Школа «Бог гарантує ваше зцілення» А. А. Аллена
Біля дороги, що вела до Єрихона, сидів сліпий на ім’я Вартимей. Він просив милостиню. Коли Вартимей почув, що повз проходив Ісус, він почав голосно кричати й говорити: «Ісусе, Сину Давидів! помилуй мене!» (від Мк. 10:47). Вартимей не зустрічав жодного опору, коли день у день сидів біля дороги з кухлем у руці.
Люди ніколи не зустрічаються з опором, доки страждають і виявляють терпіння до своєї немочі. Почавши кликати Христа про допомогу, Вартимей ступив на важкий шлях до перемоги: він почав стикатися з опором усіх диявольських сил. Але «…Той, хто у вас, більший за того, хто у світі» (1 Ів. 4:4). Бо Ісус сказав: «Я даю вам владу наступати… на всю силу ворожу…» (від Лк. 10:19). Не визнавайте своєї поразки. Влада Христа, Який живе у вас, — найсильніша влада у світі.
Не здавайтеся, будьте наполегливими
У ту саму мить, коли Вартимей почав кричати, просячи допомоги у Господа, «багато хто змушував його замовкнути» (від Мк. 10:48). Вони намагалися зробити все можливе, щоб перешкодити Вартимею отримати зцілення.
Зверніть увагу на вірш 48, у якому йдеться про віру Вартимея. Ніхто не зміг перешкодити йому. Сповнений рішучості прозріти, він зрозумів, що лише Ісус може йому допомогти. І що більше людей намагалися перешкодити йому, то голоснішим ставав його крик про допомогу: «…Сину Давидів! помилуй мене».
І тоді Ісусові стало зрозуміло, що ніхто не зможе перешкодити Вартимею. Він зупинився і звелів покликати цього чоловіка. Вартимея привели, і Він запитав його: «…чого ти хочеш від Мене?» Вартимей відповів: «…Учителю! щоб мені прозріти».
Тоді Ісус сказав йому: «…іди, твоя віра спасла тебе». І він тієї ж миті прозрів і пішов за Ісусом дорогою» (від Мк. 10:52).
Якби Вартимей послухав людей і відступив, він ніколи не отримав би зцілення.
«…Бо той, хто приходить до Бога, мусить вірити…» (Євр. 11:6). Людина не повинна втрачати свою віру й відступати. Дуже важливо зберегти дієву рішучість і пронести її до самої перемоги. Так, людина, яка підносила молитву за молитвою ще до того, як стала в чергу на зцілення, не повинна зупинятися ні перед чим. Вона повинна наполегливо прагнути свого зцілення доти, доки не отримає його.
Пам’ятайте про Голгофу
Давид сказав: «Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добродійств Його» (Пс. 102:2). Це слід розуміти так: «Пам’ятайте про всі Його добродійства». Але щоб успішно зберігати у своїй пам’яті всі Божі добродійства, звернімося до теми Голгофи, яка, за словами Давида, і пояснить нам, що Його добродійства включають прощення всіх гріхів і зцілення від усіх хвороб.
І йдеться не про частину наших гріхів чи частину наших хвороб. Йдеться про ВСІ гріхи й хвороби, тобто про кожен гріх і кожну хворобу! Саме в цьому й полягає добродійство Голгофи.
За сімсот років до Голгофи Ісая мав видіння. Він бачив хрест. А на хресті був чоловік, який помирав і спливав Кров’ю. Кров проливалася за гріхи світу. Він помирав, Його спина була вкрита ранами, з яких витікала Кров. Він страждав заради того, щоб ми звільнилися від хвороби й гріха. Сповнившись Святим Духом, Ісая сказав такі пророчі слова: «Він був погорджений і принижений перед людьми, муж скорбот, який зазнав хвороб, і ми відвертали від Нього обличчя своє; Він був погорджений, і ми ні за що Його не мали.
