Урок 13. Називаючи неіснуюче як існуюче. Школа «Віра і сповідання», яка закладає надзвичайно глибокий фундамент на Слові Божому. Чарльз Кеппс навчає, як активувати силу Бога у вашому житті.
Для Тіла Христа сьогодні немає нічого важливішого за біблійний принцип: називати неіснуюче як існуюче. І все ж ця тема є настільки суперечливою в деяких релігійних колах і багатьма вельми неправильно тлумачиться.
Я хотів би застерегти вас, щоб ви підійшли до вивчення цього питання з бажанням пізнати й зрозуміти Божі методи. Через ваш релігійний досвід і переконання вони можуть здатися дивними. Але не приймайте рішення «за» чи «проти», доки точно не дізнаєтеся, що Бог сказав і зробив із цього приводу.
Ця книга дуже важлива. Читайте її, молячись. Вона присвячена питанню вашої свободи й успіху — як у духовному, так і у фінансовому плані.
Погляньте, браття, хто ви, покликані: небагато з вас мудрих за тілом, небагато сильних, небагато знатних;
Але Бог вибрав немудре світу, щоб осоромити мудрих, і немічне світу вибрав Бог, щоб осоромити сильне;
І незнатне світу, і принижене, і те, що нічого не значить, вибрав Бог, щоб скасувати значуще.
1 Кор. 1:26–28
Бог обрав цей метод. Деякі не знають цього місця Писання, хоча багато разів його читали. Бог обрав такий метод використання речей, які не є очевидними (чогось, чого ви не можете побачити власними очима), щоб звести нанівець значуще цього світу. Ніщо означає «нуль», «звести нанівець значуще» означає звести до нуля значуще в цьому світі.
Цей принцип є біблійним. Бог саме так його задумав. Не я його придумав. Бог міг скористатися будь-яким способом, але Він обрав саме цей метод. Він вирішив використати те, що не є очевидним і явним. Він обрав духовні сили, яких ви не можете побачити, відчути, скуштувати,
понюхати або почути, щоб звести нанівець значуще. Бог обрав цей метод, щоб звести нанівець усе те, що не узгоджується зі Словом Божим. Якщо у вас є проблема і ви її бачите, то йдеться про фізичну сферу. І поки ви її бачите, ви можете використовувати свою віру та Слово Боже, щоб змінити ситуацію.
Той самий Дух віри
Але, маючи той самий дух віри, як написано: я повірив і тому говорив, і ми віруємо, тому й говоримо…
Бо наше короткочасне легке страждання породжує безмірно більшу й вічну славу;
Коли ми дивимося не на видиме, а на невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме вічне.
2 Кор. 4:13, 17, 18
Невидима сфера — дуже потужна сфера, тому що нею керує Бог і Його вічні принципи.
Існує принцип, який установив Сам Бог, принцип, який Бог використовував протягом усієї Біблії — від книги Буття до книги Об’явлення. Йдеться про принцип, яким користувався Ісус у Своєму служінні. Цей принцип полягає в тому, що ми називаємо неіснуюче як існуюче. У 4-му розділі Послання до римлян Павло говорить:
(Як написано: Я поставив тебе батьком багатьох народів) перед Богом, якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче.
Рим. 4:17
Бог називає неіснуюче як існуюче. Порівняйте це з тим, що сказав Павло: «Бог вибрав незнатне світу та принижене і те, що нічого не означає, щоб скасувати значуще» (1 Кор. 1:28). Це Божий метод. Закликайте вічні сили, щоб скасувати те, що видиме. Закликайте здійснення того, чого немає, і це замінить видиме.
Павло говорив, що нам необхідно перемагати зло добром. Коли ви починаєте говорити про те, щоб називати неіснуюче як існуюче, деякі люди можуть подумати, що ви заперечуєте реальність. Дехто навіть вірить, що сповідання відповіді на свою проблему — це заперечення реальності. Насправді ж
сповідання — це не заперечення наявної реальності, а принцип, за яким ми називаємо неіснуюче як існуюче.
Не називайте існуюче так, ніби воно не існує
Є велика різниця між тим, щоб називати неіснуюче як існуюче і називати існуюче як неіснуюче. Божий метод — називати неіснуюче як існуюче. Іншими словами, Він закликає неіснуюче до здійснення. Діючи так, Він скасовує наявну проблему.
Якщо у вас є проблема, ви не заперечуєте її існування. Якщо ви хворі, ви не заперечуєте цей факт. Але з іншого боку, ви ж не хочете завжди сповідувати свою хворобу. Деякі неправильно розуміють це послання і думають, що якщо вони хворі, то все, що їм потрібно, — це сказати: «Я не хворий!». Простого заперечення факту, що ви хворі, недостатньо для того, щоб ви отримали зцілення. Фактично, це навіть можна назвати брехнею. Але між брехнею і сповіданням є велика різниця.
Сповідання — це метод, за яким я називаю неіснуюче як існуюче. Якщо я хворий, я буду сповідувати таке:
Його ранами я зцілений. Я вільний від влади темряви. Я вільний від прокляття закону. Я наказую моєму тілу бути здоровим в ім’я Ісуса.
Я не заперечую, що я хворий, я відмовляю хворобі в праві бути в моєму тілі
Я закликаю здоров’я та зцілення у моє тіло. І це — Божий метод.
Не чиніть як диявол
Завжди знаходяться люди, які кажуть: «Ви просто намагаєтеся поводитися як Бог».
І я дуже ціную це й зазвичай кажу: «Щиро вам дякую».
Я волію чинити як Бог, а не так, як чинить диявол. Якщо я поводжуся як Бог і говорю те, що Бог говорить про мене, то ті, хто говорять те, що говорить диявол, відповідно, чинять як він.
Якщо ви постійно цитуєте слова диявола, це означає, що ви погоджуєтеся з тим, що він говорить про вас. Диявол скаже вам: «Ти хворий і помреш. Тобі ніколи не стане краще».
Так, зовні все може виглядати саме так, але ніколи не погоджуйтеся з тим, що говорить вам диявол, і не цитуйте його, адже він брехун. Навіть якщо немає надії, не сповідуйте безнадію, зверніться до Слова Божого й знайдіть у ньому надію.
Авраам чинив так, як чинив Бог
Коли не було надії, Авраам повірив понад надію. Він використовував Слово Боже як джерело своєї надії. Він почав говорити те, що Бог сказав про нього: «Я — батько багатьох народів». Бог спонукав його робити це, змінивши йому ім’я. Йому доводилося говорити: «Мене звати Авраам», що означає «батько багатьох народів».
