Школа «Бог гарантує ваше зцілення» А. А. Аллена
Багато новонавернених християн ведуть благочестиве життя, беззавітно віддане Богові, але залишаються немічними навіть після того, як підносять молитву про зцілення. Причина невдачі може коренитися в неправильному розумінні деяких догматів Слова Божого. Люди можуть виявитися неспроможними зрозуміти Божу обітницю про зцілення всіх, хто просить із вірою. Вони не усвідомлюють меж найбільшої Божої гарантії щодо зцілення, і через це неправильне уявлення просять, але водночас сумніваються.
Віра без сумніву
Бог свідчить: «Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає й розвіює: нехай така людина не думає, що одержить щось від Господа» (Як. 1:6, 7).
Але такі люди часто приходять на молитву, вважаючи, що вони СПРАВДІ вірять і не сумніваються у своїй вірі. Під час перевірки вони самі переконуються, що мають певні сумніви. Вони кажуть: «Я справді думав, що цього разу зможу зцілитися, але виявляється, мені бракує віри».
У таких людей і справді є віра. Але їхня віра не має необхідної твердості через неправильне розуміння деяких положень Слова Божого, які зазвичай називають доктринами і які не знаходять підтвердження у Слові Божому. Людські перекази можуть усунути Слово Боже від тих, хто потребує його (див. Мк. 7:13).
Про тих, хто навчає цього, Ісус говорить: «Та даремно шанують Мене, навчаючи наук, заповідей людських» (Мк. 7:7; Мт. 15:9).
Бог дає гарантію зцілити Свій народ. Але серед нас трапляються такі, хто називає себе Його слугами, водночас кажучи, що Він мав на увазі не те, що сказав.
Страждання на славу Божу
Інша поширена помилка полягає в тому, що деякі люди не можуть отримати зцілення, оскільки страждають на славу Божу. В основі цього догмату лежить неправильне тлумачення двох подій, що сталися під час земного служіння Христа.
Одного разу Ісусові повідомили про хворобу Лазаря, на що Він зауважив: «Ця хвороба не на смерть, але на славу Божу, щоб Син Божий прославився через неї» (від Ів. 11:4).
Коли ж нарешті Ісус дістався Віфанії, Його зустріли сестри Лазаря — без особливих почестей. Вони не прославляли Бога чи Його Сина. Але Син Божий був прославлений, коли Лазар вийшов із печери (див. вірш 44).
Іншого разу кілька учнів Ісуса запитали Його про чоловіка, який народився сліпим. Їх цікавило, «…хто згрішив: він чи батьки його, що він сліпим народився» (від Ів. 9:2). Ось приклад неправильного розуміння зв’язку між гріхом і хворобою, яке було поширене в давнину. На це Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ані батьки його, але це для того, щоб діла Божі явилися на ньому» (від Ів. 9:3).
Із вищесказаного не слід робити висновок, що ні цей чоловік, ні його батьки ніколи не грішили, адже нам сказано: «Бо всі згрішили й позбавлені Божої слави» (до Рим. 3:23). Але сліпота цього чоловіка аж ніяк не могла бути прямим покаранням за якийсь особливий гріх.
Але якщо цей чоловік був сліпим на славу Божу, тоді й Ісус звершував Свої діла на славу Божу, бо того дня дарував сліпому зір. Проте сама по собі сліпота цього чоловіка не була славою Божою. Радше його сліпота стала підставою для чуда, яке Бог звершив у ньому. Коли люди побачили, як цей чоловік, сліпий від народження, прозрів, Бог здобув для Себе славу.
Якщо ви страждаєте на славу Божу, дайте Богові можливість здобути для Себе славу прямо ЗАРАЗ, дарувавши вам зцілення. Станьте для оточення свідком чудодійної сили Бога, яка приносить зцілення всім, хто вірить у Нього! Ніколи під час Свого земного служіння Ісус не давав вказівок, що людина повинна захворіти.
Навпаки, Він давав вказівки щодо зцілення багатьох, яке дарувалося їм за Його словом. Не було випадку, щоб хворий, який прийшов до Нього за зціленням, почув таку відповідь: «Богові до вподоби, щоб ти залишався хворим на Його славу».
«Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той Самий» (до Євр. 13:8). Але тоді цілком незрозуміло, чому, перебуваючи тут, на землі, Він прославляв Свого Отця, «…зціляючи всяку недугу й усяку неміч серед людей» (від Мт. 4:23), а тепер, після повернення до Свого Отця, Його слава полягає в людях, які залишилися хворими й проголошують цей факт свідченням Його любові. Не дивно, що грішники й не прагнуть розділити таку любов!
