Урок 7. Школа «Початки вчень Христа» побудована на основі 6-го розділу Послання до Євреїв. Це сім початкових учень, у яких рання християнська церква вбачала основу християнської віри.
Словникове визначення словосполучення «вічний суд»:
Євр.6:2:… ученню про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про вічний суд.
«Суд» — грецьке слово [крІма] — судове рішення, вирок, осудження. Цей іменник середнього роду в цьому вислові стоїть у родовому відмінку [крІматос] і дослівно перекладається як «вічного осудження».
Хто зазнає «вічного осудження»?
1. Вічного осудження зазнають «звір, лжепророк, диявол і ангели, що згрішили».
Мт.25:41: Тоді скаже й тим, що ліворуч: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу та ангелам його;
Об.19:20: І схоплений був звір, а з ним лжепророк, який чинив перед ним чудеса, якими звів тих, що прийняли знак звіра та поклоняються його образу: обидва живими були вкинуті в озеро вогняне, палаюче сіркою.
Об.20:10: А диявол, що зводив їх, був укинутий в озеро вогняне та сірчане, де звір і лжепророк, і мучитимуться день і ніч на віки віків.
2. Вічному осуду піддадуться нечестиві люди.
Це люди, які не пізнали Бога й відкинули добру звістку. Їхніх імен не виявиться в книзі життя на суді перед білим престолом (Об'явл. 20:11). Сьогодні багато людей у світі покладаються на свої добрі справи, але в Писанні сказано, що справи не допоможуть їм на суді й що враховуватиметься лише наявність їхніх імен у книзі життя.
Об'явл.21:8: А боязливих і невірних, і нечистих, і вбивць, і розпусників, і чарівників, і ідолослужителів, і всіх неправдомовців доля — в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга.
Об'явл.20:15: І хто не був записаний у книзі життя, той був укинутий в озеро вогненне.
2Сол. 1:6-10: Бо справедливо перед Богом — тим, хто вас гнобить, віддати гноблення, а вам, кого гноблять, відплату разом із нами, коли з'явиться Господь Ісус із неба з Ангелами сили Своєї, у вогні полум'яному, чинячи помсту тим, хто не пізнав Бога і не слухається Євангелія Господа нашого Ісуса Христа, які зазнають покарання, вічної загибелі, від обличчя Господа і від слави могутності Його, коли Він прийде прославитися у святих Своїх і явитися дивним того дня в усіх, хто повірив, бо ви повірили нашому свідченню.
3. Вічному осуду піддадуться люди, названі «козлами».
Усі народи постануть перед Ісусом, і тоді з'ясується, хто гідний успадкувати Царство Небесне. Головним критерієм, за яким прийматиметься рішення, буде ставлення людей до тих, кого Ісус називає Своїми братами, тобто до християн.
Мт.25:31-33: Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить одних від інших, як пастух відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
Мт.25:34-36: Тоді скаже Цар тим, хто праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу: бо Я голодував, і ви дали Мені їсти; прагнув, і ви напоїли Мене; був мандрівником, і ви прийняли Мене; був нагий, і ви одягли Мене; був хворий, і ви відвідали Мене; у в'язниці був, і ви прийшли до Мене.
Мт.25:37-40: Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним і нагодували? або спраглим і напоїли? коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? або нагим і одягли? коли ми бачили Тебе хворим або у в'язниці й прийшли до Тебе?
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих найменших братів Моїх, то зробили Мені.
Мт.25:41-45: Тоді скаже і тим, хто ліворуч: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу та ангелам його: бо Я голодував, і ви не дали Мені їсти; прагнув, і ви не напоїли Мене; був мандрівником, і ви не прийняли Мене; був нагий, і ви не одягли Мене; був хворий і у в'язниці, і ви не відвідали Мене. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! коли ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або мандрівником, або нагим, або хворим, або у в'язниці, і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: оскільки ви не зробили цього одному з цих найменших, то не зробили Мені.
Мт.25:46: І підуть ці на вічну муку, а праведники — у вічне життя.
4. Вічному осуду піддадуться ті, хто хулить Духа Святого.
