Школа основ християнської віри «Творець і Його творіння». Урок 17. Потреба у спасінні. Школа складається з 22 уроків. Засновник школи — Християнський біблійний інститут.
Чому необхідне спасіння
Біблія докладно описує реальність життя людини: її створення, її гріхопадіння та її нинішні взаємини із Творцем. Щоб зрозуміти цю реальність, необхідно спочатку розглянути унікальну сутність Божої природи.
Абсолютна Божа святість
Бог є абсолютною Особистістю. Він — Творець, який безмежно перевершує все творіння. Бог абсолютно ні від кого не залежить. Він є джерелом життя. Він існує Сам у Собі. Він є першопричиною і початком усього сущого.
Вих. 3:14 Бог відповів Мойсею: — Я Той, Хто Я Є. Скажи ізраїльтянам: «„Я Є“ послав мене до вас».
Бог володіє абсолютним знанням, абсолютною силою, абсолютною любов’ю. Він є абсолютним добром. Він володіє абсолютним миром, гармонією, творчою силою тощо.
Іс. 40:22–28 Він сидить над земним кругом, мешканці якого подібні до сарани. Він розпростер небеса, немов завісу, і розкинув їх, немов намет для проживання. Він перетворює князів на ніщо і робить правителів землі порожнім місцем. Ледве їх посадили, ледве їх посіяли, ледве вони пустили коріння в землі, як Він дихнув на них — і вони засохли, а вихор відносить їх, немов солому. «До кого ви Мене уподібните? Хто Мені рівний?» — говорить Святий. Підведіть очі й погляньте на небо: Хто його створив? Той, Хто за числом виводить Своє військо й усіх називає на ім’я. Оскільки Він великий владою і могутній силою, усі вони в зборі. Як же ти, Якове, можеш говорити, і ти, Ізраїлю, скаржитися: «Моя дорога прихована від Господа; мій Бог знехтував моєю справою»? Хіба ти не знаєш? Хіба ти не чув? Господь — Бог навіки, Творець країв землі. Він не втомлюється і не знесилюється, Його розум недослідимий.
Бог прямо й ясно говорить про Свій особливий статус у всесвіті
Повт. Зак. 5:6–9 «Я — Господь, твій Бог, Який вивів тебе з Єгипту, із землі рабства. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене. Не роби собі ідола — жодного зображення того, що на небі вгорі, або на землі внизу, або у водах під землею. Не поклоняйся їм і не служи їм, адже Я — Господь, твій Бог — ревнивий Бог, який карає дітей за гріхи батьків до третього й четвертого покоління тих, хто ненавидить Мене, Повт. Зак. 6:4–5 Слухай, Ізраїлю! Господь, Бог наш, — єдиний Господь. Люби Господа, Бога твого, усім своїм серцем, усією своєю душею та всіма своїми силами.
Бог святий. Його досконалість і абсолютний статус зберігаються завдяки Його святості. Божа святість не дозволяє нічому нечистому й бунтівному проти Бога наближатися до Нього.
Іс. 6:1–5 У рік смерті царя Уззії я бачив Владику, який сидів на престолі, високому й піднесеному, а краї Його одягу наповнювали храм. Над Ним літали серафими, і кожен мав по шість крил: двома крилами вони закривали свої обличчя, двома закривали ноги, а двома літали. Вони вигукували один до одного: — Святий, святий, святий Господь Сил; уся земля повна Його слави! Від звуку їхніх голосів здригнулися одвірки, і храм наповнився димом. І тоді я вигукнув: — Горе мені! Я загинув! Я людина з нечистими устами й живу серед народу з нечистими устами, а мої очі бачили Царя, Господа Сил.
Божа святість захищається Його гнівом, який уражає все гріховне, усе, що протистоїть Богові або не погоджується з Ним. Біблія в багатьох місцях говорить про страшну силу Божого гніву, що знищує абсолютно всякий гріх і абсолютно всяку нечистоту.
Пс. 20:10–11 Під час Твого явлення Ти зробиш їх подібними до палаючої печі. У Своєму гніві Господь їх погубить, і Його вогонь їх пожере. Ти винищиш із землі їхніх дітей, а з-поміж людей — їхнє потомство.
Божий гнів не є Його примхою, а реальністю, яка неминуче діє щоразу, коли щось або хтось недосконалий повстає проти Бога, претендуючи на Його місце.
Абсолютна гріховність людини
Другим важливим елементом розуміння необхідності спасіння є правильне розуміння гріховності людини. Суть гріхопадіння Адама та Єви полягала в їхньому повстанні проти Бога. Коли Бог створив людину, Він пояснив, що порушення Його волі принесе смерть.
