Урок 1. Послання Ефеській церкві. Тлумачення семи послань до церков із книги Апокаліпсис (Одкровення Івана). Учитель — Дмитро Лео. Церква «Благословення Отця».
Школа «Одкровення семи церков». Зміст
Урок 1. Послання Ефеській церкві
Жителі Ефеса вирізнялися забобонністю, захопленням магією, любов’ю до розкоші, марнотратством і розпусним життям. Ефес – означає «бажаний», «жаданий». Найдавніше торгове місто на березі Егейського моря з вимощеними мармуром вулицями, бібліотеками, ринковою площею та величним театром, що вміщував понад 25 000 глядачів.
Ефес був центром одного зі східних містичних культів Артеміди. Гордість Ефеса, храм Артеміди, вважався одним із семи чудес світу: 150 метрів завдовжки та 70 метрів завширшки. Побудований із червоного дерева, блакитного, жовтого та білого мармуру. Золоті сходи та 127 колон. У цьому місті срібляр Димитрій спровокував заколот, спрямований проти апостола Павла та його учнів, і жителі міста «близько двох годин кричали: велика Артеміда Ефеська!»
Одкр. 2:1 Ангелові Ефеської церкви напиши: так говорить Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці, Хто ходить посеред семи золотих світильників:
«Ангелові».
Слово [aggelos] означає посланець, що може стосуватися людини, направленої з певною місією, або ангела – небесної істоти, Божого посланця. Оскільки в Біблії ангели передають людям Божі повеління, а не навпаки, можна погодитися з думкою багатьох тлумачів, що ангели семи церков — це єпископи цих церков.
Також здається дивним, що ангели «засуджуються за неправильні дії у своїх церквах» (Гатрі 1996:746).
Господь називає єпископів (пасторів) церков Своїми [aggelos] посланцями. Пасторство — це не професія, це послані Господом люди, в особі яких Він розглядає всю церкву й через яких дає напрямок, повчання та напоумлення. Господь не називав єпископів їхніми земними іменами «посланцю Андрію...», але на небесах вони зазначені відповідно до територіального служіння в Тілі Христа на землі: «посланцю в Ефесі».
«Той, Хто тримає сім зірок у правиці Своїй».
Ісус постає тут як Той, Хто тримає у Своїй правиці сім зірок, тобто пресвітерів семи церков (Об. 1:20), яким адресовані послання. Слово «тримає» [krateu] перекладається як «тримати, хапати, міцно утримувати».
Тобто Ісус особисто тримає у Своїх руках, спрямовує й оберігає цих посланців. Іноді люди помилково думають, що пастор нібито сам узяв у свої руки управління церквою і що це його робота — «бізнес». Пастори міцно тримаються рукою Ісуса, під Його наглядом і керівництвом, і це дуже відповідальне становище, на відміну від звичайного прихожанина.
«Той, Хто ходить посеред семи золотих світильників».
Далі Ісус представляє Себе як Того, Хто ходить посеред семи золотих світильників. Відповідно до тексту Писання (Об. 1:20), сім світильників символізують сім церков.
Це означає, що Господь особисто підтримує духовне життя церкви, перебуваючи посеред неї. Нам іноді здається, що Ісус ходить лише серед «нашої» церкви, бо вона найправильніша. Він ходить серед усіх церков — і з їхніми перевагами, і з недоліками, — бо це Його церкви. Ефеська, Лаодикійська, Пергамська... усі Його.
«світильників».
Церкви тут представлені як золоті світильники. У старозавітній скинії світильник — «семисвічник» — перебував у непроглядній темряві, щоб освітлювати її. Його потрібно було щодня очищати й поповнювати оливою. Таким є становище й сучасної церкви в цьому світі: вона оточена темрявою, тому повинна щодня очищатися й наповнюватися оливою.
Велике призначення церкви загалом і кожного її члена — світити в цьому світі. Ми також потребуємо щоденного очищення та сповнення Святим Духом, як це було приписано для світильника в скинії. Це була Божа умова, щоб світильник яскраво світив і не згасав.
Об. 2:2–3: знаю діла твої, і працю твою, і терпіння твоє, і те, що ти не можеш зносити розпусних, і випробував тих, хто називає себе апостолами, а вони не такі, і знайшов, що вони неправдомовці; ти багато переніс і маєш терпіння, і для імені Мого трудився та не знеміг.
«не можеш зносити розпусних».
Слово «зносити» [bastazo] означає – брати й нести, нести тягар, ношу. «Розпусних» [kakous] означає – злого, поганого, шкідливого, того, хто процвітає у злі. Ісус похвалив церкву в Ефесі за те, що вони не «тягнуть на собі» злих, зіпсованих людей і не звалюють на себе їхні тягарі, яких не зможуть понести.
Сьогодні дехто міг би звинуватити цю церкву у відсутності співчуття й любові до своїх братів і сестер. Але оскільки Ісус похвалив їх за цю дію, це означає, що далеко не всіх людей ми повинні нести на собі. Ми маємо бути мудрими й пам'ятати слова Ісуса про те, що приходить ворог і сіє серед пшениці кукіль — синів лукавого. Не хочеться думати про погане, але нам усе одно цього не уникнути.
«випробував тих, які називають себе апостолами».
