Урок 11. Церква

Урок 11. Церква. Школа основ християнської віри, які має знати кожен християнин. Школа складається з дванадцяти уроків. Засновник школи – Християнський біблійний інститут.

Природа церкви

Духовне життя християнина має не лише унікальний початок, а й унікальну форму свого вираження. Спасіння кожної людини є суто індивідуальною справою (тобто спасіння можливе лише через особисту віру в Ісуса Христа як Господа і Спасителя). Проте від моменту народження згори кожен істинно віруючий християнин негайно з'єднується з мільйонами інших подібних до нього дітей Божих у єдиній сім'ї. Ця сім'я називається церквою.

Біблія говорить про два аспекти церкви: Вселенська Церква та помісна церква. Обидва ці елементи функціонування церкви дуже важливі. Кожен християнин має їх розуміти та правильно до них ставитися.

1. Вселенська Церква.

Вселенська Церква – це духовна єдність усіх народжених згори дітей Божих, які жили раніше й живуть сьогодні по всьому світу. Це єдине Тіло Христове, духовно з'єднане з Головою. Вселенська Церква єдина в Дусі Христовому, і тому ця єдність не обмежується політичними, національними та іншими існуючими земними кордонами.

Мт. 16:18 «і Я кажу тобі: ти – Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її»;

Створення церкви було важливою метою першого пришестя Ісуса Христа на землю.

Окремі члени Церкви Ісуса Христа поєднуються в єдине ціле через Духа Святого, Який оселяється в серці християнина під час його народження згори

1 Кор. 12:13 «Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи греки, раби чи вільні, і всі напоєні одним Духом».

Еф. 1:13 «У Ньому й ви, почувши слово істини, Євангеліє вашого спасіння, і увірувавши в Нього, були запечатані обіцяним Святим Духом»,

Створення Церкви Ісуса Христа стало можливим лише після дня П'ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на землю, щоб об'єднати віруючих в єдине Тіло Христове.

2. Помісна церква

Окрім того, що всі народжені згори християни духовно об'єднані у Вселенську Церкву, існує ще один рівень об'єднання Божих дітей — помісна церква.

Помісна церква створена Богом як необхідне середовище для практичного прояву духовної єдності християн.

У Новому Завіті згадуються багато помісних церков:

• Церква в Єрусалимі (Дії 2:42)
• Церква в Коринті (Послання до коринтян)
• Церква в Римі (Послання до римлян)
• Та ін.

Помісна церква необхідна з таких причин:

• Місце для взаємного служіння

Еф. 4:16 «Із Нього все тіло, складене та з'єднане всякими зв'язками, що спонукають до взаємодії, відповідно до дії кожного члена, дістає приріст для розбудови самого себе в любові».

• Місце для взаємної підзвітності

Мт. 18:15 «Коли ж згрішить проти тебе брат твій, піди й докори йому між тобою та ним самим; коли послухає тебе, то придбав ти брата свого; 16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного чи двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово; 17 коли ж не послухає їх, скажи церкві; а коли й церкви не послухає, нехай буде він тобі як язичник і митник».

• Місце для взаємодопомоги

Гал. 6:2 «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа».

Рим. 15:1 «Ми, сильні, повинні зносити немочі безсилих і не собі догоджати. 2 Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро, для збудування».

Належність до церкви

Церква Ісуса Христа є духовним організмом, тому належність до неї визначається насамперед певними духовними умовами, що знаходять своє вираження у певних видимих чинниках.

Мт. 7:21 «Не кожен, хто каже Мені: „Господи! Господи!“, увійде до Царства Небесного, але той, хто чинить волю Мого Небесного Отця».

1. Умови
   

   Щоб належати до церкви Ісуса Христа, потрібно насамперед бути народженим згори християнином.

   Рим. 8:9 «Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його».

   1 Кор. 12:13 «Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, чи то юдеї, чи елліни, чи раби, чи вільні, і всі ми напоєні одним Духом».

   • Народження згори передбачає:
     • Визнання себе грішником, який потребує спасіння,
     • Розуміння суті Євангелія,
     • Прийняття Ісуса Христа як Господа і Спасителя.
   • Народження згори неодмінно виражається у зміні життя.

   Лк. 9:23 «До всіх же сказав: коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме свій хрест і йде за Мною».

   Ів. 10:27 «Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною».