Бут. 2:16–17 Господь Бог наказав людині: «Можеш їсти плоди з будь-якого дерева в саду, але не їж із дерева пізнання добра і зла, бо в день, коли ти з’їси з нього, неодмінно помреш».
Диявол, підійшовши до людини, підштовхнув її до кількох непоправних дій:
Бут. 3:4–5 — Ні, ви не помрете, — сказав змій жінці. — Просто Бог знає, що коли ви з’їсте їх, ваші очі відкриються, і ви станете як Бог, пізнавши добро та зло.
Цими словами диявол змусив людину:
– Сумніватися в Богові
– Намагатися «мислити незалежно» від Бога
– Намагатися посісти місце Бога
– Намагатися самій визначати, що є добром, а що злом
Природа гріхопадіння полягає в тому, що людина за своєю суттю стала егоцентричною та егоїстичною. Особисті інтереси занепалої людини, її претензія на особисте право визначати власну систему цінностей (що добре, а що погано) неминуче вступають у конфлікт із Богом. У цьому полягає величезна проблема гріховної людської природи. Тому навіть тоді, коли невідроджені люди роблять добро, вони роблять це тому, що самі вважають щось добром, а не тому, що визнали: Бог називає це добром. Таким чином, людина, а не Бог, залишається тією, хто визначає, що є добром.
Біблія говорить, що стан абсолютної гріховності, тобто утвердження себе, життя для себе та протистояння Богові, наскрізь пронизав людську природу.
Рим. 3:10–18 Написано: «Немає праведного, немає жодного! Ніхто не розуміє і ніхто не шукає Бога. Усі відвернулися і стали непридатними, немає жодного, хто чинив би добро, немає жодного». «Гортань їхня — відкрита могила, язиками своїми вони обманюють». «На їхніх губах — отрута гадюча». «Уста їхні повні прокляття й гіркоти». «Їхні ноги швидкі на пролиття крові, спустошенням і горем позначений їхній шлях, і дороги миру вони не пізнали». «Немає страху Божого перед їхніми очима».
У результаті абсолютно кожна людина, яка народжується, є безнадійно гріховною, а отже, її гріховна природа накликає на неї нищівну дію Божого гніву. Від цього не вільний ніхто.
Ів. 3:36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто відкидає Сина, не побачить життя, і на нього чекає Божий гнів.
У Своїй милості до людини Бог не знищив її одразу після її гріха в Едемському саду. Натомість Бог розпочав тривалий і складний процес здійснення Свого плану спасіння.
За часів Старого Завіту Бог повелів народові особливим чином поклонятися Йому та приносити жертви. Через це Бог пророчо вказував на істинну жертву Ісуса Христа, яка мала бути принесена, щоб задовольнити Божий гнів, спрямований на грішну людину. У старозавітні часи люди навіть не могли наблизитися до місця поклоніння Богові, доки не принесуть особливу жертву умилостивлення Богові на спеціальному жертовнику, що стояв на подвір’ї храму (Лев. 1:5). Жертви Старого Завіту лише вказували на жертву Ісуса Христа і тому насправді не могли вгамувати Божий гнів. Саме тому Ісус Христос мав прийти на землю, щоб стати між Богом і людиною, заслонивши її Собою від нищівного гніву Божої святості.
Послухайте, як автор Послання до євреїв описує нездатність старозавітних жертв очистити людину від гріха:
Євр. 10:1–4 Закон — це лише тінь майбутніх благ, а не самі ці блага. Тому Закон не може зробити досконалими тих, хто приходить, щоб постійно, з року в рік, приносити ті самі жертви.
Якби Закон був спроможний це зробити, хіба вони не перестали б приносити свої жертви? Ті, хто поклоняється, були б очищені раз і назавжди й більше не відчували б вини за свої гріхи. Але ці жертви служать для того, щоб з року в рік нагадувати про гріх, бо кров биків чи козлів не може усувати гріхи.
Отже, людина сама по собі просто не здатна відновити свої взаємини з Богом. Усі її спроби ґрунтуються на утвердженні власної, незалежної від Бога цінності. Тому її власні заслуги не можуть дати їй можливості спасіння.
Загибель без Спасителя
Повставши проти Бога, людина виявилася відсіченою від джерела життя. Тому в навколишньому нас Усесвіті панує смерть. Усе в цьому світі прагне до розкладання. Світ уражений хворобами й катастрофами. Гинуть рослини. Гинуть тварини. Гинуть люди. Кожна людина знає, що рано чи пізно помре. Гріх неминуче несе із собою смерть і руйнування. Подібно до агресивного вірусу, який уражає кожну клітину організму, гріх уразив кожну частинку Усесвіту.
