Урок 9. Баланс у справах віри. Школа «Віра і сповідання», яка закладає напрочуд глибокий фундамент на Слові Божому. Чарльз Кеппс навчає, як активувати силу Бога у вашому житті.
У цьому розділі ми торкнемося практичного вчення про справи віри. Ми присвятимо цьому питанню багато часу, тому що в минулому про це було сказано так мало.
Повернімося знову до Євангелія від Марка, 4-го розділу.
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю, і спить, і встає вночі та вдень; і як насіння сходить і росте, не знає він, бо земля сама собою спочатку родить зелень, потім колос,потім повне зерно в колосі. Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. Мк. 4:26–29
Зосередьмося на 29-му вірші. Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп…. Лише коли плід повністю дозрів, лише тоді ваш урожай готовий до збору.
Багатьох людей віра так захоплює. Але ми хочемо, щоб вона не лише захоплювала вас, ми хочемо навчити вас жити вірою і користуватися принципами віри. Буває, що люди, які надмірно захоплені вірою, виходять за межі свого рівня віри. Ми не хочемо підштовхувати людей або виводити їх із рівня розвитку їхньої віри.
Збуджена віра
Саме це сталося з апостолом Петром, коли він вистрибнув із човна, щоб пройтися по воді (Мт. 14:22–28). Він не був готовий до віри, здатної ходити по воді, але побачив Ісуса, Який ішов по воді. Я впевнений, що всі вони говорили:
«Якби Ісус був тут, усе було б інакше». Потім вони побачили, як Ісус ішов по воді. Петро, відчувши хвилювання, сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе».
Але тієї миті Петро не був готовий іти по воді, проте його віра відчула таке піднесення, що він змусив Ісуса покликати його з човна, сказавши: «Якщо це справді Ти, звели мені вийти з човна».
Що ще міг сказати Ісус? Він, звичайно, міг сказати: «Ні, Петре, це не Я. Забудь про це, ти ще не готовий ходити по воді». Усе, що Ісус міг сказати, крім слова «іди» було б неправдою. Якби Він узагалі нічого не відповів, це все одно було б неправдою, адже перед учнями стояв Сам Ісус. Усе, що сказав Ісус, було відповіддю на запитання Петра. Він сказав: «Іди».
Петро пішов по воді, але його віра ще не була розвинена до такого рівня, щоб він міг твердо триматися слова віри («Іди»), і зовнішні обставини збили його з пантелику. І коли Петро звернув увагу на те, що його оточувало, він почав тонути. Віра залишила його. Якщо ви не будете обережними, то можете пробудити в людях віру до такого рівня, що це навіть може їх погубити. Дуже часто віра пробуджується, коли люди чують чиїсь історії. Їм кажуть: «Зі мною сталося ось так, і все закінчилося добре».
Але та людина діяла відповідно до свого рівня віри, і для вас це може бути згубним. Тому, якщо ви керуєтеся принципами віри, практикуйте їх, перш ніж навчати. Багато людей практикують те, що проповідують, але слід спочатку попрактикуватися в тому, що ви збираєтеся проповідувати. Не треба просто пробуджувати віру людей — навчіть їх принципів віри.
Ви можете підбурити людей, і вони вийдуть далеко за межі своїх можливостей. Так сталося з Петром. Він надихнувся і вирішив діяти за межами свого рівня віри. Ісус не хотів, щоб так сталося, але Петро змусив Його. Можливо, ви чинили так само, коли говорили:
«Господи, якщо є Твоя воля, щоб я це зробив, нехай станеться щось, що доведе мені, що це так».
Це була Божа воля для вас, але не була Його волею для інших. Ви поставили Бога в незручне становище, а себе, так би мовити, загнали в кут.
Віра, що пробудилася, дуже часто закінчується розчаруванням
Як і у випадку з Петром, пробуджена віра іноді може спонукати інших людей робити щось лише тому, що ви так зробили. Вони хочуть діяти на вашому рівні віри, замість того щоб залишатися на своєму. Наприклад, кілька років тому я проповідував в одній церкві й розповів, як Бог чудесним чином забезпечив мій літак пальним. Сталося так, що я
Заблукав у північно-західній частині нашої країни й перебував у повітрі понад п’ять годин, перш ніж приземлився. Зазвичай пального в моєму літаку вистачає лише на чотири з половиною години. А коли я приземлився, у баках мого літака все ще залишалося близько 17 галонів пального.
Одна людина з тієї церкви почула моє свідчення й так надихнулася. Після зібрання він і його дружина сіли в машину та поїхали додому. Його дружина сказала:
«Нам краще дозаправитися».