Віра приходить від слухання Слова Божого. Для Авраама слово від Бога було таким: «Ти — батько багатьох народів». Але на той час він ще не був батьком багатьох народів. Та Бог сказав, що це так. Що зробив Бог? Він проголошував здійснення обітниці. Бог учив Авраама говорити те, що Він сказав про нього, змінивши його ім’я.
Захарії не вдалося чинити так, як чинить Бог
Бог промовив до Захарії, але його реакція була іншою:
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо молитву твою почуто, і дружина твоя Єлисавета народить тобі сина, і назвеш його ім’ям Іван;
І сказав Захарія Ангелу: з чого я пізнаю це? бо я старий, і дружина моя вже в літах похилих.
Ангел відповів йому: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою та благовістити тобі це;
І ось ти замовкнеш і не матимеш змоги говорити до того дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив моїм словам, які здійсняться у свійчас.
Лк. 1:13, 18–20
Дозвольте мені перефразувати цей уривок Писання. Бог послав ангела до Захарії сказати, що його молитви були почуті і що його дружина матиме дитину. Захарія відповів: «Як мені знати, що ти говориш правду? Дай мені знак».
Ангел відповів: «Добре, я дам тобі знак. Ти не зможеш говорити, доки все це не здійсниться».
Зверніть увагу, як Бог вчинив із цими двома чоловіками — Авраамом і Захарією. Був чоловік, який сумнівався в тому, що сказав йому Бог. Тому Богові довелося закрити йому уста, щоб усе, що було призначене, могло здійснитися.
Тому ангел зробив так, що Захарія не міг розмовляти протягом дев’яти місяців. Але з Авраамом Бог вчинив інакше: Він дав йому нове ім’я, щоб щоразу, коли той його вимовляв, нагадувати собі те, що Бог сказав про нього.
Пам’ятайте, що Бог обрав метод називати неіснуюче як існуюче. Але є люди, які неправильно розуміють цей метод і просто заперечують реальність. Наприклад, хтось може сказати: «Я заперечуватиму, що в мене емфізема», постійно повторюючи, що в нього немає емфіземи.
Якби людина могла позбутися цієї хвороби, просто заперечуючи її, вона все одно померла б від раку. Тому заперечення — не варіант. Божий метод — називати неіснуюче як існуюче. Це зовсім не означає заперечувати реальність. Ви не називаєте існуюче неіснуючим.
Сповідання — не брехня
Якщо ви збираєтеся застосувати Божий принцип щодо своєї хвороби, ви можете сказати так:
Дякую Тобі, Боже, Біблія говорить, що Його ранами я зцілений. Я звільнений від прокляття закону. Бідність, хвороби та духовна смерть були прокляттями закону. Перше послання Петра 2:24 говорить, що Його ранами я зцілений, тому я сповідую все це й наказую їм в ім’я Ісуса.
Я проголошую своє тіло здоровим. Тіло, ти чуєш мене? В ім’я Ісуса я кажу тобі, що ти — здорове!
І знову знайдеться хтось, хто скаже: «Я знаю, що ти брешеш, бо ти все ще відчуваєш біль».
Можливо, я все ще відчуваю біль, але я закликаю здійснення того, що ще не здійснилося.
«Як ти можеш казати, що твоє тіло здорове, якщо в ньому все ще є хвороба?»
Це одна з головних причин, чому мені слід це робити. Ви закликаєте те, чого у вас ще немає. Немає потреби сповідувати те, що у вас уже є або вже здійснилося.
Я не намагаюся переконати вас, що я не хворий або що мені не боляче. Якби я так робив, то брехав би. Між сповіданням і брехнею є велика різниця. Якщо я намагаюся переконати вас, що маю щось, чого насправді не маю, тоді це вважається брехнею. Але якщо ви почули, як я кажу:
«Дякую Богові, моє тіло цілком здорове, я зцілений, я вільний від прокляття та хвороб і проголошую, що моє тіло — здорове!» — ви просто почули, як я називав неіснуюче як існуюче. Я вам не брехав. І взагалі я розмовляв не з вами. Я говорив це собі, а не вам. Як на мене, краще б ви цього взагалі не чули, бо напевно неправильно мене зрозумієте. Я закликаю здійснення обітниці, доки вона не здійсниться.
Не нехтуйте здоровим глуздом
Хтось може сказати: «Слава Богові, я збираюся сповідувати, що не маю боргів», хоча насправді вони винні всім і кожному. Дуже багато людей, які застрягли на 8-му вірші 13-го розділу Послання до римлян, де сказано: Не залишайтеся винними нікому нічого, крім взаємної любові… — і вони кажуть: «Слава Богові, ось що я зроблю — нікому нічого не буду винен!» І коли вони затримують оплату рахунків, не бажаючи позичити гроші, щоб погасити свій борг, то зрештою їх просто виселяють із квартири.
А це не дуже добре свідчення для людей. Чуючи, як такі люди сповідують, що їхній Бог задовольняє всяку потребу їхню за Своїм багатством у славі через Христа Ісуса, вони дивуються: що це за Бог, який не може задовольнити цю потребу?
Ви не можете одночасно не мати боргів і нікому не бути винними. Вам треба почати з того рівня, на якому ви перебуваєте. Я кажу про те, що ви не можете користуватися цим принципом доти, доки ви комусь винні. Бог сказав ізраїльському народові у Повторенні Закону 15:6:… бо Господь, Бог твій, поблагословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш позичати багатьом народам, а сам не будеш позичати.… Якби позичати було неправильно, то давати в позику було б так само неправильно. Адже вони не змогли б позичати, якби не було когось, хто міг би позичити.
Якщо Бог сказав вам не позичати грошей, тоді ви не послухаєтеся, якщо все ж попросите їх у когось у борг. Але не обтяжуйте себе цим місцем Писання. Якщо чесно, у Посланні до римлян 13:8 ідеться про сплату податків.
Бо заради цього ви й податки платите, адже вони Божі служителі, саме цим постійно займаючись.
Отже, віддавайте кожному належне: кому податок — податок; кому мито — мито; кому страх — страх; кому честь — честь.
Не залишайтеся винними нікому нічого, крім взаємної любові; бо хто любить іншого, той виконав закон.
Рим. 13:6–8
Іншими словами, якщо хтось гідний честі, віддайте йому честь. Сплачуйте податки та мита, не затримуйте їх. Сплачуйте свої податки.
