Урок 7. Школа «Розрізнення духів» допоможе вам успішно розпізнавати демонічні сили. Автор Джон Едвардс.
Слухове розрізнення
Дух Святий може використовувати будь-яке з наших природних чуттів, щоб дати нам одкровення. Ми розглянули приклади того, як наші очі іноді можуть бачити те, що зазвичай невидиме. Те саме може статися з нашим слухом, коли наші вуха відкриваються для отримання одкровення.
Чуючи вітер
Запрошений євангеліст Генрі Шейв проповідував одного п'ятничного вечора в нашій церкві в Кройдоні. Під час поклоніння та молитви на початку служіння я почув сильний шум. Спочатку я подумав, що це був літак. Незабаром я зрозумів, що звук насправді був усередині будівлі: здавалося, він рухався вниз лівим боком зали, від перших рядів до задніх. Як я згодом з'ясував, лише ще одна людина з усіх присутніх того вечора чула вія́ння «вітру» в церкві.
Пізніше того ж вечора, вдома, я поділився з Генрі своїм переживанням, і тоді він розповів мені, як того дня, перед приїздом до Кройдона, Бог промовив до нього з книги Єзекіїля, де пророкові було сказано: «Пророкуй духові4, сину людський» (Єз. 37:9). Тоді, відчуваючи спонукання Святого Духа, він помолився, щоб Божий вітер, Дух Святий, був явлений на служіннях у Кройдоні та щоб «повіяв вітер».
Того вечора справді було особливе помазання Святого Духа на зцілення та хрещення людей Святим Духом. Я мав привілей таким чудовим чином почути те, що Бог мав намір зробити того вечора.
Вітер дме знову
Наступного дня ми з Генрі відвідали квартиру одного подружжя з нашого зібрання, яке протягом певного часу перебувало під духовним тиском. Люди, які жили у квартирі поверхом вище, були спіритами. Сью та Дон відчували, що їхній дім перебував під впливом окультної діяльності сусідів. Коли ми почали молитися в їхній квартирі, я знову почув шум, схожий на подув вітру. Цього разу він був набагато сильнішим і, здавалося, доносився з верхніх кімнат. Це нагадувало мені стрімкий вихор, який очищував квартиру. Оскільки ми вступили в духовну війну проти будь-якої демонічної діяльності чи присутності поверхом вище, Дух Святий почав очищення, виганяючи ворога й наповнюючи дім Божим миром. Я мав привілей знову почути цей вітер у дії.
Духовне підслуховування
Одного разу мене та одного з членів нашої команди служителів попросили наприкінці одного служіння помолитися за молоду жінку. Вона була з тих, хто часто звертається з проханням про молитву та консультування. Перш ніж ми почали, я чітко почув два голоси, які розмовляли між собою. Зміст їхньої розмови був приблизно таким: «Вони ніколи не зможуть нас вигнати… ми затримаємо їх тут на кілька годин». У цьому випадку, ретельно розглянувши те, що, як ми вважали, було Божим водійством у цій ситуації, ми відчули, що правильніше буде не молитися за цю молоду жінку. Дух Святий ясно дав нам зрозуміти, що демони мали намір просто змусити нас марно витратити час. Молода жінка продовжувала відвідувати нашу церкву й поступово, завдяки навчанню та підтримці, стала менше шукати уваги. Коли настав її час, вона прийняла молитву за звільнення.
Іноді ми зустрічатимемо людей, за звільнення яких було б розумніше не молитися негайно. Ми завжди можемо довіряти Духові Святому, щоб у подібних випадках Він давав нам Своє водійство.
Зруйноване заклинання
Жінка, яка багато років була залучена до чаклунства, почала відвідувати наші зібрання. Вона потрапила у світ окультних практик, будучи молодою танцівницею, після того як хтось, кого вона називала своїм «господарем», ввів їй наркотики та зґвалтував її. Згодом цей чоловік досить успішно намагався контролювати її життя протягом багатьох років.
