Школа «Бог гарантує ваше зцілення» А. А. Аллена
Під час Свого земного служіння Ісус зцілював «усяку недугу та всяку неміч у людях» (від Мт. 4:23).
Чудесне служіння зцілення людей, започатковане Ісусом, було продовжене Його учнями, послідовниками та віруючими.
Ісус покликав Своїх дванадцятьох учнів і «…дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зцілювати всяку недугу та всяку неміч» (від Мт. 10:1). Потім Він «…послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих» (від Лк. 9:2).
«Після цього призначив Господь і інших сімдесятьох учнів та послав їх… до кожного міста й місця…» (від Лк. 10:1). Він наказав цим сімдесятьом проповідувати Євангеліє. Але це було ще не все. Він сказав їм: «І зцілюйте в ньому хворих та кажіть їм: “Наблизилося до вас Царство Боже”» (від Лк. 10:9).
Повернувшись із цієї подорожі, сімдесят учнів прийшли до Ісуса з радістю і говорили: «Господи! Навіть біси коряться нам у Твоє ім'я!» (вірш 17).
Перш ніж повернутися на Небеса, Він залишив Своїм послідовникам таку обітницю: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, той чинитиме діла, які чиню Я, і більші за них чинитиме, бо Я до Отця Мого йду» (від Ів. 14:12).
Багато сучасних проповідників, які відкидають чудотворну силу Ісуса, вважають, що Христос колись справді зцілював хворих, але час чудес давно минув. Ці Божі служителі говорять, що хворі не можуть отримати зцілення Божою владою, оскільки Ісус залишив землю. Але Він прямо заявляє, що Його відхід не означав кінця чудес. Навпаки, Його відхід поклав початок новим чудесам, кількість яких зростатиме.
Виконання Великого доручення
Останнє доручення тим, кому Він заповів Свою справу, було таким: «Ідіть по всьому світу та проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто увірує й охреститься, буде спасенний; а хто не увірує, буде засуджений. А тих, хто увірує, супроводжуватимуть такі знамення: Ім’ям Моїм виганятимуть бісів… покладуть руки на хворих, і вони одужають» (від Мк. 16:15–18). Матвій доповнює: «Навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось, Я з вами по всі дні до кінця віку» (від Мт. 28:20).
Марк свідчить про те, що, виконавши Своє доручення, Ісус «вознісся на небо й сів праворуч Бога. А вони [учні, яким Він дав це доручення] пішли й проповідували всюди, при Господньому сприянні та підтвердженні слова наступними знаменнями» (від Мк. 16:19–20). І це означало виконання Його обітниці, про яку говорить Матвій (від Мт. 28:20).
І хоча ми всі віримо, що Він зараз на Небесах, біблійною істиною є й те, що Він досі з тими, хто вірить і проповідує Його Євангеліє. Адже Він сказав, що буде з ними до кінця віку! І Він справді з ними. Це підтверджується тими самими знаменнями, про які говорить Марк (від Мк. 16:17,18).
Після того як Христос вознісся на Небеса, у день П’ятидесятниці була створена Церква (див. Дії 2). Відтоді й почалася історія Божого Храму, сповненого владою Святого Духа та наділеного дарами Духа. Сповнені Духом послідовники Ісуса Христа стали продовжувачами Його славного служіння зцілення людей після Його повернення на Небеса.
«І був чоловік, кульгавий від утроби матері своєї, якого носили й садовили щодня біля дверей храму, що називалися Красними…» (Дії 3:2). Побачивши цього чоловіка, Петро та Іван, які проходили повз, сказали: «…подивися на нас!» І Петро продовжив: «…срібла й золота немає в мене; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!» (Дії 3:4,6). Петро взяв його за праву руку й підвів, і раптом зміцніли його ступні та коліна. «І, скочивши, став та й почав ходити, і ввійшов із ними до храму, ходячи, підстрибуючи й хвалячи Бога» (Дії 3:8).