У Біблії немає підтвердження тому, що хвороба є свідченням Божої прихильності. Радше вона є покаранням за гріх (див. Повт. 28:22–28,61). А послух винагороджується здоров’ям і зціленням від хвороб (див. Вих. 15:26).
Очевидна неспроможність теорії «страждань на славу Божу» полягає в тому, що якщо ці люди не звертаються до Бога за зціленням, то, очевидно, не відчувають докорів сумління через те, що використовують усі доступні людині способи полегшити біль і відновити здоров’я. І якщо їхня хвороба справді до вподоби Богові, то чи повинні вони взагалі намагатися позбутися її?
Тепер уявіть, що я кажу вам таке: «Я працюю в цьому місті на славу Божу. Богові до вподоби, щоб я працював тут. Але я працюватиму доти, доки не знайду можливості виїхати звідси. Я поїду, щойно зможу заробити, випросити або позичити гроші на автобус, який відвезе мене звідси.
Я знаю, що Божа воля полягає в тому, щоб я залишався тут, але Він зможе затримати мене тут лише створивши такі умови, за яких мій від'їзд звідси буде неможливим». Почувши це, багато хто міг би жахнутися й звинуватити мене в бунтарстві.
Попри все це, деякі люди продовжують страждати на славу Христа, хоча цілком зрозуміло, що вони страждатимуть доти, доки поліпшення їхнього здоров'я буде неможливим. Хіба ж не очевидна суперечність, що тут міститься!
Хвороба не є Божою волею
Хвороба — це справа диявола. Богові до вподоби, щоб Його народ «…здоровий був і в усьому мав успіх…» (3 Івана 2). Тож наближаймося до Бога без жодного сумніву, з повною впевненістю в тому, що просимо згідно з Його волею.
«І ось яку відвагу маємо ми до Нього, що коли чого просимо згідно з Його волею, Він слухає нас. А коли знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, то знаємо й те, що одержуємо просиме від Нього» (1 Ів. 5:14,15).
Ті, хто наполягає, що деякі люди хворіють з Божої волі, шукають аргументи на підтримку цього твердження у Святому Письмі. Вони вважають, що доказом може бути те, що сталося з кількома Його найкращими служителями, обтяженими недугами. Але будь-який закон у найкращому разі зможе використати такі факти лише як непрямі докази, які можуть бути визнані «із застереженням». При уважнішому розгляді такі аргументи руйнуються, як і будь-які непрямі докази.
Прагнення до досконалості
Насамперед зупинімося на проблемі прокази Йова. За свідченням Самого Бога, Йов був «…непорочний, справедливий, богобоязливий та віддалявся від зла» (Йов 1:8). Йов не мав якоїсь надприродної досконалості. Кожен християнин може й повинен мати таку саму досконалість, яку мав Йов, адже ми тепер маємо значно більші можливості, більшу владу та певні переваги перед ним.
Ісус заповів нам: «Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (від Матвія 5:48). Йов не мав можливості прочитати Святе Письмо, створене після його смерті. А створене воно було передусім для того, щоб «…Божий чоловік був досконалий…» (2 Тим. 3:17).
Насамперед зупинімося на проблемі прокази Йова. За свідченням Самого Бога, Йов був «…непорочний, справедливий, богобоязливий та віддалявся від зла» (Йов 1:8). Йов не мав якоїсь надприродної досконалості. Кожен християнин може й повинен мати таку саму досконалість, яку мав Йов, адже ми тепер маємо значно більші можливості, більшу владу та певні переваги перед ним.
Ісус заповів нам: «Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (від Матвія 5:48). Йов не мав можливості прочитати Святе Письмо, створене після його смерті. А створене воно було передусім для того, щоб «…Божий чоловік був досконалий…» (2 Тим. 3:17).
Постійно тримаймося цієї мети й найсерйозніше прагнімо до неї. Ніколи не шукайте виправдань своїй недосконалості. Адже ваша мета — досконалість.
Бог обрав Йова як взірець досконалості, оскільки він був богобоязливим і віддалявся від зла. Уважний читач, однак, зверне увагу на існування кількох внутрішніх причин, через які Йов опинився в біді, що була на нього наслана. Але Бог не піддає Своїх відданих і улюблених учнів диявольським тортурам і з набагато важливіших причин, ніж просто бажання щось довести дияволу.