Вона намагалася вирватися з-під цього контролю, і це було однією з причин, через які вона розшукала нашу церкву, але в певні пори року, особливо під час повні, вона починала поводитися так, ніби була під гіпнозом.
Одного разу в суботу опівдні я відвідав її дім із Полом, моїм прийомним сином. Ми застали її в стані, схожому на транс; вона була дуже схвильована нашою присутністю. Нас запросили присісти у вітальні, поки вона завершувала деякі справи в іншій кімнаті. На мій подив, я почув голос, який, здавалося, долинав із динаміків програвача. Голос сказав: «Погано, тепер наша влада зруйнована». Коли я перевірив програвач, він був точно вимкнений. Того дня нашої присутності в її квартирі як людей, які люблять Ісуса та служать Йому, було достатньо, щоб зруйнувати заклинання, яке контролювало цю дорогу жінку.
Воістину: «…Той, Хто у вас, більший від того, хто у світі» (1 Ів. 4:4). Дух Святий дозволив мені почути жах ворога. Та жінка й досі відвідує нашу церкву, досягла значного прогресу в Господі й більше не перебуває під контролем.
Лев, що нишпорить
На ранньому етапі мого служіння звільнення вся моя сім’я зазнала сильної духовної атаки. Сатана прагнув залякати нас і дискредитувати наше свідчення, щоб зробити нас неефективними в духовній війні та відвернути від усвідомлення тих обітниць, які Бог дав щодо застосування влади над демонічною силою. Той факт, що в той час ми стикалися з багатьма людьми з середовища сильного окультизму, зовсім не був випадковістю, а був планом нападу ворога.
Оскільки для всіх було очевидно, що ми перебували під певним тиском, старійшини нашої церкви запропонували нам узяти відпустку й відпочити всією сім’єю. Оскільки січень — не найтепліший місяць для відпустки в Англії, ми вирішили прийняти запрошення нашого друга й відвідати його дім на Майорці. Щоб уладнати всі питання з авіаквитками, знадобилося кілька днів, тож до дня нашого рейсу ми залишилися в наших друзів із церкви, Кріса та Елайн.
Наш син Натанаїл, якому було 22 місяці, спав у переносній колисці біля нашого ліжка. Я лежав із розплющеними очима з самого ранку, коли раптом почув шум. Цей звук був схожий на кроки великої тварини, яка пробиралася до місця, де спав Натанаїл. Щойно я його почув, то одразу через одкровення зрозумів, що це була демонічна атака на нашого сина: злий дух, підкрадаючись, наче лев, намагався знищити його.
Я негайно розбудив Доріс. Вона підняла дитину. Коли вона тримала його, я спробував покласти руку йому на голову й помолитися за нього. Натанаїл почав плакати й кричати, водночас відштовхуючи мою руку. Ми стояли у вірі в молитві, забороняючи ворогові в ім’я Ісуса. Тоді Натанаїл почав кашляти, і з його шлунка виділилася якась зеленувата слизь. Зрештою він ослаб, наче втратив свідомість, і моя дружина подумала, що він помирає. Однак тієї миті я був цілком і повністю впевнений, що з ним усе буде гаразд. Гадаю, це абсолютне переконання в тому, що він буде здоровий, було дане мені даром віри. Дух Святий дав мені знати, що демон атакує мого сина, надприродно відкривши мої вуха, і дав упевненість у його безпеці.
Натанаїл одужав не одразу. Під час польоту на Майорку й протягом кількох наступних днів він виглядав дуже хворим і значно втратив вагу. Але весь цей час мене ніколи не полишала впевненість, що він повністю одужає, навіть попри два інші дивні випадки, які сталися на острові.
