Урок 7. Освячення. Школа основ християнської віри, які має знати кожен християнин. Школа складається з дванадцяти уроків. Засновник школи – Християнський біблійний інститут.
Як ми бачили на минулому уроці, спасіння, яке Христос дарує народженій згори людині, є абсолютно завершеною дією. Воно звершене Христом і не залежить від заслуг людини. Більше того, Ісус Христос говорить про те, що це спасіння гарантоване Самим Богом Отцем:
Ів. 10:27 «Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. 28 І Я даю їм вічне життя, і не загинуть навіки; і ніхто не вихопить їх із Моєї руки. 29 Отець Мій, Який дав їх Мені, більший за всіх; і ніхто не може вихопити їх із руки Отця Мого».
Христос говорить тут, що народження згори — це одноразова подія в житті людини, у результаті якої вона отримує нову природу та Христову праведність. Відтоді, як людина стає Божою дитиною, до неї стосуються наведені вище слова Ісуса Христа:
- По-перше, народжена від Духа Святого людина характеризується тим, що слухається голосу свого Господаря — Ісуса Христа і, в послуху, іде за своїм Спасителем.
Ів. 10:27 «Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною».
- По-друге, якщо людина справді народжена згори, Ісус Христос дарує їй вічне життя. Це життя триває вічно від моменту відродження людини. Це означає, що Бог тримає Своїх дітей, які мають нову природу, у безпеці у Своїй руці. Оскільки Бог більший і сильніший за всіх, не існує такої сили, яка могла б вихопити людину з Божої руки.
Нижче ми розглянемо ці два питання докладніше.
Життя освячення
Народжена згори людина — це та, яка отримала нову природу, що прагне до Бога й підкоряється Йому. Проте це не означає, що відроджені люди не грішать.
1 Ів. 1:8 «Коли кажемо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе, і правди немає в нас. 9 Коли визнаємо гріхи наші, то Він, будучи вірний і праведний, простить нам гріхи наші й очистить нас від усякої неправди. 10 Коли кажемо, що ми не згрішили, то виставляємо Його неправдомовцем, і слова Його немає в нас».
Річ у тім, що людина, яка отримала нову природу від Бога, продовжує жити у смертному тілі, схильному до гріха. Ті, хто прийняв Ісуса Христа як Господа і Спасителя, день за днем підкоряють себе Йому, зростаючи в уподібненні до Христа. Біблія називає цей процес освяченням.
1 Сол. 4:3 «Бо воля Божа — освячення ваше, щоб ви утримувалися від блуду; 4 щоб кожен із вас умів берегти свій посуд у святості та честі, 5 а не в пристрасті пожадливості, як і язичники, які не знають Бога»
Викуплення й виправдання Божих дітей відбуваються один раз — у момент їхнього покаяння та народження згори. Освячення ж є процесом, що триває все життя. У посланні до Тита апостол Павло так описує цей процес:
Тит. 2:11–14 «Бо з'явилася благодать Божа, спасительна для всіх людей, 12 яка навчає нас, щоб ми, відкинувши безбожність і світські пожадливості, розсудливо, праведно й побожно жили в нинішньому віці, 13 очікуючи блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спасителя нашого Ісуса Христа, 14 який віддав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня й очистити Собі особливий народ, ревний до добрих справ»
У цьому тексті сказано, що благодать Божа, яка дає людині спасіння, також і навчає (тренує) її «відкинувши безбожність і світські пожадливості, розсудливо, праведно й побожно жити в нинішньому віці». Це означає, що під час покаяння Дух Святий оселяється в людині, з'єднуючись із її духом, щоб мотивувати, спонукати й навчати її святого життя. Освячення — це процес підпорядкування життя людини її новій природі, що виникла внаслідок народження згори.
У посланні до ефесян Біблія так пояснює цей процес:
Еф. 4:21 «бо ви чули про Нього й у Ньому навчилися, — оскільки істина в Ісусі, 22 відкласти колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в оманливих пожадливостях, 23 а оновитися духом вашого розуму 24 і зодягнутися в нову людину, створену за Богом, у праведності та святості істини. 25 Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожен своєму ближньому, бо ми члени один одному. 26 Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у вашому гніві; 27 і не давайте місця дияволу. 28 Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого приділити тому, хто потребує. 29 Нехай жодне гниле слово не виходить із ваших уст, а лише добре для збудування у вірі, щоб воно приносило благодать слухачам».
Освячення — це праведність Христова, подарована людині під час покаяння, яка проникає в її життя сферу за сферою та підпорядковує його собі. В Еф. 4 розділі процес освячення представлений таким, що складається з двох частин:
1. Відкласти колишній спосіб життя старої людини.