«Ні», — відповів він, — «Бог зробив так, що брат Кеппс мав достатньо пального, отже, Він зробить так, що в нашій машині буде достатньо бензину». Вони проїхали близько п’яти миль, потім у них закінчився бензин, і їм довелося зателефонувати пастору, щоб він привіз їм трохи бензину.
Ось так люди іноді чинять. Відтоді я зрозумів, що коли свідчу, мені обов’язково треба згадувати, що це була крайня необхідність. Бог не наповнюватиме ваш бак бензином лише тому, що він порожній. Зовсім інша річ, якщо ви перебуваєте в критичному становищі й маєте достатній рівень віри для цього. Але не Божа справа наповнювати бензином кожен бак.
Історія про чоловіка — це приклад натхненної віри. Він вчинив так лише тому, що я не сказав того, що мав сказати, а він прочитав між рядків те, що хотів почути.
Перевірте свій рівень віри, перш ніж стрибати
Поговорімо про божественне зцілення. Зазвичай люди потрапляють у неприємності, коли мають неправильне уявлення про справи віри. Деякі навіть помирають. Багато хто з них не може отримати зцілення без лікаря чи медичних препаратів. Вони могли б набути віри, сповідуючи зцілення протягом певного часу, але багато хто каже, що у них поки немає такої віри. І якщо ви наполягатимете, кажучи: «Якщо ти справді віриш Богові, викинь свої ліки» або «Якщо ти справді віриш Богові, перестань ходити до лікаря», багато хто може навіть померти.
Можливо, у вас уже достатньо високий рівень віри, але не намагайтеся підтягнути всіх до свого рівня віри. Кожен має діяти на своєму рівні віри, а не на вашому. Тому не намагайтеся підштовхувати їх і не применшуйте їхній рівень віри лише через те, що ваш рівень вищий.
Потрібен час, щоб розвивати віру. Можливо, їм знадобиться кілька років, щоб досягти такого рівня, а деякі взагалі ніколи його не досягнуть, якщо викинуть свої ліки. Ви ж не хочете, щоб вони померли лише через те, що їхній рівень недостатньо високий, щоб прийняти зцілення. Кожна людина має почати з того рівня, на якому перебуває. Вони не можуть почати з рівня Кеннета Хейгіна, Кеннета Коупленда чи Орала Робертса.
Деякі люди, перебуваючи на своєму рівні віри, поки не здатні прийняти божественне зцілення, але багато хто з них може повірити, що Бог може дати лікарю мудрість, щоб прооперувати їх, і вони невдовзі одужають. Якщо це їхній рівень віри, саме так вони й мають чинити.
Є люди, які намагаються вірити. Але коли йдеться про життя чи смерть, вам краще точно знати, вірите ви чи ні. Якщо лікарі виявили у вас рак і кажуть, що вас потрібно негайно оперувати, інакше ви помрете, вам треба прийняти рішення, бо лише ви знаєте свій рівень віри. Якщо у вас виникають найменші сумніви щодо своєї віри, погоджуйтеся на операцію. Ви можете сказати: «Але мені так хочеться вірити, що Бог мене зцілить». Та справа не у вашому бажанні вірити, а в рівні розвитку вашої віри. І лише ви знаєте відповідь.
Страх чи віра?
Є люди, які ще не навчилися вірити в зцілення від головного болю, а вже хочуть вірити, що Бог може повністю зцілити їх від раку. Для багатьох це не питання віри, яка спонукає їх довіряти Богові, а страх лягти під ніж. Багато хто був би живий і зараз, якби погодився на операцію.
Я не хочу охолоджувати чиюсь віру, але хочу застерегти вас, щоб ви визначили свій рівень віри до того, як приймете рішення, коли питання стосується життя і смерті для вас або вашої сім’ї.
Головне ось що: не підштовхуйте нікого до наступного рівня віри. Людей можна навчати, і якщо вони практикуватимуть свою віру, то розвиватимуть її; багато хто з них згодом зможе прийняти зцілення, і ліки їм більше не будуть потрібні.
Але якщо ви постійно підштовхуватимете їх, дехто може померти. Так, Яків сказав: «Віра без діл мертва». Він говорить про людину, яка потребувала хліба й одягу. Просто сказати такій людині: «Іди, зігрійся та поїж» — буде недостатньо. Якщо ви нічого їй не дасте, ваша віра вважається мертвою (Як. 2:14–20).
Якщо ми хочемо дотримуватися того, чого навчає Яків, тоді ми не можемо відпустити нужденного ні з чим. Спочатку його треба помазати оливою, а потім помолитися молитвою віри (Як. 5:14,15). Але навіть після молитви симптоми можуть залишатися ще протягом кількох днів, перш ніж настане повне зцілення. Ліки, які він приймає, не зцілюють його, але допомагають контролювати захворювання та стримувати симптоми. Навіть якщо процес Божого зцілення вже розпочався, усе одно потрібно впоратися із симптомами до того моменту, коли настане повне зцілення.
