Урок 16. Христос — цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
Чудесне зцілення однієї людини веде багатьох до спасіння душі.
Так само діють і фізичні благословення
П’ять свідчень, зібраних під цим заголовком, привернуть увагу читача до духовних і фізичних благословень, які завжди приходять за зціленням якоїсь людини. Унаслідок зцілення Енея вся Лідда та Сарон навернулися до Бога. Його зцілення було так само важливим, як і спасіння двох міст. П’ять тисяч людей спаслися через зцілення кульгавого біля Червоних воріт храму. Павло говорить нам про Божу мету — «підкоряти язичників вірі словом і ділом, силою чудес і знамень».
Зцілені люди завжди разом із такими фізичними благословеннями сповнюються Духом і співчуттям до інших, і це спонукає їх іти, шукати спасіння для інших та розповідати їм, що вони також можуть отримати необхідне їм тілесне зцілення від люблячого Бога.
Ми постійно отримуємо надихаючі свідчення про такі «ланцюжки благословень».
Пані Дж. Б. Лонг із Парк-Кліфтон, 38, Норт-Сайд, Піттсбург, спасена й зцілена від своєї хвороби, шукала можливості виконати свою обіцянку принести звістку про божественне зцілення деяким своїм хворим друзям. Спонукувана Духом Святим, вона сама підійшла до жертовника зі своєю хворобою. Будучи помазаною преподобним Е. Д. Вайтсайдом і євангелістом Ф. Ф. Босвортом, вона підвелася, щоб стати духовним благословенням для інших. Наскільки вона вірна у виконанні своєї обіцянки, видно з її твердого рішення «нести Євангеліє з його звісткою про тілесне зцілення хворим душею й тілом». Спасенні душі та зцілені тіла приносять благословенну впевненість у щасті покинутим і зануреним у темряву.
Пошкоджені коліна
Понад рік тому я була зцілена від повної глухоти на праве вухо; крім того, у мене були пошкоджені колінні чашечки. Причиною глухоти став нервовий зрив, який стався зі мною понад десять років тому, і через нього я оглухла більш ніж на п’ять років. Крім того, одного вечора я йшла до церкви, упала та пошкодила колінні чашечки. Протягом кількох років вони завдавали мені сильних страждань, і з часом мені ставало дедалі гірше.
Я насилу могла піднятися сходами, а тепер, слава Богові, можу бігати. Я живу на вершині пагорба, і щоб сісти в машину на вулиці, мені потрібно подолати сто вісімдесят п’ять сходинок. Раніше біль доводив мене до агонії, коли я повільно намагалася спуститися, тримаючись за поручні, але нехай буде благословенне Його дорогоцінне ім’я: тепер я можу пробігти цими сходами, і щоразу в моєму серці піднімається справжня вдячність Богові за те, що Він зробив.
Я була зцілена під час першого крусейду Босворта в Піттсбурзі. Я сиділа на зібранні й спостерігала дивовижне видовище — як люди спасалися та отримували зцілення. Я отримала спасіння вже 38 років тому, коли була ще маленькою дівчинкою. Того вечора мені спала на думку чудова ідея: як було б чудово, якби я могла принести звістку про божественне зцілення деяким моїм хворим друзям. Одразу ж виникла інша думка: як я можу принести Євангеліє зцілення комусь, якщо сама не маю власного свідчення? Це все й вирішило.
Без найменшого вагання я підійшла до вівтаря зі своїми хворобами, і мене помазали. Брат Ф. Ф. Босворт і преподобний Е. Д. Вайтсайд помолилися зі мною, і я миттєво отримала зцілення. Зцілення було повним, і протягом усього наступного року колишні проблеми жодного разу мене не потурбували. Я була спасена, щоб служити, і бажала отримати зцілення, щоб краще служити Йому. Коли того вечора я йшла Огайо-стрит, щоб сісти в машину, мені раптом здалося, що я перебуваю в цілковито новому світі.
Я вірю, що в цей час Бог дав мені свіже хрещення Своїм Святим Духом. Це був найчудовіший рік у моєму житті, бо Бог так славно використовував мене у служінні Собі. Справді, служіння Царю приносить радість. Я отримала більше духовних благословень після свого зцілення, ніж будь-коли раніше, і Христос став для мене набагато ближчим і дорожчим.
Я виявила, що великий секрет цієї радості полягає в тому, щоб свідчити про Божу силу. Того вечора, коли я отримала зцілення, я засвідчила про це члену своєї церкви в машині. Я знала, що про це дізнаються. Наступного тижня мій пастор відкликав мене вбік, сказав, що чув про це, і запитав, чи це правда. Я відповіла, що все саме так і було. Спочатку він дивився на це інакше, ніж я, але я показала йому місце зі Святого Письма (Мт. 8:16,17), і Господь цілком його переконав.
Через тиждень почалися наші служіння. Це було найкраще пробудження. Один вечір на тиждень наш пастор говорив про божественне зцілення. Були запрошені ті, хто шукав спасіння або зцілення. Пастор помазував, а брат І. Е. Гувер і я покладали руки на хворих. Багато хто отримав зцілення, коли ми молилися з ними.
Я почувалася порожньою посудиною, що лежала біля ніг Учителя, готовою до того, щоб її наповнили й використали у служінні Йому. Наступного дня після мого зцілення я попросила Господа послати мене до когось, хто потребував зцілення, щоб я могла розповісти свою історію. Перед моїми очима постало обличчя моєї подруги Садді Робінсон із Брайтридж-стрит. Я зателефонувала їй і виявилося, що вона вже багато тижнів лежить у ліжку хвора.
Наступного дня брат І. Е. Гувер запропонував свою машину, і ми відвезли її до Скинії на Арк-стрит, де брат Босворт помазав її, і вона отримала зцілення. У результаті цього спаслися ще четверо людей із її родини. Бог дивовижно використав її для Своєї честі та слави. Одна з її сусідок, місіс Біглі, яка сильно страждала протягом 30 років (її свідчення наведене після мого), почула про зцілення місіс Робінсон і послала по неї та по мене. Ми провели разом пів дня, вивчаючи Біблію. Вона була дуже схвильована.
Через кілька днів ми знову поїхали до неї разом із Фредом Колліном, який отримав зцілення на зібранні Босворта, містером І. Е. Гувером і преподобним Прімером, баптистським служителем. Ми помолилися з місіс Біглі, і вона отримала зцілення.
Це було в суботу. Наступного вівторка вона встала цілком здоровою, взулася, і в неї не залишилося жодних ознак колишньої хвороби. Вона сяяла від щастя, і жодна з тих проблем, які мучили її протягом 30 років, не повернулася. Її син також навернувся до Христа й отримав зцілення в Скинії Шераден.