Але що, якщо хтось скаже: «У мене немає боргів. Слава Богові, я нікому не винен. Я сповідую, що всі мої рахунки сплачені й у мене немає боргів». Хоча насправді така людина дуже багатьом винна? Така людина просто заперечує реальність. Це не Божий метод. Божий метод — називати те, що ще не здійснилося. Навіть якби їй вдалося ліквідувати борги, просто заперечуючи їх існування, їй довелося б голодувати. Більшість людей, які голодують, нікому нічого не винні. Тому просте заперечення існування боргів — не відповідь.
Яка ж відповідь? Божий метод — називати те, що ще не здійснилося. Те, що ще не здійснилося в житті людини, можна назвати багатим запасом. Людині потрібно звернутися до Слова Божого й знайти обітниці про достаток, бути слухняною тому, що Слово говорить робити, щоб отримати цю обітницю. А потім проголосити:
Я даю, і тому мені буде дано мірою доброю, утрушеною, струшеною й переповненою. Мій Бог задовольняє всяку мою потребу за Своїм багатством у славі, у Христі Ісусі.
Я даю, бо я щедрий, бо хочу жити за Божим принципом. Тому я щедро даю і щедро пожинатиму. У Бога є все для мене в достатку.
Я говорю все це в ім'я Ісуса. Я матиму успіх у всьому, коли входитиму й коли виходитиму. Я рясно благословенний, і до кінця року матиму можливість сплатити всі свої борги та ще й пожертвувати гроші на місію.
Якщо хтось почує таке ваше сповідання, він може сказати: «Я знаю, що ти брешеш, бо мені відомо, що насправді ти навіть за машину не можеш заплатити».
Але це ще одна причина, чому вам варто продовжувати проголошувати своє сповідання: ви називаєте те, що ще не здійснилося.
Застосовуйте принцип і будьте терплячими
Для того щоб обітниця повністю здійснилася, можуть минути тижні, місяці або навіть роки. Але до того часу ви зможете жити без боргів, купувати продукти та жертвувати гроші на місії.
Скажімо про це іншими словами. Заперечення реальності має свої негативні наслідки. Припустімо, людина сказала собі: «Я знайшов автомобіль, який хочу купити. Якщо я продам свій старий автомобіль, у мене буде достатньо грошей на новий». Але припустімо, що вона неправильно зрозуміла послання віри й починає заперечувати той факт, що в неї є автомобіль. Вона каже:
«Я вірю, що продав свій старий автомобіль, тому заперечуватиму, що в мене є автомобіль». І починає сповідувати: «У мене немає автомобіля. У мене його немає». І якщо хтось запитає, чи є в нього автомобіль, він відповість, що немає.
Одного ранку така людина може прокинутися й виявити, що її автомобіль украли, і тепер у неї справді немає автомобіля. Тому така поведінка не є відповіддю на розв'язання проблеми. Заперечення реальності завжди призводить до негативних наслідків. Це аж ніяк не можна назвати вірою чи Божим методом.
Божим методом може бути така реакція:
Отче, в ім'я Ісуса я прошу Тебе, щоб Ти послав покупця для мого автомобіля. Хтось захоче купити цей автомобіль. І цей автомобіль зможе задовольнити чиюсь потребу в житті. І знайдеться хтось, хто так само сильно захоче купити його, як я хочу його продати.
Пошли таку людину в моє життя. Нехай Твої ангели направлять її до мене. Я дякую Тобі, Отче, і вірю, що отримую те, про що прошу. Дякую Тобі, Господи, що я продам цей автомобіль.
Потім вийдіть до свого автомобіля й скажіть йому: «Автомобілю, я проголошую, що ти проданий. Комусь неодмінно сподобається твій колір, і ти дуже йому сподобаєшся. Вірою я проголошую, що ти проданий, в ім'я Ісуса».
Як дізнатися, що ви не брешете?
А так: ви називаєте неіснуюче як існуюче. Хоча автомобіль усе ще є вашою власністю, ви закликаєте духовну силу віри для здійснення того, що анулює реальність. Коли ви закликаєте здоров'я для свого тіла, саме воно анулює хворобу. Проголосіть процвітання у сфері своїх фінансів, і процвітання анулює нестаток.
Ймовірно, у Біблії немає іншого принципу, за який вас могли б так сильно критикувати. Але все ж цей метод є Божим. І так багато християн не розуміють цього принципу.
Чинячи так, як чинив би Бог
Хтось може звинувачувати вас у тому, що ви намагаєтеся поводитися як Бог.
Але ж ви лише намагаєтеся поводитися так, як поводився б Бог, будь Він на вашому місці. Ви зовсім не намагаєтеся бути Богом. Якби в Бога була машина, яку Він хотів би продати, Він поводився б так, ніби її вже продано. Бо в Бутті 1:2–3, коли Він побачив темряву, сказав: «Нехай буде світло!» Бог говорить те, чого бажає. Він називає те, що ще не здійснилося, щоб воно могло здійснитися. Не я винайшов цей метод, але знайшов його в Біблії й переконався на власному житті, що він працює.
Погляньмо, як цей принцип може діяти у повсякденних ситуаціях. Я чув, як одна жінка говорила: «Помоліться за мого чоловіка. Я молюся за нього вже понад 25 років, але стає лише гірше, і він досі не ходить зі мною до церкви».
Усі ці роки вона так і молилася. Вона розповідала Господу, що її чоловік ставав дедалі гіршим і що він не хоче ходити з нею до церкви. Вона молилася й уголос виголошувала проблеми понад 25 років поспіль. Якби вона помолилася про відповідь і назвала неіснуюче як існуюче, то, напевно, її чоловік був би спасенний понад 20 років тому.
Але вона називала речі такими, якими вони були. У цьому полягає ще одна проблема багатьох християн. Вони проголошують те, що вже є, і закріплюють наявні обставини. Навіщо проголошувати те, що вже здійснилося? Іноді люди чинять дуже нерозумно, водночас думаючи, що вони дуже духовні. Вони кажуть: «Я говорю все так, як є. І тобі треба говорити все так, як є».
Але називати й проголошувати те, що вже здійснилося, — не Божий метод. Божий метод — називати неіснуюче як існуюче й продовжувати так чинити, доки це не здійсниться.
Не робіть сповідання слабкості своєю звичкою Скажи мудрості: «Ти сестра моя!» і розум назви рідним твоїм.
Притч. 7:4
Хтось може сказати: «Але мудрість так далеко від мене». І, ймовірно, вони мають рацію. Особливо якщо говорили так протягом 20 років. Своїми словами вони закрили доступ Божої мудрості до свого духу. У цьому місці Писання Бог говорить, щоб ми попросили мудрості й розуму. Якщо ви хочете мати мудрість, покличте її. Проголосіть, що маєте Божу мудрість.