Але Він узяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він був поранений за наші гріхи й мучений за наші беззаконня; кара за наш мир була на Ньому, і Його ранами ми зцілилися» (Іс. 53:3–5). Ось так на Голгофі ми всі зцілилися Його ранами.
Після Голгофи минуло шістдесят років, і апостол Петро свідчить: «Він Сам Своїм тілом поніс наші гріхи на дерево, щоб ми, визволившись від гріхів, жили для правди: Його ранами ви зцілилися» (1 Пет. 2:24).
То хіба час впливає на ваше зцілення? Чи має значення, коли ви отримуєте зцілення: через шістдесят років чи через шістнадцять століть? Час не може змінити вічний Божий мир. Факт залишається фактом: на Голгофі «ви зцілилися!» І Бог просить нас лише про одне — повірити в це, а потім отримати зцілення.
Грішник спасається лише тоді, коли має віру у викуплення своїх гріхів на Голгофі. Так само й ви, мій дорогий хворий і стражденний друже, отримаєте зцілення для свого тіла лише тоді, коли повірите в рани Христа. Кров Ісуса Христа пролилася для викуплення всіх гріхів. А страждання, яких зазнало Його Тіло, були призначені для іншого.
«Знаючи, що не тлінним сріблом або золотом ви були викуплені від марного життя, переданого вам від батьків, але дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця» (1 Пет. 1:18,19).
«У Ньому ми маємо викуплення Його Кров’ю, прощення гріхів, за багатством Його благодаті» (Еф. 1:7).
«Бо душа тіла в крові, і Я призначив її вам для жертовника, щоб очищати ваші душі, бо ця кров очищає душу» (Лев. 17:11).
Христос отримав Свої рани не для викуплення наших гріхів. Для спасіння була пролита Його Кров. А рани Він отримав для нашого зцілення! Так сказав Давид. Так сказав Ісая. Так сказав Петро. І Сам Христос сказав, що все було саме так, і цього має бути достатньо, щоб повірити у зцілення.
Подякуйте Богові за Голгофу! На Голгофі ми здобуваємо очищення душі. Але ми не повинні зупинятися на цьому, адже це лише половина благодіянь Голгофи. Другою половиною є зцілення фізичного тіла.
Багато хто сьогодні вже забув про Його благодіяння. Іноді люди пам’ятають лише деякі з Його благодіянь, вони забули про ту їхню частину, яка покликана забезпечити зцілення їхніх фізичних тіл. Для таких людей страждання Христа стають марними. І Павло свідчить саме про такі випадки, коли міркує про причину того, що багато християн хворіють. «Через це багато хто з вас немічний і хворий, і чимало вмирає» (1 Кор. 11:30).
І причину названо у вірші 29 — це невміння розрізняти Тіло Господнє. Люди не усвідомлюють значення Його ран і не розуміють, що Його Тіло було поранене заради того, щоб ми могли отримати зцілення. У згаданому уривку Павло говорить про таїнство. Якщо ми звернемося до вчення Христа про таїнство, то дізнаємося, що Ісус узяв хліб, поблагословив його і, переломивши, роздав його Своїм учням. Він сказав: «…прийміть, їжте: це є Тіло Моє» (від Мт. 26:26).
Далі у віршах 27 і 28 описано, як Він, узявши чашу й подякувавши, подав її учням і сказав: «…пийте з неї всі; Бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів». Тут Христос пояснює нам різницю між Тілом і Кров’ю. І ця різниця настільки велика, що і хліб, і вино стали цілком самостійними символами таїнства. Вино символізує Кров, пролиту на викуплення наших гріхів, а хліб символізує Тіло, покрите ранами для визволення від нашої немочі.
