгофському хресті Ісус прибив твердження: визволи його від могили; Я знайшов умилостивлення».
Ісая починає розділ про Викуплення запитанням: «Хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?» — тобто хто повірив у те, що Він поніс наші гріхи й хвороби. Відповідь на запитання така: повірити можуть лише ті, хто почув про це, бо «віра від слухання». Якщо Ісус помер, щоб спасти й зцілити, то про це, безперечно, варто повідомити.
Мета цієї проповіді — довести, що зцілення було дане у Викупленні і, отже, є частиною Євангелія, яке Христос наказав проповідувати:
«Усьому світові».
«Усім народам».
«Усякому творінню».
«З усією силою».
«У всі дні аж до кінця віку».
Автор: Ф. Ф. Босворт
