Урок 6. Школа «Ефективна молитва». Автор Мері Еліс Іслейб пояснює, що таке молитва посвяти, відданості та смирення.
Молитва посвяти, відданості та смирення — сильна молитва, у якій виражаються наша воля та послух Божим планам у нашому житті. Це молитва не за інших; у ній ви говорите про свою відданість і смирення перед Богом. Хоча це сильна молитва, через неправильне її розуміння вона стає слабкою та неефективною в житті віруючих. Однак якщо ми зрозуміємо, як діє ця молитва, то зможемо сповнюватися силою та благодаттю Господа, що допоможе нам здобувати перемогу в кожній деталі Божого плану.
Відкриймо Євангеліє від Марка, 14-й розділ. Ісус зі Своїми учнями молився в Гефсиманському саду. Переповнений Духом Святим, Який є Духом молитви, Ісус «… почав жахатися й тужити» (вірш 33).
Далі Ісус звертається до учнів:
… душа Моя смертельно сумує; залишайтеся тут і пильнуйте.
І, відійшовши трохи, упав на землю й молився, щоб, якщо можливо, минула Його ця година… Мк. 14:34,35
Про яку годину говорить Ісус? Про годину Своєї смерті, про неминучість розп’яття. Звичайно, усе, що Він робив, було підготовкою до розп’яття, але справжній прояв послуху чекав на Нього попереду. Він глибоко переживав тягар, відповідальність і напруженість цього моменту. Його послух мав змінити долю людства, і Ісус знав це.
Але Ісус також відчував нездатність власними силами здійснити волю Отця. Ми думаємо, що Ісусові було легко йти на хрест, але це не так, якщо взяти до уваги Його людську природу. Він був на 100% Богом, але на 100% і людиною. Як людині, Йому було важко думати про те, що Він має йти на хрест. Як Синові Божому, Йому було легко, але ж страждала й помирала Його людська плоть!
Слова Ісуса відображають боротьбу всередині Нього. З одного боку, Він хотів іти на хрест, але з іншого — хотів би уникнути цього. Це був конфлікт між Його плоттю, розумом і бажанням здійснити волю Отця. Але ми бачимо, що в молитві Ісус отримує силу повністю присвятити Себе Божому плану, незважаючи на ціну, і це посвячення принесло Йому вічну славу.
Якби це була Твоя воля
Ісус продовжує молитися:
Авва Отче! Ти все можеш; пронеси цю чашу повз Мене. Та не чого Я хочу, а чого Ти. Мк. 14:36
Остання частина вірша викликає багато непорозумінь, тому що люди думають: «Добре, Ісус молився: „Якщо Твоя воля…“, тож і я буду молитися так само», — але додають ці слова до всіх молитов. А ці слова роблять молитви неефективними. «Отче, якщо Твоя воля — зцілити мене, зціли мене». Це не та молитва, якою потрібно молитися, адже воля Господа саме в тому, щоб зцілювати. Він здійснив це у Христі. Зцілення включене у викупну дію спасіння.
У такій ситуації потрібно використовувати Молитву Віри, а не Молитву Смирення. Якщо ми молимося за Словом Божим, нам не потрібно щоразу додавати: «Якщо на те Твоя воля», тому що ми знаємо: Його Слово та Його обітниці і є Його воля.
З іншого боку, Ісус молився словами: «Якщо на те Твоя воля». Це молитва послуху й посвяти Богові, коли Він відкриває вам Своє серце, плани та показує, яким шляхом вам потрібно йти.
Такий тип молитви є показником стану… вашого серця. «Отче, моє життя належить Тобі. Я присвячую своє життя Тобі. І нехай буде не те, чого хочу я, а те, чого хочеш Ти».
Бог дуже добрий, але як Отець Він вимагає послуху. На цьому ґрунтується Молитва Посвяти та Смирення: «Отче, що б Ти не сказав мені зробити, я зроблю. Куди б Ти не сказав іти, я піду».
Якщо ви знаєте, що робити, і відчуваєте силу це зробити, більше не кажіть: «Якщо Твоя воля…», просто слухайтеся. У вашому житті має бути присутній дух посвяти! А щоб це забезпечити, вам потрібно включити саме таку молитву у своє молитовне життя.
Я часто молюся так: «Отче, сьогодні я належу Тобі. Моє життя — не моє власне, я живу, щоб слухатися Тебе. Мені подобається бути слухняним Тобі. Не власної волі, не волі людини чи плоті, не волі диявола, а Твоєї волі — ось чого я бажаю. Отче, не чого я бажаю, а того, чого бажаєш Ти».
Бог очікує від Свого народу посвяти. Це не означає, що ми сидимо й цілий день запитуємо: «Господи, у чому Твоя воля? Одягнути сьогодні зелене чи червоне?». Багато що ми вирішуємо самі, але в ширшому сенсі наші серця мають бути відкритими Господу для здійснення Його волі. Ми повинні бути слухняними Йому та змінюватися, якщо Він цього вимагає від нас. А виражаємо ми все це через Молитву Посвяти, Відданості та Смирення.
