Урок 5. Послання Сардиській церкві. Тлумачення семи послань до церков із книги Апокаліпсис (Одкровення Івана). Учитель — Дмитро Лео. Церква «Благословення Отця».
Школа «Одкровення семи церков». Зміст
Урок 5. Послання Сардиській церкві.
Сардис виник у 1150 році до Р. Х. і був великим та багатим містом і столицею Лідійського царства. Сардис був казково багатим. Через нижнє місто протікала річка Пактол, колись дуже багата на золото, звідки й надходила більша частина багатства міста. Сардис був відомий мистецтвом і ремеслами та був першим центром карбування золотих і срібних монет.
Великий землетрус у 17 році по Р. Х., який раптово стався вночі, фізично та фінансово зруйнував Сардис. Римляни виділили 10 000 000 сестерціїв на допомогу постраждалому місту. Це свідчить про масштаб руйнувань, але місто так і не було відбудоване. Його слава відійшла в минуле. Сардис, колись живий, тепер став мертвим містом.
Тепер тут жалюгідне село Сарт, і лише руїни довкола, купи стін, карнизів, капітелей та колон свідчать про стародавнє, колись квітуче місто.
Об'яв. 3:1 І до ангела Сардиської церкви напиши: Так говорить Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок: Я знаю твої діла; ти носиш ім'я, ніби живий, але ти мертвий.
«Ангелу». Див. попередні послання.
«Той, Хто має сім духів Божих і сім зірок».
Він тримає сім зірок, що говорить про Його найвищу владу над Церквою. Він має сім духів, у повноті досконалості яких Він правитиме землею. До тебе говорить Той, Хто має всю повноту сили й влади над церквою.
«Знаю твої діла; ти носиш ім’я, ніби живий, але ти мертвий».
«Сардис» означає «ті, що уникнули смерті» або «залишок». Ісус говорить, що назва міста, у якому ти перебуваєш, не відповідає твоєму духовному стану. Місто багато разів було зруйноване, але воно досі живе, а ти серед нього духовно мертвий. Ісус звертає увагу на те, що церква носить назву живої, але насправді мертва.
Іноді ми думаємо, що як назвеш церкву, такою вона і житиме. Але в якому б місті церква сьогодні не перебувала і як би вона себе не називала – це не говорить про її вагу та зрілість в очах Ісуса.
За прикладом Сардиської церкви ми можемо називати себе як завгодно перед іншими (на телебаченні, у газетах, за кафедрою), але Ісус знає справжній духовний стан церкви у природному й духовному світі. Тому краще не думати про себе багато й не говорити зайвого, а бути скромнішими. Це справедливо і стосується кожного християнина особисто, про що йдеться у Писанні. (Рим. 12:3, Мар. 9:35, 1 Пет. 5:5.)
Об. 3:2 Будь пильним і утверджуй інших, близьких до смерті; бо Я не знаходжу, щоб твої діла були досконалими перед Богом Моїм.
«Будь пильним і утверджуй інших, близьких до смерті».
Дослівно написано: «Будь пильним і утвердь тих, хто близький до смерті». Через буквальне тлумачення цього місця, не заглиблюючись у мову оригіналу, деякі тлумачили його неправильно. Ісус не міг сказати Своїй церкві: «Пильнуйте, хлопці, і продовжуйте вмирати». Слово [sterison] «утверджуй» – стосується не мовлення, а зміцнення, підтримки й утвердження людини. Ісус закликає їх пильнувати й утвердити (врятувати) тих, хто вже майже духовно мертвий. Він говорить приблизно так: «Сардисе, не спіть і рятуйте церкву, поки не пізно».
«Досконалі».
Це слово зовсім не означає досконалість, а слово [pepleromena] точніше перекладається – як завершені, виконані, зроблені, сповнені. Схоже, церква в Сардисі лише говорила, що вона жива, але нічого не робила з того, що мала зробити. Ісус говорить про щось, що мало бути виконане церквою, але не було виконане. Сардисе – ти не зробив того, що потрібно було зробити.
Об. 3:3 Пам’ятай, що ти прийняв і чув, і зберігай це та покайся. Якщо ж не пильнуватимеш, то Я прийду на тебе, як злодій, і ти не знатимеш, о котрій годині прийду на тебе.
