Школа основ християнської віри «Творець і Його творіння». Урок 21. Дія спасіння. Школа складається з 22 уроків. Засновник школи – Християнський біблійний інститут.
На попередньому уроці ми говорили про народження згори як про обов’язкову умову спасіння людини. Сьогодні ми дізнаємося, як спасіння діє в житті людини.
Ми розпочнемо наш урок з історії юдейського царя Йосії, який правив країною з 609 до 640 року до нашої ери. Ця історія записана в Біблії, у 4-й книзі Царств, розділи 22–23.
За багато років до того, як Йосія став царем, країною правив його дід Манасія, який був дуже злим і не боявся Бога. Він царював 55 років і завдав своєму народові дуже багато горя. Він заборонив читати Божий Закон у храмі, тому що Біблія засуджувала його неправильне життя. Під час його царювання люди забули живого Бога й почали поклонятися ідолам, сонцю, місяцю та зорям. Оскільки в серцях людей не було Бога, вони почали чинити дуже багато зла. Тому Бог розгнівався на весь народ. Після смерті Манасії царем став його син Амон. Він, так само як і його батько, не боявся Бога й чинив багато зла. Через два роки його слуги змовилися проти нього та вбили його. Його восьмирічний син Йосія став царем.
Йосія був дивовижним хлопчиком. У 16-річному віці він почав шукати Господа. Але в нього не було Біблії, і тому він не знав, чого Бог вимагав від нього. Єдине, що він знав, — це те, що раніше люди поклонялися живому Богові в храмі. Тому він вирішив відновити храм. Під час відновлювальних робіт у храмі, у таємному місці, було виявлено книгу Божого закону. Чому книгу закону сховали в потаємному місці? Тому що за часів нечестивого царя Манасії священники боялися навчати народ Божого закону. Вони боялися розгнівати царя й народ, які поклонялися ідолам і забули про живого Бога. Книга закону змінила серце царя Йосії. Він прочитав десять заповідей і всі правила та заборони, які Бог дав Ізраїлю перед тим, як вони увійшли в обітовану землю. Цар Йосія дуже серйозно поставився до книги закону. Він зрозумів, що є грішником в очах Бога, тому що не робив того, чого вимагав від нього Господь.
Біблія дуже просто пояснює, що є добром, а що — злом. Те, що Бог назвав добром, і є добром, а те, що Бог назвав злом, і є злом. Біблія відкриває нам Божу праведність. І якщо ми хочемо мати Божу праведність, нам потрібно серйозно ставитися до Біблії та вчитися жити за Біблією.
Цар Йосія є для нас добрим прикладом. Він почув Слово Боже, дуже серйозно поставився до нього й вирішив жити так, як навчає Біблія. Він покаявся перед Богом, потім зібрав усіх священників і старійшин та оголосив, що весь народ має покаятися й жити за Божими заповідями. По всій країні було проведено серйозні реформи. Було знищено всі жертовники, на яких люди приносили жертви ідолам. Язичницьких жерців вигнали з країни. Служіння та читання закону в храмі було відновлено. Знайдена книга закону змінила перебіг життя всієї країни. Але Божий гнів за завдану Йому образу не минув. Чому? Тому що Бог бачив серця людей. Він бачив, що в них не відбулося справжнього покаяння. У них не було праведності.
Праведність починається зі зміни серця людини
Бог сказав: 2 Хр. 7:14 тоді, якщо Мій народ, який називається Моїм Іменем, упокориться, почне молитися, шукати Мого обличчя та відвернеться від своїх лихих шляхів, Я почую з небес, прощу їхній гріх і зцілю їхню землю.
На жаль, ми не бачимо доказів того, що серця людей були скрушені й упокорені перед Богом за часів царювання Йосії. Більшість змін відбулася внаслідок дій самого царя. Він їздив країною, і під його наглядом знищувалися жертовники та місця поклоніння ідолам. Вказівки, що робити, надходили згори, і люди були змушені підкорятися владі, бо так наказав цар. (2 Хр. 34:32–33)
Коли ж цар помер, усе повернулося до старого. Люди почали робити зло в очах Бога й перестали жити за Його постановами.
Пророк Єремія вказує на причину обмеженого успіху реформ, здійснених Йосією:
Єр. 3:10 Попри все це, Юдея, віроломна сестра Ізраїлю, повернулася до Мене не всім серцем, а лише вдавано, — проголошує Господь.
