Урок 13. Ціна чудотворної сили Господньої. Школа «Бог гарантує ваше зцілення» А. А. Аллена
Моє власне свідчення
Цей розділ є коротким викладом моєї книги «Ціна чудотворної сили Господньої». У ній ви прочитаєте моє власне свідчення про зустріч із Богом, що відбулася тоді, коли багато років тому я зачинився у своїй молитовній комірчині. Там я постив і підносив молитви. Спілкуючись зі мною, Бог назвав мені тринадцять речей у моєму житті, які відділяли мене від Бога та перегороджували шлях Його чудотворній силі, що посилається віруючим у відповідь на їхнє служіння.
Він відкрив мені, що ці самі речі заважають і багатьом іншим християнам пізнати Його чудесну силу. Ця книга — одкровення згори, вона цілком витримана в найкращих традиціях біблійного вчення та переконливо аргументована.
Я навернувся до віри у віці 23 років і невдовзі почув голос Бога, який звернувся до мене із закликом до служіння. Я настільки ясно чув Його голос, що згодом ніколи не дозволив собі засумніватися в реальності того, що сталося.
Будучи методистом, я нічого не знав про хрещення Духом Святим. Практично мені взагалі було мало відомо про те, чого навчає Біблія. Я не міг процитувати навіть такий відомий вірш, як Ів. 3:16, або назвати чотири Євангелія. Після навернення я відчув справжню спрагу знань, мені захотілося дізнатися все, що тільки відомо про мого Господа, і я почав вивчати Святе Письмо.
Я звернувся до Бога з проханням бути моїм провідником і допомогти мені у вивченні Біблії. І Він почав відкривати мені істини про хрещення Духом Святим, про знамення, які супроводжують віруючих, про дари Духа та Божі чудеса.
Невдовзі Бог привів мене до П'ятидесятницької церкви, де мені вдалося побачити незначні Божі благословення та деякі прояви Духа. На найперших зібраннях віруючих я утвердився в нагальній необхідності пережити чудесне хрещення Духом Святим. Я почав регулярно молитися й наближатися до Бога заради цього досвіду. Рівно через тридцять днів після мого навернення до віри я був присутній на богослужінні просто неба, що проводилося в місті Майамі, штат Оклахома, де мені пощастило сповнитися Духом Святим, і я заговорив різними мовами.
Прочитав слова: «Але ви приймете силу, коли Дух Святий зійде на вас…» (Дії 1:8), я набув упевненості в тому, що, сповнившись Святим Духом, отримаю силу зцілювати хворих і чинити чудеса. Але минуло зовсім небагато часу, і я зрозумів, що для отримання позитивних результатів потрібно було щось більше, ніж просто хрещення Святим Духом.
Хрещення дає доступ до цієї сили, а дари Духа прокладають шлях для Його чудотворінь. Я відразу почав молитися й просити, щоб мені були послані дари Духа. Я гостро відчував потребу набути сили зцілювати хворих, бо знав, що Бог ніколи не закликав проповідувати Євангеліє, не доручивши проповідникові зцілювати хворих.
Через два роки після мого навернення до віри я одружився і розпочав служіння. Під час богослужінь відродження віри я присвячував щонайменше два вечірні служіння надприродному зціленню й молився за хворих. Під час таких служінь ми ставали свідками великої кількості чудесних зцілень. Так Бог відповідав на проповідування Свого Слова. Попри отримані результати, я розумів, що Божий план щодо мене був набагато значнішим, і це давало мені надію, що настане час, коли цей план здійсниться в моєму житті.
У пошуках сили Господньої
Ми з дружиною часто вивчали Святе Письмо й дедалі більше утверджувалися в думці, що всі Божі обітниці, зокрема ті, що безпосередньо стосувалися дарів Духа, супровідних знамень, зцілень і чудотворінь, призначені й для нас, які живемо сьогодні. Ставала очевидною істина: Бог обіцяв усе це нам, Своїм служителям. Але ми чудово розуміли, що не володіли повною мірою тією силою, яку обіцяв Бог. Ми знали, що цьому має бути якась біблійна причина. Оскільки Бог не може брехати, причина мала бути десь усередині нас!
