Старший пастор Церкви «Благословення Отця» Дмитро Лео поділився словом: «Як правильно стояти у вірі». Уривок онлайн-служіння «Зцілення, свобода, прорив» від 30.10.2021
Я хочу навчати на тему: «Як правильно стояти у вірі»
Здавалося б, така проста річ — вір, та й усе. Але я хочу дещо вам показати. Це допоможе декому з вас побачити більше відповідей на молитви.
І якщо ви цього хочете, тоді моліться прямо зараз, щоб почути те, що говоритиме Божа людина, щоб отримувати більше відповідей на молитви. Бо це моя молитва протягом останніх місяців — бачити більше відповідей на молитви. Амінь.
І в цих словах є глибина. Відповіді так чи інакше є, але я хочу бачити більше відповідей.
Як правильно стояти у вірі?
Коли люди просять і швидко отримують, інші називають це сильною вірою. Коли хтось просить і не отримує, інші називають це невір'ям. Я кажу про реалії. І в мене є запитання.
Авраам чекав 25 років. Як ми назвемо його віру?! За нашими мірками, за мірками сучасних людей, у нього слабка віра. Це означає, що ми щось неправильно розуміємо про віру. Це означає, що ми дивимося на віру не так, як дивиться Господь.
Що Ісус називав вірою і великою вірою? Давайте одразу розставимо такі акценти.
Жінка з кровотечею швидко отримала зцілення. Вона довго хворіла, але швидко отримала зцілення. Вона побачила, що Ісус іде. Вона пробилася крізь натовп і швидко отримала зцілення. Ісус назвав це вірою. Я прочитаю це.
Матвія 9:22: «Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І жінка з тієї години стала здоровою».
Ісус назвав це вірою. Отже, якщо ви швидко щось отримуєте, Ісус називає це «вірою». Запам’ятали?
Інша історія. Інша жінка. Її віру Ісус назвав великою.
Матвія 15:28: «Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як бажаєш. І зцілилася її дочка тієї години».
Ви пам’ятаєте, що це за історія. Вона не отримала швидко, не отримала одразу. Їй довелося йти й благати Ісуса. Навіть коли Він двічі відмовив їй і взагалі дав зрозуміти: «Іди, жінко». Вона не відпустила Його. Ісус назвав її віру великою.
Отже, зі слів Ісуса ми тепер знаємо, як Він дивиться на віру, і що Він називає «вірою» та «великою вірою». Але найцікавіше — Він похвалив і одну, і другу жінку. Це чудово! І для нас це також іносказання.
Нам не можна ділити людей на таких: у цього мала віра, у цього велика, у цього величезна, а в цього я взагалі не знаю яка… Ісус похвалив і одну, і другу жінку — і ту, яка швидко отримала відповідь, і ту, яка отримала її не одразу. Тому ми повинні заохочувати людей за їхню віру. За будь-яку віру заохочувати людей. Не говорити: «Та в тебе мала віра».
І ці дві жінки є для нас прикладом. Якщо у вас є віра, ви отримаєте швидко. Але якщо ви не отримали швидко, вам потрібно переходити до великої віри! Тобто не відпускати Ісуса. Не відступати. Не відступати. Не відступати. І це буде ознакою та проявом великої віри. Розумієте різницю?!
Звідки береться велика віра?!
Це не дар, а рішення. Це перехід від віри до великої віри. Це коли ти попросив, а грошей немає. І ти кажеш: «Гаразд. Напевно, моєї віри було недостатньо. Я буду невідступним. Я буду виявляти велику віру. Поки не отримаю». Завжди робіть так, тому що це правильно.
Але питання: а що, якщо я все-таки вірю і маю велику віру, але все одно не отримую? Що робити? Хоча я думаю, що більшість людей, коли вже досягнуть рівня великої віри, отримають. Тому що, повірте, небагато людей досягли рівня великої віри. Вони перебувають лише на рівні віри, але називають це великою вірою. Гаразд, це залишимо.
Що робити? І таке трапляється. І ми не називаємо це чимось ненормальним. Це може бути нормально, запам’ятайте: коли ти начебто вірив, робив усе необхідне, але відповідь не прийшла. І в цьому випадку потрібно знати, як правильно діяти.
