Урок 8. Закон відповідних дій віри. Школа «Віра і сповідання», яка закладає надзвичайно глибокий фундамент на Слові Божому. Чарльз Кеппс навчає, як активувати силу Бога у вашому житті.
Віра завжди має супроводжуватися ділами. Але в кожному окремому випадку — чи то йдеться про зцілення, фінансові ситуації або віру в щось інше — дії завжди різні.
Найпоширеніша помилка людей полягає в тому, що вони хочуть мати такі діла віри, ніби вже здійснилося те, що вони сповідували. Але коли вони так чинять, то втрачають напрямок.
Ми вже читали в 4-му розділі Євангелія від Марка, що ґрунт — це серце людини. Ісус сказав:
«Сіяч слово сіє» (14-й вірш). Отже, ми знаємо, що насіння, про яке тут ідеться, — це, безперечно, Слово Боже. Можуть бути також інші насіння й слова, які сіяли ви та інші люди. Але Ісус говорить нам сіяти Слово Боже у наше серце. Ось чому сповідання Слова Божого таке важливе. Слова — це насіння, яке ви сієте.
Фактор згоди
Слова, які ви говорите, навіть якщо це не Слово Боже, мають бути в згоді зі Словом Божим, тому що вони є насінням, і хочете ви цього чи ні, ви їх сієте. Божий закон сіяння та жнив завжди діє. Ви не зможете вмикати або вимикати його, коли вам потрібно, кажучи: «Я все це говорю, але насправді не сію, а просто говорю».
Яків говорить:
Якщо хтось із вас думає, що він побожний, але не приборкує свого язика, а зводить своє серце, у того марна побожність. Як. 1:26
Така людина обманює власне серце. Вона обманює ґрунт свого серця, вірячи, що те, що вона говорить, — це те, чого вона хоче. Якщо ви скажете: «Хочу зібрати врожай пшениці», посадивши при цьому кукурудзу, ви зводите своє серце. Земля принесе кукурудзу, а не пшеницю, бо насіння визначає врожай, а не земля. Життя міститься в насінні.
Давайте знову подивимося, що Ісус сказав у 4-му розділі Євангелія від Марка. Цей уривок показує нам рівновагу в розумінні діл віри.
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли людина кидає насіння в землю, і спить, і встає вночі та вдень; і як насіння сходить і росте, не знає вона, бо земля сама собою спочатку дає зелень, потім колос, потім повне зерно вколосі. Мк. 4:26–28
Вивчіть контекст, перш ніж почати діяти
Ісус розповідає нам, як діє Царство. Віра повинна мати діла, але нам потрібно визначитися з цим моментом. Коли Яків говорить, що «віра без діл мертва», він говорить про людину, яка потребувала одягу та їжі. Яків каже: «Якщо ви скажете їй: «У мене достатньо віри, що Бог задовольнить твою потребу», то ваша віра мертва», якщо йдеться саме про цей випадок.
Ділом віри в цій ситуації було б дати їй одяг і їжу.
Ви сказали б: «Я твердо вірю, що Бог подбає про мене й задовольнить кожну мою потребу».
Але чи даєте ви? Чи даєте ви з того, що маєте? Саме такий вчинок був би ділом віри. Слово говорить: «Давайте — і буде дано вам…»
Хтось може заперечити: «Це все добре, але ви не розумієте: у мене самого мало, щоб ще й давати».
Якщо ви не даєте, тоді у вас немає діл віри щодо того, у що ви кажете, що вірите. Вам потрібно давати, навіть перебуваючи в нужді. Звичайно, ви не зможете дати стільки, скільки дали б, якби були в достатку, але ділом віри щодо цієї обітниці було б давання. Малого буде достатньо, якщо ви даєте у вірі.
Ось приклад такого віддання і відповідної справи віри. Йдеться про те, як Ісус нагодував велику кількість людей. Учні прийшли до Нього й сказали:
«Як нам нагодувати всіх цих людей? У нас є лише п’ять хлібів і дві рибки».
Ісус відповів: «Принесіть те, що у вас є».
І, взявши це, Ісус подякував і переломив хліб. Потім Він дав його учням. Ви помітили, що коли всі наїлися, залишилося ще 12 повних коробів? Очевидно, у них було 12 коробів, які вони використовували для роздавання їжі. Ісус, переломивши хліб, поклав його в короби й сказав учням нагодувати народ.
