Урок 7. Дії, що відповідають вірі. Школа «Віра і сповідання», яка закладає надзвичайно глибокий фундамент на Слові Божому. Чарльз Кеппс навчає, як активувати силу Бога у вашому житті.
Яка користь, брати мої, коли хтось каже, що має віру, але не має діл? Чи може така віра спасти його? Коли брат або сестра не мають одягу й щоденної поживи, а хтось із вас скаже їм: «Ідіть з миром, грійтеся та їжте», але не дасть їм потрібного для тіла, то яка користь? Так і віра, коли не має діл, сама по собі мертва. Як. 2:14–17
Віра вимагає дії. Але не потрапляйте в пастку напівправди щодо дії віри. Те, що Яків сказав у 17-му вірші, є непорушною істиною. Це твердження є істинним у контексті цього місця Писання. Але якщо вирвати це місце з контексту й перенести в інші обставини, ця істина може вже не бути істиною в ситуації, що склалася.
Слово діла у цьому місці іноді має значення «відповідні дії» — іншими словами, діяти означає виражати свою віру. Безумовно, вам варто підтверджувати свою віру діями. Проблеми починаються, коли ми починаємо діяти за межами своєї віри й вдаватися до дій, що виходять за межі здійснення того, що ми отримали.
Я вірю, що вам необхідно сповідувати те, що говорить Слово у вашій фінансовій сфері.
Але це зовсім не означає, що вам треба поводитися так, ніби на вашому банківському рахунку тисячі доларів. Деякі саме так і робили. Вони казали: «Я сповідую достаток. Я вірю, що Бог відповість на всі мої потреби, тому я виписую й підписую всі чеки для оплати рахунків, і Богові доведеться покласти гроші на мій рахунок, перш ніж ці чеки надійдуть до банку».
Це не віра. Це нерозсудливість. Деякі називають такі чеки «чеками віри», але ними вони не є. Їх можна назвати шахрайськими чеками, а це незаконно. Як Бог може благословити те, що є незаконним? Не може і не буде цього робити. Нам треба дотримуватися біблійних принципів.
Відповідна дія
Хтось може заперечити: «Але ж Яків говорить, що віра без діл мертва. Тому, якщо я не буду поводитися так, ніби вони є, тоді моя віра мертва!»
Дозвольте мені провести паралель із цим твердженням. Діяти так, ніби у вас є віра, коли її у вас немає, — це подвійна смерть. Кажучи це, я маю на увазі, що безглузді вчинки таких людей принесуть смуток не лише їм самим, а й іншим.
Багато людей зовсім не розуміють слів Якова й діють нерозважливо. Дотримуйтеся біблійного контексту. Ви не матимете відповідних дій щодо чогось доти, доки не матимете його повного здійснення. У вас можуть бути якісь часткові відповідні дії. Але згідно з Писанням, ви не зможете мати діл віри доти, доки не здійсниться те, у що ви вірите або про що просите.
Деякі люди виписують чеки, знаючи, що в них недостатньо грошей у банку, але при цьому кажуть: «Богові доведеться покласти гроші на мій рахунок, перш ніж мої чеки надійдуть до банку».
Ні. Найімовірніше, вони опиняться у в'язниці раніше, ніж Бог так зробить. Бог не друкує грошей, Він не фальшивомонетник. Класти гроші в банк — це обов'язок людей, а не Бога.
Правильно, по-біблійному, треба вчинити так: виписати чеки для оплати рахунків і покласти їх у шухляду столу та не надсилати їх доти, доки у вас не буде достатньо грошей на банківському рахунку. Це і буде вашим ділом віри на цьому етапі, до подальшого здійснення того, у що ви вірите.
Віра не є нерозважливою, але люди іноді діють нерозважливо через брак проводу.
Подібний приклад перенапруження віри існує і у сфері фізичного зцілення. Бувало, люди помирали передчасно лише через те, що думали: якщо вони вірять у зцілення, то мають відмовитися від ліків. Але рівень їхньої віри був недостатнім для такого вчинку. Ліки не зцілять вас, але вони й не віддалять вас від зцілення. Вони допоможуть вам стримувати симптоми доти, доки ви повірите Богові.