Проповідуючи у своїй першій церкві, я поступово дійшов рішення, що мені необхідно почути відповідь згори й дізнатися конкретну причину, чому моє служіння не супроводжується надприродними знаменнями та чудесами. Я вважав, що, розпочавши постити й підносити молитви, рано чи пізно почую Його голос. Бог вкаже мені на те, що відділяє мене від Нього, що перешкоджає мені набути Його чудотворної сили. Я прагнув сили Божої й відчував, що більше не можу виходити на кафедру та читати проповіді. І я вирішив постити й молитися доти, доки Бог не відповість мені. Моя дружина знала про мій план.
Саме тоді я витримав найжорстокішу боротьбу з дияволом. Він був налаштований проти мого рішення постити й молитися доти, доки Бог не дасть мені Свою відповідь. Усілякими хитрощами нечистий намагався змусити мене вийти з моєї молитовної кімнати. Диявол знав, що щойно відбудеться моє спілкування з Богом, його диявольським домаганням буде покладено край. Тому він і противився моєму рішенню та постійно був готовий скористатися першою ж нагодою, щоб зірвати мій план спілкування з Богом.
День у день я займав своє місце в комірчині, що стала моєю молитовнею, і щоразу сповнювався рішучості залишатися там доти, доки Бог не заговорить до мене. Але знову й знову я виходив зі свого сховку без відповіді. А дружина зустрічала мене так: «А я думала, що цього разу ти залишишся до кінця, доки не отримаєш відповідь». Потім вона зазвичай усміхалася своєю милою усмішкою, мабуть, згадуючи, що «дух бадьорий, а тіло немічне» (Мт. 26:41).
Знову й знову я відповідав їй: «Люба, цього разу я справді хотів молитися до кінця, але…» — і завжди легко знаходив причину, яка змушувала мене й цього разу вийти з комірчини, не дочекавшись відповіді згори. Я завжди знаходив собі виправдання в тому, що вже завтра неодмінно залишуся й молитимусь до кінця. Можливо, саме завтра доля не омине мене своєю прихильністю.
Господь наповнював моє серце натхненням, звертаючи мою увагу на те, як постив і молився Даниїл. Йому все-таки вдалося вирвати Божу відповідь із рук диявола. На боротьбу з нечистим пішло цілих три тижні (див. Дан. 10:2,12).
Душевна боротьба
Ось так і наступного дня я знову став на коліна у своїй молитовні. І я знову сказав своїй дружині, що не вийду доти, доки не отримаю Божу відповідь. Я справді так думав. Але вже через кілька годин, почувши чарівний запах їжі, що готувалася, я вийшов із комірчини, пройшов на кухню і запитав дружину: «Кохана, чим це так смачно пахне?»
Через деякий час, уже сидячи за столом, я раптом почув у своєму серці голос Бога, Який кликав мене. Встигнувши проковтнути перший шматок, я відсунув тарілку. Бог заговорив зі мною! І тут я зрозумів, що якщо мені не вдасться прагнути спілкування з Богом більше, ніж будь-чого на світі, чи то їжі, чи задоволення інших плотських бажань, я ніколи не почую Його відповіді.
Я швидко підвівся з-за столу і сказав дружині: «Дорога, мені належить спілкування з Богом! Я піду до комірчини, а ти замкни мене ззовні. Я залишуся там доти, доки не почую Божу відповідь».
Моя дружина так часто чула ці слова, що спочатку засумнівалася, чи зможу я придушити свої плотські бажання на такий тривалий час, який дозволить мені здобути перемогу над дияволом. Тому вона відповіла: «Та ти постукаєш за годину і попросиш відчинити двері». Попри це, вона все ж замкнула двері на ключ і пообіцяла: «Я відчиню тебе, щойно ти постукаєш».