Там було 5 тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. Загалом, можливо, близько 20 тисяч людей. Їхні справи віри почалися з малого: треба було нагодувати безліч людей, і вони зробили так, як наказав їм Ісус.
Не дійте чужою вірою
Ось на чому мають ґрунтуватися справи вашої віри — на Слові Божому і словах, які говорить Ісус. Іноді люди роблять щось лише тому, що це зробив хтось інший. Вони кажуть: «Такий-то брат віддав свою машину й натомість отримав новенький “Кадилак”. Я теж віддам свою машину, бо в мене така розвалюха, а мені так хочеться нову».
Але ж це Бог наказав цьому братові віддати машину, щоб допомогти комусь у потребі. Він діяв відповідно до Слова Божого, зверненого конкретно до нього. А ми іноді робимо щось, наслідуючи інших.
Якщо ви віддасте свою машину, ґрунтуючись на чужій вірі, то можете нічого не отримати натомість, бо вчинили не за своєю вірою в Слово Боже, а за вірою в досвід людей. І ви зробили це не для того, щоб задовольнити чиюсь потребу, а просто захотіли собі нову машину. І справа зовсім не в тому, що бажання мати нову машину — це погано. Уся справа в тому, що ви діяли не за Словом Божим.
Ваші справи віри мають ґрунтуватися на Слові Божому.
Коли ви говорите, ви сієте
Пам’ятаєте, ми читали в 4-му розділі Євангелія від Марка, що насіння — це Слово, і людина має його посіяти, щоб воно росло. Ваша частина — вірити, що все спрацює, і сіяти.
Тримаючи це у своїх думках, погляньмо на 11-й розділ Євангелія від Марка.
Майте віру Божу, бо істинно кажу вам: якщо хто скаже цій горі: піднімись і вкинься в море, і не засумнівається у своєму серці, але повірить, що станеться за його словами, — буде йому все, що він не скаже. Мк. 11:23
Щоб краще зрозуміти цей уривок Писання, замінимо слово скаже словом посіє. «Якщо хто посипле цю гору: піднімись і вкинься в море, і не засумнівається у своєму серці, але повірить, що станеться за його словами, — буде йому все, що він посіє».
Іноді дуже допомагає висловити щось іншими словами. Ми не намагаємося змінити Слово Боже, а просто розглядаємо його під іншим кутом, щоб побачити його з іншого ракурсу.
Вам же зрозуміло: якщо фермер сіє щось, то пожне те, що посіяв. Цей приклад дуже простий і зрозумілий усім. Але люди сперечатимуться з вами щодо того, що Ісус сказав: ви матимете все, чого попросите. Але говорити
— це те саме, що сіяти. І неважливо, вірите ви в це чи ні, подобається вам те, що сказав Ісус, чи ні, це залишиться істиною. Ви можете сперечатися з цим, протестувати проти цього, але все працюватиме саме так.
Не зрозумійте мене неправильно. Я не кажу, що все відбуватиметься одразу ж, щойно ви це проголосите, лише тому, що ви це сказали. Насправді вам потрібно говорити щось протягом певного часу, щоб сказане вами могло прорости в ґрунті вашого серця.
Щойно насіння потрапляє в землю, вона одразу приймає його. Але сказане вами не буде прийняте доти, доки ви не повірите в те, що говорите. Коли ви справді в це повірите, буде закладено основу результату. Віра в серці — це здатність приймати Слово Боже. Нічого не станеться доти, доки воно (Слово) не буде зачате, як дитина в утробі матері. Іноді вам доводиться говорити щось знову й знову, доки ви в це не повірите. Віра приходить від слухання. І ця істина стосується як позитивного, так і негативного сповідання.
Закон відплати
Не обманюйтеся: Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, те й пожне. Гал. 6:7
Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зле. Мт. 12:35
Хоча використовуються різні слова, у цих двох віршах Ісус і апостол Павло розкривають нам одну й ту саму ідею.
У природній сфері ми чітко це розуміємо й знаємо, що це істина. Що людина посіє на своїй фермі, те й пожне. Наскільки ж ефективніше це працює щодо Слова Божого, адже Слово Боже — це ідеальне, нетлінне й непідкупне насіння.
