Урок 8. Школа «Ефективна молитва». Авторка Мері Еліс Іслейб зосереджує увагу на молитві прославлення і поклоніння.
«Усякою молитвою… моліться…» — йдеться в Посланні до ефесян 6:18. Тепер я хотіла б навчити вас, що таке молитва прославлення і поклоніння.
Ми знаємо, що прославлення і поклоніння — частина нормального християнського життя, але я включила це в молитву, тому що молитва — це дружба з Богом, а прославлення і поклоніння — частина цієї дружби.
Ви побачите, що прославлення і молитва дуже тісно пов’язані, і чим більше прославлення і поклоніння ви вкладатимете у свою молитву, тим більше змін побачите у своїй дружбі з Богом.
У 4-му вірші Псалма 99 йдеться про важливу мету прославлення: «Входьте в Його брами з подякою, на подвір’я Його — з хвалою». Одна з функцій прославлення — привести вас у Божу присутність. Коли Біблія говорить про брами й подвір’я Господа, мається на увазі духовний стан і здатність, яку ми маємо завдяки Христу, — перебувати в присутності Господа.
Кров Ісуса зробила це можливим. Як? Завіса в храмі розірвалася, коли Він помер на хресті. Тепер кожен віруючий може постати перед престолом Господа як праведник, щоб служити Йому. Ми використовуємо прославлення, щоб увійти в Його присутність і прийти до Нього з радісним серцем.
У Першому посланні Петра 2:5 відкривається ще одна мета прославлення:
І самі, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові через Ісуса Христа.
Прославлення для нас — це принесення Господу духовної жертви.
Бог — це все той самий Бог, Який винагороджує жертвоприношення. За часів Старого Завіту Він робив це за допомогою природного вогню. За Нового Завіту Він відповідає вогнем Святого Духа, що горить у наших серцях. У Євр. 13:15 читаємо:
Отже, через Нього завжди приносьмо Богові жертву хвали, тобто плід уст, що прославляють Його ім'я.
Зверніть увагу — завжди. Тому прославлення є такою важливою частиною нашого молитовного життя.
У Біблії можна знайти багато видів прославлення. У Старому Завіті єврейському слову «прославляти» відповідало безліч виразів: славословити Бога, прославляти Його, схиляти коліна перед Господом. Воно також означає підносити до Нього руки, радувати Його, славити Його.
Оскільки це слово має так багато значень, не варто зациклюватися на одному способі прославлення Господа. Ведені Духом, розширюйте своє життя у прославленні.
Господь наповнює душу славою
Коли я служила в одній церкві у Швеції, ми поставили собі за мету розвинути у віруючих сильне поклоніння Господу. Ми надихали людей бути вільними, щасливими; голосно, сильно, іноді навіть із бурхливими проявами славити Бога, бо бачили, що Він цього хоче.
У Псалмі 22:3 сказано, що Бог Сам наділяє Своїх людей бажанням і здатністю прославляти. Саме прославлення приводить до того, що Господь так глибоко живе в нас.
Поставивши собі за мету бути вільними у нашому поклонінні та прославленні, ми співали, танцювали, кричали й плескали Господу, бо наші серця були переповнені Його радістю і славою. Ви маєте робити це впевнено й вільно.
В одній будівлі ми ледь не проламали підлогу своїми танцями перед Богом. Штукатурка падала зі стелі телефонної компанії, яка була під нами.
Ті, хто там працював, піднялися й попросили нас так не танцювати. Тоді ми заспокоїлися, а пастор шукав відповіді у Бога. І одного разу, коли ми так славили Господа, Він сказав пастору: «Я віддам за людей, які так сильно прославляють Мене, що завгодно».
Бог шукає людей, які славлять Його від усього серця. Звичайно, це не означає, що ви повинні завдавати незручностей тим, хто живе або працює під вами, але Бог любить вільну, сильну, впевнену молитву прославлення. Ця молитва включає не лише прославлення, а й поклоніння, оскільки це Молитва Прославлення і Поклоніння.
Ми знаємо, що всі мешканці небес роблять лише одне — поклоняються Царю царів, Господу господ — Богові.
Ми поклоняємося Богові не за те, що Він зробив, а для того, щоб встановити більш близькі стосунки з Ним, і ми поклоняємося Йому, тому що Він — Бог. Поклоніння торкається найглибших струн Господа. Його серце звернене до землі в пошуках поклоніння. Коли ви поклоняєтеся Йому, саме слава Господа наповнює те місце.