Моя відповідь була такою: «Я не постукаю, якщо не отримаю відповіді, якої так довго чекаю». Так я нарешті вирішив за будь-яку ціну дочекатися Божої відповіді.
Година за годиною я боровся з дияволом і своєю плоттю у молитовні. Здавалося, минали цілі дні, а я не відчував, що наближаюся до бажаної мети. Багато разів мене спокушала думка здатися, спробувати досягти здійснення своїх бажань без отримання відповіді згори й повернутися до того, чим я займався раніше. Але десь глибоко в душі мене не полишало відчуття, що це не принесе мені істинного задоволення. Адже я вже пробував так робити й зрозумів, що цього недостатньо. Тому я вирішив чекати до кінця.
Відвідання
Раптом я відчув, як неземне блаженство почало наповнювати мою молитовню. Уся внутрішня обстановка осяялася. Спочатку я навіть подумав, що це дружина відчинила двері. Але двері були замкнені. Це Ісус відчинив Небесні ворота, і вся комірчина буквально потонула у світлі, у світлі якогось неземного блаженства, що походило від Бога.
Тепер я не можу точно сказати, скільки часу перебував у комірчині, перш ніж усе це сталося. Так, мабуть, це й не важливо. Але з повною відповідальністю можу зараз заявити, що я молився рівно стільки, скільки було потрібно! Присутність Бога була настільки реальною, що я відчував: можу померти, померти прямо там, у комірчині, стоячи на колінах. Мені здавалося, що якби Бог підійшов до мене ще ближче, я не зміг би цього пережити. І водночас я пристрасно бажав цього й так довго був налаштований на це.
Невже це і була вся Божа відповідь? Чи говоритиме Бог до мене? Чи напоїть Він моє спрагле серце? Чи задовольнить Він мої душевні бажання після стількох років пошуків? Здавалося, я втратив відчуття реальності того, що відбувається, і відчував лише чудесну Божу присутність. Я спробував побачити Його, але потім злякався того, що побачу, зрозумівши, що можу померти (див. Вих. 33:20). Його благословенної присутності було цілком достатньо!
О, якби Він зараз заговорив до мене! Якби Він відповів на мої запитання: «Господи, чому я не можу зцілювати хворих? Чому я не можу творити чудеса Твоїм ім’ям? Чому мене не супроводжують знамення, адже вони супроводжували Петра, Івана та Павла?»
І тут раптом, подібно до урагану, що увірвався до комори, до мене долинув Його голос! Це був Він! Він говорив до мене! Я почув ту чудову відповідь, на яку чекав від часу свого навернення до віри, з двадцяти трьох років!
У Його присутності я почувався галькою біля підніжжя скелястих гір, що височіли наді мною. Я почувався негідним навіть чути Його голос. Але Він говорив до мене. Він говорив не тому, що я був гідний, а тому, що потребував цього. Століття минули від того дня, коли Він обіцяв дати нам те, чого ми потребуємо, і ось настав мій день. Сьогодні я отримаю обіцяне.
Мені здавалося, що Бог говорить до мене надто швидко — так швидко, що я навіть не встигаю розуміти те, що Він говорить. Думаю, ніхто з людей не зміг би впоратися з таким темпом мовлення. Моє серце благало: «Говори трохи повільніше. Я хочу запам’ятати все, що Ти говориш». Я так думав, але водночас розумів, що ніколи не зміг би забути те, що Він говорив.
Бог назвав мені умови, за виконання яких зникнуть перешкоди, що розділяють Його і мене та заважають мені отримати Його чудотворну силу. Після того як кожна нова умова закарбовувалася в моїй свідомості, Він пояснював мені деякі деталі Своєї вимоги й наголошував на важливості її виконання.
Якби я передбачав, що мені буде запропоновано стільки інформації для запам’ятовування, я неодмінно запасся б папером і олівцем. Але я й не припускав, що спілкування з Богом може виявитися настільки конкретним. Я ніколи не міг уявити, що на моєму шляху до здобуття сили Божої стоїть так багато перешкод, що я настільки далекий від Його благодаті. Не думав я й про те, що так багато речей у моєму житті стали основою для розчарування та сумнівів. Саме вони заважали моїй вірі зростати.