Біблія говорить про те, що люди, які свого часу стали свідками таких чудотворінь, сповнювалися жахом і здивуванням. Але вони вважали, що після того, як Він залишив землю, їм більше не вдасться побачити нових чудес зцілення згори. Такої ж думки дотримуються й деякі сучасні віруючі. Багато хто з них почав приписувати чудотворну силу тим, чиїми руками були здійснені чудеса.
Зрозумівши це, Петро, наділений рідкісною, але гідною поваги скромністю, заперечив таким людям: «Мужі ізраїльські! Чого дивуєтеся цьому, або чого дивитеся на нас, ніби ми своєю силою чи побожністю зробили те, що він ходить?» «І через віру в Ім’я Його [Христа] Його Ім’я зміцнило цього, якого ви бачите й знаєте, і віра, що від Нього, дала йому це зцілення перед усіма вами» (Дії 3:12,16).
Жодна людина у світі не може похвалитися цією силою. Але вона може бути дарована будь-якому істинно віруючому. Уся сила, якою володів і Сам Христос, доступна Його послідовникам і сьогодні. Діла, звершені Ним під час Його земного служіння, стали взірцем для тих, кого Він залишив після Себе завершити розпочате (див. 1 Пет. 2:21–24).
Дари Духа, наведені в Першому посланні до коринтян (розділ 12), і заповіді Христа Своїм послідовникам дають картину всіх чудес, які будь-коли звершував Христос. Але Він не мав жодної іншої сили, яку не зробив би доступною для Своїх послідовників — як Своїх сучасників, так і тих, хто доживе до кінця світу.
Стефан став одним із перших служителів такого взірця. «…сповнений віри та сили, чинив великі чудеса й знамення в народі» (Дії 6:8).
Ще один із перших церковних служителів, Пилип, прийшов до міста Самарії й проповідував там Христа. «Народ однодушно слухав те, що говорив Пилип, чуючи й бачачи, які чудеса він творив; бо з багатьох одержимих ними нечисті духи виходили з великим криком, а багато розслаблених і кульгавих зцілювалися» (Дії 8:6–7).
Через двадцять дев’ять років після вознесіння Христа Павло все ще зцілював хворих (див. Дії 28:8, 9). І хоча Павло не був серед тих, хто слухав доручення та обітниці Ісуса на Оливній горі перед Його вознесінням, «Бог чинив немало чудес руками Павла, так що на хворих клали хустки та пояси з його тіла, і хвороби припинялися в них, а злі духи виходили з них» (Дії 19:11, 12).
Чудеса, що творяться за допомогою хусток і поясів
Тисячі й тисячі людей сьогодні отримують зцілення за допомогою благословенних (помазаних) предметів: хусток і поясів. Бог передбачив такий шлях для тих, хто не може вийти з дому, щоб отримати допомогу. Хоча ми не маємо можливості покласти руки на таких хворих, ми можемо надіслати їм тканину, якої торкалися наші руки.
У цьому полягає біблійний метод служіння тим, хто обтяжений тяжкими хворобами або прикутий до ліжка. У такому випадку, не маючи змоги безпосередньо контактувати з обраними Господом людьми, які мають сильну віру й призначені Ним для служіння справі зцілення, тяжкохворі можуть скористатися можливістю контакту через тканину. Практика служіння благословенними тканинними предметами приносила зцілення тисячам хворих ще за часів Павла і існує сьогодні.
Служіння через ці предмети нині чинить тисячі чудес. Божий метод зцілення згори незмінний. Він полягає в тому, що помазані слуги Божі надсилають хворим тканинні предмети, яких торкалися їхні тіла. Цей метод ефективний і сьогодні.
Бог не дивиться на обличчя. Хворі, які з вірою отримують благословенні предмети, повинні виконувати ті самі настанови, що й люди, які стоять у черзі на зцілення. І коли ці предмети кладуть на хворих, вони повинні мати таку саму віру, як і ті, хто стоїть у черзі на чудесне зцілення. Прикуті до ліжка повинні відчувати покладені на них руки. І якщо вони повірять у це та зроблять так, як наказано, то отримають очікувані результати.
Хустки й пояси, прийняті з вірою, мають владу їхніх власників — тих, хто проповідує людям Слово Боже. Ці предмети також дієві. Бог передбачив цей біблійний метод для незліченних тисяч хворих, які сьогодні не можуть відвідати служіння зцілення згори, що проводяться по всій країні.
