Школа основ християнської віри «Творець і його творіння». Урок 22. Впевненість у спасінні. Школа складається з 22 уроків. Засновник школи — Християнський біблійний інститут.
Тепер, коли я спасенний, чи можу я втратити своє спасіння?
Щодо питання «Чи можна втратити спасіння?» точиться багато суперечок. Це відбувається насамперед тому, що це питання поставлене неправильно. Найчастіше подібні питання виникають тоді, коли люди не до кінця розуміють біблійне вчення про природу спасіння. Говорячи про спасіння, Святе Письмо ніде не використовує слово «втратити». Для цього є важливі причини.
Причина 1. Природа Христа і нова природа людини нероздільні
Втратити можна лише те, що існує саме по собі. Наприклад, ви взяли цукерку, поклали її до кишені, а згодом виявили, що втратили її. Уявіть іншу ситуацію: ви з'їли цукерку, і її вміст, потрапивши до шлунка, розчинився там, проникнувши у вашу кров, а далі — у кожну клітину вашого організму. Частинки цукерки стали частиною вашого організму. Тепер вони певною мірою визначають те, чим є ваше тіло. У такій ситуації абсурдно говорити про те, чи можна втратити з'їдену цукерку, адже вона стала частиною вас.
Щось подібне відбувається і зі спасінням. Деякі люди розглядають спасіння як щось зовнішнє, наприклад квиток на літак, який лежить у вас у кишені й за яким вас допустять до польоту. У цій ситуації наявність квитка абсолютно не пов'язана з тим, ким є людина — злою чи доброю. Вона просто має квиток, який якимось чином придбала. Цей квиток вона може загубити або за бажанням викинути.
Біблійне спасіння ґрунтується на цілком інших принципах. Біблія говорить, що принесене Христом спасіння не лежить у кишені людини й не стає частиною її тіла.
У момент спасіння Дух Божий з'єднується з духом людини. У результаті цього нового життя серце людини повністю змінюється. Змінюються її мислення та бажання.
Для того щоб мати спасіння, недостатньо лише змінити свою думку про щось або перестати щось робити. Ісус Христос говорив про це Никодимові:
Ів. 3:5 Ісус відповів: — Кажу тобі істину: ніхто не зможе увійти до Царства Божого, якщо не народиться від води й Духа. Ів. 3:6 Від плоті народжується плоть, а Дух народжує дух.
Про це ж говорили пророки Старого Завіту, свідчачи про прийдешнє спасіння
Єр. 31:33 Тому в майбутньому Я укладу з домом Ізраїлю такий заповіт, — проголошує Господь. — Я вкладу Мій Закон у їхній розум і запишу його в їхніх серцях. Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
Єр. 32:40 Я укладу з ними вічний заповіт, за яким не перестану робити їм добро й надихати їх шанувати Мене, щоб вони більше ніколи не відвернулися від Мене.
Народження згори — це явище, яке відбувається під дією Духа Святого, що оселяється у відродженій людині.
Апостол Павло говорить:
«…хто Духа Христового не має, той і не Його». Рим. 8:9
Це означає, що Сам Бог живе у відродженій людині, з'єднуючись Своїм Духом з оновленим духом людини.
Отже, говорячи про можливість зміни статусу віруючого, потрібно говорити не про те, чи можна втратити спасіння, а про те, чи можливо повернути назад процес духовного народження.
Біблія, представляючи народження від Ісуса Христа, ніде не говорить про те, що людина народжується від Духа Святого, потім помирає, а потім знову народжується тощо. Натомість приналежність до сім'ї Христа порівнюється з приналежністю до сім'ї Адама.
Рим. 5:17 Якщо через переступ лише однієї людини запанувала смерть, то тим більше через одну Людину, Ісуса Христа, царюватимуть у житті ті, хто приймає багатство благодаті й дар праведності! Рим. 5:18 Отже, як переступ одного приніс осуд усім людям, так і праведний вчинок Одного приніс виправдання, що дає життя всім.
