Урок 5. Школа «Розрізнення духів» допоможе вам успішно розпізнавати демонічні сили. Автор Джон Едвардс.
Лука написав книгу Дії як продовження Євангелія, названого його ім’ям. Його метою було надати Феофілу чіткий звіт про те, як зростала Церква після вознесіння Ісуса на небеса. У своїй розповіді він згадує випадки зцілення та звільнення, які вплинули на життя й зростання Церкви. Один із таких випадків — зцілення кульгавого біля храмових дверей у Діях 3:1–10. Цей чоловік, стрибаючи на подвір’ї храму після свого дивовижного зцілення, привернув увагу всього народу, внаслідок чого юдейські начальники заборонили апостолам проповідувати в ім’я Ісуса. Лука не говорить нам, скільки саме людей тоді отримали чудо від Бога у своєму житті, однак щоразу, коли проповідувалося Євангеліє, віруючі зміцнювалися й формувалися в помісні церкви, і там відбувалися зцілення та звільнення. Лука згадує прибуття Павла до Коринфа, де той служив протягом вісімнадцяти місяців, але нічого не говорить про те, чи відбувалися там якісь чудеса. Проте у своєму посланні до церкви в Коринфі Павло говорить про свою проповідь серед них так: «І слово моє, і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрості, але в явленні Духа та сили…» (1 Кор. 2:4), тож насправді надприродне відбувалося під час перебування Павла в Коринфі.
Хоча Лука не мав наміру описати всі чудеса й зцілення, які відбувалися в той період історії, він усе ж наводить нам кілька прикладів.
Єрусалим
Невдовзі після зцілення кульгавого біля Красних воріт апостоли могли свідчити з великою силою. Нам сказано, що «велика благодать була на всіх них» (Дії 4:33), «руками ж апостолів чинилося серед народу багато знамень і чудес» (Дії 5:12).
Люди виносили хворих на вулиці, щоб хоча б тінь Петра осінила їх. У Діях 5:16 сказано: «Сходилися також 6 Ієрусалим багато людей із навколишніх міст, несучи хворих і одержимих нечистими духами, і всі вони зцілялися».
Самарія
Коли після побиття камінням Стефана почалося переслідування віруючих в Єрусалимі, Пилип вирушив до Самарії й проповідував там Христа. Чудеса, що супроводжували проповідь, змусили місцевих жителів звернути на це увагу; ми читаємо: «Нечисті духи з багатьох одержимих ними виходили з великим криком, а багато розслаблених і кульгавих зцілялися» (Дії 8:7). Я часто бував на служіннях, де злі духи кричали так само, як і на зібраннях Пилипа в Самарії, особливо коли там згадувалося про силу імені Ісуса для вигнання бісів.
Кілька років тому мене запросили проповідувати в циганській церкві в Монпельє на півдні Франції. Другого вечора зібрань я говорив про небезпеку залучення до окультизму, про те, що таке заняття є відкритими дверима для входження демонів у життя людини. Потім я провів зібрання в молитві, просячи в Господа прощення й зрікаючись окультизму. Одразу ж по всій залі прокотилася бурхлива реакція, коли духи почали проявлятися й виходити з людей. Дехто впав на підлогу, інші почали задихатися й кашляти, а кілька людей звільнилися з гучним криком і виттям. Участь у подібних служіннях звільнення робить реальними описи зібрань пробудження Пилипа. Завжди після такого виливання, як у Самарії, приходить «велика радість».
Филипи
У Филипах Павло вигнав зі служниці духа віщування, який докучав йому та Силі кілька днів. Коли дух віщування вийшов із дівчини, вона втратила здатність передбачати майбутнє. Це єдине місце у Святому Письмі, де йдеться про людину, яка отримала звільнення і, очевидно, раніше не шукала Господньої допомоги у звільненні та не покладалася на Нього (Дії 16:16).
Ефес
Ми читаємо, що під час служіння Павла в Ефесі «Бог творив неабиякі чудеса руками Павла, так що на хворих клали хустки та пояси з його тіла, і хвороби припинялися в них, а злі духи виходили з них» (Дії 19:11–12). Із цього та низки інших віршів випливає, що Слово Боже часто пов’язує хворобу з присутністю злих духів. Звичайно, не кожна хвороба спричинена демонічною діяльністю, але, ймовірно, між ними існує більший взаємозв’язок, ніж сьогодні зазвичай прийнято вважати в Церкві.
Якщо Бог дав нам книгу Дій як зразок для євангелізації та життя Церкви аж до повернення Ісуса, тоді ми повинні очікувати подібних проявів сили Святого Духа, як і в ранній Церкві, проголошуючи добру звістку Царства. Один із ключових чинників, що супроводжують сьогоднішнє пробудження в Аргентині, — це глибоке усвідомлення необхідності духовної боротьби, готовність розпізнавати, протистояти й виганяти бісів із віруючих і з тисяч новонавернених до Христа. Я вірю, що одним із невідкладних завдань, які стоять перед Церквою, є спорядження віруючих, щоб вони були готові ефективно служити в житті тих, хто потребує звільнення.