Ісус хвалить цю церкву за те, що вона вміла відрізнити істинних апостолів від лжепророків і ненавидить розпусних. Уже в 1-му столітті після Р. Х. з'явилися люди, які спотворювали християнське вчення. Їх поділяють на єретиків-юдейників, які намагалися підпорядкувати християнство юдаїзму, та єретиків-язичників (маніхеї та гностики) –, які прагнули змішати християнську віру зі східним релігійним світоглядом або з грецькою філософією. Вони видавали свої помилки за християнський світогляд, а також привласнювали собі апостольське звання.
Церква має випробовувати на справжність тих, хто претендує на високе звання апостолів. Звичайно, нам не потрібно надмірно підозрювати всіх і в усьому та впадати в крайнощі, але ми все ж зобов'язані дивитися на плоди й визнати дерево добрим або поганим.
Об'яв. 2:4 Але маю проти тебе те, що ти покинув свою першу любов.
«покинув свою першу любов».
Адже це була ревна церква, яка трудилася, твердо трималася біблійного вчення та відкидала лжевчення. І це завжди правильно й необхідно, але це не є доказом того, що з церквою все гаразд.
Церква в Ефесі покинула свою першу любов. Найімовірніше, йдеться про любов до Господа. Які б великі справи церква не зробила за свою історію і якою б твердою вона не була у вченні, втрата любові до Господа є величезною втратою та проблемою для цієї церкви. Втрата любові до Господа може стати крахом для церкви. Саме про це Господь і попередив у наступному вірші.
Об'яв. 2:5 Отже, згадай, звідки ти впав, і покайся, і чини попередні діла; а якщо не так, незабаром прийду до тебе і зрушу твій світильник з його місця, якщо не покаєшся.
«згадай, звідки ти впав».
Буквально сказано: «згадай, яким чином..., через що..., ти впав». Втрату першої любові Ісус прямо розцінює як падіння церкви. Церква мала знайти причину, те місце, де вони звернули з правильного шляху й покинули першу любов. Можливо, через те, що вони були надто зайняті працею для Господа.
«... знаю твої діла, і твою працю, і твоє терпіння», а також викриття всіляких єресей і лжевчителів, вони поступово відвернули увагу від особи Ісуса та близьких стосунків із Ним. Ісус говорив церкві про покаяння й повернення до першої палкої любові.
«прийду до тебе, і зрушу світильник твій з місця його».
Як ми пам’ятаємо, світильник — це сама церква. Історія показує, що так і сталося. Ця загроза здійснилася. Із великого світового центру Ефес перетворився на купу руїн. Нині на його місці існує маленьке мусульманське село. Християн там зовсім не залишилося, а на місці колишнього храму святого Іоана Богослова нині стоїть мечеть. Великий світильник першого християнства згас назавжди.
Ісус попереджає, що Він може зрушити церкву з її місця, якщо вона не покається у певному гріху.
Звісно, йдеться про серйозні речі. Ісус не сказав, що знищить церкву, але Він говорить: зрушу, тобто переміщу в інше місце, і на цьому місці більше не буде церкви.
Як показує історія, Ісус просто виводить усіх людей із церкви до різних інших громад, і таким чином церква в цьому місці (на цій території) вже не існує – вона зрушена.
Об’яв. 2:6 Втім, добре в тобі те, що ти ненавидиш діла ніколаїтів, які і Я ненавиджу.
«ненавидиш діла ніколаїтів».
На думку деяких істориків, початок цієї єресі поклав Миколай Антіохієць, навернений із язичників, який був серед перших семи дияконів Єрусалимських (Дії 6:3–6). Згодом він відпав від істинної віри й став засновником секти антиномістів. Учення «нікoлаїтів» полягало у вченні про свободу плоті.
«Нікoлаїти» проповідували свободу плоті для умертвіння плоті. Мета була привабливою, але шлях до її досягнення був дуже небезпечним – не боятися гріхів плоті, бо душі вони нібито не можуть осквернити. «Нікoлаїти» вчили, що найкращий шлях умертвити плоть – це довести її до втоми й виснаження через учинення гріхів плоті.
«Нікoлаїти також відкидали закон про їжу:
«Нікoлаїти – гностична секта (тобто така, що поєднувала в собі положення християнської віри з традиціями язичництва та юдейства) у давній християнській церкві, яка відкидала обов’язковість законів про їжу й дотримувалася вчення про законність задоволення всіх вимог людської природи» (Барклі)
Ми бачимо, що Ісус ненавидить лжевчення ніколаїтів, і нам потрібно бути насторожі, щоб не: догоджати й потурати своїй плоті для її умертвіння; задовольняти всі свої людські потреби та бажання; змішувати християнство з язичницькими переказами й традиціями
Об'явл. 2:7 Хто має вухо, нехай почує, що Дух говорить Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, що в раю Божому.
«Хто має вухо, нехай почує, що Дух говорить Церквам».
Як ми бачимо, тепер слово звернене до кожного, хто його почує (має вуха, щоб чути), і це призначено для багатьох церков, а не лише для Ефеської.
Ісус завершує послання підбадьоренням: переможці отримають нагороду.
З огляду на складну символіку обітниць «переможцеві», що стосуються майбутнього, ми можемо лише припускати можливе значення цих символів. Отже, ми припускаємо, що Ісус мав на увазі: те дерево посеред Раю, від якого спочатку не скуштували Адам і Єва, зрештою стане доступним переможцям.
Кінець уроку.
Джерело: Церква «Благословення Отця»
Учитель: Дмитро Лео