Вірність Йова підтвердилася, а вихваляння диявола виявилося безпідставним. Випробування Йова мали й важливіше значення. Книга Йова навчає, що навіть досконала людина може стати ще кращою.
У страху немає віри
Зверніть увагу, наскільки високо в Біблії цінується богобоязливість Йова (див. Йов. 1:8). Але не лише Бога боявся цей чоловік. Втративши сім’ю та все майно, зазнаючи фізичних страждань і насмішок дружини, нерозуміння друзів, які його звинувачували, він вигукнув: «…і чого я боявся, те й прийшло на мене» (Йов. 3:25).
Віра — це наш захист від гріха та немочі. Вона захищає нас від ворогів, які намагаються перемогти нас. Для диявола вона була непереборною перешкодою, що захищала Йова. Але страх, або боязнь, є прямою протилежністю віри: він створює пролом у перешкоді, через який може проникнути диявол. Не слід засуджувати Йова за його позицію, адже в нього не було Святого Письма, яке тепер є у нас.
Його знання про Бога ґрунтувалося лише на тому, що він чув, і на досить обмежених одкровеннях, які він отримував у спілкуванні з Богом. (Загальновідомо, що з Книги Йова почалася писемна історія Біблії.) Оскільки віра — від слухання, а слухання — від Слова Божого, зовсім не дивно, що Йов не зміг набути достатньої віри, щоб протистояти нападам диявола.
Ось чому ми сьогодні не повинні змарнувати чудову можливість, надану нам Біблією, і вірою оволодіти всіма дивовижними Божими обітницями, спрямовуючи свої зусилля на здобуття славного звільнення, дарованого Божим дітям. А якщо ви — Божа дитина, то вам не слід ворушити прах Йова, намагаючись знайти пояснення тому, що ви залишаєтеся в лещатах хвороби та під гнітом диявола.
Не Бог уразив Йова хворобою — «…сатана… уразив Йова лютою проказою…» (Йов. 2:7). Але навіть це не могло бути зроблено без Божого дозволу.
Час випробування
Доведений до відчаю, Йов вирішив випробувати своє ставлення до Бога і, борючись із самим собою, зміг його змінити. Раніше він справді боявся Бога, намагався чинити лише добро й віддалявся від зла. Але тепер його дружина наполягала, щоб він прокляв Бога й помер (див. Йов. 2:9), а його друзі звинувачували його в усіх гріхах, називаючи кожен із них.
Йов зрозумів, що в цьому мінливому світі є лише одна опора, на яку можна покластися. У гніві він вигукнув: «Ось, Він убиває мене; але я буду надіятися!» (Йов. 13:15). Бог не зміг залишитися байдужим до такої віри. І Він не забарився розпочати працю зцілення Йова. Він явив Себе Йову у вигляді дивовижних спалахів бурі. Таке Його явлення рідко відбувалося під час Його спілкування з людьми.
Отримавши одкровення згори, Йов зміг порівняти власну чесноту з чеснотою свого Творця і з жалем виявив, що йому бракує високих моральних якостей. Тоді Йов наблизився до Бога, усвідомивши, що людина не може бути праведнішою за Бога. І зміг Йов у вірі пережити почуття істинного смирення та покаяння (див. Йов. 42:6). Він навіть захотів помолитися за своїх друзів (див. Йов. 42:10).
Найкраща частина всієї історії Йова — в заключних віршах Книги Йова. Після того як Йов покаявся в тому, що сам засудив себе, і в тому, що йому бракувало віри, а також після того, як він покаявся й простив у молитві своїх друзів, Бог звільнив його від пут диявола. І знову Йов став знатним та отримав більше, ніж мав раніше. Він прожив ще 140 років, і ми не маємо жодних свідчень, що йому коли-небудь довелося знову страждати від прокази.
Якщо й вам траплялося наслідувати приклад Йова, сидячи перед його попелом і оплакуючи свою долю, вважаючи Бога винуватцем своїх невдач, вам неодмінно потрібно ще раз обдумати те, що з вами відбувається. Зверніть свою віру до Бога, навіть якщо вам здається, що вона веде вас до загибелі. Відчуйте потребу в читанні Слова Божого, читайте його молитовно.
Читайте його так, ніби раніше вам ніколи не доводилося чути жодних інших тлумачень людських переказів. Зверніться до Самого Бога в пошуках причини вашої хвороби і, знайшовши її, позбудьтеся її. Тоді слідом за Йовом і ви звільнитеся від пут диявола, бо Бог і сьогодні Той Самий.
