Школа «Бог гарантує ваше зцілення» А. А. Аллена
Якщо й сьогодні Бог усе ще зцілює хворих, чому серед нас так багато добропорядних християн, обтяжених хворобами? Тисячі хворих і стражденних нині хотіли б повірити в зцілення згори, адже це означало б визволення від тяжких страждань і скорботи. Але вони не довіряють свої хвороби Божим рукам і не вірять у те, що Він зцілить їх, якщо вони звернуться до Нього.
Є серед нас і тисячі тих, хто вже повірив у зцілення згори, але кого мучить те саме питання. Вони кажуть: «Інші люди отримують зцілення, отже, Бог справді зцілює сьогодні. Але чому я не отримую зцілення? Можливо, Бог дивиться на обличчя?» Ці питання не можна ігнорувати. Бог також звертає на них увагу, і в Біблії можна знайти відповіді на них. «Бо немає лицеприйняття в Бога» (до Рим. 2:11).
Якщо Бог обіцяє зцілити кожного, Він обіцяє зцілити всіх
«Чи хворіє хто з вас? Нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє, — і молитва віри зцілить недужого, і Господь підійме його; а коли він учинив гріхи, простяться йому» (Як. 5:14,15).
Вище йшлося про те, що зцілення згори не призначене для ворогів Христа і не обіцяє його їм або тим, хто продовжує жити в гріху. Наша мета полягає у з’ясуванні причин невдачі в отриманні зцілення добропорядними християнами. Якщо ви дуже хочете одужати й не є християнином, вам слід спочатку отримати зцілення своєї душі.
Покінчіть зі своїми гріхами й повністю відкрийте серце Богові. Поклавши край своєму грішному життю, повірте в Ісуса Христа (вірте не тому, що говорять про Нього, вірте Йому Самому й покладіться на те, що Він говорить у Своєму Слові). Почніть сповідувати Його своїми устами — тоді ви спасетеся (див. до Рим. 10:9,10). І коли ви народитеся згори Божим Духом, народитеся в Божій сім’ї, ви отримаєте право просити у вірі будь-яке з обіцяних благодіянь.
Християнин і зцілення
Якщо ви сповідуєте християнство й досі не отримали зцілення, проаналізуйте своє життя та світогляд у світлі Слова Божого. Бог не виявив упередженості у вашому випадку, адже упередженість суперечить Його сутності. А якщо ви все ще хворієте, це означає, що існує певна причина, і Слово Боже відкриє її вам, якщо ви уважно вдивлятиметеся в Його обличчя. Після того як ви виявите причину й упораєтеся з нею, вас неодмінно торкнеться Божа обітниця щодо зцілення. Таку гарантію дає вам Бог, а Він не може брехати.
Причина, яка трапляється найчастіше, полягає в нестачі віри. Ви, наприклад, можете сказати: «У мене є віра. Я знаю, що Бог може зцілити мене. Але чому ж Він цього не робить?»
А ви вірите, що Він зцілить вас просто зараз?
На це ви можете відповісти так: «Я сподіваюся, що Він зцілить мене. Я знаю, що Бог зцілить сьогодні. Я відвідав служіння брата такого-то й бачив сотні зцілених. Але коли він поклав на мене руки, я не отримав зцілення».
Те, що ви маєте, — не віра, а надія. Ви сподіваєтеся, що зцілитеся. Ви володієте певними відомостями, на основі яких виникає знання, що Бог може зцілити і що Він зцілює. Ви вірите в те, що бачили, але у вас немає віри. Якби ви мали істинну віру, ви вірили б у те, чого не бачили, і вірили б у це лише тому, що так говорить Бог (див. Євр. 11:1). Якби ви справді мали віру, ви вже отримали б зцілення.
Якось до мене прийшла сестра, яка не чула на одне вухо. Вона хворіла вже багато років. Вона сказала: «Я не розумію, чому не отримую зцілення. Я вірю так само, як і всі. У мене є вся віра світу». Я дуже обережно намагався пояснити їй, що якби вона мала істинну, повною мірою животворну віру, то не могла б так довго залишатися глухою. Адже істинна, або дієва, віра має діла: «віра без діл (віра, яка не чинить діл) мертва» (Як. 2:20).