Дехто може впоратися із симптомами й залишатися у вірі, а інші не можуть. Пам’ятайте, що Яків сказав дати нужденному те, чого він потребує, і це буде проявом вашої віри, що супроводжується ділом. Людина може бути зцілена, але якщо ви заберете в неї ліки, симптоми можуть змусити її сумніватися.
Хтось може сказати: «Але якщо вони зцілені, тоді їм не потрібні ліки». Якщо вони отримали зцілення вірою, тоді насправді ліки їм не потрібні для зцілення тіла, але вони можуть знадобитися їм для контролю симптомів, щоб не піддатися страху й сумнівам. Тому декому ліки потрібні до моменту повного зцілення. Інші ж, діючи на вищому рівні віри, можуть ігнорувати симптоми й залишатися у вірі, знаючи, що зцілення — це процес, який потребує часу.
Діло віри, яке вдосконалювало б віру і про яке говорить Яків, — це дати нужденній людині те, чого вона потребує, а не забрати це. Декому достатньо молитви, щоб отримати зцілення, бо їхня віра сильніша. Іншим же завжди потрібні ліки, бо їх не навчили божественному зціленню. А є такі люди, яким потрібні і молитва, і ліки, щоб протистояти страху доти, доки лікарі не скажуть, що вони повністю здорові.
Ліки не зцілюють, вони лише сприяють цьому. Тому якщо вони не здатні зцілювати, то не здатні й стримувати зцілення.
Потрібен час, щоб зрости у вірі в Божу силу, здатну зцілювати. Тому кожній людині необхідно визначити рівень власної віри. Ніколи нікому не кажіть, щоб вони викинули свої ліки. Якщо Бог скаже їм зробити це, якщо вони мають «повний колос», тоді це можна зробити. Деякі люди думають, що зціляться, коли відмовляться від ліків. Але ніхто ніколи не отримував зцілення ЛИШЕ тому, що не приймав ліків. Хтось може заперечити: «Такий вчинок доводить мою віру». Це лише може довести, що ви помрете молодим, якщо це єдина причина, через яку ви не приймали ліків.
Слово Боже здатне зцілювати
Ви можете зростати у вірі в божественне зцілення лише тому, що зцілення є фактом Біблії. Пс. 196:20 говорить про Бога, що Він послав Своє слово і зцілив їх, і визволив їх від могил їхніх. Саме Слово Боже зцілило їх. Хтось може запитати: «Навіщо ти щодня сповідуєш Слово Боже?» Ось моя відповідь. Це подібно до того, якби фермеру було потрібно тридцять тисяч, щоб погасити борг, і він сказав: «Я можу заробити сто доларів з одного акра пшениці». І ось він засіяв пшеницею лише один акр і каже: «Я посадив пшеницю, і тепер у мене буде можливість заробити свої тридцять тисяч».
Але цього не станеться: він отримає свої сто, оскільки не посіяв достатньо пшениці. Суть у тому, що треба сіяти доти й стільки, скільки потрібно для задоволення потреби.
Сповідання віри, а не страху
Деякі люди намагаються діяти на максимальному рівні віри, хоча перебувають на нижчому рівні. І їхній посів був надто малим. Фермер не міг отримати повного задоволення своєї потреби, тому що посіяв недостатньо пшениці.
Ісус сказав, що Царство Боже подібне до людини, яка посіяла насіння в землю. Сіяти — це процес. І чим більше ви сієте, тим більшим буде ваш урожай. Сповідання Слова — це процес анулювання негативного у вашому житті та посіву Божих обітниць. Усе не може статися в одну мить. Хтось може сказати: «Я не розумію, чому вони померли, адже вони сповідували Слово Боже».
Так, вони сповідували, але не були в ньому розвинені. Хтось сповідував Слово через страх. Я знаю одну жінку, у якої був рак протягом двох або трьох років, і вона не хотіла йти до лікаря через страх. Коли вона почула моє вчення про віру та сповідання, рак у її організмі вже дуже сильно поширився. Вона почала сповідувати, що зцілена, але її віра не була розвинена. Вона так і не пішла до лікаря, доки не стало надто пізно. Коли вона померла, хтось сказав:
«Я не розумію: вона говорила правильні речі».
Ви можете говорити дуже правильні речі, але все ще перебувати у страху. Щоб віра зростала, потрібен час. Важко будувати фундамент під час бурі. Підсумок такий: не ґрунтуйте власну віру на чиїхось вчинках, ґрунтуйте її на Слові Божому.