Якщо ви завжди ухвалюєте нерозумні рішення, почніть сповідувати, що маєте Божу мудрість. Не говоріть усе так, як є. Говоріть те, що хочете мати, ґрунтуючись на Писанні.
Нерозумно сповідувати: «Я чиню нерозумно, і вчинки мої нерозумні, я завжди так нерозумно чиню». Багато хто так говорить, думаючи, що так вони чесні. Люди казатимуть вам, що все треба називати своїми іменами. Хтось скаже:
Я говорю все так, як є. У мене ніколи не буває грошей, які я міг би пожертвувати. Я не можу жертвувати на місії, тому що мої гроші кудись так швидко зникають, що я навіть не знаю куди. Таке відчуття, ніби в мене дірявий гаманець.
І не дивно, що це так. Вони продовжували говорити так понад 29 років, і їхні гроші справді кудись зникали.
Якщо і у вашому житті таке траплялося, почніть говорити наступне:
У мене завжди буде достатньо грошей на добру справу. У мене буде процвітання, а не нестаток. Мої гроші щомісяця примножуються й нікуди не зникають. У мене завжди достатньо грошей, тому що я — даяльник.
Але не ходіть до своїх сусідів, щоб сказати їм про це, бо вони можуть назвати вас брехуном. Та чинячи так, ви оновлюєте свій розум і дозволяєте вірі прийти.
Тут можна підбити риску. Усе це має відбуватися між вами й Богом. Ви проголошуєте щось, ґрунтуючись на Слові Божому. І неважливо, чи вже це стало реальністю. Уся справа в тому, що ви закликаєте до виконання Божої обітниці, ґрунтуючись на Слові та сповіданні вашої віри.
Божественний принцип
Називати неіснуюче як існуюче — це біблійний метод, це божественний принцип.
Пам’ятайте, що ми не називаємо існуюче неіснуючим, це було б простим запереченням реальності. Заперечувати реальність — не Божий метод.
Божий принцип — закликати до виконання те, що Бог пообіцяв у Своєму Слові.
Знайдуться люди, які скажуть: «Я не вірю в те, чого немає». Але якщо ви поспостерігаєте за такою людиною, то помітите, що саме цим вона й займається щодня. Вона раз у раз говорить: «Сам подивися, наша машина ось-ось розвалиться у нас на очах». «Я тобі точно можу сказати, що цього місяця ми не зможемо заплатити за будинок». «Гарантую, що якщо ти купиш цю машину, то втратиш роботу».
І такі люди критикують вас за те, що ви називаєте неіснуюче як існуюче, тільки ви маєте справу з позитивними речами.
Хвилювання — це також своєрідне сповідання неіснуючого як існуючого, тільки йдеться про негативне. Але щойно ми починаємо позитивне сповідання, релігійні люди одразу ж засмучуються. Вони кажуть: «Ти просто намагаєшся жити у вигаданому світі». Хоча самі стоять на своєму й називають негативне неіснуюче як існуюче, кажучи: «Я говорю те, що є насправді, я хочу бути правдивим», не підозрюючи, що їх обмануто.
Звичайно, це може бути правдою, але нам немає потреби проголошувати те, що вже існує, — це не Божий метод. Люди називають погані речі існуючими, і, якщо вони продовжуватимуть у тому ж дусі, рано чи пізно це здійсниться. Те, чого вони так сильно боялися, спіткає їх, як це сталося з Йовом.
Діючи згідно з Писанням
У Мк. 11:23 якраз ідеться про те, щоб призвати неіснуюче до здійснення: … коли хто скаже цій горі: «Порушся та й кинься до моря», і не матиме сумніву у своєму серці, але повірить, що станеться за його словами, — буде йому, що тільки не скаже. Якщо ви скажете горі: «Порушся та й кинься до моря», найімовірніше, вас критикуватимуть. Але ті самі люди, які критикують вас, також говорять горі: «О горо, з кожним днем ти стаєш дедалі більшою! Я ніколи не зможу впоратися з тобою! Ти завжди будеш у мене на шляху!»
Вони критикуватимуть вас, використовуючи той самий метод, тільки з негативного боку.
Є такі люди, які кажуть: «Ви заперечуєте існуюче, якщо називаєте неіснуюче як існуюче».
Ні, ми не заперечуємо реальність. Ми робимо дещо стосовно того, що вже існує, призиваючи щось на його місце. Зверніть увагу, як Бог навчав Авраама Свого методу називати неіснуюче як існуюче. І Авраам не заперечував реальність, але стверджував те, що Бог сказав про нього.
Авраам не говорив: «Я не старий, я не старий, я не старий». Він не заперечував той факт, що був старим. Авраамові було 75 років, коли Бог сказав йому, що зробить із нього великий народ (Бут. 12:24). Потім Бог знову явився Авраму в Бутті 17:1–12 і змінив його ім’я на Авраам, що означає «Батько багатьох народів».
Через його ім’я Бог спонукав Авраама говорити всім, що він батько багатьох народів, хоча лише через 25 років він став батьком народів на фізичному рівні. Увесь цей час Авраам мав Божу обітницю, і він дедалі старів. Він був надто старим, щоб стати батьком, коли Бог назвав його батьком багатьох народів. Але Авраам не заперечував той факт, що був старим, а перебував у згоді з Богом. Коли він говорив: «Я Авраам», він говорив: «Я батько багатьох народів». Після того як Авраам почав говорити те, що сказав Бог, не минуло й року, як обітниця здійснилася, і в нього народився син. Віра приходить від слухання.
Сарра прийняла силу зачати
Біблія особливо говорить про Сарру в Посланні до євреїв.
Вірою і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу прийняти насіння, і не з огляду на вік народила, бо вважала вірним Того, Хто обіцяв.
Євр. 11:11
Сара отримала силу, щоб прийняти насіння вірою. Для неї спрацював той самий принцип, що й для Авраама.
Новий Завіт відкриває більше розуміння
У Новому Завіті Бог відкрив нам дещо про віру — те, що не було відкрито Аврааму. І дуже важливо знати, як керуватися цими принципами. Якщо ми не знаємо або не розуміємо цих принципів, найімовірніше, ми просто заперечуватимемо реальність. Але якщо ми правильно користуємося цим принципом, то не заперечуємо реальність, а просто не даємо їй посісти перше місце. Не варто постійно говорити про те, що існує, особливо якщо ця реальність не погоджується зі Словом Божим. |
Тому що чим більше ви говорите про це, тим більше ви в це вірите. Чим більше ви в це вірите, тим більше ви про це говорите. І страх, і віра приходять від слухання.
