Урок 5. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
Перший крок
Перший крок до зцілення точно такий самий, як і перший крок до спасіння або будь-якого іншого благословення, обіцяного Богом. Хвора людина повинна дізнатися, чого ясно навчає Біблія: Божа воля полягає в тому, щоб зцілювати людину, доки вона не проживе відведений їй час. Кожна окремо взята хвора людина, спираючись на Слово Боже, повинна бути переконана, що її зцілення є Божою волею, тому що неможливо мати справжню віру у зцілення, доки не зникне найменший сумнів у тому, що це Божа воля.
Неможливо сміливо вірити в те благословення, щодо якого ми не впевнені, що Бог пропонує його нам, тому що претендувати на Божу силу можна лише тоді, коли відома Божа воля. Наприклад, було б практично неможливо змусити грішника «вірити для праведності», доки ти повністю не переконаєш його: Божа воля полягає в тому, щоб він спасся. Віра починається там, де відома Божа воля. Віра повинна ґрунтуватися лише на Слові Божому, а не на наших бажаннях чи прагненнях. Віра, яка здобуває, — це віра в те, чого хоче Бог, а не в те, що Бог може. Ті люди, які нібито вірять у зцілення, але говорять одне слово на користь цього і десять проти, не можуть здобути віру у зцілення.
Віра — це очікування Божих дій
Коли Бог повеліває нам молитися за хворих, Він має на увазі, щоб ми молилися з вірою, чого ми не можемо робити без знання Його волі в цьому питанні. Доки людина не знає Божої волі, у неї немає підстав для віри, тому що віра — це очікування, що Бог зробить те, що є Його волею. Зовсім не важко, коли ми маємо віру, закликати Бога здійснити Його волю.
Коли ми знаємо, що це Його воля, нам неважко повірити, що Він зробить те, що хоче зробити. Саме так кожна спасенна людина пережила ще більше чудо свого нового народження. Віра нічого не може здобути, доки ми не дізнаємося, що саме Бог приготував для нас.
Немає жодної іншої доктрини, якої Слово Боже навчало б так ясно, як тієї, що через викуплення Христа нам було дароване спасіння і фізичне зцілення та що Божа воля полягає в тому, щоб відвести всі хвороби від Свого народу і доповнити число його днів, як Він і обіцяв (Вих. 23:25,26). Усі приклади в розділах 14 і 15 книги Левит показують, що хвороба неодмінно зцілювалася через викуплення за законом Мойсея, а в Євангелії від Матвія (8:17) виразно стверджується, що Ісус зцілював усі хвороби на підставі Викуплення. Писання показує нам, що причиною того, що Христос не робив жодних винятків, зцілюючи хворих, було Викуплення, яке Він звершував для всього Адамового роду, включно з тобою. Коли величезні натовпи людей тіснили Його, щоб «послухати Його та зцілитися від хвороб», як сказано в Євангелії: «Він зцілював усіх» (див. Мт. 4:24, 12:15, 14:14; Лк. 4:40; Дії 10:38), Він не міг робити винятків. Чому? Тому що в майбутньому Викупленні Він «узяв на Себе наші немочі». Якщо Він поніс наші немочі, то необхідне зцілення всіх, щоб пророцтво здійснилося. Бог так ретельно добирав вислови, що для того, щоб виключити себе з цього списку, нам довелося б неправильно процитувати Його слова.
Те, що дає Голгофа, — для всіх!
Ось як Бог спасає нашу душу, зцілює тіло й робить усе інше: Він посилає Своє Слово — Свою обітницю, а потім виконує її всюди, де вона породжує віру. Божественну процедуру зцілення описано в тексті: «Послав Слово Своє та й уздоровив їх, і визволив їх від їхніх могил» (Пс. 106:20).
Саме Слово Боже «діє у віруючих» і є «здоров’ям для всього твого тіла» (див. 1 Фес. 2:13; Прип. 4:22).
Так само як маленька дівчинка вірить, що отримає нову сукню, коли чує, що її мама обіцяє купити їй її наступної суботи, так і наша віра в зцілення приходить від слухання Слова Божого, або обітниці здійснити це. І в дівчинки, і в нас віра приходить від слухання. Водночас було б дивно, якби дівчинка вірила, що матиме нову сукню, якщо її мама цього не казала; так само й із нами: ми не можемо вірити в зцілення, спасіння чи будь-яке інше благословення, доки не почуємо, що Бог обіцяв це зробити.
Як людина може знайти «виправдання вірою», якщо ніхто не проповідував їй про це, і як людина може знайти зцілення вірою, якщо їй про це не проповідували? Саме Писання може зробити людей мудрими на спасіння. Перш ніж очікувати зцілення, ми повинні переконатися, що Творець і Викупитель тіла також є Цілителем.
Цінність викупних імен Бога
Отже, якщо Бог зцілює нас, посилаючи нам Своє Слово, то що може бути більшим Його Словом, як не Його імена, відкриті нам — кожне із семи — з певною метою: показати кожній людині Адамового роду Його викупне ставлення до нас.
Коли Христос наказує нам «проповідувати Євангеліє всьому творінню», Він має на увазі, що ми розповідатимемо Добру звістку Викуплення. Його сім викупних імен відкривають нам, що включає Викуплення. У Бога є багато інших імен, але лише сім — викупні імена, і ці сім імен згадуються в Писанні лише тоді, коли це стосується людини. Не шість і не вісім імен, а сім — досконале число, бо Він досконалий Спаситель, а Його Викуплення охоплює весь спектр людських потреб. Усі благословення, відкриті цими іменами, включені у Викуплення. Наприклад, Єгова-Шамма означає «Господь присутній», «наближений кров’ю Його Хреста».