Розрахунок часу дуже важливий для сповідання
Сповідання — це процес, вам необхідно починати своє сповідання задовго до того, як у вас виникне потреба, особливо коли йдеться про фінанси, оскільки ви можете приблизно знати, коли у вас може виникнути нестача. Але неможливо заздалегідь знати, що ви захворієте. Деякі люди припускаються помилки, починаючи сповідувати, що вони зцілені, після того як уже захворіли. Слово зцілить вас, але Слово також може не дати вам захворіти.
Вам потрібно день у день сповідувати Божі обітниці, що стосуються зцілення. Проголошуйте, що будь-який вірус чи бактерія вмирає відразу, щойно торкається вашого тіла. Скажіть: «Я зцілений, я здоровий і звільнений від прокляття закону». Говоріть так, поки ви ще здорові. Використовуйте свою віру заздалегідь. Є ймовірність, що ті, хто хворіє, могли б і не захворіти, якби почали сповідувати, що вони зцілені до того, як захворіли, а не після цього.
Згадайте старе прислів’я: Найкраща тактика — профілактика. Скористайтеся своєю вірою заздалегідь, щоб не дозволити хворобі атакувати ваше тіло.
Лікарі та ліки
«А як же лікарі? Чи можна звертатися до лікарів?»
Ось як я розумію це питання. Якщо мені потрібен лікар, я йду до лікаря. Якщо мені потрібні ліки, я їх приймаю. Я не сиджу й не кажу: «Як же я не хочу втратити найкраще від Бога». Але якщо я хворий, це означає, що я вже втратив. Нам потрібно щодня сповідувати Слово Боже, щоб будувати нашу віру й зростати у Слові Божому. Але якщо ви вже захворіли, не відчувайте осуду: усі ми робимо помилки, ми не ідеальні, і немає потреби помирати лише тому, що вам не вдалося запобігти хворобі.
Коли йдеться про зцілення, деякі люди намагаються мати справи, що підтверджують їхню віру. Вони діють так, ніби в них уже є «повний колос», хоча насправді все, що вони мають, — це лише «паросток». Ви, мабуть, звертали увагу, що Ісус сказав у Мк. 4:29: щойно плід дозріє, фермер посилає серп, щоб зібрати врожай. Лише прояв
Повного зцілення можна назвати врожаєм, готовим до збору. Ось тоді ваша віра може супроводжуватися справами, лише тоді ваш урожай вважається дозрілим.
І вам не захочеться приймати ліки, якщо у вас немає жодних симптомів хвороби або якщо лікар каже, що ви здорові, а знімки показують, що раку більше немає. Було б нерозумно приймати ліки в такій ситуації, бо зцілення вже повністю прийшло. Ваш урожай уже дозрів.
Не обманюйтеся
Кілька років тому один чоловік сказав: «О, я не можу просити вас молитися за мене».
Я сказав: «Чому ні?»
Він відповів: «Я приймаю ліки». Тоді я відповів: «Що роблять ліки?»
Чоловік у відповідь: «Лікар сказав, що вони мені допоможуть».
Я відповів: «Біблія говорить, що молитва допоможе вам, молитва віри зцілить хворого, і Бог поставить його на ноги (Як. 5:15). І мені здається, якщо ви приймете обидва варіанти (і молитву, і ліки), ви одужаєте вдвічі швидше».
Це один із моментів, який диявол використовує, щоб ввергнути людей у засудження. Диявол не проти, щоб ви пішли одним із шляхів, але він проти того, щоб ви пішли двома. У нього буде більше шансів, якщо ви будете обмежені одним із варіантів. Він може сказати вам: «Якщо ти збираєшся повірити Богові, тоді ти не можеш приймати ліки» або «Якщо ти приймаєш ліки, ти тоді не зможеш вірити Богові». Але Бог хоче, щоб ви почувалися добре й були здорові, навіть якщо скористаєтеся двома методами чи десятьма!
Занадто багато людей подібні до Петра. Вони виходять із човна, не маючи віри, що можуть ходити по воді, деякий час вони можуть іти по воді, але потім починають тонути, бо не навчилися не дивитися на обставини, що їх оточують. Коли приходить страх, це є доказом того, що вони не ходять у вірі. Коли люди телефонують і запитують: «Чому це не працює?» — це ще раз доводить, що вони не до кінця переконані.
Не йдіть на все, коли у вас є лише половина
В одному місті я зустрів чоловіка, який народився згори й навернувся до віри. Він думав, що це було найвеличніше з усього, що він коли-небудь чув у своєму житті. На той час, коли ми зустрілися, він уже пізнав, що Бог звільнив його від прокляття, зцілив від хвороб і немочей і що Бог — Цілитель (Гал. 3:13; Вих. 15:26; Пс. 103:3). Цей чоловік відвідував церкву, де не навчали всіх цих істин, і коли він уперше їх почув, то вхопився за них і захотів їх застосувати. Він був новонаверненим християнином і ще недостатньо зріс, тому користувався біблійними істинами на рівні розуму. Цей чоловік хворів на діабет і ще п’ять інших захворювань, але жодне з них не могло призвести до його смерті.
