Урок 1. Чути голос Бога. Школа «Як чути Бога» проходила в Церкві «Благословення Отця». Автор – Джон Пол Джексон. Учитель – Дмитро Лео
Запитання 1
Якщо Бог зараз виразно промовить у нашій аудиторії, ми всі почуємо, що Він нам сказав? (правильна відповідь – ні!)
Ів. 12:28–30 «Отче! Прослав ім’я Твоє». Тоді з неба пролунав голос: «І прославив, і ще прославлю». Народ, який стояв і чув це, говорив: «Це грім», а інші казали: «Ангел промовив до Нього». Ісус відповів: «Не задля Мене пролунав цей голос, а задля народу».
Усі ми постійно щось чуємо, але не багато хто з нас здатен почути, коли, де і що говорить Бог. Завдання полягає в тому, щоб навчитися різноманітно слухати й чути Його голос протягом усього дня. Ісус сказав:
Мт. 13:9–13 «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!». І, приступивши, учні сказали Йому: «Чому Ти говориш до них притчами?». Він відповів їм: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Небесного Царства, а їм не дано. Бо хто має, тому буде дано й примножиться, а хто не має, у того буде забрано й те, що має. Тому Я говорю їм притчами, що, дивлячись, вони не бачать, і слухаючи, не чують та не розуміють».
Ісус сказав, що нам дана привілея чути й розуміти Божі таємниці – це дано учням, а не просто стороннім слухачам. Більше того, Ісус сказав нам (учням)
…бо хто має, тому буде дано й примножиться, а хто не має, у того буде забрано й те, що має…
Розвивати мистецтво чути Бога не просто добре, а надзвичайно важливо, тому що, не розвиваючи своєї здатності чути, ми взагалі втратимо можливість щось чути.
Пророчі люди не народжуються зрілими й здатними все чути — вони зростають у цьому. Наприклад, Самуїлу знадобилося 25 років, перш ніж Ізраїль визнав його пророком, Єремії — 15, Мойсею — 40.
Якщо ми не розвиватимемо свою здатність чути, то так і не будемо чути.
Запитання 2
Як ви думаєте, що потрібно зробити насамперед, щоб почати взагалі щось чути? (правильна відповідь — наблизитися до Нього)
Мт. 13:1–3 «Того дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. І зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов до човна й сів; а весь народ стояв на березі. І навчав їх багато притчами…»
Ми не почнемо чути голос Бога, якщо не почнемо приходити до Нього, щоб слухати. Так, зростаючи далі, ми будемо ходити в Ньому й постійно чути Його голос у різні способи, але це вже буде результатом близькості з Ним.
Неможливо чути Його без Нього. Ісус сказав: «… вівці Мої знають голос Мій». Вівці знають голос свого пастуха, бо перебувають поруч із ним; вони не знають голосів пастухів, які далеко від них.
Якщо ми хочемо чути й розпізнавати саме Його голос, нам потрібно частіше бути біля Нього. Це питання хвилює багатьох — як відрізнити власний голос або голос демонів від голосу Бога. Відповідь: «… вівці Мої знають голос Мій».
Мета наших пророчих семінарів — навчитися бути поруч із Ним і навчитися слухати Його в різні способи. Бо Дух Святий Сам обирає спосіб, у який сказати нам. І Він може говорити нам не лише про те, у якому магазині зробити покупку наступного дня, а й готовий відкривати нам великі таємниці з самих глибин Божих;
1 Кор. 2:9–11 «Але, як написано: не бачило око, і не чуло вухо, і не приходило те на серце людині, що Бог приготував тим, хто любить Його. А нам Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. Бо хто з людей знає, що в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого».
2. Роль характеру й помазання в нашому пророчому зростанні
Існує чотири основні групи людей, які діють у пророчих дарах.
1. Високий ризик і високе помазання — це обдаровані та помазані люди, але вони сильно ризикують, атакуючи своїми пророцтвами Тіло Христа.
- — вони керуються лише власними одкровеннями
- — вони не вважають себе частиною помісної церкви, а вселенської
- — вони формально визнають над собою владу пастора
- — вони не приймають викриття від людей, а лише від Духа (як вони кажуть)
- — вони викривають і атакують пророцтвами церкву та лідерів (вони ніби голос із небес, вони — вартові на мурах…)
- — вони частіше блукають від церкви до церкви, ніж приживаються в одній
2. Низький ризик і низьке помазання — це люди, які лише вважають себе пророками, але через відсутність дарів і помазання вони тільки применшують пророчий дар в очах інших, і до них не ставляться серйозно.
- — вони завжди щось бачать і чують (так вони думають), і їм завжди важливо, щоб усе це почули
- — їхні одкровення найчастіше умовні, і вони спритно змінюють їхній зміст, якщо їхня репутація опинилася під сумнівом
- — їм байдуже, справдиться чи ні те, що вони говорять, головне для них — щоб їх визнали кимось
- — вони здобувають собі авторитет завдяки одкровенням, узятим із пророцтв інших пророків, книг, касет і розповідей
- – їхні плоди завжди свідчать про їхню незрілість, і до їхніх одкровень не ставляться серйозно
3. Високий ризик і низьке помазання – вони атакують церкву через свої пророцтва, але в них немає сили й помазання.