Єгова-Шалом перекладається як «Господь — наш мир». Це також включено у Викуплення, бо «кара за наш мир була на Ньому».
Єгова-Раах перекладається як «Господь — мій Пастир». Він став нашим пастирем, віддавши Своє життя за овець.
Отже, ви бачите, що й ця привілея міститься у Викупленні.
Єгова-Іре означає «Господь нагледить» жертву. Христос Сам став жертвою, принесеною на Голгофі.
Він став Єгова-Ніссі — «Господь — наш прапор», інакше кажучи, Переможцем, осоромивши начальства й влади на хресті.
Він поніс наші гріхи й став Єгова-Циткену, «Господь — наша праведність», відкривши шлях для кожного грішника, щоб він міг прийняти дар праведності.
Єгова-Раффа перекладається як «Я — Господь, Цілитель твій». Це також частина Викуплення, тому що Він «узяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби».
Останнє ім’я завершує список із семи імен, які були відкриті нам для того, щоб показати ставлення Бога до нас за кожним із цих семи пунктів. Ці сім імен завжди належали Христові, і саме завдяки цим семи благословенням Він «учора, сьогодні й навіки Той Самий». Ісус говорить кожному, хто приходить до Нього за будь-яким із цих семи благословень: «А того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть».
У цьому й полягає Добра звістка, і Бог хоче, щоб вона була проповідувана всьому творінню, щоб кожне творіння могло насолоджуватися «повнотою благословення Євангелія Христового».
Я знову повторю, що ніщо не є Словом Божим, «утвердженим на Небесах», більшою мірою, ніж Його викупне ім’я Єгова-Раффа. Ніхто не має права змінювати Боже «Я Є» на «Я Був», тому що «Слово Господнє перебуває повік».
Якщо Єгова-Шалом, «Господь — наш мир», є одним із викупних імен Христа, то хіба не кожен має дану Викупленням привілею прийняти від Нього мир і хіба не має він так само права прийняти перемогу від Єгови-Ніссі? Хіба не кожна людина має дане Викупленням право прийняти дар праведності від Єгови-Циткену? Якщо це так, то чому не кожен має дане Викупленням право прийняти зцілення від Єгови-Раффи?
Це ім’я (Єгова-Раффа) так прийняли й у нього так повірили ті, кому воно було вперше послане, що «не було в їхніх племенах хворого», і коли цей стан здоров’я порушувався якимось переступом, щойно люди каялися й очищалися, Бог залишався Єговою-Раффою, Цілителем, не для деяких, а для всіх. Бог бажає, щоб це ім’я, як і всі інші імена, було послане кожному творінню на землі з обітницею «вони будуть здорові», тому що «Господь відновить їх».
Мідний змій як прообраз Христа
Бог утвердив це ім’я для загиблих ізраїльтян, пославши до них Слово: «…ужалений, поглянувши на нього (прообраз Голгофи), залишиться живим». Якщо тілесне зцілення не було дане через Викуплення, то чому цим загиблим ізраїльтянам потрібно було дивитися на прообраз Викуплення, щоб зцілитися? Як їхнє прокляття втратило силу, коли вони підняли прообраз Христа, так і наше прокляття руйнується, коли ми підносимо Самого Христа. Якщо Дух даний нам для того, щоб відкрити нам Христа, то чому ми не повинні дивитися на Самого Христа з таким самим очікуванням, як ізраїльтяни дивилися на Його прообраз?
Потрібно зазначити, що ужалені зміями не могли дивитися на мідного змія й одночасно звертати увагу на свої симптоми. Віра Авраама була непохитною, бо він дивився на Божу обітницю. Деякі люди плутають причину й наслідок, і їхня віра коливається, коли вони дивляться на свої симптоми й забувають про обітницю. Оскільки Бог зцілював, посилаючи Своє Слово, яке є єдиною підставою для віри, ми втратимо зцілення, якщо дозволимо своїм симптомам заважати нам очікувати того, що обіцяє Його Слово.
Другий крок
Другий крок — бути впевненим, що ти перебуваєш у мирі з Богом, тому що благословення, укладені у викупленні, можуть стати реальністю лише за дотримання певних умов. Після того як ми почуємо Євангеліє й дізнаємося, що воно нам пропонує, Ісус каже нам: «Покайтеся і вірте в Євангеліє». Лише ті, хто перебуває у мирі з Богом, можуть виконувати ці вказівки. Коли ми шукаємо фізичного зцілення, у нас не повинно бути жодного компромісу з ворогом наших душ, бо саме він є автором наших недуг. Ісус може зруйнувати діла диявола в наших тілах, але Він не обіцяв зробити цього, якщо ми тримаємося за діла диявола у своїх душах. Важко використовувати віру для руйнування однієї частини роботи диявола, дозволяючи іншій її частині залишатися. Доти, доки людина чесно не розбереться з питанням свого послуху Богові, вона не може стати на бік віри. Яків говорить: «Визнавайтеся один перед одним у провинах… щоб зцілитися». Божа воля полягає в тому, щоб ти «був здоровий і мав успіх у всьому, як має успіх душа твоя». «Коли б я бачив беззаконня у своєму серці, то Господь не почув би мене».
Якщо наші серця не осуджують нас, тоді ми маємо впевненість у Богові.
Повеління «послати по пресвітерів» було дане християнам, які вже були сповнені Духом. Було б неправильно, якби людина бажала благословення без Того, Хто благословляє, бажала Його милості, але не Його Самого. Не можна шукати Божої милості, відкидаючи Його волю. Коли ти відкидаєш велике благословення, не проси малого. Неможливо одночасно приймати й відкидати Божі благословення.
