Урок 1. Школа «Розрізнення духів» допоможе вам досягти успіху в розпізнаванні демонічних сил. Автор Джон Едвардс.
Прийняття виклику
У 1979 році я отримав пророцтво, яке змінило перебіг мого служіння та служіння Християнської церкви «Нове життя» у Кройдоні* — церкви, яка бачила звільнення багатьох тисяч людей від мук, завданих злими духами.
Одна євангелізаційна команда, яка проводила наметові служіння по всій Великій Британії, одного разу заїхала до нашої церкви, щоб провести серію зібрань. У цій команді тоді разом служили троє служителів: Ендрю Ширман, Клайд Сендри та Роберт Фердгюсон. Вони були свідками проявів злих духів на крусейдах, які проводили, особливо коли молилися за тих, хто виходив уперед, відгукнувшись на євангельську проповідь, або коли закликали присутніх у наметі славити Господа. Під час їхнього перебування у Кройдоні ми обговорювали всі ці прояви й те, як Господь діяв у житті кожного з нас. Усі прагнули бачити силу Божу в дії, а також прояви зцілень і чудес. Одного вечора, коли ми разом молилися в мене вдома, Клайд виголосив щодо мене дуже сильне пророцтво. Він сказав, що бачив, як сатана стояв навпроти мене й кинув у мій бік свою рукавичку, і що, якщо я прийму виклик, Господь дасть мені владу над злими духами, і вони тремтітимуть переді мною. Клайд також попередив мене: якщо я скористаюся цією можливістю, це буде самотній шлях, мене не розумітимуть і багато хто відкине, але Господь буде зі мною. У глибині серця я був приголомшений серйозністю цього виклику, але перед Господом вирішив прийняти його. Через кілька днів я поділився цим пророцтвом з одним із пасторів нашої церкви. Він сказав, що того самого тижня до нього підійшов чоловік і попросив помолитися за звільнення. Так з’явилася можливість почати діяти на підставі обітниці, яку я отримав. Чоловікові, який попросив про допомогу, було близько п’ятдесяти років і, як я згодом дізнався, він виховувався в сім’ї сатаністів і більшу частину життя був залучений до окультних практик. Я призначив йому зустріч через тиждень увечері разом із тим пастором та ще одним братом. Я ніколи раніше не молився за звільнення, проте читав про те, що робив Ісус, і про досвід інших людей. Очікуючи на прихід цього чоловіка, я відчув упевненість, що перед тим, як ми почнемо виганяти бісів, мені необхідно «зв’язати його в кріслі». Не зв’язати його мотузкою буквально, а проголосити над ним в ім’я Ісуса, що він зв’язаний у кріслі. Виявилося, що це справді був провід Святого Духа, бо згодом, коли біси почали проявлятися в ньому й говорити через нього, вони заявили, що хочуть атакувати нас, але не можуть, оскільки той чоловік не міг підвестися з крісла. Після недовгої розмови з цим чоловіком ми помолилися, просячи допомоги у Господа, «зв’язали його» в кріслі й наказали злим духам залишити його. Одразу ж демони почали говорити через нього. Вони були злі, хвалькуваті й дратівливі. Цей процес тривав три години, і кілька духів вийшли з нього, але не всі. Це було схоже на блискавичний курс зі звільнення, і коли рано-вранці я повернувся додому, у мене в голові все кипіло від усього побаченого й почутого того вечора. Я не радив би нікому, хто вперше молиться за звільнення, починати з такого крайнього випадку. Я підтримував зв’язок із цим чоловіком протягом кількох місяців, але, на жаль, з його боку не було жодного бажання повністю порвати зі своїм колишнім способом життя. Життя у свободі вимагає розриву з усякою нечистотою та твердого наміру йти за Христом як за Господом.
Руйнування прокляття
Через кілька днів після мого першого досвіду у служінні звільнення я їхав через Лондон до свого брата Філіпа, щоб поговорити про своє відкриття й сказати йому, що, можливо, він потребує звільнення в деяких сферах. Я почав усвідомлювати, що травматичні переживання в житті людей можуть відкрити двері для злих духів, і, знаючи деякі обставини з життя мого брата, був переконаний, що мені потрібно зустрітися з ним і підвести його до молитви.