І якщо ви не змогли зрозуміти значення Тіла Господнього (див. 1 Кор. 11:29), ви не усвідомили половини благодіянь Голгофи й не збережете у своїй пам’яті того, що ми зцілилися Його ранами (див. Іс. 53:5). У цьому й полягає основна причина того, що Павло зустрів так багато немічних і хворих у церкві Коринфа. Вони знехтували умовою, яку Бог передбачив для успішного зцілення Свого народу. З тієї ж причини багато християн немічні й хворі сьогодні. Вони забули про благодіяння Голгофи.
Останнє, що сказав Ісус на хресті, перш ніж віддав духа, було таким: «…звершилося!…» (від Ів. 19:30). Що Він мав на увазі? Те, що Він узяв на Себе всі гріхи світу й поніс наші страждання. «…Він узяв на Себе наші немочі й поніс хвороби» (від Мт. 8:17).
І оскільки Христос поніс ваші хвороби, ви вже не хворі. Ви можете покінчити зі своїми гріхами й позбутися хвороб, лише постійно зберігаючи у своїй пам’яті Христове викуплення, звершене на Голгофі раз і назавжди.
Час для зцілення настав!
Тепер, коли ви повірили в те, що щойно на вас покладуть руки в Ім’я Христа, ви зцілитеся, можете вважати себе готовими до молитви за зцілення. Адже Ісус сказав: «А тих, хто увірує, супроводитимуть такі знамення… на хворих покладуть руки, і їм стане добре» (від Мк. 16:17,18). Не забувайте й про те, що сказав Яків: «І молитва віри зцілить недужого, і Господь його підійме…»
У ту саму мить, коли на вас покладуть руки, згадайте про Голгофу й заявіть про свої права на кожне з її благодіянь. Почніть зцілюватися у вірі. Почніть робити те, чого ваша хвороба не дозволяла вам робити.
Тут вважаємо за потрібне зазначити, що той, хто покладає на вас руки, робить це силою, даною йому згори. Пам’ятайте, що цьому віруючому Сам Христос дав повноваження визволити вас від немочі. Христос дав йому владу й силу розпоряджатися вашою неміччю. І він діє за дорученням згори. Сам Христос сказав: «Ось даю вам владу наступати… на всю силу ворожу…» (від Лк. 10:19). «…дав їм силу й владу над усіма бісами та зцілювати від хвороб» (від Лк. 9:1).
Божий чоловік, через якого Бог хоче вас зцілити, має віру в те, що на Голгофі була здобута перемога над дияволом. Він вірить у владу Крові, що очищає від гріха. Він також вірить у владу понівеченого Тіла Христового, яке визволить вас від хвороб. Його віра ґрунтується на тому, що Бог, Який не може брехати, сказав: «А тих, хто увірує, супроводжуватимуть такі знамення: Ім’ям Моїм виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами;… покладуть руки на хворих, і вони одужають» (Мк. 16:17–18).
Цей чоловік знає, що в Ім’я Ісуса диявол має відступити. Лише своєю вірою він може приборкати диявола, дати йому відсіч і змусити його усунути недугу. Зробити це можна лише Ім’ям Ісуса, і диявол мусить рахуватися з цим Ім’ям! Адже перемога на Голгофі — це і ваша перемога. Що ж далі?
Вірте
Просто вірте! Віра — це не просто знання того, що Бог може щось зробити. Віра — це впевненість у тому, що Він це робить. Ви вірите просто тому, що Бог сказав, що зробить це. І ви знаєте, що Бог не може брехати.
«Віра ж є здійсненням очікуваного і впевненістю в невидимому» (Євр. 11:1). Віра сягає невидимого, оволодіває неіснуючим і утримує його доти, доки неіснуюче не стане явним. Віра — це переконаність у тому, що ми володіємо тим, чого не можемо ані побачити, ані відчути. І попри те, що ми ще не бачимо й не відчуваємо цього, ми віримо, що це вже зроблено. Саме така віра й приносить зцілення!