Якщо вам вдалося отримати благословенний предмет, не поспішайте прикладати його до свого тіла. Спочатку подбайте про виконання всіх настанов, запропонованих у цій книзі. Після цього, і тільки після цього, ви можете з вірою прикласти помазаний предмет до свого тіла. При цьому ви повинні мати віру в чудотворну силу зцілення.
Якщо ви надсилаєте цей предмет близькій людині або другові, які його потребують, ви повинні відповідально подбати про належне наставлення їх щодо вияву віри. Ми рекомендуємо надіслати разом із предметом і цю книгу, за допомогою якої людина може набути достатньої для отримання зцілення віри.
Перш ніж просити для когось предмет, освячений молитвою, переконайтеся, що ця людина має віру, яку дає Бог. Для отримання зцілення не має значення, що саме покладають на хворого: руки чи благословенні предмети. Але в будь-якому разі віра є необхідною умовою, за якої хворий може отримати зцілення. Вірою повинен володіти не лише той, кого зцілюють, а й той, хто зцілює. Лише за умови істинної віри можна щось отримати від Бога. Його гарантія зцілення поширюється тільки на тих, хто має віру.
Чудесні діла, звершені Павлом, набули такої широкої відомості, що навіть ті, хто не зміг здобути істинної віри, почали вірити у можливість зцілення згори в ім’я Ісуса (див. Дії 19:13–19). Такі люди самі не вступали в контакт з Ісусом і знали Його лише як «Ісуса, якого проповідував Павло».
Але коли вони самі спробували цим ім’ям виганяти злих духів, останні не визнали їхніх повноважень. Люди вірили в побачені ними чудеса, звершені Павлом. Але вони не мали віри в Бога. Вони не вірили в те, що Бог за власним повелінням звершує всі ці чудеса руками людей. Доказом відсутності віри в них можна вважати те, що вони не повірили Його повелінням і Його обітницям, а також те, що вони не ведуть благочестивого життя, присвяченого служінню Богові.
Багато праведних людей сьогодні пізнають почуття розчарування й зазнають труднощів через те, що вже намагалися повірити в Божі обітниці та заволодіти ними, однак не потурбувалися про виконання Його настанов. Ім’я Ісуса — не заклинання і не має магічної сили. Воно має владу, і ця влада в руках тих, кому Він дав «повноваження довіреної особи» — право діяти за Нього та від Його імені. Цією владою володіють істинно віруючі й ті, хто діє в повній відповідності до Слова Божого.
Первісна Церква була сильною завдяки щиро віруючим у Бога. Вони вірили в благочестиве життя, бо Бог наказав їм бути благочестивими. Вони боялися гріха, оскільки бачили, що гріх завжди викривається за допомогою дару одкровення, а грішники-брехуни падають мертвими (див. Дії 5). Віруючі люди в ті давні часи вірили, що можуть звершувати чудеса в ім’я Ісуса, бо Він сказав: «Те, що Я роблю, і ви будете робити».
І оскільки вони вірили в Бога, Бог діяв разом із ними, підтверджуючи сказане знаменнями і чудесами. І Бог не змінився. Будь-яка сучасна церква може здобути цю владу, якщо члени церковної громади відповідатимуть тим самим вимогам.
Як церква звершує чудеса сьогодні
Через двадцять шість років після вознесіння Христа апостол Павло звернувся з посланням до Церкви в Коринфі, у якому, зокрема, було сказано: «І інших Бог поставив у Церкві: по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, учителями; далі, іншим дав сили чинити чудеса, також дари зцілень…» (1 Кор. 12:28).
Та сама Церква й сьогодні звершує чудеса і діятиме доти, доки не пролунає Божа труба, не воскреснуть мертві й не здійсниться обіцяне в Першому посланні до Фессалонікійців (1 Фес. 4:13–18). Після цього робота Церкви на землі буде завершена, і вона піднесеться, щоб зустріти Господа в повітрі. Доти, доки Церква віритиме Слову Божому, вона продовжуватиме зцілювати хворих і звершувати чудеса могутнім ім’ям Ісуса. Ісус проголосив: «А тих, хто увірує, супроводжуватимуть такі знамення… на хворих покладатимуть руки, і вони одужуватимуть» (Мк. 16:17,18).