Світлова пляма та різьблена лев’яча голова
Моя сім’я, втомлена подорожжю й дещо духовно потрясена, зрештою дісталася місця призначення на Майорці. Того вечора нам вдалося вкласти всіх дітей спати; малюк Натанаїл спав у сусідній кімнаті. Оскільки рано-вранці я не спав, то почув, як Натанаїл встав зі свого ліжка й пошкандибав у коридор. Я швидко встав і пішов забрати його до нашої спальні. Коли я його знайшов, він ішов плитковим майданчиком у напрямку до мармурових сходів, що вели на перший поверх. Він дуже пильно за чимось спостерігав і прямував за ним. Тоді я помітив світлову пляму, яка рухалася перед ним. Я знав, що це була спроба ворога вбити або зашкодити дитині. Світло вело його до вершини сходів, звідки він, безсумнівно, упав би вниз. Я простягнув руку в напрямку світлової плями, і вона одразу зникла. Тієї ж миті Натанаїл відключився, миттєво заснув, і мені довелося віднести його до нашого ліжка. Завдяки розрізненню духів я знову опинився на сторожі під час нападу на нашого хлопчика й зміг зупинити його.
Натанаїл спав увесь ранок або, можливо, перебував у комі. Доріс носила його на руках увесь сніданок і під час короткої прогулянки до берега та назад до будинку. Увійшовши до будинку, Доріс, маючи намір покласти дитину в ліжко, понесла його сходами нагору. Наприкінці сходів стояв великий різьблений дерев’яний стовп, що підтримував поручні. На стовпі декоративною різьбою була зображена лев’яча голова, і коли мати проносила непритомну дитину повз це зображення, він розплющив очі, усміхнувся йому, а потім знову миттєво заснув.
Того полудня ми замовили номер у найближчому готелі, і я почав у нашій кімнаті інтенсивну духовну боротьбу, протистоячи в ім’я Ісуса тому, що атакувало нас, і сповідуючи наше уповання на Його дорогоцінну пролиту кров. Я не впевнений, як довго продовжував цю боротьбу, можливо, годину, але через деякий час раптом отримав у дусі розуміння, що щось було зруйновано. Того ж вечора боротьбу було виграно в готельному номері, і ми змогли ще три тижні відпочивати на Майорці. До Натанаїла повернулися сили й апетит. Сьогодні він активно служить Богові, навчаючи та проповідуючи, особливо серед молоді.
Розрізнення через почуття та дотик
Йов сказав: «І дух пройшов наді мною; волосся на мені стало дибки» (Йов. 4:15). Наш дотик і наші почуття можуть стати сприйнятливими через Святого Духа, щоб усвідомлювати духовну дійсність. Напевно, до гріхопадіння почуття Адама були неймовірно сприйнятливими — він точно й постійно усвідомлював усе, що відбувалося в духовному світі навколо нього. Відступлення від Бога та прокляття, що настало через його непослух, назавжди змінили людство. Одкровення духовного світу, яке дає нам Святий Дух, що перебуває в нас, імовірно, є частковим відновленням того, що втратив Адам. Коли Ісус повернеться і ми змінимося на Його подобу, «…коли тлінне це зодягнеться в нетління…» (1 Кор. 15:54), тоді ці здібності будуть повністю відновлені.
Коли на зібранні присутнє особливе помазання Святого Духа, іноді можливо практично «відчути» відчутну дію Божого Духа. Багато християн мають цей досвід, який є ще одним прикладом дії дару розрізнення духів.
Часто присутність Святого Духа приносить із собою відчуття добробуту й миру. Так само демонічна присутність часто приносить неспокій і тривогу.
Під сходами
Мене попросили відвідати дім Єви — жінки, яка нещодавно прийшла до пізнання Ісуса як особистого Господа і Спасителя. Вона хотіла, щоб я помолився в її домі, аби в ньому почав панувати Божий мир (Лк. 10:5). Особливо вона хотіла, щоб я помолився у спальні її сина. На той час її син не мав жодного інтересу до Євангелія.
Я помолився з нею в кімнатах на першому поверсі. Коли ж ми почали підніматися для молитви на другий поверх, я відчув дивний холод. Я сказав про це Єві, і ми помолилися просто на сходах, перш ніж піти до інших кімнат будинку.