Якщо ти знаєш правильний алгоритм дій, тоді можеш отримати свою відповідь, знаючи, що потрібно робити після цього. Що робити після цього? Дякую за це запитання. Я відповім.
Отже, вам потрібно перейти від прохань до діалогу з Богом. Для нас це як сигнал.
Я швидко зробив — нічого не сталося. Гаразд, добре, я буду наполегливим: «Бум! Бум! Бум!». Небо просто гримить від цих стукотів у двері. Ти створюєш шум на Небі. «Хто там шумить? — Це сестра просить гроші». Тобто ти виявляєш велику віру. І якщо цього не відбувається, це сигнал для тебе — перейди від прохань до діалогу з Богом зараз.
Тобі зараз потрібна порада від Бога. Що відбувається? Ти виявив віру, і ти виявив велику віру, але не отримав відповіді. Що відбувається? Тільки не претензії! Діалог! Саме час.
Багато людей пропускають момент діалогу з Богом і продовжують виламувати двері Небес. До мене підходили такі люди, і до вас, напевно, теж підходили, які кажуть: «Я 10 років борюся, стукаю, прошу, шукаю — і так і не отримав відповіді». Потрібно не пропустити час, коли тобі потрібен діалог із Богом. І поставити правильні запитання.
Діалог — це не вимога і не допит. Це діалог!
І є два запитання, які я рекомендую поставити. Я отримав цей досвід на практиці й ділюся ним із вами.
Перше запитання: Що я роблю не так?
Дуже часто ми вперті: «Я все роблю правильно. Я молюся. Я ще й пости тримаю. Я сльозами залив увесь килим. Чому Бог не відповідає?!» — це претензія. Це означає: я — хороший, Бог — поганий. Ніколи так не робіть. Вам потрібен діалог і правильне запитання: ЩО Я РОБЛЮ НЕ ТАК? Перше запитання. Ось таке смирення.
Багато людей, коли вони довго стукали й не отримували відповіді, відчувають розчарування. І в них виникають запитання «Чому Ти не відповідаєш?», а не «Що я роблю не так?». Ви відчуваєте різницю?!
«Чому Ти це допустив? Чому я в такому становищі? Чому це сталося з моїми дітьми? Чому?» — претензії замість правильного діалогу й запитання «Що я роблю не так?».
І якщо запитання поставлено правильно… Подивіться Мк. 9:28, коли учні не змогли вигнати з хлопчика демона: «І коли ввійшов Ісус у дім, учні Його питали Його наодинці: чому ми не могли вигнати його?». Це було правильне запитання! Іншими словами, вони кажуть: «Що ми зробили не так?».
Було правильне запитання, і пролунала правильна відповідь. Ісус указав, що їм забракло віри, що вони сумнівалися. Їм не потрібно було сумніватися. Він сказав: «Навіть якщо ваша віра як гірчичне зерно, просіть чого завгодно. Навіть гора зрушиться». Тобто, по суті, Він сказав їм: вам не потрібно було сумніватися. Ви могли це зробити.
Вони засумнівалися. В іншому Євангелії ми читаємо подробиці: вони сперечалися з учителями. Коли Ісус спустився з гори, Він застав їх за суперечкою. Тобто, найімовірніше, через що вони сперечалися?! Тому що зцілення не відбулося. Найімовірніше, їм казали: «Ну що? Де ваші чудеса? Не можете, так? От бачите, треба ходити до синагоги. А ви пішли за цим рабином». Тобто вони там сперечалися. Гаразд, це вже інша тема.
Тому перше запитання: «Що я роблю неправильно?»
Друге запитання: «Господи, що Ти говориш про цю ситуацію?»
Не запитуйте Бога: «Що Ти думаєш?», а запитайте: «Що Ти говориш про цю ситуацію?». Це дуже важливо. Бог не зобов’язаний звітувати перед вами про те, що Він думає. Але Бог може пояснити вам, що Його Слово говорить про цю ситуацію. Іноді саме це буде для вас головною відповіддю.
«Що Ти говориш щодо цієї ситуації?» — подібне запитання поставив і апостол Павло.