Багато людей намагаються діяти на вищому рівні віри, ніж той, на якому вони перебувають. Вони намагаються вірити, що Бог зцілить їх від раку, тоді як
їхня віра недостатньо розвинена, щоб позбутися головного болю. Багато хто помер даремно, хоча медицина могла допомогти їм не померти й прожити повноцінне життя. Це не дуже добре свідчення, коли хтось говорить, що вірить у Бога, а потім помирає. Ні, вони лише намагалися вірити Богові поза межами свого рівня розвитку віри — і померли.
Вам потрібно використовувати здоровий глузд у застосуванні віри та сповідання. Якщо ви ще не досягли необхідного рівня віри, робіть усе необхідне, щоб опанувати ситуацію й узяти її під контроль, особливо якщо це питання життя і смерті. Потім візьміть Слово й розвивайте свою віру в Божому провидінні.
У Євр. 11:6 сказано: …а без віри догодити Богові неможливо… Коли люди вирішують жити вірою, вони хочуть догодити Богові. І, чуючи проповіді про віру та діла, безумовно, не хочуть розчарувати Бога. Вони кажуть:
«Якщо я справді вірю, що Бог заповнює всі мої потреби, тоді мої вчинки мають відповідати моїй вірі». І такі люди виписують чеки, знаючи, що на їхньому рахунку недостатньо грошей, щоб покрити всі витрати.
Але такі вчинки не можна назвати ділами віри. Це безрозсудні, дурні дії. Звичайно, люди не хочуть чинити безрозсудно, бо насправді хочуть догодити Богові. Вони просто не розуміють, що таке діла віри.
Писання дуже збалансоване, і секрет такої рівноваги полягає в тому, щоб дотримуватися істини в контексті всього, що сказано стосовно ситуації, яка склалася.
Яків не говорить про потребу, за яку ви молилися, не говорить про борги за ваш дім чи несплачену квартплату, коли згадує, що віра без діл мертва.
Яків розповідає про людину, яка прийшла й сказала: «У мене недостатньо їжі та одягу. Можеш мені допомогти?» Апостол говорить, що віра, яка не готова допомогти, — мертва віра. Іншими словами, ви зовсім не допомогли б такій нужденній людині, якби сказали: «Іди, брате, зігрійся та наїжся. У мене є віра, що ти будеш нагодований і одягнений. Я вірю, що твої потреби будуть заповнені. Нехай Бог благословить тебе».
Яків говорить, що віра без жодних дій, наприклад, дати одяг нужденній людині чи нагодувати її, — це мертва віра. Потрібні відповідні дії, щоб заповнити потреби цієї людини. Їй зовсім не потрібно, щоб хтось сказав: «Я вірю», їй потрібно почути: «Я допоможу!» Далі Яків говорить:
Але скаже хтось: «Ти маєш віру, а я маю діла»: покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою з діл моїх. Як. 2:18
Пам’ятайте, що тут і далі йдеться про нужденну людину. Хтось може відповісти нужденній людині: «Я покажу тобі свою віру. Я віритиму Богові й за тебе, брате, і Бог відповість на твої потреби».
Яків говорить: «Якщо ви хочете показати мені вашу віру, нічого не роблячи, а просто віруючи, то я покажу вам свою віру, допомагаючи нужденному. Я просто дам цій людині їжу та одяг, щоб зігрітися, і віритиму, що Бог заповнить мою потребу».
Віра, яка скаже: «Брате, я вірю, що твої потреби будуть заповнені й усе буде добре» і не супроводжуватиметься ділами, — це мертва віра. Людина, яка прийшла по допомогу, піде ні з чим, і ваша віра ніяк їй не допоможе, якщо ви не зробили чогось, щоб допомогти.