Цей текст стверджує, що кожен, хто походить від Адама, неодмінно помре, без жодного винятку. Далі сказано, що якщо гріх має таку силу й дію, то праведність
Христа має ще більшу силу й дію та гарантує вічне життя тим людям, які народилися від Ісуса Христа.
Причина 2. Біблійне вчення про спасіння
Друга причина, через яку виникає багато проблем, пов’язаних із питанням втрати спасіння, полягає в тому, що більшість людей не знають біблійного вчення про результати спасіння.
Спостерігаючи за тим, що багато людей, які вважають себе віруючими, грішать у своєму реальному житті, вони не можуть зіставити біблійне вчення про спасіння з біблійним ученням про освячення. Для багатьох людей питання спасіння виглядає у формі такої логічної конструкції —
- Ніщо нечисте не може увійти на небеса (Об’яв. 21:27)
- Тому, якщо віруючий допустить щось гріховне у своїх думках, словах чи вчинках, то він загинув (втратив спасіння).
Ця конструкція насправді може бути правильною, але вона правильна лише в тому випадку, якби людина спасалася власною праведністю.
Більшість людей визнають реальний факт, що на землі не існує людини, яка не мала б гріха. Адже гріх — це не лише те, що людина робить або не робить, порушуючи Божі заповіді, а й те, про що вона думає.
Деякі люди намагаються обійти цю проблему, навчаючи, що віруюча людина гине лише тоді, коли чинить якийсь «великий» гріх, а коли робить «невеликі» гріхи, то це не так страшно. Але тут виникає інша проблема: який гріх ми можемо вважати великим, а який — ні? На якій підставі?
Справді, Святе Письмо вчить, що спасіння людини можливе лише внаслідок прийняття абсолютної праведності Христової. Ось чому Біблія вчить про замісну жертву Христа. Ісус Христос на Голгофському хресті взяв на Себе абсолютно всі наші гріхи й заплатив за них повну ціну. Водночас Він дав тим, хто увірував у Нього, Свою абсолютну праведність,
1 Кор. 1:30 Завдяки Йому ви перебуваєте в Христі Ісусі, Який став для нас Божою мудрістю, нашою праведністю, святістю та викупленням.
2 Кор. 5:21 Бог поклав на Безгрішного провину за гріх людей, щоб у Ньому ми стали праведними перед Богом.
Отже, усі, хто потрапить на небо, потраплять туди лише завдяки праведності Христа, а не завдяки власній людській праведності. У Посланні до євреїв про це сказано:
Євр. 10:14 Однією жертвою Він назавжди зробив досконалими тих, хто освячується.
Але якщо це так, то чи означає це, що спасенна людина може грішити й при цьому залишатися спокійною, бо все одно потрапить на небо? Чи не буде це дозволом на гріх? Ні! Апостол Павло говорив про те, що його також намагалися звинуватити в такій єресі. Рим. 3:7.
Це неможливо, тому що народжена згори людина саме цим і відрізняється від невіруючих: її новій природі противний гріх. Щойно вона грішить, то завжди намагається звільнитися від гріха. Про це дуже добре сказано в Першому посланні Івана, у якому автор говорить про якості справжнього християнина:
1 Ів. 3:9 Кожен, хто народжений від Бога, не любить гріха, бо в ньому перебуває Боже насіння. Він не може жити гріховним життям, бо народжений від Бога.
Народжена від Бога людина не може жити в гріху завдяки своїй новій природі. Така людина може в певній ситуації згрішити (1 Ів. 2:1), але оскільки гріх неприродний для її нової, Божественної природи, вона неодмінно шукатиме звільнення від нього,
Притч. 24:16 бо праведник, хоч сім разів упаде, та встане, а безбожних лихо погубить.
Отже, відмінністю народженої згори людини від ненародженої згори є прагнення жити без гріха. Той, хто має природу Христа, ніколи не може повстати проти Бога, бо Христос є Богом. Коли християнин потрапляє під вплив своєї плоті, його дух негайно прагнутиме умертвляти тілесні вчинки (Рим. 8:13). Якщо ж людина впала й не хоче підводитися, якщо їй байдуже, грішить вона чи ні, це означає, що така людина була християнином лише на словах, а не на ділі. Іван говорить про таких:
1 Ів. 2:19 Ці антихристи вийшли з-поміж нас, але вони ніколи не належали до нас. Якби вони справді належали до нас, то залишилися б із нами. Те, що вони вийшли від нас, показує, що вони й не належали до нас.