Отже, цей чоловік вирішив, так би мовити, «піти на все»: він викинув усі свої ліки й мало не помер. У нього почалися найсерйозніші фізичні проблеми. Я та інші люди радили йому, і я сказав: «Почни знову приймати ліки. Інсулін допоможе стримувати прояв симптомів, і буде набагато легше вірити, що ти зцілений, коли ти добре почуваєшся».
Суть ліків у тому, що вони стримують хворобу й дають тобі можливість діяти. Ліки не зможуть зцілити тебе: ніхто ще не зцілився завдяки тому, що приймав інсулін. Але, з іншого боку, вони й не перешкоджають твоєму зціленню. Тому щоразу, коли ти прийматимеш ліки, дякуй Богові за те, що прийняв зцілення. Розчини свою віру у Слові Божому».
І він послухав нашої поради та щодня сповідував зцілення і Слово Боже. Крім діабету, цей чоловік також мав рак обох легень, збільшене серце й високий тиск. Його лікар сказав, що цей чоловік мав найвищий тиск із усіх, які він коли-небудь бачив, і після якого людина змогла вижити.
Через дев’яносто днів я побачив звіт лікаря. Лікар сказав цьому чоловікові, що він може більше не приймати інсулін і що його серце мало нормальні розміри. Його тиск також був у нормі, а легені — чисті, лише на одній із них залишилася невелика пляма.
Цей чоловік був майже повністю зцілений за дев’яносто днів. Я більш ніж упевнений, що він помер би, якби не повернувся до ліків. Він був молодим християнином, у якому було більше завзяття, ніж знань.
Ось чому іноді в газетах ми читаємо, що дитина померла лише через те, що її батьки перестали давати їй ліки, бо вірили, що вона зцілена. Але дитина померла. Можливо, хтось сказав їм припинити давати ліки, бо вони молилися за зцілення. Багато трагічних випадків сталися марно через нестачу знань.
Ви точно не отримаєте зцілення, якщо просто ізолюєте себе від ліків і лікарів, але можете померти. Зрештою, зцілення приходить лише від Бога. Лікарі лише навчилися допомагати організму стримувати симптоми. Про це треба говорити, тому що багато людей виходять за межі своєї віри й потрапляють у серйозні неприємності.
Справа віри прокаженого
Я не кажу всього цього, щоб утримати когось, хто має достатньо віри, від божественного зцілення. Але я кажу це, щоб запобігти тому, аби деякі люди не викидали ліки, коли рівень їхньої віри ще недостатньо високий для такого вчинку, лише тому, що хтось сказав їм так зробити.
Дозвольте мені навести приклад із Біблії. У сімнадцятому розділі Євангелія від Луки ви знайдете історію про десятьох прокажених, які прийшли до Ісуса. Вони стояли здалеку, тому що за законом не могли наближатися до людей ближче ніж на 100 ярдів.
І гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику! помилуй нас. Побачивши їх, Він сказав їм: ідіть, покажіться священникам. І коли вони йшли, очистилися. Лк. 17:13–14
Коли Ісус побачив їх, Він сказав їм: «Ідіть, покажіться священнику». Якою була причина такої відповіді? Єдиною причиною, з якої вони могли піти до священника, було їхнє очищення. Таким був закон: якщо ти очистився і в тебе більше немає прокази, треба піти до священника, і він оголосить тебе чистим.
Ісус не молився за них. Він сказав: «Ідіть, покажіться священнику». Біблія говорить, що коли вони пішли, то очистилися (вірш 14). Піти – було справою їхньої віри. Вони вчинили за словами Ісуса, і це все, що вони могли зробити в той момент, а Ісус сказав їм піти до священника, хоча вони ще не були очищені. Вони могли відповісти Йому: «Але Ісусе, ми ж іще не очистилися», але вчинили так, як сказав їм Ісус. І коли вони йшли, очистилися.
Але мені здається, що дев'ятеро з них втратили своє зцілення.
