Урок 10. Христос — Цілитель. Ф. Ф. Босворт. Класика у сфері божественного зцілення.
Багато хто не отримує того, про що молиться, через недостатнє розуміння сповідання.
У Посланні до євреїв (3:1) християнство назване «сповіданням».
Що це означає
Це слово грецькою мовою означає «говорити те саме». Це означає вірити й повторювати те, що Бог говорить про наші гріхи, хвороби та все інше, що входить до нашого викуплення.
Сповідання — це твердження біблійної істини, якої ми дотримуємося. Сповідувати — це просто всім серцем вірити й устами повторювати Божу заповідь про те, ким ми є в Христі.
Дух Святий у Першому посланні Петра (2:24) говорить: «Його ранами ви зцілилися». Ми повинні вірити в це й говорити те саме. Коли ми сповідуємо Слово Боже, Він пильнує, щоб воно здійснилося (Єр. 1:12).
Сповідання — це спосіб висловити свою віру.
«Первосвященник нашого сповідання»
У Посланні до євреїв (3:1) сказано: «Зрозумійте Посланця і Первосвященика нашого сповідання, Ісуса Христа». Наш Первосвященик Ісус діє від нашого імені відповідно до того, що ми говоримо, коли говоримо за Словом.
Ось що говорить про сповідання Павло, який проповідував слово віри: «Якщо устами твоїми визнаватимеш Ісуса Господом і серцем твоїм віруватимеш, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся; бо серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння» (Рим. 10:9,10).
Сповідання та його результат
Зверни увагу на те, що сповідання, тобто повторення того, що говорить Бог, здійснюється у вірі: вірити й сповідувати належить ще до того, як побачимо результати.
Спочатку має відбутися сповідання, а потім Ісус, наш Первосвященик, у відповідь дає нам народження згори. Не спасіння до сповідання, а сповідання до спасіння — сповідання передує спасінню.
Не буває спасіння без сповідання.
Що нам сповідувати?
Небагато християн сьогодні усвідомлюють місце, яке посідає сповідання в Божому плані здобуття благословень. Щойно згадується слово «сповідання», багато хто інстинктивно думає про сповідання гріхів, слабкостей, невдач. Це лише негативний бік дуже важливого питання. Негативне сповідання наших гріхів мало лише відкрити шлях для ПОЗИТИВНОГО сповідання «для спасіння» — усього життя з вірою в серці та проголошенням нашими устами всього, що Бог говорить нам про Свої обітниці.
Сповідання для спасіння — це початкова форма сповідання, але існують і наступні форми. Спочатку — форма народження згори, потім — усі благословення, обіцяні у Слові. Християнин має працювати над кожним етапом свого спасіння, про який він знає. Ми повинні вірити серцем і сповідувати устами «Слово віри», проповідуване Павлом. Він проповідував «усю волю Божу». Він проповідував «недосліджені багатства Христові». Він сказав, що не приховав нічого з того, що могло принести їм користь.
Усе, що Ісус зробив у Своїй жертовній праці, Він зробив для того, щоб усе це стало твоєю власністю. Отже, Бог хоче, щоб протягом усього нашого християнського життя ми вірили серцем і сповідували устами те, ким ми є у Христі. Ми не повинні ігнорувати чи нехтувати нашим законним становищем у Христі, тому що це основа наших вчинків віри, яку Бог приводить у дію, виконуючи Своє слово. Ми повинні сповідувати або говорити в серці: «У Ньому я досягаю повноти». Коли ми знаємо, що Бог у Своєму Слові говорить: «Я Господь, Цілитель твій», ми повинні вірити цьому й сповідувати це своїми устами, і Христос діятиме як наш Первосвященик.
Ми повинні сповідувати, що Голгофа була нашим визволенням від усього, що не є Божою волею, і маємо діяти відповідно до цього. Ми повинні сповідувати, що наші хвороби були покладені на Христа і що Він визволив нас від прокляття хвороби. «Нехай бідний скаже: „Я багатий“, бо Господь — моя сила».
Наше сповідання включає:
• усю істину Писання;
• усе, що було дано нам через викупну жертву Христа;
• усе, що включає в себе Його служіння Первосвященника;
• усю явлену нам волю Божу.
Ми повинні сповідувати, що наше викуплення є повним. Правління сатани закінчилося, бо Голгофа звільнила нас. Подібно до рабів Півдня, ми повинні вірити, що ми вільні на підставі акта звільнення, але ніколи — на підставі наших почуттів або свідчення наших органів сприйняття.
Звільнення означає: усе, що було пов'язане зі старим життям, стерто. Ми — нове творіння. Усе старе минуло, тепер усе нове.
Ми повинні постійно сповідувати наше викуплення від влади сатани.
Звичайно, нам не потрібно говорити іншим, що наше зцілення повністю явлене ще до того, як це сталося. Бог цього не стверджує. Але ти можеш говорити тим, хто запитує тебе про це: «Я стою на Слові Божому».