Бог продовжував говорити до мене, а я чисто інтуїтивно почав нишпорити по кишенях у пошуках олівця. Нарешті я знайшов те, що шукав, і взявся шукати папір. У коморі мені не вдалося знайти жодного аркуша паперу. І раптом я згадав про картонну коробку, у яку ми складали зимовий одяг і яка зберігалася в коморі. Вона стала для мене вівтарем. Я запишу відповідь на коробці!
Тепер я був у всеозброєнні, готовий сприйняти Божу відповідь.
Список, що змінює життя
Я попросив Господа почати спочатку й дозволити мені записати все по порядку. Я попросив Його говорити повільно, щоб я зміг записати все на папері.
І Бог знову почав Свою промову та повторив усе, що вже відкрив мені. І поки Він говорив до мене, я записував Його слова.
Коли останню з Його умов було записано, Він знову заговорив до мене, сказавши: «Ось моя відповідь. Коли ти зможеш покінчити з усім тим, що Я перелічив тобі в цьому списку, ти не лише зцілюватимеш хворих, а й Моїм Ім’ям виганятимеш бісів. Ти станеш свідком чудесних зцілень і Моїм Ім’ям проповідуватимеш Моє Слово. Ось, Я даю тобі силу над усією силою ворожою».
Бог відкрив мені те, що перешкоджало моєму служінню і що утримувало Його від співпраці зі мною. Сказане знайшло своє підтвердження і в Слові Божому. Усі названі Ним умови стосувалися й багатьох інших людей, які прагнули до служіння.
Тепер у моїй молитовні почало темніти. Я відчув, як Його чудесна сила почала зникати з комори. Через кілька миттєвостей Він ніби затримався на хвилину й вознісся. Я залишився сам. Сам, але не самотній.
Я здригнувся тієї миті, коли Він вознісся. Нацупавши в темряві дно картонної коробки, я відірвав від неї шматок, на якому записав Божу відповідь. У руці я тримав рахунок, який мені належало оплатити в обмін на здобуття Божої сили, сили творити чудеса.
Я голосно постукав у двері. Я стукав і стукав, доки нарешті не почув кроки дружини. Вона відчинила двері й, щойно побачила мене, одразу зрозуміла, що я спілкувався з Богом. Вона сказала: «Ти отримав відповідь!»
«Так, люба. Бог зійшов із Небес і відвідав мене. Ось відповідь».
У моїй руці вона побачила шматок старого потемнілого картону, на якому я записав відповідь, що коштувала мені стількох годин посту й молитви, очікування і, звичайно, віри!
Ми з дружиною сіли за стіл. Картон лежав перед нами. У міру того як я розповідав їй про те, що сталося в коморі, ми спускалися вниз за моїм списком і обоє плакали. Ще виходячи з комори, я виявив у списку тринадцять пунктів, але запис останніх двох мені довелося знищити: я стер його гумкою, оскільки ці два пункти містили дуже особисту інформацію, якою мені не хотілося ділитися навіть із дружиною. І дружина з розумінням поставилася до цього, не запитавши, що містилося наприкінці списку. Вона чудово розуміла, що існують речі, які мають залишатися між мною і Богом.
Одинадцять умов, або вимог, що залишилися, детально описані в моїй книзі «Ціна чудотворної сили Господньої». Кожній умові я присвячую окремий розділ. Якщо й ви прагнете здобути чудотворну силу та її продовження у вашому житті й служінні, обов’язково прочитайте цю книгу!
Відтоді як Бог говорив до мене в моїй коморі-молитовні, ми з дружиною відірвали багато листків із календаря. Ба більше, нам не раз доводилося змінювати календар. Минав час, і я викреслював пункт за пунктом зі списку умов, даних мені згори. Так, один за одним, я виконував Божі вимоги, список ставав дедалі меншим із кожною новою перемогою, яку я здобував над дияволом!
