Урок 12. Христос — цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
«Я насадив, Аполлос поливав, але Бог виростив… а ви — Божа нива» (1 Кор. 3:6–9).
Як отримати виконання Божих обітниць
Кожна людина на землі була «куплена дорогою ціною», щоб бути садом Господа, у якому Його нетлінне насіння має рости, оброблятися та творити чудеса. Справжні християни — це Божа «ферма», Його «виноградник», Його «нива», Його «сад». «Поле» належить власникові. І Павло каже: «Ви не свої, ви належите Богові». Ми повністю належимо Йому. Ми належимо Йому за правом творіння і за правом збереження. Але найкраще для нас полягає в тому, що ми належимо Йому за правом викуплення — тому що Він «купив» нас дорогою ціною, щоб ми були Його «полем».
Насадження насіння
Павло говорив коринтянам: «Я насадив». У притчі про сіяча Ісус сказав: «Насіння — це Слово». Це «нетлінне насіння». Бог збирає Свій чудесний урожай так само, як фермер. Ісус говорив: «Вийшов сіяч сіяти». Саме Слово Боже дає нам знати, у що вірити та як довіряти Йому. «Віра приходить від слухання» — у той момент, коли ми дізнаємося, у чому полягає Божа воля для нас. Бог хоче, щоб Його насіння було посіяне, бо воно може творити великі чудеса. Божий задум щодо створення насіння полягав у тому, щоб воно було посіяне в «добру землю», проросло, виросло та принесло плід. Павло говорив: «Я насадив». Насіння не має сили, доки його не посіяно.
Величезна ціна, яку Бог заплатив за цю «ниву», показує важливість насадження насіння. Усі чудесні Божі діла потенційно закладені в насінні. Давид сказав: «Усі Його діла звершуються у вірності», тобто у вірності Його обітницям. Божі діла не звершуються, доки насіння не потрапить у «добру землю». За Його задумом ми маємо прожити своє життя, забезпечуючи проростання та зростання «нетлінного насіння». Ніщо не може посісти місце насіння, навіть молитва. Молитва не є насінням; Слово — це насіння. Єдина мета Божих обітниць — їхнє виконання. Усі вони є одкровенням про те, що Він хоче зробити для нас. Дух Святий, який відповідає за виконання обітниць, називає їх «великими й дорогоцінними». Їхня велич полягає в тому, що вони можуть задовольнити всі наші потреби й наповнити всі наші посудини. Незмінність обітниць робить їх «великими й дорогоцінними», бо усуває всі причини для сумнівів і дає нам переконливі підстави, на яких ми можемо будувати свої очікування. Будучи «насінням», вони не можуть бути змінені у своїй суті. Тому вони дають чудові результати в будь-який час і в будь-якому саду.
Завдання християн — показати світові справжні прояви Божі, доводячи, що обітниці так само істинні сьогодні, як і дві тисячі років тому. Вони були дані для того, щоб про них знали, їх визнавали, проголошували та просили про них у молитві. Їх потрібно посіяти й обробляти в молитві. У Посланні до Римлян (4:12) Бог так говорить про християн: «…які ходять слідами віри батька нашого Авраама», маючи на увазі, що ми повинні ставитися до кожної Божої обітниці так само, як Авраам ставився до тих обіцянок, які Бог дав йому. Чи може бути так, що Бог менш реальний для людей, які живуть в еру Святого Духа, ніж для тих, хто жив під покровом цих «кращих речей»?
Ісус сказав Своїм учням, що вони не можуть вмістити Слово, яке Він проповідує. Яке місце має посідати в нас Слово Боже? Моя відповідь полягає в тому, що Слово має посісти й утримувати місце в наших думках, пам’яті, свідомості та схильностях. Воно має посісти й утримувати місце честі, пошани, віри, любові та послуху. Воно має посісти й утримувати місце довіри. Воно має посісти й утримувати місце влади.
Мільйони людей співають славний гімн «Стоячи на Божих обітницях», тоді як насправді більшість Божих обітниць залишаються незатребуваними сучасними членами церков. Стояти на Божих обітницях — означає приймати всі благословення, які відкриває обітниця, тобто молитися молитвою віри за їхнє виконання. Нехтувати ними — те саме, що руйнувати те, що означало б їхнє виконання, якби воно вже було досягнуте. Дорогоцінність обітниць має визначати нашу любов і повагу до них. Павло з радістю говорив: «Я насадив». Якби всі фермери ставилися до насіння так само, як сьогодні мільйони християн ставляться до Божого «нетлінного насіння», світ помер би від голоду.