«Хулити» — грец. [власфімЕо] — ганьбити, лихословити, блюзнірствувати, богозневажати. Найчастіше це слово перекладається в НЗ як «лихословити, хулити».
Мт. 12:22–32: Тоді привели до Нього біснуватого, сліпого й німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став і говорити, і бачити. І дивувався весь народ та казав: чи не Він Христос, Син Давидів? Фарисеї ж, почувши [це], сказали: Він виганяє бісів не інакше, як [силою] Веельзевула, князя бісівського. Але Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: кожне царство, що розділилося саме в собі, спустошиться; і кожне місто або дім, що розділилися самі в собі, не встоїть. І якщо сатана виганяє сатану, то він розділився сам із собою: як же встоїть його царство? І якщо Я [силою] Веельзевула виганяю бісів, то ваші сини чиєю [силою] їх виганяють? Тому вони будуть вам суддями. Якщо ж Я Духом Божим виганяю бісів, то справді прийшло до вас Царство Боже. Або як може хтось увійти до дому сильного й пограбувати його майно, якщо спочатку не зв'яже сильного? І тоді пограбує його дім. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розсіює. Тому кажу вам: усякий гріх і хула простяться людям, а хула на Духа не проститься людям; і якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, проститься йому; якщо ж хтось скаже проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.
Мк. 3:28–30: Істинно кажу вам: усі гріхи й хуління, якими б вони не хулили, будуть прощені синам людським; але хто хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення повік, але підлягає він вічному осуду. [Це сказав Він], бо говорили: у Ньому нечистий дух.
Ісус назвав хулою на Святого Духа те, що Святого Духа назвали нечистим духом. Ісус підкреслив, що це не була хула на Сина Людського, а хула на Святого Духа, Який був у Ньому.
5. Вічному осуду піддадуться «неправедні, невірні християни».
У 2-му посланні Петра йдеться про невірних християн, які, залишивши прямий шлях, живуть в омані, у постійних гріхах і знову опоганюються світом.
2 Пет. 2:9-12: Отже, знає Господь, як визволяти побожних від випробування, а беззаконників (неправедних) берегти до дня суду для покарання, а найбільше тих, які йдуть за нечистими пожадливостями плоті, зневажають начальства, зухвалі, свавільні й не бояться лихословити вищих, тоді як і Ангели, переважаючи їх силою та могутністю, не виносять проти них перед Господом осудливого вироку. Вони, як безсловесні тварини, ведені природою, народжені на ловитву та знищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у своєму розтлінні будуть знищені.
2 Пет. 2:13: Вони отримають відплату за беззаконня, бо вважають насолодою щоденну розкіш; безсоромні й опоганювачі, вони насолоджуються своїми обманами, бенкетуючи разом із вами. Їхні очі сповнені хтивості (перелюбу) та безперервного гріха; вони зваблюють нестійкі душі; їхнє серце привчене до користолюбства: це сини прокляття.
2 Пет. 2:15-19: Залишивши прямий шлях, вони заблукали, пішовши слідами Валаама, сина Восорова, який полюбив неправедну винагороду, але був викритий у своєму беззаконні: безсловесна ослиця, заговоривши людським голосом, зупинила безумство пророка. Це безводні джерела, хмари й тумани, гнані бурею: їм приготовлена темрява вічної пітьми. Бо, виголошуючи пихате пустослів'я, вони заманюють у плотські пожадливості та розпусту тих, хто ледь відстав від тих, що живуть в омані. Обіцяють їм свободу, будучи самі рабами тління; бо хто ким переможений, той тому і раб.
2 Пет. 2:20-22: Бо якщо, уникнувши нечистот (мерзот) світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, вони знову заплутуються в них і перемагаються ними, то останнє для таких гірше за перше. Краще було б їм не пізнати дороги правди, ніж, пізнавши її, повернутися назад від переданої їм святої заповіді. Але з ними трапляється за правдивою приказкою: пес повертається до своєї блювотини, і: вимита свиня [йде] валятися в багнюці.
6. Вічному осуду піддадуться ті, хто спокушає віруючих в Ісуса.
Ісус говорив про те, яка доля чекає на людей, через яких у життя інших християн приходять спокуси.