Перш ніж ми докладніше поговоримо про початок цього вірша, давайте побачимо, що Ісус мав на увазі під висловом: «Я прийду на тебе, як злодій». Ісус говорить до церкви зрозумілою для них у той час мовою.
Здавалося, неприступна фортеця Сардиса під час воєн двічі зазнавала раптового захоплення противником під покровом ночі. Вони розслабилися й навіть не думали про смертельну небезпеку.
Сардис стояв посеред рівної долини річки Герм. На півночі простягався гірський хребет Тмол, від якого, подібно до відрогів, відходили пагорби, утворюючи вузьке плато. На одному з цих відрогів, заввишки близько 500 метрів, спочатку й стояло місто Сардис. Таке розташування робило його майже недоступним.Схили гірського хребта були урвистими й гладкими, і підійти до міста можна було лише там, де ці відроги сходилися з гірським хребтом Тмолом, але й тут схили були стрімкими та важкопрохідними. Сардис називали гігантською сторожовою вежею, що охороняла долину Герма.
Крез розпочав війну з перським царем Кіром, яка й поклала край величі Сардиса. Кір розпочав облогу Сардиса, прочекав два тижні й запропонував особливу винагороду тому, хто знайде вхід до фортеці. Скеля, на якій стояв Сардис, була пухкою; це радше була спресована й висохла грязюка, ніж скеля. У ній утворювалися тріщини.
І ось один воїн із перської армії на ім'я Ієросад випадково побачив, як сардійський воїн упустив свій шолом за кріпосну стіну, а потім спустився урвищем і дістав його. Ієросад зрозумів, що в скелі має бути тріщина, якою могла б видертися спритна людина, і тієї ж ночі повів перський загін угору по розлому в скелі. Діставшись вершини, вони виявили, що кріпосна стіна зовсім не охоронялася.
Сардійці вважали себе настільки безпечними, що думали, ніби охорона їм зовсім не потрібна, — так Сардис і впав.
Але згодом історія повторилася. Після смерті Александра Македонського було багато претендентів на владу. Антіох, який став правителем області, до якої входив Сардис, боровся із суперником на ім'я Ахай і взяв його в облогу в Сардисі. Облога тривала вже близько року, коли один воїн на ім'я Лагор повторив подвиг Ієросада: він уночі видерся зі загоном сміливців по крутому урвищу. Сардійці забули минулий урок; на стінах не було охорони, і таким чином Сардис знову впав, бо не був пильним. (Барклі)
Ісус Христос попереджає: Сардисе, «пильнуй і покайся», інакше на тебе чекає доля твого міста.
«Пам'ятай, що ти прийняв і почув, і бережи».
Це місце дослівно перекладається так: «отже, пам'ятай, як ти це отримав і як почув». Можливо, йдеться про певні обставини, за яких вони щось отримали й мали це зробити, але не зробили. Це складний вислів, оскільки йдеться про невідомі історії події.
«покайся»
Ісус знову пропонує церкві покаятися й зробити те, що їм потрібно було зробити. Отже, вихід був; отже, ще не все було втрачено, і все ще можна було привести до ладу. Церкві потрібно було з чимось розібратися.
Об. 3:4 Проте маєш у Сардисі кількох людей, які не опоганили свого одягу, і вони ходитимуть зі Мною в білому [одязі], бо вони гідні.
«ходитимуть»
Ісус говорить про це як про вже здійснений факт. Цікаво, що попереду в цих людей ще довге життя і, найімовірніше, вони ще припустяться помилок і гріхів. Але Ісус говорить, що це право їм уже гарантоване.
Можливо, це вказує на людей, народжених згори, одягнених в одяг праведності, чиї імена вже записані в книгу життя. Добре, а як щодо інших у церкві в Сардисі, які не гідні ходити з Ісусом у білому одязі? Ісус назвав їх мертвими через те, що вони не зробили чогось, що потрібно було зробити.
Як я писав трохи вище, невідомо, про що саме йдеться. Але це щось більше й серйозніше, ніж навіть діла Миколаїтів, ідоложертовне, розпуста та спокуса Єзавеллю. У Сардисі було щось набагато гірше, що призвело до опоганення одягу (праведності) і довело церкву до мертвості.
Оскільки історичних відомостей із цього приводу не збереглося, ми хочемо запропонувати вам чотири теорії щодо проблеми в Сардисі. Яка з них правильна — вирішуйте самі.