І ось нарешті настав день, коли в моєму списку залишилося лише дві невиконані умови. Диявол сказав мені: «Ти викреслив одинадцять пунктів, але залишилося два, з якими тобі ніколи не вдасться впоратися! Ти в мене на гачку».
З Божого благовоління я відповідав дияволу, що він бреше. Адже якщо Бог сказав мені, що я зможу викреслити всі тринадцять пунктів зі свого списку, то з Його допомогою я це зроблю! Але минуло дуже багато часу, перш ніж я зміг проголосити перемогу над двома останніми пунктами.
Навряд чи я зможу забути день, коли, вкотре переглянувши свій список, виявив, що невикресленим залишився лише один пункт! Якщо завдяки Богові я покінчу і з цією останньою Божою умовою, Він пошле мені те, що обіцяв.
Я повинен заявити про своє право на цю обітницю. Мільйони людей хворі й немічні, медицина обходить їх своєю увагою. Але хтось має принести їм визволення від мук і хвороби. Бог звернувся до мене й покликав мене принести зцілення Божому народові. І Він звертається до кожного служителя Євангелія, щоб той робив те саме! (див. Єз. 34:1–4).
Багато разів під час моїх подорожей Сполученими Штатами я відчував, як Бог виливав Свого Духа на тих, хто відвідував мої богослужіння. Але я весь час чекав моменту, коли, виконавши останню Божу умову, зможу побачити чудеса, свідком яких мені ще не доводилося бути.
Ви знаєте, що довгий час я прагнув перемоги, покладаючись на Бога в тому, що Він допоможе мені здобути її. Я знав, що своєю перемогою прославлю Бога, а інші люди отримають підтримку й натхнення у своєму прагненні здобути силу Божу.
Велике переміщення сили Господньої
Я написав цю книгу під час богослужіння з відродження християнської віри в зцілення, яке проходило в місті Окленді, штат Каліфорнія. За свідченнями очевидців, це богослужіння стало найвизначнішою подією в християнському житті Окленда за всю його історію. Сотні людей свідчили про надзвичайно активне переміщення сили Господньої. Вечірні зібрання нашого братства буквально захльостували величезні хвилі Божої благодаті.
Багато хто свідчив про зцілення, яке вони отримали прямо під час богослужіння, сидячи у кріслі. Знову й знову ми відчували велику силу Божу, яка охоплювала присутніх. Люди вставали зі своїх місць, щоб засвідчити факт свого негайного зцілення; деякі зцілення були справді чудесними — у людей зникали зовнішні пухлини, каліки починали рухатися.
Я відчував, як в ім'я Ісуса під моїми руками зникали розростання щитоподібної залози.
То тут, то там лунали переможні вигуки тих, хто прозрів. Одна жінка свідчила: «Це було так, ніби я вийшла з темряви на сонячне світло».
Ми молилися за жінку з хворобою горла. Через деякий час вона кинулася до туалету. Повернувшись до зали, вона зізналася, що після молитви відчула, як щось відокремилося в її носоглотці, і вибігла, щоб виплюнути це чужорідне тіло (гадаю, у неї міг бути й рак). Те, що вона виплюнула, мало блідо-помаранчевий колір.
За одне вечірнє служіння зникали грижі розміром із людський кулак. Рак, глухота, дисплазія щитоподібної залози, цукровий діабет — усілякі хвороби безслідно зникали, щойно ми покладали руки на хворих в ім'я Ісуса. У багатьох випадках факт зцілення підтверджувався висновками лікарів і рентгенівськими знімками.
Благоговіння й захоплення — ось як можна було охарактеризувати почуття присутніх, які перебували під враженням чудотворної сили Господньої. А дія сили починалася буквально від самого початку кожного богослужіння. Люди звільнялися від гноблення ворога — вони спасалися, зцілювалися й сповнювалися Духом.