Я вважаю, що найважливіше в житті християнина — повне послухання Його волі. Для людини чудово жити всередині цього кола. Хоча це може відокремити вас від інших людей, усе одно чудово знати, що ви отримуєте Його схвалення.
Піттсбург, 29 грудня 1921 року
Місіс Тейлор підтверджує свідчення місіс Лонг
Я добре знайома з місіс Лонг. Ми обидві є членами однієї церкви, і я була разом із нею в той момент, коли вона впала й пошкодила колінні чашечки. На деякий час це позбавило її працездатності, але вона зцілилася, і тепер у неї немає жодних проблем із ногами.
Елізабет Тейлор, Піттсбург, 29 грудня 1921 року
Була майже мертва
Зцілення від нервового зриву; у результаті — спасіння чоловіка та трьох дочок.
На початку осені минулого, 1920 року, у мене почався дуже сильний нервовий розлад. Два тижні я залишалася вдома під наглядом одного з наших найкращих лікарів. Одного дня здавалося, що мені стає краще, наступного дня ставало гірше, і так тривало доти, доки мої друзі не відвезли мене до свого заміського будинку. Там я була позбавлена міського шуму й оточена найкращим доглядом, любов'ю та добротою, які тільки можна собі уявити. Я пробула там шість тижнів, але результати були такими самими: я постійно, вдень і вночі, перебувала під дією заспокійливих ліків.
Через шість тижнів мене привезли назад, і мені стало ще гірше, ніж раніше. Наступного дня після повернення додому благословенний Господь привів до мене одну зі Своїх вірних служниць, місіс Мері Лонг із Парк-Кліфтон, 38. Вона розповіла мені своє свідчення й помолилася за мене. Вона була самим утіленням любові та доброти. Одного разу вона полагодила одяг мого сина, іншого разу допомогла дітям приготувати їжу. Я розповідаю про це на славу Божу, щоб показати, що може зробити людина, коли Дух Святий діє через неї.
У понеділок, 15 листопада 1920 року, вона та ще дві дорогоцінні віруючі приїхали й відвезли мене до Скинії на Арк-стріт. Там брат Босворт помолився за мене, помазав мене, і я миттєво зцілилася. Благословенний Господь! У відповідь на мою молитву Ісус зробив це. Щоб привезти мене до Скинії, знадобилося троє людей, але вийшла я звідти без сторонньої допомоги, твердо спираючись на руку Ісуса.
О, Він був і завжди буде таким дорогоцінним для мене! Того ранку, коли мене відвозили до Скинії, мій чоловік і вся моя родина думали, що я не проживу й дня. А ввечері того самого дня я приготувала вечерю, і діти майже не допомагали мені. Моє зцілення послужило тому, що мій чоловік і три доньки також віддали свої серця Христу. Сьогодні вони твердо стоять на непохитній Скелі, Ісусі Христі, слава Богу.
Наступного ранку я взяла таксі й приїхала на зібрання, і ніхто мене при цьому не супроводжував. Ісус був і досі залишається зі мною. Наступного дня я повністю прибрала три кімнати, постійно оспівуючи та прославляючи Бога. Після цього мене кілька разів атакувала хвороба, але щоразу дорогий Господь посилав сестру Лонг. Вона молилася за мене, і, слава Богові, щоразу я отримувала зцілення. Мені справді є за що славити Бога.
Я знала сестру Лонг ще до її зцілення, знала, як вона страждала від хвороби, і бачу, що вона отримала звільнення. Я прославляю Бога за те, як Він використовує її для Своєї слави.
Ваша сестра в Господі Ісусі Христі, Садді Робінсон.
Піттсбург, 31 грудня 1921 року
Зцілення від хвороби нервової системи після багатьох років страждань
Крафтон, Гейзел Бенц, Клівленд-авеню, 20
Я страждала від хвороби нервової системи протягом п’яти років. Як казали лікарі, її причиною була проблема з хребтом. Я не могла контролювати м’язи голови. Моє обличчя та рот постійно сіпалися. Це також вплинуло на мої очі. Моя голова постійно рухалася. Один фахівець за іншим консультували мене. Але жоден із них не міг мені допомогти. Вони навіть не могли визначити причину хвороби. Нарешті я почула про зібрання у Скинії. Я прийшла туди 4 листопада. Коли було зроблено запрошення, я вийшла вперед, за мене помолилися й помазали. Судоми та сіпання одразу припинилися й більше не поверталися.
Через кілька місяців міс Бенц написала ще одного листа, підтверджуючи своє свідчення:
«Після того як чотири місяці тому я зцілилася від серйозного нервового захворювання, моя мама, сестра, зять і вітчим спаслися. А сама я набрала вісімнадцять із половиною фунтів».
Хвороба зникла
Святкуючи народження нашого Господа й Спасителя Ісуса Христа у прекрасний різдвяний день, я не знаю нічого кращого за свідчення моєї дорогої мами та моє власне. Розповідаючи його, я сподіваюся, що воно принесе мир і радість деяким бідним утомленим грішникам або допоможе бідним страждальцям отримати зцілення — усе на славу Бога.
Приблизно п’ять місяців тому моя мама, яка понад 30 років страждала від варикозного розширення вен, надзвичайно високого кров’яного тиску та набряків кінцівок, що протягом 10 років переростали у водянку, і яка вже 10 тижнів не могла ходити, почула, що одна з наших сусідок, місіс Робінсон, отримала зцілення через віру в Бога. Цей випадок був настільки дивовижним, що ми спробували все з’ясувати й дізналися, що місіс Лонг відвезла цю жінку до якоїсь церкви. Ми дізналися, де живе місіс Лонг, і попросили її приїхати до нашої мами. Місіс Робінсон і місіс Лонг приїхали до нас, помолилися й розповіли про все чудесне, що очікує того, хто повірить. Пізніше місіс Лонг і ще троє людей із церкви прийшли до нас, помолилися з мамою й помазали її. Через три дні вона змогла взутися й ходити, чого не могла робити вже довгих десять тижнів.
У цей час мама читала Біблію, і в міру того, як Бог відкривав Себе їй у молитві, вона отримувала благословення: весь біль залишив її кінцівки, розширення вен зникло, набряк спав. Загальний стан здоров’я покращився, високий кров’яний тиск знизився. Як казали лікарі, таке було можливим лише за допомогою електротерапії. Ще кілька місяців тому вони радили їй лягти до лікарні.