Бог чекає, коли зможе сказати сатані та хворобі те, що Він сказав фараонові: «Відпусти Мій народ, щоб вони послужили Мені» (Вих. 7:16). «У всьому, навіть коли ми просимо про відновлення фізичного здоров’я, ми передусім повинні думати про Божу славу», — вважає Даффі.
Сила для служіння Йому є єдиною належною підставою для того, щоб приходити й просити здоров’я з Його рук. Помазання оливою для зцілення саме по собі є символом і ознакою освячення.
Ми повинні бажати здоров’я для Божої слави.
Що ж тоді означає помазання? Відкрийте книгу Левит (8:10–12), і ви отримаєте Божу відповідь на це питання. «І взяв Мойсей оливу помазання, і помазав скинію та все, що в ній, і освятив це», тобто відділив їх для Бога. «Помазання оливою в ім’я Господнє» було актом посвяти й освячення, коли з боку того, хто був помазаний, передбачалося повне підкорення Богові: що його руки працюватимуть для Нього й тільки для Нього одного, що його ноги ходитимуть для Нього й тільки для Нього, його очі бачитимуть, уста говоритимуть, вуха чутимуть для Нього й тільки для Нього, і що все його тіло буде храмом Духа Святого», — пояснює преподобний Р. А. Торрей.
«Улюблений, молюся, щоб ти був здоровий і мав успіх у всьому, як має успіх душа твоя» (3 Івана 2).
Дух Святий закликає нас підкоритися Богові, і лише після цього Він каже: «Протиставтеся дияволу», бо ніхто не може успішно протистояти дияволу, доки не підкориться Богові. Якщо так протистояти дияволу, то він не просто піде — він буквально «втече від вас»! (див. Як. 4:7).
Прокляття, що включало різні хвороби, перелічені у 28-му розділі Повторення Закону, уражало ізраїльтян, бо їхній послух і служіння звершувалися без радості в серці. Стан серця, який був причиною появи хвороб, описаних у цьому розділі, є також перешкодою для їхнього усунення. Іншими словами, стан серця, який був причиною прокляття в ті дні, — це не той стан, у якому потрібно приходити до Нього для визволення в наші дні.
Божі обітниці — лише для слухняних
Господь виконує бажання серця саме тих, хто втішається Ним (див. Пс. 36:4). І Бог не знизив Своїх вимог у День Благодаті. Обітниці існують лише для слухняних — тих, хто «слухається голосу Господа» і «робить угодне в Його очах», і саме їм Господь говорить: «Віддалю від тебе всяку неміч» (див. Повт. 7:15; Вих. 15:26).
«Бачите, віра — це єдність нашої волі та наших сердець із волею і метою Бога, і там, де немає цієї єдності, неможливі жодні результати. Це дуже важливий духовний закон, щодо якого свого часу ми були жахливо сліпими», — вважає преподобний Р. Гейвін Даффі.
Бог говорить про страх Господній і віддалення від зла. «Це буде здоров’ям (єврейською — ліками) для твого тіла і поживою (єврейською — зволоженням) для твоїх кісток» (Прип. 3:7, 8).
Віра завжди передбачає послух. Павло писав ефесянам, закликаючи до послуху у виконанні першої заповіді: «…щоб тобі було добре і ти був довголітнім на землі» (Еф. 6:3). Підкорення ж і послух Наамана Слову Божому мали стати повними ще до того, як він зцілився.
Саме «тих, хто ходить у непорочності», Він «не позбавляє благ» (Пс. 83:12). Тому, перш ніж прагнути отримати щось від Бога, ми повинні підкорити себе першій і найбільшій заповіді: «Люби Господа, Бога твого, усім своїм серцем», бо Бог говорить: «За те, що він полюбив Мене, визволю його» (Пс. 90:14). Він «зберігає Свій завіт і милість до тих, хто любить Його та дотримується Його заповідей, до тисячі поколінь». Тож приходьмо до Нього, як той прокажений, кланяючись і просячи про зцілення.
«Довголіття — у правій руці її (Мудрості), а в лівій у неї — багатство і слава» (Прип. 3:16). Вступи з нею (Мудрістю) у шлюб — і ти отримаєш її володіння. Мудрість тут представлена як багата цариця, яка простягає обидві руки з благословеннями всім, хто підкориться її правлінню.
Заради тих, чиє «серце цілком віддане Йому», «очі Господа оглядають усю землю», щоб підтримати їх (див. 2 Хр. 16:9).
«Лагідне серце — життя для тіла, а заздрість — гниль для кісток» (Прип. 14:30). Нездорове серце гірше, ніж нездоровий шлунок, заражена душа гірша, ніж заражене тіло. Виведена з ладу воля гірша, ніж виведена з ладу печінка. Павло написав: «Тіло — для Господа», перш ніж написати: «Господь — для тіла».
Біблія вчить, що тіло було «куплене дорогою ціною; тож прославляйте Бога і у ваших тілах, і у ваших душах, які є Божими» (1 Кор. 6:20). «Благаю вас, браття, милосердям Божим, віддайте ваші тіла в жертву живу, святу, приємну Богові, для вашого розумного служіння» (Рим. 12:1). Отже, віддай своє тіло Йому, якщо хочеш, щоб воно зцілилося. Він обіцяє привести його до ладу лише після того, як воно стане Його власністю.
Спочатку — до Хреста за очищенням
«Безпомилковий шлях для хворого такий: спочатку до Хреста за очищенням, потім у Горницю за даром Духа, потім на гору за життєвим завданням, а потім, нарешті, до Великого Цілителя за силою для служіння», — пише Браянт.