2 Кор. 12:8–9. У нього була серйозна ситуація. Скрізь, де він служив, його переслідували. Його хапали, ув’язнювали. І таке траплялося не з усіма — так було з апостолом Павлом. І він тричі, аж тричі, просив Бога, щоб Він визволив його. І ось що Бог йому відповідає:
«Тричі благав я Господа про те, щоб Він віддалив його від мене», — тобто цього ангела, який переслідував і завдавав неприємностей, постійно створював якісь проблеми на його шляху. «Але Господь сказав мені: «Досить для тебе Моєї благодаті…»
І одразу скажу: у грецькій мові це слово «досить» означає «предостатньо». Тобто тут не обмеження, а навпаки, перевага: «Для тебе достатньо, предостатньо Моєї благодаті». Тобто Він підбадьорив його. Дехто сприймає це негативно: «Досить для тебе благодаті, терпи» — ні. Бог говорить: «Для тебе — предостатньо. Я дав тобі благодать».
І Бог відповів на правильно поставлене запитання: «Як Ти дивишся на цю ситуацію? Що відбувається? Що говорить Твоє Слово?». Він каже: «Досить для тебе Моєї благодаті, бо сила Моя виявляється в немочі», — Бог повністю пояснює, що відбувається в його служінні.
«І тому я набагато охочіше буду хвалитися своїми немочами, щоб у мені перебувала (у грецькій — залишалася, жила, діяла) сила (дунаміс, чудотворна сила) Христа». Алілуя!
Отже, складаємо все це докупи, наче лего. Якщо ви попросили й швидко отримали відповідь, Ісус називає це вірою. Якщо ви попросили й не отримали відповіді, але залишилися у вірі та продовжуєте, не відпускаєте, наполегливі й досягли свого — Ісус називає це «великою вірою». Якщо ви робите все це (тільки так) і все одно не отримали відповіді, тоді йдіть у «таємну кімнату» на діалог із Богом. Не для претензій, а саме для діалогу. І поставте два запитання.
Я впевнений, що Бог вам відповість. Я використовую цей принцип, і не лише я. Перше запитання: «Що я роблю не так?». І друге запитання: «Що Ти говориш із цього приводу? Які Твої плани і яка Твоя воля?».
У двох випадках, які я вам зачитував, Бог дав інструкцію. І в першому, і в другому випадку дав відповідь. Тому що були поставлені правильні запитання з правильним серцем. Ніколи не піднімайте на Нього палець догори. Правильне серце гарантує, що відповідь прийде. Бог не зобов'язаний звітувати. Він може відповісти вам, якщо у вас правильний тон.
І моя історія. Я пройшов через багато різних випробувань моєї віри, і ось один із випадків, коли я бачив, як це працює.
Коли мені потрібно було проводити крусейд в Індонезії, мені була потрібна віза. І все начебто було нормально. Отримати візу в цій країні взагалі не проблема. Це не Велика Британія і не Франція, туди легко отримати візу. І я спокійно пішов, зібрав усі документи.
Документи були ідеальними. Усе було нормально. І мені потрібно було вилітати через 2–3 дні, тому що був запланований великий мега-крусейд на стадіоні. І я мав прилетіти у визначену дату. Тому що люди готуються до крусейду, це ж не просто так. І я прийшов до посольства, подав усі документи, і до мене виходить усміхнений офіцер та каже: «Вам відмовлено на ці дати».
А ви повинні розуміти, що за законом, якщо тобі відмовили, якщо є офіційна відмова, ти не можеш сказати: «Ну будь ласка, будь ласка». Якщо в них зафіксована відмова, вони не мають права знову дати тобі дозвіл на ці дати. Просто не мають права. Це такий юридичний процес.
Я: «Ну будь ласка, у мене квитки», — у мене справді були квитки. «Будь ласка, у мене там те…». А вони: «Усе. Відповідно до такого-то закону вам відмовлено на ці дати».
Я: «Боже, це ж Твій захід. Я їду проповідувати Євангеліє в мусульманську країну. Що ж тут таке відбувається? Боже, втруться! Пошли сюди вогонь. Пошли ангелів. Боже, зроби це».
Я вирішив діяти наполегливо. Я почав виявляти те, про що я говорив, — наполегливість. Ми об'їздили це посольство. І ми приходили туди і через годину, і через дві, через три, аж до закриття. А в них там ще якесь національне свято. Вони там носять їжу. Вони взагалі про нас не думають. Ми чуємо там за лаштунками: якісь тарілки носять, у них там якесь національне свято, якісь гості приїхали. Думаю: «Чуєте, у них там свято, а в мене — горе».
