Урок 3. Відмінність віри від надії. Школа «Основи віри». Старший пастор Дмитро Лео підготував це навчання для Церкви «Благословення Отця» у вересні 2021 року.
Урок 3. Відмінність віри від надії
Перш за все, кілька слів про надію. Ми не відкидаємо надію, для неї є своє місце та значення.
Але в цьому уроці ми розглядатимемо надію в порівнянні з вірою.
Мета — розібратися, коли ми очікуємо з надією, а коли — з вірою.
Ів. 5:2 В Єрусалимі, біля Овечої брами, є басейн, який арамейською називається Віфезда, оточений п'ятьма критими колонадами.
3 Там лежало багато інвалідів, сліпих, кульгавих і паралізованих. Вони очікували руху води.
4 Часом ангел Господа сходив і збурював воду, і тоді перший, хто входив у басейн, зцілювався від будь-якої хвороби.
5 Серед них був чоловік, хворий уже тридцять вісім років.
Біля басейну лежало багато хворих людей, і всі вони очікували руху води, тому що часом ангел Господа сходив і збурював воду, і перший, хто входив у басейн, зцілювався від будь-якої хвороби.
Це типовий приклад того, що таке надія.
Сьогодні є багато людей, які з надією чекають дня, коли вони будуть зцілені.
Часом ці люди бачать, як хтось поруч зцілюється або звільняється, але самі вони ще не отримали чуда.
Для таких людей справді є надія, що одного дня вони опиняться в місці зцілення або зустрінуться з Ісусом і тоді отримають своє чудо.
Якщо обирати між «надією» та «відчаєм», то «надія» краща.
Люди, які чекали на рух води й сподівалися на одужання, чинили розумніше за тих, хто був хворий, але не приходив до Віфезди.
Однак якщо обирати між «надією» та «вірою», то «віра» краща.
Мт. 9:20 І ось жінка, яка дванадцять років страждала від кровотечі, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,
21 бо вона говорила сама собі: якщо тільки доторкнуся до Його одягу, то одужаю.
22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Твоя віра спасла тебе. І з тієї години жінка стала здоровою.
«Надія» — це добре, але «віра» — краще.
Ісус сказав:
«Усе, чого тільки попросите в молитві, ВІРТЕ, що одержите…» (Мк. 11:24).
Він не сказав: «СПОДІВАЙТЕСЯ, що одержите»; Він сказав: «ВІРТЕ, що одержите…».
Віра — це не надія. Надто часто люди просто сподіваються, що будуть хрещені Святим Духом, зцілені або отримають відповідь на молитву. Але якщо ти лише сподіватимешся, то нічого не вийде; потрібно вірити.
Зверніть увагу, що в Євр. 11:1 сказано: «Віра ж Є…». Це теперішній час. Якщо це не відбувається зараз, то це не віра.
Коли йдеться про зцілення, багато хто каже: «Я не розумію, чому я не приймаю свого зцілення. Я знаю, що Бог пообіцяв зцілити мене».
Ні. Бог зовсім не обіцяв зцілити вас. Ісус узяв на Себе наші немочі й поніс наші хвороби. Хіба це обіцянка? Ні, це не обіцянка. Це доконаний факт — те, що вже сталося.
Ілюстрація надії та віри.
На одне служіння принесли 70-річну жінку, яка не зробила жодного кроку протягом останніх чотирьох років. Лікарі сказали, що вона ніколи не зможе ходити. Її коліна просто повністю зносилися й уже не могли витримувати ваги її тіла. Через повну нерухомість вона сильно набрала вагу.
Коли настав час молитися за хворих, її посадили на сцену. Божий чоловік помолився за неї й сказав: «Тепер, сестро, встаньте та йдіть в Ім'я Ісуса».
Жінка намагалася встати й при цьому весь час плакала та молилася: «О дорогий Господи Ісусе, будь ласка, зціли мене. Господи, я знаю, що Ти пообіцяв зцілити мене. Ти ж знаєш, який я тягар для своєї сім'ї. Я нічого не можу зробити сама. Дорогий Господи, будь ласка, зціли мене. Будь ласка, зціли мої кінцівки. Будь ласка, постав мене на ноги. О, будь ласка!»
Божий чоловік сказав: «Сестро, помовчіть трохи! Я хочу дещо вам сказати. Я можу вам допомогти. Сестро, а ви знаєте, що ви зцілені?» Вона широко розплющила очі: «Невже?»
Він відкрив Писання на 1-му Петр. 2:24, подав їй Біблію й попросив прочитати цей вірш уголос.
Вона прочитала: «Він гріхи наші Сам підніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, визволившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися».
«Прочитайте останнє речення ще раз», — сказав він.
Вона прочитала: «ранами Його ви зцілилися».
Він запитав: «Це який граматичний час: теперішній, майбутній чи минулий?»
«Це минулий час», — сказала вона.
«А якщо ви зцілені ранами Ісуса, то зараз ви зцілені чи ні?»
«Так, зцілена», — відповіла вона.
«Тоді ви зробите те, що я вам скажу?»
Вона кивнула, показуючи, що так. І Божий чоловік сказав: «Просто підніміть руки вгору, подивіться Ісусу прямо в очі й почніть прославляти Його. Прославляйте Його, бо ви зцілені — у теперішньому часі, не в майбутньому, а вже зцілені».
Вона підняла очі й сказала: «Дорогий Господи Ісусе! Я така рада, що зцілена. Дякую, Боже, мої коліна в порядку. Мої кінцівки зцілені. Я так Тобі вдячна!»
Повернувшись до неї, він сказав: «Сестро, встань і ходи в Ім'я Ісуса!». Вона миттєво підскочила на сцені, наче 16-річна дівчина, і почала ходити, стрибати, бігати, прославляючи Господа.
Нам потрібно зрозуміти, що віра й надія — не взаємозамінні. Усе, що спрямоване в майбутнє або очікується в майбутньому, є надією, а не вірою.
Отже, підсумуймо
Надія каже: «Я колись це отримаю».
Віра каже: «Це моє — воно в мене вже зараз!»
Молитва за темою
– Ми приймаємо рішення рухатися від надії до віри.
– Усе, що нам уже обіцяно, ми приймаємо й беремо вірою.
– Усе, що нам подаровано в Ісусі Христі, ми приймаємо й беремо вірою.
– Усе, що нам потрібно, ми приймаємо й беремо вірою.
