Урок 3. Гріхопадіння. Школа основ християнської віри, які має знати кожен християнин. Школа складається з дванадцяти уроків. Засновник школи — Християнський біблійний інститут.
Біблія не пояснює, яким чином спочатку сатана протиставив себе Богові та був скинутий із небес. Оскільки Бог є абсолютним Добром і Досконалістю, усе, що не узгоджується з Богом або повстає проти Нього, є злом. Тому зло диявола полягало не в його початковій природі, а в його реакції на Бога. Диявол, будучи творінням, повстав проти Бога, спробувавши посісти місце Творця:
Іс. 14:12 «Як упав ти з неба, деннице, сину зорі! розбився об землю, що топтав народи.13 А говорив у серці своєму: „зійду на небо, вище зір Божих піднесу престол мій і сяду на горі в сонмі богів, на краю півночі; 14 зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього“. 15 Але ти скинутий у пекло, у глибини підземелля».
Спокуса
Біблія описує, що певного часу, після того як диявол був скинутий із небес, він підійшов до людини, щоб спокусити її зробити те саме, що зробив він сам, — повстати проти Бога.
1. Мета спокуси — війна проти Бога та Його творіння
Диявол знав, що людина є вінцем і володарем творіння. Він спокушав її, щоб самому стати князем цього світу, захопивши це панування в людини.
Еф. 2:1 «І вас, мертвих через ваші провини та гріхи, 2 в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, за волею князя, що панує в повітрі, духа, який діє нині в синах непокори»
Ів. 12:31 «Тепер суд цьому світові; тепер князь цього світу буде вигнаний геть. 32 І коли Я буду піднесений від землі, усіх притягну до Себе».
2. Форма спокуси — тонкий обман.
Підходячи до людини, диявол не запропонував їй відкрито своїх планів. Натомість він надав своїм діям вигляду очевидної турботи про людину. Переслідуючи свою підступну мету, диявол представив свої дії в дуже привабливій формі.
- Видимість турботи про людину (Бут. 3:6).
- «відкриються ваші очі…»
- «будете як боги…»
- «знання добра і зла»
- Підступність диявольського обману.
Запитання, що кидає тінь на Бога (спроба створити настрій, який допускає сумнів у Богові): «чи справді сказав Бог: не їжте з жодного дерева в раю?»
Ставлячи це запитання, диявол пропонував людині засумніватися в абсолютній Божій доброті. Ніби кажучи: Невже Бог заборонив вам справжню насолоду в житті?
Диявол дуже майстерно спокушав людину. Будучи дуже наполегливим і тонким, диявол підійшов так, що саме людина понесла відповідальність за свій вчинок. Тонкість спокуси мала таку послідовність:
- Диявол пропонував людині заборонений плід, а не нав'язував його і тим більше не змушував силою його з'їсти.
- Спокушаючи людину, диявол запропонував їй можливість поглянути на навколишній світ поза Божим поглядом. Цей погляд був представлений як «незалежна оцінка». Насправді у світі не існує нічого незалежного. І щойно людина відмовилася дивитися на заборонений плід з Божого погляду, вона почала дивитися на нього з погляду Божого противника — диявола.
- Допустивши таку ситуацію, людина стала на слизький шлях, який привів її до загибелі.
Природа гріхопадіння
1. Гріхопадіння почалося з недовіри до Бога.
Гріхопадіння — це порушення гармонійних стосунків людини з Богом. Диявол запропонував людині вийти зі сфери Божого миру та панування і спробувати «незалежно» судити про Божі повеління й заборони
- Людина дозволила собі подивитися на речі не з Божої точки зору (припустила можливість іншої системи стандартів).
Бут. 3:6 «І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей та жадане, бо дає знання».
- Людина припустила можливість того, що Бог сказав неправду.
Бут. 2:17 «а з дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в день, коли ти скуштуєш від нього, смертю помреш».
Бут. 3:4 «І сказав змій жінці: Ні, не помрете»
- Людина припустила можливість того, що Бог Своєю забороною хотів утиснути людину, позбавивши її чогось кращого.
Бут. 3:5 «але Бог знає, що в день, коли ви скуштуєте їх, відкриються ваші очі, і ви будете, як боги, знаючи добро і зло».
2. Гріхопадіння — це повстання проти Бога
Гріхопадіння людини — це зовсім не безневинний факт того, що Адам з Євою з'їли якийсь плід (як це намагаються представити деякі). Гріхопадіння — це крок до повстання творіння проти свого Творця. Людина сама спробувала стати Богом. Але оскільки Бог може бути лише один, цим учинком людина одразу ж вступила у ворожнечу з Богом.
Результат гріхопадіння — смерть без Бога
На самому початку, коли Бог лише створив людину, Він попередив її про смертельну небезпеку гріха.