Можливості насіння
У цьому насінні закладені необмежені можливості. У простому біблійному тексті міститься цілий світ благословень, так само як у маленькій насінині закладений потенціал дерева, яке в мільйон разів більше за неї саму. Один вірш із Писання, якому дозволили прорости в людському серці, може вирости в жнива з тисяч навернених і подальшої «вічної слави». Одна насінина пшениці за доступний для огляду час може вкри��и цілий континент і нагодувати народ, а результати вирощування «нетлінного насіння» настільки ж значущі й бажані, наскільки небо вище за землю. Лише «нетлінне насіння» може принести нетлінні результати. Біблія говорить: «Кожне насіння приносить плід свого роду». Кожна обітниця вказує на те, чого ми маємо очікувати від Бога, коли ця обітниця виконується.
Зрошення
Павло сказав: «Я насадив, АПОЛЛОС ПОЛИВАВ». Усе насіння і всі рослини в Божому саду потребують поливання. Ісус сказав про насіння, яке впало на кам’янистий ґрунт: «Зійшовши, засохло, бо не мало вологи», «І, не маючи кореня, засохло». Щоб насіння росло, ґрунт має бути вологим. Через нестачу постійного поливання багато насаджених Богом рослин засихають замість того, щоб рости. Сад — це місце зростання. Павло писав коринтянам: «Ваша віра зростає». «Ваша любов зростає». Він наказав усім «зростати в благодаті». Тому Бог говорить кожному зі Своїх маленьких садів: «Наповнюйтеся Духом» — підтримуйте ґрунт вологим. Вода — це Дух, якого Бог дає всім, хто слухняний Йому. Наповненість Духом створює умови для Його досконалої роботи.
Як Давид поливав насіння
Усі 176 віршів Псалма 118 показують ставлення Давида до Божого Слова. Він радісно визнає свої зобов’язання — старанно зберігати Божі настанови. Він обіцяє: «Буду зберігати Твої заповіді». Він говорив Богові: «У серці своєму я сховав Твоє слово… на шляху Твоїх одкровень я радію, як у всякому багатстві. Про Твої заповіді роздумую… Твоїми постановами втішаюся, не забуваю Твого слова… я житиму й зберігатиму Твоє слово… я обрав шлях істини… піду шляхом Твоїх заповідей… буду дотримуватися Твого закону й зберігати його всім серцем… я прагнув Твоїх повелінь… буду зберігати Твій закон завжди, навіки-віків… буду говорити про Твої одкровення… горді вкрай глузували з мене, але я не відхилився від Твого закону… Твої постанови були моїми піснями… моя частка, Господи… я поспішав і не зволікав дотримуватися Твоїх заповідей… горді плетуть проти мене брехню, а я всім серцем буду зберігати Твої повеління… закон Твоїх уст для мене кращий за тисячі золота й срібла… Твій закон — моя втіха… навіки, Господи, Твоє слово утверджене на небесах… Твоя істина з роду в рід… якби Твій закон не був моєю втіхою, я загинув би у своєму нещасті… повік не забуду Твоїх повелінь… Як я люблю Твій закон! Увесь день роздумую про нього… від усякого злого шляху утримую ноги свої, щоб зберігати Твоє Слово… які солодкі для мого піднебіння Твої слова! Вони солодші за мед для моїх уст… Твоє Слово — світильник для моєї ноги й світло на моїй стежці… я поклявся зберігати Твої праведні суди й виконаю це… Твої одкровення я прийняв як спадщину навіки, бо вони — радість мого серця… я прихилив своє серце до виконання Твоїх заповідей навіки, до кінця… людські вигадки ненавиджу, а Твій закон люблю… у Твої постанови буду постійно заглиблюватися… люблю Твої заповіді більше за золото й очищене золото… усі Твої повеління визнаю справедливими; кожен шлях неправди ненавиджу… дивовижні Твої одкровення, тому моя душа зберігає їх… у мене багато переслідувачів і ворогів, але від Твоїх одкровень я не відступаю… моє серце боїться Твого слова… я радію Твоєму слову, як той, хто отримав великий прибуток». Усі ці слова, а також багато інших, можна знайти в Псалмі 118. Вони показують нам, як Давид поливав Слово. Павло сказав: «Той, хто садить, і той, хто поливає, — одне». Поливати насіння так само важливо, як і сіяти. Бог не може змусити насіння рости, якщо ми його не поливаємо.
Бог вирощує насіння
І далі Павло говорить: «Виростив Бог». Господь дав Свої обітниці з цією єдиною метою. Він завжди вирощує насіння, коли воно перебуває в доброму ґрунті й поливається. Ріст можливий після поливання.
Ісус також сказав: «Воно приносить плід». Інтенсивність кожного святого бажання вимірюється мірою Божої любові, якою володіє людина. Тому бажання Бога набагато сильніше за наше, так само як Його любов сильніша за нашу. Його прихильність настільки велика, що Його очі «оглядають усю землю», постійно шукаючи можливості благословити тих, чиє ставлення серця робить це можливим. Те, що Бог нам обіцяв, належить нам. Божа справедливість вимагає, щоб Він виростив насіння, коли його посіяно й полито. Іван говорить, що «Він вірний і праведний». Слово «праведний» означає, що Він був би несправедливим, якби утримував від нас те, що нам обіцяв. Ми маємо право на те, що Він нам обіцяв. Бог вирощує кожне насіння, коли його посіяно й полито, — це стовідсоткова істина. Усі ми можемо застосувати її для нашої теперішньої та вічної радості. Бог — найкращий фермер у Всесвіті. У Нього не буває невдач!