Рим. 8:20–22 Тому що творіння було підкорене марності існування не з власної волі, а з волі Того, Хто його підкорив. Але творіння має надію на звільнення від влади тління, щоб здобути ту саму славну свободу, що й діти Божі. Ми знаємо, що все творіння досі стогне й мучиться, як жінка під час пологів,
Після гріхопадіння руйнівна дія гріха почала проявлятися не лише у фізичній сфері. Гріх також уразив сферу моралі та соціальних відносин між людьми. Зло, насильство й нестримні пристрасті, що походять із людської гордості, несуть із собою біль і страждання, отруюючи взаємини людей. Усі біди сучасного суспільства, починаючи від обману й зради в особистих стосунках і закінчуючи міжнародним тероризмом та війнами, — усе це є прямим і неминучим наслідком гріха.
Більше того, оскільки всі люди, що походять від Адама та Єви, народилися в атмосфері повстання проти Бога, абсолютно кожна людина від народження уражена цим вірусом гріха, який неминуче веде її до смерті. Писання дуже ясно про це говорить:
Рим. 3:10–18 Написано: «Немає праведного, немає жодного! Ніхто не розуміє і ніхто не шукає Бога. Усі відвернулися і стали непридатними, немає жодного, хто чинив би добро, немає жодного». «Гортань їхня — відкрита могила, язиками своїми вони обманюють». «На їхніх губах — отрута гадюча». «Уста їхні повні прокляття й гіркоти». «Їхні ноги швидкі на пролиття крові, спустошенням і горем позначений їхній шлях, і дороги миру вони не пізнали». «Немає страху Божого перед їхніми очима».
Таким чином, ми бачимо, що людство, яке походить від Адама та Єви, що повстали проти Бога, має природу, яка противиться Богові. Ця природа сповнена самоствердженням і піднесенням власних інтересів над волею Бога та інтересами інших людей. У цьому виявляється суть бажання перших людей «стати як боги».
Кожна людина, що походить від Адама та Єви, має у своїй природі сильне бажання посісти місце бога, тобто мати владу й право робити те, що вважає за потрібне, самостійно визначати, що добре, а що погано, що правильно, а що неправильно. Цей стан невіддільний від людської природи. Прямими наслідками цього стану в житті кожної людини є біль, страждання, розтління та смерть.
Необхідність відплати за гріх
Окрім того, що гріх повністю уразив людську природу, він привів людину до ще однієї проблеми — усвідомлення провини перед Богом. Гріх Адама та Єви, як і гріх кожної людини, є прямим порушенням Божого закону. Таким чином, кожна людина, яка є нащадком Адама та Єви, юридично винна перед Богом.
Рим. 3:23 Адже всі згрішили й позбавлені слави Божої
Божа справедливість незмінна. Гріх неодмінно тягне за собою покарання. Тому кожна людина неодмінно відповідатиме за свій гріх.
Рим. 6:23 Адже відплата за гріх — смерть, а Божий дар — вічне життя в єднанні з Ісусом Христом, нашим Господом.
Людські спроби врятуватися
Упродовж усієї історії людства люди намагалися розв’язати проблеми, спричинені гріхом. Хвороби, катастрофи, соціальна ворожнеча та несправедливість завдають людству багато страждань, змушуючи його шукати вихід із ситуації, що склалася. Історія свідчить про численні спроби людства звільнитися від наслідків гріха.
Релігія. Із давніх-давен люди використовували релігію, намагаючись знайти звільнення від проблем гріха. Розуміючи, що залежать від вищих сил, люди вигадували собі богів і винаходили систему їхнього вшанування. Усі існуючі релігії побудовані за принципом, що людина повинна здобути прихильність божества, виконуючи певні церемонії та умови. Так давні шамани переконували людей, що для того, аби боги благословили їхнє полювання, сім’ю чи здоров’я, необхідно принести в жертву певну тварину. Буддисти стверджують, що людина наближається до божества, коли очищає свій організм спеціальною дієтою та очищає свій розум особливими медитаціями. Мусульмани кажуть, що для того, аби здобути прихильність Аллаха й потрапити до раю, потрібно молитися п’ять разів на день, повернувшись обличчям до Мекки, постити та хоча б раз у житті відвідати святі місця.