Неправильне сповідання
Ми ніколи не можемо піднятися вище за наше сповідання. Негативне ж сповідання знизить нас до рівня нашого сповідання. Саме те, що ми сповідуємо своїми устами, контролює нас. Наше сповідання, будучи негативним, сковує нас і, навпаки, звільняє, якщо воно позитивне. Багато хто постійно розповідає про свої невдачі та нестачу віри. Незмінно вони й опускаються до рівня свого сповідання. Сповідання нестачі віри примножує сумніви. Щоразу, коли ти сповідуєш страхи й сумніви, ти сповідуєш свою віру в сатану і зрікаєшся Божої благодаті. Коли ти сповідуєш сумнів, ти зв'язаний власними словами. «Ти зв'язав себе словами уст своїх, спійманий словами уст своїх» (Прип. 6:2). Сумніваючись у Його Слові, ми віримо чомусь іншому, що протилежне Слову. Неправильне сповідання залишає Отця за порогом і впускає в дім диявола.
Ми повинні рішуче відмовитися мати будь-що спільне з неправильним сповіданням. Коли ми зрозуміємо, що не можемо піднятися вище за своє сповідання, тоді досягнемо того місця, де Бог зможе використати нас.
Коли ти сповідуєш свідчення своїх почуттів, хвороба захоплює владу. Зовнішній вигляд і почуття не мають належного місця у світі віри. Сповідання хвороби подібне до розписки про отримання посилки: сатана отримує чек, що підтверджує, ніби ти прийняв від нього цю посилку. Не приймай нічого з того, що приносить сатана, — «Не давайте місця дияволу».
«Говорить хто, говори як Божі слова» (1 Пет. 4:11). У Посланні до ефесян (4:29) нам наказано говорити «лише те, що добре для збудування у вірі». Ми не повинні свідчити про нашого ворога. Ми повинні діяти за вірою: висловлювати віру й думати вірою.
У Посланні до филип'ян (4:8) Дух Святий говорить: «Нарешті, брати мої, що тільки правдиве (це Слово), що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне похвали, коли яка чеснота й коли яка похвала, про те думайте».
Дух Святий говорить у Приповістях: «Які думки в людини, така й вона». У Другому посланні до коринтян (10:4,5) Дух Святий говорить: «Зброя нашого воювання… сильна… полоняємо кожну думку на послух Христові». Ми повинні відкинути сумніви й надати Слову Божому належне місце в наших думках і устах.
Ми повинні мати «розум Христів»
Ісус пам'ятає, коли Він поніс твої хвороби, а Дух Святий навчає нас: «Не забувай про Його добродійства, Того, Хто прощає твої беззаконня й зцілює твої недуги».
Божі обітниці духовних і фізичних змін мають прийти до нас через «оновлення розуму». Послання до римлян (12:1) говорить: «Віддайте ваші тіла (дім або лабораторію п'яти чуттів) у жертву живу — і перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що є воля Божа — добро, приємна та досконала».
Духовний закон, який, однак, визнають не всі, полягає в тому, що наше сповідання керує нами. Саме те, що ми сповідуємо, насправді панує над нашим внутрішнім світом. Змусь свої уста виконувати свій обов'язок. Не дозволяй їм руйнувати дію Слова Божого у твоєму житті. Дехто сповідує устами, але відрікається серцем. Вони стверджують: «Так, Слово істинне», але в серці говорять: «У моєму випадку це не діє». Сповідання твоїх уст не має жодної цінності, якщо твоє серце відмовляється прийняти це.
Твердо тримайся свого сповідання
«Отож, маючи Великого Первосвященника, що небеса перейшов, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо нашого сповідання» (Євр. 4:14), сповідання віри у викупну працю, звершену Богом через Христа.
Мені сказано в цьому уривку твердо триматися сповідання абсолютної єдності Біблії. Мені сказано твердо триматися сповідання діянь Христа. Мені сказано твердо триматися сповідання, що «Бог — сила життя мого». Мені сказано твердо триматися сповідання, що «Він узяв мої немочі й поніс мої хвороби» і що «Його ранами я зцілився».
Бог це говорить, а ми повинні вірити в це й говорити те саме. Ми повинні знати свої права, підтверджені в Його Слові, і твердо триматися їхнього сповідання.
Коли ти дізнаєшся, що «Христос узяв твої немочі й поніс твої хвороби», твердо тримайся цього сповідання.
Коли ти дізнаєшся, що «більший Той, Хто в мені, ніж той, хто у світі», твердо тримайся цього сповідання.
Ми повинні твердо триматися нашого сповідання щодо всього, що Христос зробив для нас, щоб це не забарилося проявитися в нашому житті. Ми повинні твердо триматися свого сповідання, що ми викуплені з-під влади сатани. Ми повинні твердо триматися свого сповідання перед лицем усіх протилежних свідчень.
Бог проголошує: «Я зцілений Його ранами». Я повинен сповідувати те, що Бог говорить про мої хвороби, і твердо триматися цього сповідання. Я повинен визнати абсолютну істинність цих слів ще до прояву будь-яких видимих змін. Я повинен діяти згідно з цими словами й дякувати Йому за те, що Він поклав мої хвороби на Христа так само, як поклав на Нього мої гріхи.