І ми зателефонували одному консулу, який був другом посла Індонезії в Україні. Вони друзі. І він каже: «Я спробую щось зробити». Він передзвонює і каже, що нічого не можна зробити, навіть по дружбі, тому що в документообігу зафіксовано «відмову» на ці дати. Він каже: «Через тиждень — будь ласка. А на ці дати — усе, поїзд пішов».
І я пам'ятаю, що одразу попросив молитися наших друзів, партнерів, молитовників. І вони дали таке слово: «Це Божий план! Це тобі на добро». А я: «Гей, ви не розумієте! Афіші, стадіон — яке це добро?! Це зло». Ось.
Вони попросили, і вони правильно отримали, але я цього ще не бачив. Я був засмучений через те, що такий захід зірвався.
І я через тиждень придбав квитки та полетів. Звісно, великий крусейд зірвався. І мені довелося просто 30 днів їздити різними островами, відвідувати велику кількість церков і служити.
Але ось із наближенням цього моменту (а крусейд перенесли на 30 днів), наприкінці мого туру мені почали приходити такі думки: «Слухай, а це взагалі круто. А взагалі класно, що це не відбулося одразу. Ой, як чудово». І чим ближче було до крусейду, тим більше я дякував Богові: «Боже, дякую Тобі, що це не відбулося одразу! Дякую, що все це відклалося. Що все це сталося наприкінці». Чому?
Тому що мені доводилося проповідувати англійською. Перекладачка перекладала мені з англійської індонезійською. Я не дуже добре розмовляю англійською, а мені потрібно було ПРОПОВІДУВАТИ. Передавати емоції, розповідати свідчення, реагувати на зал.
Юля, дякую їй, складала мені різні варіанти на випадок, якщо щось знадобиться: «Брати й сестри, у кого є свідчення?». Як це вимовити? Вона писала мені, як у школі, російськими літерами, як вимовляти. І спочатку, коли я проповідував у перших церквах, знаєте, що я робив?! Я читав із планшета по складах, і перекладачка навіть не розуміла мене. Я показував перекладачці текст. Перекладачка читала з планшета й казала людям: «У кого є свідчення, скажіть?».
І після перших 2–3 служінь я думаю: «Слава Богові! Слава Богові, що крусейд перенесли на 30 днів». Тому що наприкінці 30 днів, коли ти вже там перебуваєш, їздиш, я вже навчився швидко говорити англійською.
І перекладачка була зі мною 30 днів, вивчила всі мої проповіді, усі мої принципи, як я беру свідчення, що запитую, що кажу, і вже не дивилася в цей планшет. Я жартував і казав: «Ти вже можеш проповідувати замість мене. Бо неважливо, що я кажу, ти все одно знаєш, що я хочу сказати».
І вона вже просто — навіть коли я чув, що сказав неправильно, вона говорила правильно й проповідувала замість мене. Бо вона вже 15 разів чула цю проповідь. І вона вже завершувала проповідь.
І тому, коли відбувся крусейд, усе було чітко. Усе було добре. І було дуже багато чудес. Алілуя! Слава Господу!
Я хочу закликати вас помолитися. Це саме той випадок, коли ми бачимо, що віра діє і все мало спрацювати. Але як важливо отримати відповідь від Бога й не противитися. Я теж не одразу, мені також не сподобалася ця відповідь, коли молитовники сказали.
Залишу вас з одним місцем із Писання — Матвія 6:6: «Ти ж, коли молишся, увійди до своєї кімнати й, зачинивши свої двері, помолися своєму Отцеві, Який у таємниці; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно».
У тих випадках, коли просто твердження віри та молитви віри не діють, іди в таємне місце й спілкуйся з Богом. Можливо, ти отримаєш відповідь саме тому, що був у таємному місці. Тут сказано не «той, хто чує те, що ти говориш», а «той, хто бачить» тебе в таємниці, віддасть тобі явно. Це ще один шанс отримати від Бога рішення для твоєї проблеми. Це додатковий фактор.
Я хочу зараз молитися на цю тему. І давайте разом зі мною молитися про те, щоб вірити.