Такі дари Духа, як дар звершення чудес і зцілення хворих, не були призначені для обмеженого числа обраних людей, наприклад для служителів первісної церкви або для кількох проповідників, які несуть своє служіння нині. Поки на землі є хоча б один віруючий, на ній є місце для чудес, що звершуються в ім’я Ісуса.
У Святому Письмі немає жодної згадки про те, що служіння зцілення хворих обмежене певним періодом або діяльністю деяких видатних особистостей. Навіть у Старому Завіті можна прочитати про Божий план, призначений для пастирів Його народу. Їм було наказано зцілювати хворих. «…Горе пастирям Ізраїлю:… хворої вівці не лікували і пораненої не перев’язували…» (Єз. 34:2,4).
Четверта книга Царів розповідає про кістки колись померлого Єлисея, які мають більшу владу порівняно з тією, яку мають деякі нині живі проповідники (див. 2 Цар. 13:21). Суть наведеного в Книзі епізоду полягає в тому, що одна людина, торкнувшись кісток Єлисея, отримала зцілення. Але для тих, хто сьогодні обирає справою свого життя славне служіння пастирем Божої отари, описаний факт має й набагато більше значення.
Відомо, що Бог залишився невдоволений пастирями Ізраїлю, які не зцілювали хворих. Можна уявити, як Він поставиться до пастирів Церкви Нового Завіту, які мають від Нього доручення звершувати чудеса, які творить Він Сам, але не лише відмовляються зцілювати хворих, а й дозволяють собі критикувати та переслідувати тих, хто це робить!
Напрошується висновок, що тінь Петра може мати більшу владу, ніж тіла багатьох тих, хто нині заявляє про свою відданість служінню Церкві Ісуса Христа.
Чи змінився Бог? Ні! Тому Церква, за яку Ісус заплатив Своєю Кров'ю, і досі звершує чудеса та зцілює хворих. Ті, хто не боїться повірити в Божі обітниці й покладається на Його Слово, можуть і сьогодні зцілювати хворих в ім'я Ісуса. Тим, хто увірував, Бог дав «…владу над усіма бісами та зцілювати від хвороб» (Лк. 9:1).
Існує думка, що лише Богові дана влада над бісами та влада звільняти від хвороб. У певному сенсі це правильно. Але так само правильно й те, що Бог наділив цією владою Свого Сина. Прийнявши цю владу від Свого Отця, Ісус під час Свого земного служіння панував над бісами, нечистим духом і хворобами. Темні сили визнавали Його владу й підкорялися Йому.
Перед Своїм поверненням на Небеса Ісус наділив цією владою тих, хто увірував у Його ім'я. Це дає істинно віруючому право використовувати ім'я Ісуса, звертаючись до Бога з проханнями, а також приборкуючи бісів і хвороби (див. Ін. 14:10–14). Отже, не може бути сумніву в тому, що справи, звершені під час земного служіння Ісуса, можуть продовжуватися і за Його відсутності.
Приймаючи цю владу й шанобливо ставлячись до використання імені Ісуса, віруючий отримує такий самий результат, як і Ісус, адже Бог приділяє Свою увагу молитвам і повелінням бісам, які підносять ці люди. Віруючий не має власної сили, він не може нічого зробити від свого імені. Усе, що він робить, підвладне лише імені Ісуса.
Ті, хто намагається скористатися Його ім'ям, але не має відповідної віри та послуху Божим настановам, не зможуть отримати очікуваних результатів. Вони навіть можуть понести покарання за «підробку», як сталося із сімома синами юдейського первосвященника Скеви (див. Дії 19:14–16).
Повеління
Молитви за хворих досить рідко зустрічаються у Святому Письмі. У більшості наведених у Біблії епізодів, пов'язаних зі зціленням, виявляється, достатньо вимовити лише кілька слів повеління. Їх вимовляє той, хто наділений відповідною владою. Ісус не молився за хворих. Він зцілював хворих і наказував бісам забиратися. Петро й Павло не молилися за кульгавого біля дверей храму, які називалися Красними. Вони наказали йому в ім'я Ісуса Христа Назарянина встати й ходити (див. Дії 3:6).