Що означає «спокусити»? Грецьке слово «спокусити», вжите в Мт. 18:6-9 і Мк. 9:40–48, — це [скандаліси]:
1. вводити у спокусу, спокушати, вводити в гріх, бути каменем спотикання;
2. ображати, дратувати, кривдити, зачіпати, обурювати.
У НЗ «скандаліси» перекладається у першому значенні — «спокусити, відвернути від віри».
Мт. 18:6-9: А хто спокусить одного з малих цих, які вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому на шию жорно та потопили його в морській глибині. Горе світові від спокус, бо спокуси мусять прийти; але горе тій людині, через яку спокуса приходить. Якщо ж рука твоя або нога твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки або без ноги, ніж із двома руками й двома ногами бути вкинутим у вічний вогонь; і якщо око твоє спокушає тебе, вирви його та кинь від себе: краще тобі з одним оком увійти в життя, ніж із двома очима бути вкинутим до геєни вогненної.
Ісус попереджає, що спокусити християнина й відвернути його від віри — це жахливий гріх, за який спокусник буде вкинутий до геєни вогненної на вічний осуд.
Мк. 9:40-48: Бо хто не проти вас, той за вас. І хто напоїть вас чашею води в Моє ім’я, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. А хто спокусить одного з малих цих, які вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно на шию та кинули його в море. І якщо рука твоя спокушає тебе, відсічи її: краще тобі калікою увійти в життя, ніж із двома руками піти в геєну, у вогонь невгасимий, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не згасає. І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її: краще тобі увійти в життя кульгавим, ніж із двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не згасає. І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж із двома очима бути вкинутим у вогняну геєну, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не згасає.
Ісус, попереджаючи про наслідки «спокуси», говорить, що кожен із нас має стежити за своїми руками, ногами й очима. Тобто не дозволяти рукам вводити нас у гріх, не дозволяти ногам вести нас до скоєння гріха, не дозволяти очам дивитися на те, що введе нас у гріх і через що зрештою може спокуситися інший християнин.
Місце вічного осуду
Вогняне й сірчане озеро, або вогняна геєна (долина), — це місце покарання, куди будуть кинуті звір, лжепророк, диявол, ангели, які згрішили, а також нечестиві, боязливі, невірні та інші люди, чиї імена не записані в книзі життя.
Мт. 25:41: Тоді скаже й тим, що ліворуч: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу та ангелам його.
Об. 19:20: І схоплений був звір, а з ним лжепророк, який чинив перед ним чудеса, якими звів тих, хто прийняв знак звіра та поклоняється його образу: обоє живими були вкинуті до озера вогняного, що горить сіркою.
Об. 20:10: А диявол, який зводив їх, був укинутий до озера вогняного та сірчаного, де звір і лжепророк, і мучитимуться день і ніч на віки віків.
Мк. 9:45: І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її: краще тобі увійти в життя кульгавим, ніж із двома ногами бути вкинутим у геєну, у вогонь невгасимий,
Мк. 9:47: І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж із двома очима бути вкинутим у вогняну геєну,
Мт. 10:28: І не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а душі вбити не може; бійтеся більше Того, Хто може і душу, і тіло занапастити в геєні.
Об. 21:8: А боязливих і невірних, і опоганених, і вбивць, і розпусників, і чаклунів, і ідолопоклонників, і всіх неправдомовців доля — в озері, що горить вогнем і сіркою. Це смерть друга.
Об. 20:15: І хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогняне.
Висновок
Хто зазнає «вічного осуду»?
- Звір, лжепророк, диявол і ангели, які згрішили.
- Нечестиві люди, які не пізнали Бога й відкинули добру звістку. Їхніх імен не виявиться в книзі життя на суді перед білим престолом.
- Люди, названі «козлами».
- Люди, які хулять Духа Святого.
- Неправедні, невірні християни.
- Ті, хто спокушає віруючих в Ісуса.
Озеро вогняне й сірчане, або геєна (долина) вогненна — це місце вічного осуду.
Джерело: Біблія, 6-й розділ Послання до Євреїв
Учитель: Дмитро Лео