Яків говорить: «Якби ви могли показати мені вашу віру без діл, то я покажу вам свою віру з моїх діл». Потім він надихає нас бути виконавцями, а не лише слухачами.
Будьте ж виконавцями слова, а не лише слухачами, які обманюють самих себе. Бо хто слухає слово і не виконує його, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя в дзеркалі: вона подивилася на себе, відійшла й одразу забула, яка вона. Як. 1:22–24
Так чинить людина, яка лише слухає Слово. Вона чує, що Слово говорить про неї, бачить себе такою, якою її бачить Бог. Дзеркало, про яке говорить Яків, — це Слово Боже, оскільки Слово точно відображає нам те, що Бог говорить нам і якими ми є насправді.
Слухач Слова подібний до людини, яка подивилася в Слово Боже й каже: «Дякую, Господи, що я звільнений від прокляття закону. Я вільний від влади темряви й маю віру, яка перебуває в мені. Той, хто в мені, більший за того, хто у світі!»
Але коли все йде не так, як хотілося б, людина забуває все це й стає лише слухачем.
Вона бачила, що має владу й віру, якою могла б пересувати гори. Але коли стикається з повсякденними життєвими обставинами, така людина швидко забуває те, що чула, і не має вчинків, які підтверджують те, що Слово говорить про неї. Вона потрапляє в негативне середовище й говорить усе, що говорять люди цього світу. «Я знав, що мені ніколи не щастить. Диявол завжди підкидає мені якісь неприємності. У мене нічого не працює. Ось так ідуть справи». І людина приголомшена своєю позицією слухача.
Але якщо людина — виконавець Слова, то коли вона стикається з труднощами й усе виглядає так, ніби диявол узяв над нею гору, вона починає цитувати Слово Боже і говорить те, що Бог сказав про неї. Вона каже: «Я проголошую, що я звільнений від влади темряви. В ім'я Ісуса я — переможець! Я перемагаю зло добром. Слава Богові, що жодна зброя, виготовлена проти мене, не матиме успіху. Що б не трапилося, я матиму успіх!»
Це і будуть діла віри в ситуації, що склалася. Саме так і треба протистояти дияволу — Словом Божим.
Хтось може сказати: «О так, я вірю Слову, коли бачу, як воно виконується».
Яків має що сказати таким людям.
Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; і біси вірують і тремтять. Але чи хочеш знати, марна людино, що віра без діл мертва? Чи не ділами був виправданий Авраам, наш батько, коли поклав на жертовник Ісаака, свого сина? Як. 2:19–21
Авраам довів свою віру не тим, що сказав: «Я вірю Тобі, Боже». Він довів її тим, що діяв так, як Бог йому наказав. Його віра супроводжувалася ділами.
Так само й Рахав, блудниця, чи не ділами була виправдана, коли прийняла розвідників і випровадила їх іншою дорогою? Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва. Як. 2:25–26
Яків говорить, що в нас мають бути діла і що віра без діл — мертва. Рахав була повією, далеко не праведною людиною. Але вона повірила, що якщо допоможе розвідникам, вони збережуть їй життя. Вона могла зайняти іншу позицію й сказати: «Якщо я захищу їх, мене точно потім уб'ють». Але подивіться: її віра супроводжувалася ділами.
Вона посприяла розвідникам і допомогла їм утекти. Навіть будучи неправедною людиною, вона вірила, що буде спасена разом зі своїм домом.
І як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва. Але пам'ятайте, що треба дотримуватися контексту. Коли люди неправильно розуміють, що таке діла віри, вони чинять нерозумні вчинки.
Я чув, як хтось сказав: «Відповіді (або гроші, які мені потрібні) я отримаю в четвер, о 4-й годині».
Оскільки вони сповідували, що це станеться в четвер о 4-й годині, вони діяли на власний розсуд і надіслали чеки у вівторок. Не встановлюйте час для здійснення того, що сповідуєте. Не намагайтеся втиснути Бога в рамки.
