Урок 3. Пожертвування. Біблійні основоположні принципи фінансового добробуту. Кожен, хто використовуватиме ці принципи, матиме фінансове забезпечення для себе та для служіння іншим. Цю школу склав старший пастор Церкви «Благословення Отця» – Дмитро Лео.
Пожертвування дає нам можливість брати участь у Божих справах.
Багато хто не розуміє, що таке пожертвування. Існує хибна думка, що відокремлювати десятину ви зобов’язані, а пожертвування можете давати лише тоді, коли у вас є надлишок. Звернімося за роз’ясненням до Біблії.
1. Пожертвування – це наша ДОПОМОГА людям
2 Кор. 8:3–4,14: Я свідок того, що вони добровільно жертвували все, що тільки могли, і навіть понад те. Вони самі звернулися до нас і наполегливо просили, як про велику благодать, дозволити їм допомогти святим. Тепер ваш достаток полегшить їхню нужду, а їхній достаток свого часу полегшить вашу. Тоді буде рівність.
Завдяки пожертвуванням ми виявляємо турботу одне про одного. Якщо хтось опинився в нужді, ми повинні надати допомогу. Своєю чергою, якщо ми опинимося в нужді, хтось допоможе нам.
2. Пожертвування – це наше СІЯННЯ заради отримання жнив
2 Кор. 9:5–8: Тому я вважав за потрібне переконати братів заздалегідь відвідати вас, щоб завершити збір пожертвувань, як ви самі й обіцяли. Тоді буде видно, що ви робите це не з примусу, а добровільно. Пам’ятайте: хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто щедро сіє, той щедро й жатиме. Нехай кожен дає стільки, скільки підказує йому серце, не із жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто жертвує з радістю. Бог може забезпечити вас усім необхідним, щоб ви завжди мали вдосталь і з надлишком ще на всяке добре діло,
Закон сіяння і жнив установив Господь, щоб таким чином благословляти людей. Людина сіє…
……стільки, скільки підказує їй серце…
…а Бог створює умови, щоб…
……забезпечити вас усім необхідним, щоб ви завжди мали вдосталь і з надлишком ще на всяке добре діло.
3. Пожертвування — це наше СЛУЖІННЯ людям
2 Кор. 9:12: Ваше служіння не лише допомагає потребам святих, але й викликає дедалі більшу вдячність Богові!
Пожертвування — це служіння. Наприклад, багато бізнесменів не мають можливості безпосередньо служити в церкві, але охоче жертвують фінанси на служіння. Якщо сьогодні ви можете брати участь у справах церкви лише грошима — це також є служінням.
4. Пожертвування — це наша УЧАСТЬ у благовісті
Флп. 4:15: Ви, филип’яни, пам’ятаєте, як на початку мого служіння проголошення Доброї звістки, коли я вирушив із Македонії, жодна церква не надала мені фінансової допомоги, крім вас одних.
Добре, що филип’яни фінансово допомогли Павлові, щоб він міг нести Добру звістку далі, але погано, що інші церкви не надали йому допомоги. Через пожертвування ми беремо участь у поширенні Доброї звістки. Якщо сьогодні ми самі не йдемо благовістити, тоді нам потрібно підтримувати тих, хто йде.
Багато хто захоплюється служінням Джона Лейка, але мало хто знає, що його сім’я часто голодувала й лягала спати без вечері. Що його дружина померла від виснаження. І все це відбувалося в розквіті їхнього служіння. Їх не можна дорікнути у відсутності віри чи мудрості — вони були вірні виконанню Божого слова. Але водночас інші, хто мав їх підтримувати, виявилися невірними Божому слову. Ось чому в служінні Божих людей відбувалися (і відбуваються) подібні сумні історії.
Попри ту неймовірну силу, з якою Бог діяв через Джона Лейка, у Південній Африці в нього було багато запеклих заздрісників і противників. Деякі люди були настільки налаштовані проти нього, що писали листи до Сполучених Штатів, звинувачуючи Лейка в тому, що він не за призначенням витрачає гроші, які йому надсилають на підтримку місіонерської роботи. Як згодом з’ясувалося, усі звинувачення були неправдивими. Проте деякі спонсори повірили наклепу й перестали надсилати свої пожертви. Саме внаслідок цього й стався інцидент, описаний Лейком:
У певний період у нас налічувалося 125 людей, які працювали на місіонерському полі. Через жахливі атаки, яких ми зазнавали, наше фінансове становище настільки погіршилося, що я не завжди міг наприкінці місяця надіслати своїм працівникам навіть десять доларів. Іноді ситуація настільки ускладнювалася, що я не міг надіслати їм навіть два долари. Наше становище було просто відчайдушним. Що було робити? Одного вечора під час конференції наш виконавчий комітет попросив мене вийти з кімнати на кілька хвилин. Вони хотіли все обговорити наодинці. Тож я вийшов до кафе випити чашечку кави, а потім повернувся. Коли я увійшов до кімнати, то побачив стільці, розставлені овалом, а в центрі — невеликий столик, на якому були хліб і вино. Старий Ван дер Вол від імені всього комітету сказав: «Брате Лейк, поки вас не було, ми ухвалили рішення. Ми просимо вас провести сьогодні для нас причастя. Ми готові повернутися до місіонерської роботи, навіть якщо нам доведеться йти пішки. Ми готові повернутися, навіть якщо нам доведеться голодувати. Ми готові повернутися, навіть якщо наші дружини помруть. Навіть якщо помруть наші діти. Навіть якщо помремо ми самі. У нас є лише одне прохання. Якщо ми помремо, ми хочемо, щоб ви приїхали й поховали нас».