Сьогодні стан здоров’я моєї мами кращий, ніж будь-коли раніше, і жодна зі старих хвороб до неї не повернулася. Слава Богові за Його благословення. Будучи сама спасенною та зціленою, вона знайшла втіху й радість у праці для Господа та в Його обітницях.
У той час місіс Лонг продовжувала відвідувати богослужіння. Вона ніколи не поспішала піти й завжди молилася перед відходом.
Коли я побачила чудесні діла Бога, явлені й моїй мамі, я сама почала вивчати Писання й виявила, що Бог обіцяє мені те саме, якщо я повірю. Під час одного зі своїх візитів місіс Лонг розповіла мені про своє життя та життя деяких інших людей. Сказавши мені, що це був останній день служіння в Скинії, вона переконала мене піти туди. І я пішла разом із місіс Робінсон та її чоловіком, який також отримав спасіння й зцілення. Цього дня я ніколи не забуду.
Наприкінці проповіді євангеліст запросив усіх, хто хотів отримати спасіння, зцілення або молитву, вийти вперед. Увесь час, поки я слухала, я мовчки молилася Богові, щоб Він провадив мене. І я вийшла вперед разом із братом Робінсоном та отримала спасіння через кров Христа.
Я страждала від нервових розладів і мала слабке здоров’я протягом 15 років, перенесла три серйозні операції, у моєму житті не було жодного хорошого дня. Після того як один зі служителів помолився за мене й помазав мене оливою, я прийшла додому і, слава Богові, «Його ранами» була зцілена. Відтоді я почала отримувати задоволення від їжі, шлунок більше не турбував мене, а мої нерви чудесним чином зцілилися. Ми з мамою такі щасливі, і чим далі, тим солодшим стає наше життя. Мені здається, що ми обидві отримуємо те добро, яке Бог приготував для всіх, хто повірить. Я також хочу згадати ось про що: протягом тижня я молилася Богові про п’ять речей, про які люди сказали б, що це просто неможливо, але, слава Його святому імені, я отримала все, про що просила.
Будь ласка, надрукуйте це свідчення, щоб хтось міг побачити його й отримати благословення з нашого досвіду та, як і ми, здобути мир і щастя. Усі, хто вірить у Господа Ісуса Христа, будуть спасенні. Це Його обіцянка, і нехай прославиться Його святе ім’я: Він ніколи не порушує Своїх обіцянок. Наша Біблія — найбільше джерело щастя тепер, і моя єдина надія — що Він використовуватиме мене для поширення Своєї справи так, як Сам обере. Ми вдячні Богові й завжди будемо Його співпрацівниками тут, доки Він не забере нас до Себе.
Карсон А. Біґлі, Піттсбург, 25 грудня 1922 року
Проста віра перевершила вміння офтальмологів
Я була членом церкви протягом п’яти років. Я знала, що Ісус був Сином Божим і що Він пролив Свою кров на Хресті. Але я не знала — ніколи не чула, — що це було заради мене, що я була загубленою і що можу бути спасенною та знати про це, — замість того щоб чекати смерті й лише тоді дізнатися, потрапила я на небеса чи ні.
Однак я пишалася своєю церквою й ніколи не подумала б піти на зібрання іншої деномінації. Але мені було потрібне зцілення. Усе життя я мала далекозорість, і одне моє око косило вже п’ятнадцять років. Понад одинадцять років я носила сильні окуляри, і кожні шість місяців їх потрібно було міняти у спеціаліста. Лише кілька хвилин без окулярів — і в мене починався жахливий головний біль, я вже не могла розрізнити обличчя та меблі. В очах усе мерехтіло й розпливалося.
Один мій друг у Піттсбурзі надіслав мені газету зі свідченнями й оголошеннями про зібрання Босворта в Детройті. Я прийшла на зібрання 11 січня 1921 року й була спасенна просто на своєму місці. Я не пам’ятаю ні проповіді, ні нічого з того, що було того вечора; пам’ятаю лише, що, коли вийшла, усе здавалося мені світлішим, ніж коли я прийшла. Того ж тижня Господь почав працювати зі мною, і «все старе минуло, тепер усе нове».
Наступного ранку я вийшла для зцілення. Брат Босворт помолився за мене, і я миттєво отримала зцілення. Він тримав у руках картку, і я могла прочитати все, що на ній було написано. Я була приголомшена. Протягом двох годин у мене не було жодної косоокості, я все добре бачила. А потім стан обох очей став настільки поганим, як ніколи раніше, і так тривало до кінця дня та весь наступний день.
Мої домашні намагалися переконати мене знову надягти окуляри — вони казали, що я зовсім осліпну. Але, слава Богу, я категорично відмовилася й просто довірилася Йому. Наступного дня косоокість зникла, і з кожним днем зір ставав дедалі кращим; донині мій зір такий самий нормальний, як у всіх інших. Я забула сказати, що в той час, коли Господь випробовував мене, я могла читати Біблію, а інші книги — ні. Через два тижні після цього чудесного зцілення Господь охрестив мене й сповнив Духом Святим, і сповнює досі.
Я справді прославляю Бога за те, що Він запропонував у Євангелії зцілення і що брати Босворти приїхали до Детройта та розповіли нам про це. Після того як Господь зцілив мене, у мене більше ніколи не боліла голова через очі.
Для мене немає нікого реальнішого за мого Господа, і з кожним днем Він стає для мене все ближчим і дорожчим. Я могла б так і не почати розповідати про те, що Він зробив для мене. Але щоразу, коли я розповідаю свою історію, я чую про тих, кому моє свідчення допомогло фізично або духовно.
Я прославляю Бога за те, що Він піклується про все, що турбує й мене. Коли Господь сказав місіс Монро та мені поїхати до Сент-Пола, у нас було лише два центи. Після того як ми сказали Господу, що поїдемо, Він дав нам гроші на проїзд. Я ніколи не думала, що на Бога можна покладатися у фінансових питаннях, доки містер Босворт не поділився своїм досвідом: «Віра приходить від слухання, а слухання — через Слово Боже».
Одного ранку в нас було тринадцять центів; після легкого сніданку залишився один цент. І ми почали вигукувати: «Слава!» — у свої гаманці. (Ніхто не знав, що ми вирушили в дорогу вірою.) Саме тієї миті нам надіслали рекомендованого листа, у якому було два долари. Через три дні, коли потрібно було сплатити оренду, Господь послав нам чотирнадцять доларів. Ось так Він забезпечував нас. Коли я поверталася додому, у нас було п’ять доларів і дванадцять центів. Я попросила в Господа грошей на квиток. До дванадцятої години Він послав мені ці гроші й додатково один долар вісімдесят п’ять центів.