«Господи, дякуємо Тобі за те, що ми вчимося, як вірити, як боротися. Ми вчимося, як рухатися далі й далі, як боротися, як переходити до великої віри. Дякуємо. І також Ти вчиш нас: якщо щось не виходить, Ти вчиш нас заспокоїтися, піти в таємну кімнату й поговорити з Тобою про те, що ми робимо неправильно і що Бог думає про цю ситуацію, а точніше — що Бог говорить щодо цієї ситуації».
Давайте скажемо: «Я приймаю рішення: йти до кінця. Якщо потрібно — йти у великій вірі. А якщо буде потрібно — переходити від прохання до діалогу».
І я молюся за кожного з вас, хто почув це вчення, щоб ці принципи залишилися у вас. Тому що це дієві принципи, це біблійні принципи.
Хтось із вас зараз перебуває на рівні віри, і це нормально. Я молюся за вас, щоб ви швидко отримали відповідь. Не зупиняйтеся.
Хтось із вас перебуває на рівні великої віри. І я так само благословляю вас і заохочую: не зупиняйтеся, домагайтеся! Те, що Бог пообіцяв, Він здатний дати. І Він вражений нашою вірою. Це правда. Ви можете догодити Богові своєю вірою. Він похвалив жінку, яка домоглася свого. Тож домагайтеся цього, домагайтеся відповіді. І повірте — Бог похвалить вас.
Дехто з вас перебуває у стані, коли ви вже все перепробували, і начебто нічого не працює. Я заохочую вас, благословляю, надихаю: ідіть у потаємну кімнату та ведіть діалог із Богом. І Він відповість вам. Обов'язково відповість. В Ім'я Ісуса.
Давайте помолимося про правильне серце:
«Господи, нехай у мене ніколи не буде претензій до Тебе, що Ти чогось не робиш. Нехай у мене ніколи не буде претензій, що Ти робиш щось не так. Нехай у мене ніколи не буде до Тебе зайвих запитань, що Ти щось забув або не встиг. Я визнаю: у Тебе все правильно, усе вчасно й усе справедливо. І дозволь мені завжди чути це, розуміти й отримувати від Тебе настанови щодо будь-якого питання. В Ім'я Ісуса».
І я пророчо покладаю на вас руки зараз. І прошу: «Нехай укорениться це насіння, яке сьогодні було посіяне. Щоб ви ніколи не впадали у відчай, якщо довго не отримуєте відповіді. Щоб ви знали — це не погана новина. Це просто Бог кличе вас у потаємну кімнату, де Він приготував для вас відповіді».
Іноді потрібно просто перестати кулаками вибивати двері, а заспокоїтися й послухати Його. І я вірю: «Ми, Господи, зростатимемо. Ми будемо на цьому рівні, ходитимемо й служитимемо. І ми отримуватимемо набагато більше».
І я молюся за когось із вас, хто майже зазнав кораблетрощі у вірі. Зараз Дух Святий підказує мені, що потрібно молитися про зцілення. Тому що деякі люди справді стукали, стукали, стукали, але не отримали й залишилися з розчаруванням.
Я молюся, щоб відбулося зцілення, в Ім'я Ісуса, вашого серця, ваших стосунків із Богом, щоб ваша віра воскресла. Щоб ви не сумнівалися, що віра справді діє. Щоб ви не сумнівалися, що Бог чує вас. Щоб ви просто перейшли на інший рівень стосунків із Богом. І Він чекає на вас у потаємній кімнаті, де приготував для вас усі відповіді.
І нехай потаємна кімната не лякає вас. Нехай вона не виглядає для вас як в'язниця. Але нехай вона виглядає для вас як місце отримання відповідей, місце вашого прориву. Слава Господу. Алілуя.
Усім людям, яким я говорив про потаємну кімнату, я часто чув таку реакцію: «Так, я не проти, але в мене немає часу»; «Так, я не проти, але мені потрібно працювати»; «Так, усе правильно, але в мене немає такої можливості»; «У мене немає стільки вільного часу». Ні, ні, ні. Інакше ваші кулаки будуть усі в крові. Ви стукатимете у двері, а там ніхто не відчиняє.
Усе. Постукали-постукали, постукали-постукали, попросили-попросили, заходьте в кімнату й запитуйте. Спілкуйтеся. Алілуя.
У мене це працює.
Текст і зображення підготувала Марина Серкова