«Якщо ж Дух Того, Хто воскресив Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Своїм Духом, який живе у вас» (Рим. 8:11). У Христі, Істинній Лозі, є все необхідне для життя наших душ і тіл, але ми можемо володіти ним і насолоджуватися ним лише тоді, коли ми з’єднані з Лозою. Не окремо від Нього, але «в Ньому» ми «маємо повноту» (Кол. 2:10).
Заміщення без єдності з Ним недостатньо для того, щоб отримати життя Лози й насолоджуватися ним. Якщо тобі потрібне чудо, налаштуйся на одну хвилю з Чудотворцем. Ми насолоджуємося життям Лози через нашу досконалу єдність із Лозою. Просити про зцілення, відмовляючись від проводу Духа, — це те саме, що просити теслю полагодити підлогу, не впускаючи його до будинку.
Усі, «які торкалися до Нього, зцілялися» (Мт. 14:36). Ти не можеш торкнутися до Нього, зробивши попереднє замовлення, але, подібно до тієї жінки, яка пробиралася крізь натовп, тобі потрібно «ліктями» прокласти собі шлях і пробитися крізь свій егоїзм, непослух, невизнані гріхи, байдужість, залежність від громадської думки, людських традицій, через статті, написані проти божественного зцілення, пробитися крізь сумніви, двомислення, болісні прояви, почуття та спокуси. Часто доводиться протистояти й своєму пастору, який може виявитися необізнаним у цій частині Євангелія.
Дух Святий, Який був посланий для того, щоб здійснити всі благословення, передбачені для нас у Викупленні, — це наш Помічник, і Він готовий допомогти нам подолати всі ці перешкоди та дістатися до того місця, де ми можемо торкнутися до Нього, щоб Він задовольнив наші потреби. Бог чекає цього, щоб вилити на нас Духа Святого в повноті, і Дух приходить як Виконавець Христа, приносячи всі благословення, дані на Голгофі та відкриті нам через сім Його викупних і завітних імен.
Істина залишається істиною: усі, хто торкається до Нього, зціляються. Як ми торкаємося до Нього? Через віру в Його обітниці. Це безпомилковий спосіб торкнутися до Христа й отримати все, що Він обіцяв. Ми торкаємося до Нього, коли просимо й віримо, що Він чує нас, коли ми молимося. Саме віра зцілила ту жінку, коли вона торкнулася до Нього, а не просто фізичний контакт, бо «Дух оживляє». Мільйони грішників торкнулися до Нього подібним чином і отримали ще більше чудо — народження згори.
Не просто контакт, а єдність
Як хворі торкалися до Нього й зцілювалися, коли Христос ходив землею, так і нині це привілей тих, хто торкається до Нього; і сьогодні дотик до Христа приносить хворому тіснішу єдність, ніж тоді. Не просто контакт, а єдність, така ж реальна, як єдність гілки та Лози. Усе, що є в Лозі, включно з духовним і фізичним життям, належить нам — гілкам.
Тепер дотик вірою може привести нас під повний контроль Духа Святого, Який і є Чудотворцем, чого не могло відбуватися під час земного служіння Христа, бо Дух ще не був посланий нам. Ісус не став для нас меншою мірою Спасителем і Цілителем від часу Свого Вознесіння — Він став ще величнішим. Тепер привілей торкнутися до Нього значущіший, ніж коли Він був тут особисто, бо через дотик можна отримати більше. Перебуваючи праворуч Бога Отця, Він може дати нам більше, тому й сказав: «Краще для вас, якщо Я піду». Якщо Дух приходить, щоб явити нам Христа таким, Яким Він міг бути для нас до Свого відходу, то чому ми не можемо приходити до Нього за зціленням принаймні з такою ж вірою, з якою люди тулилися до Нього в ті дні?
Те, про що ми говорили вище, показує важливість примирення з Богом перед тим, як ми просимо про зцілення. Благословення мати праведні стосунки з Богом у тисячу разів бажаніше й дивовижніше, ніж саме зцілення. Я бачив людей, які фізично страждали, але при цьому були променисто щасливими, а також бачив людей, які були цілком здоровими, але настільки нещасними, що накладали на себе руки.
Третій крок
Зараз ми перейдемо до того, як отримати зцілення. Це подібно до гри в шашки, коли після свого ходу людині не залишається нічого іншого, крім як чекати, доки свій хід зробить інший гравець. Кожен ходить по черзі. Отже, Бог надав нам зцілення чи будь-яке інше благословення, пославши нам Своє Слово; потім настає наша черга ходити, перш ніж Він зробить Свій хід. Наш хід — це очікувати, що Бог зробить те, що обіцяв, якщо ми молимося, і це спонукає нас діяти у вірі, перш ніж ми побачимо зцілення, тому що зцілення — це Божий хід.
Бог ніколи не порушує черговості ходів. Коли Бог попередив Ноя про ще невидимі речі, відповідним ходом праведника було повірити, що наближається потоп, і діяти у вірі, розпочавши будувати корабель на суші. Отже, коли Бог говорить будь-якій хворій людині, що молитва віри спасе її та відновить, Він повідомляє тобі, як Ною, про ще невидимі речі, і твій хід має бути таким самим, як у Ноя: повірити й діяти відповідно до цього. Низька природа керується тим, що бачить, тобто своїми відчуттями, але віра керується виключно Словом Божим, і вірити — означає очікувати, що Бог виконає те, що обіцяв, тобто ставитися до Нього як до чесного партнера.
Кажучи «очікувати», я не маю на увазі «сподіватися». Один письменник добре сказав: «Ми сподіваємося на те, що може відбутися, але очікуємо того, що має відбутися… з таким очікуванням, яке відкидає сумнів або страх перед невдачею та виявляє непохитну стриманість».