Відтоді я завжди почала покладатися на Його обітниці, і Він ніколи мене не підводив.
Використовуйте це свідчення, як вважаєте за потрібне, — під проводом Духа Святого й усе заради слави Божої.
Едіт Ватт Лay, Детройт
(Це свідчення було дане через рік після її зцілення.)
Зцілення від раку
Приблизно чотири роки тому рак уразив моє обличчя. Спочатку це був маленький наріст на носі. Я розчісувала його, доки він не перетворився на виразку, і лише тоді стало зрозуміло, що це рак. У той час я сильно страждала, але на другому році біль став нестерпним.
Мені доводилося прикривати обличчя, щоб приховати виразку, а також через необхідність постійно тримати на обличчі хустинку, просочену ефіром та іншими знеболювальними засобами, щоб контролювати біль. Того року я витратила близько 500 доларів на знеболювальні. Це був єдиний спосіб полегшити страждання. Щойно я прибирала хустинку, біль ставав настільки сильним, що засліплював мене, і я навіть не могла бачити власної руки.
Я їздила від одного лікаря до іншого в Огайо, Індіані, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, і всюди, де чула про хорошого лікаря, відвідувала його в пошуках полегшення.
Я впевнена, що проконсультувалася більш ніж у п'ятдесяти спеціалістів. Але всі вони казали, що для мене немає надії і що вони нічого не можуть для мене зробити.
Але, слава Господу, у вересні 1920 року я почула про зібрання Босворта, які проводилися в моєму рідному місті Ліма, штат Огайо. Я пішла туди з єдиним бажанням — отримати зцілення. Я ніколи не чула, щоб Євангеліє проповідували таким чином, і відразу ж вийшла вперед. Коли мене попросили молитися, я не знала, як це робити, і їм довелося вкладати слова мені в уста, але коли я повторила їх, віра прийшла в моє серце, і я почала почуватися дуже щасливою.
На мене поклали руки для зцілення, і в цей час я відчувала, як сила Божа проходить через моє тіло. Сила піднялася до мого обличчя. Було таке відчуття, ніби на моєму обличчі була туга гумова пробка, яка поступово відпадала. Коли вона дійшла до маківки, я побачила яскраве світло, я побачила Ісуса, Який стояв просто поруч зі мною. Потім я справді почала кричати, хоча раніше не могла цього робити. Щойно євангелісти поклали на мене руки, біль зник, і я знала, що отримала зцілення. Люди кажуть, що я кричала: «Я спасенна й зцілена!» — і скинула хустинку, яка покривала моє обличчя. Я була настільки щаслива, що не усвідомлювала, що роблю. Я кричала й кричала від радості, кричала дорогою додому, кричала майже всю ніч і вранці, щойно прокинулася.
Коли я прокинулася, моя донька вже приготувала сніданок. Вона поглянула на моє обличчя й вигукнула: «Ой, мамо!» У нашій їдальні було велике дзеркало, і я подивилася в нього. Я побачила, що моя верхня губа, частину якої з'їв рак, була зцілена. Вона була настільки з'їдена, що можна було бачити корені зубів. За ніч на цьому місці виросла нова плоть, вкрилася новою свіжою шкірою, і вона була такою ж твердою та чистою, як зараз. Від раку не залишилося жодних слідів, крім шрамів. На обличчі залишилися два шрами, але згодом зникли й вони. Усі місця, де раніше не було шкіри, за ніч були повністю зцілені, і з'явилася нова шкіра.
Великий палець моєї правої руки був понівечений уже чотири роки. Підйом стопи був зламаний. І це також зцілилося одночасно з раком. Вони більше ніколи не завдавали мені болю.
Коли я побачила, що моя губа відновилася, я почала кричати так голосно, що будинок наповнився сусідами, яким я розповіла історію про те, що Бог зробив для мене.
Мої діти сприйняли моє зцілення як знак того, що Господь незабаром забере мене на небо, і якщо я йшла до сусідів та залишалася там довше, ніж очікувалося, вони приходили туди, щоб переконатися, що я все ще на землі.
Протягом двох років я не могла їсти нічого, крім супу та молока. Я не могла достатньо широко відкрити рот, щоб покласти туди їжу, і мені доводилося маленькою ложечкою вливати рідину в рот. Я зцілилася в п’ятницю ввечері, а в суботу вранці взяла ніж і виделку та почала їсти так само, як до хвороби. Коли брати Босворти прийшли навідати мене того ранку, я взяла велику ложку, широко відкрила рот і показала їм, як тепер могла їсти. Коли вони прийшли, я була в сусідів і показувала їм своє обличчя, але вони не пішли, а дочекалися мене й разом зі мною пораділи моєму зціленню.
У неділю я вийшла, щоб охреститися. У суботу щось сказало мені: «Іди у воду». Брат Босворт пояснив мені, що це означає, і я послухалася та охрестилася.
У понеділок моя донька принесла кошик яблук, а я сиділа, чистила їх і співала: «Я знаю, що Господь поклав на мене руки, Він зцілював хворих і воскресав мертвих». Я почистила весь кошик яблук і лише потім зрозуміла: щось сталося з моєю покаліченою рукою. Вона була цілком здоровою.
Щойно поширилася звістка про моє зцілення, до мене почали приходити люди, бажаючи переконатися, що я справді здорова. Я отримувала листи з усього світу із запитаннями про це, а одного разу отримала дев’ятнадцять листів за один день. Люди приїжджали навіть з інших міст. Я могла відправити їх до сусідів за свідченням, бо всі знали, у якому стані я була раніше.
Три місяці тому до мене прийшов лікар, який раніше виписував мені ліки. Він запитав, як у мене справи. Я сказала, що здорова і славлю Господа. Він хотів знати, у якого лікаря я була. Я сказала йому: «Доктор Ісус». Він запитав: «Як давно він живе тут?» Я відповіла: «Стільки ж, скільки й я». Він не зрозумів, що я мала на увазі Господа Ісуса Христа. Коли він зрозумів, то голосно розсміявся і був дуже щасливий.
У понеділок, почистивши яблука, я пішла помолитися за одну жінку, у якої був рак. Після цього вона пішла на зібрання й отримала зцілення. Вийшовши з її дому й голосно прославляючи Господа, я проходила повз заправку. Чоловіки, які там працювали, запитали мене, у чому справа. Напевно, один із них був християнином, бо коли я розповіла їм, що зі мною сталося, він почав голосно й радісно вигукувати.
