Ось я і на Калімантані! Важко в це повірити. І знову переліт… О ні! Тепер мені потрібно летіти з Понтіанака до Путассібау. Це самий центр острова Калімантан… Джунглі, джунглі, джунглі… Спека, спека, спека!
Агуз і Дмитро Лео
Агуз зустрів мене й перекладачку Естер в аеропорту Путассібау та привіз до себе в маєток. Агуз живе в селі поруч із джунглями. Дуже незвично для мультимільйонера, однак у нього величезний маєток (50 гектарів) і багато прислуги.
Я зупинився в будинку Агуза на три дні. Сім'я Агуза дуже гостинна, тут мене дуже добре годують. На столі ведмежатина, якась рідкісна риба і багато всього такого, що я бачу вперше в житті. На кухні в Агуза є спеціальне обладнання, яке виробляє надзвичайно якісну лужну воду, корисну для здоров'я. Про фрукти я взагалі мовчу… в Індонезії їх величезне різноманіття, мільйон смаків. Я навіть не намагаюся запам'ятати їхні назви…
Не поспішайте заздрити
Це екватор. На вулиці спекотно й волого. Мені належить провести 5–6 служінь у різних селах. До кожного місця потрібно їхати автомобілем приблизно 3–4 години. І найприємніше… у них усюди бігають ящірки різних розмірів. Я маю на увазі в будинках. Житло в них відкритого типу (на кшталт наших терас): заходь і заповзай, хто хоче. Часто літають бабки та різні жуки.
Ось зараз сиджу у своїй кімнаті, пишу статтю, а в кутку бігає ящірка. Жах! Вони всюди. Як можна спати спокійно… хочу додому… у нормальне ліжко.
Тепер про рибу аравану
Усе почалося з видіння, яке Бог дав Агузу. Бог показав йому, що цю рибу потрібно розводити й продавати. Агуз викопав яму, наповнив її водою, купив пару рибок і розпочав свій бізнес. Зараз він мультимільйонер і постачає аруану до різних країн світу.
Це дуже рідкісний вид риб, який розмножується лише на Калімантані (Індонезія). Для їхнього розмноження потрібен особливий склад води. Навіть на острові Ява (Індонезія) вода не підходить. Від малька до дорослої особини риба виростає протягом 4,5 років. Доросла аруана коштує приблизно 20 000–30 000 US, залежно від кольору й форми. Середні рибки коштують приблизно 5 000 US, мальки — 150–200 US за штуку.
Ціна риби залежить від її кольору. Є жовті, зелені та червоні аруани. Жовта коштує у 100 разів дешевше, ніж червона. Як Агуз досягає потрібного кольору? Просто. Кожен акваріум підсвічується своїм кольором. Є червоні та зелені лампи. Так поступово риба набуває потрібного забарвлення.
Цей вид риб належить до канібалів. Якщо немає іншої їжі, голодні риби поїдають собі подібних. З цієї причини в одному акваріумі перебуває лише одна доросла аруана.
Сьогодні ввечері було перше служіння в Путассібау
Якщо чесно, служіння мені не сподобалося. Часто вимикалося світло, діти на задніх рядах шуміли. Люди під час служіння то виходили на вулицю, то поверталися до будівлі. Агуз попередив мене, щоб я не лякався: вони вибігають на вулицю «перекурити». Що? Так, просто покурити. А які проблеми? Встав, покурив, а потім назад — слухати проповідника. Коротше, це так сумно! Хочеться плакати.
Естер читала свідчення про чудеса… жодної реакції в залі. Враження було таке, що ми з нею лише вдвох на служінні (якщо, звісно, не брати до уваги шум у залі). Уже на початку служіння мені хотілося втекти звідти. Потім я молився за людей, у Естер мікрофон звучав тихо, вона кричала, кричала, потім втомилася… Потім я довго й нудно, «зі скрипом», витягував із людей свідчення. Були справжні зцілення, але люди стояли й мовчали, наче «вкопані». Після довгих умовлянь близько десяти людей усе-таки вийшли до сцени й дали свідчення. Допоможі-і-і-і-і-ть!
Коротше кажучи, я залишився незадоволений. Завтра вранці їду до філії цієї церкви, яка знаходиться в джунглях. Подивимося, що там… У мене вже з’явилися негативні очікування. Куди я потрапив? Що я тут роблю? Деррелле, навіщо ти залишив мене самого? Допоможіть!
І знову про «плазунів»
Приїхав я зі служіння… ніякий. Думав відпочити, але… сюрприз. Під моєю кімнатою якийсь великий гризун щось вигризає просто в підлозі. Тріск стоїть такий, ніби хтось викруткою довбає підлогу знизу, щоб пролізти до кімнати. Щоб вам було зрозуміліше, через розливи річок будинки тут будують не на фундаменті, а на палях. Я вдарив ногою по підлозі — наче цей «ворог» затих. Сподіваюся, сьогодні зможу заснути в цій «компанії» ящірок, комарів і гризунів. Справді, я боюся, щоб вони вночі не погризли мої речі. О ні! Поки я дописав до цього місця, він знову почав гризти…
Усе! Втомився! Хочу додому!.. Іду спати! Усім бувайте.
– — — – -
P.S. Наступного дня я дещо дізнався…
Важливе доповнення
Мені розповіли, чому присутні на служінні мляво реагували на мої прохання щось повторювати або робити. Виявляється, у залі було багато католиків, які вперше прийшли на служіння протестантської церкви.
Крім того, там було багато людей із віддалених сіл, тобто із джунглів. Ці люди більшу частину свого життя проводять в ізоляції й навіть не знають, як поводитися на зібранні, де багато людей. Усе, що вони бачать у своїх селах, — це будинок, город і джунглі. Іноді сільські жителі збираються невеликими групами, але на великому зібранні вони взагалі не орієнтуються. Ось чому люди на цьому зібранні виглядали дивно й не розуміли, що їм робити. Для них це був культурний шок.
Висновок. Потрібно добре знати місцеві звичаї та культуру. Господи, дай мені мудрості, що тепер робити…
