Урок 15. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
1. Якщо сім складених імен Єгови, одне з яких Єгова-Раффа (Я Господь, Цілитель твій), розкривають Його викупний зв’язок із кожною людиною, то хіба всі вони не вказують на Голгофу?
2. Якщо всі Божі обітниці — так і амінь — у Ньому, то хіба ці сім імен, зокрема ім’я Єгова-Раффа (Я Господь, Цілитель твій), не завдячують своїм існуванням і силою викупній праці Христа на Хресті?
3. Хіба всі віруючі не мають однакового права закликати Христа як Єгову-Раффу (Цілителя тіла), так само як вони закликають Його як Єгову-Циткену (Цілителя душі)? Хіба Його ім’я не дане для зцілення так само, як і для спасіння?
4. Якщо тілесне зцілення має бути здобуте незалежно від Голгофи, як навчають противники, то чому жодне благословення ювілейного року не могло бути проголошене під звук сурми до Дня Очищення?
5. Якщо зцілення тіла не було частиною викупної праці Христа, то навіщо протягом усього Старого Завіту давалися прообрази Очищення у зв’язку зі зціленням?
6. Якщо в Очищенні не було зцілення, то навіщо тоді ізраїльтянам, які гинули, потрібно було дивитися на прообраз Очищення, щоб отримати зцілення тіла? Якщо і прощення, і зцілення приходили в той момент, коли люди дивилися на прообраз, то чому вони не можуть прийти через втілення цього прообразу?
7. Якщо їхнє прокляття було зруйноване через піднесення прообразу Христа, то хіба наше прокляття не було так само зруйноване через піднесення Самого Христа (Гал. 3:13)?
8. Чому в уривку «Він узяв на Себе наші немочі та поніс наші хвороби» (Іс. 53:4) використовуються ті самі єврейські дієслова, що й у віршах 11 і 12 (де йдеться про те, що Він поніс наші гріхи замість нас), якщо вони не мають такого самого заместительного характеру?
9. Якщо зцілення не було дароване всім у викупленні, то як тоді безліч людей отримали від Христа те, чого Бог не давав?
10. Якщо тіло не було включене у викуплення, то як тоді може відбутися воскресіння, як тлінне може зодягнутися в нетлінність і як смертне може зодягнутися в безсмертя? Хіба Божий народ протягом історії, очікуючи майбутнього викуплення, не очікував фізичних благ так само, як і духовних?
11. Чому «останній Адам» не може забрати все, що приніс нам перший Адам?
12. Якщо Церква — це Тіло Христа, то хіба Бог бажає, щоб Його тіло було хворим? Хіба не є Його волею зцілити кожну частину Тіла Христа? Якщо ні, то чому тоді Він наказує, щоб усі хворі в цьому Тілі були помазані для зцілення?
13. Чи є людські недосконалості будь-якого роду, фізичні чи моральні, Божою волею, чи це помилки людини?
14. Якщо «тіло для Господа, жива жертва Богові», то хіба Він не віддав би перевагу здоровому тілу, а не хворому? Якщо ні, то як Він може зробити нас «досконалими в усякому доброму ділі, щоб чинити Його волю» або добре підготувати «до всякого доброго діла»?
15. Якщо тілесне зцілення в Новому Завіті називалося милістю, і саме милість та співчуття спонукали Ісуса, коли Він зцілював усіх, хто приходив до Нього, то хіба Божа обітниця: «Милостивий Господь до всіх, хто взиває до Нього» — тепер перестала бути правдою?
16. Хіба славний Божий задум у Євангелії не пропонує більше милості й співчуття стражденним, ніж у темніші часи? Якщо ні, то навіщо Богові забирати цю милість і цю старозавітну привілею з кращого задуму з «кращим Завітом»?
17. Якщо, як навчають деякі, Бог сьогодні має інший метод зцілення, навіщо Богові застосовувати менш успішний метод для кращого Завіту?
18. Якщо Христос прийшов чинити волю Отця, то хіба загальне зцілення всіх хворих, які приходили до Нього, не було одкровенням про Божу волю щодо наших тіл?
19. Хіба Ісус не наголосив, що продовжуватиме чинити ті самі діла у відповідь на наші молитви, поки Він перебуває з Отцем (Ів. 14:12,13), і хіба сама ця обітниця не є абсолютним запереченням усім противникам?
20. Чому Дух Святий, який зцілював хворих ще до того, як розпочалося Його служіння, робитиме менше після того, як Він розпочав Своє служіння в день П’ятидесятниці? Чи Чудотворець розпочав Своє служіння для того, щоб покласти край чудесам?
21. Хіба книга Дій Святого Духа не є одкровенням про те, як Він хоче й надалі діяти через Церкву?