Дієва віра має гарантію отримання результатів, адже Бог виконує Свої обітниці. Коли ця жінка визнала нестачу віри, вона шанобливо попросила Бога простити їй сумніви й допомогти її невірству. Зцілення настало негайно: її вухо відкрилося для звуку.
Таким є істинно біблійний спосіб наближення до Бога, який може допомогти в таких випадках. Адже Ісус одного разу сказав чоловікові, чия віра була слабкою: «…якщо скільки-небудь можеш вірувати, усе можливе віруючому» (Мк. 9:23). І вигукнув цей чоловік зі сльозами: «…Господи! допоможи моєму невірству» (вірш 24). Ісус не забарився допомогти його невірству, і його віра стрімко зросла. Він отримав віру, яку дає Бог. І те, чого він палко бажав, стало не просто можливістю — це було здійснено: його син одужав, і дух диявола вийшов із нього.
Чесне визнання своїх сумнівів у поєднанні з найщирішим бажанням навчитися вірити — це набагато краще за гучне зізнання в тому, що ви маєте віру, яка не має діл. Тут дуже важко обманутися і цілком неможливо обманути Бога.
Дієва віра — це не надія на те, що Бог зцілить вас, і не незнання того, що Він може зцілити вас. Це радісне відчуття впевненості в тому, що справа буде зроблена, адже Бог, який не може брехати, пообіцяв і більше того — дав гарантію зцілити вас!
Плід Духа
Багато хто не може отримати зцілення, оскільки їх навчили, що за допомогою хвороби та фізичних страждань Бог виявляє в них найкращі якості або розвиває в них плід Духа. Вони вірять, що мають бути терплячими у своїй немочі й чекати призначеного згори часу зцілення. Вони вважають, що Бог, імовірно, виробляє в них терпіння й довготерпіння. Або, що також можливо, Бог карає їх за якийсь неусвідомлений гріх.
Гріх і справді відкриває двері хворобі, але Бог просить, щоб ми визнали гріх; цього буде достатньо, щоб позбутися його. Бог не каже: «Чи є серед вас хворий? Нехай терпляче чекає, доки Бог не закінчить його карати». Він каже так: «Признавайтеся один перед одним [зараз, сьогодні] у провинах і моліться один за одного, щоб зцілитися…» Він обіцяє: «І молитва віри зцілить недужого, і Господь підійме його; і якщо він учинив гріхи, простяться йому» (Як. 5:16,15).
Бог не прославляється, якщо християни продовжують жити в хворобі або в гріху, який її спричинив. Слава приходить до Нього тоді, коли люди звільняються і від хвороби, і від гріха.
Довготерпіння (терпіння) — це плід Духа (див. Гал. 5:22,23), а не «плід хвороби та страждань». Довготерпіння й терпіння виникають як результат послуху та створюють плід Духа Божого. І якщо в деяких людей плід Духа здається результатом хвороби, то лише тому, що неміч змушує їх приділяти більше уваги своїм взаєминам із Духом Божим, ніж тоді, коли вони були здорові. Багато хто погодиться, що в більшості випадків унаслідок хвороби людина радше втрачає терпіння, ніж набуває його.
І якщо Бог, який ніколи не змінюється, вдається до цього способу, щоб виховати в людині терпіння й довготерпіння, то Ісус під час Свого земного служіння мав би сказати комусь із тих, хто прагнув зцілення: «Нехай усе йде своїм ходом. Залишайтеся хворими, доки не навчитеся терпіння. Набувши терпіння, можете знову звернутися до Мене, і, можливо, Я зцілю вас». Ніхто не чув від Нього такого. Не було випадку, щоб Він наказав якійсь здоровій людині захворіти або хворій людині залишатися хворою.
Гріх і хвороба — справи диявола
Навряд чи є підстави сумніватися в тому, чи залишив нам Бог якісь вказівки щодо розвитку плоду Духа на основі справ диявола. Звичайно ж, ні! Христос і прийшов для того, щоб знищити справи диявола.
Хтось може сказати: «Очевидно, ще не настав час для мого зцілення згори. Я буду вірити у свою неміч, і настануть кращі часи, Бог дарує мені зцілення, якщо буде на те Його воля».
Вищесказане звучить так само, як слова грішника: «Ще не настав час для мого спасіння. Я буду вірити у свій гріх і непослух, і якщо я той, кого Бог бажає спасти, Він спасе мене, коли настане слушна мить».