Павло спочатку помолився, а потім, поклавши руки на батька Публія, зцілив його (див. Дії 28:8). Біси й хвороби й досі підкоряються віруючим, які повелівають в ім'я Ісуса Христа. Визнавши й осягнувши цю істину Слова Божого, я своїм повелінням зміг звільнити багатьох від бісів і всіляких хвороб. Серед цих хвороб — рак, злоякісні новоутворення, розростання щитоподібної залози, туберкульоз, астма, захворювання серця та багато інших.
Я не хотів би, щоб у вас склалося враження про якийсь мій особливий дар або про якесь особливе ставлення до мене згори. Усе досить просто: я роблю це в ім'я Ісуса та владою, обіцяною Богом тим, хто вірить.
Незважаючи на те, що в більшості випадків повеління — це все, що необхідно для отримання зцілення, у Біблії все ж можна знайти уривки, які свідчать і про використання молитви для зцілення хворих. Якщо ви пройшли через чергу за зціленням, де на вас покладали руки і де ви чули повеління своїй хворобі залишити ваше тіло, але все ще не отримали зцілення, — не шукайте виходу з цього становища, скористайтеся порадою Якова (див. Якова 5:14–16).
Ваша невдача може бути пов'язана з неусвідомленим гріхом. Якщо справа справді в цьому, визнайте свої помилки та попросіть більш досвідчених і надійних християн помолитися про те, щоб ви звільнилися і від хвороби, і від гріха.
Коли Маріам покрилася проказою через те, що згрішила проти Мойсея, вона разом зі своїм братом Аароном попросила Мойсея помолитися за неї. І він звернувся до Господа, кажучи: «Боже, зціли її» (Чис. 12:13).
Істинно віруючий у нашого Господа Ісуса Христа знає, що Бог не пошле зцілення нерозкаяному грішникові або ворогові Хреста. Він не використовуватиме свої знання та владу, щоб зробити те, чого Сам Ісус, якби був на його місці, ніколи б не зробив. Ті, хто все ще не звільнився від гріха, спочатку повинні знайти помічників у молитві, які скинули б із них кайдани гріха. І коли вони це зроблять, Божа обітниця набуде сенсу. «І молитва віри зцілить недужого, і Господь його підведе; і якщо він учинив гріхи, простяться йому» (Як. 5:15).
Вигнання бісів
Те, що нині багато людей обтяжені недугами, — прямий результат пригнічення бісами (див. Дії 10:38). Ісус ніколи не казав: «Моліться за того, хто вас пригнічує, і за диявола, який оселився у вас». Але Він сказав так: «Виганяйте бісів». Сама молитва не вижене нечистого духа. Щоб підготувати серця тих, хто отримує зцілення, а також тих, хто в ім'я Ісуса дає це зцілення, у деяких випадках потрібна взаємодія кількох чинників: посту, молитви, відвідування Церкви Христової та покаяння в усіх усвідомлених гріхах.
Лише в цьому випадку люди будуть готові вступити в бій із дияволом і здобути над ним перемогу. Доти, доки біси не почують повеління, виголошеного у вірі тим, хто має владу використовувати це ім'я, вони не зрушать із місця. Ніщо інше не може змусити їх піти, і вони це добре знають.
Одного разу учні Ісуса спробували вигнати диявола з хлопчика. Ісус у цей час був на горі, постячи та підносячи молитви. Учні знали, якою владою наділене ім'я Ісуса. Раніше їм уже доводилося виганяти диявола. І вони були впевнені, що виженуть і цього. Але біс, який оселився в хлопчикові, чинив запеклий опір і категорично відмовлявся піти.