Через кілька тижнів, розмовляючи зі мною наприкінці недільного служіння, вона була неабияк схвильована тим, що знайшла у шафці у своєму домі під сходами. Її дочка, яка вже залишила батьківський дім, зберігала в тій шафці свої речі. Серед них Єва знайшла окультні книги та пачку карт таро, які використовують для ворожіння. Ці речі негайно викинули у сміття. Зберігання подібних книг і предметів у домі є непрямим запрошенням демонів. Дивний холод, який я тоді відчув, був попередженням Святого Духа про те, що там щось було не гаразд.
Польський водопровидець втрачає свою силу
Звичайно ж, існує сатанинська підробка дару розрізнення духів. Злий дух, дух ворожіння, може передавати знання про духовний світ. Ворожбити та ті, хто використовує ворожіння для отримання інформації про життя людей, часто просять у тих, хто до них звертається, якусь річ або коштовність і, тримаючи їх у руках, кажуть, що отримують одкровення. Іноді вони стверджують, що відчувають присутність «духовних істот», посилаючись на рівень тепла чи холоду, який відчувається в певних місцях. Однак усі одкровення, які вони отримують, мають демонічне джерело, і жоден християнин не повинен шукати допомоги в таких людей або довірятися тому, що вони говорять.
У Повторенні Закону 18:10–12 сказано: «Нехай не буде серед вас… ворожбита, віщун, чарівник, чаклун, заклинач, той, хто викликає духів, маг і той, хто питає мертвих. Бо огидний перед Господом кожен, хто чинить це».
Наступний випадок показує, як діє підробка.
Наприкінці євангелізаційного служіння на півдні Польщі до мене підійшов сорокарічний чоловік, який під час зібрання підняв руку на знак свого бажання прийняти Христа. Він простягнув до мене руки, тримаючи долоні нарізно, і попросив, щоб я поставив свою руку між його долонями. Через перекладача я запитав його, навіщо йому це потрібно. Він просто відповів: «Будь ласка, зробіть це». Я простягнув руку, і він сказав: «Оце сила!» Коли я запитав, чому він це сказав, він відповів, що це його «дар від Бога», а також розповів, що за допомогою надприродного віщування знаходить джерела води для фермерських господарств. Я сказав йому, що його «дар» не від Бога, а від окультних сил, але він наполягав, що в цьому немає нічого поганого, що це дар від Бога.
Я запитав його, чи хотів би він мати цей дар, якби напевно знав, що він не від Бога. Він не заперечував. Тоді я поклав на нього руку й наказав духові віщування залишити його в ім’я Ісуса. Раптом йому перехопило подих, потім, дивлячись на свої руки, він вигукнув: «О, воно зникло!»
Щойно злий дух залишив його, одразу припинилися й вібрації в його руках, якими він керувався під час пошуку води, — так само, як служниця у Филипах втратила здатність віщувати, коли Павло помолився за її звільнення. Пошук води за допомогою віщування є окультним заняттям, і відповідні надприродні відчуття під час знаходження джерел води мають демонічне коріння.
Вітер кує знову
Мюріель Шелборн відвідала нашу церкву, щоб провести семінари в нашій біблійній школі. Під час свого візиту вона свідчила на зібранні лідерів наших домашніх груп про рух Святого Духа та хвилю оновлення, яку вони переживали у своїй домашній церкві в Лінкольні. Розповівши про Божі діла, Мюріель попросила помолитися за присутніх. Того вечора Бог діяв дуже сильно, і шістдесят присутніх лідерів були рясно благословенні. Коли Дух Святий почав діяти, деякі впали на підлогу під помазанням, інші почали плакати, а деякі — сміятися й радіти в Господі. Кілька людей згодом свідчили, що коли Мюріель простягала до них руки для молитви, вони відчували, як їм в обличчя повіяв вітер. Вони розпізнали рух Святого Духа серед них через дотик.