Тоді Ісус сказав: чи не десятеро очистилися? де ж дев'ятеро? як же вони не повернулися віддати славу Богові, крім цього чужинця? І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе. Лк. 17:17–19
Зверніть увагу, що Ісус говорить: його віра спасла його. Віра прокаженого вивільнилася й проявилася у вчинку, коли він ішов до священника. Можливо, решта дев'ятьох втратили своє зцілення. Звичайно, це лише припущення, оскільки Біблія про це не говорить. Вони могли побачити, що зцілилися, і подумати: «Погляньте, ми очистилися. Тепер ми можемо робити все, що захочемо. Ми не хочемо йти до священника, щоб показатися йому; краще підемо до Дамаска й розповімо всім, що ми зцілені». Я не кажу, що саме так усе й було, але це лише ймовірність того, що вони не послухалися Ісуса й втратили своє зцілення.
Усе, що Ісус міг зробити, Він зробив, зціливши їх. Він сказав Слово, а їхньою частиною було виявити свою віру у вчинку, підкорившись Його Слову.
І коли вони були в дорозі, очистилися. Але я ставлю під сумнів зцілення дев'ятьох, тому що Ісус запитав: «Чи не десятеро очистилися? Де ж дев'ять?» Іншими словами: «Якщо решта дев'ятьох також зцілилися, чому вони не прийшли подякувати?»
Вчинки важливі в усьому, що ви робите, і це стосується духовного та фізичного світу.
Коли я був фермером, однієї осені я посадив пшеницю й не міг за нею доглядати, тому сказав людям, які на мене працювали: «Поки мене не буде, наглядайте за пшеницею, а якщо вона зовсім засохне, вирвіть її з корінням».
Моя дружина сказала: «Давай помолимося над пшеницею, проголосимо над нею Слово Боже, і я вірю, що вона принесе плід».
Я відповів їй: «Ти ж знаєш, що я людина віри. І ти знаєш, що, щоб щось проголосити над чимось, треба мати це щось, а коли я дивлюся на цю пшеницю, вона навіть не дотягує до того, над чим можна застосувати віру».
Ми поїхали на зустріч, а коли поверталися, пішов дуже сильний дощ, і мої працівники на той момент ще не викопали її. Ми знову подивилися на нашу пшеницю, і вона вже виглядала трохи краще. Моя дружина вмовила мене, і ми проголосили над тією пшеницею слова, сповнені віри. Ми прочитали над нею Мал. 3:11, Пс. 1:3 і Повт. 28:1–15, тобто взяли
Слово Боже й розчинили його своєю вірою. Ми сповідували Божі обітниці й удобрювали пшеницю.
Коли тієї осені настав час жнив, ми зібрали 50 бушелів (один бушель = 36 літрів) пшениці з одного акра, а на деяких полях — навіть 70 бушелів з одного акра.
Вчинками, які тоді підкріплювали нашу віру, були проголошення Слова над пшеницею, удобрення та терпляче очікування моменту, коли настав час і зерно повністю дозріло, щоб його зібрати. Якби ми сказали: «Ми віримо, що в нас хороше зерно, тому давайте пожнемо пшеницю прямо зараз», хоча на той момент у нас були лише паростки, і вчинили так, як сказали, то були б розчаровані своїми результатами. Але ми продовжували застосовувати ті добрі навички, які мали, і тому зібрали хороший урожай.
Не відмовляйтеся від добрих навичок і практики лише тому, що хочете діяти по вірі. Використовуйте і те, і інше.
Коли ж мова заходить про зцілення, знайдуться люди, які скажуть:
«Якщо ти сповідуєш, що зцілений, навіщо тоді приймаєш ліки? Ви лікуєте те, чого у вас немає».
Погляньмо на це з такого боку. Вам нездужається, і ви закликаєте зцілення, але просто говорити, що ви не хворі, не зробить вас здоровими. Але називати неіснуюче як існуюче — це біблійний принцип. Ви точно не хочете ходити й проголошувати себе хворим. Якщо ви проголошуєте зцілення, коли все ще хворі, це не означає, що ви заперечуєте факт наявності хвороби, ви просто не даєте їй місця. Ви не заперечуєте її наявність, ви відмовляєте їй у праві на існування у вашому тілі.
Сповідуйте Слово Боже над своїм тілом, і це буде виявом вашої віри в зцілення. Ви проголошуєте повне зцілення доти, доки воно повністю не прийде і у вас не буде «повного колоса». А відмовитися від ліків або викинути окуляри, коли ви погано бачите, — зовсім не є ділами віри.
Використовуйте свою віру на тому рівні, до якого ви вже доросли, і настане день, коли ви станете подібними до тієї людини, про яку я розповідав, яка приймала ліки й водночас сповідувала зцілення, доки воно не прийшло.
Дозвольте мені навести ще один приклад. Якось я дізнався, що неподалік мого офісу була непогана нерухомість, доступна для оренди. Я подав заявку, але мені відмовили. Я думав, що це була вигідна пропозиція, і жінка-рієлторка, яка співпрацювала зі мною, сказала: «Я вірю, що зрештою ви отримаєте цю нерухомість. Я триматиму вухо гостро».
