Дмитро Лео та Деррел Стотт на залізничній станції
Залізничні станції… дуже-дуже галасливі. Погода… дуже-дуже спекотна. Потяги… дуже-дуже старі. Подорож — суцільне «задоволення». Ось воно, справжнє місіонерське життя! Сьогодні ми 4 години їхали потягом із Джакарти до Бандунга, який розташований високо в горах. Тут, на відміну від Джакарти, дуже чисте повітря.
Нас поселили в дуже хороший (5 зірок) готель і нагодували справжньою індонезійською їжею. Ну що вам сказати? Європейська кухня мені більше до душі! Усі національні індонезійські страви мають солодко-гіркий смак. Майже всі вони смажаться в олії та соусах. Усі салати гарячі. Звичайний салат із зеленню тут майже нереально знайти.
Дмитро Лео та Даррелл Стотт у національному ресторані
Щодня, заглядаючи в меню, згадую наші салати… Ех! Як же мені їх бракує! Намагаюся тут їсти більше риби, бо її тут так багато.
У кафе та ресторанах воду не можна пити в жодному вигляді, інакше можна підхопити всіляку гидоту. Можна пити лише якісну бутильовану воду, яку ти сам відкрив і сам п'єш. Навколо панує антисанітарія в найкращій формі. Якось Даррелл Стотт випив води з льодом в одному кафе й підхопив якийсь страшний вірус. Цей вірус буквально звалив Даррелла з ніг, так що він «відключився» прямо на зібранні. Довелося викликати машину швидкої допомоги. У лікарні лікарі виявили у Даррелла якусь дуже небезпечну кишкову паличку.
Мене тут усі вмовляють скуштувати каву «Лювак», але я поки не наважуюся. Кажуть, що це найсмачніша й найдорожча кава у світі. Одна чашечка готової кави коштує 150 US.
Найдорожча кава у світі — «Лювак»
Я взагалі не любитель кави, а тут мені ще й нарозповідали про цей «Лювак»… Жах! Цю каву добувають із екскрементів тваринки. Лювак — це такий хижий звірок, який любить ласувати стиглими кавовими ягодами. Він настільки любить ці зерна, що часто переїдає їх, і більша частина кави потрапляє до його шлунково-кишкового тракту практично без змін, лише трохи оброблена травними ферментами. М'який шар при цьому перетравлюється в кишечнику тварини, а зерна насичуються запашним цибетином.
Раніше «Лювак» отримували лише шляхом збирання фекалій у природі, однак тепер дедалі більше виробників відгодовують звірків на спеціальних фермах. (Кому цікаво, подивіться відео про те, як добувають каву «Лювак»:)
Сьогодні ввечері я вперше проповідував в Індонезії. Церква незвичайна й цікава, наповнена єврейськими атрибутами та символікою. Її назва — «Цар царів». У церкві заведено знімати взуття. Мені теж довелося зняти свої туфлі й проповідувати в шкарпетках. Уперше в житті я проповідував у шкарпетках!
Після молитви люди виходили й свідчили про зцілення. Однак я майже нічого не зрозумів, бо вони говорили індонезійською, а перекладач перекладав лише уривками. До того ж перекладач сам погано говорив англійською.
Коротше кажучи, я бачив, як той, хто раніше не міг присісти, присідав. Один чоловік не міг нормально ходити, а після молитви почав бігати. У жінки щось клацнуло в шиї, і вона змогла нею рухати. Ще в однієї жінки були проблеми з жіночими органами (вона вказувала на нижню частину живота), але проблема зникла, і весь біль минув. Хтось став краще бачити, хтось — краще чути. І так далі.
Один чоловік після молитви встав з інвалідного візка й пішов. Я не знаю, чи міг він ходити до цього, але з допомогою інших він підвівся й почав ходити перед сценою.
Після служіння керівники церкви хотіли зробити мені щось приємне й нагодували делікатесами. Я їв великого краба, рибу, величезні креветки та багато різних смаколиків (на знімках унизу).
Дмитро Лео та Деррелл Стотт відпочивають після служіння 
Дуже смачна запечена риба 
Національна їжа
Прошу всіх, хто мене знає, молитися за крусейд зцілення в Індонезії. Мені нелегко проповідувати, молитися й спілкуватися англійською мовою. Мені потрібні благодать і дар від Господа. Також моліться за мою безпеку… у ресторанах… Хочу жити!
Дякую.
З любов’ю, Дмитро Лео.