Опоненти доброї звістки про зцілення звертаються до прикладів, коли істинні Божі діти не можуть отримати зцілення. Ґрунтуючись на таких прикладах, наші противники говорять про те, що не може бути гарантії того, що Бог зцілить усіх, хто виконує Його вимоги.
Передбачаючи такі спроби дискредитувати Його роботу, Господь у Своєму Слові наводить докладний список усіх причин хвороб, які наполегливо зберігаються протягом певного часу навіть під впливом чудотворної сили Христа. Саме тому перші учні Христа, які брали участь у Його чудесних діяннях, пішли й понесли людям звістку «…при Господньому сприянні та підтвердженні слова наступними знаменнями…» (від Мк. 16:20).
Служіння Павла
Бог звершував особливі чудеса під час служіння Павла. Багато людей, яких Він торкався, зцілювалися. Від хвороб звільнилися й такі чоловіки та жінки, які спілкувалися з Ним не безпосередньо, а через хустки й пояси, яких торкався Павло (див. Дії 19:11,12).
У Біблії ми читаємо про соратника й співробітника Павла Епафродита, який тяжко захворів, супроводжуючи Павла в його подорожах. Про це розповів нам сам Павло (див. Флп. 2:27). І Павло цим не обмежується. У згаданому тут вірші він заявляє: «Бог помилував його».
Він помилував Епафродита для того, щоб, попри всі труднощі подорожі, яку в ті часи доводилося здійснювати, той був спроможний здійснити перехід із Рима до Филипів. Так Павло продемонстрував филип’янам велич влади й любові Бога. У 30-му вірші Павло оголошує причину цієї хвороби: «Бо за діло Христове він був близький до смерті, наражаючи життя на небезпеку, щоб доповнити нестачу ваших послуг для мене».
Дари зцілень ніколи не обіцяють якогось безмежного припливу енергії до людського тіла. Навіть у такій вельми гідній справі, як поширення доброї звістки та молитва за хворих, тіло може зазнавати випробувань. Бог може обмежити дароване зцілення, наслідком чого також може бути хвороба. Але й у цьому випадку Бог виявляє Свою милість.
Для повного одужання людині може знадобитися тривалий період відпочинку або поступове зцілення. Не слід засмучуватися через це й піддавати свій організм додатковому руйнівному впливу, який може спричинити нервовий розлад або інше захворювання, пов’язане з перенапруженням.
Нам відомо, що разом із Павлом подорожував віруючий лікар Лука, який міг би стежити за його здоров’ям. Однак існує стільки ж підстав стверджувати, що Ісус узяв із собою Матвія як Свого особистого збирача податків, скільки й для твердження, що Лука, наділений даром лікарювання, був обраний супроводжувати Павла.
У Святому Письмі немає свідчень того, що Лука коли-небудь застосовував свій дар і лікував Павла чи якихось інших хворих. Є лише одна згадка про нього як про лікаря. Лука є автором таких книг Нового Завіту, як «Святе Євангеліє від Луки» та «Дії святих апостолів», у яких він описує багато чудесних зцілень. Тут необхідно зазначити, що в кожному з його описів акцент робиться на чудотворній природі цих зцілень.
У свідченнях Луки ви не зустрінете згадки про те, що на додачу до чудотворної Божої влади довелося звернутися до практикуючого лікаря та приймати якісь медикаментозні засоби, призначені цим лікарем. Як лікар, Лука, без сумніву, не міг не хвилюватися, бачачи Христа та Його духовних учнів, які допомагали в тих випадках, коли спроби земних лікарів виявлялися безуспішними.
Ось чому Лука й свідчить: «І жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років і витратила на лікарів усе своє майно, та жоден не міг її вилікувати, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу; і тієї ж миті кровотеча в неї зупинилася» (Лк. 8:43,44).
Великий Цілитель
Ми не можемо не погодитися з тим, що сумлінні лікарі надають дієву допомогу при багатьох людських захворюваннях. Адже нині живе велика кількість людей, які ніколи не чули про чудотворну силу Бога й звертаються по лікування до лікарів. Представники цієї професії багато працюють і, безумовно, виправдовують своє існування на землі. Але серед нас є й такі, хто знає про Великого Цілителя.
