Нагорода тому, хто усунув перешкоду
Одного разу один цар вирішив перевірити своїх придворних. Він таємно покликав двох слуг і дав їм незвичайне доручення.
Потрібно було рано-вранці, ще до світанку, привезти на возі кам'яну брилу й скинути її посеред дороги, що вела до воріт палацу. Водночас він наказав зробити ще дещо.
Слуги пішли й точно виконали доручення. А цар піднявся на сусідню вежу, бо звідти добре було видно камінь, що лежав на дорозі, і можна було чути голоси людей.
Після сходу сонця придворні почали з'їжджатися до палацу.
Багато хто з них, зустрічаючи на дорозі величезний камінь, обурювалися й, з великими труднощами об'їжджаючи його, їхали далі.
Одні люди мовчки об'їжджали камінь, інші лаяли царя, ще інші лаяли тих, хто притягнув цей камінь, а деякі, не зумівши об'їхати камінь, розверталися й їхали геть.
Нарешті їхав віз, а на ньому — бідняк, який вивозив сміття з палацу. Коли він доїхав до каменя, то зупинився, обійшов його навколо, потім розпріг коней, прив'язав мотузки до каменя й відтягнув його на узбіччя.
Потім він побачив, що під каменем щось лежало. Це був мішечок із золотом, а в ньому записка: «Це нагорода тому, хто усунув перешкоду».
Дмитро Лео (за мотивами давньої притчі).