Коли християнин наближається до Ісуса Христа в молитві та пізнанні Його слова, він бачить свої неправильні вчинки. Оскільки він відданий Христу, а гріх суперечить його новій природі, перше, що робить віруюча людина, — прагне звільнитися від кожного гріха. У наведеному вище тексті згадано деякі вчинки: «відкинувши неправду…; хто крав, надалі не кради…; жодне гниле слово нехай не виходить із уст ваших…». Це означає, що християнин має робити щось, щоб відмовитися від гріхів, які він виявляє у своєму житті. А це завжди пов’язано з умиранням для себе. Щоб наше життя стало більш підпорядкованим Христу, у ньому має стати менше впливу нашого «я».
2. Зодягнутися в нову людину.
Другий аспект освячення передбачає послух Ісусу Христу в конкретній сфері життя. Окрім того, що людині потрібно відмовитися від гріховної дії, їй потрібно навчитися робити добро, яке має зайняти звільнений простір. Біблія говорить: «відкинувши неправду, говоріть правду», «хто крав, надалі не кради, а краще працюй», «жодне гниле слово нехай не виходить із уст ваших, а тільки добре для повчання у вірі». Заміщення гріховних учинків добрими справами становить дуже важливу частину процесу освячення.
Процес освячення триває протягом усього життя християнина. Це процес духовного зростання та реального пізнання Христа. Щоб він розвивався, християнинові необхідні постійне живлення Словом Божим, вправляння в благочесті через підпорядкування себе Христу та виявлення любові до ближніх.
1 Пет. 2:1 «Отже, відкинувши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я, 2 як новонароджені немовлята, жадайте чистого словесного молока, щоб ним вирости вам на спасіння»;
Рим. 6:12 «Тож нехай гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб ви корилися йому в його пожадливостях; 13 і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові як знаряддя праведності».
Впевненість у спасінні
- Причина впевненості — народження згори
1 Ів. 3:9 «Кожен, хто народжений від Бога, не чинить гріха, бо насіння Його перебуває в ньому; і він не може грішити, бо народжений від Бога».
Якщо в нас є прагнення до освячення і якщо ми не можемо перебувати в гріху, — це означає, що ми маємо свідчення Духа Святого:
Рим. 8:15 «Бо ви не прийняли духа рабства, [щоб] знову [жити] у страху, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: „Авва, Отче!“ 16 Сам цей Дух свідчить нашому духові, що ми — діти Божі».
1 Ів. 5:10 «Хто вірує в Сина Божого, той має свідчення в собі; хто не вірить Богові, той виставляє Його неправдомовцем, бо не вірить у свідчення, яким Бог засвідчив про Свого Сина. 11 А свідчення полягає в тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя — у Його Сині. 12 Хто має Сина Божого, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя. 13 Це написав я вам, віруючим в ім’я Сина Божого, щоб ви знали, що, віруючи в Сина Божого, ви маєте життя вічне».
- Наше спасіння ґрунтується на Божій силі та Його авторитеті
Ів. 10:28 «І Я даю їм життя вічне, і не загинуть навіки; і ніхто не вихопить їх із Моєї руки. 29 Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх; і ніхто не може вихопити їх із руки Отця Мого. 30 Я і Отець — одне».
Рим. 8:31 «Що ж скажемо на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас? 32 Той, Хто Сина Свого не пожалів, але віддав Його за всіх нас, як же разом із Ним не подарує нам і всього? 33 Хто буде звинувачувати Божих обраних? Бог виправдовує [їх]. 34 Хто засуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, і заступається за нас. 35 Хто відлучить нас від любові Божої: скорбота, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? як написано: 36 за Тебе нас умертвляють щодня, вважають нас за овець, [приречених] на заколення. 37 Але в усьому цьому ми перемагаємо силою Того, Хто полюбив нас. 38 Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні начала, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, 39 ні висота, ні глибина, ні якась інша твар не зможе відлучити нас від любові Божої в Христі Ісусі, Господі нашому».
- Наше спасіння зберігається Богом через віру
1 Пет. 1:3 «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який у великій Своїй милості відродив нас через воскресіння Ісуса Христа з мертвих до живої надії, 4 до спадщини нетлінної, чистої, нев'янучої, що зберігається на небесах для вас, 5 які силою Божою через віру бережуться для спасіння, готового відкритися в останній час».
Домашнє завдання: Вивчити Тит. 2:11–12 та Ів. 10:27–30
Джерело: Християнський біблійний інститут