Тут апостол прямо підтверджує, що людина, яка залишила християнський шлях, насправді ніколи не була народжена згори.
Святе Письмо в багатьох місцях говорить про те, що справжній християнин, який знає Бога як свого Отця, противиться гріху й іде за Христом, може повністю покладатися на праведність Христа, а тому бути цілковито впевненим, що Господь збереже його до кінця. Про це сказано в багатьох місцях Біблії (Ів. 6:37; 10:26–30; Рим. 8:29–39; Флп. 1:6).
Впевненість у спасінні
Тут може виникнути ще одне питання: Як можна бути впевненим, що ти народжений згори?
Писання говорить нам про кілька ознак відродження.
1. Спасительна віра
Перша ознака народження згори — спасительна віра.
1 Ів. 5:1 Кожен, хто вірує, що Ісус — Месія, народжений від Бога, а хто любить Отця, той любить і народженого від Нього.
Слово «віра» застосовується у Святому Письмі в різних значеннях, однак, коли йдеться про спасительну віру, воно завжди означає визнання повного авторитету об'єкта віри та підкорення йому в послуху.
Практично це означає, що народжена згори людина — це та, яка визнала абсолютний Божий авторитет і право Бога визначати її життя. Тому вона прагне бути слухняною Йому.
Народжена згори людина — це людина, яка зреклася себе й упокорилася перед Богом, визнавши своє повне банкрутство та абсолютну потребу в Спасителі (Лк. 9:23). Ось чому апостоли говорили: «Віруй у Господа Ісуса Христа — і спасешся» (Дії 16:31).
Тест № 1 — Чи віддали ви одного разу своє життя Ісусу Христу, відмовившись від своїх прав на нього та визнавши Його право розпоряджатися ним? Якщо так, то ви маєте одну з ознак народження згори.
2. Відраза до гріха
Друга ознака народження згори — відраза до гріха. Як уже було сказано вище, народжена згори людина — це та, яка має Божественну природу. Тому вона чутливо реагує на все, що противне Богові (1 Ів. 3:9).
Пізнаючи Бога, вона дедалі більше любить Христа й прагне наслідувати Його характер. Флп. 3:7–11.
Не йдеться про те, що він ніколи не допускає гріха (1 Ів. 1:8–10), але його життя характеризується не гріхом, а прагненням до праведності.
Тест № 2 – Чи є у вашому житті відраза до гріха та прагнення до святості? Якщо так, то це ознака вашого народження згори.
3. Визнання Бога Отцем
Третя ознака народження згори – визнання Бога своїм Отцем.
Рим. 8:15 Ви отримали не духа рабства, щоб знову жити у страху, а Духа усиновлення, Яким ми й звертаємося до Бога: «Авва! Отче!» Рим. 8:16 Дух Божий свідчить разом із нашим духом, що ми Божі діти.
Йдеться про те, що ті, хто віддали себе Христу і в кому живе Дух Божий, знають, що Бог – їхній Отець, а вони – Його діти. Як би не складалося їхнє життя, вони все одно прагнуть до Отця.
Тест № 3 – Чи є в глибині вашого серця прагнення до Бога як до вашого Отця, прагнення до спілкування з Ним, без якого ви не можете жити? Якщо так, то це ще одна ознака того, що ви народжені згори.
Виходячи з цих принципів, християнин може бути абсолютно впевненим у тому, що він спасенний (1 Ів. 5:13). Це впевненість не в собі та своїх досягненнях, а у Христі та Його праведності.
Контрольні запитання:
- Назвіть дві причини, на підставі яких ми можемо бути впевнені, що народжена згори людина не втратить спасіння
- Чи спасає людину правильне життя?
- Чи може віруюча людина спокійно жити в гріху?
- Як ви можете бути впевнені в тому, що ви народжені згори?
Джерело: Християнський біблійний інститут
