Урок присвячений тому, чому Бог не говорить. Школа «Як чути голос Бога» проходила в церкві «Благословення Отця».
Урок 4. Чому Бог не говорить?
1. Бог має право перевіряти або випробовувати людину
Насамперед важливо пам’ятати, що Бог — емоційна Особистість. Не думайте, що Бога цікавить просто молитва, «без серця». Найбільше Бога цікавить у молитві серце. Йому не подобається споживацький підхід до молитви, коли ми приходимо до Нього лише для того, щоб щось від Нього отримати. Ось чому Бог може перевіряти або випробовувати нас.
Певний час Бог може мовчати, щоб подивитися, наскільки серйозно ви налаштовані і з якою метою шукаєте Його? Він потрібен вам як пошуковик Google: «Дай мені тут і зараз усе, чого я хочу!»? Чи вас цікавить Його Особистість і ходіння перед Ним? Безсумнівно, є щось більше, ніж лише отримання відповідей на свої прохання!
Ось на що Бог звертає увагу:
І не волали до Мене своїм серцем, коли кричали на своїх ложах; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються (Ос. 7:14).
Через пророка Осію Бог показує, наскільки для Нього важливо, щоб люди волали до Нього серцем, а не лише язиком. Є різниця між тим, щоб просто видавати молитовний звук, і тим, щоб звертати до Бога своє серце! Отже, виходить, «волати» до Бога — це ще не все, що потрібно робити!
«І не волали до Мене своїм серцем, коли кричали на своїх ложах…» Виходить, вони таки кричали, вони таки зверталися до Бога, але в цьому не було серця. І далі Господь каже: «Збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються». Це був Божий докір людям, чиїм богом стало черево!
Якщо ви тривалий час жили для себе, а тепер вирішили наблизитися до Бога й навчитися краще чути Його, будьте готові до того, що Він може випробувати вас. Господь має повне право якийсь час зберігати мовчання. Сприймайте це позитивно, адже Бог — це Особистість, Яка прагне близьких стосунків із вами й тому випробовує ваше серце.
Тобто якщо ви хочете чути Бога, вам потрібно невідступно рухатися в цьому напрямку — незалежно від того, отримали ви від Нього швидку відповідь чи ні. Покажіть Богові, що ви налаштовані рішуче! Покажіть Йому, що ви справді не та людина, яка сьогодні кличе до Нього, а завтра розвернеться й піде. Якщо ви хочете чути Бога, продовжуйте, продовжуйте й продовжуйте шукати Його обличчя! Будьте наполегливими! Приходьте до Нього без претензій. Кажіть: «Господи, я все одно буду чекати на Тебе. Я все одно хочу чути Тебе. Я все одно сподіваюся на Тебе».
Можливо, ціна, яку ви раніше платили за те, щоб чути Бога, тепер уже недостатня. Не порівнюйте себе з тією людиною, якою ви були п’ять років тому.
У міру нашого зростання Бог очікує від нас більшого. Якщо раніше ми приділяли Богові стільки-то часу, то тепер Він може попросити в нас більше — з огляду на наше покликання в Його плані для нашого життя. Тому не живіть минулими досягненнями. Недостатньо того, що ви добре чули Божий голос 15 років тому! Вам слід зараз навчитися добре чути Його голос. І, якщо потрібно, заплатіть за це більшу ціну! Я говорю не про гроші, а про вашу посвяту.
Я отримував дуже багато корисних і справді надзвичайно важливих одкровень під час особистих усамітнень із Богом, але це коштувало мені часу й грошей. Не бійтеся заплатити високу ціну за те, щоб почути Самого Бога! Це варте будь-яких грошей і будь-якого часу. І тоді ви на сто відсотків будете впевнені, де вам повернути, а де зупинитися, і в тому, чого Бог очікує від вас сьогодні.
2. Бог має право не повторювати того, що людина вже знає
Те, що вже сказане Богом і записане в Біблії, не потребує повторення. Якщо ви з’ясуєте це для себе й воно засвоїться у вас, ви не ставитимете Богові неправильних запитань. Деякі люди ставлять Богові десять запитань, на п’ять із яких уже є відповіді в Біблії. Вони марнують час. Краще поставити п’ять запитань, на які Бог справді відповість.
Не ставте Богові дурних запитань — Він не відповідатиме на них! Це також стосується випадків, коли Бог раніше щось говорив вам, і сказане Ним уже передбачає виконання.
Біблія містить історії та заповіді. Усі заповіді, записані в Біблії, передбачають послух їм. Усе, про що Бог сказав у Своєму Слові, незмінне й продовжує діяти.