Прославлення — це вибір
У 10-му розділі Євангелія від Луки ми бачимо історію про Марту й Марію, про те, як вони вчинили, коли їхній дім відвідав Ісус. Марта одразу взялася готувати велике частування. Вона була так зайнята цим, що не знайшла часу зупинитися й послухати Ісуса. Марія ж сіла біля Його ніг і стала слухати Його.
Коли ж Марта поскаржилася Ісусу, що Марія не допомагає їй, Він відповів:
Марто! Марто! Ти турбуєшся й клопочешся про багато що, а потрібне одне. Марія ж обрала добру частку, яка не відбереться від неї. Лк. 10:41,42
Зверніть увагу: Марія зробила вибір. Ви повинні відчути серцем, що поклоніння — це вибір! Для людей цього світу неприродно поклонятися Господу! Бог цього світу — антихрист, який протистоїть поклонінню живому Богові. Однак ваша внутрішня людина має серце поклонника, і Дух Святий, який живе у вас, спонукає вас поклонятися Господу.
Бог — ваш Отець, і Дух Святий творить зв'язок любові між вами й Богом. Але для цього ви повинні зробити вибір, як це зробила Марія. Вона обрала те, чого в неї ніколи не відберуть.
Поклоняючись Богові, ви зрозумієте, що ніхто ніколи не відбере у вас того, що ви маєте від Бога внаслідок близьких стосунків із Ним. У відповідь на поклоніння Йому (і не лише за те, що Він зробив, а тому, що Він — Бог) ви отримуєте любов і знання.
У поклонінні ви наближаєтеся до Бога, і Він стає ближчим до вас. Його присутність і буття стають відчутними у вашому житті. Ви зростаєте в усвідомленні того, Ким Він є насправді, і Він стає для вас найціннішою першою любов'ю.
У Першому посланні до коринтян 3:16, 17 сказано, що ми — храм Божий, і Дух Святий живе в нас. Коли ви поклоняєтеся Йому від усього серця, ви прославляєте Його й наповнюєтеся Його славою. Ніщо у вашому житті не може замінити молитву поклоніння й прославлення.
Ісус сказав нам, що Бог є Дух, і ті, хто поклоняється Йому, повинні поклонятися в дусі та істині (Ів. 4:21–24). Тут Ісус відкриває нам Закон поклоніння. Кожна людина глибоко всередині створена для поклоніння чомусь; вона прагне наблизитися до чогось вищого й віддати себе цьому. Дух цього світу підмінив це бажання гуманізмом. Людина звеличила себе й поклоняється лише собі, уявляючи, що все існує для її задоволення. Але, прийшовши до Ісуса Христа, ви розумієте, що створені для поклоніння Богові, навіть коли молитеся.
Ісус сказав, що ми повинні робити це в дусі — усім серцем — та в істині. Нам потрібно поєднати знання про Бога з глибокими особистими стосунками, а не просто володіти інформацією. Ми повинні мати з Богом живе спілкування, поклоняючись Йому в дусі та в істині.
Поклоніння включає приношення
Слово Боже говорить:
І Тому, Хто зробив нас царями та священниками Богові й Отцеві Своєму, слава і держава навіки-віків! Об'яв. 1:6
Що робить проповідник? Він приносить жертву. І частиною жертви є поклоніння. Поклоняючись, ми віддаємо щось Господу: гроші, час і тому подібне. Але є ще один аспект поклоніння — коли ми віддаємо Йому частинку себе як слухняні слуги: співаємо для Нього, улюбленого, слухаємо Його, поклоняючись перед Його престолом.
Якщо присвятити час тому, щоб слухати Бога в місці нашого поклоніння, ви почуєте відповідь, яку шукаєте. Багато хто витрачає час на молитву, але при цьому не слухає Бога.
Існує багато значень слова «поклонятися». Одне з них — схилятися фізично та схилятися серцем, думками, усією своєю сутністю.
Поклонятися також означає впасти ниць у повній пошані або страху перед Богом. Страх у цьому випадку не означає боятися Бога, а шанувати Його.
У Новому Завіті слово «прославляти» також означає цілувати, обожнювати Господа. У місці нашого поклоніння ми особливо сильно відчуваємо любов до Бога та Його любов до нас.
Фактично Бог вимагає шанобливого ставлення до Себе. Давши Десять заповідей синам Ізраїлю — і нам, оскільки вони є для нас настановою, як жити перед Господом, — Він наказав: «Хай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм. Не роби собі кумира й жодного зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді під землею» (Вихід 20:3–6).