Коли Йосія намагався здійснити зміни в народі за допомогою політичної влади, люди підкорилися йому під культурним і соціальним тиском, але їхні серця не змінилися. Тому, щойно прийшов новий цар, люди відразу почали підлаштовуватися під його думку.
Обітниця праведності
Через кілька років після смерті Йосії Бог знову звернувся до народу через пророка Єремію, який жив у Юдеї за часів правління царя Йосії та бачив усі зміни, що відбувалися в країні. Через Єремію Бог дає чудесну обітницю встановити новий порядок Своїх взаємин із людиною. Цей новий порядок Він назвав Новим Завітом.
Єр. 31:31 — Ось настають дні, — проголошує Господь, — коли Я укладу Новий Завіт із домом Ізраїлю та з домом Юди. Єр. 31:32 Цей завіт буде не таким, який Я укладав з їхніми праотцями, коли за руку вивів їх із Єгипту, бо вони порушили Мій завіт, хоча Я був їм чоловіком, — проголошує Господь. — Єр. 31:33 Тому в майбутньому Я укладу з домом Ізраїлю такий завіт, — проголошує Господь. — Я вкладу Свій Закон у їхній розум і запишу його в їхніх серцях. Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
Це був початок чогось нового, чого пророки не могли зрозуміти. Правителі можуть видавати закони, але не можуть зробити їх образом мислення людей. Вони можуть вимагати виконання Божого закону, але не можуть записати його в серцях людей. Але тепер Бог обіцяє вкласти Божий закон у серця й розум людей. Бог обіцяє змінити свідомість людей настільки, що вони мислитимуть за стандартами Божого закону. Бог змінить серця людей так, що вони бажатимуть робити те, що заповідує Бог. У них буде прагнення до Божої праведності. Як це може статися? Лише через Ісуса Христа.
Спасіння через Ісуса Христа
Ісус Христос прийшов у світ через 600 років після царя Йосії. Він також, як і Йосія, був із дому та роду Давидового.
Незадовго до смерті, під час прощальної вечері з учнями, Ісус підняв чашу з вином і сказав:
Лк. 22:20 Так само взяв і чашу після вечері та сказав: – Ця чаша – Новий Завіт, скріплений Моєю кров'ю, яка за вас проливається.
Він говорив про Новий Завіт, який Бог обіцяв через Єремію. Він говорив про внутрішню зміну мислення та почуттів. Потім Він пішов до Гефсиманського саду, де Його заарештували, а наступного дня розіп'яли. На третій день Він воскрес.
Воскреслий Цар Ісус Христос запрошує нас прийти до Нього такими, якими ми є. Коли ми приходимо до Нього, Він дає нам Свою праведність. Це обітниці Нового Завіту. Коли Дух Божий оселяється у вас, Він дає вам нові бажання та здатність жити гідно Бога. Тому християни люблять Бога й шукають Його праведності. Ось чому народжені від Бога люди не можуть залишатися в гріху.
Дія спасіння
Біблія говорить, що спасіння починається з того, що Дух Святий викриває людину в її гріху. Ось що Ісус Христос сказав про служіння Духа Святого незадовго до Своєї смерті та воскресіння:
Ів. 16:8 Коли Він прийде, то викриє світ щодо гріха, праведності та суду: Ів. 16:9 щодо гріха, бо вони не вірять у Мене, Ів. 16:10 щодо праведності, бо Я повертаюся до Мого Отця, і ви вже не побачите Мене, Ів. 16:11 щодо суду, бо князь цього світу засуджений.
У цьому тексті Ісус ясно говорить, що одним із перших завдань Святого Духа є викриття людей у їхній гріховності перед Богом. Грішній людині потрібна дія згори, щоб побачити себе винною перед Богом. Хоча люди чинять багато різних гріхів, Дух Святий викриває їх насамперед у найголовнішому гріху, з якого походять усі інші. Цей гріх – невіра. Ісус Христос сказав, що Дух Святий викриває людину насамперед: «щодо гріха, бо не вірять у Мене».
Народження згори можливе лише тоді, коли людина в сокрушенні визнає себе грішником, який повстав проти Бога, і звертається до Ісуса Христа як до особистого Спасителя, визнаючи Його своїм Господом.
Покаяння людини
Людський бік покаяння дуже добре ілюструє історія про блудного сина, яку одного разу розповів Ісус Христос. Будь ласка, уважно прочитайте цю історію в Лк. 15:12–24.