Після мого зцілення, яке відбулося рік тому, у мене не було жодних симптомів ні раку, ні болю в руці чи нозі, але за місяць до мого приїзду в Толедо на мою ногу впав дуже великий шматок вугілля. Нога була сильно пошкоджена. За три або чотири дні до мого приїзду сюди навіть назовні виступив шматочок кістки розміром у пів дюйма. Коли я приїхала в Толедо, за мене помолилися, і моя нога зцілилася. Відтоді болю не було.
Після того як я спаслася, мене багато разів запрошували молитися за хворих. В одному випадку це був маленький хлопчик Біллі Джонс, який уже кілька місяців був прикутий до ліжка. Він був паралізований, а на його обличчі та спині були жахливі виразки. Я помолилася за нього й сказала батькам, що через дев’ять днів він ходитиме. Я сказала це, бо мені здалося, що я почула голос, який сказав це. Рівно через дев’ять днів він прийшов до мене додому; він жив за два квартали від мене.
Одного разу минулої зими в мене не було вугілля. Я знала, що Господь обіцяв піклуватися про мене, і помолилася про це. Спустившись униз, я виявила великий шматок вугілля, а коли ми розбили його, вийшов повний кошик. Я так і не дізналася, хто його надіслав. Коли я молюся про щось, що мені потрібно, я впевнена, що отримаю це, наче попросила щось у доброзичливої сусідки. Я не завжди отримую відповідь одразу, але вона все одно приходить.
Якраз перед поїздкою до Толідо я сказала Господу: «Мені хотілося б ще раз побувати на зібранні Босворта». Він одразу ж дав мені гроші на поїздку. Я знала, що вирушаю в незнайоме для мене місце, і сказала: «Господи, я знаю, що Ти подбаєш про мене». Без жодних зусиль з мого боку Він підготував чудове місце, де я могла зупинитися.
Коли я хворіла на рак, мені доводилося продавати одяг, щоб дістати гроші на ліки та інші потреби, і на той час, коли я зцілилася, я була бідною. Але Він забезпечив мене всім. Я ні в чому не мала потреби.
Першого квітня минулого року ми заразилися віспою. Влада гарантувала допомогу, але не виконала обіцянки. Я молилася, і одного дня, коли в нас закінчилися всі продукти, біля наших дверей опинився чоловік із сумкою, набитою всілякою всячиною, і дав нам їжу. І в моєї дочки, і в мене була тяжка форма хвороби, але в нас не було жодного лікаря, крім Ісуса, який зцілив усе так, що навіть шрамів не залишилося.
Миттєво отримати свободу після майже трьох років страждань! Це вже надто добре, щоб бути правдою.
Ліда Кларк підтверджує свідчення Еліс Бейкер про її зцілення від раку
Коли місіс Бейкер зцілилася від раку, я була присутня. Після того, як її помазали й помолилися, вона сказала комусь: «Зніміть хустку». Хтось розв’язав її, і місіс Бейкер скинула хустку. Здавалося, що вона була сповнена Духом Святим. Вона закричала: «Я спасенна й зцілена!» — і схопилася на ноги. Ні я, ні люди в залі не бачили жодного зцілення. Її обличчя являло жахливе видовище. Це була суцільна маса крові, гною та відкритих виразок. Але пізніше вона казала, що біль одразу припинився, і була впевнена у своєму серці, що отримала зцілення.
Запах від раку був настільки смердючим, що служитель, який заповнював її картку, погано почувався того вечора і весь наступний день. Але наступного вечора запаху від неї вже не було. Я сиділа поруч із нею. Рак, дірки на губах, усі виразки зникли. Вона була зцілена — це неможливо було заперечити.
Після її зцілення я зустріла лікаря, який лікував її, коли вона була хвора. Почувши, що вона зцілилася, він попросив мене розповісти, що я бачила. Я розповіла йому, що бачила, як вона прийшла з хусткою на обличчі, була присутня під час молитви за неї, чула, як вона сказала, що зцілилася, коли з неї зняли хустку, і бачила, як вона пішла додому без хустки.
Він сказав, що це неможливо, що вона не могла ходити без хустки на обличчі, бо тоді біль ставав таким сильним, що засліплював її, і вона не змогла б навіть знайти вихід із будівлі. Він сказав: «Дівчино, вас загіпнотизували, цього просто не може бути».
Я бачила його після того, як він сам відвідав її, і він сказав: «Те, що з нею сталося, — чудо». Він визнав це.
Ліда Кларк, Огайо
Зцілення від жахливого раку
Чикаго, місіс Р. Єроламан
Я відвідала місіс Тріну Одегардс у Вудстоку в травні 1921 року й була вражена її станом: вона була більше схожа на мертву, ніж на живу. Ми знали, що вона страждала на виразку шлунка вже протягом двадцяти п’яти років, і думали, що в неї був рак. Уся її їжа складалася зі шматочка хліба, і коли я вмовляла її з’їсти ще щось, вона відповідала, що тоді біль уб’є її. Вона ледве могла перейти кімнату.
Після того як я поїхала, вона проконсультувалася у трьох лікарів у Вудстоку, пройшла флюорографію й дізналася, що в неї серйозна форма раку, який зайшов уже настільки далеко, що було пізно навіть пропонувати їй one рацію — на думку лікарів, вона не змогла б її перенести. Їй залишалося жити приблизно два тижні. Вона вирішила проконсультуватися у спеціаліста тут, у Чикаго, і він сказав їй те саме. Саме під час цього візиту в липні 1921 року вона почула про наметові зібрання Босворта. Її одразу ж привезли туди, і, коли за неї помолилися, вона миттєво зцілилася. Вона говорила, що під час молитви сила Божа пройшла через її тіло від голови до ніг.
Її біль і страждання миттєво припинилися. Рак був знищений силою Божою. Вона відчула такий голод, що ледве могла дочекатися, поки потрапить додому, щоб щось з’їсти. Наступного дня вона прийшла до нас у гості, і вперше за багато років я бачила, як вона досхочу поїла й після їжі не відчула жодного болю.
Від її зцілення минуло вже шість місяців, і нещодавно я відвідала її — у неї все було добре. Вона набрала вагу й постійно хоче їсти. Люди у Вудстоку були приголомшені, бо зовсім не очікували, що вона взагалі повернеться з Чикаго живою.
Саме її чудесне зцілення привело до спасіння мою маму й мене. Ми захотіли служити Богові, який був таким люблячим, і віддали Йому свої серця. Після навернення я стаю дедалі щасливішою з кожним днем.
