Урок 6. Божий план спасіння. Частина 2. Школа основ християнської віри, які має знати кожен християнин. Школа складається з дванадцяти уроків. Засновник школи – Християнський Біблійний Інститут.
Як ми вже бачили на попередньому уроці, спасіння стало можливим лише завдяки чудесній дії Божій, яка дарувала викуплення від вини гріха та звільнення від смертоносної дії гріха через втілення, земне життя і голгофську смерть Ісуса Христа. Щоб спасіння у Христі стало реальністю для конкретної людини, потрібна віра. Біблія говорить:
Ів. 3:16 «Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен віруючий у Нього не загинув, але мав життя вічне»
Спасительна віра має дві сторони. Передусім вона стає можливою лише завдяки дії Святого Духа. Водночас спасительна віра безпосередньо пов’язана із самою людиною – з її ставленням до власного гріха та з її ставленням до Бога. У цьому уроці ми розглянемо процес спасіння таким, яким він постає з людського боку.
Шлях людини до спасіння
Біблія говорить, що спасіння починається з того, що Дух Святий викриває людину в її гріху. Ось що сказав про служіння Святого Духа Ісус Христос незадовго до Своєї смерті та воскресіння:
Ів. 16:8 «І Він, прийшовши, викриє світ щодо гріха, і щодо праведності, і щодо суду: 9 щодо гріха, що не вірують у Мене; 10 щодо праведності, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене; 11 щодо суду ж, що князь цього світу засуджений».
У цьому тексті Ісус чітко говорить, що одним із перших завдань Святого Духа є викриття людей у їхній гріховності перед Богом. Паділій людині потрібна дія згори, щоб побачити себе винною перед Богом і загиблою.
Хоча люди чинять багато різних гріхів, Дух Святий викриває їх насамперед у найголовнішому гріху, з якого походять усі інші. Цей гріх — невіра. Іноді невіруючі люди переживають докори сумління, коли совість засуджує їх за скоєні проступки чи злочини. Зазвичай у таких випадках люди почуваються ніяково й шукають звільнення від почуття провини. Деякі люди, щоб знайти звільнення, навіть вдаються до покаяння. Вони каються й визнають свій проступок перед священником, перед тим, проти кого згрішили, або навіть перед Богом. Проте таке покаяння ще не означає народження згори. Ісус Христос сказав, що Дух Святий викриває людину насамперед «у гріху, що не вірують у Мене». Народження згори можливе лише тоді, коли людина в сокрушенні визнає себе грішником, який повстав проти Бога, і звертається до Ісуса Христа як до особистого Спасителя, визнаючи Його своїм Господом.
Людську сторону покаяння дуже добре ілюструє історія про блудного сина, яку одного разу розповів Ісус Христос. Будь ласка, уважно прочитайте цю історію в Лк. 15:12–24.
Історія починається з того, що молодий чоловік, вважаючи, що зможе краще влаштувати своє життя, якщо буде незалежним від батька, забирає те, що, на його думку, йому належало, і вирушає з дому шукати щастя. Центральною проблемою цього вчинку блудного сина була його спроба протиставити себе батькові. Він відкидає батька та його спосіб життя, протиставляючи їм свою незалежність і самовпевненість.
1. Усвідомлення гріха
Першим важливим етапом покаяння є усвідомлення гріха. Коли блудний син залишив батька, він бачив своє щастя поза батьківським домом, у світі, до якого спрямував усю свою енергію. Це дуже схоже на стан людини без Бога. Невіруючі люди шукають щастя всюди й у всьому, тільки не в Богові. Причина в тому, що для того, щоб навернутися до Бога, потрібно визнати Його владу й підкоритися Йому. Людині ж хочеться незалежності, тобто права відчувати себе господарем свого життя, права самій визначати свою долю.
Намагаючись наздогнати примару щастя поза Богом, людина докладає дедалі більших зусиль, випробовуючи нові й нові варіанти. Спочатку блудний син мав гроші, можливо, мав друзів, у яких, як йому здавалося, він зможе знайти щастя. Його уява малювала перед ним прекрасні картини насолоди, яку він може отримати у світі незалежності від батька. Але, як це зазвичай трапляється, щойно людина досягає того, до чого так довго прагнула, вона розчаровується в цьому.
