Урок 7. Послання Лаодикійській церкві. Тлумачення семи послань до церков із книги Апокаліпсис (Одкровення Івана). Учитель — Дмитро Лео. Церква «Благословення Отця».
Школа «Одкровення семи церков». Зміст
Урок 7. Послання Лаодикійській церкві.
Місто Лаодикія було засноване Антіохом II у 261–296 р. до Р. Х., назване так на честь його дружини Лаодикії. Місто Лаодикія лежало по обидва боки великої дороги, що вела на схід; вона входила в місто через Ефеську браму, а виходила через Сирійську браму. Це забезпечило місту фінансове процвітання й перетворило його на один із центрів банківської справи.
Лікійська долина давала блискучу чорну вовну, з якої виготовляли чорний одяг і килими, завдяки чому місто стало відомим. Лаодикія також була центром медичної школи та виробництва колірію — відомої цілющої мазі для очей.
Місто було відоме джерелами теплої води, що містила соду; із сусіднього Ієраполя теплі джерела текли до річки Меандр. Сьогодні місто Лаодикія існує лише у вигляді грандіозних руїн, що мають назву Ескі-Ісар і свідчать про його колишню велич.
Спочатку Лаодикія була фортецею, але мала одне дуже вразливе місце – вода надходила до неї з джерел підземним водогоном завдовжки десять кілометрів – небезпечне становище для обложеного міста. У 1009 році місто зазнало повного пограбування й спустошення турками. Його зруйнував знаменитий завойовник Тамерлан.
На той час, коли була написана книга Одкровення, Лаодикійській церкві вже було приблизно 40 років.
Об'яв. 3:14 І до ангела Лаодикійської церкви напиши: Так говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок Божого творіння:
«Ангелові». Див. попередні послання.
«Амінь»
В Іс. 65:16 Бог названий Богом істини, що давньоєврейською мовою звучить як [Бог Амінь]. Слово «амінь» часто ставиться наприкінці серйозного висловлювання, щоб засвідчити його істинність. Якщо Бог – це Бог Амінь, то на Нього завжди й у всьому можна покладатися. Ісус сказав, що зараз говоритиме їм істину.
«свідок вірний і правдивий».
Він – свідок вірний і правдивий. В одному коментарі з цього приводу сказано, що свідок має відповідати двом важливим вимогам:
- Він мав бачити на власні очі те, про що говорить.
- Він мав бути цілком чесним і точно повторювати те, що чув і бачив.
Звертаючись до цієї церкви, Ісус каже: «Я говоритиму лише те, що бачу й знаю, і нічого більше. Я говоритиму тобі правду».
Об. 3:15 Знаю твої діла; ти не холодний і не гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий!
«не холодний і не гарячий».
Цей образний вислів був особливо зрозумілим для віруючих Лаодикії. В околицях цього міста був водоспад, у який впадали гарячі джерела, що текли в Ієраполі. Протікаючи через Лікоську долину до Лаодикії приблизно 6 миль, ці гарячі води помітно охолоджувалися, а досягнувши околиць Лаодикії, ставали неприємно теплими.
Отже, ця рідкісна географічна особливість була відома всім і якнайкраще характеризувала духовний стан віруючих Лаодикійської церкви.
«о, якби ти був холодний або гарячий».
У Лаодикії був один із найвідоміших курортів Римської імперії, що виник там завдяки наявності чудових цілющих джерел. Гаряча вода з джерел приносила людям користь, зміцнюючи їхні тіла.
Тому гаряча вода була дуже цінною та лікувальною. Клімат в Азії досить теплий (нинішня Туреччина), а холодильників тоді ще не було, тому холодна вода була одним з основних джерел втамування спраги й освіження людей у будинках і купальнях.
Ісус, знаючи особливості гарячої та холодної води цього міста, можливо, і вибрав ці образи, щоб показати, що Лаодикійська церква не приносить людям жодної користі –, не є ні холодною, ні гарячою.
«о, якби…».
Ісус вважає, що холодний і гарячий стан у цьому випадку є найкращим. З цього видно, що Він говорив саме на прикладі цих властивостей води.
І, найімовірніше, Він не говорив про духовний стан християнина (як прийнято вважати), тому що Ісус не міг визнати холодного християнина нормальним духовним станом. У Писанні немає цьому підтвердження. Тим більше, що причина була в іншому, як ми побачимо нижче, у 17-му вірші. Наступний вірш також підтверджує, що йшлося саме про властивості води.
Об'яв. 3:16 Але через те, що ти теплий, а не гарячий і не холодний, то виблюю тебе з уст Моїх.
«виблюю» – вивергати, випльовувати.