Потрібно вірити навіть тоді, коли ви продовжуєте відчувати біль. Потрібно вірити й у тому випадку, якщо ви спробували ходити, але у вас нічого не вийшло. Продовжуйте вірити й намагайтеся діяти згідно зі своєю вірою. Лише віра може визволити вас від болю й підняти з ліжка.
На це невіруючий може заперечити: «А я хочу спочатку відчути, а потім повірити».
А Бог говорить так: «Вірте, і Я допоможу вам відчути».
Мати істинну віру — означає вірити в те, чого не відчуваєш. Ми зцілюємося тому, що віримо, а не тому, що відчуваємо. Відчуття з’являється після того, як віра була втілена. Тому не прагніть відчути; прагніть отримати зцілення!
Віра в зцілення — це непохитна переконаність у тому, що ми отримуємо зцілення, попри те, що продовжуємо відчувати слабкість або біль. Потрібно просто вірити, що вже маєш те, про що молився; і маєш це ще до того, як зможеш побачити або відчути.
Саме це мав на увазі Іван, коли говорив: «І ось яка відвага є в нас перед Ним, що, коли чого просимо згідно з Його волею, Він слухає нас. А коли знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, то знаємо й те, що отримуємо просиме від Нього» (1 Ів. 5:14–15).
Ми віримо, що отримаємо просиме, і не чекаємо, доки побачимо або відчуємо те, про що просимо.
«Віра без діл мертва» (Як. 2:20). Іншими словами, віра, яка не має діл, мертва. А оскільки істинна віра жива, це активна віра. Вона має діла, вона дієва. І якщо ви безумовно вірите в те, що Його ранами ви зцілилися, ви починаєте діяти відповідно до Слова Божого. Ваше серце сповнюється радістю в міру того, як те, що Бог зробив для вас, досягає вашої душі.
Віра завжди приносить радість. Сповнившись радістю, підведіться на ноги! Підніміться в ім'я Ісуса і ходіть! Робіть те, чого раніше не могли робити. Приберіть свій інвалідний візок. Викиньте свої милиці. Ходіть, бігайте, стрибайте й радійте! Говоріть! Слухайте! Дивіться з мороку й темряви. Робіть усе це в ім'я Ісуса. Ви отримуєте зцілення, тому що вірите; і ви можете та будете робити те, чого не могли робити раніше, коли були хворі.
Скористайтеся своєю вірою
Чітко тримайтеся Божих обітниць. Перестаньте говорити про свою віру й почніть діяти згідно з нею. Якщо ви маєте істинну віру, ви не будете говорити про неї — люди й самі зможуть її побачити.
Одного разу четверо чоловіків із великими труднощами змогли внести до будинку свого друга, який був «розслаблений» і прикутий до ліжка. Вони зробили все можливе, щоб доставити хворого до Христа, який міг його зцілити. Вони мали віру, і Ісус не міг не помітити її. «І, побачивши їхню віру, Він сказав тому чоловікові: Прощаються тобі твої гріхи» (Лк. 5:20).
Ті, хто має істинну віру, діють, замість того щоб вихвалятися й говорити. Якщо ви немічні або хворі, уникайте гучних заяв про те, що ви маєте «всю віру у світі». Якщо ваша віра справді настільки міцна, ви повинні зцілювати інших, обтяжених хворобами й стражданнями!
Не кажіть: «О, якби я тільки вірив». Викиньте слово «якби». Перестаньте «намагатися вірити». Просто вірте й дійте відповідно до Слова Божого. «Будьте ж ВИКОНАВЦЯМИ слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22).
Говоріть про своє зцілення. Говоріть про Божу милість. Говоріть про Божі обітниці. Цитуйте всі відомі вам уривки з Біблії, у яких ідеться про обітницю зцілити.
Не говоріть про невдачу й поразку. Перестаньте говорити й про свої сумніви. Не згадуйте про біль. Викиньте всі свої ліки. Перестаньте розповідати людям про те, наскільки міцними є кайдани диявола, який заволодів вами.