Після того як я зробив пропозицію, я вийшов прогулятися навколо цієї нерухомості. Я проголосив слово над нею, як про це говорив Ісус у шостому розділі Луки.
Кожен, хто приходить до Мене, слухає Мої слова й виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. Він подібний до людини, яка будує дім, копає, заглиблюється й кладе основу на камені; коли ж сталася повінь і вода наперла на той дім, то не могла похитнути його, бо він був заснований на камені. Лк. 6:47–48
Тут Ісус говорить про те, що якщо ви виконуєте Його слова, то коли у ваше життя прийде буря, вона не зможе похитнути вас.
І я зробив те, що говорив Ісус, — наказав цій нерухомості, як Ісус сказав: «Якщо скажеш смоківниці; скажеш цій горі» (Лк. 17:6; Мк. 11:23). Я так і зробив: обійшов її навколо й промовив до неї. Такий принцип Царства — називати неіснуюче як існуюче. Я сказав: «Земле, я наказую тобі служити. Ісус сказав, що ти будеш слухатися мене, тому я кажу, що ти належиш мені, в ім'я Ісуса».
Я просто прогулювався навколо цієї нерухомості й говорив до неї; я заявляв про свої права згідно з Божою обітницею.
Я сказав: «Ти належатимеш мені, в ім'я Ісуса».
Коли я так ходив, я не лише говорив із землею, а й молився. «Отче, я прошу Тебе про цю ділянку, зроби так, щоб вона стала моєю. Я говорив до цієї землі, я зробив усе, що знав і міг зробити. Я запропонував цій людині вигідну угоду».
Більше я про це не молився. Але я сповідував і дякував Богові за те, що отримав цю нерухомість. Щоразу, коли проходив повз, я казав: «Ти моя. Нехай буде так, в ім'я Ісуса».
І одного ранку, через кілька місяців, коли ми йшли на роботу, ми побачили таку велику вивіску на тій ділянці землі: «Майбутня власність Асоціації промислового кредиту». Я прийшов до свого офісу й запитав дружину: «Ти бачила ту вивіску на нашій ділянці?»
Вона сказала: «Так».
І тут мої думки змусили мене непокоїтися через ту вивіску. Так само як Петро, який вийшов із човна й побачив вітер і хвилі, я теж почав думати про неї. Я сказав своїй дружині: «Може, мені потрібно піти й поговорити з цими людьми щодо цієї нерухомості?»
Мій розум не давав мені спокою, але одного ранку я нарешті зрозумів, що відбувалося. Ворог намагався вибити мене з віри тією вивіскою. Тому я зупинився посеред будинку й як закричу: «Я зрозумів, що мені потрібно зробити! НІЧОГО! Ісус сказав, що вона буде ПІДКОРЯТИСЯ мені!»
Тієї миті ділом моєї віри було нічого не робити. Було б нерозумно йти до суду й казати: «Я хочу подати позов щодо цієї нерухомості».
Вони б запитали: «Де документ на право власності?»
«Ну, ця нерухомість поки що не стала моєю».
Мене б звідти виставили й сказали: «Ви божевільний!» Ось так і буває, коли хтось хоче здійснити вчинок віри до того, як щось здійснилося. У цій ситуації все, що я міг і повинен був зробити, — це нічого не робити. Я зробив людині хорошу пропозицію, я проголосив це над землею, я зробив усе, що веліло мені зробити Слово. Я помолився про цю нерухомість, і тепер настав час заспокоїтися в тому, що я сказав і зробив. Як сказав Давид:
Віддай Господу дорогу твою й на Нього надійся, і Він учинить. Пс. 36:5
Минуло кілька тижнів, і вони підписали документи, щоб побудувати будівлю на місці тієї нерухомості, яку я хотів придбати. Я був на річці, ловив рибу, і в мене непогано виходило.
Я зателефонував своїй дружині, і вона сказала: «Жінка з рієлторської компанії хоче негайно з тобою поговорити».
Я зателефонував їй, і вона сказала: «Ви все ще зацікавлені в цій нерухомості?»
«Так, звісно», — була моя відповідь.
Вона сказала: «Ви все ще зможете віддати за неї стільки, скільки пропонували?»
«Думаю, що так».
Тоді вона сказала: «Знаєте, це так дивно, але вони вирішили будуватися на іншій вулиці».
На що я відповів їй: «Я й не сумнівався».
Як бачите, я дочекався повного виконання. Рієлторка сказала, що за кілька днів усі документи будуть готові, і я зможу їх забрати.
