Зараз ми ще в Джакарті, але завтра вранці виїжджаємо до Бандунга. Там у нас буде п’ять служінь протягом чотирьох днів. Сьогодні вранці Деррелл Стотт служив у церкві GBI, а я був його «групою підтримки». Цікава церква. Технічний рівень дуже високий: світло, звук, сцена, професійне прославлення, але служіння триває… ВСЬОГО одну годину. Дві пісні, молитва, проповідь, пісня, молитва — і… служіння закінчилося. Уявляєте? Як вони там виживають?
Я запитав Деррелла Стотта: «І це все?». Він усміхнувся. Тоді я зрозумів, яке благословення мають наші люди в Церкві «Благословення Отця», адже їм так багато служать під час зібрання. У нас кожне служіння триває 5 годин, і час пролітає так швидко, що мало що встигаєш… Не уявляю, що вони встигають за 1 годину. Пропоную поглянути на служіння церкви GBI у Джакарті.
Служіння було коротким, у нас залишилося багато вільного часу… отже, відпочиваємо. Після служіння ми відвідали величезний центр електроніки. Деррелл шукав собі камеру, а я «плентався» за ним за компанію. Уперше побачив такий великий супермаркет. Цілий хмарочос, напханий відділами з різною технікою.
Усередині так шумно, що доводиться кричати, щоб хоч щось почути. Усюди ввімкнені потужні гучномовці й «кричить» музика. Жах!
Техніки всілякої — надлишок! Є такі штучки, про які ми навіть не чули. У них є копія iPhone 6 (iPhone 6), яка має той самий функціонал, плюс дві SIM-картки й коштує лише 150 доларів. Для тих, хто не знає вартості iPhone 6, повідомляю: приблизно 1100–1300 доларів. Тільки називається вона в них інакше. Як? Не скажу… Якась китайська назва.
Взагалі ціни в них приємні. Я не міг утриматися, щоб не купити програму для відеомонтажу EDIUS 6. Ми всі користуємося такою програмою, коли монтуємо відео. Так ось, офіційна версія коштує приблизно 600 доларів, а я купив у них таку саму програму за 2 долари. Дешево й приємно! Я думав, що тільки слов’яни «піратять». Але індонезійці — ще ті «пірати».
Взагалі мені подобаються жителі Індонезії. Дуже дружелюбні, усі усміхаються… якось навіть незвично. Радісний сміх у магазинах і на вулицях — дуже типове явище для Індонезії. Індонезійською «дякую» буде «трімакАсі». А «будь ласка» — «сама сама».
А ось мій перший індонезійський словник:
- Tuhan — Бог
- Pugi Tuhan – Слава Богові.
- Roh – Дух
- Tremakassi – дякую.
- Minu – Вибачте?
- Ikan – Риба
- Luawk – найдорожча кава у світі.
Молодці, дуже позитивний народ! Усі намагаються тобі допомогти, зробити щось приємне тощо. Коли вони вітаються з тобою, то дивляться тобі в очі й усміхаються… чого не скажеш про інші народи.
А чи знаєте ви, що в Індонезії не можна вітатися лівою рукою — це ознака неповаги й навіть образа. Ліва рука вважається в них «нечистою». Лівою рукою вони підмиваються після того, як сходять до туалету. У туалетах немає паперу, зате є крани, кухлики та шланги. Сходив до туалету — будь ласка, підмийся. Я тут теж навчаюся користуватися цією «чудо-технікою»… Довелося й мені «осквернити» ліву руку. Дуже незручно, але що вдієш.
Їжа тут різна, багато натуральних продуктів. Їм багато риби, тут її вдосталь. Мені «поки що» все подобається. Деррел Стотт попередив мене, що Джакарта — це штучна Індонезія, а ось на острові Калімантан я побачу й «відчую» справжню Індонезію. Сподіваюся, що все не так страшно, як каже Деррел.
Сьогодні після служіння мене пригостили чимось смачненьким, хоча я так і не зрозумів, що це було.
З любов’ю, Дмитро Лео.