Оскільки Бог абсолютний, Його абсолютні добро, справедливість, гармонія і мир вимагають абсолютної святості, тобто контролю, який не допускає присутності жодного зла. Тому для людини, яка згрішила, було неможливо перебувати в Божій присутності. Вона мала б бути негайно знищена вогнем Божого гніву, і лише через Свою величезну любов до Свого творіння Бог зберігає світ, щоб надалі через смерть Ісуса Христа спасти віруючих у Нього.
Бут. 2:17 «а з дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в день, коли ти скуштуєш від нього, смертю помреш».
1. Сутність смерті — розрив із джерелом життя.
Людина не є самодостатньою в абсолютному значенні цього слова. Вона є творінням і тому потребує Бога як джерела життя. Попереджаючи перших людей про небезпеку гріха, Бог говорив їм, що якщо вони порушать гармонійні взаємини з Ним, то приречуть себе на смерть. Причина цього в тому, що лише Бог є джерелом життя.
Пс. 35:10 «бо в Тебе джерело життя; у Твоєму світлі ми бачимо світло».
Ів. 1:4 «У Ньому було життя, і життя було світлом людей».
2. Духовна смерть
Згрішивши, людина насамперед померла духовно. Це означає, що вона втратила гармонійні взаємини зі своїм Творцем — Богом. Гріхопадіння привело людину в атмосферу сорому, страху, брехні, ворожнечі та розкладання. Щоб правильно розуміти дію гріхопадіння, потрібно пам’ятати, у чому полягає його сутність.
- Гріхопадіння має у своїй основі людську гордість, тобто прагнення до незалежності від Бога.
Бут. 3:5 «Бо знає Бог, що в день, коли ви скуштуєте їх, відкриються ваші очі, і ви будете, як боги, знаючи добро і зло».
Пр. 16:18 «Перед загибеллю — гордість, а перед падінням — пихатість».
Пр. 21:4 «Горді очі й пихате серце, що є світочем для безбожних, — гріх».
1 Ів. 2:16 «Бо все, що у світі: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість, — не від Отця, а від світу».
- Гріхопадіння є прагненням встановити власну владу, тобто право робити те, до чого людину тягнуть її неконтрольовані бажання або пожадливості.
Бут. 3:6 «І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей та жадане, бо дає знання; і взяла його плід, і їла; і дала також своєму чоловікові, і він їв».
- Гріхопадіння привело людину до хибних стандартів: фальшивого знання.
Еф. 4:17 «Тому кажу й засвідчую в Господі, щоб ви більше не жили, як живуть інші народи, у марноті свого розуму, 18 будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого через своє невігластво та закам’янілість серця».
Вийшовши зі сфери Божого впливу, людина втратила головне — точку відліку для оцінювання того, що відбувається. Залишившись без Бога, людина втратила правильні й абсолютні ідеали істини та добра, замінивши їх власними цінностями й ідеалами, що беруть початок поза Богом і тому уражені смертю та руйнуванням.
Бог, Який є абсолютною Особистістю, має абсолютне знання. Бог передусім абсолютно знає усього Себе. Він ніколи не перебуває в процесі пізнання чогось. Він знає все, про все й завжди. Людина обмежена в тому, що може знати, а також в аналітичних здібностях, необхідних для правильної організації своїх знань. Згрішивши, людина, прагнучи мати знання, створила власну систему знань, що перебуває поза Богом. Людський ідеал знання побудований на припущенні, що саме вона, людина, володіє істиною в останній інстанції. Це сталося внаслідок того, що людина забула, що є творінням, а не Творцем. (Рим. 1:20)
- Гріхопадіння призвело до того, що людина отримала неправильного господаря — диявола. Людина думала, що сама стане Богом, але насправді, повставши проти Бога, вона вийшла з-під Божого впливу і неминуче стала на бік диявола — лідера табору богопротивників. Тому диявол став справжнім володарем людини.
2 Кор. 4:4 «для невіруючих, у яких бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелія слави Христа, Який є образ невидимого Бога».
Ів. 8:43 «Чому ви не розумієте Моєї мови? Тому що не можете чути Мого слова. 44 Ваш батько — диявол; і ви хочете виконувати пожадання вашого батька. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини. Коли він говорить неправду, то говорить своє, бо він брехун і батько брехні».
- Гріхопадіння призводить до неминучого результату — вічної загибелі без Бога.
Рим. 6:23 «Бо заплата за гріх — смерть, а Божий дар — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашому».
Поза Богом немає джерела життя, і тому все, що поза Богом, неминуче зазнає розкладання та вмирання.
Мт. 25:41 «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготовлений дияволові та ангелам його»
- Духовна смерть стосується абсолютно всіх людей, які живуть на землі.