Але це ще не всі благословення, які ми отримали. Я займалася лікарською практикою майже чотири роки. Я була такою нервовою, що часом майже впадала в істерику. У мене була анемія, а також проблема з внутрішніми органами, через що два з половиною роки тому мене прооперували. Після цього мені стало ще гірше: що б я не робила, я втрачала вагу й силу. Я приймала тонік для нервів, тонік для крові, мені вводили сироватку. Здавалося, ніщо не приносило мені користі. Життя стало мені огидним, і я вирішила залишити лікарську практику.
Я дякую Богові за те, що Він привів мене на зібрання Босворта, бо знаю: Він хотів, щоб я пішла туди, аби врятувати й зцілити мене. До цієї події я не була спасенна, і моє зцілення відбулося одразу ж, щойно я віддала своє життя Ісусу. Тепер я набираю вагу, стаю сильнішою з кожним днем і більше не нервуюся. Я також дякую Богові за досконалий мир і радість, які тепер наповнюють моє серце, і все моє життя у Христі — це радість і щастя.
Мама також пережила чудесне зцілення. Один лікар сказав мені, що мені краще негайно подбати про неї, інакше скоро я її втрачу. Він сказав, що їй необхідна операція з видалення жовчного міхура та апендикса, бо біль був таким жахливим, що вона не могла спати. Її прооперували сім років тому, але відтоді їй не ставало краще. Після повернення з лікарні вона також страждала на грижу черевної порожнини, і сама думка про чергову операцію вселяла в неї страх. Коли за неї помолилися, вона відчула, як сила Божа пройшла через її тіло, і заплакала від радості. Біль повністю залишив її, і, слава Господу, грижа також була зцілена.
Свідчення місіс Кіллік
Кілька років я страждала від раку ноги. Біль був нестерпним, він змушував мене рвати на собі волосся. Лікарі оперували мене, але це не принесло полегшення. Протягом двох років після операції я не могла зашнурувати черевик через пухлину на нозі, не могла нормально ходити, ставати на коліна, працювати, виходити з дому. Чотири місяці я була прикута до ліжка.
Невдовзі після того, як за мене помолилися й помазали, біль майже відразу зник, а пухлина почала швидко зменшуватися. Раку вже зовсім немає, залишилися лише шрами там, де жило чорне чудовисько з огидною головою. Моє тіло очистилося, і тепер я маю чудове здоров’я.
Після того як я зцілилася, я пішла до лікаря. Він просто засміявся й сказав: «Ну, я радий це бачити, місіс Кіллік, але посперечаймося на десять доларів, що через шість місяців він повернеться».
Минуло вже майже два роки, а мій стан такий самий, як я описала.
Місіс Кіллік, Торонто
Зцілення міс Ніке
У жовтні 1921 року я була зцілена силою Божою від раку, цукрового діабету, розширення серця, викривлення хребта, майже повного паралічу від стегон до ступнів, стану, близького до нервового зриву, і майже повної сліпоти. Я хворіла на рак півтора року, а всіма іншими хворобами — сім років. Я могла ходити лише з милицями, а коли виходила на вулицю, мені був потрібен інвалідний візок. Кілька тижнів тому лікар, який мене лікував, сказав, що я найбільша страждальниця, яку він коли-небудь бачив.
12 жовтня в мене стався жахливий напад, і я послала по лікаря. Він сказав, що мені залишилося жити не більше десяти днів. 15 жовтня прийшов чоловік, який зазвичай приносив мені газету, і запитав про мій стан. Він хотів відвідати мене, і я погодилася, хоча припускала, що не впізнаю його.
Він сказав: «Міс Ніке, сюди приїжджає жінка, яка зцілилася від жахливого раку. Чи хотіли б ви зустрітися з нею?» Я не могла говорити, лише кивала. Вона прийшла до мене й сказала, що Бог хоче зцілити мене. Вона читала мені Біблію, молилася. Я не пам’ятаю, що вона говорила, але пам’ятаю пісню, яку вона співала:
Навіть якби весь світ належав мені,
Це все одно був би надто малий подарунок.
Ця любов, така велика, така божественна,
Хоче отримати мою душу, моє життя, усе, що я маю.
Ідучи, вона сказала, що повернеться ввечері. Я лежала в ліжку, розмірковуючи, і коли до кімнати увійшла моя подруга, яка тоді доглядала за мною, я сказала: «Якщо Бог зцілив цю жінку, Він зцілить і мене».
Я запитала Господа, що мені робити, і Він просто сказав мені: «Одягни панчохи й туфлі». Подруга казала мені: «Люба, ти не повинна вставати», але принесла туфлі й панчохи. Вона підняла мою ногу, щоб одягнути на неї панчоху, і щойно панчоха торкнулася ноги, я відчула, як сила Божа торкнулася мого тіла. Відчуття почалося з ноги, коли я була слухняна повеленню, і поширилося по всьому тілу. Я встала на ноги, хоча вже чотири роки не могла стояти самостійно. Потім я попросила принести мені одяг і сама вдягнулася. Я пройшла спальнею й розчесалася. Подруга запитала: «Що ти робитимеш тепер?» Я сказала, що допоможу їй приготувати вечерю. Вона запитала, що я їстиму, і я сказала, що їстиму те саме, що й вона. До цього я їла лише яйця та апельсиновий сік. Я поїла те саме, що й вона.
Я лягла спати о дев'ятій і проспала до шостої ранку. Я не могла залишатися в ліжку, встала, поснідала, помила посуд і запитала Бога, що мені зробити, щоб прославити Його. Я почула, як Він сказав: «Натри підлогу». Спокусник сказав: «Ти не можеш цього зробити, ти не ставала на коліна вже багато років». Я натерла підлогу від стіни до стіни, і місіс Кіллік побачила це, коли повернулася. Вона сказала: «Я збираюся розповісти своє свідчення в малій залі Армії спасіння. А ти хочеш?»
Вона запропонувала мені поїхати машиною, але я відмовилася й пішла пішки. Коли ми прийшли туди, сила Божа так зійшла на мене, що я деякий час не могла вимовити жодного слова.
Від тієї години й донині Бог давав мені силу та спрямовував мої кроки. Минулого літа мене призначили відповідальною за один із найбільших літніх будинків англіканської церкви, і часто я працювала з шостої ранку до другої чи третьої години ночі. Відтоді як я зцілилася, я завжди була здорова, за винятком нападу пневмонії, від якого Господь визволив мене без допомоги лікарів і ліків. Моє свідчення стало благословенням для багатьох, і кілька дівчат, які прийшли до нашої маленької зали Місії, яку я вирішила відкрити у вірі, були зцілені та навернулися через моє свідчення.