Історія починається з того, що молодий чоловік, думаючи, що зможе краще влаштувати своє життя, якщо буде незалежним від свого батька, забирає те, що, на його думку, йому належало, і йде з дому шукати щастя.
Усвідомлення гріха
Першим важливим етапом покаяння є усвідомлення гріха. Коли блудний син залишив батька, він бачив своє щастя не в домі батька, а у світі, куди вирушив з усією своєю енергією.
Спочатку в нього були гроші та друзі. І він думав, що знайде в них щастя. Його уява малювала перед ним прекрасні картини насолоди, яку він може отримати у світі незалежності від батька. Але, як це зазвичай буває, щойно людина досягає того, чого так довго прагнула, вона розчаровується в цьому.
Подорож блудного сина за щастям закінчилася тим, що він розчарувався в житті. У нього настала криза. Він втратив свій статок. Коли гроші закінчилися, усі друзі зникли. Потім він утратив роботу. Економічний занепад у країні змусив його шукати їжу, працюючи пастухом свиней. Так тривало доти, доки блудний син не зазнав цілковитого розчарування.
Одного разу, сидячи біля годівниці, блудний син раптом зрозумів, що щастя, до якого він так прагнув, насправді знаходиться в домі його батька. Він раптом усвідомив свою цілковиту поразку та свою провину перед батьком:
Лк. 15:17 І, отямившись, він сказав: «Скільки наймитів у домі мого батька, і всі вони мають хліба в достатку, а я тут помираю з голоду! Лк. 15:18 Піду, повернуся до мого батька й скажу йому: «Батьку! Я згрішив проти Неба та проти тебе. Лк. 15:19 Я більше не гідний називатися твоїм сином; поводься зі мною, як з одним зі своїх наймитів»».
Усвідомлення своєї провини перед Богом є дуже важливим етапом, з якого починається відродження. Покаяння означає розворот життєвого напрямку на 180 градусів. Воно починається зі зміни внутрішнього ставлення до Бога.
До покаяння людина біжить за примарою щастя, яку бачить поза Богом. Під час покаяння людина повертається обличчям до Бога й усвідомлює, що все її щастя знаходиться лише в Ісусі Христі. Вона визнає, що життя без Бога не має жодного сенсу, і робить конкретні кроки, щоб іти до Нього.
Покаяння — це найважливіша подія в житті людини. Через покаяння людина визнає реальність того, що без Бога рухається до остаточної загибелі. Апостол Павло, підкреслюючи важливість покаяння, просто благає кожну людину примиритися з Богом.
2 Кор. 5:19 Тобто Бог через Христа примирив із Собою світ, не зараховуючи людям їхніх гріхів, і Він доручив нам звіщати звістку про це примирення. 2 Кор. 5:20 Отже, ми — представники Христа, адже через нас до людей промовляє Бог. Тому ми благаємо вас від Імені Христа: примиріться з Богом.
Сповідання гріха
Усвідомлення гріха є першим ступенем покаяння. Проте істинне покаяння обов’язково включає не лише внутрішнє усвідомлення своєї вини перед Богом, а й відкрите визнання своєї потреби у Спасителі та сповідання Його Господства.
Життя блудного сина мало б небагато змін, якби він лише змінив свою думку про батька, але так і не встав, не пішов до батька й не визнав перед ним своєї вини.
Для людини, яка переживає покаяння, її стосунки з Богом набувають найважливішого значення. Вона не соромиться визнати себе віруючою перед іншими людьми. Вона більше не соромиться визнати свою потребу у Спасителі, а навпаки, бажає, щоб усі навколо могли бачити, як вона схиляється перед абсолютною величчю Бога, Який явив їй спасіння в Ісусі Христі.
Рим. 10:9 Якщо ти своїми устами визнаєш, що Ісус є Господь, і якщо віриш у своєму серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасенний. Рим. 10:10 Бо віра серця дає людині праведність, а сповідання уст приносить спасіння. Рим. 10:11 Писання говорить: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде осоромлений».
Саме тому покаяння включає відкрите сповідання свого гріха та визнання нашої потреби у Спасителі.
Покаятися людина може будь-де (Йона покаявся в утробі кита), але якщо покаяння справді відбулося, народжена згори людина ніколи не соромитиметься свого Спасителя, приховуючи те, що сталося, від інших. Вона повідомить про це своїм рідним, знайомим і друзям. Вона шукатиме спілкування з подібними до себе людьми, народженими згори.