Принцип, який обрав Бог, використовує те, що ще не здійснилося, для того, щоб скасувати значуще. І все ж є люди, які кажуть: «Я говоритиму все так, як є, і тобі раджу. Якщо сказати це інакше, то це вже брехня. Тому я говоритиму все так, як є».
Але якщо йдеться про котів і собак, такі люди поводяться зовсім інакше
Давайте подивимося, чи так це насправді в їхньому житті. Припустімо, у людини є собака, і настав час її погодувати. Людина виносить їжу на ґанок, а собаки там немає. Якщо вона справді практикує те, що говорить — (говорити все, як є), — ось що вона зробить: сяде на ґанку й почне говорити: «Моєї собаки тут немає, її немає. О Господи, вона втекла. О, як сумно, вона мене покинула».
І так вона сумуватиме цілий ранок, нарікаючи, що її собака втекла.
Зрештою сусіди, почувши плач, підійдуть дізнатися, у чому річ.
І відповідь буде такою: «Кажу як є: собаки тут немає, вона втекла!»
Сусід скаже: «А ти не пробував її покликати?»
«Ні! Я не можу так зробити! Треба говорити все так, як є! Собаки немає, отже, вона втекла!»
Собаки й справді немає поруч, і вона може так і не повернутися, якщо її не покликати. Будь-кому одразу спаде на думку покликати собаку. Усі так роблять на фізичному рівні.
Знаєте, як вчинила б будь-яка людина, якби, вийшовши з дому погодувати собаку, не знайшла її? Вона просто покликала б її, навіть якби собаки не було в полі зору.
Чи було б брехнею кликати собаку, ніби вона поруч, хоча її не видно? Якщо люди стверджують, що завжди говорять лише те, що є насправді, то їм слід кричати: «Он там моя собака! Вона десь там!» Але насправді ніхто так не поводиться, усі розуміють, що так чинити було б нерозумно.
Чому ж, коли йдеться про біблійні принципи, ми забуваємо про те, як поводимося на фізичному, природному рівні, як у прикладі із собакою? Уся проблема в тому, що ми повністю розділили принципи духовного та фізичного світу. Але нам не варто цього робити, адже між ними існує паралель. Усе, що ви призиваєте у фізичному світі, обов’язково здійсниться. Коли ви сієте насіння, ви призиваєте більшу кількість насіння. Сіяння і жнива — це Божі принципи. Сіяння насіння призиває до здійснення те, чого ще не існує.
Говорити все так, як є, чи говорити так, ніби цього немає
Людина кликатиме собаку доти, доки вона не прийде. Пам’ятайте: коли йдеться про котів і собак, навіть той, хто вірить, що називає все своїми іменами й говорить лише те, що є насправді, говоритиме про те, чого немає. Уявіть ситуацію: людина вийшла погодувати собаку, і та підбігла до неї. Вона сідає на ґанок і починає кликати її: «Бобик! Бобик, до мене!» До неї обов’язково підійде сусід і запитає, що вона робить, на що та відповість: «Я говорю так, як є. Бобик тут, тому я кажу, що Бобик тут».
Ніхто так не робитиме. Немає потреби кликати собаку, якщо вона вже біля вас. І всі це чудово знають.
Ось до чого я веду. Деякі люди кажуть: «У нас настільки погано з грошима, що ми ніколи не зможемо купити те, що нам потрібно. Нам завжди не вистачає грошей. Ми не вміємо ними розпоряджатися. Щоразу, коли нам вдається хоч трохи заощадити, наші діти неодмінно хворіють, і ми витрачаємо все до копійки».
Що вони роблять? Вони називають і призивають те, що вже є, — стверджують реальність.
Але вони ніколи не вчинили б так стосовно свого собаки чи кота. Чому ж вони так поводяться з тим, чого зовсім не хочуть? Вони ж не бажають бідності у своєму житті чи хвороб своїм рідним. Тоді чому ж вони так наполегливо продовжують це стверджувати? Чому б не почати говорити те, що Біблія говорить про те, як має бути? Призивайте те, чого справді хочете, те, що Бог пообіцяв. Скористайтеся Божим методом, щоб змінити реальність.
Пам’ятайте, що Сам Бог обрав цей метод. Ви можете обрати будь-який метод, який хочете, але досягнете значно більшого успіху, якщо користуватиметеся Божими принципами.
Буде багато людей, які з вами не погодяться. Вони говоритимуть, що ви кажете неправду, але самі користуються тим самим Божим методом, лише на фізичному рівні. Коли ж ідеться про духовні речі, вони спантеличені, бо відмовляються вивчати й обмірковувати ці біблійні принципи.
На фізичному рівні ви не будете проголошувати те, що вже існує. Якщо ви хочете покликати собаку, а біля вас кішка, то ви тупнете ногою і скажете «Геть!», а потім покличете собаку, так? Якщо у вашому домі нестаток, проженіть його геть в Ім'я Ісуса й закликайте достаток, сповідуючи Слово Боже. Не сидіть і не констатуйте факти, називаючи все таким, яким воно є! Проголошуйте те, що Бог вам обіцяв. Проголошуйте виконання обітниці.
Бажане
У сфері хвороб проголошуйте те, чого насправді бажаєте.
…усе, чого тільки попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам.
Мк. 11:24
Зверніть увагу на фразу: і буде вам. На фізичному рівні нерозумно проголошувати те, що вже існує. Набагато розумніше проголошувати те, чого ще немає. Це простий принцип. Він настільки простий, що ми так часто його не помічаємо, але його можна простежити в усій Біблії. Бог придумав цей принцип, і Він же користувався ним. Ісус упродовж усього Свого земного служіння вдавався до нього. Цей принцип — одна з найразючіших істин Біблії. Але оскільки нас навчали неправильно, диявол засліпив наш розум. Ворог переконав так багато людей, що вони говорять неправду, коли називають неіснуюче існуючим.
Якщо ви покличете собаку або кішку, якої немає поруч із вами, то вони неодмінно послухаються й прийдуть. Дехто скаже: «Мені все зрозуміло, коли йдеться про котів і собак, але як можна говорити зі своїм тілом і казати, що воно цілком здорове, коли насправді це так далеко від реальності». Хочете сказати, що коти й собаки розумніші за ваше тіло?