Є дещо, що сповідання не в змозі змінити. Вірите ви чи ні, але Ісус повернеться. І ваше сповідання цього не змінить. Водночас потрібен час, щоб здійснилося те, що можна змінити. Тому коли люди намагаються встановити час і строки, вони зазвичай потрапляють у неприємності.
Немає нічого поганого в тому, щоб мати цілі. Але якщо ви говорите, що це має статися в певний день, а коли цей день минає і нічого не відбувається, то ваша віра зазвичай минає разом із цим днем. Дозвольте мені показати вам баланс у такій ситуації. Звернімося до 4-го розділу Марка. Увесь цей розділ дуже важливий у контексті того, про що ми зараз говоримо. Але почнемо з 26-го вірша. Зверніть увагу, що в цьому розділі Ісус уже сказав, що ґрунт — це серце людини, а насіння — Слово Боже.
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли людина кине насіння в землю, і спить, і встає вночі та вдень; і як насіння сходить і росте, не знає вона, бо земля сама собою спочатку дає зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі. Мк. 4:26–28
Це одкровення про те, як діє Царство Боже всередині вас. Царство Боже подібне до людини, яка сіє насіння в ґрунт. Ви і є тим, хто сіє насіння в царство, яке є всередині вас.
Отже, ґрунт — це серце людини, її дух. Ісус сказав, що царство діє так: ви сієте насіння в ґрунт. Сповідання Слова Божого сіє насіння. Дуже важливо поєднувати віру зі Словом Божим. Тисячі Божих людей не ввійшли в обітовану землю, померли в пустелі й ніколи не отримали того, що Бог приготував для них. Воля Божа полягала в тому, щоб усі вони ввійшли в обітовану землю. Ця земля була призначена для них. Бог уже дарував її їм. Звертаючись до них, Павло говорить:
Бо й нам звіщено, як і їм; але почуте слово не принесло їм користі, бо вони не поєднали його з вірою тих, хто його почув. Євр. 4:2
Діти Ізраїлю чули, що Бог говорив їм, але не поєднали вірою того, що чули.
Багато хто чув те, що Бог говорив їм, але дуже складно розчинити вірою те, що Він пообіцяв, або вимовити вголос і погодитися з тим, що сказав Бог. Вони кажуть: «Але те, що я бачу, зовсім не таке».
Я знаю, що це не так, але Бог сказав, що буде саме так, тому й ви говоріть. Ви називаєте те, що ще не здійснилося. Божественна енергія Бога наповнює це Слово, і вона ж наповнюватиме вас, коли ви проголошуватимете Слово Боже. Слово — джерело сили. Воно також є насінням. І тільки вірою в Бога ви зможете отримати все обіцяне Богом.
Сповідання чи брехня
Але деяким людям спадає на думку, що ви брешете, коли сповідуєте Божі обітниці, хоча вони ще не здійснилися. Існує різниця між сповіданням і брехнею. Сповідання — це вимовляння того, що говорить Слово Боже. Сповідання — це своєрідна згода з Богом. Брехнею була б спроба переконати когось, що ви маєте це просто зараз, тоді як насправді у вас цього немає. Якщо люди чують, як ви сповідуєте: «Бог мій нехай наповнить усяку потребу мою, за багатством Своїм у славі», вони чують, як ви цитуєте те, що сказав Бог. Вони можуть подумати, що у вас зовсім немає потреби, але ви й не намагалися переконати їх у цьому. Ви просто погодилися з тим, що сказав Бог, щоб отримати Божественну силу, яка наповнила б вас. У самому Слові прихована сила, яка допоможе вам отримати обіцяне.
Насіння саме в собі
Закон буття, про який розповідається в першому розділі книги Буття, у 11–12 віршах, говорить: «Насіння знаходиться саме в собі» і усе породжує за своїм родом. Коли Бог пообіцяв задовольнити всі твої потреби або зцілити твоє тіло, насіння містилося в самій обітниці. Якщо ви будете зберігати Слово на своїх устах і вимовляти його, то сієте насіння в Царство. Такий принцип Царства. Ісус добре пояснює це в Луки 17.