Божий час — зараз
Якщо дія «нетлінного насіння» є надприродною і тільки Бог вирощує його, то насіння часто приносить найчудесніші результати того самого дня, коли його посіяно. Божі обітниці призначені для СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ; Його час — завжди СЬОГОДНІ. «СЬОГОДНІ, коли почуєте голос Його, не ожорсточуйте сердець ваших» (Євр. 1:7). Якщо ти відкладаєш прийняття Божих обітниць на потім, то завтра тебе може вже не бути серед живих. Божі обітниці належать нам СЬОГОДНІ, і ми не можемо бути впевнені, що вони належатимуть нам в інший час. Єдиний спосіб бути впевненим у благословеннях, обіцяних Богом, — це прийняти ЙОГО ЧАС; і, як ми читаємо у Другому посланні до Коринтян (6:2): «ОСЬ ТЕПЕР час сприятливий». Якщо «ОСЬ ТЕПЕР» — це час, призначений Богом, то ми повинні прийняти його як наш час. Він велить нам чути Його голос СЬОГОДНІ й каже: «Не ожорсточуйте сердець ваших» очікуванням. У Євангелії від Марка (11:24) Ісус сказав: «Вірте, що одержите» (буквально: БЕРІТЬ). КОЛИ? «ОСЬ ТЕПЕР» — а саме, «коли молитеся». Віра говорить ще до того, як відповідь проявляється: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув мене». Коли ти не можеш БАЧИТИ або ВІДЧУВАТИ, кажи: «Зараз найкращий час довіряти». Результати не проявляться доти, доки ми не повіримо, що нашу молитву почуто. Кажи Богові: «Зараз Ти дієш у відповідь на мою молитву — я покладаюся на Твою вірність». Справа переходить із наших рук у Божі в той момент, коли ми посвячуємо її Богові. Але Бог не обіцяє виконати нічого, що не було посвячене Йому. Так ми можемо отримати все, що Бог обіцяв. Якби Божі дари для наших душ і тіл були просто ОБІЦЯНИМИ дарами, нам довелося б чекати, поки Той, Хто обіцяв, виконає Свої обітниці, і відповідальність лежала б на Ньому. Але всі Божі благословення — це ПОДАРОВАНІ нам дари, а не просто обіцяні, і тому вони мають бути ПРИЙНЯТІ; відповідальність за їх отримання лежить на НАС. Це звільняє Бога від будь-якої відповідальності за невдачу.
Результат зрошення насіння
Яким був результат ставлення Давида до Слова Божого — його зрошення насіння? Юний пастух, поливаючи слово всередині себе, став «мудрішим за всіх своїх учителів». Його ставлення до Слова Божого зробило його людиною «за серцем Бога». Воно зробило його найвеличнішим псалмоспівцем у світі. Його псалми благословили мільйони людей протягом наступних століть. Поливаючи насіння, він став письменником, натхненним Богом. Як кожне посаджене насіння приносить більше насіння, так і слова Давида в псалмах стали Божим «нетлінним насінням», яке протягом віків проростало в людських серцях по всьому світу. Його слова стали темою тисяч проповідей.
Давид виявив, що роздуми допомагають засвоювати духовну їжу та приносять солодкість і життєдайну силу Слова в наші серця й життя. Роздуми перетворюють істину на духовну їжу. Саме Слово Боже, як говорить Павло, «діє в нас» і звершує всі божественні зміни від слави до слави. Давид говорив: «Я розумію більше за старців, бо зберігаю Твої заповіді». Зберігаючи в серці й у своєму житті заповіді Господа, Давид уже в ранньому віці розумів більше, ніж ті, хто жив довше за нього й набув багатого досвіду. Давид, який розпочав життя пастушком, роздумуючи над Божими заповідями, набув такої мудрості й таких знань, що у Другій книзі Самуїла (14:17) про нього говорять як про «Ангела Божого», здатного судити добро і зло. У цьому ж розділі його мудрість порівнюється з мудрістю ангела. Він говорив: «Слово Твоє оживило мене». Воно оживило все його єство настільки, що Слово Боже сповнювалося в ньому. Його життя було сповнене хвали й подяки. Набагато краще бути садом Господа, ніж садом диявола. Можливості «нетлінного насіння» не обмежені. Ставши Божим садом, ти вчиниш для себе велике добро. Лише Бог може знати, яким буде вічний урожай. Пам’ятай протягом усього свого християнського життя, що ти — НИВА БОЖА.
Автор: Ф. Ф. Босворт