Ми знаємо, що Божа воля полягає в тому, щоб спасти кожного, бо Він не бажає, «щоб хто загинув, але щоб усі прийшли до покаяння» (2 Пет. 3:9). І ніхто не загине, якщо покається, адже Ісус сказав: «…А коли не покаєтеся, то всі так само загинете» (від Луки 13:5).
У момент покаяння грішник отримує спасіння. Немає потреби чекати й розмірковувати, чи спасе його Бог, адже Він каже так: «Коли ми визнаємо гріхи свої, то Він, будучи вірний і праведний, простить нам гріхи (наші) та очистить нас від усякої неправди» (1 Ів. 1:9).
Усі, хто називає себе фундаменталістами, визнають вищесказане переконливим ученням. Однак багато хто забуває, що та сама Біблія говорить: «…молюся, щоб ти був здоровий і в усьому мав успіх, як має успіх душа твоя» (3 Івана 2). Здоров'я Божого народу — це те, чого бажає Бог. Але фізичне здоров'я завжди зумовлене духовним здоров'ям.
Виконання Божих обітниць залежить від певних умов
Спасіння залежить від покаяння. Зцілення залежить від віри та духовного здоров’я. Але якщо людина знає й виконує Божі умови, відповідь згори їй гарантована. «Бо всі Божі обітниці в Ньому — “так”, і в Ньому — “амінь”, — на Божу славу…» (2 Кор. 1:20). «Бо вірний Той, Хто обіцяв» (до Євр. 10:23).
Багато хто не може отримати зцілення, бо виявляється неспроможним чітко сформулювати предмет своїх бажань. «…І не маєте, бо не просите» (Як. 4:2).
У Біблії розповідається про двох сліпих, які сиділи край дороги. Почувши, що Ісус проходить повз, вони почали кричати: «…помилуй нас, Господи, Сину Давидів!» Так, вони звернули своє благання за правильною адресою, але якщо проаналізувати їхнє прохання, стане очевидно, що воно було неконкретним, тому Ісус запитав їх: «…Чого ви хочете від Мене?» На це вони відповіли: «Господи, щоб відкрилися очі наші». І коли прохання стало зрозумілим, «…тієї ж миті прозріли їхні очі…» (від Мт. 20:30–34).
Звертаючись до Бога за зціленням, чітко сформулюйте, чого саме ви потребуєте. Божа обітниця говорить: «І коли чого попросите… в Моє ім’я, те зроблю…» (від Ів. 14:13).
На одне з моїх служінь зцілення прийшов чоловік, глухий на одне вухо й сліпий на одне око, а його коліна були уражені ревматизмом. Він попросив відновити слух, якого його хворе вухо було позбавлене вже кілька років. Була піднесена молитва, і сили диявола відступили — хворий одразу отримав зцілення. Це чудесне зцілення справило такий позитивний вплив на його віру, що він наважився попросити також про зцілення свого ока.
Він знову отримав ствердну відповідь на молитву, і його віра зросла ще більше. Тоді він попросив і про зцілення своїх хворих колін — і отримав зцілення. Цей чоловік більше нічого не потребував, і в Бога не виникло іншого бажання щодо його зцілення. Коли кожна його потреба була сформульована з усією визначеністю, Бог залишався вірним Своєму Слову й робив саме те, про що Його просили в ім’я Ісуса.
Невміння сформулювати конкретне прохання часом пов’язане з недостатньою вірою. Так, жебрак, який постукав у ваші двері, може сказати: «Дайте мені щось поїсти». Він не впевнений, що взагалі щось отримає. А якщо й отримає, то не може знати, що саме це буде. Тому він і не конкретизує свого прохання. Але якщо ми йдемо до продуктового магазину з грошима в гаманці, то не кажемо: «Дайте мені щось поїсти».
Ми кажемо так: «Дайте мені буханець хліба і пів кілограма масла». Ми перераховуємо продавцеві все, що хочемо купити, точно вказуючи при цьому кількість кожного продукту. Ми не сумніваємося, що отримаємо те, чого просимо.
Так само й людина, яка звертається до Бога і вірить, що отримає все, чого тільки попросить, проситиме саме те, чого потребує.
Багато разів, коли нам вдавалося переконати того, хто прагнув зцілення, чітко визначити для себе, чого він потребує, що очікує отримати, і спонукати його конкретизувати своє прохання про зцілення, перешкода, яка заважала йому звільнитися від хвороби, руйнувалася.