І сказали апостоли Господеві: примнож у нас віру. Господь сказав: якби ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали цій смоківниці: вирвися з коренем і пересадися в море, то вона послухалася б вас. Лк. 17:5,6
Якби у вас була віра, як зерно, ви б сказали. Ви б сказали смоківниці — проблемам і ситуаціям вашого життя. Дерево, про яке говорив Ісус, найімовірніше, трапилося їм на дорозі. І Ісус сказав, що воно послухається вас, а не Бога.
Ви могли б отримати зі Слова Божого віру такого роду. Ісус сказав, що воно неодмінно послухалося б вас, тому що сила того, що ми зв'яжемо або розв'яжемо, здійснюється на землі, а не на небесах. Ця сила має прийти через вас. Вам необхідно розчинити Слово вірою. Ісус сказав, що якби у вас була віра, як зерно, то ви б сказали (наказали).
Урожай потребує сівби
Ісус відкриває нам два секрети віри: 1) Віра діє як зерно, і 2) щоб посіяти її, треба її сказати.
Люди, які хочуть щось сказати сьогодні й зібрати врожай завтра, не розуміють закону сівби та жнив. Будь-який землероб знає: якщо хочеш мати врожай, необхідно посіяти насіння за кілька місяців до того, як його збиратимуть.
Замисліться про ваші потреби та плануйте ваше сповідання
Необхідно мати план урожаю. Проблема багатьох людей у тому, що вони, намагаючись діяти вірою, ніколи нічого не планують. У такий момент вони завжди цитують місце Писання, де Ісус сказав, щоб ми не турбувалися про завтрашній день. Вони кажуть: «Ісус же сказав, що не треба думати про завтра, ось я й не будую жодних планів».
Такі люди упускають усю суть. Ісус говорив, щоб ми не були стурбовані, але вам, безперечно, слід планувати. Подумайте про те, яка потреба у вас може виникнути, і почніть сповідувати обітницю за тиждень або навіть за місяці до того, як ця потреба з'явиться. Почніть так, як фермери, коли вони готують ґрунт, потім сіють і удобрюють. Як бачите, вони виконують відповідну роботу задовго до того, як у них буде врожай. Це тривалий процес. Усе не станеться в одну мить.
Ви не можете просто сказати це сьогодні й отримати завтра вранці. Це не відбуватиметься саме так. Коли ваша віра досягне високого рівня, деякі речі приходитимуть у ваше життя швидше. Але це відбувається не на першому рівні віри. Звичайний шлях віри та сповідання — почати сіяти за кілька тижнів або місяців до того, як настане час збирати врожай.
Трапляються люди, у яких до кінця року назріває заборгованість, і вони починають старанно сповідувати Слово Боже в грудні, 25-го числа. Вони чекали надто довго. Їм слід було почати сповідання в перших числах року, що розпочався.
У 4-му розділі Марка Ісус розповідає нам про рівні прояву. Ісус сказав, що ми сіємо насіння, сказавши його, промовивши його вголос. І пам'ятайте також Євр. 4:2, де сказано, що Слово не принесло їм користі, бо вони не поєднали його з вірою. У них була обітниця, і вони знали, що Бог сказав їм про землю обітовану, але вони не поєднали її зі своєю вірою. Вам треба навчитися змішувати (поєднувати) слово з вірою, і ваш язик — свого роду змішувальний апарат.
Віра діє як насіння. Якщо ваша віра не подібна до насіння, вона не діятиме у вашому житті. Ісус говорить про це в Мт. 17:20.
…Коли ви матимете віру з гірчичне зерно й скажете цій горі: «Перейди звідси туди», — і вона перейде; і нічого не буде неможливого для вас.
Якщо ваша віра розміром із гірчичне зерно, то ви скажете… Іноді ми настільки захоплюємося гірчичним зерном, що упускаємо те, про що тут ідеться. Ісус говорив не про розмір гірчичного зерна, а про те, що віра — це зерно (насіння). Життя обітниці міститься в самому насінні, а насіння є в обітниці, і посіяти його ви можете, промовивши його вголос.