Якщо ви запитуєте, прощати когось чи ні, не чекайте відповіді. Ви зобов’язані простити. Не потрібно спокушати Бога цим запитанням, виявляючи лукавство: «Боже, якщо Ти скажеш мені простити, тоді я прощу. Якщо не скажеш — не прощу». Це може виглядати духовно, ніби ви хочете бути слухняними Богові. Але насправді ви хитруєте, намагаючись обдурити Господа й самих себе: «А раптом для мене в Бога є інші стандарти! Раптом Він скаже мені: “Іди й блуди. Я особисто дозволяю тобі це”». Ви повинні зрозуміти, що такого ніколи не буде!
Будьте дуже уважними щодо того, що Бог сказав вам раніше, адже саме від цього залежить, чи відповість Він вам.
Знову повертаюся до царя Давида. Зверніть увагу: Бог не став знову нагадувати Давидові, що вбивство й перелюб — це гріх. Але через пророка Натана Він саме це поставив цареві в провину.
Чому ж ти знехтував словом Господа, вчинивши зло в Його очах? Урію Хеттеянина ти вразив мечем; його дружину взяв собі за дружину, а його вбив мечем Аммонітян… (2 Сам. 12:9)
Знайте: якщо ви прочитали в Біблії про щось, що вам велено робити, — просто робіть це! Вам не потрібно перепитувати Бога, чи виявляти вам послух. Ви повинні бути виконавцем Слова!
І, нарешті, Бог може не відповісти вам, коли йдеться про прості сімейні або побутові правила: ви й так знаєте, як поводитися і що робити. Наприклад: любити чи не любити свою дружину, піклуватися про дітей чи ні. Не чекайте, що Бог особисто скаже вам це. Просто робіть це!
3. Бог дозволяє людині самій зробити вибір
Бог не ляльковод і ніколи не хотів, щоб люди були подібними до роботів. Ще в Едемському саду Бог дав людям вільну волю. А в Об’явленні 22:11 Господь говорить: «Неправедний нехай ще чинить неправду, а нечистий нехай ще опоганюється; праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується». Від книги Буття до книги Об’явлення простежується те, що людина завжди має вибір.
Бог справді дає нам право вибору. Коли йдеться про прості побутові речі, Бог дозволяє нам самим приймати рішення. Якщо ви запитуєте Бога, поїхати вам улітку відпочивати до Єгипту чи Туреччини, повірте, Він навряд чи відповість вам — вибір за вами. Якщо тільки ви не вирушаєте кудись із місією, щоб служити, а просто їдете засмагати на сонці й купатися в морі, повірте, Бог не втручатиметься в це.
Бог не відповідає на запитання на кшталт: плиткою якого кольору мені викласти підлогу на кухні? Він просто дозволяє вам обрати плитку на свій смак.
Скільки разів ми в нашій сім’ї просили Бога поради щодо якихось домашніх справ. На наш подив, відповіді були приблизно такими: «Вам там жити. Обирайте, що хочете і де хочете, а Я вас благословлю». Такий характер Бога: у побутових речах Він залишає вибір за нами.
Усе мені дозволено, але не все корисне. Усе мені дозволено, але не все будує (1 Кор. 6:12 — сучасний переклад).
Бог учить нас бути дорослими й приймати рішення. Він не хоче все життя підказувати нам: встань, сядь. Що ви робили, коли ваші діти були маленькими? Ви наполягали, щоб вони слухалися вас у всьому, розуміючи, що вони лише вчаться жити. Але коли вони виросли, ви стали наполягати, щоб вони самі виявляли ініціативу й не питали у вас, чи мити посуд, чи виносити сміття, чи застеляти ліжко. Навпаки, ви запитуєте їх: «Невже ви самі не бачите, що потрібно зробити?»
Бог поводиться з нами так само. Тому в міру нашого зростання Бог дозволяє нам самим робити вибір, щоб ми пробували, ставали дорослішими в усіх питаннях і могли самі приймати важливі рішення. Він говорить: «Молодець, синку, ти прийняв рішення, і в тебе вийшло! Я пишаюся тобою! Мені не соромно за тебе!»
Шукати Божого водительства в будь-якій справі — це добре! Але якщо Він не відповідає вам щодо простих речей — розслабтеся й зробіть вибір самі.
4. Людина перебуває в неправильному становищі перед Богом
Людина може перебувати в неправильному становищі перед Богом через гордість, глупоту, непослух та інші гріхи. Але деякі віруючі взагалі не бачать зв’язку між гріхом і здатністю чути Божий голос. Їм здається: якщо вони вірять у те, що Бог є, то Він зобов’язаний говорити до них.
І запитав Саул Господа, але Господь не відповідав йому ні уві сні, ні через урім, ні через пророків (1 Сам. 28:6).
Не можна допускати гріх у своєму житті, сподіваючись на те, що згодом ви покаєтеся — і все відновиться; у всьому зізнаєтеся — і все буде, як раніше!