Якщо буде на те Твоя воля
Багато людей цілком справедливо вважають, що в молитві прозвучать боязкість і невпевненість, якщо вони завершать її такою фразою: «Якщо буде на те Твоя воля». Ця фраза може виявитися і ворожою хитрістю, яка перешкоджає людині мати віру в зцілення. Доки ви не набудете впевненості, що Богові до вподоби зцілити вас, ви не можете просити у вірі. За всю практику відповідей на молитви нікому й ніколи не вдавалося переконати Бога зробити щось усупереч Його волі! Секрет молитви, на яку дається відповідь, полягає в тому, що ця молитва — за Його волею.
Але ті, хто все ж молиться, використовуючи цю фразу, уподібнюються до прикладу Ісуса, Який молився в Гефсиманії та в муках вигукнув: «Коли б Ти благоволив пронести чашу цю повз Мене! Та не Моя воля, але Твоя нехай буде» (від Лк. 22:42). Хоча Він і не молився про щось обіцяне Богом та не просив про зміну обставин. І попри те, що молитва була піднесена Самим Сином Божим, вона не принесла того, про що Він просив. Але цю молитву можна розглядати не як звичайне прохання про щось, а як болісний крик душі, що бореться.
Зовсім інший характер мала молитва радості біля могили Лазаря: «Отче! Дякую Тобі, що Ти почув Мене; Я й знав, що Ти завжди почуєш Мене… Лазарю! Вийди» (від Ів. 11:41,42,43).
Молячись про зцілення, ми молимося про те, що Бог уже відкрив нам як Свою волю. Навіщо ж нам тоді говорити: «Якщо буде на те воля Твоя»?
Розумніше буде з'ясувати Божу волю й молитися згідно з нею. Яків свідчить: «А тепер послухайте ви, що говорите: «Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста й проживемо там один рік, і будемо торгувати та отримувати прибуток», Замість того, щоб вам говорити: «Якщо буде на те воля Господа і ми будемо живі, то зробимо це або те» (Як. 4:13,15). У цьому випадку Бог не давав жодних обітниць і не відкриває тут Своєї волі.
Але Бог пообіцяв і відкрив Свою волю щодо зцілення Свого народу. Тому нам зовсім не потрібно говорити: «Якщо буде на те воля Твоя». Краще скажімо так: «Дякую Тобі, Отче, за те, що відкрив Свою волю щодо цього питання у Своєму Слові. Тепер я знаю, що прошу згідно з Твоєю волею». «І оце та відвага, яку ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно з волею Його, Він слухає нас; А коли знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого тільки ми просимо, то знаємо й те, що одержуємо те, чого просимо від Нього» (1 Ів. 5:14,15).
Слова «якщо» і «коли», які часто вимовляються в молитвах, є не лише прямим свідченням сумнівів, а й спробою уникнути звинувачення в невірі або неусвідомленому гріху. Тому, якщо зцілення не приходить, той, хто просить, завжди може скористатися таким поясненням: «Моє зцілення просто не було до вподоби Богові. Він зцілює інших; і хоча я бездоганний, Бог дивиться на обличчя й не хоче зцілити мене».
У світлі недвозначного висловлювання Самого Бога про те, що в Нього немає упередженості (див. до Рим. 2:11), наведене вище міркування не можна розглядати інакше, як наклеп на Бога або як звинувачення на Його адресу.
Зрозумійте, як діє Бог
Багато хто продовжує страждати, бо не розуміє, що Бог робить для того, щоб вони отримали зцілення. У таких людей уже сформувалося певне уявлення про Божі дії. І якщо вони отримують відповідь, яка не відповідає сформованому уявленню, то втрачають відвагу в Богові або вважають, що їхня молитва не була почута й відповіді вони не отримають. Зцілення можна отримати лише у вірі. Тому, щоб їхня віра не похитнулася, необхідно зрозуміти, як діє Бог і які кроки Він робить для зцілення Свого народу.
Часто люди думають, що якщо Бог зцілює, то робить це негайно й повністю. Це звичайна людська помилка. Ісус далеко не завжди зцілює саме так. Хоча Він може зцілити негайно й повністю та може зробити це просто зараз, це не єдина модель зцілення, адже навіть під час служіння Христа мали місце й інші моделі.