У цій конкретній ситуації справою моєї віри було нічого не робити. Коли ви зробили все, що могли, виконали Слово Боже, яке було сказане вам, і вчинили відповідно до тих знань, які мали, тоді настав час заспокоїтися й відпочити в тому, що ви вже здійснили (Пс. 36:5).
Розгляньмо ще один приклад у Мк. 5:22–24.
І ось приходить один із начальників синагоги, на ім’я Яір, і, побачивши Його, падає до ніг Його, і дуже просить Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди й поклади на неї руки, щоб вона одужала й залишилася живою. Ісус пішов із ним. За Ним ішло багато людей, і вони тіснили Його. Мк. 5:22–24
Зверніть увагу, що Ісус негайно пішов із Яіром. Він уже був у дорозі, щоб зцілити дочку начальника синагоги, коли до Нього підійшла жінка, яка страждала від кровотечі, і, доторкнувшись до Ісуса, отримала зцілення та одразу ж розповіла всім, як усе сталося. Можливо, минула година, перш ніж вона наважилася розповісти свою історію. Потім прибігає слуга Яіра й повідомляє, що його дочка померла.
Спокійна справа віри
Яір зробив усе, що міг: він вірив, що якщо Ісус лише покладе руки на його дочку, вона буде здоровою. Коли ж Ісус почув погану новину, Він сказав Яірові: «Не бійся, тільки віруй» (Мк. 5:36).
У що вірити? Вірити в те, що коли Він покладе руки на його дочку, вона буде здоровою.
Для Яіра тоді вже не було часу для сповідань. Якби він почав сповідати тоді, можливо, прийшли б страх і невіра. Він міг би тоді сказати Ісусу: «Якби Ти не зупинився, щоб зцілити ту жінку, то прийшов би до мене додому вчасно, щоб зцілити мою доньку».
Ісус сказав йому: «Нічого не роби, тільки віруй». І Він вирушив у дорогу одразу, щойно зміг. Справою віри Яіра було просто перебувати у спокої. Пс. 36:6 говорить: Підкорися Господу й надійся на Нього…. Буває час, коли треба заспокоїтися в Богові. Буває так, що все, що ви можете зробити, — це заспокоїтися в Богові, у тому, що ви сказали й у що вірили. Це буде вашою справою віри. Якщо ви не знаєте, що ще зробити, просто заспокойтеся в Богові.
Павло так сказав в Еф. 6:13:…і, все подолавши, вистояти. Вистояти! Якщо більше немає нічого, що ви могли б зробити у вірі, просто перебувайте в Божому спокої, щоб вистояти. Справою віри буде сказати: «Я знаю, що робитиму, — заспокоюся в Господі, бо зробив усе, що міг зробити».
Але будьте впевнені, що ви зробили все, що повинні були зробити. Справа не в тому, що через те, що ви нічого не робили, щось сталося. Будьте уважні, щоб люди не подумали, що все сталося лише тому, що ви нічого не робили. Ні, справа не у вашій пасивності й бездіяльності. Але буває так, що нічого не робити — це справа віри, та так буває не в усіх ситуаціях.
Наприклад, у випадку з десятьма прокаженими справою їхньої віри було піти до священника. І коли вони йшли, то очистилися. Іноді справою віри може бути якась дія у вірі, але не щось дурне й безрозсудне. Але з іншого боку, все, що вам треба зробити, — це заспокоїтися в Богові та в тому, що ви зробили.
Іноді, коли люди опиняються у проблемі й їхня віра дуже мала, вони намагаються говорити сповідання віри, але роблять це через страх. Ви можете говорити дуже правильні речі, але говорити їх зі страху, а не з віри. Люди можуть навіть сповідати Слово Боже зі страху.
Але сповідання має бути сповіданням віри. Ось чому ви не можете судити про ситуацію лише за кінцевим результатом. Може здаватися, ніби людина діяла у вірі. Напевно, вона говорила правильні слова, але чи було це зі страху, чи з віри — невідомо. Іноді люди починають сповідати Слово Боже як останній засіб порятунку, але їхня віра недостатньо розвинена. Насправді вони вірили у протилежне тому, що сповідали, і вже було надто пізно.
У кожному випадку віра має супроводжуватися справами. Іноді це те, що ви робите у вірі, а іноді це нічого не робити.
Бог уже вивільнив Свою віру в те, що Він сказав. Бог вірить, що кожне Його Слово, яке Він сказав, здійсниться, і діє так, ніби воно вже здійснилося. Справа віри має дві сторони — Божу і вашу. Ви повинні виконати свою частину, а Бог уже виконав Свою.
Слово Боже навіки на небесах, а нам треба утвердити його на землі.
Кінець уроку.
Автор: Чарльз Кеппс
Джерело: Книга «Віра і сповідання».