У гори немає вибору
У Мк. 11:23 Ісус сказав, що людина отримає все, про що просить, якщо віритиме й не сумніватиметься у своєму серці, а віритиме, що отримає. У неї буде все, що вона скаже.
Ісус навчає нас, як проголошувати те, чого ще немає. Ви говорите горі, поки вона ще на своєму місці: «Піднімися й кинься в море», або смоківниці: «Вирвися з корінням і пересадися в море!». Чинячи так, ви говорите те, чого бажаєте, згідно з Писанням. Гора проблем має підкоритися вам — у неї немає іншого вибору.
Перевірте на собі
Обітниці Біблії — це Божа воля для вас. Але вони не здійсняться у вашому житті лише тому, що є в Біблії. Вам потрібно закликати їх у своє життя. Погляньте на своє життя: упродовж багатьох років ви закликали щось у своє життя, і саме тому зараз перебуваєте в такому становищі. Виявляється, ви закликали щось неправильне, негативне. Щоб змінити ситуацію, у якій ви перебуваєте, вам потрібно лише використати той самий принцип, але з позитивного боку.
Слово Боже понад усе
Є люди, які скажуть, що це просто позитивне мислення або прояв сили волі.
Ні, це Божий принцип і сила Його Слова! Це Божий принцип, а ми створені за Божим образом, тому можемо користуватися цим принципом.
Щоб користуватися Божими принципами, необхідно розуміти їх, інакше люди зіб'ють вас з пантелику, сказавши, що ви просто говорите неправду, а не застосовуєте Божі принципи.
Такі люди далекі від розуміння того, що це Божий шлях, але якби вони змогли хоча б кілька днів прожити, користуючись цими принципами, то ніколи не захотіли б повернутися до колишнього життя. Але їхні очі були засліплені, а їхні уста спокусили їхні серця. Учіться називати неіснуюче як існуюче, бо це Божий метод, щоб звести нанівець значуще цього світу, закликаючи до здійснення те, що Бог обіцяв.
Йдеться лише про те, щоб проголошувати Божі обітниці. І ці обітниці — не щось, чого Бог не хоче, щоб ви мали, а те, що Він уже приготував для вас.
Ісус користувався цим принципом. У 2-му розділі Євангелія від Івана ми читаємо про весілля в Кані Галілейській, на якому закінчилося вино.
Ів. 2:5–8 «Матір Його сказала служителям: що скаже Він вам, те й зробіть. Було ж там шість кам'яних водоносів, що стояли [за звичаєм] очищення юдейського, які вміщували по дві або по три міри. Ісус каже їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх доверху. І каже їм: тепер наберіть і понесіть до розпорядника бенкету. І понесли»
Служителі наповнили посудини водою, саме водою, а не кавою чи виноградним соком. Вони знали, що це була звичайна вода. І Петро, і Ісус знали, що це була вода.
Воду назвали вином
Ісус, знаючи, що в посудинах вода, називав її вином. Вам необхідно зрозуміти, що Ісус був більш просунутим у цьому питанні, ніж ви. Ісус говорив лише те, що чув від Отця. І в цьому випадку можна побачити, як Він скористався цим принципом. Я не кажу, що тепер вам потрібно спробувати перетворити воду на бензин.
Суть у тому, що вся справа в принципі, і він працює в повсякденному житті. Ісус зовсім не каже вам вийти й перетворювати воду на вино чи навпаки, але ви можете використовувати цей принцип, щоб відповісти на свої потреби.
Ісус сказав:
«…тепер зачерпніть і понесіть розпорядникові бенкету. І понесли» Ів. 2:8
Дехто вважає, що це просто фантазії.
Знайдуться люди, які скажуть вам, що ви просто вдаєте, вигадуєте, коли щось сповідуєте.
Але що говорить Писання? Чи говорить воно: «Так Ісус поклав початок Своїм фантазіям…»? Ні, ось як сказано в Писанні:
«Так Ісус поклав початок чудесам у Кані Галілейській…» Ів. 2:11
Люди можуть сказати вам, що все, що ви робите, — це лише вигадки. Люди можуть говорити вам що завгодно, особливо релігійні люди, дуже догматичні у сфері своєї маленької доктрини.
Але ви будьте слухняні принципу: не намагайтеся перетворити воду на бензин або вино. Ісус не займався тим, що постійно перетворював воду на вино просто від нічого робити. Ісус використовував те, що було доступне, щоб покликати те, що було необхідне.
У 13-му розділі Євангелія від Луки Ісус був у синагозі:
«Там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа немочі: вона була скорчена і не могла випростатися. Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко! ти звільняєшся від своєї недуги» Лк. 13:11–12
Ісус назвав її вільною від немочі, хоча вона все ще була скорчена. Що ж зробив Ісус? Невже Він просто вигадував і вдавав? Ні. Він проголошував те, що ще не здійснилося, Він проголошував чудо.
Перш ніж щось зробити, Бог завжди спочатку говорить
Вивчаючи Біблію, ви помітите, що Бог ніколи нічого не робить, перш ніж не виголосить це вголос. Саме так Він діє. Бог нічого не творив на Землі, перш ніж не сказав цього. Навіть зараз Бог нічого не творитиме доти, доки не скаже цього, чи то через пророцтво, чи то через молитву віри.
Ісус назвав зігнуту жінку прямою
Ісая пророкував про те, що Діва зачне й народить дитину за 750 років до того, як народився Ісус. Бог завжди заздалегідь говорить про те, що Він планує зробити. Ісус чинив так само, Він користувався тим самим принципом. Він підійшов до тієї маленької жінки й сказав: «Ти вільна від своєї недуги!» Але коли Він це говорив, вона все ще була зігнута; Ісус проголошував те, що ще не здійснилося.
«І поклав на неї руки, і вона тієї ж миті випросталася й почала прославляти Бога» Лк. 13:13
Спочатку Ісус назвав її прямою, здоровою, такою, якою Він хотів її бачити. Віра завжди дивиться крізь бурю, віра завжди бачить кінцевий результат. Коли Ісус підійшов до цієї жінки, Він вірою бачив кінцевий результат і тому проголосив те, що побачив вірою.
Погляньмо також на історію про Лазаря з Віфанії, в 11-му розділі Євангелія від Івана.
«Сестри послали сказати Йому: Господи! Ось, кого Ти любиш, хворіє. Ісус, почувши [це], сказав: ця хвороба не на смерть, але на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий» Ів. 11:3–4
Ісус сказав: «Ця хвороба не на смерть». Що ви скажете на це твердження, знаючи, що Лазар зрештою помре?