Якось один знатний чоловік, царедворець, син якого був хворий, прийшов до Ісуса й сказав Йому: «…Прийди, поки не помер мій син».
Ісус відповів йому: «Іди, твій син здоровий». Із цих слів Ісуса стає зрозуміло, що хлопчик був зцілений, справу було зроблено. Ісус зробив усе, що залежало від Нього. Царедворця дорогою зустріли його слуги зі щасливою звісткою: «Твій син здоровий». Батько запитав їх, коли синові стало краще, і слуги сказали: «Учора о сьомій годині гарячка залишила його». І батько згадав, що це було саме тієї години, коли Ісус сказав йому: «Твій син здоровий» (див. Ів. 4:49–51).
Зверніть увагу на фразу: «стало йому легше» (вірш 52). Може здатися, що, хоча цей хлопчик справді зцілився, зцілення не було негайним і повним. Його здоров’я та життєві сили не відновилися тієї ж години до рівня, який відповідав періоду до хвороби. Найімовірніше, все відбулося так: гарячка залишила його, і це поклало початок певному періоду одужання, необхідному для того, щоб хлопчик остаточно відновив своє здоров’я.
Так відбувається і сьогодні. У багатьох випадках змінюється перебіг хвороби. І зазвичай потрібен час, щоб нормальні процеси росту й оздоровлення заклали основу для відновлення абсолютного здоров’я до звичного стану. Тут можуть виникнути дві небезпеки, мета яких — перешкодити вам оволодіти цією істиною.
По-перше, ви можете втратити відвагу у Божій владі зцілювати через розчарування, що стан вашого здоров’я не досяг очікуваної досконалості. Така втрата відваги відкриває двері дияволу, і він може повернутися та знову заволодіти тим, що було звільнене з його пут (див. Мт. 12:43–45). Тоді людина втрачає те, чого досягла. Це стосується і тих, хто свідчить про «часткове зцілення». Тут необхідно зазначити, що після повернення диявола людина опиняється в ще гіршому становищі, ніж під час першого приходу лукавого.
Друга небезпека полягає в тому, що людина погоджується з тим, що часткове одужання — це все, що Бог збирається зробити в її випадку. Визнаючи таку можливість, людина перестає чинити опір дияволу. І диявол зводить перешкоду, щоб Бог не зміг виконати все обіцяне цій людині. А Божий план полягає в тому, що ви неодмінно отримаєте повне зцілення, яке може настати або негайно, або для його отримання знадобиться певний період одужання.
Не втрачайте надії навіть тоді, коли не отримали негайного зцілення. Продовжуйте у вірі віддавати хвалу Богові, адже те, що ви вже зробили, зовсім не призначене безпосередньо для покращення вашого стану. Своїми діями ви поки лише наносите рубці, які Ісус отримав біля входу в Єрусалим як плату за ваше одужання. Продовжуйте звертати свій погляд до Ісуса, доки не відчуєте, що процес одужання повністю завершився.
Одного разу на підступах до одного села Ісус зустрів групу з десяти прокажених, які зупинилися здалеку «і гучним голосом казали: Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами! Побачивши їх, Він сказав їм: ідіть, покажіться священникам» (Лк. 17:13, 14).
Ісус не сказав їм, що вони негайно зціляться. Але Він наказав їм самим піти до священників. А вони не мали права цього робити, якби не зцілилися. Послухавшись у вірі, вони пішли до священників. Ці люди зробили те, чого не змогли б зробити, якби не зцілилися. Але вони зробили це, навіть не відчуваючи тієї миті жодних проявів зцілення. «І коли вони йшли, очистилися» (вірш 14).
Це зцілення не було негайним і очевидним. Але це було справжнє зцілення Божою владою. Ці люди повірили Богові на слово, а Його слово не підводить. Вони діяли за своєю вірою, навіть коли ще не відчували жодних проявів зцілення. І в результаті невдовзі побачили те, у що вірили.
