Дивовижна історія про трьох сестер та їхню допомогу мандрівникові, на яку вони отримали відповідь у вигляді перлинних прикрас.
Притча «Три сестри та перлинні прикраси»
Три сестри вийшли до криниці по воду. Криниця була неподалік від воріт міста, у якому вони жили. Поки вони наповнювали свої глечики, до криниці підійшов мандрівник. Привітавши дівчат, він попросив дозволу набрати води для себе та своїх верблюдів, адже йому ще належало пройти довгий шлях через пустелю. Дівчата дали йому свою мотузку та глечик і погодилися допомогти.
Поки він набирав воду, дівчата розпитували його, звідки він, чий він син, чим займається та куди подорожує. Мандрівник розповів сестрам, що він син торговця перлами й тепер на прохання батька вирушив по нові перли, а в обмін на перли везе дорогі східні пахощі.
Молодша сестра запитала мандрівника, чи може він привезти й їм перлинні прикраси. Він відповів, що може. Тоді середня сестра відвела її вбік і сказала: «Як ти можеш просити когось про прикраси, якщо нам нічим заплатити, а наші батьки надто бідні, щоб допомогти?»
Почувши їхню розмову, мандрівник сказав: «Не переживайте щодо оплати, я привезу кожній із вас прикрасу в подарунок. Ми з батьком багаті, і для нас це неважко». Тоді втрутилася старша сестра й сказала: «Нам від вас нічого не потрібно, мої сестри пожартували. У нас є все необхідне, та й узагалі нам уже час повертатися додому».
Попрощавшись, дівчата взяли свої глечики й почали йти. Мандрівник, подякувавши їм, сказав услід: «Моя обіцянка залишається в силі. Завтра в цей самий час я повертатимуся цим шляхом і сподіваюся побачити вас тут, щоб віддати вам подарунки».
Дорогою додому сестри міркували. Молодша сестра сказала: «Він добра людина, і я вірю, що він виконає те, що пообіцяв». Середня сестра відповіла: «Я в цьому сумніваюся. От якби ми дали йому щось, тоді він виконав би те, що пообіцяв. А ми лише допомогли йому набрати води».
Старша сестра сказала: «Повірте мені, той незнайомець просто пожартував, щоб посміятися з вас. Я не вірю тому, що він говорив, тож просто забудьте про це».
Наступного дня сестри знову вийшли до криниці, щоб наповнити глечики. Коли вони наповнили глечики водою, настав час повертатися. Тоді молодша сестра сказала: «Ми не можемо йти, давайте почекаємо, адже він привезе нам подарунки».
Середня сестра сказала: «Я сумніваюся в цьому, але можна почекати й перевірити, чи обдурив він нас, чи ні». Старша сестра відповіла: «А мені ніколи марнувати час. Я йду додому, ходімо зі мною». Сестри відповіли: «Ти йди, а ми ще почекаємо».
Минув час, а подорожній не з’являвся. Середня сестра сказала молодшій: «Ось бачиш, він не прийшов, і я не сумнівалася, що так і буде. Тепер ходімо додому». Молодша відповіла: «Ти йди, а я ще почекаю». Коли середня сестра пішла, на горизонті з’явився подорожній, а слідом за ним караван верблюдів. Молодша сестра швидко підійшла до колодязя й зробила вигляд, що продовжує набирати воду.
Підійшовши, він дуже зрадів, побачивши біля колодязя сестру. Привітавши її, подорожній запитав: «А де твої сестри?» Вона, трохи подумавши, відповіла: «Вони хотіли тебе побачити, але їм не вдалося». Тоді подорожній дістав із сумки прикраси й простягнув їх дівчині зі словами: «Оскільки твоїх сестер тут немає, я хочу подарувати все це тобі».
Перлова прикраса на голову, перлове намисто та перлові браслети на зап’ястя. Дівчина збентежено відповіла: «Чому ти робиш це для мене?» Він відповів: «Тому що ти попросила мене, а мені не важко це зробити».
Дівчина подякувала подорожньому й сказала йому, що хотіла б понести своїм сестрам прикраси, щоб вони також зраділи. Він відповів їй: «Ці прикраси я дарую тобі, а їм дам інші подарунки». Він дістав із сумки дві перлинні каблучки й сказав: «Ось подарунок для твоїх сестер». На прощання подорожній сказав їй: «До наступної зустрічі».
Автор: Дмитро Лео