Книги для спалення
Одна літня прихожанка передала своєму пастору-реформісту в швейцарському містечку Невшатель колекцію книг. Усі вони були присвячені спіритизму, паранормальним явищам і зціленню самонавіюванням. Я проповідував у його церкві про небезпеку захоплення окультизмом. Під час спілкування після зібрання він показав нам ящик із книгами, запропонувавши винести їх і знищити.
Ми повернулися на ферму друга, у якого зупинилися, з книгами в багажнику автомобіля. Ми згадали про них лише наступного дня опівдні й принесли ящик на фермерську кухню. У всіх чотирьох присутніх там почалися головні болі, коли ми розглядали книги. Ми перенесли ящик із книгами до котельні й спалили їх. Одразу ж наш головний біль припинився. Якщо ми будемо відкритими до Божого проводу й готовими чекати на Нього, я впевнений, що наша чутливість до духовного впливу стане гострішою, і ми зможемо краще розрізняти та усвідомлювати духовний світ, який нас оточує.
Травма в дитинстві
Якось леді з Південної Африки попросила мене поговорити з її чоловіком, сподіваючись, що я зможу помолитися за нього й допомогти йому. Її чоловік був під владою багатьох страхів і не міг ні з ким подружитися. Вона була впевнена, що він потребував звільнення. Одного вечора вони прийшли до мене додому, щоправда, він зробив це лише заради дружини, не зовсім переконаний, що йому потрібне якесь звільнення. Проте він погодився, щоб ми разом помолилися й попросили Божої допомоги. Коли ми молилися, я відчув біль у лівому оці й сприйняв це як провід Святого Духа. Я запитав Джона, чи травмував він коли-небудь око. Здивований, він сказав, що, будучи ще хлопчиком, ледь не втратив око, коли один хлопець ударив його палицею по обличчю. Я запитав: «Це було ліве око?» Він одразу відкинув усі свої застереження й захотів, щоб за нього помолилися. Він був звільнений від духу страху, а також від духу, який увійшов під час травми, коли він пошкодив око. Розрізнення підготувало наляканого брата до отримання допомоги, якої він так потребував.
Нудота
У кількох випадках я усвідомлював демонічну діяльність через відчуття всеохопної нудоти.
Одне подружжя, нещодавно повернувшись до Англії із Зімбабве, попросило мене помолитися в їхньому домі, оскільки вони відчували там якесь пригнічення. Сидячи разом із ними в передпокої, ми трохи поговорили, а потім почали шукати Божої допомоги, просячи Його відкрити причину відчуття тягаря, яке вони переживали. Коли ми почали молитися, мене охопила якась нечиста нудота. Коли я оглядав кімнату, мою увагу привернула вирізана з дерева африканська статуетка на полиці. Я відчув, що саме вона була причиною їхньої проблеми. Я навчився сприймати такі враження як можливий провід Святого Духа.
Чоловік узяв статуетку й викинув її у сміття біля бічної хвіртки. Відчуття нудоти одразу зникло. Ми разом помолилися в тій кімнаті, а згодом вони підтвердили, що відчуття пригнічення в їхньому домі зникло.
Нам слід знати, що деякі предмети можуть приваблювати демонів, тому ми повинні бути уважними й не приносити їх до свого дому. Зберігати їх удома означає дати ворогові доступ до свого життя.
Особисто я не хотів би, щоб у моєму домі були предмети або картини із зображенням язичницьких богів, будь-яких ідолів, втіленням відьом чи злих духів, речі, які використовувалися в окультній практиці, або фігурки-статуетки, пов’язані з окультизмом, такі як змії, сови, павуки тощо.
Бог наказав Ізраїлю не вносити до своїх домів жодних речей, що належали розбещеним народам, вигнаним із землі обітованої (Повт. 7:25–26).
Ймовірно, багато християн не усвідомлюють цієї небезпеки й часто прикрашають свої доми предметами, пов’язаними з фальшивою релігією та ідолопоклонством.