Дійте у вірі
Якщо ви з вірою зробите те, чого раніше не могли зробити, Бог здійснить ваше бажання. Ісус часто казав прикутим до ліжка: «…встань і візьми постіль твою та ходи» (Ів. 5:8). І, зробивши це, вони отримували зцілення. Біля входу до храму Петро сказав чоловікові, кульгавому від народження: «…в ім'я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи. І, взявши його за праву руку, підняв; і раптом зміцніли його ступні та коліна, і, скочивши, він став і почав ходити, і ввійшов із ними до храму, ходячи й підстрибуючи…» (Дії 3:6,7,8). Багато хто й сьогодні таким самим способом отримує зцілення.
Якось молода жінка, яка вже чотири роки ходила на милицях, приєдналася до черги на зцілення. Коли вона ввійшла, відблиск віри сяяв на її обличчі. Перш ніж пастор встиг промовити перші слова молитви, звернені до неї, вона простягнула йому свої милиці. Її віра ґрунтувалася на твердому переконанні, що вони їй більше не знадобляться, тому вона й пішла без них.
Бог завжди винагороджує за щиру й дієву віру. Була й інша жінка, яка також якось стала в чергу на зцілення. Молитву вона вислухала, сидячи в інвалідному візку. І коли їй сказали встати та піти, вона навіть не спробувала підвестися.
Поглянувши на пастора, вона сказала: «Ви знаєте, я не можу цього зробити». І вона не змогла підвестися, бо не вірила. Через два дні після отримання додаткових настанов щодо дії Божої обітниці вона все-таки встала зі свого візка. Вона почала ходити, бігати, підніматися сходами. Така модель зцілення траплялася і під час служіння Ісуса. Вона діє й сьогодні.
Виконуйте Божі настанови
Віра в Бога — це щось більше, ніж віра в Його обітниці. Це також віра в Його настанови. Зазвичай вони є не лише випробуванням віри, як у всіх описаних випадках, а й випробуванням послуху.
Якось Ісус зустрів сліпонародженого. Він зробив грязиво й помазав ним очі сліпого. «І сказав йому: піди, умийся в купальні Силоам». Сліпий зробив те, що йому сказали. «Він пішов, умився й повернувся зрячим» (Ів. 9:7).
Очі сліпого відкрилися! Коли це сталося? Тоді, коли чоловік підкорився наказу Ісуса й зробив те, що йому веліли. Отже, ми дізнаємося, що зцілення можна отримати лише тоді, коли йти дорогою послуху. Ісус може таким самим способом зцілити вас просто зараз. Важливо зрозуміти, що зцілення стосується і вашої душі.
Мені відомо багато випадків, коли Бог мав справу з людьми, які слухняно виконували Його волю й чудесно зцілювалися тієї ж миті, коли чули Його голос. Це дає мені підстави бути впевненим у зціленні всіх, хто має дієву віру в зцілення й виконує Божі настанови. Я сумніваюся лише в тому, чи мають узагалі якусь віру ті, хто вперто відмовляється підкорятися Богові. Навряд чи Він приготував зцілення і для них.
Тим, хто прагне зцілення, Бог дає таку настанову: «Признавайтеся один перед одним у провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися…» (Як. 5:16). З цього випливає, що якщо хтось не бажає визнавати свої провини, приховані гріхи можуть зашкодити його здоров'ю й перешкодити його зціленню.
Мій досвід пастора та євангеліста свідчить, що деякі люди, за зцілення яких підносять молитви, не одужують, доки не покаються у своїх провинах. Багато людей чинять зло іншим, але не бажають цього визнавати. Навряд чи варто дивуватися, що з таким бунтівним духом вони не можуть мати дієвої віри в зцілення. Але Бог обіцяє, що, усвідомивши свої провини, людина звільняється і від гріха, і від хвороби.
Одного разу Ісус прокляв смоківницю, яка не давала плодів. Ніхто не помітив на ній жодних змін після Його слів. Наступного дня, коли Ісус і Його учні проходили повз дерево, Петро здивовано вигукнув: «Равві! Подивися, смоківниця, яку Ти прокляв, засохла». За такий короткий час вона «засохла до кореня» і зів’яла (див. Мк. 11:12–21).
Зцілення іноді приходить поступово
Багато захворювань виліковуються за однією і тією самою моделлю. Іменем Ісуса прокляття посилається на «корінь» захворювання. Якщо людина хвора на рак, має злоякісну пухлину, розростання щитоподібної залози чи будь-яке інше новоутворення, воно має бути відторгнуте організмом або роздробитися й вийти з організму через кровоносну систему.