Віра ніколи не чекає, доки можна буде побачити, щоб повірити, тому що віра приходить «від слухання» про ще невидимі речі, віра — це «впевненість у невидимому». Усе, що потрібно людині віри, — знати, що сказав Бог. Таке знання вселяє в її душу повну впевненість. «Так говорить Господь» — і все вирішено. «Написано» — ось усе, що потрібно вірі.
Віра завжди сурмить у труби не після, а перед тим, як падають стіни. Віра ніколи не судить за тим, що бачать очі, тому що вона є здійсненням речей, які невидимі, але обіцяні. Віра ґрунтується на набагато твердішій основі, ніж відчуття, і цією основою є Слово Боже, яке «перебуває навіки». Наші відчуття можуть обманути нас, але Слово Боже — ніколи!
Коли маленькій дівчинці обіцяють нову сукню до суботи, її віра — це очікування в теперішньому, яке вона виявляє між сьогоднішнім днем і суботою. Коли настає субота і вона бачить цю нову сукню, вона перестає вірити в неї. Справжня віра завжди тягне за собою відповідні дії. Через свою віру маленька дівчинка плескає в долоні й каже: «Як чудово! У суботу в мене буде нова сукня!» Вона біжить і розповідає іншим дітям, що її прохання задоволене.
Бог не може брехати
Стоячи біля могили Лазаря, Ісус подивився вгору й сказав: «Дякую Тобі, Отче, що Ти почув Мене», хоча Лазар усе ще був мертвий. Маленька дівчинка не боїться заздалегідь розповідати, що в неї буде нова сукня, і коли її запитують: «Звідки ти знаєш?» — вона каже: «Звідки я знаю?! Мама мені її пообіцяла!» У тебе ще більше причин очікувати зцілення, ніж у цієї маленької дівчинки — очікувати нову сукню, тому що її мама може померти до суботи, а з Богом цього статися не може. Мама може збрехати, а Бог — ні. Будинок разом із маминими грошима може згоріти. Кожен прояв віри — це добре обґрунтована впевненість, яка походить від Божої обітниці, і відповідно до якої діють ще до того, як щось стане видимим, щоб надихнути цю впевненість, як у тієї маленької дівчинки, «між сьогоднішнім днем і суботою».
Віра дивиться не на те, що видиме. Коли Ной будував ковчег, не було жодних ознак потопу. Кам'яні стіни ніколи раніше не падали від звуку труб чи крику. Ізраїльтяни просто очікували того, що обіцяв Бог, і коли вони діяли у вірі, почавши сурмити в труби, тоді як стіни все ще стояли, це був їхній хід. Потім, звичайно, Бог зробив Свій хід — і стіни впали!
Увесь 11-й розділ Послання до Євреїв показує, як діяли ті, хто мав віру «між сьогоднішнім днем і суботою».
Дії у вірі настільки догоджають Богові, що в цьому розділі Він докладно перелічив багато таких випадків.
«У вірі Ной» робив те й те. «У вірі Йосип» робив те й те. «У вірі Мойсей» робив те й те. «У вірі стіни Єрихону впали». «У вірі Авраам» учинив так і так, коли все, здавалося, суперечило тому, що обіцяв Бог. Сара отримала силу стати матір'ю, хоча була вже надто старою для цього, саме тоді, коли повірила в Божу обітницю (а не у свою безплідність).
Усі вони керувалися не чим іншим, як Словом Божим, яке було причиною того, що вони очікували обіцяного Богом.
Так само і з будь-яким випадком віри.
Становище Йони, коли він перебував усередині риби, було цілком реальним, і він не заперечував цього, але назвав його марнотою та неправдою. Іншими словами, ми повинні вважати марнотою та неправдою будь-які симптоми, які змушують нас сумніватися в тому, що Бог «багатомилостивий до всіх, хто кличе до Нього». Йона сказав: «Ті, хто шанує марних і неправдивих богів, залишили свою Милість». Замість того щоб слухати сатану й придивлятися до болісних симптомів, ми повинні бути «співпрацівниками» Бога, Який зцілює, посилаючи Своє Слово й підтримуючи його.
Ми повинні співпрацювати з Богом, дбаючи не про те, що говорить диявол, а про Слово, яке Господь послав для нашого зцілення.
Симптоми можуть залишатися
Навіть коли ми справді чинимо за нашою вірою, симптоми не завжди зникають миттєво. Лише через три дні після того, як Єзекія зцілився, він став достатньо сильним, щоб піти до Господнього дому. У Євангелії від Івана (4:50–52) царедворець «повірив слову, яке сказав йому Ісус», а зустрівши своїх слуг, запитав їх: «О котрій годині йому стало легше?»
У Біблії очевидна різниця між даром «зцілення» та даром «чудотворення». Христос не міг чинити чудес у Назареті через невір'я його мешканців, але зцілив кількох хворих. Якби кожен миттєво ставав цілком здоровим, то для дару зцілення вже не залишилося б місця; усе це були б чудеса. Багато людей втрачають зцілення, обмежуючи Бога чудотворенням. Христос обіцяв: «Вони будуть здорові», але не казав: «Миттєво».
Ознаки життя залишаються на дереві ще деякий час навіть після того, як його зрубали.