Хіба ти сумніваєшся, що я люблю Бога? Він благословив мене духовно так само, як і фізично, і я впевнена, що я найщасливіша жінка на землі. Це навіть краще, ніж моє власне зцілення. Він могутньо використав мене, щоб розповісти іншим про те, що Він зробив для мене, і багато хто був чудесним чином зцілений.
Р. Ніке, Торонто
За чудесним зціленням настало навернення двадцяти родичів
Я страждала від хвороби шлунка близько 30 років. Двадцять років тому мене вперше прооперували через пухлину. Дійшло до того, що в моєму шлунку нічого не могло затримуватися, я навіть не могла думати про те, щоб їсти фрукти. Після першої операції було ще три. Мене лікували чотирнадцять різних лікарів. Потім мій стан шлунка став таким, що я вже не могла приймати ліки. У червні минулого року я виявила, що в мене з'явився зоб. Мій стан погіршувався. Зрештою в мене виявили рак. Я пішла до Скинії, за мене помолилися й помазали оливою, і Бог із таким співчуттям торкнувся мого тіла — нехай прославиться Його ім'я! Я плакала від радості. Господь ніколи не був таким дорогим для мене. Я досі не розуміла, що Він так мене любить. Усе змінилося. Я бачу, що Він просто чекав, щоб я прийшла до Нього й зцілилася. Я зцілена від усіх своїх хвороб, слава Його імені!
А ще краще те, що я привела до Господа свого чоловіка, маму, доньку, синів, сестер, братів, невісток, племінниць і одного племінника. Усі двадцятеро навернулися. Бог зробив усе: «Спасешся ти і дім твій».
Місіс Едвард Бандер, Істон, 3
Зцілення від хвороби Брайта та інших хвороб
Слухаючи повне Євангеліє, яке ви проповідували в Петербурзі в січні минулого року, я отримала невимовні духовні й фізичні благословення. Для мене стало таким одкровенням те, що Бог хоче зцілити мене, і я сподіваюся та молюся, щоб Він використав мене для того, щоб розповідати про це іншим.
Після п’яти років лікування від хвороби Брайта, високого кров’яного тиску (240 і вище), інфекції зі свищем та кількох інших менш значних захворювань мені сказали, що мені залишилося жити лише три місяці.
Я побувала у багатьох лікарів, які мають високу репутацію у Сполучених Штатах і Канаді (у клініках братів Мейо та Джонса Гопкінса). Це були лікарі різних спеціальностей, і я відчувала, що було зроблено все, чого можна було очікувати від людської допомоги.
Але, слава Богу, Він чудесно зцілив мене фізично, і зараз я почуваюся новою людиною. Ті напади, які траплялися зі мною тричі на тиждень, відтоді більше не поверталися. Кров’яний тиск знизився, і лікар сказав, що з моїм серцем усе гаразд. Крім того, я одразу зняла окуляри, які носила вже багато років.
Лела Біч, Корнвол, Канада
Медсестра зцілилася від варикозного розширення вен
Останні кілька років я страждала від варикозного розширення вен. Я не могла й кількох хвилин просто стояти, не переносячи вагу з однієї ноги на іншу. Тричі протягом чотирьох місяців я взагалі не могла підвестися на ноги.
Мої ноги постійно набрякали й палали від жару, тож я не могла носити на них жодного одягу. Навіть узимку я завжди спала з відчиненими вікнами, виставляючи ноги на холодне повітря, незалежно від температури в кімнаті.
Кілька днів тому я прийшла до Скинії, і після того, як отримала наставлення та вчення про божественне зцілення, за мене помолилися й помазали. Я повністю звільнилася від болю й можу працювати цілий день, не відчуваючи дискомфорту. Ґулі та пухлини на моїх ногах були розміром із куряче яйце, але тепер вони повністю зникли, слава Господу!
Я також хочу подякувати Господу за зцілення моєї маленької десятирічної доньки. Усе життя вона страждала від хронічного бронхіту, постійно перебуваючи під наглядом лікаря, і все одно ніколи не переставала кашляти — ні вдень, ні вночі. Коли за неї помолилися й помазали оливою, вона повністю звільнилася, за що ми прославляємо Його дорогоцінне ім’я.
Я була б рада, якби це свідчення було опубліковане для Його слави та на благословення іншим.
Берн Еванс, Джонсон-Сіті
Господь не міг чекати!
Він прагнув благословити Своїх дітей!
У грудні 1914 року я розвантажував машини з вугіллям і якимось чином пошкодив хребет. Я вирушив додому, але через сильний біль не зміг іти сам, тому мене довелося відвезти.
Я не міг ходити три місяці, а потім ще три роки не міг спати в ліжку. Мені доводилося спати на підлозі, бо я не міг лежати на чомусь, що не було абсолютно пласким. Ліва сторона мого тіла була паралізована й так німіла, що я не міг рухатися.
Коли я почув, що брати Босворти приїжджають сюди, і прочитав про їхню велику віру в Господа та зцілення, я відчув, що настав мій час зцілитися. Я взяв картку для зцілення, але коли вийшов уперед, виявилося, що за мене не помоляться, бо моя картка не була пронумерована. Я відчув себе як той чоловік, про якого ми читаємо в Біблії: він хотів зануритися в купальню, коли вода збурювалася, але завжди запізнювався, і хтось завжди стрибав у воду раніше за нього.
Я стояв перед платформою, відчуваючи розчарування, і коли повернувся, щоб піти на своє місце, Господь сказав мені: «Якщо хочеш, Я зцілю тебе». Я сказав:
«Господи, я хочу!» Слава Господу, Він випрямив мою спину й зцілив паралізовану сторону, і тепер я можу лягати в ліжко та спати як немовля.
Слава Господу, нехай Він зцілить усіх, хто приходить до Нього, — це моя молитва.
Гарві Вайткуоттон, Індіанаполіс,
Хлопчик, покалічений і деформований дитячим паралічем, миттєво зцілений
Я хочу розповісти про це, щоб кожен знав, що Господь зробив для мене.