Зрозуміло, що людина справді може отримати зцілення й почати відновлювати своє здоров’я, відчуваючи при цьому певний дискомфорт у процесі одужання. Певний час страждання можуть бути навіть сильнішими, оскільки організм відторгає та виводить чужорідне для нього утворення.
Багато хто не здатен зрозуміти, що відбувається в такі періоди, і таким чином відмовляється від дерзновення. Вони відкрито свідчать, що не отримали зцілення, почуваються набагато гірше й бояться померти. Страх, втрата віри та прийняття вказівок диявола відчиняють двері дияволу, який знову заволодіває в їхньому організмі тим, від чого вже колись вдалося звільнити його Божою владою. Тому зцілення й гине ще до того, як людина встигає відчути його користь.
У більшості випадків рак виліковується лише за такою моделлю, хоча мені доводилося стикатися з тим, що злоякісні пухлини зникали одразу після молитви.
У Бога немає якоїсь однієї-єдиної схеми зцілення. Ті, хто потребують зцілення, мають прийняти його таким, яким Бог їм його дає. Бог, як правило, зцілює тоді, коли прославляється Його ім’я. Прийміть зцілення таким, яким Бог дає його вам. Отримавши негайне зцілення, віддайте хвалу Богові, ідіть своєю дорогою та радійте.
Якщо зцілення приходить до вас поступово, так само подякуйте Богові за нього й радійте, очікуючи повного одужання. Адже Бог міг проклясти лише корінь вашого захворювання, як це було у випадку зі смоківницею. Не дозволяйте своїй вірі похитнутися. Залишайтеся стійкими, усвідомлюючи, що саме віра є основою вашого одужання.
А якщо Бог накаже вам встати й ходити, робити щось або говорити, не покладайтеся лише на час як на найкращого лікаря. Послухайтеся Бога, зробіть те, що Він говорить, і перемога прийде.
Можливо, ви вже підносили молитву за своє зцілення. Ви навіть могли молитися кілька разів, але виявилися нездатними повірити Богові, який зцілює вас. І тепер ви вважаєте, що ваш повторний прихід на молитву можуть розцінити як невір’я.
Поміркуйте над уривком із Біблії, у якому розповідається, як Ісус узяв сліпого за руку й вивів його із села. Коли Він плюнув йому на очі, поклав на нього руки й запитав, чи бачить той. Чоловік поглянув угору й сказав: «Бачу людей, що проходять, як дерева». Після того як Ісус удруге поклав на нього Свої руки, його зір повністю відновився. «І став бачити все ясно» (Мк. 8:23–25).
Якщо ви помолилися й не отримали зцілення, не втрачайте надії. Просто почніть усе спочатку. Почніть читати Новий Завіт так, ніби читаєте нову книгу. Читайте й вивчайте його так, ніби ніколи раніше не чули про зцілення згори. Ви пропустили якийсь важливий момент, тому прочитайте все ще раз від самого початку. Будьте уважні, якщо йдеться про Божі настанови, ретельно розберіться з кожною з них. Зробивши все це, ви отримаєте гарантію відповіді згори.
Смерть усе ще непереможна
Біблія вчить нас, що наше фізичне здоров’я має покращуватися в міру того, як процвітає духовне. Однак із цього не можна робити висновок, що зцілення згори може забезпечити людині вічне фізичне життя. І цього ви також не знайдете в Святому Письмі. Навпаки, воно говорить так: «…людям належить одного разу померти, а потім суд» (Євр. 9:27).
Деякі сповнені своїми переконаннями проповідники, пастори й християни, які з ентузіазмом відстоюють доктрину зцілення, доходять висновку, що якщо людина має достатню віру, то ніколи не помре фізичною смертю. Але Слово Боже абсолютно недвозначно говорить про смерть як про непереможеного ворога. «Останній же ворог, якого буде знищено, — смерть» (1 Кор. 15:26).
Уважне вивчення цього вірша та його контексту допоможе вам зрозуміти, що якщо смерть і можна буде перемогти, то це станеться іншим разом. орудієм смерті є гріх. Через гріх смерть жалить людину. Тому для спасенної від гріха людини смерть втрачає своє жало. Але сама смерть ще не переможена. Доти, доки Ісус не повернеться й не візьме все у Свої руки, смерть залишається природним кінцем кожної людини.