22. Як Бог може виправдати нас і водночас вимагати, щоб ми залишалися під прокляттям закону, від якого нас викупив Ісус, коли поніс наші гріхи на хресті (Гал. 3:13)?
23. Якщо «Син Божий для того й явився, щоб зруйнувати діла диявола», то хіба зараз Він відмовився від цієї мети, якої дотримувався навіть у Гефсиманському саду, коли замість поту з Нього капала кров, і в муках на Голгофі?
Чи хоче Він зараз, щоб диявол продовжував свої діла в наших тілах, які раніше Він хотів зруйнувати? Хіба Бог хоче, щоб рак, «ураження», «прокляття», «діла диявола» були в членах Тіла Христа? «Хіба не знаєте, що тіла ваші — члени Христові?» (1 Кор. 6:15).
24. Хіба докази божественного зцілення серед ста вісімдесяти чотирьох людей, які свідчили протягом останніх двох п'ятниць, менш яскраві й переконливі, ніж докази духовного викуплення серед удаваних християн сьогодні?
Хіба фізичний стан цих ста вісімдесяти чотирьох зцілених людей не кращий за духовний стан такої самої кількості удаваних християн?
Якщо порівняти фізичне здоров'я цих ста вісімдесяти чотирьох людей із духовним здоров'ям такої самої кількості сучасних служителів церкви, то хіба це порівняння не було б на користь перших?
25. Якби ми використали той самий аргумент, який зазвичай застосовують проти божественного зцілення (а саме, виходячи з деяких невдач), як його виправдання, відродження і всього іншого, то він був би просто непереборним, чи не так?
26. Хіба той факт, що Христос не міг чинити чудес у Назареті, доводить щось, крім невір'я людей, або чи правильно буде дійти висновку, що зцілення хлопчика, коли учням Христа не вдалося вигнати дух епілепсії, не було Божою волею? Зціливши його, Христос довів, що Божа воля полягала в тому, щоб зцілити навіть тих, хто сам не зміг отримати цього.
27. Хіба Бог не бажає виявити стільки ж милості зцілення Своїм послідовникам, скільки Він виявив милості прощення Своїм ворогам (Рим. 8:32)?
28. Якщо Павло (як каже служитель із Нью-Йорка) був одним із «найхворіших людей, страждав на офтальмію очей», або, як навчають інші, його «колючкою в плоті» була фізична слабкість, а не «ангел сатани», як пише сам Павло, перелічуючи всі неприємності, влаштовані цим ангелом, то як же тоді Павло міг потрудитися більше за всіх інших апостолів? Або якщо він мав силу зробити більше роботи, ніж усі інші, то як же тоді його «слабкість» могла бути фізичною? Якщо «колючка» Павла не була перешкодою його вірі в зцілення всіх хворих на острові Меліта, то чому вона має перешкоджати нашій вірі? Хіба те, що Павлу не вдалося зцілитися, якщо він був хворий, не стало б перешкодою для віри в зцілення всіх цих язичників? Чому традиційні вчителі ставлять «офтальмію очей» або хворобу (жодної з яких Павло не згадує) на місце «образ», «потреб», «гонінь» та всіх інших справ посланця сатани, які Павло далі згадує? Якщо «колючкою» Павла були хвороби, то чому він не каже, що він добродушний у хворобах? Як міг Павло, хворий, із «офтальмією очей», яка була неприємним видовищем і від якої він не міг зцілитися, як він міг «підкорити вірі язичників словом і ділом, силою знамен і чудес» (Рим. 15:18,19)?
29. Якщо хвороба — це Божа воля, то хіба тоді кожен лікар не є порушником закону, кожна грамотна медсестра не зрікається Всемогутнього, кожна лікарня — це дім бунту, а не дім милості, і хіба ми тоді не зобов'язані зробити все можливе, щоб закрити їх, замість того щоб підтримувати їх?
30. У всіх Євангеліях Ісус жодного разу не посилав нікого проповідувати, не наказавши йому також зцілювати хворих. Тож як ми можемо бути слухняними Його повеленню, якщо немає Євангелія (Доброї звістки) зцілення, яке можна дати хворим як основу для їхньої віри? Або якщо зцілення — це очікування, що Бог дотримається Своєї обіцянки, то якою може бути віра у зцілення, якщо Бог цього не обіцяв? Адже Біблія сповнена обіцянок зцілення. То хіба вони не є Євангелієм (Доброю звісткою) для хворих? Якщо «віра приходить від слухання Слова», то як хвора людина може мати віру у зцілення, якщо насправді немає нічого, що вона могла б почути?
31. «Чи могло любляче серце Сина Божого, який співчував хворим і зцілював їх усіх, перестати звертати увагу на страждання Свого народу після того, як Він був вознесений і посаджений праворуч Отця?» (Кеннет Маккензі).
Автор: Ф. Ф. Босворт
