Тора освячує сьомий день і заповідає суботу Ізраїлю як знак завіту, а Ісус говорить, що субота для людини і що Син Людський — Господь і суботи. У Дії 15 субота не названа серед заборон для навернених із язичників, а Кол. 2:16–17 велить не засуджувати за суботи, називаючи їх тінню майбутнього. Християни розходяться в думках щодо того, чи залишається субота обов’язковою для них; відповідь складається з кількох текстів.
Що Біблія говорить про це
- Бут. 2:2–3: Бог завершив працю творіння і сьомого дня припинив усі Свої справи; Він благословив сьомий день і освятив його. Вих. 20:8–11: пам’ятати день суботній і освячувати його: шість днів працювати, а сьомий — субота Господня, у яку ніхто в домі не має робити жодної роботи, включно зі слугами, худобою та переселенцем; підстава — Господь створив небо й землю за шість днів, а сьомого спочив.
- Вих. 31:12–17: Господь говорить Мойсеєві, що суботи потрібно дотримуватися, бо вони — знак між Ним і синами Ізраїлю в усі покоління; того, хто оскверняє її, буде віддано смерті; Ізраїль має берегти суботу як вічний завіт, як знак навіки.
- Мк. 2:23–28: учні зривають колоски в суботу; Ісус нагадує про Давида і говорить, що субота дана для людини, а не людина існує для суботи, і що Син Людський — Господь і суботи. У цьому уривку Він не говорить, що суботу скасовано.
- Дії 15:5–29: суперечка про те, чи потрібно язичникам обрізання та дотримання закону Мойсея; зібрання вирішує не покладати на них більшого тягаря і просить утримуватися від ідоложертовного, крові, удавленини та розпусти. Субота в цьому переліку не названа; у 15:21 сказано, що закон Мойсея читається в синагогах щосуботи.
- Рим. 14:5–6: один відрізняє день від дня, інший вважає всі дні однаковими, кожен — для Господа. Гал. 4:9–11: Павло боїться за галатів, які спостерігають дні, місяці, пори та роки. Слова «субота» у цих двох текстах немає.
- Кол. 2:16–17: Павло пише, щоб ніхто не засуджував віруючих за їжу та питво, свято, новомісяччя чи суботи: це тінь майбутнього, а тіло — Христа.
- Євр. 4:1–11: залишається обітниця увійти до Його спочинку; згадано сьомий день і Божий спочинок; сказано: для Божого народу залишається «суботній спочинок»; той, хто ввійшов до спочинку, спочиває від своїх діл, як і Бог. Значення слова та його зв’язок із сьомим днем тлумачаться по-різному. Дії 20:7: учні зібралися для ламання хліба в перший день після суботи; це розповідь, і новою суботою цей день у тексті не названо.
Коротку відповідь складено редакцією; тексти віршів — із Біблії «Благословення Отця».
Ключові місця Писання
10 місць Писання · Біблія «Благословення Отця»
Буття 2:2–3
2 І сьомого дня Бог закінчив Свою роботу, яку Він зробив; і сьомого дня припинив усі Свої справи, які Він робив. 3 І благословив Бог сьомий день та освятив його, бо в ньому припинив усяку Свою роботу, яку Бог створив.
Вихід 20:8–11
8 Пам’ятай суботній день, щоб святити його; 9 шість днів працюй і роби [в них] усі свої справи, 10 а сьомий день — субота Господу, Богові твоєму: не роби в ньому жодної справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні чужинець, який у твоїх оселях; 11 бо за шість днів Господь створив небо і землю, море й усе, що в них, а сьомого дня спочив; тому Господь благословив суботній день і освятив його.
Вихід 31:12–17
12 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: 13 Скажи синам Ізраїля так: Суботи Мої дотримуйтеся, бо це — знак між Мною та вами в усі ваші покоління, щоб ви знали, що Я — Господь, Який освячує вас; 14 і дотримуйтеся суботи, бо вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий смерті; хто працюватиме того дня, та душа має бути винищена з-поміж свого народу; 15 шість днів нехай виконують працю, а сьомий — субота спокою, присвячена Господу: кожен, хто виконуватиме працю в суботній день, нехай буде відданий смерті; 16 і нехай сини Ізраїля дотримуються суботи, святкуючи суботу в усі свої покоління як вічний заповіт; 17 це — знак між Мною та синами Ізраїля навіки, бо за шість днів Господь створив небо й землю, а сьомого дня спочив і відпочив.
Марка 2:23–28
23 І сталося, що Він у суботу проходив засіяними полями, а Його учні дорогою почали зривати колоски. 24 І фарисеї сказали Йому: Дивись, що вони роблять у суботу, чого не можна робити? 25 Він сказав їм: Невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу й зголоднів сам та ті, хто був із ним? 26 Як він увійшов до Божого дому за первосвященника Авіятара й їв хліби присвячення, яких нікому не можна було їсти, крім священників, і дав їх також тим, хто був із ним? 27 І сказав їм: Субота для людини, а не людина для суботи; 28 тому Син Людський є Господом і суботи.