Коли мені виповнився рік, я захворів на дитячий параліч. Одна моя нога була набагато коротшою за іншу, тож під час ходьби доводилося ступати на носок, до того ж стопа була вивернута назовні. Минулої середи, 17 лютого, наша добра сусідка місіс Ховелл прийшла до нас і запросила мене піти з нею на зібрання Босворта. Вона сказала, що якщо я буду хорошим хлопчиком і не робитиму поганих вчинків, то Господь мене зцілить. Я попросив дозволу в Анті (вона дуже стара), яка допомагає моєму батькові доглядати за домом, адже моя мама померла від грипу, і вона сказала, що я можу піти. Я ходив із місіс Ховелл на три зібрання. У п’ятницю, 19 лютого, мене помазали й помолилися за мене. Я ледве дійшов до свого місця, як мої ноги почали випрямлятися. Було таке відчуття, ніби хтось витягнув спочатку одну ногу, а потім іншу. Тепер я можу повністю ставати на стопу й ставити ноги разом, як і мої інші брати. Сьогодні, через три дні після зцілення, я вчуся кататися на роликових ковзанах. Я найщасливіший хлопчик в Істоні. Мені тринадцять років. Я хочу розповісти іншим скаліченим хлопчикам, що Бог зробив для мене. Я завжди буду дякувати Йому, молитися Йому щодня й просити Його допомагати іншим хлопчикам.
Джон Снайдер. Істон
Німа жінка отримує миттєве зцілення
Понад три роки тому через хворобу я повністю втратила дар мовлення. Я побувала в кількох лікарів, і всі вони казали, що голосу в мене більше ніколи не буде. Деякі говорили, що мої голосові зв’язки паралізовані. Увесь цей час я не могла вимовити жодного чутного звуку.
Я також сильно страждала від ревматизму та жовчних каменів. Друзі намагалися переконати мене, що немає жодної користі їхати до Віфлеєма, щоб мене помазали й помолилися за мене, але я поїхала. За мене помолилися 2 лютого, і я миттєво зцілилася. Коли я поверталася з платформи на своє місце, то виявила, що мій голос повністю відновився, і після трьох років цілковитого мовчання я могла нормально говорити та славити Господа! Мій пастор, який не вірив, що я можу отримати зцілення, був дуже здивований, коли зустрів мене на вулиці й почув, що я можу говорити. Він сказав: «Я був невіруючим Фомою, але тепер змушений повірити».
Пастор баптистської церкви в Бангорі попросив мене прийти до його церкви в неділю, і я прийшла. Розповівши присутнім про чудо, він попросив мене встати й продемонструвати присутнім, як я говорю.
Я також зцілилася від ревматизму та жовчних каменів. Я така вдячна Богові за Його милість!
Місіс Томас Х’юз, Бангор
Жінка миттєво зцілена від раку
П’ятнадцять років тому моє здоров’я було підірване, і я була змушена залишити роботу. Здавалося, що все моє тіло наповнене якоюсь отрутою, і це спантеличувало лікарів. Протягом дванадцяти років я страждала від невимовних мук, не маючи жодної надії знову стати здоровою. Три з половиною роки тому мені стало так погано, що протягом чотирьох місяців я постійно перебувала під наглядом лікаря, і день у день мені ставало дедалі гірше. Потім мені сказали, що в мене рак біля входу в отвір товстої кишки, і він поширився на селезінку. Мені ставало дедалі гірше; отрута діяла в моїй лівій руці та лівому боці, доки я не почала скручуватися й кричати від болю та благати когось міцно тримати мою руку, бо було таке відчуття, ніби руку виривали з тіла. Потім рак поширився від горла до рота, і пухлина була такою, ніби в мене в роті був ще один язик; її корені розрослися й обвили оболонку язика. Лікар у Філадельфії, лікуючи мене деякий час, порадив мені вирушити до лікарні й спробувати лікування опроміненням. Після того як мене оглянули кілька професорів, вони дійшли висновку, що нічого не можуть зробити, бо рак у боці поширився на селезінку, а той, що був у роті, швидко наближався до артерії. Я повернулася додому помирати. Мій випадок був безнадійним. Вони нічого не могли зробити. Я почала молитися Богові про милість і плакала на самоті у своїй кімнаті, розмовляла з Всемогутнім Богом в ім’я Ісуса, доки Він не забрав у мене весь страх. Я вирішила страждати доти, доки Він не покличе мене. Дійшло до того, що я приймала по вісімнадцять доз ліків на день, дев’ять доз спеціальних ліків, щоб підтримувати нерви й шлунок та стримувати блювання, бо в мене були жахливі головні болі й напади блювання. Так я страждала два роки, але, слава Богові за друзів-християн, які переконали мене піти на зібрання Босворта, що проводилося у Філадельфії. Я молилася доти, доки Господь не показав мені, що потрібно туди піти. Я дякую Богові за те, що послухалася.
Там я почула, як із великою силою проповідували Євангеліє. Тричі я ходила до кімнати, де була розміщена інформація, і слухала настанови. Потім я взяла євангелізаційну книгу «Христос-Цілитель», вивчила все, про що в ній ішлося, і виявила, що зцілення просто призначене для мене. У понеділок увечері, 14 червня, я вийшла до платформи, мене помазали оливою, і, слава Богові, Він одразу зустрів мене та миттєво зцілив. Коли за мене молилися, я відчула, як через моє тіло пройшов удар, немов електричний розряд. Було таке відчуття, ніби хтось схопив рак під моїм язиком і почав витягувати його. Я миттєво зцілилася від жахливого раку в усьому тілі; відтоді мені не потрібно приймати жодних ліків, я їм усе, що хочу, і в мене більше не буває болю. Я дякую Богові за те, що команда Босворта приїхала до Філадельфії. Нехай Бог благословить їх усіх. Сподіваюся, це допоможе деяким іншим страждальцям отримати таке саме славне звільнення, яке отримала я.
Місіс Б. Едвардс, Камден
Мабуть, навіть менше ніж один із десяти зцілених надіслали нам свої свідчення, проте ми отримали тисячі листів від тих, хто зцілився вже після того, як ці свідчення були опубліковані. Протягом останніх кількох років радіослухачі, яких ми ніколи не бачили, прочитавши літературу про зцілення, надсилали нам прохання молитися за їхнє зцілення. Ми представляли ці прохання Богові в молитві й досі постійно отримуємо потік чудесних свідчень від тих, хто зцілився від усіляких відомих нам хвороб. Багато хто отримав зцілення завдяки власній вірі, яка прийшла до них, коли вони читали попередні видання цієї книги. Нам відомо про сімдесят двох глухонімих від народження, які зцілилися після того, як прочитали цю книгу, і за них помолилися лише на одному зібранні. І знову ми кажемо: уся слава Богові!
Дорогий читачу, чому б тобі не придбати ще один примірник цієї книги й не позичити його своїм хворим друзям? Так ти можеш врятувати їх від передчасної смерті та зберегти для життя в служінні Богові. Те, чого було досягнуто саме таким чином, являє собою чудесну історію.
Автор: Ф. Ф. Босворт