Іноді ми можемо отримати одкровення від Бога щодо предметів, які є пасткою, але також повинні використовувати власний здоровий глузд і розсудливість, визначаючи, що нерозумно зберігати у своєму домі. Є також деякі книги, які християнам краще не тримати на своїх полицях. Коли церква в Ефесі переживала пробудження, вона влаштувала вогнище з книг, які використовувалися для «чарування; і, склавши їхні ціни, виявили, що вони коштували п’ятдесят тисяч драхм» (Дії 19:19).
Знову це відчуття
Кілька років тому, коли я заїхав до міста на північному сході Франції, мене знову охопило відчуття нудоти, нагадавши про випадок з африканською статуеткою. Воно супроводжувало мене всю дорогу, аж доки я не виїхав із міста. Я вірю, що там був правлячий дух, який мав сильний контроль над містом, і Дух Святий намагався звернути мою увагу на цей факт.
В іншому випадку я прямував на конференцію для служителів в Англії, організовану для обговорення деяких складних питань у Церкві, які на той час викликали певне занепокоєння. Дорогою туди і під час відкриття я точно пам’ятаю таке саме відчуття нудоти. Конференція виявилася дуже складною, з гіркими взаємними висловлюваннями та незначним прогресом у розв’язанні обговорюваних питань. Я вірю, що це було спричинено демонічним втручанням у перебіг зібрання, яке спровокувало неприємні, грубі взаємини та висловлювання. Озираючись назад, я думаю, що якби я тоді більше прислухався до даного мені попереджувального знаку, що там духовно щось було не так, дух, який того дня відповідав за поділ, був би зв’язаний в ім’я Ісуса. Конференція пройшла б спокійніше й успішніше.
Перетворення табірного зібрання
У мене був подібний прояв розрізнення, коли позитивна відповідь з мого боку принесла неймовірні зміни в перебіг Сімейного біблійного табору, що проходив у Пітерборо, у східній частині центральних районів Англії.
Я пішов на вечірнє святкове богослужіння у великій палатці, встановленій на місцевому виставковому майданчику. Сидячи на зібранні кількох сотень людей, я відчув знайому нудоту. Ми з моїм другом Робом Ферджисоном перебували в кінці палатки біля мікшера, який контролював мікрофони та освітлення. Я сказав йому, що маю відчуття, ніби зібрання перебуває під певною духовною атакою. Роб сказав, що погоджується зі мною молитися й зв’язати все, що спричинило цей опір.
Тихо на своїх місцях ми почали проголошувати ім’я Ісуса проти сил темряви, жодним чином не заважаючи перебігу служіння. До цього моменту зібрання було досить важким і безживним, без жодного відчуття Божого помазання.
Брат, який вів прославлення, зазвичай був сповнений життя, але цього разу явно переживав труднощі. Коли ми з Робом молилися, я повернувся й, вказуючи пальцем на сцену, сказав: «Ти, духу, який сковує мого брата, я зв’язую тебе в ім’я Ісуса». Щойно я вимовив ці слова, лідер команди прославлення почав пророчо співати, і вся атмосфера в палатці змінилася. Того вечора відбувалися зцілення, і зібрання пережило потужне помазання Святого Духа.
Очевидно, що зібрання Божого народу є мішенню сатанинського опору, і ми потребуємо дару розрізнення духів, який дасть нам здатність ефективно протистояти його стратегії та нейтралізувати її.
Буває, що християни мають певні враження від Святого Духа, приймаючи їх за розрізнення, але все ж так і не усвідомлюють, що насправді це провід Господа. Я міг би легко проігнорувати всі описані вище випадки, якби прийняв попереджувальні відчуття нудоти за простий розлад шлунка. Однак було б неправильно вважати, що кожен напад нудоти чи іншого фізичного нездужання завжди має якесь духовне значення. Ми повинні бути відкритими до проводу й навчання Святого Духа, зростати в усвідомленні та чутливості до Його спонукань і вказівок.