Дії Апостолів 15:5–29
5 Тоді деякі з фарисейської єресі, які увірували, повстали й говорили, що треба обрізувати язичників та заповідати їм дотримуватися закону Мойсея. 6 Апостоли й пресвітери зібралися, щоб розглянути цю справу. 7 Після довгого обговорення Петро, вставши, сказав їм: мужі-брати! Ви знаєте, що від перших днів Бог вибрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія та увірували; 8 і Бог, Серцезнавець, засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам; 9 і не поклав жодної різниці між нами та ними, очистивши вірою їхні серця. 10 Тож чому ви тепер випробовуєте Бога, бажаючи покласти на шиї учнів ярмо, якого не могли понести ні наші батьки, ні ми? 11 Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемося, як і вони. 12 Тоді все зібрання замовкло й слухало Варнаву та Павла, які розповідали, які знамення й чудеса Бог учинив через них серед язичників. 13 Після того, як вони замовкли, почав промову Яків і сказав: мужі-брати! Послухайте мене. 14 Симон пояснив, як Бог спочатку звернув Свій погляд на язичників, щоб скласти з них народ для Свого імені. 15 Із цим погоджуються слова пророків, як написано: 16 потім повернуся і відбудую занепалу скинію Давида, і те, що в ній зруйноване, відбудую, та виправлю її, 17 щоб шукали Господа інші люди та всі народи, на яких покликане Моє ім’я, говорить Господь, Який чинить усе це. 18 Відомі Богові від вічності всі Його діла. 19 Тому я вважаю, що не треба обтяжувати тих із язичників, які навертаються до Бога, 20 а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від розпусти, удавленини та крові[[, і щоб не робили іншим того, чого не хочуть собі]]. 21 Бо закон Мойсея від давніх поколінь має в кожному місті тих, хто його проповідує, і щосуботи читається в синагогах. 22 Тоді Апостоли й пресвітери разом із усією церквою вирішили, обравши зі свого середовища мужів, послати їх до Антіохії з Павлом і Варнавою, а саме: Юду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які посідають провідне становище серед братів, 23 написавши й передавши їм таке: «Апостоли й пресвітери-брати — братам із язичників, які перебувають в Антіохії, Сирії та Кілікії: радійте. 24 Оскільки ми почули, що деякі, які вийшли від нас, збентежили вас своїми словами й похитнули ваші душі, говорячи, що треба обрізуватися та дотримуватися закону, чого ми їм не доручали, 25 то ми, зібравшись, однодушно вирішили, обравши мужів, послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою та Павлом, 26 людьми, які віддали свої душі за ім’я Господа нашого Ісуса Христа. 27 Отже, ми послали Юду та Силу, які усно звістять вам те саме. 28 Бо до вподоби Духові Святому й нам не покладати на вас жодного іншого тягаря, крім цього необхідного: 29 утримуватися від ідоложертвенного та крові, удавленини й розпусти [[, і не робити іншим того, чого не хочете собі]]. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові».
Колосян 2:16–17
16 Отже, нехай ніхто не засуджує вас за їжу та пиття, або у питанні свята, або новомісяччя, або суботи; 17 це є тінь майбутнього, а тіло — Христа.
Римлян 14:5–6
5 Один відрізняє день від дня, а інший судить про кожен день однаково. Нехай кожен чинить за переконанням свого розуму. 6 Хто розрізняє дні — для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів — для Господа не розрізняє. Хто їсть — для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть — для Господа не їсть, і дякує Богові.
Галатів 4:9–11
9 Тепер же, пізнавши Бога, а ще більше — будучи пізнаними Богом, як ви знову повертаєтеся до немічних і бідних стихій, яким знову й знову хочете віддатися в рабство? 10 Ви спостерігаєте за днями, місяцями, порами та роками. 11 Боюся за вас, чи не даремно я працював у вас.
Євреїв 4:1–11
1 Отже, біймося, щоб, коли ще залишається обітниця увійти до Його спокою, хтось із вас не виявився таким, що запізнився. 2 Бо і нам вона звіщена, як і тим; але не принесло їм користі почуте слово, не поєднане з вірою тих, хто його слухав. 3 А входимо до спокою ми, ті, що увірували, бо Він сказав: «Я поклявся у Своєму гніві, що вони не увійдуть до Мого спокою», хоча діла Його були завершені ще від заснування світу. 4 Бо десь сказано про сьомий день так: і спочив Бог сьомого дня від усіх Своїх діл. 5 І ще тут: «Не увійдуть до Мого спокою». 6 Отже, оскільки декому залишається увійти до нього, а ті, кому раніше було звіщено, не ввійшли через непокору, 7 то Він знову визначає певний день — «сьогодні», кажучи через Давида після такого довгого часу, як сказано вище: «Сьогодні, коли почуєте Його голос, не закам'яніть ваших сердець». 8 Бо якби Ісус Навин дав їм спокій, то після цього не було б сказано про інший день. 9 Отже, для Божого народу ще залишається суботній спокій. 10 Бо хто ввійшов до Його спокою, той і сам спочив від своїх діл, як і Бог від Своїх. 11 Отже, постараймося ввійти до того спокою, щоб ніхто за тим самим прикладом не впав у непокору.
Дії Апостолів 20:7
Першого ж дня після суботи, коли учні зібралися для ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв із ними й продовжував слово до півночі.