«Віра означає, що ми впевнені в тому, на що сподіваємося, переконані в тому, чого не бачимо» (Євр. 11:1 — переклад Моффата). Звичайно, переконані, тому що Бог, Який не може брехати, сказав це. Цієї причини цілком достатньо, щоб повірити! Отже, віра дуже раціональна. Це не означає вірити без доказів, як припускають багато бездумних людей, але вірити тому, що є найвищий з усіх можливих доказів — Слово Боже, «утверджене на небесах». Апостол Яків говорить: «Я покажу тобі своїми вчинками, що таке віра» (переклад Моффата). Отже, віра — це така переконаність в абсолютній правдивості записаних у Біблії Божих тверджень, що віруючий готовий діяти відповідно до них.
Віра — і раціональна, і безпечна
Що може бути більш раціональним, більш безпечним і більш надійним, ніж віра?
Вірити — означає приймати написану Божу обітницю як пряме послання до нас. Його обітниця — це все одно, якби Він прийшов до нас і сказав: «Я почув твою молитву». Слово Боже — життя для наших тіл так само, як воно стало життям для наших душ, що сталося тоді, коли ми повірили в Його обітницю.
Я знаю деяких людей, які молилися про зцілення протягом цілих сорока років безрезультатно, а потім, коли їм розповідали, як його отримати, у деяких випадках зцілення відбувалося миттєво. Нам немає потреби молитися сорок років або навіть один тиждень за те благословення, яке Христос прагне дати нам. Його співчутливе серце прагне зцілити нас більше, ніж ми самі здатні цього бажати, але ми змушуємо Його чекати доти, доки «віра не прийде від слухання» і доки ми не почнемо діяти згідно з нею, бо Бог не стане шахраювати й обходити чергу.
Коли ми бачимо, що Ісус поніс наші хвороби так само, як і гріхи, на хресті, і що нам уже не потрібно їх нести, наш наступний крок — прийняти це вірою, і це єдиний спосіб, показаний у Писанні. Істина полягає в тому, що Бог дав нам цю частину нашої спадщини майже дві тисячі років тому, і Він, Який очікує, чекає, поки ми візьмемо це благословення вірою. Дві тисячі років тому Бог усунув гріх, дві тисячі років тому Бог поклав на Христа «всі наші беззаконня», дві тисячі років тому Він «узяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби». Бог — сторона, яка очікує, чекаючи, поки нам покажуть, як прийняти благословення, яке Він уже дав. «Не зволікає Господь із виконанням обітниці… але довготерпить нас» (2 Пет. 3:9). Або, як перекладає Веймут, «Господь не зволікає з виконанням обітниць, але Він терпляче ставиться до вас». Іншими словами, Він не зволікає з виконанням обітниці, але ми не поспішаємо, а Він терпляче чекає.
Багато хто з нас міг би спастися на п’ять років раніше, ніж це сталося. Не Бог змушував нас чекати, а ми змушували Його чекати на нас. Те саме і зі зціленням.
У молитві, а не після неї
У Євангелії від Марка (11:24) Ісус точно говорить нам, як прийняти будь-яке з благословень, придбаних для нас через Його смерть. Пообіцявши нам усе, чого ми потребуємо, Він говорить: «Усе, чого тільки попросите в молитві (не після того, як ти молився 20 років, не після того, як ти одужав, а будучи хворим, у молитві), вірте, що отримаєте, — і буде вам».
Умова, яку потрібно виконати, щоб отримати те, про що ми просимо Бога, — повірити в те, що Він відповідає на наші молитви, коли ми молимося, і що ми «будемо здорові», як Він і обіцяв.
Іншими словами, коли ти молишся про зцілення, Христос пропонує тобі бути впевненим у тому, що відповідь на молитву отримана. Згадай: Він стояв біля могили Лазаря і говорив: «Дякую Тобі, Отче, що Ти почув Мене» ще до того, як побачив Лазаря, що виходив із могили. Коли ми молимося про зцілення, Христос велить нам говорити з вірою: «Дякую Тобі, Отче, що Ти почув Мене» ще до того, як ми побачимо відповідь на наші молитви.
Коли Слово Боже, і лише воно одне, є підставою для віри в те, що на наші молитви отримано відповідь ще до того, як ми це побачимо чи відчуємо, — ось це і є віра!
«Ісус заявив: „Слова, які Я говорю вам, є Дух і життя». Іван каже: „Слово було Бог». Приймати записані в Біблії слова Христа як пряме послання до нас — означає вірити. Саме так Слово Боже стає для нас життям як у випадку спасіння, так і у випадку зцілення. Так, акт віри й прийняття Христа відповідно до Євангелія від Івана (1:12) подібний до Божого акту, коли Бог Своєю силою дає нам народження згори. Точно так само в цьому процесі нашим тілам дається божественне зцілення» (невідомий автор).
Хтось, виходячи з прикладу жінки, яка торкнулася одягу Господа, сказав, що віра, факт, почуття — такий порядок, від якого Бог ніколи не відступає. Якщо ми відступаємо від цього порядку, то ні віра, ні факт, ні почуття не будуть такими, як нам хочеться, бо це не те, чого бажає Бог.
Перше послання до Фессалонікійців (2:13) говорить, що це «Слово, яке й діє у вас, віруючих». Коли Його Слово переконує нас, що на наші молитви отримано відповідь, хоча ще нічого не сталося, тоді Його Слово починає діяти в нас.
«Слово Боже завжди діє в тих, хто приймає його як таке, бо вони не мають сумнівів, що воно здійсниться в їхньому житті… Бог віддав усі Свої благословення Вірі. У Нього не залишилося жодного, щоб дати невір’ю» (Гаррієт Бейнбридж).