Дехто подивиться на це й скаже: «Це занадто добре, щоб бути правдою». Це все одно, що сказати фермеру: «Знаєш, це занадто добре, щоб бути правдою, що ти можеш пожати те, що посіяв. Це не може бути істиною. Ти не можеш пожати те, що посіяв». Але вам ніколи не вдасться переконати фермера в цьому, адже він має достатньо досвіду в цій сфері.
Саме так усе й працює! Таким є принцип, і це Божий принцип. Він діятиме для нас, коли ми просто повіримо в те, що сказав Бог, замість того щоб з'ясовувати, як це працює.
Коли ви лише почали, то можете не до кінця розуміти цей принцип. Приймайте те, що ви вже зрозуміли, і будьте слухняні в тому, щоб робити те, що Бог говорить робити. Чиніть за словами Ісуса. «Якщо хто скаже цій горі: піднімися та кинься в море» (Мк. 11:23). «Сказали б цій смоківниці: вирвися з коренем і пересадися у море» (Лк. 17:6). Ці висловлювання є насінням. І спочатку, коли ви лише починали їх проголошувати, нічого не відбувалося. Смоківниця залишалася на своєму місці, та й гора не зрушила, у вас, як і раніше, були певні проблеми, але Ісус сказав, що вони підкорятимуться вашим словам, сповненим віри. Ваші сповнені віри слова рухатимуть гори.
Хтось може сказати: «Ви не можете говорити так, доки не побачите здійснення того, про що говорите».
У такому разі немає потреби у вашій вірі. Це все одно, якби фермер сказав:
«Щойно в мене буде врожай, тоді й сіятиму».
Але суть у тому, що доки він не посіє, йому не буде чого збирати.
Засліплюючий обман
Доки ви не почнете навчати про принципи Божого Слова, ви не зможете уявити, як диявол може обманути й засліпити людський розум. Я говорю про релігійних людей. Я говорю про християн, сповнених Духом Божим. Вони навіть можуть розгніватися, тому що ви так сильно вірите
Слову Божому, бо їхній розум був засліплений і закритий для одкровення Божої істини.
Вони говорять подібні слова: «Ви намагаєтеся жити в якомусь вигаданому світі. Як ви можете сповідувати всі ці речі? Ви, мабуть, думаєте, що ви подібні до Бога».
Ні, я просто співучасник Божественної природи, і в мене є здатність жити за Божественними принципами та законами.
Суть у тому, що щоразу, коли ми щось говоримо, ми сіємо. Але це не станеться лише тому, що ви сказали це один раз або сотні разів. Слухання передбачає зростання віри. І проголошення — один із компонентів цього принципу. Те, що ви говорите, приймається вами, коли ви вірите в це й не сумніваєтеся у своєму серці.
Деякі люди, коли вперше говорять щось про свої фінанси, насправді не вірять у те, що говорять. Іноді бізнесмени кажуть: «Ми збанкрутуємо. Точно знаю, що ми збанкрутуємо».
Коли вони сказали це вперше, вони не вірили в те, що говорили, але якщо вони продовжуватимуть у тому ж дусі, то зрештою повірять у те, що говорять. І так вони посіють насіння бідності.
Не дозволяйте вашим устам обманювати ваше серце
Багато людей не можуть зрозуміти, як їхнє життя перетворилося на такий безлад, але якщо я поговорю з ними протягом 15 хвилин, мені в дусі одразу стане зрозуміло, чому вони опинилися в такій ситуації. Я також знаю у своєму дусі, що не завжди можу розповісти їм причину, тому що вони не приймуть цього, не повірять, що саме в цьому їхня проблема.
У більшості випадків їхньою головною проблемою були їхні уста і те, що вони говорили. Їхні уста зваблювали їхнє серце. Вони сіяли те, чого насправді не хотіли сіяти. Вони молилися про те, чого не хотіли, і їх наповнив страх. Страх замінив віру і став причиною здійснення всього того, чого вони не хотіли.
Страх — руйнівна сила, його навіть можна назвати вірою в диявола. Павло говорить, що страх приходить не від Бога.
Бо Бог дав нам духа не страху, а сили, любові й здорового розуму. 2 Тим. 1:7
Дозвольте мені знову повторити ці істини. Ми сіємо те, що говоримо. Те, що ми сіємо, ми обов’язково пожнемо. Марка 11:23 відкриває нам цей принцип, потім апостол Павло говорить про це дещо іншими словами в Посланні до Галатів, у 6-му розділі.