Ось ці теорії.
Церква повністю занурилася у світ і залишила християнські принципи та вчення, замінивши їх людськими мудруваннями, розмовами або байками. Зрештою християнські цінності пішли в небуття. Через це вона стала мертвою церквою, і в ній залишилося лише кілька вірних, які продовжували залишатися справжніми послідовниками та учнями Христа.
Є припущення, що церква могла брати участь у поклонінні Кібелі. У Сардисі знаходився величезний і чудовий храм Кібели. Кібелі та Аттісу поклонялися за допомогою ритуалу, під час якого людина омолоджувалася завдяки прийняттю життєвої сили жертовного бика. Бика заколювали над нею, і людина купалася в його крові. Не можна було стверджувати, що ти живий, якщо ти не прийняв життєву силу бика.
Церква з якихось причин перестала проводити людей через молитву покаяння та прийняття Ісуса особистим Господом і Спасителем і замінила ці істини якоюсь єрессю, яка принесла осквернення. Таким чином, церква складалася переважно з мертвих, ненароджених згори християн, чиї імена не були записані в книзі життя. Ось чому Ісус і назвав їх мертвою церквою, а там було лише кілька живих, які не осквернили своїх одеж і були гідні ходити в білих одежах з Ісусом.
«не осквернили своїх одеж».
Слово «осквернити» [miaino] вживається в Новому Завіті лише 4 рази. І в Посланні до євреїв пояснюється, що може осквернити церкву.
Євр. 12:15–16 Пильнуйте, щоб хто не був позбавлений Божої благодаті; щоб якийсь гіркий корінь, виникнувши, не завдав шкоди, і щоб ним не осквернилися багато хто; щоб не було [між вами] якогось розпусника або нечестивця, який, як Ісав, за одну страву відмовився від свого первородства.
Слово «нечестивець» [bebilos] – також перекладається як «осквернений, негідний, непристойний». Отже, гіркий корінь здатний осквернити багатьох у церкві. Розпусники й нечестивці (осквернені) не повинні бути в церкві.
Можливо, церква осквернилася і стала мертвою через те, що дозволила (узаконила) розпусту та інші незаконні статеві стосунки в церкві. Можливо, церковні лідери допускали це або самі брали в цьому участь. Історія це підтверджує. Поняття любові часто спотворювалося, і деякі «християни» вважали, що виявляти любов потрібно на ділі. На цьому ґрунті наприкінці зібрань утворювалися «секти», у яких гасили світло і займалися розпустою.
Об. 3:5 Переможець зодягнеться в білу одежу; і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім’я перед Отцем Моїм і перед Ангелами Його.
Об. 3:6 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить церквам.
«Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить церквам».
Як ми тепер бачимо, слово звернене до кожного, хто це почує (має вуха, щоб чути), і призначене для багатьох церков, а не лише для цієї.
Попри те, що це найкоротше послання, воно є найскладнішим для тлумачення, оскільки містить дуже мало деталей. Але навіть із того, що ми дізналися вище, можна зробити деякі висновки.
Не потрібно думати про себе надто багато й заявляти: «я живий», «я кращий...» або «я духовніший...» за інших. Краще й безпечніше бути смиреннішим і скромнішим у висловлюваннях. Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Є істини, які мають надзвичайно важливе значення в житті людини, і Церква повинна дотримуватися їх та виконувати їх. Покаяння і прийняття Ісуса своїм особистим Господом і Спасителем.
Хрещення у воді та Дусі. Причастя та інше. Церква повинна бути схожою на Церкву. Там має проповідуватися Слово Боже, викриватися гріх, прославлятися Ім'я Господа, звершуватися молитви за людей тощо.
Якщо Церква переростає в організацію, де вже не моляться за хворих, не навчають зі Слова Божого, не прославляють Ісуса тощо, а займаються якимись проєктами, бізнесом, соціальними програмами, поширенням певної продукції, то вона не має права називатися християнською церквою.
Якщо в Церкві заохочується або не припиняється розпуста та діяльність розпусників, і в цьому перебувають та спокійно живуть члени Церкви або лідери, то, згідно з Євреїв 12:15–16, це осквернення для багатьох. Це мертва Церква.
Кінець уроку.
Джерело: Церква «Благословення Отця»
Учитель: Дмитро Лео