Багато хто сподівається отримати задоволення від хорошої освіти. Але, здобувши її, усе ж продовжує відчувати порожнечу й безглуздість. Тоді перед ними постає інша мета. Тепер вони сподіваються досягти щастя, отримавши хорошу роботу. Але, досягнувши й цієї мети, людина бачить, що її щастя відсувається дедалі далі. Після роботи будуть шлюб, дім, становище в суспільстві й, можливо, ще багато цілей, які, так само як і попередні, обіцятимуть задоволення, але зрештою неодмінно принесуть розчарування, порожнечу й безглуздість.
Подорож блудного сина за щастям закінчилася тим, що замість задоволення й радості він дедалі більше розчаровувався. Спочатку, можливо, він утратив своє майно; разом із цим, найімовірніше, утратив і своїх друзів; потім утратив роботу. Можливо, тоді блудний син думав: «Чи не повернутися мені додому до батька?» Але його гордість і самолюбство не давали йому цього зробити. Він пішов від батька незалежним героєм, і тому його повернення означало б повну поразку. Так тривало доти, доки блудний син не зазнав цілковитого розчарування.
Економічний занепад у країні змусив його шукати їжу, працюючи пастухом свиней. Платою за його працю був дозвіл їсти з корита, з якого харчувалися свині. Одного разу, сидячи біля корита, блудний син раптом зрозумів, що щастя, до якого він так прагнув, насправді знаходиться в домі його батька. Він раптом усвідомив свою цілковиту поразку і свою провину перед батьком:
Лк. 15:17 «Прийшовши до себе, сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; 18 встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! я згрішив проти неба і перед тобою 19 і вже недостойний називатися твоїм сином; прийми мене до числа своїх наймитів».
Усвідомлення своєї провини перед Богом є дуже важливим етапом, з якого починається відродження. Покаяння означає розворот напрямку життя на 180 градусів. Воно починається зі зміни внутрішнього ставлення до Бога. До покаяння людина біжить за примарою щастя, яку бачить поза Богом. Під час покаяння людина повертається обличчям до Бога, відтепер бачачи все своє майбутнє, усе своє щастя тільки в Ісусі Христі. Вона визнає, що життя без Бога не має жодного сенсу, і робить конкретні кроки, щоб іти до Нього.
Покаяння — це найважливіша подія в житті людини. Через покаяння людина визнає реальність того, що без Бога рухається до остаточної погибелі. Апостол Павло, підкреслюючи важливість покаяння, просто благає кожну людину примиритися з Богом.
2 Кор. 5:19 «…Бог у Христі примирив із Собою світ, не зараховуючи людям їхніх провин, і дав нам слово примирення. 20 Отже, ми — посланці від імені Христового, і наче Сам Бог благає через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом».
2. Сповідання гріха
Усвідомлення гріха є першим етапом покаяння. Проте істинне покаяння обов’язково включає не лише внутрішнє усвідомлення своєї провини перед Богом, а й відкрите визнання своєї потреби у Спасителі та сповідання Його панування.
Життя блудного сина мало б мало змінитися, якби він лише змінив свою думку про батька, але так і не встав, не пішов до батька й не визнав перед ним своєї провини. Для людини, яка переживає покаяння, її стосунки з Богом набувають першочергового значення. Вона більше не соромиться визнати свою потребу у Спасителі, а навпаки, бажає, щоб усі навколо могли бачити, що вона схиляється перед абсолютною величчю Бога, Який явив їй спасіння в Ісусі Христі.
Рим. 10:9 «Бо коли устами твоїми визнаватимеш Ісуса Господом і серцем твоїм віруватимеш, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, 10 бо серцем вірують для праведності, а устами визнають для спасіння»
Саме тому покаяння включає відкрите сповідання свого гріха й визнання нашої потреби у Спасителі. Людина може покаятися будь-де (Йона покаявся в утробі кита), але якщо покаяння справді відбулося, народжена згори людина ніколи не соромитиметься свого Спасителя, приховуючи те, що сталося, від інших. Вона розповість про це своїм рідним. Вона шукатиме спілкування з подібними до себе, народженими згори людьми.
3. Визнання Ісуса Христа Господом свого життя
Ще одним важливим елементом покаяння є визнання Ісуса Христа своїм Господом. Коли Апостолам ставили запитання: «Що нам робити, щоб спастися?», Апостоли завжди відповідали: «Віруй у Господа Ісуса Христа — і спасешся» (Дії 16:31). Христове спасіння стає доступним для людини лише тоді, коли вона визнає своє повне банкрутство та повне Христове панування.