Не обманюйтеся: Бог осміяний бути не може. Що посіє людина, те й пожне. Гал. 6:7
Це місце Писання дублює Марка 11:23, говорить про ту саму істину. Дозвольте мені перефразувати цей вірш, щоб ви побачили його з іншого ракурсу: «Не обманюйтеся: Бога не можна заговорити. Що людина скаже, те вона й пожне».
Ви пожнете те, що сіяли. Ось про що я говорю.
Насправді я не забув тему цієї книги, просто трохи відволікся.
Повернімося до Писання, щоб продовжити говорити про баланс у справах віри.
Бо земля сама собою спочатку родить зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі. Коли ж дозріє плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. Мк. 4:28,29
Земля сама собою приносить плід — серце людини або її дух сам по собі приносить плід. Ті слова, які ви говорите, потрапляють у ґрунт вашого серця. Дух або серце діятимуть відповідно до ваших слів. Ви маєте зв'язок із Богом через свій дух. Навіть коли ви спите, те, що ви сказали, продовжує спонукати ваш дух діяти відповідно до ваших слів.
Фермер, посіявши, лягає спати, потім встає, а земля сама собою приносить плід. Так само все діє і з вами. Царство всередині вас — це насіння, яке ви посіяли, коли промовляли слова. Бог хоче, щоб ми сіяли подібні слова:
«Мій Бог нехай сповнить кожну вашу потребу за Своїм багатством у славі, у Христі Ісусі. У мене є достаток, а не нестаток, тому що я даю, і мені дається доброю, натрушеною та переповненою мірою». Отже, ви промовляєте й сієте насіння щодо своїх фінансів. І поки ви спите, принцип посіву продовжує діяти. Ваш дух ніколи не спить, і ви сієте вічне, нетлінне насіння.
Світильник Господній
Світильник Господній — дух людини, що випробовує всі глибини серця (Притч. 20:27). Дух людини — як лампочка, яку Бог використовує, щоб просвітити вас. І поки ви спите, ваш дух і далі перебуває в контакті з Богом, продовжує досліджувати Божу мудрість, щоб знайти відповідний шлях для здійснення обітниці, насіння, яке ви посіяли, у вашому житті.
Дехто думає, що Бог просто почне сипати гроші прямо з небес. Але це не Божий метод. Бог може послати у ваше життя якусь вигідну можливість або спонукати когось дати вам гроші. Але ніколи не налаштовуйтеся саме на такий результат. Не варто просто чекати на чеки, щоразу перевіряючи пошту. Бог може обрати один із численних способів для здійснення обітниці у вашому житті.
Це може бути ділова угода або інвестиція в землю, це може бути що завгодно, зокрема й те, чого ви зовсім не очікуєте.
Бог завжди виконує Свої обітниці, але це не завжди відбувається так, як ми думаємо або очікуємо. І поки ви спите, ґрунт трудиться, досліджуючи Божу мудрість.
Так само й Духа Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. 1 Кор. 2:11
Людський дух — світильник Господа, який випробовує всі глибини серця, а серце (дух) людини — це місце, де перебуває Царство Боже.
Дух Божий через ваш дух просвітлює вас
…хто з людей знає, що в людині, крім людського духу, який живе в ній? Іншими словами, ви не знаєте всього про себе й усього, що є всередині вас. Але ваш дух знає. Дух Божий знає все про Бога. І коли ваш дух стикається з Духом Божим, ви отримуєте доступ до джерела знань.
Ґрунтуючись на тому, що ви посіяли у своєму дусі, ваш дух перебуває в контакті з Духом Божим день і ніч, закликаючи інформацію про те, як заповнити ваші потреби за багатством Його слави Ісусом Христом.
Ваш дух приймає й зачинає ваші слова про те, що у вас є достаток, а не нестаток. І ваш дух відповідно до слів, які ви проголошували у вірі, здійснює відповідні дії. Отже, ваш дух волає до Бога (який також є Духом), і через одкровення ваш дух прийме інформацію від Духа Божого.
І через кілька годин, днів або місяців проросте паросток. У вас з'явиться ідея, і ви скажете: «І як мені спала на думку така думка?»
А прийшла вона тому, що ви сказали (посіяли). Ви посіяли обітницю в ґрунт свого серця. Ваш дух приховав обітницю, яку ви проголосили, і день і ніч працював, щоб принести вам одкровення. Той, хто просить, отримує. Насіння, яке ви посіяли, висунуло вимоги до ґрунту (вашого серця).