Визнання Ісуса Христа Господом свого життя
Ще одним важливим елементом покаяння є визнання Ісуса Христа своїм Господом. Коли Апостолам ставили запитання: «Що нам робити, щоб спастися?», Апостоли відповідали:
Дії 16:31 — Віруй у Господа Ісуса, — відповіли вони, — і будеш спасенний ти та твій дім.
Спасіння стає доступним для людини лише тоді, коли вона визнає своє повне банкрутство та повне панування Христа.
Покаяння повертає людину до стану гармонійних взаємин із Богом. А це означає, що людина визнає абсолютне становище Бога як Творця Всесвіту та примиряється з Богом, приймаючи вірою спасительну жертву Ісуса Христа й довіряючи Йому своє життя.
Практична дія спасіння
Спасіння, яке стало можливим завдяки заступницькій жертві Христа, практично виявляється в житті людини, коли вона зі смиренням приймає Євангеліє своїм серцем.
Коли людина упокорюється перед Богом, усвідомлюючи свою абсолютну гріховність і потребу в Спасителі, довіряючи своє серце та своє життя Христу й приймаючи Його панування над собою, Дух Божий оживляє мертвий дух людини і, поєднуючись із ним, творить нову людину з новою природою.
Визнання Ісуса Христа Господом життя означає початок серйозних змін у нашому житті.
Народжена згори людина набуває внутрішнього бажання завжди й у всьому підкорятися Ісусу Христу. Це бажання є основою процесу освячення, про який ми говоритимемо пізніше.
Єр. 31:31 — Ось настають дні, — проголошує Господь, — коли Я укладу Новий Завіт із домом Ізраїлю та з домом Юди. Єр. 31:32 Цей завіт буде не таким, який Я укладав з їхніми праотцями, коли за руку вивів їх із Єгипту, бо вони порушили Мій завіт, хоча Я був їм чоловіком, — проголошує Господь. — Єр. 31:33 Тому в майбутньому Я укладу з домом Ізраїлю такий завіт, — проголошує Господь. — Я вкладу Свій Закон у їхній розум і запишу його в їхніх серцях. Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
Народжена згори людина визнає абсолютну велич особи Христа, тому прагне уподібнюватися до свого Спасителя й Господа.
Флп. 3:7 Але те, що я вважав надбанням тоді, тепер заради Христа вважаю втратою. Флп. 3:8 І не тільки це, але й усе інше вважаю втратою порівняно з безцінним пізнанням мого Господа Ісуса Христа. Заради Нього все інше у світі я став вважати сміттям і все відкинув заради здобуття Христа, Флп. 3:9 щоб бути з Ним не у власній праведності за Законом, а в праведності через віру в Христа, у праведності, що походить від Бога через віру. Флп. 3:10 Я хочу пізнати Христа й ту силу, що воскресила Його; я хочу розділити з Ним Його страждання і стати подібним до Нього в Його смерті.
Народжена згори людина визнає, що Христос, і тільки Христос, має право визначати, що правильно, а що неправильно, що добре, а що погано. Тому вона будує своє життя відповідно до того, що Христос говорить у Своєму Слові, визнаючи абсолютний авторитет та істинність Його Слова.
Ів. 17:17 Освяти їх Твоєю істиною: Твоє слово є істина.
Визнання Ісуса Христа Господом життя означає, що народжена згори людина ненавидить гріх. Живучи на землі, ураженій гріхом, народжена згори людина іноді потрапляє в ситуації, коли грішить. Але в усіх таких випадках справжнього християнина завжди відрізняє те, що він не може залишатися в гріху. Народжена згори людина обов’язково каятиметься і підводитиметься, щоб знову йти за Христом.
1 Ів. 3:9 Кожен, хто народжений від Бога, не любить гріха, бо в ньому перебуває Боже насіння. Він не може жити гріховним життям, бо народжений від Бога.
Контрольні запитання:
- Багато людей за днів царя Йосії намагалися жити правильно. Чому ж Бог продовжував гніватися на них?
- Що таке праведність Христа?
- З чого починається спасіння?
- Що змінюється в житті людини після покаяння?
- Чи може народжена від Бога людина постійно жити в гріху?
Джерело: Християнський біблійний інститут