Рим. 3:10 «як написано: немає праведного жодного; 11 немає того, хто розуміє; ніхто не шукає Бога; 12 усі відхилилися від дороги, до одного стали непридатними; немає того, хто чинить добро, немає жодного. 13 Їхнє горло — відкритий гріб; своїм язиком вони обманюють; отрута гадюча на їхніх устах. 14 Їхні уста повні прокляття й гіркоти. 15 Їхні ноги швидкі на пролиття крові; 16 руїна й загибель на їхніх дорогах; 17 вони не знають дороги миру. 18 Немає Божого страху перед їхніми очима».
Рим. 5:12 «12 Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, а через гріх — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили»
- Рушійним елементом занепалого людства є егоїзм — піднесення власних інтересів над усім.
Рим. 1:21 «Але, пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога і не подякували, але стали марними у своїх роздумах, і затьмарилося їхнє нерозумне серце; 22 називаючи себе мудрими, вони збожеволіли, 23 і славу нетлінного Бога замінили на образ, подібний до тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і плазунів, — 24 тому й віддав їх Бог у пожаданнях їхніх сердець нечистоті, так що вони оскверняли власні тіла. 25 Вони замінили Божу істину неправдою, і поклонялися та служили творінню замість Творця»
Фізична смерть
Після того як людина вийшла зі сфери Божого впливу і підпала під вплив диявола, земля, яка перебувала під управлінням людини, також зазнала смертоносної дії гріха. Тому все живе на землі неодмінно рухається до смерті. Розкладання і деградація — природний стан світу після гріхопадіння. Причина цього — прокляття гріха.
Бут. 3:17 «А Адамові сказав: за те, що ти послухав голосу своєї жінки і їв із дерева, про яке Я наказав тобі, сказавши: не їж із нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш харчуватися від неї всі дні свого життя; 18 терня й будяки вона родитиме тобі; і будеш харчуватися польовою травою; 19 у поті свого обличчя їстимеш хліб, доки не повернешся до землі, з якої ти взятий, бо ти порох і до пороху повернешся».
Становище людини після гріхопадіння
Людина не може бути нейтральною — існують лише два становища: або визнання Божого панування й підпорядкування Йому, або ворожнеча з Ним і підпорядкування дияволу, який є ініціатором і ватажком цієї ворожнечі.
Диявол часто діє як ангел світла, тому може допускати, щоб його люди робили багато «добра» і водночас противилися Богові, а отже, були слугами диявола.
Після гріхопадіння людина не втратила здатності розуміти, що існують добро і зло (навпаки, диявол і обіцяв, що люди навчаться цього, Бут. 3:5). Біда лише в тому, що людина відкинула Божий єдиний стандарт добра і навіть Його право встановлювати цей стандарт, замінивши його власними стандартами. Без Бога людина створює власну систему добра і справедливості (до того ж кожна культура й цивілізація має свої моральні стандарти, відмінні одна від одної). Відмінність усіх людських систем моральних цінностей і справедливості полягає в тому, що всі вони побудовані людьми, які мають останнє слово й остаточний авторитет.
Ці системи моральних цінностей часто враховують деякі принципи Божих законів (так, принцип «хто не працює, той і не їсть» комуністи взяли з 2 Фес. 3:10), але за своєю суттю всі вони побудовані на незалежності від Бога. Досить часто деякі елементи людських стандартів добра збігаються з Божими стандартами (наприклад, деякі невіруючі люди жертвують собою або своїми інтересами заради блага інших).
Ці факти, безумовно, є добрими самі по собі, проблема лише в тому, що вони здійснюються в людській системі моральних стандартів людьми, які ворогують із Богом. Іншими словами, люди, які чинять їх, не визнали абсолютного Божого права визначати всю систему моральних принципів у їхньому житті. Вони погодилися лише з деякою її частиною, та й то, найімовірніше, не тому, що хотіли бути слухняними Богові, а тому, що вбачали в цьому вчинку свою найвищу людську цінність.
Унаслідок гріхопадіння людина втратила деякі елементи Божого образу, які спочатку її характеризували:
- Замість Божого Духа вона тепер перебуває під владою злого духа.
Еф. 2:2 «в яких ви колись жили за звичаєм цього світу, за [волею] князя, що панує в повітрі, духа, який діє тепер у синах непокори»,
- Замість того щоб бути Божим сином, вона стала дитиною гніву.
Еф. 2:3 «між якими й ми всі колись жили в пожадливостях нашої плоті, виконуючи бажання плоті й думок, і були за природою дітьми гніву, як і інші»,
- Замість того щоб панувати, вона стала рабом
Рим. 6:17 «Подяка Богові, що ви, бувши колись рабами гріха, від серця стали слухняними тому образу вчення, якому себе віддали».
Домашнє завдання: Вивчити напам’ять Рим. 3:10–12; Рим. 5:12
Джерело: Християнський біблійний інститут