Бог хоче просто послуху
Бувають випадки, коли Бог просить нас зробити конкретні й визначені речі. Це те, чого Бог вимагає від нас. І хоча наш розум чи плоть, можливо, хочуть піти іншим шляхом, виявляють слабкість або бунтують, у своєму серці, завдяки Святому Духу, ми знаємо, що Бог просить нас зробити. Тут ми маємо справу з конкретною сферою нашого життя, як Ісус тієї ночі в Гефсиманії, коли в Молитві посвячення та послуху Він підкорив Себе волі Отця, прийнявши рішення йти на хрест.
Оскільки ця молитва пов’язана з послухом, дуже важливо зрозуміти, що послух ґрунтується не на тому, велике чи мале те, що саме Бог просить виконати. Послух полягає просто в покорі Господу — в усьому.
Багато хто думає: «Якщо Господь колись покличе мене до Африки, я послухаюся Його». Але якщо ми в чомусь не слухаємося Його зараз, то не послухаємося і в майбутньому, коли Він попросить зробити ще щось. Для Господа послух — це просто послух, незалежно від того, наскільки великим чи малим людині здається те, що Бог просить зробити. Якщо ми посвячуємо себе Господу, то зобов’язуємося слухатися Його в усьому.
Бог вимагає готовності
Ми побачили, що Молитва посвячення, послуху та смирення стосується послуху на всіх рівнях і в усіх сферах життя. Але вона також передбачає і волю. Бог вимагає і послуху, і покори. Він дав нам цю молитву, щоб і послух, і воля діяли разом у нашому плотському розумі, який часто противиться Господу.
Подивіться, що говорить Ісус:
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а тіло немічне. Мк. 14:38
Багато людей кажуть: «Так, тіло таке немічне», — і використовують цей вірш як виправдання непослуху, небажання коритися та впертості. Так, тіло немічне, але Ісус показав приклад того, як молитися, щоб отримати благодать і силу, необхідні для подолання слабкості тіла та безвілля, щоб підкорити їх і привести до послуху.
Подивіться, що апостол Павло пише християнам у Филипах:
Отже, улюблені мої, як ви завжди були слухняні, не тільки в моїй присутності, але набагато більше тепер, під час моєї відсутності, зі страхом і тремтінням звершуйте своє спасіння,
бо Бог викликає у вас і хотіння, і дію за Своїм уподобанням. Флп. 2:12,13
Ці два вірші показують, яким християнство є насправді: ви і Господь дієте разом. Людина повинна виконати свою частину, і Бог також має Свою частину роботи, і вони діють разом заради здійснення Божої волі на землі. Сказано, що ми повинні звершувати своє спасіння, але це не має здійснюватися лише нашими власними силами. Ми повинні виконати свою роботу, а Господь виконає Свою.
Бог дає вам здатність виявляти волю й бути слухняними. Вірте в дію Господа у вас.
Щодня дякуйте Йому за те, що Він робить! Так чинив Ісус. Це зміцнює в послуху. Він молився Молитвою Посвячення, Послуху та Смирення і, як сказано в Лк. 22:43, ангели негайно спустилися та зміцнили Його, щоб Він зміг піти на хрест і виконати волю Отця.
А зараз я хотіла б, щоб ви помолилися, присвятили себе Господу, молячись від усього серця:
«Отче, я молюся Молитвою Посвячення, Послуху та Смирення. Кожна сфера мого життя належить Тобі. Отче, я піду туди, куди Ти мені скажеш, і зроблю те, що Ти скажеш. Не моя воля, а Твоя воля буде виконана. Дякую, Отче, що Ти викликаєш у мені бажання діяти за Своїм благоволінням. У Тебе є чудовий план для мого життя, план миру та радості.
Отче, я присвячую все своє життя Тобі. У Тебе є план для кожної сфери мого життя. Дякую, Отче, за радість послуху. Отче, я хочу мати дух послуху у своєму житті, а не бунту чи гордості, не протистояння чи жорстокосердя, але м'яке, чутливе серце, яке бажає робити все, що завгодно Тобі.
Я зрікаюся бунту та впертості в ім'я Ісуса. Отче, перед Твоїм лицем я виявляю бажання робити все, чого Ти хочеш. Не має значення, що говорять люди, що говорить світ: у моєму обличчі Ти бачиш покірну людину. Ти знайшов слухняну людину.
Отче, я з радістю робитиму все, що Ти скажеш. Дякую, Отче, за дух віри, дух послуху. Отче, дякую, що Твоя воля буде здійснена в моєму житті заради Твоєї слави. В ім'я Ісуса, амінь».
Кінець уроку.