Це не помилка в тексті: саме таке слово Ісус уживає в цьому місці, тому ми не думаємо, що йдеться про якісь таємничі духовні образи. Перше значення. Ісус наводить простий приклад із водою: коли вона тепла, її не хочеться пити.
Друге значення. Вода гарячих мінеральних джерел часто має нудотний смак і справді іноді викликає в людей блювання. Саме таку реакцію викликала лаодикійська церква у воскреслого Христа. Над цим варто замислитися. (Барклі)
Об'яв. 3:17 Бо ти кажеш: «Я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби», а не знаєш, що ти нещасний, жалюгідний, убогий, сліпий і нагий.
«Бо ти кажеш».
Слово «бо» найчастіше перекладається – «оскільки, тому що». Це слово також пов’язане з попереднім висловом: «… вивергну тебе з уст Моїх, тому що ти кажеш, що…».
Це і була їхня головна проблема, адже багатство було їхньою головною цінністю – про нього вони говорили, ним жили й пишалися. Лаодикійці говорили про себе і вважали, що вони… «я багатий, розбагатів». Буквально: «я став багатим», «я процвітаю».
У Малій Азії не було більш процвітаючого міста, ніж Лаодикія. Завдяки наявності в Лаодикії банків і курортів, які привертали увагу найбагатших людей країни, у місті панували зарозумілість, самовдоволення й розпуста. Його жителі, зокрема й християни, користувалися дуже високим матеріальним добробутом.
Лаодикійська церква не лише претендує на те, що вона багата, а й робить ще одну фатальну помилку, стверджуючи, що ці багатства є результатом її власної праці – «я розбагатів», «я процвітаю».
Місто розташовувалося в області, куди емігрувало багато юдеїв. Рабини ганьбили своїх прихожан, які шукали вин і лазень Фригії. У 62 році до Р. Х. губернатор провінції Флакк був настільки занепокоєний грошовими сумами, які юдеї вивозили для сплати храмового податку, який сплачували всі юдеї чоловічої статі, що заборонив вивозити гроші. У результаті в Лаодикії було вилучено двадцять фунтів золота, а в Апамеї, у Фригії, — сто фунтів золота, яке намагалися вивезти контрабандою. Це золото коштувало 15 000 срібних драхм. Храмовий податок юдеїв становив півсикля, або дві драхми. Це означає, що в цьому районі проживало щонайменше сім з половиною тисяч юдеїв чоловічої статі. (Барклі)Лаодикія була настільки багатою, що коли у 60 році н. е. місто спіткало великий землетрус, Лаодикія відмовилася від запропонованої їй допомоги сенату.
«і ні в чому не маю потреби».
Або… Я більше ні в чому не потребую. У мене все є, і мені більше нічого не потрібно.
Це і є «теплота», за словами Ісуса, коли ти задоволений матеріальним і тобі вже більше нічого не потрібно. Лаодикієць – це людина, яка задоволена своїм станом і пишається тими невеликими успіхами, яких їй вдалося досягти. Майже неможливо переконати його в тому, наскільки багато йому бракує і як далеко він перебуває від мети досконалості.
Церква або людина, які задовольняють лише себе, навіть попри видимий матеріальний добробут, перебувають у «теплому стані».
Матеріальний добробут — це не чинник Божого підбадьорення і не ознака духовності. У такому місці, як Лаодикія, більшість жителів міста й без допомоги церкви були багатими, і це не було ознакою їхньої духовності.
Об’яв. 3:18 Раджу тобі купити в Мене золото, очищене вогнем, щоб ти розбагатів, і білий одяг, щоб одягнутися та щоб не було видно сорому наготи твоєї, і очною маззю помасти очі твої, щоб бачити.
«Раджу тобі купити в Мене».
Ісус не відкинув їх, але радить їм купити в Нього справжні скарби, якими можна по-справжньому збагатитися. Ісус не був проти їхнього збагачення, але Він показував їм шлях – у Кого потрібно купувати те, що є справжнім багатством. Багатий не той, хто має земні багатства, а той, хто має багатства, які дає Ісус.
«золото, очищене вогнем».
Буквально – «золото, витягнуте з вогню», «розжарене у вогні». Складне для тлумачення місце, але, можливо, йдеться про віру.
«і білий одяг».
Це був великий центр текстильної мануфактури. Вівці, що паслися навколо Лаодикії, славилися своєю м'якою блискучою фіолетово-чорною вовною. Цю вовну використовували для виготовлення особливого виду туніки, яка називалася триміта, і настільки асоціювалася з містом, що його іноді навіть називали – Тримітарія.