Коли люди кажуть мені: «Я не знаю, чи є Божою волею зцілити мене», я запитую їх: «Чи є Божою волею дотримуватися Своїх обітниць?» Якщо ми перебуваємо в мирі з Богом, ми не повинні зосереджуватися на собі так, ніби маємо справу з людськими обіцянками. Питання не в тому, чи достатньо в мене віри, і не в тому, чи чесний Він. Це питання фактів, а не того, що ми відчуваємо. Якби та маленька дівчинка захворіла наступного дня, це все одно нічого не змінило б щодо купівлі нової сукні в суботу. Писання говорить, що «коли просимо чогось згідно з Його волею, то Він слухає нас». Правда це чи ні?
Чи відповідає Бог на молитви?
Якщо ви твердо віритимете, що отримаєте (Мк. 11:24) відповідь на свою молитву, і діятимете за вірою, то кожен із вас буде зцілений, навіть якщо це не станеться миттєво.
Бог завжди робить Свій хід після нашого ходу, а наш хід — діяти з повною впевненістю, яка приходить лише від Його обітниці й нічого іншого, ще до того, як ми побачимо відповідь. Якщо зцілення приходить через віру, а будь-яка віра «без діл мертва», то Бог починає зцілювати саме тоді, коли ми починаємо діяти за вірою.
Наша віра спонукає Бога діяти
Наші «вчинки віри» спонукають Бога діяти.
Ми всі не можемо діяти однаково. Десять прокажених зцілилися, перебуваючи в дорозі. Йона, опинившись усередині риби, не міг нікуди піти, але діяв за вірою, коли твердо вирішив: «Принесу жертву голосом подяки». Дії за вірою, що виражаються у прославленні Бога й подяці Йому наперед, протягом усієї історії були призначеним Ним шляхом отримання благословень. Послання до Євреїв (13:15) навчає, що наша жертва подяки — «жертва хвали» — має приноситися спочатку, за обіцяне Богом благословення, а потім ми очікуємо результату. У Псалмі сказано: «Принеси в жертву Богові хвалу і віддай Всевишньому обітниці твої; і поклич Мене в день скорботи; Я визволю тебе, і ти прославиш Мене» (Пс. 49:14,15).
Тут, як і в інших випадках, від нас вимагається приносити жертву подяки в той момент, коли ми все ще перебуваємо в скорботі, як Йона. Можливо, саме на цю обітницю він і покладався. «Нехай нужденні прославляють Твоє ім’я», тобто прославляйте Бога заздалегідь, поки ви все ще в нужді. «Прийдемо в Його присутність із подякою» не означає спочатку зцілитися, а потім прийти в Його присутність, віддаючи Йому подяку, а означає приходити до Нього за зціленням із подякою. «Входьте в Його брами з подякою, на Його подвір’я — з хвалою». Ми могли б піти з подякою, але це не є вірою.
Віра — це те, що ми маємо до того, як зцілилися. «Ті, хто шукає Господа, славитимуть Його». «Ти назвеш свої мури спасінням, а брами — хвалою». Без хвали ми опиняємося перед великою стіною без воріт; але коли починаємо славити, ми встановлюємо власні ворота й проходимо крізь них. «Радійте й веселіться, бо Господь чинитиме великі діла», і відповідно до цього «вони постійно перебували в храмі, прославляючи й благословляючи Бога» — не після, а до того, як вони сповнилися Духом Святим. Це сталося після того, як вони «піднесли свої голоси й прославили Бога»; саме тоді «слава Господня наповнила Божий Дім». «Вони повірили Його словам» (не симптомам і не батькові неправди) «і співали Йому хвалу».
Змусь сатану слухати твоє прославлення
Замість того щоб слухати батька неправди, змусь його слухати, як ти прославляєш Бога за Його обітницю!
«Усе, що дихає, нехай славить Господа». У хворої людини є дихання. Іншими словами, навіть коли ти все ще хворий, слав Його, бо ти будеш здоровий, як Він і обіцяв. «Нехай не тривожиться ваше серце». «Ні про що не турбуйтеся, але завжди в молитві й проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом». «Покладіть усі свої турботи на Нього, бо Він піклується про вас».
Будь-який хворий християнин має в тисячу разів більше причин бути щасливим, ніж цілком здоровий веселий грішник.
Славте Бога, бо «віра без діл мертва». «За все дякуйте, бо така Божа воля щодо вас». «Я буду славити Господа повсякчас, хвала Йому завжди буде на моїх устах». Якщо всьому, що дихає, наказано славити Господа, то єдина духовна причина не робити цього — бути бездиханним. «Завжди приносімо Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його ім’я». «Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене». «Твоя милість краща за життя, тому мої уста славитимуть Тебе». Прославляйте Його, бо «добре дякувати Богові». «Дякуйте, згадуючи Його святість». Прославляйте Його, бо, стримуючи хвалу, ми виявляємо або невіру, або невдячність. Прославляйте Його, бо Бог «живе серед славослов’я Свого народу». Павло та Сила співали Йому хвалу опівночі, коли їхні спини кровоточили, а ноги були в кайданах. І Бог відповів землетрусом, який визволив їх.
Справжня віра радіє Божій обітниці так, ніби вже бачить визволення й насолоджується ним.
Коли три великі армії виступили проти Йосафата, людською мовою це означало повне винищення народу, але ізраїльтяни славили Бога «гучним голосом», і єдиним доказом того, що їхня молитва почута, було нічим не підтверджене Слово Боже; і воно пролунало з уст людини. Коли наступного дня вони вийшли на поле бою та почали співати й славословити Господа, Він, у свою чергу, виступив і посіяв розбрат у таборі їхніх ворогів, і перемогу було здобуто (2 Хр. 20:18,19). «Ми маємо найнадійніше пророче слово; його виголошували святі Божі люди, ведені Духом Святим» (2 Пет. 1:19,21).