На цьому зібранні у нас не було того, що ми зазвичай називаємо «чергою на зцілення». Щонайменше дев'яносто відсотків тих, на кого ми покладали руки, впадали в стан прострації під дією могутньої сили Господньої. Деякі під дією цієї сили починали танцювати, робили кілька кроків, а потім раптом падали. З боку можна було подумати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння (див. Єр. 23:9). Така реакція людей, які втрачали самовладання, унеможливила проведення богослужіння за звичайною процедурою.
Багато хто з присутніх згодом згадував усе, що сталося під час богослужіння, як якийсь фанатизм. Але це аж ніяк не можна назвати фанатизмом! Це була могутня сила Божа, що зійшла на людей, та сама сила, під дією якої Іван «упав до ніг Його, немов мертвий…» (Об'яв. 1:17).
Багато хто зазначає, що найзначнішим у всьому, що сталося на богослужінні, було те, що значний відсоток хворих, присутніх у залі, отримали чудесне зцілення. І ми, найімовірніше, навіть занизимо показники, якщо скажемо, що позитивний результат був у дев'яноста відсотках випадків.
Одне з наших вечірніх служінь називалося «Служіння Святого Духа». Зала була вщерть заповнена. Люди сиділи навіть на лавках біля вівтаря. Лише Богові відома точна кількість людей, які того вечора сповнилися Духом Святим. Було оголошено, що під час цього служіння ми покладатимемо руки на охочих сповнитися Духом Святим (див. Дії 8:17).
Після проповіді всі, хто сповнився Духом, вийшли вперед для молитви. За рідкісним винятком, усі, кого наші руки торкалися в ім'я Христа, впадали у стан прострації. Якого незвичайного вигляду набула зала для тих, хто стояв на сцені. Багато хто був «уражений силою Господньою». Люди, які вийшли вперед, зайняли весь простір перед вівтарем і навіть під бічними приділами!
Звуки божественної музики ставали дедалі милозвучнішими, коли до неї долучалися голоси, що підносили хвалу Богові: Дух Святий наповнив слухняних віруючих, і вони почали говорити різними мовами та звеличувати Бога (див. Марка 16:17; Дії 10:46).
Я не хочу сказати, що володію даром зцілень, але можу з упевненістю заявити, що на цьому богослужінні та під час кількох наступних кампаній зцілення хворих одужали сотні людей. Я не хочу також сказати, що маю якийсь дар Духа або владу наділяти цим даром інших людей, але з усією відповідальністю можу засвідчити факт дії дарів Духа під час проведених вечірніх служінь. Бог підтвердив дане Ним слово, і знамення супроводжували віруючих.
Довгоочікувана перемога
Чому так змінилися результати мого служіння? Ви запитаєте: ЧОМУ? Ви не здогадуєтеся?
Та тому, що мені нарешті вдалося виконати останню з Божих умов, і я викреслив з Божої відповіді останній пункт! Алілуя! Багато разів я майже втрачав надію на те, що зможу викреслити цей останній запис у листку з Божою відповіддю. Але ось нарешті й настала довгоочікувана перемога. Завдяки Богові я впорався і з цією умовою — її виконано!
Викресливши цю останню умову, я здобув Божу обітницю. Я зцілював хворих, виганяв бісів і творив чудеса в ім'я Ісуса під час проповіді Слова Божого!
Ви прагнете здобути силу Господню? Тоді залиштеся наодинці з Богом. Наблизьтеся до Нього. Відкрийте Йому своє серце й попросіть Його відкрити вам те, що відділяє Його від вас (прочитайте Іс. 59:1, 2). Не зупиняйтеся, доки не переможете все, що може бути причиною сумнівів і невір'я!
Викладене вище, звичайно, не можна розглядати як «чарівну формулу». Це радше шлях, дуже важкий шлях, який може привести вас до перемоги. Дорога, яку ви обрали, сповнена перешкод; на ній ви почуватиметеся самотнім мандрівником. Але Бог обіцяв у Своєму Слові, що, пройшовши цей шлях, ви здобудете чудотворну силу!
Якщо ви справді маєте потребу в набутті сили Господньої, обов’язково дістаньте та прочитайте мою книгу «Ціна чудотворної сили Господньої».