Центр виробництва
Ґрунт, яким є серце або людський дух, був створений, щоб творити. Згідно з 4-м розділом Євангелія від Марка, ґрунт — це центр виробництва. Ґрунт — це серце людини, призначене для творення.
Ви сієте насіння, ідете відпочивати, потім встаєте й займаєтеся своїми справами. Відповідь може прийти, поки ви спите або їдете шосе. Ідея може прийти дуже раптово, і ви скажете: «І чому мені раніше не спало це на думку?»
Ви ніколи раніше про це не думали, тому що не сіяли цього насіння, і ваш дух не волав до Духа Божого, щоб Він дарував одкровення. Бог може наповнити вас ідеями через одкровення, які задовольнять ваші потреби за багатством слави Божої в Ісусі Христі. І ці ідеї наповнюють ваш дух через Духа Божого.
Деякі люди критикують такого роду вчення, тому що не розуміють його. Вони не розуміють, як Божий Дух співпрацює з духом людини. Такі люди думають, що ви намагаєтеся силоміць видушити з Бога те, що Він обіцяв, цитуючи Його обітниці. Але це не так, ми просто сіємо насіння, яке передбачає врожай обітниць. Цей метод не є людським, він — Божий.
Повна перевірка
Тим, хто критикує вас, не потрібна ваша критика, їм потрібні ваші молитви; їх треба навчити. І вам необхідно мати правильне ставлення до них. Як хтось
сказав: «Час від часу варто перевіряти себе, щоб уникнути черствості ставлення».
Люди критикують лише тому, що чогось не розуміють. І вам варто стежити за собою, щоб не мати неправильного ставлення до них. Моліться за них і навчайте їх, але не критикуйте.
Досконале Боже забезпечення
Відтепер у всі дні землі сівба та жнива, холод і спека, літо й зима, день і ніч не припиняться. Бут. 8:22
У цьому і полягає Божий закон сівби та жнив, і доти, доки існує земля, він діятиме. Ґрунт завжди матиме відповідну реакцію на насіння, яке посіяли. Цей закон ще можна назвати законом відповідних дій. Едемський сад був повним забезпеченням для Адама, у ньому було все необхідне для його життя.
У Мт. 6:9,10 Ісус говорить Своїм учням молитися, щоб Царство Боже прийшло і щоб Божа воля здійснилася на землі, як і на небі. Ісус знав, що на той момент цього не було, але Він дав Своїм учням повеління молитися, щоб це сталося. Я думаю, що ідея, яку Ісус хотів донести до нас, полягала в наступному: «Божа воля зможе здійснитися на землі, як і на небі, якщо прийде Царство Боже».
Ця молитва частково здійснилася в день П’ятидесятниці. Царство Боже, яке прийшло того дня, утвердилося в серцях людей, які народилися згори. Це те Царство, яке буде в Новому Єрусалимі, тільки в іншому прояві. І Царство, яке всередині вас має таку саму здатність задовольняти ваші потреби, як Едемський сад задовольняв потреби Адама. Усередині вас — сад. Вам дано Царство; це ваш сад (Лк. 12:32, Лк. 13:19). І цей сад буде виробляти все, чого ви потребуєте. Воно вестиме вас і спрямовуватиме до Божої мудрості, щоб отримати все обіцяне вам у Слові Божому.
Але вам треба сіяти слово (насіння) у цьому саду. Бог забезпечив сіяча насінням — Він дав Своє Слово обітниці. Слово Боже є насінням, а ґрунт — серце людини.
Дії, що відповідають вашим молитвам
Дякувати Богові за те, що ваша потреба буде задоволена, — це і є ваша справа віри. Щоразу, коли ви молитеся, вірте, що отримуєте те, про що просите.
Тому кажу вам: усе, чого тільки попросите в молитві, вірте, що отримаєте, — і буде вам. Мк. 11:24
Коли молитеся, стежте, про що ви молитеся. Не моліться про проблеми, тому що саме їх ви й отримаєте, адже у вас буде більше віри в проблеми, ніж у відповіді на ваші молитви. Моліться про бажане. Бажане і є відповіддю на вашу молитву. Достаток — відповідь на нестачу, тож моліться про достаток, а не про нестачу.
