Я призначаю молодшого сина над царством, бо він навчився любити. Так закінчується притча Дмитра Лео.
Притча «Він навчився любити»
В одній далекій країні жив незвичайний цар. Він дуже любив свій народ, і народ також любив його, бо цар був добрим до них і дбав про їхній добробут. Серед народу були й заздрісники, яким цар не подобався.
Одного разу вони влаштували засідку біля стін палацу й смертельно поранили царя. Його спину пронизала отруйна стріла. Два царські сини мовчки стояли біля ліжка батька й сумували. Тоді цар подивився на синів і сказав: «Не сумуйте за мною. Мій час закінчується, а ваш час починається, ідіть і продовжуйте мою справу».
Старший син відповів: «Так, батьку, я піду й розшукаю тих злочинців, які так із тобою вчинили, і страчу їх. Обіцяю тобі, що займуся справами царства й продовжу твою справу». А молодший син сказав: «Батьку, дозволь мені бути поруч із тобою в цей час». На це цар відповів: «Сину мій, не переживай за мене, про мене подбають придворні».
Після цих слів сини вийшли зі спальні царя. Старший син, як і обіцяв, розшукав злочинців і того ж дня стратив їх на центральній площі. Потім покликав управителя й князів та одразу віддав розпорядження, де і що необхідно зробити. Молодший син повернувся до батька, не відходив від його ліжка й дбав про всі його потреби. До кінця дня стан царя погіршився, і він наказав скликати всіх князів та придворних.
Цар склав заповіт і оголосив своє рішення щодо спадкоємця престолу. Ось що він сказав: «Замість мене правитиме мій молодший син». Тоді всі присутні здивовано перезирнулися. Головні князі підійшли до царя й сказали: «Наш володарю, ми знаємо, що ти добрий і завжди ухвалював правильні рішення. Чи правильно ми почули, що над царством ти поставиш молодшого сина? Адже твій старший син досвідченіший і краще впорається зі справами царства».
Тоді цар підвищив голос і промовив до присутніх: «Я хочу, щоб на троні був той, хто продовжить мою справу. Я призначаю молодшого сина над царством, бо він навчився любити. А старший син буде його радником». Після цих слів цар заплющив очі й відійшов у вічність.
Автор: Дмитро Лео