- – вони завжди знають правильний курс для церкви й бачення для пастора (так вони думають)
- – вони точно чують, коли потрібно оголосити піст для всієї церкви, хоча самі й не думають постити
- – вони вказують на гріхи церкви та помилки, водночас самі роблять такі самі помилки й гріхи
- – вони не приносять добрих плодів в особистому житті, а навпаки, частіше сіють бунт у церкві та сум'яття
- – коли їм вказують на їхні гріхи, вони радше атакують супротивника, ніж каються
4. Низький ризик і високе помазання – це люди правильної групи. Це справді пророчі люди. Їхній принцип: милість превозноситься над судом. Вони підбадьорюють церкву й приносять сильний зрілий плід у всьому.
- – вони мають сильні й численні дари, але не виставляють їх як приклад і напоказ
- – вони вважають себе частиною Тіла Христа (церкви), тому не атакують його (її)
- – вони підзвітні тим, хто стоїть вище за них, і слухняні їм
- – вони живуть так і виконують те, що самі проповідують або пророкують
- – вони визнають і беруть відповідальність за свої помилки, гріхи та неточні пророцтва
Отже, як ми бачимо, помазання та характер по-різному впливають на наше пророче служіння. Ми не повинні ставити помазання вище за наш характер. Лише наші плоди можуть довести нашу зрілість, значущість і силу.
Усі ми можемо пророкувати, але не всі ми пророки. Дар і помазання нам дає Бог, а характер ми повинні постійно вдосконалювати. Люди, які пророкують, не народжуються зрілими — вони зростають із часом.
Є зрілі люди, але менш обдаровані, і є більш обдаровані, але незрілі — і другі є небезпечною групою в Тілі Христа. Усім нам потрібно зростати, а не чекати чуда.
Багато хто впав у служінні не через відсутність помазання, а через свій нерозп'ятий характер. Якщо ми ставимо помазання вище за характер, ми в небезпеці! Незрілі люди, які пророкують, самі визнають і називають себе пророками, а справжніх пророків люди самі визнають такими. Чим зрілішими ми є, тим більше люди прагнуть до нас і довіряють нам.
Ми повинні дуже старанно формувати свій характер, і успіх буде визначатися нашою наполегливістю.
До речі, люди, старанні на роботі, старанні й у служінні. Як щодо того, щоб завтра піти на місце вашої роботи й поговорити з вашим начальником про вас? Так я дізнаюся, чи варто доручати вам серйозну роботу з людьми.
Запитання 3
Що заважає нам чути Бога — помазання чи характер? (правильна відповідь — характер)
- – чим більше миру всередині нас, тим легше нам чути голос Божий. Внутрішній мир сприяє одкровенням.
- – чим більше й глибше ми вивчаємо Писання, тим більше чутимемо Бога. Часто Бог не говорить через наше неправильне богослов'я. Якщо ми твердолобі, то це проблема нашого характеру, а не Бога.
Чорна трійка, що впливає на здатність чути Бога.
- Гроші — пожадливість очей
- Протилежна стать — пожадливість плоті
- Слава (влада) — гордість житейська
Якщо ми спокушені, небайдужі або не померли для цих сфер у нашому житті, ми не зможемо зростати далі. Через це гріх увійшов у світ!
- Через це падали чоловіки й жінки протягом усієї Біблії!
- Через це Сатана спокушав Ісуса в пустелі!
- Через це світ осліплений і йде до пекла!
- Через це земля і всі справи на ній згорять!
Запитання для закріплення
Як ви думаєте, чи робитиме Бог для нас виняток щодо цих речей? Ні!
Чи хочемо ми й надалі чути голос Божий?
Чи готові ми розіп'яти свої бажання та звички на хресті?
Справа в помазанні чи в нашому характері?
3. Домашнє завдання
Запитання для обговорення:
- Коли ви вперше зрозуміли, що почули від Бога?
- Чи знає ваша сім’я про цей дар і як вона його розуміє?
- Чого Бог дає вам більше — снів чи розуміння від Нього?
Позакласна діяльність:
Це завдання розроблено для того, щоб зосередити вашу увагу на тому, що Бог Отець говорить із нами щогодини й щохвилини. Воно допоможе розвинути ваші навички слухання. Ви навчитеся докладати цілеспрямованих зусиль протягом усього дня, щоб запитувати Бога про те, що Він говорить, робить і бачить у повсякденних ситуаціях.
У міру того як ви будете вчитися слухати, ви навчитеся відрізняти власний голос, думки й примхи від голосу Бога. Коли ми навчимося слухати Бога й чути Його в малих речах, ми зможемо отримати послання з Його серця щодо великих проблем.
- Поспостерігайте за грою. Яку категорію або літеру обере учасник?
- Поспостерігайте за грою в м’яч. Що зараз буде: передача чи пробіжка?
- Послухайте християнське радіо. Чи здатні ви почути, як Бог підказує вам назву наступної пісні?
- Підійшовши до дверей або телефону, спробуйте почути, хто це, перш ніж дізнаєтеся про це.
- Перед недільним служінням подумайте, які пісні сьогодні виконуватимуться?
Завдання для читання
Прочитати книгу Даниїла, 1–4 розділи.
- Яким життям жив Даниїл, щоб підготувати своє серце до того, щоб чути Бога?
- Як ці вірші відображають мудрість Даниїла? (2:17–18)
- Що може статися, коли ви ясно чуєте Бога? (2:46–48)
- Чи думаєте ви, що ці мудреці (івритом — астролог) справді правильно почули від Бога? (4:6)
- Чому Даниїл міг вільно дати цареві цю пораду? (4:24)
- Розділ 4 розповідає сам цар від першої особи, а не Даниїл. Яке це має значення?
Кінець уроку.
Церква «Благословення Отця»
Автор — Джон Пол Джексон
Учитель — Дмитро Лео