Як в Едемі ворогові вдалося зробити свідчення Божого Слова недійсним, коли люди скуштували заборонений плід, так і тепер він намагається позбавити сили Божу обітницю, відвертаючи людей від віри в Євангеліє. Після того як Бог сказав: «У день, коли ти скуштуєш від нього, смертю помреш», а змій сказав: «Не помреш», так і тепер, коли Слово Боже ясно говорить: «Покладіть руки на хворих, і вони будуть здорові», той самий змій намагається переконати їх, що вони не будуть здорові. Чи розумно вірити «батькові брехні» більше, ніж Сину Божому, який і є втіленням Істини? Приходячи до Бога за спасінням або зціленням, кожному необхідно вирішити, чи дозволить він шипінню змія стати гучнішим за Божий голос.
«Благословенні ті вуха, які чують імпульси Божественного шепоту й не звертають уваги на те, що шепоче світ» (Фома Кемпійський).
Коли після того, як ви були помазані для зцілення, сатана говорить вам, що ви не одужаєте, скажіть йому, як говорив Ісус: «Написано: будуть здорові; Господь його підведе» (Як. 5:15). У цьому ж уривку слова «але ім’ям Господа» означають: ніби сам Господь помазав вас. Очікуйте, що Він вшанує Свій власний закон і обітницю.
Навіщо слухати диявола?
Усе, що диявол чув з уст Христа, коли спокушав Його, — «Написано! Написано! Написано!» (Мт. 4:4, 7, 10). «Тоді диявол залишає Його» (Мт. 4:11). Але все, що ми чуємо від людей: «Диявол говорить! Диявол говорить! Диявол говорить!», ніби слова Христа мають меншу вагу, ніж слова диявола. Це був Христів спосіб, і це найуспішніший спосіб протистояти дияволу. Не будемо шукати інших! «Не давайте місця дияволу» (Еф. 4:27). «Протистійте дияволу, і він утече від вас» (Як. 4:7).
Є лише один спосіб протистояти дияволу, і полягає він у тому, щоб вірити в Слово Боже та діяти згідно з ним.
Щойно будь-який інший голос починає впливати на нас сильніше, ніж Божий голос, це означає, що ми залишили Божий спосіб нашого зцілення.
Яка в тебе причина для сумнівів? У тебе не більше причин для сумнівів, ніж у грішника, коли він кається й просить прощення своїх гріхів. Ти маєш точно таку саму підставу очікувати зцілення, як і очікував спасіння. «Він дав тобі Своє Слово, і ти не можеш прийняти його, не діючи згідно з ним, інакше твоя віра все ще надто далека від того, якою вона має бути» (Даффі).
Милосердя Господа — підстава для віри
Яка ж це чудова підстава для віри — співчуття Господа! Якщо Христос викупив нас від хвороб, то, безперечно, Його любові та вірності можна довіряти. Хрест — це найнадійніша підстава і чудова причина для того, щоб жити вірою.
Я не пам’ятаю, хто сказав: «Відкладімо хворобу вбік, як ми відклали вбік гріх. Посвячений християнин не стане жодної хвилини свідомо терпіти гріх, і все ж, наскільки терплячими є деякі щодо хвороби — вони навіть плекають свій біль замість того, щоб протистояти йому як справам диявола».
Гаррієт С. Бейнбридж говорить, що стосовно гріха, скорботи та фізичної немочі Адамового роду Господь Ісус проголосив: «Звершилося», і дав кожному з нас дар Духа Святого, щоб зробити нас здатними усвідомлювати й насолоджуватися великим спасінням, яке Він придбав для нас. Віра без вагань у те, що слово Христа «Звершилося» є буквальним твердженням незмінного в часі факту, завжди приносить визволення. Змій і досі заперечує, що ці великі слова Христа стосуються нас так само, як і ті, які Бог ясно сказав Єві. Саме коли ми усвідомлюємо, що наше викуплення від хвороб було звершене в тілі нашого розп’ятого Господа, і коли всім серцем віримо та приймаємо те, що Бог проголошує у Своєму написаному Слові саме це, тоді Дух Святий дає нам особисте сприйняття Христа як нашого Цілителя.
Сьогоднішні результати віри в Бога
Дотримання цих вказівок принесло зцілення тисячам людей, які раніше були впевнені, що час чудес залишився в минулому і що Бог хоче, щоб люди залишалися хворими для Його слави. Сліпі від народження тепер бачать, глухі й німі тепер чують і говорять, кульгаві від народження тепер цілком здорові, ті, хто багато років хворів на епілепсію, тепер вільні й щасливі, багато хто з тих, хто помирав від раку, тепер здорові й моляться молитвою віри за інших; Бог не дивиться на обличчя. «Отже, коли хто очистить себе від цього, той буде посудиною на честь, освяченою і придатною для Владики, готовою до всякого доброго діла». Сказане не може бути правдою, поки ми хворі й прикуті до ліжка. Новий Божий завіт дав кожному з нас можливість «бути досконалими в усякому доброму ділі, щоб чинити Його волю». Це неможливо, поки ми хворі, і це показує Його готовність, навіть прагнення зцілити нас.
Він не може зберігати Свій завіт із нами, не усунувши наших хвороб і не продовживши наших днів, як Він обіцяв.
Оскільки «Його ранами ми зцілилися», не забуваймо, чого коштувало наше зцілення, але з вдячністю та любов’ю, у посвяченому служінні Богові, тримаймося Його обітниці й «трубі́мо в сурми» віри та вдячності доти, доки стіни наших страждань не зруйнуються.
Віра не чекає, поки впадуть стіни, — віра криком руйнує їх!
Автор: Ф. Ф. Босворт