Боже панування — це те, проти чого повстали люди, які згрішили в Едемському саду. Вони захотіли стати богами, тобто претендували на власне панування. Претензія на панування та незалежність від Бога є стрижнем первородного гріха, успадкованого кожною людиною. Тому звільнення людини від впливу гріха означає визнання людиною абсолютного Божого панування. Покаяння повертає людину до стану гармонійних взаємин із Богом. А це означає, що людина визнає абсолютне становище Бога як Творця Всесвіту і, приймаючи вірою спасительну жертву Ісуса Христа, примиряється з Богом, довіряючи Йому своє життя.
Визнання Ісуса Христа Господом життя означає наявність кількох серйозних змін у нашій життєвій позиції:
- Відроджена людина набуває внутрішнього бажання завжди й у всьому підкорятися Ісусу Христу. Це бажання є основою процесу освячення, про який ми говоритимемо пізніше.
Єр. 31:33 «…після тих днів, говорить Господь: вкладу закон Мій у їхню внутрішність і на їхніх серцях напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. 34 І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: `пізнайте Господа', бо всі самі знатимуть Мене, від малого до великого, говорить Господь, бо Я прощу їхнє беззаконня, і їхніх гріхів більше не згадуватиму».
- Відроджена людина визнає абсолютну велич особи Христа і тому прагне уподібнюватися до свого Спасителя й Господа.
Флп. 3:7 «Але те, що для мене було перевагою, заради Христа я вважав за втрату. 8 Та й усе вважаю за втрату задля переваги пізнання Христа Ісуса, мого Господа: заради Нього я від усього відмовився, і все вважаю за сміття, щоб здобути Христа 9 і знайтися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від закону, але з тією, що через віру в Христа, із праведністю від Бога через віру; 10 щоб пізнати Його, і силу Його воскресіння, і участь у Його стражданнях, уподібнюючись до Його смерті»
- Відроджена людина визнає, що Христос, і лише Христос, має право визначати, що правильно, а що неправильно, що добре, а що погано. Тому вона будує своє життя відповідно до того, що Христос говорить у Своєму Слові, визнаючи абсолютний авторитет і істинність Його Слова.
Ів. 17:17 «Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина».
- Визнання Ісуса Христа Господом життя означає, що відроджена людина ненавидить гріх. Живучи на землі, ураженій гріхом, народжена згори людина іноді потрапляє в ситуації, коли грішить. Але в усіх таких випадках справжнього християнина завжди відрізняє те, що він не може залишатися в гріху.
1 Ів. 3:9 «Кожен, хто народжений від Бога, не чинить гріха, бо насіння Його перебуває в ньому; і він не може грішити, бо народжений від Бога».
Дія Святого Духа у спасінні
Біблія говорить, що людина мертва через свої гріхи та злочини, тому усвідомлення нею гріха, його сповідання та визнання Ісуса Христа Господом життя неможливі без дії Святого Духа. Хоча покаяння — це відповідальність людини, ніхто не може приписати собі заслугу за своє покаяння. По-перше, тому що істинне покаяння — це праця Святого Духа в людині. По-друге, тому що людина, яка справді покаялася, визнає, що Бог є все в усьому (у цьому суть її покаяння та народження згори), і тому вона ніколи не може хвалитися собою, а лише в сокрушенні віддає славу Богові.
Еф. 2:8 «Бо благодаттю ви спасенні через віру, і це не від вас, Божий дар: 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився».
Вище ми розглянули процес спасіння таким, яким він бачиться з людського боку. Тепер ми розглянемо цей самий процес із Божого боку.
1. Приведення людини до сокрушення через гріх і покаяння
Говорячи про блудного сина, ми спостерігали зовнішній бік процесу духовного розвитку людини. Водночас у духовному розвитку людини завжди має місце ще один, важливіший процес — процес роботи Святого Духа над серцем грішника.