І коли молитеся, вірте. Вірте в те, про що молитеся. Не чекайте здійснення бажаного, щоб повірити. Вірте зараз і пізніше отримаєте те, у що вірите.
Ви знаєте, що ще не отримали відповіді на свою молитву, і не намагаєтеся робити вигляд, ніби це вже сталося. Але в духовній сфері, якщо ви прийняли це вірою, ви вже маєте відповідь, хоча в реальному світі поки що не маєте того, про що просили, але Ісус сказав, що буде вам.
Неправда не є справою віри
Не намагайтеся переконати інших людей, що ви вже маєте те, про що просили. Їм не потрібно в це вірити, це потрібно вам. Деякі люди думають, що справа віри — це брехати про те, чого у вас ще немає, але сповідувати те, що є. «У мене є нова машина. Ти маєш її побачити. Вона в моєму гаражі».
Якщо ви свідомо вводите когось в оману, змушуючи повірити, ніби у вас є те, чого насправді ви не маєте, то ви брешете цій людині. Але якщо вони лише почули, що ви сповідуєте Слово Боже, і припустили, ніби ви вже маєте те, що сповідуєте, тоді це не можна вважати брехнею. Люди просто чули, як ви називали «неіснуюче як існуюче». Так чинив Авраам.
Не намагайтеся переконати когось у тому, що ви маєте те, що сповідували, хоча насправді цього у вас ще немає: такий вчинок не можна назвати справою віри, це називається брехнею. Дякувати Богові було б справою віри. «Дякую Тобі, Отче, я вірю, що отримую те, про що попросив». І ви справді отримали це поки що лише в дусі, а не у фізичному світі.
Якщо, коли молилися, ви вірили, що отримуєте те, про що просите, не моліться про це знову таким самим чином. Дякуйте Йому за відповідь на молитву. Якщо ви молитеся про те саме наступного ранку, тоді ви виявляєте своє невір'я.
Читаючи все це, не дозволяйте собі потрапити в полон. Існує багато видів молитви. І є різниця між молитвою прохання, молитвою подяки та заступницькою молитвою.
Іноді нічого не робити — це справа віри
Хтось може сказати: «Але ж у Біблії написано, що треба завжди молитися й не занепадати духом».
Вони завжди згадують притчі про неправедного суддю та про чоловіка, який опівночі прийшов до свого друга просити хліба (Луки 18, Луки 11).
«Наполегливість» чоловіка, який прийшов просити хліба, можна назвати впертістю. Але коли йдеться про віру, то це зовсім не те саме, що впертість у чомусь. Наполеглива віра — це така віра, яка, попросивши хліба, стояла б біля дверей доти, доки не отримала б його.
Наполеглива віра — це віра, яка просить і отримує, міцно тримаючись віри доти, доки не здійсниться очікуване. Наполеглива віра не буде продовжувати просити про одне й те саме. (Якщо ви вірите, що вже отримали, навіщо тоді просити знову?) Просити знову й знову було б справою невір’я. Справою наполегливої віри було б припинити молитися про те, що, як ви вірите, вже отримали.
Але пам’ятайте, що зараз ми говоримо лише про молитву прохання. Дозвольте мені пояснити вам різницю між молитвою прохання та заступницькою молитвою.
У молитві прохання ви просите Бога зробити щось для вас. Якщо ви просите Бога за біблійним методом зробити для вас щось і просите з вірою, ґрунтуючись на Слові Божому, тоді все, що вам потрібно зробити, — це попросити Його про це один раз. Потім почніть дякувати Богові за це. І хвала буде справою вашої віри. І ваші вчинки будуть узгоджуватися з вашою вірою.
Про це дуже чітко й ясно сказано в 1-му посланні Івана 5:14–15:
І ось яку відвагу ми маємо перед Ним: коли просимо чогось згідно з Його волею, Він слухає нас. А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, — знаємо й те, що отримуємо від Нього те, про що просимо.
Щодо заступницької молитви, то законно й правильно знову й знову проголошувати Слово Боже щодо ситуації, що склалася, бо це не буде зайвим. Ось як про це сказав Ісус:
А коли молитеся, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму будуть почуті. Мт. 6:7
Повторення молитви не є справою віри
Можливо, у вашому житті було так, що вас навчили: щоб отримати відповідь на молитву, треба повторювати її знову й знову. Зрештою вам вдасться змусити Бога поступитися, і Він виконає те, про що ви просите. Але для такого способу мислення в Біблії немає жодних підстав. Дехто думає, що має подібні підстави, але якщо вони правильно розділять Слово, то виявлять, що таких підстав немає. Ми коротко розглянемо деякі непорозуміння та неправильні цитування Писання.