Ісус назвав мертвого живим
Ісус сказав, що хвороба, на яку хворів Лазар, була не на смерть, але на славу Божу, щоб через це прославився Син Божий. Дехто може сказати: «Ісус сказав, що Лазар захворів і помер, щоб Син Божий прославився».
Хвороба Лазаря не була Божою волею для нього, так само як і його смерть.
Дозвольте мені показати вам, чому не можна тлумачити цей уривок так, ніби хвороба або смерть були на славу Божу. Одне з правил тлумачення — завжди сприймати Писання настільки буквально, наскільки це можливо. Але 4-й вірш не можна сприймати буквально. Якщо ви так зробите, тоді виходить, що Ісус — брехун. Але пам’ятайте, що існує різниця між брехнею та сповіданням, називанням неіснуючого як існуючого. Якщо ви витлумачите цей вірш буквально, то вийде, що слова Ісуса були неправдою, але неправда — це брехня, а Біблія говорить, що в Ньому не було гріха. Тому нам необхідно поглянути на цей вірш під іншим кутом.
Ісус проголошував кінцевий результат
Ісус завжди бачить кінцевий результат. Він сказав, що кінцевим результатом не буде смерть, що все, що станеться зрештою, принесе славу Богові. Бог був прославлений саме тоді, коли Лазар воскрес. Не тоді, коли він хворів і помер. Ні хвороба, ні смерть не можуть прославити Бога, а тільки воскресіння. Бог воскресив Лазаря з мертвих. Якби Божою волею було те, щоб Лазар захворів і помер, то Ісус зруйнував би Божі діла, воскресивши його. Але Ісус прийшов, щоб …зруйнувати діла диявола (1 Ів. 3:8). Отже, Ісус зруйнував діла диявола, коли воскресив Лазаря з мертвих.
Ісуса неправильно зрозуміли через Його сповідання
«Сказавши це, потім говорить їм: Лазар, наш друг, заснув; але Я йду розбудити його. Учні Його сказали: Господи! Якщо заснув, то одужає. Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон» Ів. 11:11–13
Ісус зрозумів, що учні неправильно зрозуміли Його слова, коли сказали, що якщо Лазар заснув, то незабаром одужає. Ісус говорив про те, що ще не здійснилося. Лазар не заснув — він був мертвий, і Ісус знав про це. Минув цілий день, перш ніж до них дійшла звістка про смерть Лазаря; потім Ісус ще два дні залишався в тому місті, де був, перш ніж вирушити до Віфанії, і їм знадобився ще один день, щоб дістатися до Віфанії. І дорогою до Віфанії Ісус сказав: «Лазар спить».
Що робив Ісус? Він стежив за тим, що говорив, щоб не зруйнувати те, що вже проголосив на початку («Кінцевим результатом не буде смерть»). Але учні неправильно Його зрозуміли.
Ісус пояснив, у чому суть, і проголосив те, чого ще не було
Ісус зупинився й пояснив Своїм послідовникам, що Лазар помер (14-й вірш). У багатьох перекладах використовується слово мертвий, але між словами помер і мертвий є велика різниця. Якщо вам важко її вловити, подивіться на Ісуса, який помер, але не залишився мертвим.
Ісус говорив про те, що ще не здійснилося. Лазар не спав — він помер, але Ісус назвав його «сплячим», бо не погоджувався зі смертю. Це зовсім не означає, що Ісус заперечував її; Він просто не збирався стверджувати нічого, крім того, що проголосив, почувши погані новини.
І знову ж таки, Ісус не вчить вас воскресити всіх мертвих. Він навчає, як діє принцип, коли ви називаєте неіснуюче як існуюче.
Коли Ісус прибув до Віфанії, Він сказав:
«…відваліть камінь. Сестра померлого, Марта, говорить Йому: Господи! Уже смердить, бо чотири дні, як він у гробі» Ів. 11:39
Той факт, що Лазар був мертвий уже чотири дні, доводить, що він уже помер, коли вісник прийшов до Ісуса, і Ісус знав, що він був мертвий, але все одно переконав прибрати камінь від гробу.
«Тож забрали камінь [від печери], де лежав померлий. Ісус же звів очі до неба й сказав: Отче! Дякую Тобі, що Ти почув Мене» Ів. 11:41
Зверніть увагу, що Ісус нічого не сказав, але подякував Отцеві за те, що Він почув Його. Ісус мав на увазі те, що сказав чотири дні тому: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув те, що Я проголосив вірою ще чотири дні тому; дякую Тобі, що кінцевим результатом буде не смерть, а слава Тобі!»
Підкоряючись принципу
Ми повинні навчитися підкорятися цьому принципу.
Якщо вам хтось зателефонує і скаже: «Тітонька Сьюзі в лікарні й, найімовірніше, скоро помре», використайте всю свою віру, щоб наважитися сказати щось вірою. Скажіть: «В ім'я Ісуса я вірю, що вона не помре, а житиме. Я проголошую це в ім'я Ісуса».
Але що, якщо вона все-таки помре?
Ви зробили все, що могли, ви використали весь ліміт своєї віри.
Є речі, які ви не можете контролювати своєю вірою. Можливо, тітонька Сьюзі хотіла померти й вирушити на небеса, і ви були не в змозі її зупинити. Якщо вона хоче померти, не варто їй перешкоджати.
Дещо нам потрібно усвідомити: не засуджуйте себе за те, що ви використовуєте свою віру. Хтось може сказати: «Але я молився за когось, а ця людина все-таки померла».
І що ж тепер із цим робити? Від вас вимагається лише використовувати свою віру, але ви не можете контролювати кожну ситуацію чи обставину.
Я категорично проти того, щоб люди йшли з життя раніше часу, але якщо людина хоче померти, не завжди варто її зупиняти — у неї має бути право піти додому.
Ісус стверджував кінцевий результат
Стоячи біля могили Лазаря, Ісус сказав Отцю: «…Я дякую Тобі, що Ти почув Мене». Сказавши це, Ісус дещо утвердив.
«Я й знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав [це] заради народу, який тут стоїть, щоб повірили, що Ти послав Мене» Ів. 11:42
Ісус сказав: «Я знав, що Ти почуєш Мене, тому й сказав це, Я хотів утвердити це на землі».
Пс. 119:89 говорить: «Навіки, Господи, слово Твоє утверджене на небесах».