Для таких людей набагато краще чекати біля Його ніг, ніж нудитися в очікуванні своєї черги в переповнених приймальнях земних лікарів. Лише в Нього можна знайти полегшення — повне й безкоштовне, без ліків та оперативного втручання. Лише Він дарує силу й здоров’я нашим тілам на Свою славу. І Він, звичайно, гідний кожного нового свідчення про Свій дар і відданість тих, хто любить Його та виконує всі Його настанови.
Багато людей роками терплять страждання, очікуючи допомоги від найвідоміших лікарів нашого часу. Але для здобуття зцілення все ж краще було б покластися на Бога й старанно виконувати Його настанови, а не приписи земних лікарів.
Почніть випробовувати себе прямо зараз Словом Божим. З’ясуйте для себе, що Він радить вам робити, і робіть це.
Пам’ятайте, що таке лікування — не експеримент. Воно випробуване й перевірене та гарантує зцілення у 100 % випадків, якщо, звичайно, проводитиметься відповідно до наданих настанов.
Жало в тілі
Намагаючись довести той факт, що Бог відмовляє деяким людям у зціленні, багато хто наводить такий уривок із Біблії: «І щоб я не звеличувався надзвичайністю об’явлень, дано мені жало в тіло, ангела сатани, щоб він мучив мене, щоб я не звеличувався. Тричі благав я Господа про те, щоб Він усунув його від мене. Але Господь сказав мені: “Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі”. Тому я набагато охочіше хвалитимуся своїми немочами…» (2 Кор. 12:7–10).
Чим би не було жало в тілі Павла, Божої благодаті виявилося достатньо, щоб упоратися з ним. Страждання Павла, докладно описані в 2-му розділі Другого послання до коринтян, без сумніву, можуть стати доброю перевіркою Божої благодаті чи милості. Але щоб зробити висновок про те, чи було жало в тілі Павла якимось фізичним недоліком, потрібно з’ясувати, що ж насправді стоїть за цим віршем, адже в уривку зі Святого Письма не йдеться про захворювання.
Навіть найстійкіші прихильники ідеї про жало як фізичну ваду наважуються лише припустити, що жалом у тілі Павла була хронічна офтальмія (див. Біблію, видання Скоуфілда, с. 1239).
Зважаючи на силу чудесних обітниць про зцілення, щедро дарованих нам Словом Божим, для їх скасування слід очікувати чогось сильнішого, ніж просто припущення про можливе захворювання Павла.
Термін «жало в плоті» так часто асоціюється з фізичною хворобою, що його вживання саме в цьому значенні можна вважати загальновизнаним. Саме так його тлумачать багато читачів уривка, про який тут ідеться. Але подивімося, як цей термін використовується в інших уривках Біблії. Це допоможе нам зрозуміти, що ж мав на увазі сам автор, коли писав про «жало в плоті».
У Числах 33:55 розповідається про те, що сини Ізраїля отримали таке застереження: «Якщо ж ви не виженете від себе мешканців тієї землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для ваших очей і колючками для ваших боків…» Це застереження повторюється й в інших віршах Біблії (див. Іс. Нав. 23:13 і Книгу Суддів 2:3).
З цього вірша стає зрозуміло, що жало слід асоціювати не безпосередньо з тілом, а з певними зовнішніми подразниками, причиною виникнення яких можна вважати людей. Ось що сам Павло говорить про своє жало: «… дано мені жало в плоть, ангел сатани, щоб мучити мене…» (2 Кор. 12:7). Слово «мучити» означає вкрай засмучувати, приводити в пригнічений стан.
Перераховуючи немочі, якими Павло вирішив хвалитися (див. 2 Кор. 11:23–33), він не згадує про такі фізичні вади, як хвороба чи сліпота. Радше йдеться про переслідування. Щоправда, Павло згадує про виснаження та біль. Але хіба побиття палицями й камінням не є достатньою причиною, здатною викликати і виснаження, і біль?
Ознайомившись з усіма стражданнями, які довелося перенести Павлові, людина може відчути нестачу віри. Легко повірити в те, що Бог Своєю владою зберіг Павла здоровим. Набагато важче повірити в те, що він пройшов через усі випробування, страждаючи від фізичної немочі.
У Бога немає лицеприйняття (див. Кол. 3:25). Його обітниці належать і вам! Не вірте тому, хто намагається обманути вас і посіяти у вашій душі сумніви. Вірте Слову Божому, а не переказам, що виникли на його основі.
Коли полум’я вашої віри розгориться достатньо яскраво і ви не матимете сумнівів, ви зможете попросити Бога про все, чого забажаєте. Він пообіцяв, і ви отримаєте все, про що попросите.