Одне з таких місць — це історія про вдову та неправедного суддю (Лк. 18:1–6). Практично всі стверджують, що вдова кілька разів приходила до судді, але вона зробила це лише один раз. І саме її сміливість змусила його зробити те, про що вона просила.
Інше місце Писання розповідає про людину, яка прийшла просити хліба опівночі (Лк. 11:5–8). Біблія навіть не каже, що ця людина постукала у двері, але ми так часто чуємо, як люди цитують цей уривок, кажучи, що вона наполегливо стукала у двері. Але ця людина просто попросила й стояла біля дверей, доки не отримала те, про що просила. І це дуже добрий приклад справ її віри.
Якщо ви справді вірите, що отримуєте те, про що просите, навіщо просити про це знову й знову? Ви знаєте, що отримали те, чого бажали. Але коли йдеться про заступництво, ваше заступництво здійснюється проголошенням Слова Божого. Це те, що саме ви робите, щоб змінити ситуацію; ви не просите Бога зробити це — саме ви долаєте твердиню. Якби ви попросили Бога зробити це для вас, тоді ви звернулися б до Нього у вірі лише один раз, а потім почали б дякувати Йому доти, доки не здійсниться те, про що ви просили. Якщо ж ви просите в невірі, то цілком нормально знову звернутися до Бога, кажучи: «Отче, прости мені моє невір'я. Цього разу я молитимуся з вірою».
Молитися Словом Божим — теж справа віри
Коли ви молитеся заступницькою молитвою, ви молитеся Словом Божим. Тому таку молитву ви можете промовляти знову й знову, день за днем. Роблячи це, ви будуєте свою віру. Ви молитеся своїми словами, додаючи Слово Боже, і таким чином змінюєте ситуацію.
Ось приклад такої молитви:
«Отче, Ти дав мені владу використовувати ім'я Ісуса, тому в ім'я Ісуса я протистою всім правителям і силам темряви, які повстали проти мого брата та його фінансів».
«Нехай вони будуть безпечними та безрезультатними. В ім'я Ісуса я руйную їхні сили й вивільняю Духа Живого Бога, Який відкриває моєму братові приховані багатства та провід Бога. Я руйную всяку владу сатани в ім'я Ісуса».
Коли я так молюся, я впливаю своїми молитвами. Я не просив Бога щось зробити. Тепер ви можете побачити різницю між молитвою прохання, де ви просите Бога щось зробити, і заступницькою молитвою. У молитві прохання ви просите: «Отче, я прошу Тебе послати працівників у життя мого брата, щоб вони послужили йому Словом Божим».
Така молитва звернена до Бога, у ній ви просите Бога щось зробити. І якщо ви вірите, коли просите, ви попросите лише один раз. Справами віри в цій ситуації будуть такі дві дії: 1) ви більше не молитиметеся такою молитвою; 2) ви подякуєте Богові за те, що Він робить це для вас.
Якщо ви молитеся, і це впливає на ситуацію, що склалася, ви можете продовжувати молитися такою молитвою, і це не буде марним, а стане проявом вашої влади та віри.
Баланс справ віри
Тепер перейдемо у фізичний світ. Якщо ми розглянемо ці принципи на фізичному рівні, нам буде легше зрозуміти, як вони діють у духовному світі. Наприклад, припустімо, що ви відвезли свою машину до механіка й запитали: «Ви зможете капітально відремонтувати двигун?»
Він відповість вам: «Так, повірте, я зможу. Я один із найкращих механіків у нашій країні. Я знаю, що коли відремонтую ваш двигун, ваша машина буде як нова. Ви приїхали за правильною адресою».
Сказавши це, він береться до роботи. Якщо така людина неправильно розуміє, які дії вона повинна здійснити, одного ранку вона прийде й скаже: «Якщо я справді вірю, що ця машина може їздити як нова, тоді мої вчинки мають відповідати моїй вірі».
І просто посеред ремонту, коли навіть блок циліндрів ще не зібраний, цей механік каже: «Мої вчинки віри мають відповідати
моїй вірі, тому я поводитимусь так, ніби ця машина вже відновлена». Потім він телефонує вам і каже, що машина готова й її можна забирати. У реальному житті ніхто б так не вчинив.