Слово Боже вже утверджене на небесах, але його ще треба утверджувати на землі. Давайте подивимося, що Ісус сказав Петрові:
«І дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що розв'яжеш на землі, те буде розв'язане на небесах» Мт. 16:19
Ісус сказав, що влада зв'язувати й розв'язувати щось знаходиться на землі. Ви маєте владу зв'язати на землі те, що було зв'язане на небесах, і розв'язати те, що не було розв'язане — і це буде зроблено не лише вами, а й Богом на небесах, але спочатку ви маєте застосувати владу на землі. Ісус розв'язав узи смерті Лазаря.
«Сказавши це, Він гучним голосом вигукнув: Лазарю! Вийди» Ів. 11:43
Можу лише уявити, що подумав Петро, коли Ісус почав розмовляти з мертвим.
Усе, чому Ісус наказував, підкорялося Йому
Зверніть увагу, що під час Свого земного служіння Ісус наказував деревам, вітру, морю та мертвим людям, і вони підкорялися Йому. У кожному окремому випадку Він називав неіснуюче як існуюче, проголошуючи його здійснення.
Коли Лазар вийшов, Іван підштовхнув Петра й сказав йому: «Гей, Петре! Дивись! Лазар стоїть біля входу до гробниці!»
Але потім збентеження зникло. Іноді ви можете відчувати збентеження, коли щось говорите й проголошуєте, тому що минуло стільки часу, перш ніж це здійснилося. Але коли ви проголошуєте Божу обітницю у своєму житті, усяке збентеження залишить вас.
Проголошуйте мир під час бурі
У 4-му розділі Євангелія від Марка ми знову бачимо, що Ісус проголошував те, що ще не здійснилося.
«Того дня, коли настав вечір, сказав їм: Переправмося на той бік. І знялася велика буря; хвилі били в човен, так що він уже наповнювався [водою]. А Він був на кормі, спав на узголів'ї. І вони будять Його та говорять Йому: Учителю! Невже Тобі байдуже, що ми гинемо? І, вставши, Він заборонив вітрові й сказав морю: Замовкни, перестань. І вітер ущух, і настала велика тиша» Мк. 4:35,37–39
Зверніть увагу, що Ісус говорив із вітром і хвилями. Коли Ісус підвівся на кормі човна, Він побачив, яким бурхливим був вітер і як сильно хвилі били в човен. Це була справжнісінька буря, і Ісус подивився на цю бурю та сказав: «Замовкни, перестань».
Коли Він це говорив, хвилі щосили вирували, але Ісус проголосив те, що ще не здійснилося. Море не було спокійним, але Ісус назвав його таким.
Я радий, що деяких людей, яких я знаю, не було в тому човні. Вони напевно сказали б Ісусу: «Але Ісусе, Ти не можеш так робити. Ти маєш говорити лише так, як є». Було б нерозумно стати на краю човна й кричати:
«Величезні хвилі та сильний вітер, ми тонемо!»
Багато людей користуються тим самим принципом, що й Ісус, тільки з протилежного боку, пророкуючи власну загибель.
Називаючи прокажених очищеними
Протягом усього Свого служіння Ісус називав неіснуюче як існуюче. У 17-му розділі Євангелія від Луки ми читаємо історію про десятьох прокажених, які благали Ісуса змилуватися над ними та зцілити їх.
«І коли Він входив до одного села, зустріли Його десять прокажених чоловіків, які зупинилися здалеку і гучним голосом кричали: Ісусе, Наставнику! Помилуй нас. Побачивши їх, Він сказав їм: Ідіть, покажіться священникам. І коли вони йшли, очистилися» Лк. 17:12–14
Ісус сказав прокаженим піти до священника! Про що це Він, хіба Він не знав, що вони — прокажені?
Знав, але називав їх уже очищеними. Єдиною причиною, через яку прокажені могли піти до священника, було очищення. Ісус назвав їх очищеними, на що вони могли сказати: «Але Ісусе, ми не віримо в ці проголошення того, чого ще немає. Ми віримо лише в те, що є, і всі ми говоримо лише так, як воно є».
Якби вони так сказали, напевно, то залишилися б прокаженими до кінця свого життя, але Біблія говорить, що коли вони пішли, то очистилися. Вони відреагували на слова Ісуса своїми діями (пішли до священника), назвавши неіснуюче як існуюче.
Щоразу, коли Ісус зустрічав паралізованого, Він знав, що така людина не в змозі взяти своє ложе й піти додому, але все ж називав їх зціленими (Ів. 5:8; Лк. 5:24).
Ми знаємо, що кульгавий не може просто встати й ходити, і Ісус знав це. Але Він говорив про кульгавих як про здорових, коли вони все ще були прикуті до ліжка. А кульгаві підтверджували своє зцілення своїми діями.
І знову в Лк. 6:10 Ісус говорить чоловікові простягнути вперед свою висохлу руку. Простягнути висохлу руку можна лише тоді, коли вона
зцілилася. Коли чоловік відреагував на слова Ісуса, він погодився з тим, що його рука вже здорова. Таким є Божий метод, яким користувався Ісус.
Три методи
Існує три методи називати (закликати) те, чого ще не існує. Ви можете проголошувати щось, молячись про відповідь, сповідуючи Слово Боже і маючи відповідні дії. Люди, про яких ми щойно згадували, закликали неіснуюче своїми діями.
Проголошувати кінцевий результат — це метод називати неіснуюче як існуюче. Ісус постійно користувався цим принципом.
Якщо ви хочете розвиватися в цьому напрямку, вам необхідно постійно практикувати цей принцип, оскільки це потребує часу й не станеться за одну мить. Вам потрібно дисциплінувати себе, щоб вірити у здійснення того, що ви проголошуєте.
Новий спосіб життя
Нехай ваше «так» буде «так», а «ні» — «ні». Говоріть лише те, що насправді маєте на увазі. Слідкуйте за своїми словами, учіться вивільняти віру в кожному слові, яке ви промовляєте.
Обітниця дуже близько до вас: спочатку вона у вас на устах, а потім — у вашому серці.
Я включив до книги розділ із визнаннями з книги «Божа творча сила діятиме у вашому житті», тому що вважаю необхідним, щоб ви почали називати неіснуюче як існуюче. Використовуйте ці визнання як допомогу для початку ваших визнань. Ці визнання — не якась примха чи миттєве захоплення, — це новий спосіб життя. Будьте старанними, щодня визнаючи та закликаючи Божі обітниці у своє життя.
Це початок нового життя.
Ви можете просуватися в тому, що Бог бажає дати вам у вашому житті. Щодня проголошуйте їх уголос.
Не читайте їх.
Голосно проголошуйте їх.
Віра приходить від слухання.
Кінець уроку.
Автор: Чарльз Кеппс
Джерело: Книга «Віра та визнання».