Проблема всіх релігій полягає в тому, що вони ґрунтуються на спробі «покращити» людину, яка повністю зіпсована у своїй природі. Отже, усі релігії, намагаючись зробити людину кращою, не досягають своєї мети, бо не здатні розв’язати головне питання — змінити серце людини.
Філософія є ще одним засобом, за допомогою якого люди намагаються розв’язати проблеми наслідків гріха. Основна ідея філософії полягає в припущенні, що всі біди людини походять від нестачі знань, тобто якщо людина матиме правильні знання і якщо її навчать правильно мислити, тоді всі її проблеми буде розв’язано. На жаль, попри існування багатьох тисяч різних філософських систем, жодна з них не звільнила жодної людини від наслідків гріха. І не могла звільнити, бо філософія, так само як і релігія, намагається усунути наслідки гріха, не звертаючи уваги на сам гріх.
Окрім релігії та філософії, люди вдавалися до безлічі інших засобів, які, як їм здавалося, могли розв’язати їхні проблеми. Серед таких засобів були політика, психологія, соціологія і навіть біоінженерія, яка пропонувала видалити гени зла з ДНК людини. Усі ці спроби завершилися повним провалом із таких причин:
- Передусім людина намагається усунути наслідки гріха, не змінюючи свого ставлення до гріха і, отже, до Бога. Усі людські спроби розв’язати проблеми наслідків гріха ґрунтуються на припущенні, що людина добра сама по собі, і тому її потрібно лише трохи «покращити» або «перенавчити». Люди намагаються позбутися наслідків свого повстання проти Бога, залишаючи при цьому себе на троні й продовжуючи кидати виклик Творцеві.
- Другою причиною провалу людських спроб звільнення від наслідків гріха є зіпсована, гріховна природа людей. Ця природа повністю сповнена гріхом. Виконання складних релігійних ритуалів не звільняє людину від свавілля, гордості та боротьби з Богом. У цьому випадку релігія є спробою говорити з Богом «на рівних». Люди ніби торгуються з Богом: «ти — мені, я — тобі».
- Третя причина полягає в тому, що кожна людина, яка живе на землі, повністю уражена вірусом гріха. Намагаючись побудувати щось нове, люди використовують той самий заражений матеріал людської гріховної природи. Гріх, наче ракова пухлина, настільки тісно переплівся з душею кожної людини, що його знищення неможливе без смерті самої людини.
Отже, жодні людські спроби не здатні привести людей до звільнення від смертельних наслідків гріха. Для цього необхідне безпосереднє втручання Бога.
Необхідність нової природи
Біблія говорить, що єдиним способом вирішення проблеми людського гріха є народження згори.
Ів. 3:5–6 Ісус відповів: — Кажу тобі істину: ніхто не зможе увійти в Царство Боже, якщо не народиться від води та Духа. Від плоті народжується плоть, а Дух народжує дух.
Ще у Старому Завіті, звертаючись до народу Ізраїлю, Бог говорив, що настане час, коли Він укладе зі Своїми дітьми Новий Завіт. Суть Нового Завіту полягає не в зовнішніх вимогах, а в зміні серця.
Єр. 31:33 Тому в майбутньому Я укладу з домом Ізраїлю такий завіт, — проголошує Господь. — Я вкладу Свій Закон у їхній розум і запишу його в їхніх серцях. Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
Для спасіння від гріха людина має лише один вихід — отримати нову природу, тобто народитися згори.
Необхідні якості Спасителя
Для того щоб спасіння людини було можливим, мають бути виконані такі умови:
- а. Покарання за гріх. Гріх людини має бути покараний, а це означає, що людина має померти. «Бо відплата за гріх — смерть…» (Рим. 6:23).
- б. Забезпечення умов для нового народження. Так само, як Адам став родоначальником занепалого людства, мав бути Хтось, від Кого походили б ті, хто матиме нову природу — природу підкорення, а не противлення Богові.
Ці умови могли бути виконані лише в одному випадку: була потрібна людина, вільна від гріха, здатна й готова взяти на себе гріх людей, звільнивши їх від вини та віддавши їм своє безгрішне, богоугодне життя. Бог чудесним чином виконав ці умови в Богочоловікові — Ісусі Христі.
Ів. 3:16 Адже Бог так полюбив цей світ, що віддав Свого єдиного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав вічне життя.
Контрольні запитання:
- Що таке Божа святість? Чому вона абсолютна?
- Чому Бог гнівається на грішників?
- Як люди стали грішниками?
- Що таке спасіння?
- Від чого потрібно спасатися?
- Чому людина не може спасти саму себе?
Джерело: Християнський біблійний інститут