І все ж, коли йдеться про зцілення або отримання того, про що ви молилися, деякі саме так і чинять. Наприклад, деякі моляться про відновлення зору й думають: «Мабуть, мені треба розбити або викинути окуляри, адже саме це буде моїм кроком віри».
Тільки якщо Бог промовив до вас і сказав викинути окуляри, це не буде нерозважливим вчинком, бо якщо так сказав Бог, усе спрацює. Перш за все, зрозумійте: окуляри не зцілять вас, так само як вони не перешкоджають вашому зціленню.
Деякі думають, що їхні кроки віри змусять здійснитися тому, про що вони просять. «Якщо я розтопчу окуляри, це доведе мою віру, і зцілення прийде швидше». Це так само безглуздо, якби механік зателефонував вам і сказав, що можете забирати машину, коли двигун відремонтований лише наполовину. Будьте терплячими й дочекайтеся повного колоса, так би мовити.
Не піддавайтеся осуду, який ви можете зараз відчувати через те, що раніше чинили так. Ви робили це лише тому, що не знали іншого. Ось чому ми приділяємо цьому моменту так багато часу.
Не квапте врожай
Дозвольте навести ще один приклад щодо відновлення зору. Я знав одну жінку, яка дотримувалася певного вчення про зцілення та віру. Вона носила окуляри, але одного разу за неї помолилися з покладанням рук, щоб її зір відновився.
Наступного дня вона сказала: «Я вірю, що я зцілена». Вона перестала носити окуляри, і в неї почалися головні болі. Вона сказала: «Господи, я не розумію цього, адже я вірю, що я зцілена».
Вона молилася про це, і Господь сказав їй: «Сповнення ще не настало, міцно тримайся своєї віри. Тримайся свого сповідання, але не знімай окулярів і щоразу, коли ти їх надягаєш, говори: «Дякую Тобі, Господи, я вірю, що я зцілена. Я вірю, що мій зір відновлений».
Вона так і робила щоразу, коли надягала окуляри. Вона розчинила вірою те, у що вірила. Намагаючись позбутися окулярів, вона хотіла повного прояву того, у
що вірила, хоча воно ще не настало. На той час у неї був лише маленький паросток, а не повний колос.
Пам’ятайте, що сказав Ісус: «Спочатку паросток, потім повне зерно». Насіння було посіяне й зачате в серці цієї жінки та перебувало в процесі розвитку, але врожай ще не дозрів до кінця.
Деякі люди не лише живуть вірою, вони водять автомобіль вірою, бо не можуть бачити. По-перше, це незаконно, по-друге, це безрозсудно, бо вони не мають повного сповнення того, про що просили. Тільки якщо ви можете добре бачити, лише тоді позбудьтеся окулярів, але якщо ваш зір і далі поганий, надягайте окуляри.
Ця жінка сповідувала наступне: «Я вірю, що я зцілена. Я вірю, що я отримала зцілення», щоразу, коли надягала окуляри.
Так тривало кілька місяців. У неї знову почалися головні болі, навіть коли вона була в окулярах. Вона звернулася до Бога й сказала: «Господи, я не розумію. У мене знову болить голова, навіть коли я в окулярах».
Бог відповів їй: «Зніми окуляри, твій зір відновлений». Обіцяне сповнилося, настав час їй зібрати врожай.
Але вона могла б зіпсувати свій урожай, якби піддалася невір’ю й говорила: «Чому моя віра не діє?» Вона могла б намагатися мати прояв діл своєї віри ще до того, як колос дозрів і в неї був лише маленький паросток. Вона сховала Слово у своєму серці й вивільнила свою віру в молитві. Хтось може сказати про її дії, що це не були діла віри, але вона вчинила відповідно до того, що мала на той момент. Саме про таку дію йдеться в 4-му розділі Марка.
Бо земля сама собою спочатку родить зелень, потім колос, потім повне зерно в колосі. Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настала жнива. Мк. 4:28,29
Вам не варто кидатися й чинити діла віри доти, доки ви не маєте повного сповнення.
Який же підсумок можна підбити?
Живіть вірою. Сповідуйте свою віру і дійте відповідно до того рівня віри, на якому ви перебуваєте.
Кінець уроку.
Автор: Чарльз Кеппс
Джерело: Книга «Віра і сповідання».