За наступний рік я поховав 12 чоловіків і 16 членів їхніх сімей. Наскільки я розумію, усі вони померли від голоду, не маючи навіть шматка хліба.
5. Пожертва — це наша ПІДТРИМКА керівників церкви
1 Тим. 5:17–18: Керівники церкви, які добре виконують свою роботу, заслуговують подвійної честі*, особливо ті, хто проповідує або навчає. Бо у Святому Письмі сказано: «Не затуляй рота волові, що молотить» і: «працівник заслуговує на винагороду».
Керівники церкви — одні з найбільш соціально незахищених людей у світі. Більшість країн офіційно не визнають Церкву та її служителів. У більшості випадків керівники церкви не мають записів у трудовій книжці, не мають соціальних пільг і можуть розраховувати лише на мінімальну пенсію. За ними пильно спостерігають органи влади та спецслужби. Вони на виду в усіх, і в разі чого їх заарештовують першими.
Грецьке слово «честь» [тимЕо] означає «піклування, оплата, відплата, винагорода».
Біблія наказує, щоб прихожани фінансово підтримували керівників церкви. Тих, хто добре виконує служіння, — особливо тих, хто навчає та проповідує в церкві, — необхідно підтримувати подвійно. Пожертва — один із таких способів.
Висновок
Пожертва допомагає нам брати участь у Божих справах, допомагати іншим і піклуватися про своє майбутнє. Ми можемо служити фінансами, брати участь у поширенні Доброї звістки та підтримувати тих, хто служить нам.
Усе це сприяє поширенню Божої справи, тому християнин сам має виявляти ініціативу й жертвувати фінанси. У цій справі не повинно бути жодного примусу, але кожен має жертвувати добровільно та з радістю. Відплатою Господа за це буде великий урожай!
Свідчення
100 000$ було переказано на рахунок
Одна сестра під час збору пожертв на конференції виписала чек на 1000 доларів, після чого не могла знайти собі спокою. Вона не була впевнена, що така сума є на її рахунку. Вона зателефонувала додому й попросила перевірити її рахунок. Пізніше їй передзвонили й сказали, що невідомо звідки на її рахунок було переказано 100 000 доларів.
«У мене ніколи не було стільки грошей, як протягом останніх трьох місяців»
Один із пасторів розповідав про шкільну вчительку, яка відвідувала їхню церкву й була дуже активною. Одного разу після підрахунку пожертв йому принесли чек і сказали: «Та вчителька пожертвувала чек, у якому зазначена сума, що дорівнює її місячній зарплаті». Пастор узяв цей чек і пішов поговорити з учителькою. «Сестро, — почав він, — мабуть, тут сталася помилка. Ви віддали чек на суму свого місячного доходу. Ви впевнені, що хочете зробити саме це?» «Так, — відповіла вчителька, — я впевнена. — Вас не має хвилювати, скільки я віддаю Богові».
Пасторові довелося прийняти цей чек. А першого числа наступного місяця серед пожертв знову опинився платіжний чек цієї жінки на таку саму суму. Пастор був доброю людиною, тож знову взяв цей чек і сказав жінці: «Ви вже другий місяць віддаєте церкві всю зарплату. Ми не хочемо, щоб ви померли з голоду. Ми хочемо, щоб ви платили за житло. Я маю намір повернути вам дещо з цієї суми». Вона спокійно поглянула на нього й усміхнулася: «Ви що, так чините з усіма членами церкви?». «Ні, — відповів він, — лише з вами». «Отже, — сказала вона, — я віддаю Богові те, що хочу, і нехай це вас не турбує». Він подякував їй і повернув чек до пожертв.
Наступні чотири тижні все йшло добре, доки дівчата не виявили серед пожертв третій чек від цієї вчительки — повну місячну зарплату. Пастор нарешті розгнівався. Він запросив жінку до свого офісу. «Я маю вам дещо сказати, — заявив він. — Я не хочу, щоб наша церква була осоромлена! Я не хочу, щоб хтось казав, що я грабую своїх парафіян! Десять відсотків — чудова частина для того, щоб віддавати Богові, і це все, чого ми хочемо». «Я теж хочу вам дещо сказати, — відповіла вчителька. — У мене ніколи не було стільки грошей, як протягом останніх трьох місяців! У мене ніколи раніше не було стільки їжі та одягу, як тепер, і я ніколи раніше так не раділа! Якщо ви залишите мене в спокої, Бог дасть мені все необхідне для мого життя — духовно й матеріально. Він дає мені більше, ніж я могла собі уявити. Коли я даю Богові, Він повертає набагато більше, ніж я коли-небудь мала раніше, і я переживаю таку Божу любов, якої ніколи раніше не знала».
Джерело: Церква «Благословення Отця»
Учитель: Дмитро Лео