Повернімося до 4-го розділу Марка.
І сказав (Ісус): Царство Боже подібне до того, як коли людина кине насіння в землю, і спить, і встає вночі та вдень; і як насіння сходить і росте, не знає вона. Мк. 4:26–27
Дехто може сказати: «Я не розумію, як те, що я говорю, допоможе цьому здійснитися?»
Біблія говорить нам, що ми не будемо знати, як це відбувається. Є ймовірність, що ми зрозуміємо, як це працює, але в цьому немає жодної необхідності, адже воно все одно спрацює. Якщо у вас достатньо віри, щоб повірити тому, що сказав Бог, і зробити так, як Він сказав, це обов’язково спрацює.
Однак знання того, як це працює, може допомогти вам, якщо у вас достатньо здорового глузду, щоб посіяти насіння й піти спати, потім встати, а насіння росте й сходить.
Ісус не говорить, щоб ми залишали роботу. Він говорить про те, щоб ми робили те, що зазвичай робимо. Фермер, посіявши насіння, іде далі займатися іншими справами. Коли воно сходить, він не знає, як це відбувається, але точно знає, що це станеться. Фермер не знає, як проростає насіння. Життя насіння міститься в самому насінні. Якщо ви посіяли Божу обітницю, у цій обітниці є життя. Ви посіяли її у своє серце, і з часом вона обов’язково проросте.
Щойно з’явиться паросток вашого насіння, вам необхідно вчинити відповідно. Але ви ж не зможете зробити з ним усе те, що зробили б із повноцінною рослиною, адже це лише паросток. Сказали б ви: «Дивись, паросток уже зійшов. Я впевнений, що матиму врожай, я проголошую рясний урожай. Оскільки я проголосив і вірю, що так і буде, і вже маю його у своєму дусі, у мене мають бути відповідні діла віри. Ходімо й зберемо врожай сьогодні»?
Учинивши так, ви знищите своє насіння. Так само й у житті люди руйнують паросток, починаючи збирати врожай надто рано. Вони намагаються мати діла віри.
Багато хто вириває з контексту те, про що говорив Яків: «віра без діл мертва» — вони намагаються мати відповідні діла віри ще до того, як побачать повне здійснення того, що проголошують.
Вони намагаються пожати паростки. У багатьох виникають із цим проблеми, коли люди забувають застосовувати здоровий глузд у своїй вірі. Буває навіть, що дуже освічені люди не мають здорового глузду, і, звертаючись до віри, вони відкидають усі свої знання. Вони кажуть, що житимуть «вірою», але йдуть і чинять нерозумно. Вони кажуть: «Якщо я вірю, що мій зір відновився, то розтопчу свої окуляри, адже моя віра має супроводжуватися ділами. Цим учинком я доведу свою віру».
Таким учинком вони доведуть, що не зможуть керувати автомобілем, оскільки погано бачать.
Звісно, у них мають бути діла віри. Їм варто було говорити відповідно до своєї віри. А діяти так, ніби вони добре бачать, коли насправді це не так, дуже небезпечно, особливо якщо вони хочуть сісти за кермо автомобіля. Їм слід було б дякувати Господу за своє повне зцілення, доки воно не настане, зовсім як фермер, який побачив зерно, що зійшло. Він і далі поливатиме та удобрюватиме його. Жоден фермер не припинить поливати своє зерно й не скаже: «Ось воно зійшло, і більше немає потреби поливати та удобрювати його. Я діятиму так, ніби колос уже повністю налився».
Якби він так учинив, то не зібрав би врожаю.
Отже, для росту й розвитку потрібен час. Не намагайтеся збирати врожай, поки ваш плід ще не дозрів, дочекайтеся повного колоса.
Кінець уроку.
Автор: Чарльз Кеппс
Джерело: Книга «Віра та сповідання».