Невдача справила на учнів дуже гнітюче враження, адже вони були впевнені, що мають владу виганяти диявола. Незважаючи на розчарування, вони не сказали: «Час чудотворінь минув». Коли ж Ісус усе-таки зміг вигнати диявола, вони поцікавилися, чому самі зазнали невдачі. На це Ісус відповів так: «Через ваше невірство; бо істинно кажу вам: якщо матимете віру, як гірчичне зерно, нічого не буде для вас неможливого.
Цей же рід виганяється тільки молитвою та постом» (Мт. 17:20,21). Отже, дієва влада над дияволом може бути дарована лише тим, хто має істинну віру. Дозволяючи вірі бездіяти через відсутність контакту з Богом, люди позбавляються цієї влади. Віра повинна постійно зміцнюватися під час спілкування з Богом наодинці.
Таке спілкування передбачає, що всі тілесні потреби людини залишаються осторонь. А регулярні молитви й пости дають змогу підтримувати віру на належному рівні, що дає нам можливість упоратися із силами сатани та зцілити тих, хто зазнає пригнічення диявола, який оселився в них.
Перемогу над дияволом було здобуто на Голгофі. Однак він не хоче визнати свою поразку й поступається лише тоді, коли його змушують це зробити. Отже, свої володіння в боротьбі з дияволом слід відвойовувати крок за кроком. Щоб сповнений Духом служитель Божий зміг здобути перемогу над дияволом, він має щиро вірити в перемогу над дияволом на Голгофі.
Він має вести праведне життя й не шукати особистої вигоди в тому, що робить для інших. Він має відстоювати Божі позиції. У його житті не повинно бути місця для необузданих плотських бажань. Служитель справи зцілення, який відповідає цим вимогам, зможе змусити диявола визнати свою поразку.
Хрещення Святим Духом
Доводиться дивуватися тому, що сьогодні багато людей, які намагаються користуватися владою зцілювати, відкидають саме джерело цієї влади — хрещення Святим Духом. Сам Ісус почав творити чудеса й виганяти злих духів лише після того, як Бог помазав Його владою (див. Дії 10:38; Ів. 2:11).
Його обітниця учням була такою: «Та ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас…» (Дії 1:8).
Навіть Сам Ісус не намагався зробити цю роботу замість учнів, закликаючи їх дочекатися, поки Святий Дух не зійде на них і не зодягне їх владою згори. І лише сповнившись Духом, учні отримали владу й змогли приступити до служіння зцілення. Так і сьогодні люди, які заявляють, що мають владу над злими духами, спочатку повинні сповнитися Духом Святим.
Первоапостольська Церква була дуже сильною, будучи сповненим Духом Святим і богобоязливим храмом Божим. Надзвичайний прогрес тієї Церкви знаходить своє відображення в Біблії. Кількість віруючих зросла зі 120 осіб (Дії 1:16) до 3000 (Дії 2:41), потім до 5000 (Дії 2:41) і, нарешті, досягла «множини» чоловіків і жінок (Дії 5:14). Таке зростання кількості віруючих можна пояснити лише однією причиною — дією чудотворної сили Божої та дарів Духа. Віруючі любили Бога й були сповнені Духом Святим.
Лише в тому разі, якщо Бог сьогодні зможе знайти групу людей, які відповідають описаним вище вимогам, можна очікувати оновлення нашого світу, загрузлого в гріхах, у якому панують люди, сповнені самовдоволення, які відкидають Христа й догоджають своїй плоті такими розвагами та насолодами, як кіно, куріння, ненаситність, наркоманія тощо.
І лише якщо голос Церкви сьогодні долучиться до загального хору тих, хто кається, Бог пошле нам оновлення, земля очиститься й стане такою, якою була в ті славні дні. І ми маємо вигукнути разом із Церквою тих днів: «І нині, Господи, зглянься на їхні погрози та дай рабам Твоїм із усією сміливістю говорити Твоє слово, тоді як Ти простягаєш руку Твою на зцілення та на вчинення знамень і чудес іменем Святого Сина Твого Ісуса» (Дії 4:29,30). Тоді нові «множини» людей будуть спасенні, сповнені Духом Святим і зцілені силою Божою.
Адже Бог не забирає даровану Ним владу над дияволом і хворобами, яку Він колись послав тим, хто вірить у Його повеління та обітницю і діє за вірою.