Не потрібно співати хвалу дияволу й свідчити про його владу.
Говоріть про свою віру в Божі обітниці. Розповідайте людям навколо про чудотворну справу Господа Ісуса, який зцілив вас і звільнив вас від влади диявола. Нехай ваше свідчення прославить Його. Ми перемагаємо диявола словом свого свідчення (див. Об'яв. 12:11).
Хтось може тут заперечити: «Але, брате Аллене, я й далі відчуваю біль». Біль є показником того, що ви не зцілені. Але для нас не важливо, що показує ваш біль і що говорять вам ваші почуття. Слово Боже говорить, що Його ранами ви зцілилися! Слово Боже проголошує одне, а ваш біль говорить про інше. Чому ви збираєтеся повірити? Слову Божому чи своєму болю? Що ви самі збираєтеся проголосити? Яким буде ваше свідчення? Ось яким воно має бути: «ЙОГО РАНАМИ Я ЗЦІЛИВСЯ».
Деяким людям це може здатися брехнею, але це не так, бо Слово Боже не може брехати.
Часто після того, як людина дочекалася своєї черги на зцілення, ДРУГ або близька людина, яка супроводжує її та перебуває поруч після молитви, запитує: «Як ти почуваєшся? Тобі справді краще? Тепер ти чуєш цим вухом?» Вони не розуміють, що своїми запитаннями роблять послугу дияволу.
Не дозволяйте дияволу змушувати вас думати чи говорити про те, що ви відчуваєте, якщо, звичайно, ваші почуття не узгоджуються з тим, що говорить Бог. Почуття добрі, якщо вони узгоджуються зі Словом Божим. Але Слово Боже більше за ваші почуття. Якщо ваші почуття не узгоджуються зі Словом Божим, не зважайте на них. Не говоріть про них. Краще цитуйте Біблію. Покладіться на віру й кажіть тим, хто запитує: «Його ранами я зцілився».
Вам не потрібно брехати про свій біль. Брехати не можна. Не кажіть: «Біль минув», якщо ви все ще відчуваєте біль. Не кажіть: «Я добре чую», якщо ви чуєте не все. Якщо ви погано почуваєтеся, ви збрешете, якщо скажете: «Я добре почуваюся». Якщо ви все ще страждаєте від болю, не брешіть — просто відмовтеся обговорювати це питання. Цитуйте Слово Боже, бо воно істинне.
Справжня віра має ґрунтуватися виключно на Слові Божому. Вам не потрібно вірити в те, що ви зцілилися, тому що біль минув. Але вам також не слід відмовлятися від віри в те, що ви зцілилися, тому що ви все ще відчуваєте біль. Цей біль жодним чином не пов'язаний із вашою вірою. Віра — це переконання в тому, що ви зцілилися, тому що Бог говорить, що ви зцілилися!
Якщо людина каже: «Я вірю, що зцілився, бо мене більше не мучить біль», — вона одразу ж втратить свою віру, якщо відчує будь-який прояв болю. І тоді така людина скаже: «Я думав, що зцілився, але, виявляється, помилявся. Я знову відчуваю біль».
Віра не боїться відстоювати те, що узгоджується зі Словом Божим. «Бог правдивий, а кожна людина — неправдива…» (до Рим. 3:4). Якщо ваші почуття не узгоджуються з тим, що говорить Бог, значить, вони брешуть. Людина, яка ходить у вірі, не зважає на свідчення власних почуттів, якщо вони не узгоджуються зі Словом Божим.
Свідчіть так: «Бог говорить, що це зроблено. Я вірю цьому — це зроблено! Це звершилося. Я зцілився, бо Бог, Який не може брехати, говорить, що я зцілився!»
Ось так потрібно приймати зцілення. Воно приходить не через почуття, а через віру. Якщо ви прийматимете його у вірі, Бог гарантує, що зцілить вас!