Одна людина зробила щось погане, потім розкаялася — і в неї все відновилося. Інша людина начебто зробила те саме, і Бог прийняв її покаяння, але її життя покотилося вниз, усе зруйнувалося: і служіння, і здоров’я, і сім’я. Це як рулетка, у яку не можна грати, сподіваючись, що вас омине… Це величезний ризик!
Знову повернімося до Давида. Отже, він згрішив. До нього приходить пророк Натан і викриває його. Давид усвідомлює свою провину й кається перед Богом. Натан відповідає: «Господь зняв із тебе твій гріх; ти не помреш, але оскільки цією справою ти подав ворогам Господа привід зневажати Його ім’я, то помре син, який народився в тебе» (1 Сам. 12:13–14).
Давид щиро розкаявся і був прощений. Але що сталося після цього? Одразу після того, як Натан пішов, немовля захворіло.
І молився Давид Богові за немовля, і постив Давид, і, усамітнившись, провів ніч, лежачи на землі (2 Сам. 12:16).
У пості, лежачи на землі в простому одязі, Давид сім днів волав до Бога за немовля. Але дитина все ж померла.
Тоді Давид устав із землі, умився, помазався, перемінив свій одяг, пішов до Господнього дому й молився. Повернувшись додому, він звелів подати йому хліба — і їв (2 Сам. 12:20).
Замисліться, яким було покаяння Давида! Яку жертву він приніс Богові, щоб немовля залишилося живим! Однак за весь цей час Господь жодного разу не відповів йому, жодного разу не заговорив із ним.
Удруге Давид згрішив, коли переписав народ. Це було гріхом в очах Бога, тому що цар покладався не на Господа, а на силу людей. І хоча Давид знову усвідомив свою помилку та розкаявся, Бог послав до нього пророка на ім’я Ґад, і той звістив Давидові Божий суд (див. 2 Сам. 24:13).
Ми можемо побачити, як, незважаючи на покаяння, гріх Давида вплинув на все його життя та служіння. Якщо раніше Бог звертався до Давида безпосередньо, то після гріха Він уже посилав до нього пророків, а особисто з царем не говорив.
Так, справді, ми не знаємо, якими будуть наслідки після нашого покаяння! Давид — приклад людини, чиї стосунки з Богом були зруйновані через гріх. За понад сорок років царювання Давида Бог відповідав йому буквально кілька разів. Та й то це була реакція на його благання, а не ініціатива Бога.
Ця історія — застереження для нас, щоб ми тисячу разів подумали, перш ніж допустити гріх у своє життя. Адже після цього можна просто не відновитися!
Знаю, що хтось зараз думає: «Ні, ні! Бог прощає!» А я й не кажу, що Бог не прощає. Він простив Давида. Просто ніхто з нас не може наважитися вирішувати за Бога, якими будуть наслідки. Ніхто не може сказати: «Я гарантую, що наслідків не буде!» Це вибір Бога.
З цієї історії можна винести ще один урок. Зверніть увагу: у наведених вище випадках Бог особисто не викривав Давида, а посилав до нього пророків. Однак більшість людей, які потрапили в сіті гріха, кажуть: «Я не приймаю викриття від людей! Якщо Бог Сам не говорить мені, що я грішник, значить, усе гаразд!»
Не раз мені доводилося чути таке: «Просто у вас немає любові, тому ви мене викриваєте! Бог нічого не говорить мені в серці. Ось якби Бог мені сказав, тоді я прийму!» А Бог і не буде говорити з вами, бо ви образили Його Духа Святого! Він посилає інших людей сказати вам про це, щоб ви не думали: «Якщо моя совість мовчить, значить, усе добре». Бог посилає свідків, які виведуть ваші таємні гріхи на світло.
5. Людина не збирається робити те, що скаже їй Господь
Люди можуть просити в Бога чого завгодно і обіцяти Йому що завгодно. Але якщо Господь знає, що людина не виконуватиме обіцяного, Він відповість мовчанням. Нам потрібно пам’ятати, що Бог — це Особистість із певними принципами та характером, Яка може сказати: «Я так вважаю, отже, це правильно!»
І сталося: як Він кликав, а вони не слухали, так і вони кликали, а Я не слухав, говорить Господь Саваот (Зах. 7:13).
У чому претензія Бога до людей? «Він кликав, а вони не слухали!» Тобто Бог хотів, щоб люди щось зробили, а вони не реагували. Тому, коли вони, люди, кликали: «Я не слухав, говорить Господь Саваот».
І справа не в образі Бога на людей, а в Його принципах і характері. Він говорить: «Я прошу вас про щось, а ви не робите. Я даю вам повеління, а ви не виконуєте. Тому, коли ви будете кликати, Я не відповідатиму».