2. Видимі знаки
   

   Окрім внутрішнього переродження, Господь залишив ще два видимі знаки приналежності до церкви, які підтверджують або свідчать про внутрішні зміни, що відбулися. Ці два видимі знаки: водне хрещення та Вечеря Господня

   1. Хрещення
      

      Ісус Христос заповів, щоб усі, хто увірував у Нього, приймали водне хрещення.

      Мт. 28:19 «Тож ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20 навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь».

      Водне хрещення — це зовнішнє підтвердження або свідчення духовних змін, що відбулися в людині. Воно здійснюється через повне занурення у воду. Коли того, кого хрестять, занурюють у воду, це означає, що він свідчить про своє зречення від гріховного життя. Коли того, кого хрестять, піднімають із води, це означає, що він повстає до нового життя, присвяченого новому Господеві — Ісусу Христу.

      Рим. 6:3 «Невже ви не знаєте, що всі ми, хто хрестився в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? 4 Отже, ми поховалися з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті. 5 Бо якщо ми з'єдналися з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані також і подобою воскресіння»

      Слід зазначити, що хрещення не має в собі якоїсь містичної дії. Воно є зовнішнім свідченням того, що вже відбулося в народженій згори людині.

   2. Вечеря Господня
      

      Другим видимим знаком, пов'язаним із приналежністю до церкви, є Вечеря Господня.

      • Вечеря Господня була заповідана самим Ісусом Христом для звершення протягом усього часу земної історії церкви.
        

        1 Кор. 11:23 «Бо я від [Самого] Господа прийняв те, що й вам передав: Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб 24 і, подякувавши, переломив і сказав: прийміть, їжте, це є Тіло Моє, за вас ломлене; це чиніть на Мій спомин. 25 Так само і чашу після вечері, і сказав: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові; це чиніть, коли тільки будете пити, на Мій спомин. 26 Бо щоразу, коли ви їсте цей хліб і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, доки Він прийде».

      • Установлення Вечері Господньої було пов'язане зі спогадом про вихід ізраїльського народу з Єгипту — єврейською Пасхою.
        

        Лк. 22:15 «І сказав їм: дуже бажав Я їсти з вами цю Пасху, перш ніж зазнаю страждань, 16 бо кажу вам, що вже не буду їсти її, доки вона не звершиться в Царстві Божому. 17 І, взявши чашу та подякувавши, сказав: прийміть її й поділіть між собою, 18 бо кажу вам, що не буду пити від плоду виноградного, доки не прийде Царство Боже. 19 І, взявши хліб та подякувавши, переломив і подав їм, кажучи: це є тіло Моє, яке за вас віддається; це чиніть на Мій спомин. 20 Так само і чашу після вечері, кажучи: ця чаша [є] Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається».

      • Суть Вечері Господньої — спомин про причину нашого спасіння — замісну жертву Ісуса Христа, принесену за нас.

   Деякі церкви (наприклад, Православна та Католицька) навчають, що під час благословення хліба й вина Під час Вечері ці елементи перетворюються на тіло і кров Ісуса Христа, приймаючи які, людина отримує особливу благодать від Бога. Насправді жодної містичної дії під час Вечері Господньої не відбувається. Хліб залишається хлібом, а вино залишається вином. Ми з благоговінням приймаємо хліб і сік, згадуючи жертву Христа як причину нашого спасіння і цим свідчачи іншим про Його смерть.

   1 Кор. 11:23 «Бо я прийняв від Самого Господа те, що й вам передав: Господь Ісус тієї ночі, коли був виданий, узяв хліб 24 і, подякувавши, переломив і сказав: прийміть, їжте, це Тіло Моє, що за вас ламається; це чиніть на Мій спомин. 25 Так само й чашу після вечері, і сказав: ця чаша є Новий Завіт у Моїй Крові; це чиніть, коли тільки будете пити, на Мій спомин. 26 Бо кожного разу, коли ви їсте цей хліб і п'єте цю чашу, ви звіщаєте смерть Господню, доки Він прийде».

Практика церкви

Сьогодні різні церкви мають різні форми служіння. Говорячи про різні форми служіння в перших церквах, Писання не встановлює якогось одного спеціального порядку богослужіння. Водночас Біблія навчає про деякі невід'ємні принципи, які обов'язково мають бути присутніми в церкві і без яких церква не відбудеться.

Основні елементи церковного життя перелічені в описі життя першої церкви в Єрусалимі:

Дії 2:42 І вони постійно перебували в науці апостолів, у спільності, у ламанні хліба та в молитвах.

Дії 2:46 І щодня однодушно перебували в храмі, а по домах, ламаючи хліб, приймали їжу в радості та в простоті серця,

Дії 4:33 А апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса Христа, і велика благодать була на всіх них.

