На 90-й день чоловік прокидається з коми — історія, яка зворушить вас до сліз. Це чудо, яке створив Господь! Дивіться, як віра та любов сім’ї змінили все. Фрагмент служіння «Свобода від демонів» від 05.04.25
Це сталося з однією молодою сім’єю, яка не була віруючою. Через війну в Україні їм довелося переїхати до Чорногорії. У них було двоє маленьких дітей. Чоловік на ім’я Марк влаштувався на роботу інженером.
Але сталося лихо — Марк тяжко захворів. У нього розвинулося тяжке запалення легень з ускладненнями. Стан був настільки серйозним, що лікарі в Чорногорії визнали: вони нічим не можуть допомогти, у них просто немає необхідного обладнання. Його терміново перевезли до Німеччини спеціальним медичним вертольотом, де він міг отримати кваліфіковану допомогу.
Однак невдовзі після госпіталізації в Німеччині Марк впав у кому. Стан погіршувався. Лікарі робили все можливе, але визнавали свою безпорадність. Його лікував професор медицини з 45-річним стажем, але навіть він не давав надії на одужання — шанси були мінімальними. Попри це, Марка підключили до апаратів життєзабезпечення та підтримували його в такому стані.
Минуло 60 днів. Це максимальний термін, протягом якого лікарі зазвичай очікують можливого покращення. Професор викликав дружину Марка і повідомив: «Ми будемо відключати апарати — надії немає».
Але на той момент ситуація почала змінюватися. Дружина, яка залишилася сама з дітьми, запросила до Чорногорії свою подругу з Києва — віруючу сестру з церкви, яка відвідувала домашню групу. Вона приїхала допомогти з дітьми й почала молитися за Марка. Вона також попросила свою домашню групу молитися разом. Люди відгукнулися — молилися щодня, іноді через відеозв’язок разом із дружиною Марка.
І саме тоді серце дружини відкрилося — вона увірувала й прийняла Ісуса. Коли лікар сказав, що потрібно відключати апарати, вона сказала:
— Ми молимося. Чи є хоч якась надія?
Професор відповів:
— З медичної точки зору — ні. Але якщо ви молитеся, давайте ще трохи почекаємо. Якщо Бог не допоможе, уже ніхто не допоможе.
Минуло ще 30 днів. І ось, на 90-й день професор знову викликав дружину:
— Усе. Усі терміни минули. Надії немає, ми будемо відключати.
Дружина, з болем у серці, погодилася:
– Ми зробили все, що могли. Нехай буде, як буде.
Але саме цього дня сталося чудо – Марк раптово вийшов із коми. Без грому, без землетрусів – просто розплющив очі. Господь втрутився в останню мить.
Професор був приголомшений:
– За 45 років моєї практики я такого ніколи не бачив. Це неможливо. Це чудо.
Звісно, після такого тривалого перебування в комі лікарі перевірили стан його мозку. Усі очікували на тяжкі порушення. Але сканування показало – мозок у повному порядку. Єдине, що постраждало, – м’язи, які за цей час атрофувалися. Марка направили до реабілітаційного центру, де він почав відновлюватися.
І тепер Марк цілком здоровий. Він знову активний і працездатний. Слава Господу!
Але й це ще не все. Лікарі виставили рахунок за лікування – величезний, як ви розумієте. 90 днів у німецькій лікарні з інтенсивною терапією – це десятки, якщо не сотні тисяч євро. Звідки в родини переселенців такі гроші?
І ось Господь знову явив милість. Роботодавець Марка в Чорногорії – компанія, де він пропрацював зовсім недовго, – вирішила оплатити все лікування. Більше того, вони навіть підтримали родину фінансово на час відновлення.
Хіба це не дивовижно? Хіба Господь не великий? Він явив милість там, де, здавалося, вже не залишилося жодної надії. І якщо Він такий милостивий до тих, хто ще не знав Його, – уявіть, наскільки велика Його любов до Своїх дітей! Алілуя! Слава Господу!