Зцілення — це завжди відповідь на свідчення віри. Деякі зазнають невдачі, коли стає важко, бо втрачають своє сповідання. Хвороба, як і гріх, може бути переможена сповіданням Слова. Змусь свої уста виконувати свій обов’язок, наповни їх Словом. Змусь їх говорити те, що Бог говорить про твої хвороби. Не дозволяй їм говорити нічого, що суперечить Слову.
Повірити Божому Слову серцем означає, що ми «скинемо стару людину» з її звичкою судити за результатами почуттів. Віра ставиться до всіх симптомів, що їй суперечать, як до «фальшивих богів», подібно до Йони, і замінює почуття Словом.
Єдина наша проблема — підтримувати гармонію зі Словом Божим і не дозволяти почуттям узурпувати місце Слова. Ми більше не живемо, як невіруючий Тома, який каже: «Поки не побачу, не повірю». Ми повинні підтверджувати слова Христа: «Блаженні ті, хто не бачив, але увірував». Слово безжиттєве, доки віра не вдихне в нього життя через твої уста. Тоді воно стає надприродною силою. Змусь свої уста бути в гармонії зі Словом Божим.
Його служіння Первосвященника
Його служіння Первосвященника задовольняє кожну нашу потребу від моменту, коли ми народилися згори, і до моменту, коли вирушимо на небеса. Чому нам потрібно твердо триматися нашого сповідання?
Тому що Христос — Первосвященник нашого сповідання (Євр. 4:4).
Тому що Він великий Первосвященник.
Тому що Він милостивий Первосвященник.
Тому що Він співчуває нам у наших немочах.
Бо Він вічно живий, щоб завжди «заступатися за нас». Він завжди готовий дати нам «благодать для допомоги під час потреби» (Євр. 4:16).
Нам обіцяно успіх
Ісус є Первосвященником нашого сповідання, тому, коли ти сповідуєш: «Його ранами я зцілений» і тримаєшся свого сповідання, жодна хвороба не встоїть перед тобою. Просто дякуй Отцеві й прославляй Його за те, що будь-яка твоя потреба вже забезпечена викупленням, яке належить тобі. Вірити — означає дякувати Богові за зцілення, яке ще не проявилося, але дякувати так, ніби воно вже явлене.
Сповідання твоїх уст, яке виросло з віри твого серця, повністю переможе ворога в будь-якій битві. Слова Христа руйнували силу бісів і зцілювали хворих. Вони роблять те саме, коли ми віримо їм і сповідуємо їх. Слово зцілить тебе, якщо ти постійно його сповідуватимеш. Бог зробить твоє тіло слухняним сповіданням Його Слова, бо «в Бога не залишиться безсилим жодне слово» (Лк. 1:37).
Якщо я наважуся сказати, що 11-й вірш Псалма 33 — це істина, що «ті, хто шукає Господа, не терплять нестатку ні в якому добрі», і буду твердо стояти на своєму сповіданні, то Бог дасть мені всяке добро, яке я сповідував.
Ніщо не розбудує й не утвердить твою віру так швидко, як сповідання.
Спочатку сповідуй у серці.
Сповідуй уголос, перебуваючи у своїй кімнаті.
Повторюй це знову й знову.
Повторюй це доти, доки твої слова й твій дух не прийдуть до повної згоди.
Повторюй це доти, доки все твоє єство не прийде до гармонії та повної відповідності зі Словом Божим.
Слова Христа наповнені Ним Самим, і коли ми чинимо за ними, вони наповнюють нас Христом. Ми повинні бути слухняними Слову, як були б слухняними Ісусу, якби Він видимо стояв поруч із нами.
Сповідання Христа Господом
Коли ми приходимо до Бога за спасінням, то від самого початку й у всіх подальших випадках потрібно, щоб ми сповідували панування Ісуса. Дух Святий говорить у Посланні до Колосян (2:6): «Отже, як ви прийняли Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому». «Бо Христос для того і помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими» (Рим. 14:9). «Віра, що досягає мети», необхідна для здійснення будь-якої з обітниць, передбачає наше підкорення Його пануванню. Коли ми підкорені Йому як Господу нашого життя, тоді Він готовий:
• зцілювати нас;
• хрестити нас Духом;
• дати нам zoe — життя Бога в достатку;
• бути нашим внутрішнім джерелом, що тече у вічне життя;
• дати нам можливість посісти гідне місце у світі;
• являти Себе через кожне обіцяне благословення;
• бути нашою силою, нашою часткою, нашим усім;
• дати нам право необмежено користуватися Його ім’ям;
• дати нам здатність в Його ім’я виганяти бісів,
• помазати нас для проповіді;
• дати нам здатність покладати руки на хворих для їхнього зцілення тощо.
Твій успіх і користь у цьому світі вимірюватимуться твоїм сповіданням і твердістю, з якою ти тримаєшся цього сповідання за будь-яких обставин.
Бог не може проявитися в тобі більше, ніж ти сповідуєш про Нього.
Перед лицем будь-якої потреби сповідуй, що Господь — твій Пастир і що ти ні в чому не матимеш потреби.
Автор: Ф. Ф. Босворт