Часто в поклонінні ми падаємо ниць перед Ним і говоримо від усього серця: «Я не дозволю іншій людині чи речі панувати в моєму житті. Я повністю Твій. Усе в мені належить Тобі».
Він не лише наказав нам поклонятися, а й бажає нашого поклоніння. Тоді Ісус помер на хресті. Він віддав усе, що мав. І за те, що Він зробив, і за те, Ким Він є, — возвеличений Цар — Він заслуговує на поклоніння. Усе, що ми маємо, походить від Нього, з Нього та зі знання про Нього.
Люди зазвичай поклоняються роботі, зіркам кіно та естради, навіть собі. Але в серці немає повноти, якщо ми не поклоняємося Богові, нашій першій любові, нашому Господу Ісусу!
Прославлення приносить Божу силу
Якщо ви поклонятиметеся Богові, то станете сильнішими з Ним, бо Він найсильніший! Він Бог землі й неба! Немає іншого, подібного до Нього!
У поклонінні Йому ви відчуєте силу, якої раніше не відчували.
А ті, хто надіється на Господа, відновлять силу; підіймуть крила, немов орли, побіжать — і не втомляться, підуть — і не змучаться. Іс. 40:31
Слово «надіються» означає — служать Господу, а «відновитися» — стати новим, оновленим.
Ми поклоняємося Богові — це означає, що ми служимо Йому, і відбувається божественний обмін. Наша людська сила замінюється неперевершеною силою Бога! І з цією силою ми можемо піднятися в духовному світі!
Слово Боже говорить:
Замовкніть переді Мною, острови, і нехай народи відновлять свої сили; нехай наблизяться й скажуть: станьмо разом на суд. Іс. 41:1
У поклонінні Дух Святий вводить нас у Божу присутність. Ми віддаємо в молитві нашу любов, розум, волю, а Його присутність приносить у наше життя плоди.
Чим більше ми присвячуємо себе Богові в сильному поклонінні, тим більше зв’язків зі світом розривається, а наше серце з’єднується із серцем Господа.
Один із плодів — чистота і святість. Сила Його присутності очищає від неправедності та гріха, і святість Господа починає діяти у вас.
Часто під час поклоніння Бог звертається до вашого серця і служить вам, Божа слава виявляє гріхи та те, що вам необхідно змінити. Вона діє у вас, через вас і над вами, і в Божій присутності у вас відбуваються перетворення, що впливають на ваше життя.
А з часом у поклонінні до вас прийде дар пророцтва, і з ваших уст поллються пророчі слова Господа. У Об'явленні 19:10 сказано, що дух пророцтва — це дух поклоніння.
Поклоняючись Ісусу, ми відкриваємо для Нього можливість говорити через нас.
Ми також знаємо, що під час поклоніння люди зцілюються.
Пам'ятайте, що Молитва поклоніння і прославлення — це не просто слова. Ісус говорить, що вона має виходити із серця (Мт. 15:8,9). Краще від щирого серця бути слухняним і поклонятися Господу, ніж приносити Йому жертви.
Деякі люди воліють бути «релігійними», нікому не підкорятися й не надто вільно виражати себе. Але Бог радше віддасть перевагу тим, хто вільно прославляє Його від щирого серця!
Почніть довше поклонятися і прославляти Господа, ніж ви робили це раніше. Увійдіть із Ним у близькі стосунки, і це зробить вашу молитву сильною, ясною та відкритою перед Ним.
Павло навчав, як ми маємо завершувати будь-яку молитву:
Ні про що не турбуйтеся, але завжди в молитві й проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом. Филип'янам 4:6
Це означає, що кожне прохання до Бога ми маємо завершувати подякою. Ми повинні дякувати Богові за те, що Він почув нас і відповів на молитви, за те, Хто Він є, і за те, що Він зробив у нашому житті.
Якщо ми чинимо так, то час молитви приносить нам мир, радість і задоволення, тому що ми підкорилися Біблії та молилися, як велить Господь. Ми дозволили, щоб кожне моління й приношення наших сердець стало відомим Господу…
Прославлення і поклоніння — важлива й сильна частина вашого життя. Пам'ятайте включати їх на початку, у середині та наприкінці молитви. Зосередьте ваше серце, розум, дух, тіло — кожну частинку себе — на Богові, вашому Небесному Отцеві, на Ісусі, вашому Господі, на Дусі Святому — вашій Силі, Помічникові, на Тому, Хто завжди з вами.
Кінець уроку.