Перше, що вразило мене, коли я приїхав до нього додому, — це дизайн кольорового скла вхідних дверей. Раніше я ніколи не звертав на нього жодної уваги, але тепер він здався мені якимось бісівським. Я зайшов поговорити з моїм братом і його дружиною Дафні про деякі речі, які пережив, припускаючи, що Філіпу також може бути потрібне звільнення. Коли я стояв із ним у вітальні, задзвонив телефон. Телефонували з регбійного клубу, за який виступав мій брат, і повідомили про їхню наступну гру. Спостерігаючи за тим, як мій брат розмовляв телефоном, мені здалося, що я побачив на його обличчі поневолення грою в регбі; вона стала керівною пристрастю його життя. Довго не думаючи, я вихопив у нього телефон і сказав тому, хто зателефонував: «Філіп більше не гратиме в регбі», — і поклав слухавку. Мій брат був здивований, але не промовив ані слова! Пізніше, коли я знову підійшов до вхідних дверей, збираючись іти, я сказав Філіпу та Дафні, що з цим малюнком на склі, здається, щось не так і я хотів би розбити його. Вони відповіли, що дозволяють мені це зробити. Я пішов на кухню, взяв ніж і почав руків’ям вибивати віконце у дверях. Коли я вдарив по склу, один уламок випав не так, як усі інші, а пролетів біля мого обличчя, ніби якась зла сила жбурнула його, намагаючись порізати мене й завдати мені шкоди. Тієї ж миті Дафні, яка стояла позаду мене, скрикнула й схопилася за серце. Коли я повністю вибив віконце, вона відчула, як величезна тяжкість вийшла з її грудей. Після інциденту з розбитим склом і всієї цієї метушні я залишив їх і поїхав назад до Кройдона. Того вечора один віруючий друг зайшов до Філіпа та його дружини, і вони почали разом молитися, як я їм порадив, та шукати Господа. Раптом через Філіпа почав проявлятися злий дух, і його викинуло зі стільця на підлогу. Того вечора він звільнився від кількох демонів.
Пізніше я дізнався, що на малюнку на дверях у Філіпа були зображені два бичачі роги, що пронизували серце. Будинок мого брата розташований на повороті дороги, де часто траплялися серйозні аварії. Відтоді як скло було розбито, кількість дорожніх пригод біля будинку Філіпа різко зменшилася. Усунення символу з дверей, імовірно, зруйнувало прокляття. Також виявилося, що незадовго до мого візиту Дафні бачила в будинку чорну постать. Відтоді ця постать більше ніколи не з’являлася. Поступово я зрозумів, що враження, яке я мав щодо дверей, і раптове усвідомлення контролю, під яким перебував мій брат, були прикладами «розрізнення духів». Влада, яку я отримав для боротьби з демонічними силами, привела в дію дар розрізнення духів у моєму житті.
Невдовзі після цього досить драматичного вступу до служіння звільнення Філіп також був залучений до християнського служіння на повний день і відтоді мав помазання для молитви за звільнення інших. Я бачу, як Божі наміри здійснюються в його служінні, і дякую Господу за те, що того дня Він спонукав мене проїхати через Лондон до будинку мого брата.
«Господи, покажи мені істину»
Що привело мене до такого пророчого обітовання, яке так драматично закинуло мене на цей новий рівень? Хоча я виріс у церкві, яка вірила в Біблію та була відкрита для дарів Святого Духа, я ніколи не приймав жодного вчення про звільнення і не був свідком отримання звільнення. Коли мені було близько двадцяти років, наприкінці молодіжного зібрання ми прослухали аудіокасету, де згадувалося про звільнення християн від злих духів. Але тоді ми вважали це безглуздям, бо наш пастор категорично цього не сприймав. Ми прийняли його вчення про те, що християнин не може мати жодних злих духів, і були в цьому переконані. Багато служителів сьогодні відкидають думку, що християнин може потребувати звільнення від злих духів, які перебувають у ньому. Результатом такої впертості є те, що віруючі у своїх церквах і спільнотах позбавлені можливості почути вчення про звільнення та отримати допомогу, якої вони часто вкрай потребують.