1. По-перше, головною справою церкви має бути ясна проповідь Біблії. Без цього неможливі правильне життя членів церкви та правильне функціонування самої церкви.
2. По-друге, члени церкви обов'язково повинні мати спілкування між собою. Саме у спілкуванні вони можуть підтримувати одне одного, виправляти одне одного, служити одне одному та разом служити Богові.
   • Церква збиралася разом.
   • Церква збиралася по домах.
3. По-третє, у церкві має звершуватися Вечеря Господня (ламання хліба). Це невід'ємна частина християнського життя. Люди можуть забувати причину свого спасіння, тому нам необхідно регулярно брати участь у Вечері Господній.
4. По-четверте, Церква — це місце, де моляться Богові. Збираючись разом, ми прославляємо Бога, дякуємо Йому, приносимо Йому свої потреби, а також просимо Його за інших. Молитва — дуже важлива частина церковного життя. Вона дає нам змогу мати близьке спілкування з Богом і одне з одним.
5. По-п'яте, церква має свідчити — нести Євангеліє тим, хто гине.

Структура управління церквою

Будучи духовним організмом, Церква Ісуса Христа, однак, має чітку структуру керівництва, встановлену Богом.

• Христос
  

  Насамперед єдиним главою церкви є Ісус Христос

  Еф. 1:22 «і все підкорив під ноги Його, і поставив Його вище за все, главою Церкви»,

  Стати християнином означає визнати повне панування Ісуса Христа у своєму житті. Воля Ісуса Христа виражена в Його Слові — Біблії. Отже, кожен християнин підзвітний Слову Божому.

• Пастор (єпископ, пресвітер)
  

  Далі, у помісній церкві Бог поставив людей, яким Він дав особливі духовні дари та якості, завдяки яким вони можуть служити Йому й усій церкві.

  1 Пет. 5:1 «Пастирів ваших благаю я, співпастир і свідок страждань Христових та співучасник слави, яка має з’явитися: 2 пасіть Боже стадо, яке у вас, наглядаючи за ним не з примусу, а добровільно й по-Божому, не заради ганебної користі, а з ревності, 3 і не пануючи над Божою спадщиною, а подаючи приклад стаду»;

  Завдяки тому, що Бог дав цим людям більше досвіду й духовних дарів, вони є духовними лідерами для всіх інших членів церкви.

  Керувати церквою може лише той, хто відображає у своєму житті особливі якості, перелічені в 1 Тим. 3:1–7 і в посланні до Тита 1:6–9.

  Тит. 1:6 «якщо хто непорочний, чоловік однієї дружини, дітей має вірних, не звинувачених у розпусті або непокорі. 7 Бо єпископ має бути непорочним, як Божий управитель, не зухвалим, не гнівливим, не п’яницею, не забіякою, не користолюбним, 8 але гостинним, який любить добро, цнотливим, справедливим, побожним, стриманим, 9 який тримається правдивого слова, згідного з ученням, щоб він був здатний і наставляти в здоровому вченні, і викривати противників».

  Члени церкви повинні коритися керівництву, шанувати його та матеріально піклуватися про нього.

  Євр. 13:17 «Слухайтеся ваших наставників і будьте покірні, бо вони невпинно дбають про ваші душі, як ті, що мають дати звіт; щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно».

  1 Сол. 5:12 «Просимо ж вас, браття, шанувати тих, які трудяться у вас, і ваших керівників у Господі, і тих, хто наставляє вас, 13 і особливо шанувати їх з любов’ю за їхню працю; живіть у мирі між собою».

  Гал. 6:6 Той, кого навчають слову, нехай ділиться всіляким добром із тим, хто навчає.

• Служителі (диякони)
  

  Окрім пасторів і пресвітерів, у церквах також обирають дияконів (служителів), завдання яких полягає у всілякій допомозі пасторському служінню. До дияконів також висуваються особливі вимоги, описані в 1 Тим. 3:8–9

  1 Тим. 3:8 «Диякони також мають бути чесними, не двомовними, не залежними від вина, не користолюбними, 9 які зберігають таємницю віри в чистій совісті».

Пресвітери й диякони обираються церквою. Церква виявляє свою довіру до служіння кожного окремого служителя через рукопокладення, під час якого служителі благословляються Богом і церквою на майбутню працю.

Домашнє завдання: Вивчити Мт. 28:19–20

Джерело: Християнський біблійний інститут