Намагаючись знайти підтвердження тому, що людина здатна набути фізичного здоров’я, яке можна розглядати як перемогу над смертю хоча б у фізичному сенсі, зазвичай звертаються до Послання до Римлян (див. Рим. 5:12–14). Людина може жити у фізичному розумінні цього слова й бути духовно мертвою. «А та, що живе в розкошах, живою померла» (1 Тим. 5:6).
Уважне вивчення 5-го розділу Послання до Римлян, особливо віршів 17–19, допоможе вам зрозуміти Павла, який говорить тут про духовну смерть, а не про фізичну. «Бо як через непослух одного чоловіка багато хто стали грішниками, так і через послух одного багато хто стануть праведними» (вірш 19). І якщо смерть, про яку йдеться у віршах 12 і 14, є фізичною смертю, тоді вірш 19 слід читати так: «…і через послух одного багато хто стануть непідвладними смерті».
Можна погодитися з тим, що фізичне здоров’я на відведений нам період життя дається нам як викуплення. Але Писання не містить свідчень того, що людина може мати настільки міцну віру, що ніколи не помре фізичною смертю. Уникнуть смерті лише ті, хто доживе до повернення Ісуса. «Потім ми, що залишимося живими, разом із ними… будемо на хмарах назустріч Господу в повітрі…» (1 Сол. 4:17).
«Днів наших років — сімдесят років, а при більшій міцності — вісімдесят років; і найкраща пора їхня — праця та хвороба, бо швидко минають, і ми летимо» (Пс. 89:10).
Ознайомивши нас із цим загальним правилом, яке регулює перебіг людського життя, Бог продовжує: «Навчи нас так лічити наші дні, щоб ми набули серце мудре» (Пс. 89:12). Цей вірш вказує на те, що навіть найпобожніші християни мають дожити до кінця своїх днів. Цим можна пояснити випадки, коли в старечому віці багатьом людям так і не вдається підвестися з ліжка. Пробив їхній Божий час відходити.
Тут, однак, слід зазначити, що навіть якщо життя якоїсь людини підійшло до кінця, Слово Боже не містить вказівок на те, що смерть цієї людини має супроводжуватися муками й агонією. Богові до вподоби, щоб Його слуга спочив із миром (див. Лк. 2:29). Хвороба не завжди закінчується смертю. Божа формула звучить так: «…віднімеш дух їхній — умирають і до пороху свого повертаються» (Пс. 103:29).
Але якщо смерть усе-таки прийшла, існує ще одна біблійна теза: тим, хто має видатну віру, може бути додатково наданий певний обмежений період часу для продовження життя. Так, Єзекія дізнався, що Господь звелів йому скласти заповіт для свого дому, оскільки йому судилося невдовзі померти й не одужати.
Але у відповідь на свою молитву Єзекія отримав додаток до днів свого життя — 15 років. Єзекія отримав зцілення, і його життя було продовжено, але після цих років смерть усе-таки наздогнала його. Зцілення згори не скасовує дії закону смерті. Дійова віра ґрунтується на Слові Того, хто вірить. Ми можемо мати віру в зцілення, адже зцілення обіцяне Богом. Але Він не давав обітниці про те, що фізичне життя триватиме вічно.
Прийміть своє зцілення таким, яким його дає Бог
Будуйте свою віру на Слові Божому. Досліджуйте Слово в пошуках причини, чому ви не змогли отримати зцілення. Виявивши цю причину, усуньте її та з радістю прийміть своє зцілення, яким би способом Бог не давав його вам.
Бог може обрати негайне або поступове зцілення. Воно може прийти несподівано через деякий час після молитви. Буває й так, що людина, якій настав час відходити, може бути позбавлена болю та страждань у момент, коли їй дарується вічний спокій.
Відмовтеся від власних уявлень про те, яким саме способом Бог збирається зцілити вас. Прийміть Боже зцілення таким, яким воно є. Повірте Богові та покладіться на Його Слово. Бог говорить, що ви отримаєте зцілення. Бог, який не може брехати, дає нам вказівку вірити, і у вірі ми отримаємо зцілення та одужаємо.
Не полишайте своєї відваги, якщо зцілення не приходить негайно. Міцно тримайтеся віри, що походить зі Слова Божого. Покладіться на обітницю, і Бог дасть вам Свою гарантію, і ви отримаєте зцілення!