Одяг, який там виготовляли, славився в усьому світі, а вовна лаодикійських овець була загальновідомим предметом розкоші. Лаодикія так пишалася одягом, який у ній виготовляли, що не помічала, що була нагою в очах Бога. Воскреслий Христос переконує Лаодикію купити в Нього білий одяг. Можливо, йдеться про праведність.
«і очною маззю намасти очі».
У Лаодикії був один із найвідоміших курортів Римської імперії, що виник там завдяки наявності чудових цілющих джерел. Також популярності курорту сприяло те, що в Лаодикії існувала відома в усьому світі медична школа, яка насамперед займалася лікуванням очних хвороб за допомогою виготовлення колірію – знаменитої очної мазі.
Ісус буквально говорить лаодикійцям –: ви осліплені багатством, тому раджу вам скористатися маззю для сліпих, яку виготовляють у вашому місті, щоб ви прозріли. Можливо, Ісус говорив про Слово Боже, яке відкриває очі.
Об'яв. 3:19 Кого Я люблю, тих докоряю і караю. Отже, будь ревним і покайся.
Грецьке слово «караю» часто розуміють лише в жорсткій формі, на кшталт: «я люблю вас, тому покараю вас...», «...нам не уникнути покарання, адже так до нас виявляється Божа любов...» тощо.
Це не зовсім так, тому що грецьке слово «карати» [paideo] має значення – навчання, виправлення та виховання.
Господь навчає нас, як синів і дочок, тому що любить нас. Яким би сумним не був духовний стан Лаодикійської церкви, Христос не відмовляється від неї. Він любить її, докоряє їй і хоче все виправити. Він закликає її до покаяння та ревності. Їм потрібно покаятися в цьому гріху й ревнувати про справжні багатства.
Об'яв. 3:20 Ось, стою під дверима й стукаю: коли хто почує Мій голос і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною.
«стою під дверима й стукаю».
Двері, про які тут ідеться, перебувають у владі людини, і кожен може відчинити їх та зачинити за власним бажанням. «коли хто почує Мій голос і відчинить двері» – це речення має два значення, тому що слово [akouse] «почує» – має два значення: «чути» і «послухатися».
Перше значення: «хто почує Його голос і відчинить двері», друге значення: «хто послухається Його голосу й відчинить двері». В одному випадку йдеться про Його голос, в іншому — про Його послання.
«буду вечеряти з ним».
Грецьке слово [deipon] означає – вечерю, головну трапезу дня.
Греки споживали їжу тричі на день. У них були:
- акратисма, сніданок – шматок сухого хліба, вмоченого у вино.
- аристон – обід; на обід додому не ходили, перекушували просто біля дороги, шматком, узятим із собою, або десь під колонадою чи в міському сквері; і, нарешті,
- дейпнон – вечеря, головна трапеза дня.
Він тривав досить довго; люди не поспішали –, бо денну роботу було завершено. І саме цю вечерю Христос розділить із людиною, яка відгукнеться на Його стукіт; не якусь закуску на ходу, а трапезу, під час якої люди ведуть дружні бесіди. (Барклі)
Об'яв. 3:21 Переможцеві дам сісти зі Мною на Моєму престолі, як і Я переміг і сів із Отцем Моїм на Його престолі.
З огляду на складну символіку обітниць, що стосуються майбутнього «переможцеві», ми можемо лише припускати можливе значення цих символів. Отже, ми припускаємо, що Ісус мав на увазі: «дам сісти зі Мною на престолі».
Христос закликає Лаодикійську церкву до перемоги над своїм «теплим» духовним станом і обіцяє їй у разі перемоги місце разом із Собою на Своєму престолі. Іншими словами, Христос закликає духовно охололу Лаодикійську церкву підвестися і з глибини свого падіння піднятися до найвищих вершин небесної слави.
Чи можливо це? Так, можливо, адже обітниця Христа говорить: «Переможцеві дам сісти зі Мною на Моєму престолі».
Це означає розділити з Христом славу Його Царства. (Барклі)
Об'яв. 3:22 Хто має вухо, нехай чує, що Дух говорить церквам.
Як ми тепер бачимо, слово звернене до кожного, хто його почує (має вуха, щоб чути), і призначене для багатьох церков, а не лише для цієї.
Висновок
Скарби міста Лаодикії – гроші, вовняні тканини та цілющі мазі – заволоділи серцями лаодикійців і охолодили їхню любов до Христа. Але вони не помітили втрати небесних скарбів і самовдоволено дивилися на себе. Вони були духовно сліпі й не бачили своєї духовної бідності та наготи.
Ось чому Христос пропонує церкві в Лаодикії Свої небесні скарби: «золото, очищене вогнем», «білий одяг» і «очну мазь».
Кінець уроку.
Джерело: Церква «Благословення Отця»
Учитель: Дмитро Лео