Бог рясно благословляє всіх людей незаслуженими благословеннями. Він наказує сонцю сходити над злими й добрими. Він забезпечує всі необхідні умови для життя людей на землі. Окрім цих благословень, Бог також виявляє особливу милість до людства, посилаючи Духа Святого, щоб указувати людині шлях до Бога та відроджувати її. Біблія ясно говорить, що спасіння неможливе без Духа Святого:
Ів. 3:5 «Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: коли хто не народиться від води й Духа, не може ввійти в Царство Боже».
Ів. 6:44 «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не приведе його»;
1 Кор. 12:4 «…ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки Духом Святим».
2. Народження згори
Без Бога грішна людина прагне до власного панування. Навіть коли вона говорить про добро чи релігію, її сутність залишається незмінною — вона визнає себе мірилом усього. Тому, щоб змінити цей стан, можливе лише одне рішення — народження згори. Ісус Христос дуже ясно говорив, що спасіння можливе лише у випадку народження згори (Ів. 3:5). Людина потребує нової природи — природи, яка, на відміну від її старої, гріховної сутності, знаходила б щастя в підкоренні Богові. Нова природа дається людині лише в результаті народження згори.
Рим. 8:9 «А ви живете не за тілом, а за Духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той не Його. 14 Бо всі, кого водить Дух Божий, є сини Божі. 15 Бо ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити в страху, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»»
Народження згори є унікальною дією Святого Духа, Який оживляє серце людини, відроджуючи її до нового життя у Христі. Відродження відбувається в момент покаяння. Звільняючи людину від вини та дії гріха, Дух Христів оселяється в ній.
Еф. 1:13 «У Ньому й ви, почувши слово істини, Євангеліє вашого спасіння, і повіривши в Нього, були запечатані обіцяним Святим Духом, 14 Який є завдатком нашої спадщини, для викуплення Його уділу, на похвалу Його слави».
Під час народження згори Дух Святий також з’єднує увірувалого з іншими віруючими, об’єднуючи всіх в одне ціле у Христі. Біблія називає цю дію хрещенням Святим Духом.
1 Кор. 12:13 «13 Бо всі ми одним Духом охрещені в одне тіло, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми напоєні одним Духом».
Здатність віруючої людини жити святим, богоугодним життям також походить від Духа Святого. Народжена згори людина стає здатною зростати у Христовому ставленні до Бога й життя. Дух Христів, оселяючись у людині, змінює її погляд на навколишній світ, даруючи їй здатність розуміти й приймати Слово Боже.
1 Кор. 2:14 «Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. 15 А духовна судить про все, а про неї судити ніхто не може. 16 Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг судити Його? А ми маємо розум Христів».
Рим. 8:10 «А коли Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність».
Крім усього іншого, народження згори є причиною та гарантією нашого воскресіння.
Рим. 8:11 «Коли ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас».
3. Одягнення в Христову праведність
Крім викриття в гріхах і народження згори, Дух Святий здійснює ще одну важливу дію в людині під час її покаяння. Через Духа Святого людина вдягається в Христову праведність. Ми вже говорили про те, що для звільнення людини від провини за гріх Ісус Христос прийняв її гріх на Себе й поніс за неї покарання. Оскільки людина не має власної праведності, її спасіння стає можливим лише завдяки тому, що Христос дарує їй Свою праведність.
1 Кор. 1:30 «Від Нього й ви у Христі Ісусі, Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням і викупленням».
Флп. 3:8 «Ба більше, усе вважаю за втрату задля вищості пізнання Христа Ісуса, мого Господа: заради Нього я від усього відмовився й уважаю все за сміття, щоб придбати Христа 9 і знайтися в Ньому не зі своєю праведністю, яка від Закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю від Бога на підставі віри; 10 щоб пізнати Його, силу Його воскресіння та участь у Його стражданнях, уподібнюючись до Його смерті, 11 щоб досягти воскресіння з мертвих».
Тит. 3:5 «Він спас нас не через діла праведності, які ми вчинили, а за Своєю милістю, купіллю відродження та оновленням Святим Духом, 6 Якого Він щедро вилив на нас через Ісуса Христа, нашого Спасителя, 7 щоб, виправдані Його благодаттю, ми за надією стали спадкоємцями вічного життя».
Наявність Христової праведності є єдиною причиною, завдяки якій людина буде виправдана перед Богом. Ця праведність не здобута нами — вона подарована Ісусом Христом кожній істинно віруючій людині.
Домашнє завдання: Вивчити Флп. 3:7–10
Джерело: Християнський біблійний інститут