Через це вчення мені було дуже важко прийняти, що віруючий може потребувати звільнення. Тепер я розумію, що це одна з вигадок сатани, яка існує для того, щоб закрити розум християн для такої можливості, а це тримає в кайданах тих, хто має бути вільним, і перешкоджає багатьом у церкві зростати та жити радісним, переможним життям. Я дедалі більше переконувався в потребі людей у звільненні, розмовляючи з іншими, які служили людям у такий спосіб, і читаючи різні книги на тему звільнення. Ми з дружиною помітили, що деякі люди, яких ми консультували та за яких молилися, здавалося, зовсім не змінювалися, а залишалися зі своїми страхами, депресією, звичками контролювати інших та іншими проблемами. Тож ми почали шукати Господа, намагаючись знайти відповіді. Я прийшов до такої молитви: «Господи, якщо правда, що деякі християни потребують звільнення, тоді, будь ласка, покажи мені це». Це стало одним із найважливіших кроків у моїй подорожі; якщо наш розум повністю закритий для чогось, Бог рідко змушує нас побачити істину. Однак, коли ми шукаємо Його, будучи готовими відкласти убік свої упереджені уявлення, Він завжди веде нас до істини. Мій досвід показує, що ті, хто найзапекліше противиться звільненню, зазвичай самі його потребують. Ворог створює опозицію зсередини.
Звільнення в церкві
Невдовзі після мого першого досвіду молитви за звільнення та після дивних переживань у домі мого брата ми побачили незвичайні нові події в нашій церкві. Ми завжди мали звичай запрошувати людей виходити вперед для молитви під час наших недільних служінь, особливо на ранкових зібраннях. Тепер же, коли ми молилися за людей на підтвердження пророцтва, у якому стверджувалося, що «злі духи тремтітимуть перед тобою», ми помітили, що деякі починали трястися й тремтіти, коли ми покладали на них руки в ім'я Ісуса. Демони проявлялися саме так, як було сказано в пророцтві. Я був надзвичайно здивований цим, бо тоді не став би пов'язувати проблеми, за які ми молилися, — погане самопочуття людей, — з потребою у звільненні. Я також ніколи не подумав би, що люди, за яких ми молилися, можуть бути пригнічені злими духами. Проте Дух Святий спонукав їх проявитися, щоб із ними можна було розібратися.
Продовжуючи молитися за братів і сестер у церкві, я оцінив різні способи, за допомогою яких Дух Святий дає розрізнення, необхідне тим, хто залучений до цієї роботи.
Розділяючи тягар
Багато людей отримали звільнення на спільних зібраннях, але більшість прийняла допомогу під час особистого консультування та молитви. Саме так це відбувається в нашій церкві протягом останніх двадцяти років.
Я і моя дружина Доріс продовжували молитися за тих, хто шукав нашої допомоги, зокрема за тих, хто відвідував наші зібрання, а також за дедалі більшу кількість людей, які зверталися до нас з інших церков. Не було потреби афішувати той факт, що ми молилися за звільнення: новини самі поширювалися мов пожежа! Такими були потреби в житті людей. Здавалося, телефонні дзвінки не припинялися. Переважно це були християни, які хотіли зустрітися з нами, часто у повному відчаї. Невдовзі стало зрозуміло, що ми не в змозі задовольнити всі вимоги, які покладалися на нас, тому довелося залучити інших до цього служіння. Протягом кількох тижнів ми проводили курс на тему: «Як служити звільненням», у результаті ще кілька людей у церкві стали брати участь у служінні звільнення поневолених і, що примітно, саме ті, кому нещодавно служили таким самим чином. Коли ці нові служителі взялися до справи, вони також почали отримувати одкровення та допомогу Святого Духа в розрізненні під час молитви за тих, хто її потребував. Схоже, що щоразу, коли ми рухаємося вперед у праці Царства, тоді різні дари Духа починають діяти в нашому житті.
Для чого ця книга?
Мета цієї книги полягає в тому, щоб розповісти про деякі наші переживання відтоді, як ми ввійшли в служіння звільнення, і пояснити різні способи, за допомогою яких Дух Святий може передати нам одкровення в той момент, коли ми стикаємося з демонічними силами. Сподіваюся, що під час читання цієї книги ви будете підбадьорені й зможете ясніше зрозуміти ту боротьбу, у якій ми всі беремо участь. Можливо, вона навіть допоможе вам побачити, що дар розрізнення духів уже проявлявся у вашому житті, хоча раніше ви цього не усвідомлювали.
* Кройдон — одне з найбільших міст в окрузі Лондона. Прим. пер.
Учитель: Джон Едвардс
